– Ой, що це?— здивувався дід. Копнув глибше – з-під землі показався глек. Глянув дід усередину – а там повно золотих монет, великих і малих.
- Оце знахідка! Але ж мені снилося, що щастя прийде з неба, а не з-під землі. Я не маю права на це золото, - подумав дід і присипав глек землею.
Коли він повернувся додому й почав розповідати про свою пригоду бабі, до них навідався жадібний сусід.
- Що ти кажеш? Знайшов глек із грішми? Напевно з моїми. Бо мені снилося, що моє щастя прийде з-під землі, - сказав сусід і помчав на поле.
Глянув у глек – а звідти вилетіли бджоли й покусали йому обличчя, руки й ноги.
- Обдурив мене дід! - подумав розгніваний сусід і, зав’язавши глек ганчіркою, приніс додому. Вибрався драбиною на дах хати чесних діда й баби і зазирнув через комин. Дід і баба саме про щось веселенько гомоніли.
- Щоб знав, як людей дурити! – сказав сусід і почав витрушувати з глека бджіл. Та з нього не бджоли вилетіли, а посипалися золоті монети – великі й малі.
– От бачиш, стара, до сусіда щастя прийшло з-під землі, а до нас – з неба! – сказав дід. Дід і баба тішилися не натішилися золотим дощем. Кажуть, відтоді вони розбагатіли і жили в достатку та щасті.
Переказ Івана Дзюба
Тестові завдання
1. Визнач жанр прочитаного твору.
А казка
Б легенда
В оповідання
2. Яке прислів’я найточніше передає головну думку твору?
А Чесне діло роби сміло.
Б Яка совість, така й честь.
В З нечесної справи добра не буде.
3. Казка – це:
А невеликий, найчастіше віршований твір повчального змісту
Б народний або літературний твір про вигадані, часто фантастичні події
В твір, у якому описано те, чого в житті не буває
4. Віднови послідовність пунктів плану відповідно до змісту твору.
___ Знахідка бідняка.
___ Багач став посміховиськом
___ Подарунок багача
___ Жили собі дід і баба
5. Запропонуй власний заголовок.
6. Напишіть твір – роздум. «Пташка красна пір’ям, а людина – добрими справами».
Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту
Хто найважливіший?
Сорока вмостилася на гілці старого Дуба, озирнулася довкола та незадоволено заскрекотіла:
- Ліс - немов величезний мурашник. У ньому багато мешканців, та всі чимось зайняті. Ніхто на мене уваги не звертає. А я ж така гарна, така розумна, така корисна, така… така … і взагалі – найважливіша!
Почувши ці слова, старий Дуб прокинувся від своїх думок та відповів: - - Подружко, чи не занадто ти впевнена у собі? Чому ти – найважливіша ?
- Я – пташка, - не зупинялася Сорока, - а всім відомо, що птахи – дуже корисні. Вони поїдають шкідників. Без нас лісу не існувало б!- обурювався Дуб.
У суперечку втрутився Дощовий черв’як: - Подивився би я на вас, рослин, якби не ми, дощові черв’яки. Саме ми розпушуємо для вас грунт, збагачуємо його перегноєм. Люди навіть спеціально вирощують нас і випускають у природу. Ми – дуже корисні. Без нас лісу не існувало б!
Наступною до розмови приєдналася Конвалія:
- Ну, почалося! Одна поїдає, другий виділяє, третій розпушує. Які ви не романтичні! А про красу ніхто не подумав? Саме ми, квіти, створюємо неповторну красу лісу, його аромат. Навесні, щоб нас побачити, люди приїжджають із далеких міст. Правда іноді вони витоптують і зривають усе, що бачать. Та все одно ми – найважливіші. Без нас лісу не існувало б!
Суперечку зупинила Сорока:
- Здається, я знаю, без кого ліс чудово обійшовся би, хто тільки завдає шкоди, кого необхідно прогнати. Сорока вказала у бік, де жувала листя і не звертала ні на кого уваги Гусінь. Усі подивилися на видовжене створіння. Запала тиша… Кожен намагався згадати, що корисного робить ця зелена потвора. Та нічого, крім покусаних листочків та погризених корінців, ніхто не міг пригадати. Дивним виявилося те, що і сама Гусінь, як не намагалася, не могла пояснити, що доброго вона може зробити для рідної домівки. Засмучена тим, що всі хочуть прогнати її з лісу, Гусінь попросила дати їй можливість довести, що і вона на щось здатна, та сховалася у затінку.
Вона перетворилася на Лялечку, не їла, не пила, навіть не ворушилася. Лише іноді, подібно до зітхання, піднімалося та опускалося її черевце. Через декілька тижнів таких «роздумів» покрив Лялечки тріснув, і на світ з’явився гарний Метелик. Він перелітав з однієї квітки на іншу, дивуючи всіх своєю красою. Лісові квіти по черзі запрошували його попити свого нектару, а вдячний Метелик скрізь розносив їхній пилок.
Виходить, що в лісі немає непотрібних істот. Кожна рослина або тварина, якою б непривабливою вона не здавалася, потребує поваги і має право жити в спільному чудовому лісі.
Марина Яремійчук
Тестові завдання
1.У якому розділі книги можна помістити прочитаний твір?
А « Цікаві пригоди»
Б « Буду я природі другом»
В «Дружити треба вміти»
2. Визнач жанр прочитаного твору.
А легенда
Б казка
В оповідання
3. Вірш, у якому перші букви кожного рядка утворюють слово або речення, - це:
А скоромовка
Б небилиця
В акровірш
4. Поєднай відповідні частини прислів’я.
Природа – наша мати, тобі не буде зле.
Не губи живе - той сам собі шкодить.
