Методологія і методика побудови стратифікованих класифікацій (стр. 1 )

Національна академія наук України

Інститут соціології

ДОМАРАНСЬКА АННА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 316.433

МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА ПОБУДОВИ СТРАТИФІКОВАНИХ КЛАСИФІКАЦІЙ

22.00.02 — методологія та методи соціологічних досліджень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ — 2015

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України

Науковий керівник — доктор соціологічних наук, професор Макеєв Сергій Олексійович, Інститут соціології Національної академії наук України, завідувач відділу соціальних структур

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Паніотто Володимир Ілліч, Національний університет «Києво-Могилянська академія», професор кафедри соціології;

кандидат соціологічних наук ідівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, асистент кафедри методології та методів соціологічних досліджень.

Захист відбудеться 27 листопада 2015 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична 12, Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична 12, Київ.

Автореферат розісланий « 26 » жовтня 2015 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. І. Соболєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціальна стратифікація і нерівність є центральними темами суспільних і гуманітарних наук. У першій половині минулого століття розпочато пошуки інструментів для їхнього вимірювання. У 1960-х роках провідне місце в дослідженнях розшарованості суспільства займали шкали престижу професій та індекс соціально-економічного статусу, вихідна ідея розробки якого належить P. Blau і O. Dunkan. Дослідження 1980-х років відзначаються домінуванням методологічних і концептуальних принципів J. Goldthorpe і E. Wright.

Темі соціальної стратифікації і нерівності приділяється значна увага в українській і російській соціології. Розробку теорії соціальної стратифікації й підходів для аналізу нерівності, соціальної структури, в тому числі соціально-професійної структури і соціальної мобільності здійснили С. Макеєв, О. Куценко, С. Оксамитна, Н. Коваліско, О. Симончук, О. Шкаратан, В. Радаев, В. Ильин, Т. Заславская, Н. Тихонова. Методологічні та методичні проблеми якості соціологічної інформації висвітлювалися у роботах Л. Бевзенко, В. Воловича, В. Паніотто, Ю. Сурміна, М. Чурилова, Л. Юзви, С. Дембицького, Т. Нікітіної. Стратифіковані класифікації типів робочих місць і типів сімей розроблялись під керівництвом В. Чорноволенко та В. Оссовського. Темі вимірювання, конструювання та застосування тестів в соціологічних дослідженнях присвячені роботи Є. Головахи та Н. Паніної.

Наразі в розпорядженні у соціологів є добре відомі й широко застосовувані інструменти: класова схема J. Goldthorpe, R. Erikson, L. Portocarero, типологія E. Wright, класова схема G. Esping-Andersen, Treiman’s Standard International Occupational Prestige Scale (SIOPS), International Socio-Economic Index of Occupational Status (ISEI).

Втім, пошук нових методик вимірювання соціальної стратифікації не припиняється й досі. Підтвердженням цього слугує низка праць, опублікованих в останні роки. Так, О. Шкаратан пропонує класифікацію реальних соціальних груп, побудовану на ознаках, яким за результатами ентропійного аналізу найбільшою мірою притаманна властивість диференціювати, Н. Коваліско – багатовимірний аналіз в контексті концептуальної моделі «позиції & диспозиції & практики», M. Savage – нову модель соціального класу, що поєднує вимірювання економічного, культурного, соціального капіталів.

Причиною незадоволеності наявними методиками, яка актуалізує пошук нових, є їхня властивість віддавати перевагу економічному аспектові соціальної стратифікації, виходячи з судження, згідно з яким поділ праці є ключовим чинником, що породжує нерівність позицій, спільно з відмінностями у світогляді й поведінці. Проте, як стверджує W. Atkinson, перехід від індустріального суспільства, у якому провідним сектором економіки є промисловість, до постіндустріального, у якому більше значення має сфера послуг і виробництво знань, поставив під сумнів спроможність класифікацій, визначених за одними лише економічними ознаками, пояснити як механізм встановлення і відтворення соціальної стратифікації, так і світоглядні відмінності. Насамперед через те, що в сучасному суспільстві позиція індивіда на ринку праці та у виробничому процесі більше не продукує само собою зрозумілий і очевидний спосіб життя, який обумовлює життєві рішення разом з поведінкою, цінностями, поглядами й ідентичністю.

