Тема: «Міжнародні правові режими безпеки» (стр. 1 )

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Кафедра гуманітарних дисциплін

ЗАЛІКОВА РОБОТА

ДИСЦИПЛІНА: ІНФОРМАТИКА

ТЕМА: «МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ РЕЖИМИ БЕЗПЕКИ»

Виконала: студентка 2 курсу

Групи ПБ-23

Пишна Юлія

Перевірили:

Борисов Борис Іванович

Ткачук Анатолій Іванович

____________

Київ - 2011

План

1. Вступ.

2. Поняття правового режиму безпеки.

3. Роль міжнародних правових режимів безпеки у світі.

4. Сильні і слабкі сторони діючих режимів міжнародної безпеки.

5. Правова основа і їх способи контролю за їх дотриманням.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Вперше проблема контролю над оззброєнням була класифікована як глобальна в 1952 році на Генеральній асамблеї ООН. Рішення цієї фундаментальної проблеми було знайдено у роки «холодної війни».Воно полягає у підтримці на договірній основі режимів міжнародної безпеки, під якими розуміють сукупність норм міжнародного права, договірних і політичних зобов`язань орієнтованих на зниження ризику застосування військової сили. Значний період часу дії режимів міжнародної безпеки дозволив виявити їх сильні і слабкі сторони. Міжнародні режими безпеки виступають світовими запобіжними засобами, оскільки їх основна діяльність спрямована на забезпечення миру та безпеки, тому вони відіграють дуже важливу роль у світовій політиці багатьох країн. А дослідження механізмів їх забезпечення дозволяє вдосконалити та позбавити від недоліків міжнародні правові режими безпеки. Отже, дослідження даної теми є досить актуальни, особливо у сучасний період, коли країни світу накопичують свій ядерний потенціал і виникає реальна загроза ядерної війни між наддержавами за перерозподіл світового простору та ресурсів, використання яких на сьогодні є дуже інтенсивним й існує проблема їх вичерпності в майбутньому. За підрахунками спеціалістів відомих нині запасів нафти в усьому світі може вистачити приблизно на 50 років, а вугілля – на 500.

Вперше проблема роззброєння і контролю над озброєнням була поставлена Г. Чичеріним у 1922 р. на Генуезькій міжнародній конференції. У зв'язку із створенням ядерної зброї (ЯЗ) СРСР повторно виступив з подібною ініціативою через тридцять років по тому на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (ГА ООН) в 1952 р. і тоді ж проблема контролю над озброєнням була класифікована як глобальна. До створення ЯЗ застосування тією чи іншою державою помилкових форм і способів застосування військ і сил було значною мірою вигідно його супротивнику. Відтепер подібні помилки оцінюються інакше. Колишній міністр оборони США Р. Макнамара стверджував: «Ядерні озброєння не відповідають ніяким військовим завданням» . Тобто, в основі гонки виробництва зброї масового знищення (ЗМЗ) лежали спотворені уявлення, які стимулювали рух наддержав, а слідом за ними й інших держав, в напрямі, що явно вів у глухий кут. Сьогодні спостерігається зворотний рух, спрямований на ліквідацію ЗМЗ. Він пов'язаний не тільки з величезними витратами ресурсів, але і з необхідністю збереження робочих місць для великої кількості висококваліфікованих фахівців. В зв'язку з цим, проблема контролю над озброєнням вийшла за рамки теорії і перейшла в площину практичних дій глобального порядку. Вона виявляється в постійному ускладненні попередження розповсюдження матеріалів і технологій виробництва ЗМЗ і засобів його доставки, встановлення контролю над розповсюдженням звичайних засобів ураження. Парадокс полягає в тому, що рішення цієї фундаментальної проблеми було знайдено в роки «холодної війни». Воно полягає у підтримці на договірній основі режимів міжнародної безпеки, під якими розуміють сукупність норм міжнародного права, договірних і політичних зобов'язань, орієнтованих на зниження ризику застосування військової сили [3] .