Хто не жаліє природу, дереву гірко.
Зламав гілку - треба її шанувати.
5. Запиши назви двох оповідань, з якими ти ознайомився на уроках читання, та прізвища й імена їх авторів.
6. Як ти розумієш вислів «Природа для людини – джерело життя, мудрості та краси»? Запиши свої міркування.
Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.
Зозулині таємниці
У наших лісах живе зозуля звичайна – рябенька пташечка вагою близько 100 г. Зозуля відкладає багато яєць: до 20 – 26 штук! Прогодувати таку кількість пташенят дуже важко, та й чим годувати? Річ у тому, що зозуля – майже єдиний птах, що знищує волохату гусінь шовкопряда. Це дуже небезпечний шкідник лісу. Отруйні волоски гусені – лихо для малих пташенят. За таких умов хорошою матір’ю зозуля стати не може. От і «здає» вона своїх малят на виховання іншим пташкам.
Зозуленятка вилуплюються швидко( на 12 день) і мають чудовий апетит – вони просто маленькі ненажери. Пташки, яким зозуля підклала в гніздо «подарунок», трудяться від ранку до вечора, приносячи їжу. Зозуленя так кричить, що його часто підгодовують навіть пташки із сусідніх гніздечок.
А чим займається у той час зозуля? Не думайте, що вона безтурботно літає, підклавши своє чергове яєчко в чуже гніздо. Ні, зозуля надзвичайно працьовита. Коли в лісі, де вона живе, починається нашестя комах-шкідників, ця невеличка пташина стає на захист своїх зелених друзів-дерев, яким загрожує смертельна небезпека. Буває й так, що кілька зозуль прилітають здалеку і рятують великі ділянки лісу від отруйної гусені.
Зозуля поїдає лютого ворога лісу – велику волохату гусінь, перед якою всі інші пташки безпорадні. За одну годину зозуля може з’їсти до ста гусениць, а її «робочий день» триває інколи десять годин! Зозуля, оберігаючи дерева, допомагає мешканцям лісу. Вона віддячує пташкам, які піклуються про її пташенят.
Отака вона корисна – пташечка зозуля. Зозулю ще називають ключницею вирію. Вона найпізніше від усіх птахів (наприкінці травня) прилітає з теплих країв. Зозуля ніби зачиняє двері вирію. Вже у серпні найпершими з птахів зозулі відлітають у вирій. Зозульки відчиняють двері вирію, сповіщаючи усім птахам, що незабаром – осінь.
Тестові завдання
1.Визнач жанр прочитаного твору.
А легенда
Б авторська казка
В науково – популярне оповідання
2.Які слова виражають головну думку твору «Зозулині таємниці».
А Зозуля вдається до хитрощів.
Б Зозуля – дуже корисна пташка.
В Зозуля підкидає свої яйця в інші гніздечка.
3. Короткий опис книги (твору) – це:
А анотація
Б акровірш
В абонемент
4. Поясни значення виразів:
«Здає» малят -
«підклала» подарунок -
5.Напиши, чому зозулю ще називають ключницею вирію.
6. Напишіть твір – міркування «Чому потрібно допомагати птахам взимку»
Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.
Підземний мешканець
На узліссі чорніють купки землі. Деякі зовсім свіжі, їх насипав кріт: зайву землю з потайних ходів повигортав. Майже все своє життя він проводить під землею, шукає черв’яків, личинок різних комах, а на поверхню виходить рідко.
В лісі, на луках мені частенько траплялися такі купки, однак самого господаря зустрічати не доводилося. Мабуть, і цього разу, якби не було зі мною Миколи Лукича, я не побачив підземного звірка.
Ми зупинилися на узліссі. Лукич прихиливсь до скривленого стовбура вільхи, я примостився поряд. Галявина перед нами як на долоні, а нас не одразу помітиш. Зачекаємо трохи. Звірок повинен вилізти, свіжим повітрям подихати. Ось – ось дощі осінні підуть, тоді він і носа на галявину не вистромить.
Тільки єгер замовк, просто перед нами раптом заворушилася земля. Спершу з’явилася мордочка
з маленьким хоботком. Потім кріт виставив напоказ передні короткі лапки з довгими кігтями й нарешті виліз сам. Підправив вхід до нірки, відгорнув землю, постояв, принюхався, обтрусив свою чорно-буру шубку.
Звірок видався мені дуже неповоротким. «Мабуть, він тільки повзати може», - подумав я. Але
раптом кріт почав бігати по галявині. Він вовтузився в опалому листі, ховався в залишений після сінокосу оберемок сіна. Далі, прихопивши кілька листочків, поліз у нору.
Кріт ще довго без відпочинку збирав на галявині листя, носив до нори сухі стебла трави.
Повертаючись із лісу додому, Лукич спочатку мовчав, а потім заговорив:
-Ти, мабуть, помітив: кріт брав не все, що йому під лапи потрапляло. На галявину вітер наніс листя різних дерев – він у нору носив тільки дубове. В оберемку сіна звіркові найбільше сподобалися стебла материнки та конюшини. Ці трави приємно пахнуть і так само, як листя дуба, довше зберігаються, менше вбирають вологи, ніж інші лісові рослини. Для підземелля кращої підстилки не знайдеш. Бачив, скільки сухого листя й трави наносив? Спальню свою утеплює.
Отже, зима прийде малосніжна, холодна. А пізня осінь буде дощовою. Запитаєш, звідки такі прогнози? Пояснення просте. Раніше кріт жив на тому боці галявини. Там низина, їжі для нього більше, але коли випаде багато дощів – усе затопить вода. Тому він і перебрався на нові квартири, тут невелике підвищення і вода норі не загрожує. От вам і кріт! Живе під землею, а все знає.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 |
