Методологія і методика побудови стратифікованих класифікацій (стр. 4 )

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано нове вирішення проблеми вимірювання соціальної стратифікації, що виявляється у побудові стратифікованої класифікації, яка відображає ієрархічний порядок позицій індивідів, усталений в українському суспільстві, та яка дозволяє досліджувати зв’язок між соціальною стратифікацією й іншими соціальними явищами.

За результатами дослідження зроблено наступні висновки.

Перехід до постіндустріального суспільства і пов’язані з цим зміни, насамперед в економічній сфері, у якій все більшого значення набуває сектор послуг, наука і розвиток технологій, а також трансформація природи і механізму оплати праці працівників, яка вже не зводиться до вартості робочої сили, поліпшення матеріального стану, що відкрило доступ до раніше недосяжного способу життя, й експансивність медіа індустрії, що вплинула на доступність інформації, призвели до того, що позиція індивіда на ринку праці та у виробничому процесі більше не продукує само собою зрозумілий і очевидний спосіб життя, який обумовлює життєві рішення разом з поведінкою, цінностями, поглядами й ідентичністю. Тому вимірювання позицій індивідів в соціальній ієрархії через визначення їхніх позиції в системі розподілу праці й використання лише економічних ознак стало недоцільним. З огляду на сказане слушним є вивчення соціальної стратифікації в рамках сформованої під впливом P. Bourdieu парадигми й використання комбінації різних груп ознак, що сприяють досягненню такої соціальної позиції, яка забезпечує доступ до більшої частки цінних благ.

Перелік таких ознак складається з економічних, владних, ознак визнання, культурних, соціальних та особистісних. Домінантними серед них залишаються економічні ознаки, що визначають доступ індивіда до багатства (додаткової вартості, прибутку). Найсильніше з економічними ознаками пов’язані владні, адже наявність повноважень дозволяє працівникам претендувати на вищу оплату праці. Влада і повноваження являються основним джерелом визнання, яке окреслює соціальну позицію через оцінки, винесені іншими членами суспільства. Оцінювання здійснюється на підставі певного переліку рис, що відображають систему цінностей спільноти. Наявність таких рис сприяє отриманню індивідом символічного прибутку (поваги, довіри, підтримки, готовності співпрацювати), котрий придатний для конвертації в економічний прибуток. Культурні ознаки пов’язані з економічними, оскільки уміння, компетентність, кваліфікація дозволяють їхнім власникам претендувати на вищу оплату праці та з ознаками визнання, оскільки культурні практики і вподобання свідчать про належність до певного статусного кола. Соціальні ознаки здатні посилювати або послаблювати дію інших ознак, адже наявність соціальних зв’язків означає можливість мобілізувати не лише власні ресурси, але й ресурси інших членів мережі. Особистісні ознаки мають непрямий вплив на інші ознаки: на економічні (через зв’язок між рівнем кваліфікації і природними здібностями, працьовитістю), на владні (через зв’язок між рівнем повноважень і силою волі, наполегливістю), на культурні (через зв’язок між уподобаннями в культурі й розвиненістю художнього смаку, різнобічністю, сприйнятливістю).

При конструюванні інструменту для вимірювання соціальної стратифікації передусім необхідно перевірити релевантність і значимість ознак, на яких він ґрунтується. Для цього доцільно використовувати поєднання методу кореляційного аналізу, методу експлораторного факторного аналізу і КФА. Надалі, для відтворення структури зв’язків між ознаками, оцінки сили зв’язків між ними і обчислення узагальнюючої ознаки необхідним є метод моделювання структурними рівняннями. Цей метод має ряд переваг: по-перше, порівняно з кореляційним аналізом множини змінних він дозволяє змістовно інтерпретувати окремо взятий зв’язок, по-друге, порівняно з методом регресійного аналізу дозволяє включати в модель декілька залежних змінних і оцінювати опосередковані зв’язки, по-третє, порівняно з традиційним експлораторним факторним аналізом дозволяє визначити, чи є достатньою величина факторного навантаження змінної, щоб можна було віднести її до певного фактору, чи досить певного набору змінних з певними факторними навантаженнями, щоб робити висновок про існування фактору і як зміниться структура взаємозв’язків, якщо враховувати, скажімо, зв’язок між факторами. Насамкінець, при групуванні значень узагальнюючої ознаки в інтервали слід керуватися тим принципом, що згруповані значення мають якнайкраще відображати вихідну форму розподілу ознаки та допомагати в інтерпретації. Зважаючи на це, спочатку необхідно визначити ширину інтервалу для групування, далі поділити весь розмах показника на інтервали обраного розміру, а потім підрахувати кількість значень в кожному інтервалі. Найкращою при цьому є ширина інтервалу, що в результаті формує від 5 до 12 груп.

