Типи і види прогнозів розвитку хвороб рослин (стр. 3 )

2. Дайте коротку характеристику прогнозів за завчасністю.

3. Для яких основних хвороб рослин розробляють прогнози?

4. Багаторічний прогноз, методи розробки і використання.

5. Довгостроковий прогноз, його коротка характеристика і використання.

6. Навіщо необхідний короткостроковий прогноз?

7. Назвіть основні теоретичні положення короткострокового прогнозу.

8. Які теоретичні основи довгострокового прогнозу?

9. Які показники можуть бути використані ролі предикторів багаторічного прогнозу?

10. Які фактори можуть бути предикторами довгострокового прогнозу?

11. Які фактори використовуються як предиктори короткострокового прогнозу?

12. Що ви знаєте про багаторічний прогноз хвороб рослин?

13. Які особливості розробки довгострокового (річного) прогнозу хвороб рослин?

14. Назвіть основні етапи короткострокового прогнозування.

15. Які завдання вирішує короткостроковий прогноз хвороб і які фактори при цьому враховуються?

16. Від чого залежить стан популяцій фітопатогенів і прояв хвороб через п’ять і більше років?

17 Як впливають у часі елементи сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур на розвиток хвороб?

18. Який прогноз необхідно враховувати для вдосконалення технологій захисту рослин, планування наукових та селекційних робіт?

19. Який прогноз є основою для планування обсягу заходів із захисту рослин та витрат на їх проведення на декілька місяців?

20. Для чого необхідно знати і враховувати погодні умови за багаторічний період?

21. У яких прогнозах застосовують характеристики погоди за минулі періоди розвитку хвороби?

22. Як отримують формули довгострокового прогнозу прояву хвороб рослин?

23. Що називають «сигналізацією» при прогнозуванні хвороб?

24. Які фактори зовнішнього середовища мають значення для короткострокового прогнозу?

25. Які прогнози розвитку хвороб слід вважати «стратегічними», а які – «тактичними»?

3. ВИЯВЛЕННЯ І МОНІТОРИНГ ХВОРОБ РОСЛИН

3.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

В Україні велику увагу приділяють інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі його спеціалізації, концентрації і використання індустріальних методів виробництва. У цих умовах підвищується значення захисту рослин, який повинен забезпечити оптимальну фітосанітарну ситуацію для одержання високих і стабільних урожаїв. Ефективність захисту рослин залежить значною мірою від того, наскільки вдається надати йому профілактичну спрямованість за рахунок раціонального комплексного використання агротехнічних, організаційно-господарських і власне захисних заходів, тобто інтегрованого захисту рослин. У кожному регіоні України проблеми захисту рослин вирішуються на базі єдиної концептуальної основи, але є і свої специфічні особливості, відповідно до природно-господарських умов і традиційних тенденцій розвитку сільського господарства.

Системи захисту рослин, що практикувалися в минулі десятиліття, базувалися переважно на масовому використанні хімічних засобів. Це при недостатньо обґрунтованому їх застосуванні в екологічному й економічному відношенні приводило до виникнення проблем, пов'язаних з негативним впливом цих засобів на довкілля і сприяло виникненню стійкості шкідливих організмів до них. Частково це навіть сприяло посиленню шкодочинності деяких видів шкідників і хвороб та збільшенню залежності врожаю від ефективності заходів боротьби з ними.

Останнім часом усе більше визнання одержує ідея про необхідність переходу від боротьби з окремими шкідливими організмами до керування екосистемами посівів і насаджень з метою забезпечення максимальної продуктивності культурних рослин, створення несприятливих умов для шкідливих організмів, зниження їх впливу на формування врожаю. Найважливішою передумовою для цього служить глибоке вивчення сільськогосподарських екосистем, їх структури, розвитку і реакцій на різні форми та масштаби екологічного впливу. У зв'язку із цим потрібна насамперед розробка об'єктивних і технологічних методів визначення стану та розвитку популяцій найважливіших компонентів екосистеми посівів. Одночасно потрібна розробка методів і технологій одержання й обробки регулярної інформації, що характеризує стан агроекосистем, напрямок, масштаби і частоту зміни стану її компонентів у зв'язку з впливом на них певних факторів довкілля. Усі ці найважливіші методичні і технологічні розробки ґрунтуються на використанні даних про екологію, фізіологію й етологію найважливіших компонентів агроценозів, а також відповідних положень статистики. Дослідження в цій області сприяють підвищенню ефективності захисних заходів у цей час і стають найважливішою передумовою вдосконалення стратегії і тактики їх проведення в майбутньому.

