Типи і види прогнозів розвитку хвороб рослин (стр. 1 )

2. ТИПИ І ВИДИ ПРОГНОЗІВ РОЗВИТКУ ХВОРОБ

РОСЛИН

За завчасністю призначення виділяють такі типи прогнозу хвороб рослин: багаторічний, довгостроковий, короткостроковий.

2.1. БАГАТОРІЧНИЙ ПРОГНОЗ ХВОРОБ РОСЛИН

Багаторічний прогноз розробляється на декілька років (більше двох). Він дозволяє передбачити зміни ареалу хвороби, темпи її наростання і спалаху в майбутньому по роках у зв’язку із змінами у технологіях вирощування рослин, особливо обсягу та якості загальних агротехнічних і спеціальних заходів захисту, змінами у складі сортів та площ, на яких вони вирощуються, спеціалізації господарств, можливим завозом чи заносом інфекційного початку, циклічністю сонячної активності.

Багаторічний прогноз визначає загальну тенденцію динаміки хвороби у часі та просторі, дає відповідь на питання, чи проходить розвиток патологічного процесу в певному напрямку, або він має циклічний характер. Передбачення за роками названо часовим прогнозом. Для такої форми прогнозу важливо враховувати мінливість агресивності патогенів, стійкості рослин до них, суттєві і тривалі зміни у технологіях вирощування культур та погодного режиму.

Територіальний (просторовий) багаторічний прогноз оснований на обліку й аналізі розповсюдження, розвитку і шкодочинності хвороб, агрокліматичному обґрунтуванні їх ареалів. Геопатологія, або патогеографія, почала розвиток у 40-ві і продовжила у 70-ті рр. минулого сторіччя, коли провідними фітопатологами були створені карти розповсюдження іржастих хвороб, кореневих гнилей пшениці, несправжньої борошнистої роси соняшнику, кили капусти, чорного раку яблуні тощо (усього 43 хвороби).

Територіальний прогноз важливий для хронічних хвороб, що мають повільну багаторічну динаміку, пов’язану із загальною культурою землеробства і кліматом. Більшість збудників таких хвороб належать до факультативних паразитів і накопичуються в рослинних рештках, ґрунті та такі, що мають одну генерацію за рік або уражують багаторічні органи (енфітотійні хвороби).

Суттєве значення територіальний прогноз та картування має і для сезонних високодинамічних хвороб, які спричиняють агресивні і вірулентні патогени з декількома генераціями, що частіше мають аерогенний або крапельний механізм розповсюдження, уражують однорічні органи і суттєво залежать від погодних та інших умов зовнішнього середовища (епіфітотійні хвороби).

Розробка прогнозу полягає у накопиченні та аналізі багаторічних даних за такими етапами:

·  узагальнення даних про фактичне проявлення хвороби;

·  визначення межі основного і потенційного ареалу хвороби й урахування агрокліматичних показників, що впливають на її розвиток;

·  розрахунок вірогідності виникнення епіфітотій та визначення зон різної шкодочинності в межах ареалу хвороби.

Результати обліків переводять за шкалами у відповідні бали ураження культур (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Шкала оцінки ураження сільськогосподарських

культур хворобами, %

Основні типи хвороб	Оцінка, бал
0	1	2	3	4
Поширеність хвороб
Сажка хлібних злаків	0	до 0,02	0,03-1,0	1,01-3,0	3
Гнилі сходів, некрози кори дерев, деформації і в’янення трав’янистих рослин	0	до 25	26-50	51-75	76-100
Інтенсивність ураження
Плямистості і нальоти, гнилі і в’янення окремих органів, деформації та опік плодово-ягідних культур	0	до 10	11-25	26-50	51-100
Пустули іржастих грибів	0	0,1-2,0	2,1-5,0	5,1-10,0	більше 10
Уражена площа
Усі типи ураження	0	до 10	11-33	34-75	76-100

Карти проявлення хвороб у певних зонах можна складати на підставі однорічних даних за комбінованою шкалою (табл. 2.2). На картах роблять запис через дріб – у чисельнику бал розповсюдження або інтенсивності ураження, у знаменнику – бал ураженої площі. Можуть бути застосовані штрихування та інші умовні позначення. Щорічне картування наочно показує зміни в ареалі хвороби, що особливо необхідно для нових хвороб у т. ч. карантинних.

Таблиця 2.2

Комбінована шкала для картування хвороб

Бал	Розповсюдженість хвороби	Інтенсивність ураження	Уражена площа
0	Немає	Відсутня	Не виявлено
1	Поодинока	Слабка	Локальна
2	Помітна	Помірна	Значна
3	Часто трапляється	Сильна	Більша частина
4	Суцільна	Дуже сильна	Повсюдно

2.2. ДОВГОСТРОКОВИЙ (РІЧНИЙ, СЕЗОННИЙ) ПРОГНОЗ ХВОРОБ РОСЛИН

Ця форма прогнозу розробляється на наступний рік (вегетаційний сезон) восени або на початку вегетації на декілька фенофаз рослини чи генерації патогена. Довгостроковий прогноз необхідний для планування видів та обсягів робіт із захисту рослин від хвороб. Основні фактори, що враховуються в поточному році: ступінь розповсюдження, розвитку і шкодочинності хвороби, накопичення і можливість збереження до наступного вегетаційного періоду або фенофази інфекційного початку, повнота і якість проведених профілактичних та винищувальних заходів, ступінь стійкості сортів та площі, які вони займають у певній зоні.