Забезпечення миру та міжнародної безпеки залишаються основною проблемою сучасності. Минув той час, коли держави сподівалися захистити себе тільки шляхом створення власної оборони. Характер сучасної зброї не залишає жодній державі надії забезпечити свою безпеку лише військово-технічними засобами, нарощуванням озброєнь і збройних сил, оскільки не тільки саму ядерну війну, а й гонку озброєння виграти не можна. Стало очевидним, що безпека держав може бути забезпечена за допомогою не військових, а політичних і міжнародно-правових засобів. Шлях до гарантій безпеки кожної окремої держави лежить через всесвітнє зміцнення загальної безпеки. Усеосяжна система міжнародної безпеки становить новий підхід до проблеми забезпечення миру та безпеки на планеті. У створенні всеосяжної системи міжнародної безпеки особлива роль належить праву міжнародної військової безпеки та та міжнародним правовим режимам.

Роль права міжнародної безпеки у створенні всеосяжної системи миру та безпеки полягає у вирішенні двоєдиного завдання: забезпеченні ефективного функціонування механізму підтримки миру, який світове співтовариство вже має, максимального використання потенціалу, закладеного в діючих нормах, зміцнення існуючого міжнародного правопорядку; виробленні нових міжнародно-правових зобов'язань, принципів, норм. Все це забезпечується правовими режимами безпеки.

Міжнародно-правові засоби забезпечення миру та запобігання війни - це сукупність правових і інших способів і методів, що відповідають основним принципам міжнародного права, спрямованим на забезпечення миру та запобігання війні, а в разі потреби застосування державами колективних заходів проти актів агресії та військових ситуацій, що загрожують миру та безпеці народів. Міжнародні правові засоби забезпечення міжнародної безпеки можна умовно розділити на три групи: нормативні, організаційні та матеріальні.

Значний період часу дії режимів міжнародної безпеки дозволив виявити їх сильні і слабкі сторони

Сильні сторони	Слабкі сторони
Збереження тенденції створення зон вільних від ЯЗ	Відсутність договорів про скорочення і ліквідацію тактичної ядерної зброї (ТЯЗ)
Дія негласного мораторію на випробування ЯЗ	Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ) залишається таким, що не набув чинності
Дія режиму верифікації в рамках договорів СРСР/РФ - США і в регіоні відповідальності ОБСЄ	Низька ефективність експортного контролю за матеріалами подвійного призначення і ракетними технологіями
Приєднання переважної більшості держав світу до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), Конвенції щодо заборони розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та їх знищення (КБТЗ) і Конвенції щодо заборони розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення (КХЗ)	Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), Конвенції щодо заборони розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та їх знищення (КБТЗ) і Конвенції щодо заборони розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення (КХЗ) Непередбаченість санкцій проти держав-порушників ДНЯЗ, КБТЗ і КХЗ
Повна ліквідація ракет середньої та малої дальності (СМД) СРСР і США	Відсутність механізмів фізичного припинення забороненої діяльності в галузі розвитку ядерних технологій
Ліквідація значної частини звичайних озброєнь по Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ)	Втрата державами монополії на застосування військової сили
Відмова ряду держав від цілей мати ЗМЗ	Відмова ряду держав від приєднання до ДНЯЗ і його ратифікації
Можливе скорочення до 2012 р. вихідних ядерних потенціалів СРСР/РФ і США на 70-80 %	Відсутність механізмів фізичної ліквідації існуючих незаконних збройних формувань (НЗФ) і припинення створення нових
Переорієнтація завдань НАТО на користь ліквідації міжнародної терористичної мережі	Функціонування нелегального ринку матеріалів і технологій створення ЗМЗ

Виходячи з порівняльного аналізу результатів реалізації режимів безпеки, є підстави поставити питання: чи може Україна, що сумлінно виконує свої міжнародні зобов'язання в питаннях підтримки стабільності і безпеки, надалі довіряти існуючим інститутам безпеки? З нього витікає фундаментальне питання стратегії: яким способом забезпечити безпеку України в умовах дії режимів з сумнівною ефективністю?

Для пошуку відповідей на поставлені запитання доцільно детально розглянути стан сучасних режимів міжнародної безпеки в двох аспектах: ядерному і без’ядерному. Правова основа зазначених режимів і способи контролю за їх дотриманням наведені в таблиці.

