Система крові (стр. 4 )

Обладнання: кров, стандартна антирезус сироватка, контрольна сироватка (не містить антирезус антитіл), пластинка з заглибинами, предметне скло, піпетка, ізотонічний розчин NaCl.

В одну заглибину на пластинці наносять краплю контрольної сироватки. Ліворуч від неї в другу заглибину наносять краплю антирезус сироватки. Далі дослідження починають з контрольної сироватки. Кінцем предметного скла перенести кров у контрольну сироватку та ретельно розмішати. Другим кінцем – у антирезус сироватку та знову розмішувати. Співвідношення крові та сироватки повинно бути 1:2. У кожну заглибину можна додати ізотонічний розчин хлориду натрію.

Спостерігають за реакцією. У краплі з контрольною сироваткою агглютинації не повинно бути (незалежно від резус-незалежності крові).

Якщо реакція агглютинації спостерігається у краплі з антирезус сироваткою, кров – резус-позитивна, якщо реакція агглютинації не спостерігається в краплі з антирезус сироваткою, кров – резус-негативна.

Якщо реакція агглютинації виникає у краплі з контрольною сироваткою визначення необхідно повторити, або застосувати інші методи.

Практична робота №4: Визначення резус-належності крові людини з використанням тест-реагента анти-D супер.

Обладнання: реагент анти-D супер, біла пластинка з заглибинами, 2 піпетки, предметне скло, кров, еритроцити досліджуваної крові, стандартні D-позитивні і D-негативні еритроцити.

На пластинку нанести велику краплю реагента (0,1 мл). В окрему заглибину помісти краплю досліджуваної крові. Куточком предметного скла перенести частину крові в краплю з реагентом і відразу розмішати. Співвідношення крові й реагента повинно бути 1:10. Пластинку треба погойдати через 20-30 с після змішування крові з реагентом (за цей час розвивається реакція аглютинації у вигляді великих пелюстків). Чітка аглютинація відбуваєть через 30-60 с, але результат необхідно врахувати через 3 хв. Якщо виникає реакція аглютинації, тоді кров є резус-позитивною.

Базові правила переливання крові

У кожному випадку переливання крові (гемотрансфузії) слід використовувати тільки одногрупну за системою АВО та резус сумісну кров. Переливання крові «універсального» донора повинне застосовуватися як виняток в екстренних випадках за життєвими показами (умови військового часу). При кожній гемотрансфузії слід провести в повному обсязі ізосерологічні реакції, проби на сумісність. Перед кожним переливанням крові слід підбирати донорську кров, однойменну за резус-чинником. У тих випадках, коли існує стан імунізації при попередніх переливаннях крові або вагітності, що встановлюється при трансфузійному та акушерському анамнезах, то необхідно переливати кров після підбору індивідуального донора.

Визначення індивідуальної сумісності крові

У піпетку набирають кров з пальця реципієнта в кількості 1 мл. Мікропробірку центрифугують у мікроцентрифузі Шкляра до відділення сироватки від еритроцитів. Потім на диск наносять 1-2 краплі випробовуваної сироватки й додають у 10 разів меншу краплю крові донора. Краплі змішують скляною паличкою, диск злегка похитують і через 5 хв. Оцінюють результат. Відсутність аглютинації вказує на сумісність крові донора і реципієнта відносно груп крові системи АВО. При появі аглютинації додають краплю фізіологічного розчину. Якщо аглютинація не зникає, то кров донора й реципієнта слід вважати несумісною.

