Типи і види прогнозів розвитку хвороб рослин (стр. 5 )

Кількість і розмір облікових ділянок встановлюють залежно від характеру ураження і площі поля. У разі наявності великих плішин на площі до 100 га виділяють чотири облікових ділянки розміром 0,25 га (50×50 м), розташовуючи їх по діагоналі. При загибелі рослин у вигляді дрібних плішин, розмір ділянки зменшують до 0,1 га (33×33 м). На площі більше 100 га на кожні наступні 50 га додають по одній обліковій ділянці відповідних розмірів. На кожній обліковій ділянці проводять обмірювання плішин. Визначивши загальну площу усіх осередків хвороби на облікових ділянках, установлюють відсоток ураженої площі за формулою:

де Q – осередкова загибель рослин (відсоток ураженої площі);

Sn – площа усіх осередків;

N – площа облікових ділянок.

При зрідженні посівів визначають відсоток загиблих рослин на облікових ділянках, на яких без вибору оглядають по 100 рослин. На площі до 100 га беруть 100 таких проб, додаючи на кожні наступні 50 га по одній пробі. У кожній пробі підраховують кількість загиблих і сильно уражених рослин. Загальну шкоду обчислюють як суму відсотків осередкової загибелі та зрідження посіву.

У фазі молочної стиглості і дозрівання зерна обліковують кореневі гнилі злаків. Для цього на площі до 100 га оглядають 10 проб по 10 рослин і визначають інтенсивність ураження рослин за бальною шкалою: 0 – здорові рослини; 1 – слабке побуріння основи стебла чи підземного міжвузля; 2 – сильне побуріння основи стебла і підземного міжвузля; 3 – сильне побуріння і білостебельність; 4 — загиблі чи порожньоколосі рослини. На підставі даних таких обліків обчислюють поширеність і інтенсивність розвитку кореневих гнилей.

Втрати врожаю зерна від гельмінтоспоріозної кореневої гнилі (Helminthosporium sativum P. К. et В.) у посушливих районах можна розрахувати, використовуючи таку шкалу: при інтенсивності ураження 1 бал – 5 %, 2 бали – 23 %; 3 бали – 50 %.

Облік сажки проводять у визначені фази вегетації культури, коли вона найбільш сильно виражена на рослинах: на пшениці, житі, ячмені і вівсі – наприкінці молочної – на початку воскової стиглості зерна; у проса і рису – після появи забарвлення у квіткових плівок у верхній частині волоті; на кукурудзі і сорго – на початку повної стиглості насіння основної маси рослин. Обліки проводять роздільно за видами сажки для кожного сорту тієї чи іншої культури. При цьому проби розташовують на однаковій відстані одна від одної; рослини в пробі беруть підряд, без вибору. Кількість проб і рослин у них залежить від культури і площі поля.

Сажку кукурудзи обліковують під час аналізу відібраних для апробації качанів, ураженість інших органів (стебла, волоті та ін.) визначають під час відбору проб на рослинах, з яких узяті качани. Якщо на посівах кукурудзи не проводять апробації, то для обліку сажки на кожні 100 га беруть 10 проб по 25 рослин. Рослини оглядають і підраховують кількість здорових та хворих рослин (окремо уражені летючою і пухирчастою сажкою).

Під час обліку втрат зерна злакових культур від сажки варто мати на увазі, що повна шкідливість цього типу захворювання складається з явних і прихованих втрат урожаю. Обчислення загальних (явних і прихованих) втрат від сажки проводять за спеціальними формулами (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Формули для обчислення загальних втрат урожаю зернових

злакових культур від сажки (Степанов, Чумаков, 1972)

Зернові злаки	При ураженні рослин сажкою, %
< 1,25	> 1,25
Ярі	y=11х - 4,4х2	у=5,89 + 0,79х
Озимі	y=20х - 8х2	y=11,55 + 0,76х

_________

Примітка. y – загальні втрати врожаю, %; х – ураженість рослин сажкою, %.

У випадку ураження ярих посівів сажкою на 30 % і вище й озимих на 50 % і вище приховані втрати, як правило, відсутні і загальні втрати урожаю відповідають значенню поширеності хвороби в полі.

Плямистості і нальоти на зернових колосових культурах обліковують у період від початку колосіння до молочної стиглості зерна; на кукурудзі – на початку дозрівання зерна. На площі до 50 га треба брати 20 проб по 10 рослин у кожній. На більших площах додатково беруть по дві проби на кожні 10 га. Для кожного захворювання визначають поширеність, а також розвиток хвороби. Ці показники розраховують на підставі визначення відсотка ураженості кожного органа облікової рослини.