Правова основа режимів (рік підписання договору / рік вступу в силу, термін дії)	Спосіб контролю
Ядерний аспект
1. Режим без¢ядерних зон
Договір про Антарктику (1959/1961) Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (1967/ 1967) Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці – Договір Тлателолко (1967/1969) Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення (1971/1972) Договір про принципи діяльності держав на Місяці та інших небесних тілах (1979/1984) Договір про оголошення південної частини Тихого океану без'ядерною зоною (1985/1986)	Моніторинг МАГАТЕ, Комітет Цангера, Група ядерних постачальників
2. Режим заборони ядерних випробувань
Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою (1963, безстроковий) Договір між СРСР і США про обмеження підземних випробувань ядерної зброї (1974/1990) Договір між СРСР і США про підземні ядерні вибухи в мирних цілях (1976/1990) Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (безстроковий, відкритий для підписання в 1996)	Національні технічні засоби, моніторинг МАГАТЕ
3. Режим нерозповсюдження ядерної зброї
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968/1970, безстроковий з 1995 р.) Додатковий протокол до Договорупро нерозповсюдження ядерної зброї (1997/1997) Ініціативи по безпеці в боротьбі з нерозповсюдженням (ІБОР) (2003/ стадія міжнародних дослідних командно-штабних тренувань (КШТ) Резолюція Ради Безпеки ООН 1540 по нерозповсюдженню (2004/2004)	Моніторинг МАГАТЕ, Комітет Цангера, Група ядерних постачальників
Без’ядерний аспект
1. Режим заборони розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та їх знищення
Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї і про їх знищення (1972/1975, безстрокова)	Моніторинг Австралійської групи
2. Режим заборони розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення
Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищенні (1993/1997 рр., безстрокова)	Організація за заборону хімічної зброї (ОЗ-ХЗ) Австралійська група
3. Режим контролю над ракетними технологіями
Принципи контролю над ракетними технологіями (1987/1993) Міжнародний кодекс поведінки по запобіганню розповсюдження балістичних ракет (2002/ підписала 91 держава)	Національні системи експортного контролю
4. Режим верифікації
Тимчасова угода між СРСР і США про деякі заходи в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь (1972/1972) Угода між СРСР і США про запобігання ядерної війни (1973/ безстрокова) Договір між СРСР і США про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (1979/чинності не набув) Договір між СРСР і США про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (1987/ повністю реалізований) Договір про звичайні збройні сили в Європі (1990/1992) Віденський документ (1999/2000) Договір між СРСР і США про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (1991/1994) Лісабонський протокол по стратегічних наступальних озброєннях (1992/1992) Ташкентська угода Про принципи і порядок виконання Договору про звичайні збройні сили в Європі (1992/1992) Договір по відкритому небу (1992/2002) Договір між РФ і США про подальше скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (1993/2002)	Повідомлення, перевірки інспекціями на місцях, присутність спостерігачів на навчаннях
5. Режим контролю над експортом звичайних озброєнь і високих технологій в країни з нестабільними політичними режимами і в регіони, де тривають конфлікти
Вассенаарські домовленості (1995/1995)	Повідомлення
6. Режим ліквідації міжнародного тероризму
Міжнародна конвенція Ліги націй по запобіганню і покаранню актів тероризму (1937/не набула чинності) Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1970/1973) Конвенція про боротьбу з незаконними актами, направленими проти безпеки цивільної авіації (1971/1973) Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів (1973/1977) Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979/1979) Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980/1987) Протокол про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, обслуговуючих міжнародну цивільну авіацію, який доповнює Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, направленими проти безпеки цивільної авіації (1988/1989) Конвенція про боротьбу з незаконними актами, направленими проти безпеки морського судноплавства (1988) Протокол про боротьбу з незаконними актами, направленими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі (1988/1993) Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, застосуванням, фінансуванням і навчанням найманців (1989/1993) Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997/1997) Конвенція про маркування пластикових вибухових речовин з метою їх визначення (1997/1997) Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999/1999)	Взаємодія правоохоронних органів

Виділення ядерного і без’ядерного аспектів режимів міжнародної безпеки є досить умовним і введено для більш детального їх дослідження.