Типи і види прогнозів розвитку хвороб рослин (стр. 6 )

Фузаріоз колоса обліковують на посівах пшениці на початку колосіння – повної стиглості зерна через кожні 10–15 днів. Оглядають 20 проб по 10 колосів і визначають ступінь ураження за шкалою: 0 – ураження немає; 1 – уражено до 10 % поверхні колоса; 2 – уражено 11–25% поверхні колоса; 3 – уражено 26–50%; 4 – уражено понад 50 %.

Облік ураження зерна проводять так. З партії зерна беруть середню пробу масою не менше 2 кг, з якої відбирають дві наважки масою 50 ± 0,1 г. Виділяють усі зерна з ознаками фузаріозу і зважують з точністю до 0,01 г. Вміст маси фузаріозних зерен у відсотках обчислюють за формулою:

де Пм – вміст фузаріозних зерен за масою, %;

М1, М2 – маса зерна в першій і другій наважках, г;

m1, m2 – маса фузаріозного зерна в першій і другій наважках, г.

Відсоток фузаріозних зерен у пробах визначають за аналогічною формулою:

де Пn – вміст фузаріозних зерен за їх кількістю (поширеність хвороби на зерні, %);

N1, N2 – кількість зерна у першій і другій пробах;

n1, n2 – кількість фузаріозного зерна у першій і другій пробах.

Хвороби зерна обліковують різними методами фітоекспертизи: зовнішнього огляду, центрифугування, біологічним і анатомічним. В окремих випадках застосовують серологічні, люмінесцентні аналізи.

Метод зовнішнього огляду використовують у разі виявлення сажкових мішечків і ріжок. Визначають їх кількісний вміст у зерні у відсотках.

Зараженість насіння зернових культур поверхневою та внутрішньою інфекцією (фузаріоз, альтернаріоз, гельмінтоспоріоз, пліснявіння) визначають методом вологої камери із застосуванням паперових рулонів. З партії насіння беруть середню пробу 200 г, розсипають її на скло тонким шаром і ділять на чотири трикутники. З кожного з них відбирають по 50 зернин. Для пророщування насіння беруть дві смужки фільтрувального паперу 100 × 15 см. Уздовж смужки на відстані 2 см від верхнього краю простим олівцем проводять лінію. Зверху записують характеристику зразка і дату аналізу. Потім папір стерилізують, зволожують стерильною водою і накладають на поліетиленову плівку розміром 100 × 10 см. По окресленій лінії розкладують насіння зародком донизу з відстанню 1 см по 100 шт. на кожну смужку. Насіння закривають цим же папером, згорнувши його навпіл уздовж, зсувають до нижнього краю плівки, згортають у рулон разом із плівкою, ставлять у скляний стакан місткістю 250 мл насінням догори, на дно якого наливають небагато води. Насіння пророщують 7 днів при температурі 20–22 °С. Потім ножицями обрізають корінці, які розміщені нижче від фільтрувального паперу, розгортають рулон і починають аналіз. Підраховують число проростків, уражених гельмінтоспоріозом, альтернаріозом, фузаріозом, іншими мікроорганізмами за відповідною шкалою.

Гриби роду Fusarium проявляються у вигляді пухкого нальоту білого або рожевого відтінку. Грибниця забарвлює у рожевий колір також папір.

Гриби роду Helmintosporium формують чорний бархатистий наліт, який переходить на папір. Хвороба проявляється у вигляді побуріння корінців і колеоптилю.

Насіння з альтернаріозом вкривається нальотом від сірого до майже чорного кольору, схожим на проявлення гельмінтоспоріозу. Для точного визначення необхідний перегляд під мікроскопом або через лупу великого збільшення (10х). Спори гельмінтоспоріуму значно більші і мають веретеноподібну форму.

Ураженість насіння грибами оцінюють за 4-бальною шкалою:

1 – слабкий наліт або спороношення грибів, корінці і проросток розвинуті нормально, їх забарвлення не змінилося, або помітні слабкі штрихи та плями;

2 – спостерігається наліт або спороношення грибів, інтенсивне побуріння нормально розвинутих корінців і проростка біля основи;

3 – густий наліт і спороношення грибів, сильне побуріння корінців і проростка. Корінці і проросток відстають у розвитку;

4 – густий наліт і спороношення грибів, зернівка буріє і загниває. Корінці і проросток уражені, сильно пригнічені, закручені і загнивають.

Один бал відповідає ураженню зернівок зовнішньою інфекцією. Проростки, що уражені сильніше (2, 3, 4 бали), звичайно несуть внутрішню інфекцію. Зараженість насіння та розвиток хвороб визначають за загальноприйнятими формулами.

Найбільш точним методом обліку зараженості насіння є біологічний з використанням штучних живильних середовищ. Він застосовується переважно для визначення внутрішньої зараженості насіння патогенними грибами та бактеріями, що повільно розвиваються і можуть бути пригнічені сапрофітними мікроорганізмами.

Відібране для аналізу насіння дезінфікують протягом 1 хв 96%-м спиртом з подальшим просушуванням між листами фільтрувального паперу або протягом 5 хв 0,5%-м розчином марганцевокислого калію з подальшою ретельною промивкою стерильною водою. Після цього насіння розкладають у вологі камери (чашки Петрі) на фільтрувальний папір та інкубують при температурі 24–27 °С протягом 5–7 днів. Вид збудників визначають за характером спороношення на зерні, а якщо необхідно проводять висів міцелію на штучні середовища з подальшою ідентифікацією збудника за зовнішнім виглядом колоній на штучних середовищах та мікроскопічним аналізом. Зараженість насіння зменшується за рахунок знищення поверхневої грибниці грибів.