Тести:

1. У хлопчика 2 років відсутній у крові фактор VIII, що призводить до значного збільшення загального часу згортання крові. Яку групу крові при потребі повинен перелити лікар пацієнту:

A. α,β (I), Rh +, цитратну кров

В. A β (II), Rh +, свіжоконсервовану

C. AB 0 (IV), Rh +, свіжу

D. Сумісну за системами АВО та СDE свіжу кров

E. B α (III), Rh +, дефібриновану

2. Резус-антиген входить до складу

A. Мембран еритроцитів

B. Плазми

C. Ядра лейкоцитів

D. Мембран тромбоцитів

E Мембран лейкоцітів

Ситуаційні задачі:

1. У жінки під час пологів у зв'язку з крововтратою визначили групу крові. Реакція аглютинації еритроцитів відбулася зі стандартними сироватками груп О(І), А(II), В (III) і не відбулася з сироваткою групи АВ(ІV). До якої групи за системою АВО належить кров? Відповідь аргументуйте.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. У жінки в зв'язку з крововтратою перед переливанням крові визначили групу крові. Реакція аглютинації еритроцитів відбулася зі стандартними сироватками груп Оαβ (І), Аβ (II) і не відбулася зі стандартною сироваткою групи Вα (III). До якої групи за системою АВО належить кров? Відповідь аргументуйте.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 7. Практичні навички з фізіології системи крові

Практичні навички:

Оцінювати стан системи крові, її функцій та механізмів регуляції на

підставі аналізу показників лабораторних досліджень крові.

Оцінювати результати дослідження гематокритного показника.

Визначати кількість гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів,

колірний показник, групи крові системи АВО та робити висновки.

Вміти оцінити показники рН та кислотно-лужної рівноваги.

Написати у вигляді таблиці лейкоцитарну формулу крові.

Намалювати схеми варіантів визначення груп крові, каскадну схему

гемокоагуляції.

Теоретичні питання:

Визначення гематокритного показника, його нормальна величина,

методика визначення.

Функції крові та лімфи.

Властивості та функції еритроцитів.

Метод підрахунку еритроцитів. Формула розрахунку.

Методика підрахунку лейкоцитів. Формула розрахунку.

Лейкоцитарна формула; призначення різних форм лейкоцитів, у тому

числі Т - і В-лімфоцитів. Лейкоцити, їх функції. Регуляція лейкопоезу.

Фізіологічні лейкоцитози.

Методика визначення кількості гемоглобіну за Салі.

Форми і сполуки гемоглобіну.

Визначення колірного показника.

Плазма крові та її склад. Функціональна характеристика її окремих

частин.

Осмотичний тиск крові. Функціональна система, що забезпечує

постійність осмотичного тиску.

Розчин ізо-, гіпо-, і гіпертонічні. Поняття мінімальної і максимальної

осмотичної резистентності еритроцитів, їх нормальні величини і методика

визначення.

Визначення швидкості осідання еритроцитів.

Білки плазми крові, їх характеристика та функціональне значення.

Онкотичний тиск плазми крові і його роль.

Кислотно-основний стан крові, роль буферних систем крові в підтриманні

його сталості.

Функціональна система, яка підтримує постійність кислотно-основної

рівноваги (рН) крові.

Система, яка регулює агрегатний стан крові (РАСК). Фактори, що

попереджують зсідання крові. Фібриноліз.

Тромбоцити, їх роль в організмі. Принцип підрахунку. Судинно-

тромбоцитарний гемостаз.

Коагуляційний гемостаз, стадії та їх характеристика.

Фактори, що забезпечують зсідання крові.

Коагулянти, антикоагулянти, фактори фібринолізу, їх фізіологічне

значення.

Принцип поділу крові на групи за системою АВО та методика їх

визначення.

Резус-фактор, його значення в клініці.

Принцип методу визначення резус-належності крові.

Умови сумісності крові донора та реципієнта. Проби перед переливанням

крові.

Регуляція кровотворення.

Киснева ємкість крові; її величина та принцип розрахунку.

Константи системи крові людини: 1) нормальна кількість еритроцитів,

лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну; 2) величини осмотичного тиску,

активної реакції (рН), ШОЕ, буферних основ, стандартного бікарбонату.

Література:

Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів /, , С. М.Бєлан, , івський; за редакцією . ї Вінниця: Нова Книга, 2012.- 448 с.

.Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини: Підручник /Переклад з англ. Наук. ред. перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська.- Львів: БаК, 2002.- с.

Нормальна фізіологія: Підручник / Кол. авторів; За ред: В. І.Філімонова.- К.: Здоров’я, 1994.- 608 с.