Обираючи методи розробки довгострокового прогнозу, керуються доступністю первинних даних, строком, на який необхідно розробити прогноз, його точністю, регіональними особливостями зони.

Кількість інфекційного початку та його патогенність може бути основою прогнозування хвороб, що зберігаються з насінням, садивним матеріалом, рослинними рештками у ґрунті (сажкові хвороби зернових культур, хвороби бульб картоплі, розсади овочевих культур, фузаріози, гельмінтоспоріози, альтернаріози, аскохітози, бактеріози та ін.).

Інколи для сезонного прогнозу із завчасністю 40–70 днів використовують дані обліку інтенсивності і строків проявлення інфекційного початку хвороб на рослинах або в повітрі у ранні фенофази культури. Восени або рано навесні проводять облік уредініопустул або спор у повітрі для іржастих хвороб пшениці. Аналогічну роботу можна виконати щодо борошнистої роси озимих культур – облік ураженості посівів восени і запасу інфекції рано навесні.

Застосування методів аналізу середовищ, де зберігаються пропагули патогенів (ґрунтоконтролю, чистих культур, промивки ґрунту тощо) обмежено в широкій практиці через їх трудомісткість і мінливість показників патогенності й агресивності в різних екологічних умовах.

Для виникнення хвороби в одних патогенів достатньо поодиноких спор (іржасті, борошнисторосяні гриби), в інших – тільки певної їх кількості. Так, рак картоплі уражує рослини за наявності від 200 спор/1 г ґрунту, пероноспороз буряку – від 9 конідій/1 мм2 площі листка. Залежність ураженості квіток яблуні борошнистою росою від зараженості бруньок восени виражена рівнянням:

у = 1,85 + 0,76 х (± 2,4) %,

де y – ураженість квіток у поточному році, %;

x – зараженість бруньок восени попереднього року, %;

Розробка довгострокового прогнозу за кількістю інфекційного початку не завжди можлива. Для точного прогнозування необхідні: а) високий зв’язок між інфекційним „запасом” та розвитком хвороби, доведений статистично за багато років (більше 10); б) точні і доступні методи визначення кількості інфекційного початку, доступної до зараження тканини рослини-господаря, вірулентності інокулюма, врахування сприйнятливості рослин та оптимальності зовнішніх умов.

Умови інфекції і стан рослини-господаря також враховуються у довгостроковому прогнозуванні. Особливе значення має збіг періодів розповсюдження інфекційного початку патогенів, сприйнятливих фаз рослин та оптимальних для зараження умов.

Відомо, що температура і вологість повітря під час цвітіння визначають зараженість насіння пшениці та ячменю летючою сажкою. Розвиток бурої іржі пшениці в період молочної стиглості зерна залежить від кількості опадів, що випали у фазу колосіння. При опадах до 5 мм уражувалось 3 %, до 50 мм – 30 % рослин. Чергування опадів з короткими періодами посухи в період від початку викидання волоті до закінчення цвітіння значно посилює ураження рослин кукурудзи пухирчастою сажкою. Умови стійкого зволоження, як і довга посуха, стримують розвиток хвороби.

Кучерявість листя персика масово проявляється за умов відносно холодної погоди за декаду до розпускання листя персика та після нього. Моніліальний опік суцвіть кісточкових плодових культур сильно розвивається після прохолодної і вологої погоди під час цвітіння. Такі погодні умови сприяють зараженню дерев та збільшують період ураження.

Певна роль у патологічному процесі належить біотичним факторам. У прогнозі вірусних хвороб необхідно враховувати наявність комах-переносників вірусів, нематоди впливають на ураження рослин фузаріозами. Розвиток одних хвороб може створювати умови для розвитку інших. Наприклад, бульби картоплі, уражені фітофторозом, паршею, легко загнивають. Через розтріскування ягід винограду, уражених оїдіумом, а плодів яблуні і груші – паршою, також відбувається розвиток гнилей. На пшениці бура іржа стримує проявлення септоріозу, борошниста роса і кореневі гнилі, у свою чергу, обмежують розвиток іржастих хвороб.

Природу взаємовпливу різних хвороб при одночасному розвитку на рослині-господарі вивчено недостатньо. Не визначено ступеня змін кількісних показників таких сукупних патологічних процесів, що приводить до помилок під час оцінювання фітосанітарного стану полів, можливих втрат і під час планування проведення заходів проти хвороб. Моніторинг окремих, навіть і основних хвороб, не дозволяє точно прогнозувати загальний фітосанітарний стан. Відзначені фактори мають значення для корегування запланованих захисних заходів протягом вегетації.