Під час пророщування насіння зараженого фузаріозом, може проявлятися різний ступінь його ураження. Наприклад, при слабкому поверхневому ураженні, на насінні формується білий пушок

грибниці, спостерігається побуріння корінців, колеоптиля. Хоча при цьому насіння проростає нормально.

При сильному ураженні відбувається загнивання корінців, стебла, проростки ненормальні з побурілими тканинами, грибниця біло-рожева або яскраво-помаранчева (спороношення гриба).

3.3. ОБЛІК ХВОРОБ БОБОВИХ КУЛЬТУР

Під час обліків гнилей і в'янення сходів бобових культур на площі до 10 га оглядають 10 проб по 10 рослин, на площі 11– 25 га – 20, 26–50 га – 30 і 51–100 га –50 проб. Ступінь ураження вираховують за відсотком ураженої тканини, використовуючи звичайну 4-бальну шкалу: 1 бал – 10 % ураженої поверхні; 2 бали – 11 – 25 %; 3 бали – 26–50 %; 4 бали >50 %.

В'янення і гнилі на дорослих рослинах починають обліковувати з фази цвітіння і закінчують за 2 – 3 тижні до збирання врожаю. Кількість проб в обстеженні залежить від площі поля.

Ураження гнилями багаторічних бобових трав (конюшина, люцерна тощо) у період сходів чи після перезимівлі також призводить до загибелі рослини. При цьому так само, як і у випадку захворювання зернових культур, гнилі проявляються осередками чи дифузно. Захворювання обліковують за методикою виявлення гнилей зернових культур.

Спостереження за розвитком плямистостей, нальотів і пустул починають з моменту цвітіння і продовжують до початку збирання врожаю. Основний облік ведуть у період максимального розвитку хвороб. Методика обліку така ж.

Методики визначення втрат урожаю бобових ті ж, що і для інших культур. При слабкому ураженні гороху іржею (5–8 %) шкідливість хвороби математично не доводиться. Розвиток хвороби на 18,9 і 28,3 % спричиняє зниження врожаю відповідно на 14,5 і 28,9 %.

3.4. ОБЛІК ХВОРОБ КАРТОПЛІ, ОВОЧЕВИХ І БАШТАННИХ

КУЛЬТУР

Обстеження сходів овочевих і баштанних культур на ураженість гнилями і в'яненням проводять у період розвитку другої пари листків. На ділянці беруть 10 проб по 0,25 м рядка. У кожній пробі викопують усі рослини й обліковують ураження хворобами за такою шкалою у балах: 0 – здорові рослини; 1– слабке ураження (на корінці і сім'ядолях помітні бурі смужки); 2 – ураження середнього ступеня (початок утворення перетяжки корінця); 3 – сильне ураження (перетяжка охоплює більше половини корінця); 4 – загибель проростка.

Характеризуючи стан посіву, указують відсоток зрідження (за кількістю загиблих паростків) та інтенсивність розвитку хвороби. Після проріджування проводять ще один облік за тією ж методикою і визначають відсоток рослин, що мають перетяжку кореня.

При ураженні сходів картоплі чорною ніжкою визначають тільки поширеність хвороби. При цьому мають на увазі, що в різних сортів картоплі спостерігаються неоднакові симптоми хвороби. Часто чорна ніжка проявляється у вигляді недорозвиненості рослини, пожовтіння і здрібнювання листя, почорніння стебла з подальшим його розм'якшенням і загниванням (у сортів Лорх, Приїкульський ранній, Північна троянда). Однак швидке пожовтіння й в'янення рослин нерідко відбувається без почорніння і загнивання стебел, іноді у вологі роки вони загнивають (ослизнюються, але не чорніють). У деяких стійких сортів і гібридів нижня, частина стебла набуває бурого чи жовтого забарвлення без подальшого загнивання.

Хвороби сходів розсадних культур (капуста, помідори та ін.) обліковують у парниках і теплицях, де ураження може бути осередковим чи розсіяним. При осередковій загибелі рослин визначають площу кожного осередку і загальну уражену площу для кожного типу культиваційних споруд закритого ґрунту. У разі відсутності явно вираженого ураження у 10 місцях оглядають по 10 рослин. У результаті обліку встановлюють площу загиблої розсади, відсоток загиблих і уражених хворобою рослин. Після висадження розсади в поле обліковують від 100 до 250 рослин у 10–20 пробах залежно від культури, виду хвороби та характеру її проявлення.

В'янення дорослих рослин обліковують з початку цвітіння до утворення плодів, у період максимального розвитку хвороби. Для цього на ділянках площею до 50 га беруть 20 проб. Якщо площа поля перевищує 50 га, то на кожні наступні 10 га додають по дві проби. У кожній пробі оцінюють 10 рослин у рядку.

Гнилі коренеплодів і плодів овочевих культур обліковують залежно від культури. Хвостову і серцевинну гнилі коренеплодів буряку виявляють за 5–10 днів до збирання. Проби беруть у 20 місцях по діагоналі поля, оглядаючи по 10 рослин у рядку без вибору, визначають відсоток хворих коренеплодів. Гнилі на плодах баштанних культур обліковують безпосередньо перед збиранням урожаю, аналізуючи по 10 плодів у 10 місцях кожної ділянки. Обліки гнилей бульб картоплі і плодів овочевих культур проводять за 1–2 дні до збирання окремо для ранніх, середніх і пізніх сортів. На ділянці беруть у 10 місцях по 10 кущів. Урожай з кожних 10 кущів становить одну пробу, з якої аналізують по 20 бульб або плодів.