Керівники суб’єктів профілактики правопорушень несуть відповідальність за організацію профілактичної роботи в межах своїх повноважень.
Профілактичні заходи поширюється на громадян України, осіб без громадянства, а також іноземців, за винятком дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються імунітетом від кримінальної та адміністративної юрисдикції, криміногенні чинники правопорушень, особи з криміногенними нахилами, а також юридичних осіб стосовно дотримання ними вимог законодавства щодо охорони державного і колективного майна, мікросередовище, яке сприяє формуванню особи з криміногенними нахилами.
На профілактичний облік в органах внутрішніх справ беруться особи:
- вчинили двічі протягом року адміністративні правопорушення, за які згідно із законом може бути призначено покарання у вигляді адміністративного арешту, або особи, що вчинили адміністративне правопорушення після оголошення офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
- відносно яких є інформація, що вони можуть вчинити злочин та відносно яких відповідні органи застосували заходи запобігання;
- злочинна діяльність яких була припинена і які не були засуджені до кримінального покарання;
- звільнені з місць позбавлення волі, ті, що відбули покарання за злочин, з яких судимість не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
- засуджені за вчинення злочину умовно або до міри покарання, не пов’язаної з позбавленням волі, а також звільнені від покарання та його відбування;
- знаходилися на лікуванні від алкоголізму і наркоманії в спеціальних наркологічних закладах;
- були визнані в установленому порядку хронічними алкоголіками або зловживають спиртними напоями;
- двічі притягувалися до адміністративної чи іншої відповідальності за розпиття спиртних напоїв або появи у п’яному вигляді в громадських місцях, що допускають на ґрунті пияцтва інші порушення громадського порядку чи правил громадського співжиття;
- були визнані в установленому порядку наркоманами, токсикоманами або вживають наркотичні речовини без призначення лікаря;
- психічно хворі, які є суспільно небезпечними і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров’я;
- вчиняють насильство в сім’ї;
- відносно яких здійснюється адміністративний нагляд;
- батьки або особи, які їх заміняють, котрі не виконують обов’язків щодо виховання і навчання дітей і своєю протиправною поведінкою сприяють вчиненню ними правопорушень.
Профілактичний облік передбачає створення та ведення відповідних комп’ютерних інформаційних систем правоохоронних органів України.
Перерахованими нормами права не вичерпується правова регламентація ОВС, які здійснюють адміністративну діяльність щодо попередження і профілактиці правопорушень. Подальше удосконалення правової основи діяльності ОВС, громадських формувань, інших суб’єктів профілактики правопорушень можливе в різних напрямках. Однією з першочергових, і найбільш важливих завдань є розробка і прийняття Закону України «Про профілактику правопорушень».
Цей Закон визначає систему заходів, спрямованих на охорону прав і свобод людини й громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від протиправних посягань, профілактику правопорушень, і порядок їх здійснення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадськими формуваннями з охорони громадського порядку, окремими громадянами, а також права та обов'язки державних органів і організацій, що проводять роботу з профілактики правопорушень, та осіб, щодо яких здійснюються зазначені заходи.
Закон передбачає порядок здійснення державою контролю за виконанням вимог законодавства з профілактики правопорушень та відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків суб’єктами профілактики.
Профілактичні заходи мають здійснюватися на всій території України або в її окремому регіоні, на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, серед групи населення (загальна профілактика) або стосовно конкретної особи (індивідуальна профілактика).
Профілактика правопорушень в Україні передбачає співробітництво з правоохоронними органами інших держав та участь України в заходах, які здійснюються міжнародними організаціями.
2. Повноваження органі внутрішніх справ України у справах про адміністративні правопорушення
Провадження у справах про адміністративні правопорушення ‒ це діяльність учасників адміністративно-деліктних відносин щодо розгляду та вирішення адміністративних справ, зокрема, щодо застосування адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.
Норми щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення містяться у КУпАП, Митному кодексі, підзаконних нормативно-правових актах.
Види провадження:
- звичайне;
- спрощене: мінімум процесуальних дій, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не складається:
1. У визначених законом випадках (ст. 258 КУпАП «Випадки, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається»), якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2. Коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Учасники адміністративно-деліктних відносин поділяються на три групи:
І. Органи та посадові особи, які забезпечують рух справи та прийняття рішення.
ІІ. Особи, які беруть участь у справі:
- особа, яка притягується до відповідальності;
- потерпілий та його представники (законні представники, адвокати тощо);
- прокурор.
ІІІ. Організації та особи, які сприяють у здійсненні виховної роботи:
- громадські організації;
- трудові колективи;
- адміністрація підприємства, навчального закладу тощо.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;
3) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями);
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи внутрішніх справ (міліція).
Органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
1) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 106-1, частинами першою, другою, третьою, четвертою і шостою статті 109, статтею 110, частиною третьою статті 114, частиною першою статті 115, статтею 116-2, частиною другою статті 117, частинами першою і другою статті 119, частинами першою, другою і п'ятою статті 133, частиною другою статті 135, статтею 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), статтями 137, 61, 164-4, цього Кодексу, - начальники органів внутрішніх справ та їх заступники, а статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частинами першою і другою статті 178, статтями 189-2, 192, 194, 195 цього Кодексу - начальники або заступники начальників районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ;
за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою і шостою статті 109, статтею 110, частиною третьою статті 114, частиною першою статті 115, статтею 116-2, частиною другою статті 117, частинами першою і другою статті 133, частиною другою статті 135 цього Кодексу, крім того, - начальники лінійних пунктів міліції, а за порушення, передбачені частиною третьою статті 109, статтею 110 КУпАП, - також і інші працівники міліції, на яких покладено нагляд за додержанням відповідних правил. Розмір штрафу, що накладається начальниками лінійних пунктів міліції, не може перевищувати двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177 частинами першою і другою статті 178 КупАП, крім того - начальники або заступники начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівнених до районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ, а за правопорушення, передбачені статтею 177 і частинами першою та другою статті 178 КУпАП, - також дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) міліції;
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 |