Отже, наукова проблема полягає у тому, що у сучасних умовах процес відтворення соціальної нерівності ускладнився, а існуючі методики її фіксації не відповідають вимогам релевантного вимірювання ієрархічного порядку суспільства, що вимагає узагальнення класичних й сучасних теоретичних підходів до вивчення соціальної стратифікації та обґрунтування комбінації та послідовності оптимальних прийомів і методів побудови відповідного вимірювального інструменту. Він дозволить також більш коректно реєструвати та інтерпретувати відмінності у поглядах, переконаннях, цінностях, ідентичності, моделях поведінки індивідів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковими темами Інституту соціології НАН України «Структурні виміри соціального простору міста» (№ держреєстрації 0112U001996), «Соціальна стратифікація в Україні в глобальній та локальній перспективах» (№ держреєстрації 0109U005631). Здобувачка брала участь у дослідженні структури міського населення України і відмінностей у сприйнятті нерівності різними категоріями населення.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – визначити методологічний потенціал існуючих концептуальних підходів до вивчення і вимірювання ієрархічного порядку суспільства та запропонувати методику побудови стратифікованої класифікації.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

-  на основі аналізу і узагальнення теорій соціальної стратифікації виокремити ознаки, які є значущими в процесі встановлення і відтворення розшарованості суспільства;

-  охарактеризувати роль і значення різних груп ознак, спосіб, в який вони сприяють досягненню такої соціальної позиції, що забезпечує доступ до більшої частки цінних благ;

-  проаналізувати наявні методики вимірювання соціальної стратифікації й визначити комбінацію та послідовність оптимальних прийомів та методів для побудови стратифікованої класифікації;

-  обґрунтувати доцільність застосування комбінації різних груп ознак та їх значущість для встановлення і відтворення нерівного доступу до цінних благ;

-  оцінити значущість культурних ознак для визначення позиції індивіда в соціальній ієрархії;

-  побудувати стратифіковану класифікацію, яка відображає ієрархічний порядок позицій індивідів в українському суспільстві, враховуючи систему зв’язків між ознаками і ступінь важливості кожної з них.

Об’єкт дослідження – процес встановлення і відтворення нерівного доступу до цінних благ, при якому формується соціальна стратифікація.

Предмет дослідження – концептуальні підходи і методичні особливості вимірювання соціальної стратифікації у масових опитуваннях.

Методи дослідження. Застосовано: метод обчислення адитивного індексу (для аналізу оцінок респондентів щодо різних проявів нерівності, інтенсивності дозвілля, відмінностей в уподобаннях культури), метод аналізу кореляційної матриці (для вивчення узгодженості і зв’язаності змінних при аналізі оцінок нерівності й підборі індикаторів з простою структурою взаємозв’язків при конструюванні вимірювальної моделі), метод експлораторного факторного аналізу (для скорочення списку змінних при аналізі оцінок нерівності, для підбору індикаторів при конструюванні вимірювальної моделі), метод множинного регресійного аналізу (для розрахунку узагальнюючої ознаки при аналізі оцінок нерівності та позицій індивідів в соціальній ієрархії), метод множинного аналізу відповідностей (для дослідження зв’язку між стратифікаційними ознаками і уподобаннями в культурі), метод багатофакторного дисперсійного аналізу (для аналізу відмінностей в уподобаннях серед груп з різним матеріальним становищем, рівнем повноважень, престижем професії та для аналізу відмінностей в рівні «повноважень», «статку», «визнання» серед груп з різною соціальною позицією), метод конфірматорного факторного аналізу (для побудови вимірювальної моделі «соціальної позиції»). Опрацювання масивів емпіричних даних здійснювалося за допомогою прикладних програм SPSS, AMOS, Mplus.

Емпіричною базою дисертації є дані моніторингу Інституту соціології НАН України (2002–2013 рр., n = 1800), International Social Survey Programme (2009 р., для України n = 2012), European Social Survey (2010 р., для України n = 1931).

Наукова новизна одержаних результатів. На основі переосмислення методологічних засад дослідження і практики вимірювання ієрархічного порядку суспільства у світовій і вітчизняній соціології розроблено методику побудови стратифікованої класифікації.

Уперше:

–  обґрунтовано та емпірично підтверджено доцільність вивчення соціальної стратифікації українського суспільства в рамках сформованої під впливом P. Bourdieu парадигми, основні положення якої розроблено й висвітлено у роботах M. Savage, A. Warde і F. Devine (концепт «капіталів, активів і ресурсів») і W. Atkinson (культурологічний класовий аналіз), аніж в рамках конфліктної чи функціональної парадигм;

–  представлено структуру взаємозв’язків між різними групами ознак, що стратифікують, в якій домінантними залишаються економічні ознаки, а владні – тісно пов’язані з ними. Встановлено, що влада та повноваження виступають основним джерелом визнання, яке окреслює соціальну позицію через оцінки, винесені іншими членами суспільства. З’ясовано, що культурні ознаки мають вплив на ознаки визнання, оскільки різноманітні практики свідчать про належність до певного статусного кола. Виявлена винятковість соціальних ознак, яка полягає в їхній здатності посилювати або послаблювати дію інших ознак, що стратифікують;