Для деяких хвороб розроблені методи визначення їхньої шкідливості. Недобір урожаю зерна від борошнистої роси обчислюють за формулою:

де у – утрати врожаю, %;

k – коефіцієнт; для пшениці 2,0, а для вівса і ячменю 2,5;

R – розвиток хвороби, що обчислюють у відсотках по чотирьох верхніх листах між фазами колосіння і початком дозрівання зерна за спеціальною шкалою.

Залежність утрат врожаю озимої пшениці від смугастої мозаїки (Streak mosaik) виражається рівнянням:

у=101,4 – 0,7∙493х,

де y – урожай (у відсотках від потенційного);

х – розвиток хвороби.

Усі види іржі, за винятком стеблової, враховують у період наливу – молочної стиглості зерна. Стеблову іржу (Puccinia graminis Pers.) обліковують одночасно із сажковими захворюваннями при апробації зернових культур. На полях площею до 100 га беруть 20 проб по 10 стебел у кожній. У пробі визначають ступінь ураження кожного листка за спеціальними шкалами (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Шкали для обліку хвороб злакових

зернових культур:

а) борошнистої роси і септоріозу; б) бурої іржі

Усі види іржі обліковують за головним стеблом рослини. При цьому визначають ураженість кожного міжвузля чи листка, починаючи зверху. Листки, що засохли більше ніж на 3/4, не беруть до уваги. При одночасному обліку двох видів іржі запис у польовий журнал роблять у вигляді дробу. Поширеність іржі при виробничих обліках не обчислюють.

Втрати врожаю зерна пшениці від іржі залежно від розвитку хвороби наведені в табл. 3.2.

Вірусні хвороби злаків обліковують восени через 15–20 днів після появи сходів і потім перед припиненням вегетації рослин. Ділянки вибирають на різних полях, при цьому фіксують відмінності у строках посіву озимих, тому що озимі ранніх термінів посіву значно сильніше уражаються вірусними хворобами. У зв'язку із цим результати обліків, проведених на різному агротехнічному фоні, мають важливе практичне значення. Осінні обстеження озимих закінчують перед припиненням вегетації рослин; навесні обліки проводять щодекадно – до періоду колосіння.

Таблиця 3.2

Втрати врожаю зерна пшениці від іржастих хвороб

Розвиток хвороби, %	Втрати врожаю зерна, %
бура іржа	жовта	стеблова
цвітіння	молочна стиглість	налив зерна	молочна стиглість	повна стиглість
5	0,2	-	0	0,2	-
10	1,0	0	3,4	1,0	0,5
20	2,3	0,8	5,8	2,3	3,4
30	5,4	1,4	9.3	5,4	8,0
40	10,0	3,0	13,3	10,0	15,0
50	14,0	6,0	17,7	14,0	29,0
60	18,0	8,8	22,2	18,0	43,0
70	22,1	11,5	26,0	22,1	54,0
80	26,5	14,5	28,5	26,5	61,0
90	30,8	17,0	30,7	30,8	68,0
100	35,0	20,0	33,0	32,5	75,0

Обстеження ярих проводять перед колосінням. Для цього по діагоналі поля в 15–20 місцях оглядають рослини на облікових площадках розміром 0,25 м2 або на одному погонному метрі. Визначення хвороби проводиться орієнтовно, оскільки щоб установити вид вірусу, у ряді випадків вимагаються спеціальні аналізи. Для цього зразки хворих рослин пересилають у відповідні науково-дослідні установи.

Хвороби, пов’язані із зерном – фузаріоз колоса, чорний зародок, ріжки злаків та деякі інші можуть суттєво зменшувати врожай зерна та його якість.

Фузаріоз колоса поширений переважно у західних областях України. Оптимальні умови для розвитку – часті дощі, підвищена вологість (більше 77 %) і температура повітря 28–30 °С в період від початку колосіння до достигання. Швидкий розвиток хвороби відбувається при виляганні посівів або тривалому перебуванні скошених хлібів у валках. При ранньому зараженні формується щупле неповноцінне зерно з низькою або втраченою життєздатністю, а при пізньому – знижуються посівні якості зерна. При зберіганні зерна в буртах, якщо його вологість вище 18 %, фузаріоз продовжує розвиватися. Вживання ураженого зерна може викликати токсикоз у людини і тварин. Це відбувається через утворення грибом вомітоксину, вміст якого нормується в продовольчій сильній і твердій пшениці в кількості не більше 1 мг, рядовій – 0,5, у зерні на корм – 2 мг на 1 кг зерна.