Сучасний захист рослин спирається на значний обсяг інформації, що характеризує поширення, розвиток, економічне значення шкідливих організмів, стан і розвиток посівів, мінливість різних інших елементів екологічного стану. Тільки в результаті своєчасного одержання і повноцінної обробки цієї інформації можна прийняти оптимальні рішення, що забезпечують профілактичну спрямованість захисних заходів і їх високу рентабельність. Насамперед необхідно забезпечити систематичний облік і контроль стану популяцій шкідливих організмів, щоб захисні заходи проводилися тільки в тому випадку, коли чисельність чи розвиток шкідливого організму перевищує економічний поріг шкодочинності (ЕПШ). Це вимагає створення в державі добре диференційованої функціонально і чітко організованої інформаційної системи захисту рослин. Ця система складається з таких основних елементів: одержання і передача відповідної інформації, обробка даних, їх накопичення і збереження. Кожен із цих елементів необхідно виконувати за загальноприйнятими методиками, у певній послідовності, при необхідному обсязі та рівні достовірності відповідних даних. Крім того, необхідно дотримуватися певних правил збору і використання інформації, що запобігає помилкам під час її одержання, нагромадження, обробки і прийняття рішень. Обсяг і точність первинних даних визначають цінність усієї інформаційної системи.

Одержання первинних даних є тією частиною інформаційної системи, що вимагає найбільших матеріальних і трудових витрат. Тому важливо створити оптимальну відповідність між обсягом інформації і необхідними для цього витратами. Це досягається в результаті екологічного, фізіологічного, етологічного, економічного і математико-статистичного обґрунтування мето­дів одержання первинних даних, способів їх отримання й обробки. Необхідно забезпечити одержання тільки тієї інформації у визначений термін і обсягах, що потрібна для вирішення поставленої задачі, а також науково обґрунтувати вимоги до змісту інформації. Створенню інформаційної системи у захисті рослин передує всебічний глибокий аналіз вимог до неї.

Обробку фітосанітарної інформації можна розділити на такі етапи:

·  аналіз фітосанітарного стану посівів, фенологічних, вікових і просторових структур популяцій шкідливих організмів;

·  прогноз поширення, розвитку й економічного значення шкідливих організмів;

·  рекомендації щодо проведення профілактичних заходів (розробка оптимальних варіантів);

·  створення основ для раціонального планування, організації і проведення захисних заходів від шкідливих організмів.

Особливе значення для проведення ефективного захисту рослин, що відповідає вимогам інтенсивного рослинництва, надається моніторингу шкідливих організмів рослин і прогнозу їх поширення і розвитку, а також визначенню можливого негативного впливу шкідливих організмів на продуктивність посівів і насаджень (прогноз шкідливості). Розробка методів і практичне застосування таких прогнозів вимагають високого рівня знань та організації цілеспрямованих комплексних спостережень, обліків і досліджень.

Неоднорідність умов існування рослинних і тваринних організмів у межах певної географо-кліматичної зони, району, господарства і навіть конкретного поля викликає неоднаковий ступінь розвитку шкідливих організмів рослин і необхідність систематичних обстежень, обліків, аналізів та інших спеціальних робіт для деталізації стану популяцій шкідливих організмів і культурних рослин з урахуванням впливу екологічних умов. Це дає змогу прогнозувати наслідки життєдіяльності не бажаних для рослин організмів і обґрунтовано проводити відповідні захисні заходи. Все це об’єднано в поняття фітосанітарного моніторингу. Він може розглядатися як складова частина глобального екологічного моніторингу і являє собою систему методів виявлення змін у розвитку шкідливих організмів в агроценозах і визначення шляхів оптимізації фітосанітарного стану сільськогосподарських культур та угідь.

Фітосанітарний моніторинг (ФСМ), раніше відомий як фітосанітарна діагностика, стає можливим при високому рівні знань діагностичних і біоекологічних особливостей шкідливих видів, оптимальних методик проведення відповідних робіт зі збору необхідної інформації. Він передбачає поетапне проведення робіт у відповідні загальноприйняті строки та послідовно включає в себе збір і накопичення необхідних даних при достатньому рівні точності, систематизацію та аналіз інформації, прийняття рішень. Останній етап полягає у виборі оптимальних заходів як зараз, так і в майбутньому. Для цього розробляють відповідні прогнози. Таким чином прогнозування розвитку шкідливих організмів рослин стає можливим у разі наявності необхідної фітосанітарної інформації. Схему її використання наведено на рис. 3.1.

Спеціаліст із фітосанітарного моніторингу і прогнозу повинен добре знати видоспецифічні ознаки шкідливих організмів, особливості біології і розвитку протягом онтогенезу, характер взаємовідносин з рослинами-живителями. Це необхідно для точної діагностики саме тих видів, які підлягають моніторингу, оцінки стану їх популяцій за морфо-фізіологічними показниками.

Для проведення обстежень і отримання необхідних даних користуються методиками, які потребують найменших витрат часу і коштів. Вони повинні бути загальноприйнятими для усіх хто проводить моніторинг, що дозволяє мати однотипну базу даних, накопичувати їх і порівнювати для різних районів, зон у часі і просторі.

Вибір угідь для обстежень залежить від спеціалізації господарств, фітосанітарного стану і фази динаміки популяції виду, фенофази шкідливого організму і рослини. Угіддя повинні бути типовими стосовно до інших, що дозволяє екстраполяцію даних.