Доцільність використання комбінації різних груп ознак для вимірювання соціальної стратифікації була емпірично підтверджена, так на значущість інших, не лише економічних, в процесі встановлення нерівного доступу до цінних благ, вказує: 1) сприйняття українцями глибини нерівності, на яку більшою мірою впливає нерівність щодо соціальних і особистісних ознак, меншою – нерівність щодо економічних ознак; 2) емпіричне підтвердження моделі, що вимірює соціальну позицію за допомогою комбінації економічних ознак, владних ознак і ознак визнання.

На необхідність включення культурних ознак в методики, мета яких визначити позицію індивіда в соціальній ієрархії, вказує той факт, що зв’язок між економічними і культурними ознаками більше не є очевидним. Зміст і значення практик високої культури, що раніше слугували «маркером» належності до вищих верств суспільства, породжували і закріплювали соціальну дистанцію, зазнали трансформації. Сучасна висока культура асоціюється із різнобічністю, культурною компетентністю, толерантністю, відкритістю до нових ідей, інноваційністю. Преференції в культурі меншою мірою пов’язані зі статусом зайнятості індивіда, типом оплати його праці, розміром заробітної плати і доходу – ознаками, що використовуються для визначення позиції індивіда на ринку праці та у виробничому процесі, натомість сильнішим є зв’язок між уподобаннями в культурі й компетентністю, престижем професії, матеріальним становищем і розміром майна сім’ї. Культурне розшарування українського суспільства відповідає моделі «omnivore – univore», згідно з якою стиль «omnivore», що передбачає споживання як високої, так і популярної культури характерний для індивідів з вищою позицією в соціальній ієрархії, ніж у індивідів, яким притаманний стиль «univore», що передбачає споживання тільки популярної культури.

Представлена методика відображає ієрархічний порядок позицій індивідів, усталених в українському суспільстві. Значення узагальнюючої ознаки, що обчислюються для кожного індивіда, репрезентують його місце в соціальній ієрархії. Такі значення завжди можна згрупувати для відображення сутності явища чи визначення статистичних закономірностей або можна застосовувати у вихідному вигляді для дослідження зв’язку між соціальною стратифікацією й іншими соціальними явищами, користуючись перевагами безперервних шкал. Стратифікована класифікація конструюється, враховуючи систему зв’язків між групами ознак і ступінь важливості кожної з них. Найсильнішим є зв’язок між економічними і владними ознаками, далі – між економічними і ознаками визнання, а вже потім – між владними і ознаками визнання. Позиція індивіда в соціальній ієрархії найбільшою мірою зумовлена рівнем статку, далі рівнем повноважень, потім рівнем визнання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях України

1.  Макеев С. Стратифицированно-дифференцированная структура городского населения Украины / Сергей Макеев, Анна Домаранская // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2014. — № 3. — С. 42–65.

2.  Стратифікація практик дозвілля / А. Домаранська // Соціальні виміри суспільства : зб. наук. пр. — Вип. 5 (16) / [гол. ред. д. соціол. н. М. О. Шульга]. ― К. : Ін-т соціології НАН України, 2013. ― С. 648–666.

3.  Опыт построения стратифицированных классификаций оценок неравенства / А. Домаранская // Соціальні виміри суспільства : зб. наук.
пр. — Вип. 4 (15) / [гол. ред. д. соціол. н. М. О. Шульга]. ― К. : Ін-т соціології НАН України, 2012. ― С. 338–349.

4.  Стратифікація населення України згідно з оцінками нерівності / Домаранська А. О. // Наукові записки НаУКМА. — 2012. — Т. 135. — С. 14–18.

5.  Макеев С. Дифференциация и стратификация населения Украины по восприятию ситуаций неравенства / Сергей Макеев, Анжела Патракова, Анна Домаранская // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2010. — № 4. — С. 86–100.

Стаття в зарубіжному виданні

6.  Стиль жизни: структурные и личностные детерминанты / Домаранська А. А. // Социологический альманах. Вип. 5. — Минск : Беларуская навука, 2014. — С. 464–478.

Матеріали конференцій

7.  Измерительная модель социальной позиции: структура городского населения Украины / Домаранская А. А. // Проблеми розвитку соціологічної теорії: наукова спадщина академіка Т. І. Заславської та її роль в соціологічному розумінні суспільства : тези доп. ХІ Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю, (Київ, Україна, 22–23 трав. 2014 р.) / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Ін-т соціології НАН України, Соціологічна асоціація України. — Київ : [б. в.], 2014. — С. 17–20.

8.  Соціальна стратифікація і стиль життя / Анна Домаранська // Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи : тези доп. II-го Конгр. Соціологічної асоціації України, (Харків, Україна, 17–19 жовт.
2013 р.) . — Харків : [б. в.], 2013. — С. 306–308.

9.  Дифференциация оценок неравенства в современном украинском обществе / Домаранская А. А. // Міжнар. наук. конф. студ., асп. та молодих науковців «Соціальні зміни та культурна ідентичність»: збірник наукових тез, (Одеса, Україна, 4–5 берез. 2011 р.) / Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. — Одеса : [б. в.], 2011. — С. 86–90.