Робоча навчальна програма з філософії (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ОХОРНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з навчальної роботи

професор єць

“___” ____________ 2007 р.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

З ФІЛОСОФІЇ

на 2007-2008 навчальний рік

Факультет медичний № 3

Спеціальность медична психологія

Кафедра психології та соціології

Курс ІІ

Семестр ІІІ

Лекції 36 годин

Семінарські заняття 18 годин

Самостійна робота 54 годин

Іспит ІІІ семестр

Всього годин 108

Чернівці – 2007

Робоча програма складена на основі програми курсу «Філософія» для студентів вищих медичних закладів (Київ, 2000), а також у відповідності до Наказу Міністерства охорони здоров’я України № 70 від 03.04.1996 р. «Про зміни до навчального плану підготовки лікарів у навчальних закладах МОЗ України».

Робоча програма схвалена на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007 р., протокол № 18.

Завідувач кафедри, доц. Н. І.Зорій

Робоча навчальна програма схвалена предметною методичною комісією з суспільних та гуманітарних дисципліни 20 червня 2007 р., протокол № 8.

Голова предметно-методичної комісії,

доцент Н. І.Зорій

ОСНОВНА МЕТА ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФІЇ

Метою викладання філософії є формування у студентів цілісного уявлення про світ як ЦІЛЕ, ЛЮДИНУ як цілісність, про роль медицини у ствердженні сенсу людського буття, розуміння сучасного стану медицини та передбачення перспектив її розвитку.

Вивчення філософії студентами вищих навчальних закладів має велике значення у вихованні майбутніх медиків, формуванні їх переконань, софійно-діалектичного мислення, підвищенні їх культурного рівня.

Вивчення філософії дає можливість зрозуміти загальні закономірності розвитку традиційної та нетрадиційної медицини в системі загальнолюдської практики. Аналіз заблуджень та помилок в окремих концепціях, у тлумаченні фактів дійсності сприяє виробленню навиків критичного підходу до сучасного стану медичної науки та клінічної практики. Одночасно формується повага до досвіду минулих поколінь, розуміння необхідності брати з нього все найкраще, збагачувати його власним сумлінням.

Тому завдання курсу філософії полягає в тому, щоб ознайомити студентів з історичним та логічним методами дослідження, методом сходження від абстрактного до конкретного як необхідною умовою пізнання та клінічної практики у медицині. Розкрити закономірності розвитку людини як головного об’єкта дослідження та медичного впливу, навчити знаходити головні ланки причинно-наслідкових зв’язків і відрізняти їх від побічних, як у матеріальних, так і в духовних процесах; прослідкувати закономірності об’єктивації й матеріалізації ідей на прикладах діяльності зарубіжних та вітчизняних діячів науки та практики, виробити навички аргументації власних переконань.

В процесі вивчення курсу філософії майбутні лікарі-психологи повинні знати:

§  основні закономірності розвитку природи та суспільства, медицини як галузі людської діяльності;

§  етапи становлення та розвитку філософії і медицини в країнах зарубіжжя та в Україні;

§  головні проблеми диференціації та інтеграції наук про людину як цілісності;

§  суть діалектичного мислення, творчого аналізу, явищ дійсності.

§  основи процесу наукового пошуку, форми і методи наукового пізнання;

§  структуру та суть людської практики, місце медичної діяльності в оздоровленні та розвитку продуктивних сил суспільства;

вміти:

§  об’єктивно, на наукових засадах, аналізувати будь-які, у тому числі, нестандартні, явища й процеси, причинно-наслідкові зв’язки дійсності;

§  визначати місце та роль певного факту у формуванні статусу людини, сенсу діяльності медика, медицини майбутнього;

§  розбиратися в суті нозологізму, гіпократизму та неогіпократизму як крайнощів, які здатні викликати неадекватні практичні дії медика;

§  орієнтуватися у системі зв’язків медицини і філософії, їх значення для формування особистості;

§  розбиратися у релігійно-філософських основах східних систем само оздоровлення;

§  вміти визначати роль соціальних дитермінацій у формуванні психічного здоров’я та виникненні психічних розладів;

§  визначати сенс соціальних цінностей в системі медичної діяльності;

§  застосовувати знання законів і категорій діалектики для аналізу валелогічних і патологічних, санологічних проблем хвороби.

ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН,

ЯКІ Є НЕОБХІДНИМИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ФІЛОСОФІЇ

Назва дисципліни	Зміст дисципліни, необхідної для вивчення філософії
Основи економічної теорії:	–  Мета і функції економічної теорії. Метод економічного аналізу –  Людина в системі суспільного виробництва. –  Теорія вартості і капіталу. –  Власність і форми підприємницької діяльності. –  Суть, основні елементи і механізм функціонування ринкової економіки. –  Основні риси і тенденції розвитку світового господарства. мІжнародно економічна інтеграція.
Релігієзнавство: Українська та зарубіжна культура:	–  Філософські та соціальні проблеми вивчення релігії. Соціальна суть релігії. –  Сучасні національні релігії та світові релігії. –  Христянство. Сутність християнської філософії. –  Католицизм: особливості томізму. –  Православ’я, специфіка філософії. –  Протестантизм: ранній та пізній періоди його розвитку. –  Теорія культури як наука. суспільна роль культури та огляд культурологічних концепцій.
Психологія:	–  Виникнення і розвиток психіки. Свідомість людини. –  Пізнавальні процеси: відчуття, сприймання, пам’ять, увага. –  Особистість. Індивідуально-топологічні властивості.
Нормальна фізіологія:	–  Вчення І. П. Павлова про умовні рефлекси, вищу нервову діяльність, типи ВНД. Вчення І. М. Сєчєнова про рефлекси. –  Значення нервової системи життєдіяльності організму; відділи нервової системи організму людини; загальний план будови головного мозку; інтелектуальна поведінка тварин, навички, інстинкти. Гальмування в корі головного мозку. –  Фізіологічна основа відчуттів сприймань, уявлень, уваги, пам’яті, вироблення уимовних рефлексів. –  Фізіологічний механізм мовлення. –  Характеристика емоцій.
Педагогіка:	–  Методи науково-педагогічного дослідження. –  Педагогічна діяльність як суспільне явище. Потреби і ставлення свідомості дітей різноманітних вікових груп. Трудове, моральне та естетичне виховання.
Соціологія:	–  Взаємозв’язок філософії та соціології та особливості предмета соціології. –  Форми взаємодії індивідуальної та суспільної свідомості. –  Методи соціології. Соціологія знання. –  Формування почуттів у суспільстві. –  Соціальна структура суспільства.

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

ТЕМА 1. СВІТОГЛЯД ЛЮДИНИ І ФІЛОСОФІЯ.

Проблема пізнання світу та людини - центральна проблема світогляду. Історичні форми та види світогляду. Предмет, структура та соціально-пізнавальні функції світогляду. Суспільний та індивідуальний світогляд. Світогляд і професія лікаря.

Світогляд як система всезагальних знань про світ та людину, форма самосвідомості людини і суспільства щодо соціальних цінностей, моральних критеріїв людської діяльності. Місце філософії в системі культури та науки. Особливості філософського знання. Взаємозв’язок філософії та медицини. Матеріалізм та ідеалізм — основні напрямки розвитку філософії. Проблема пізнання світу.

Проблема методу в філософії. Діалектика і метафізика.

Місце філософських знань в структурі світогляду. Світогляд і філософська думка, культура медика. Сучасна філософія як світогляд і загальний метод пізнання і практичної діяльності людини. Союз філософії та природничих, медичних, технічних та гуманітарних наук при розв’язанні актуальних проблем сучасного наукового пізнання та суспільного розвитку. Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості (моральною, естетичною, релігійною, політичною, правовою). Специфіка релігійної свідомості.

ТЕМА 2. ІСТОРИЧНІ ТИПИ ФІЛОСОФІЇ

Історія пізнання світу, основні історичні етапи суспільного розвитку, як реальні підвалини існування філософії, її історичних типів.

Становлення філософії країн Сходу (стародавні Китай, Індія). Своєрідність Східної філософії.

Філософські школи в стародавньому Китаї: конфуціанство, даосизм. Конфуціанське розуміння людини, її моральних заповідей, навчання, виховання.

Стародавня індійська філософія: вайшешики, ньяя, джайнізм, буддизм. Джайнізм про звільнення людини від життя та шлях до цього. Буддизм про душу людини, її страждання і формування світової буддистської релігії. Матеріалістичні елементи у філософії чарваків, її гедоністська етика.

Релігійно-філософські основи східних систем самооздоровлення. Самопізнання людини (медитація та йога), як вияв космічної енергії.

Вплив східних релігійно-філософських систем на вітчизняну філософську думку (, , О. І. та іхи...)

Відображення традиційних ідей Східної філософії в розвитку медичного пізнання та лікарської діяльності.

Становлення західноєвропейської філософії. Раціонально-теоретичне вив-

чення природи та людини.

Філософія Стародавньго світу (Греції, Риму). Космоцентризм античної філософії. Проблема співвідношення людини і суспільства. Стихійна диалектика. Гіппократ про людину, природу та причини її хвороб.

Філософія середньовіччя, її релігійно-містична орієнтація. Поширення в схоластичній медицині вчення Галена про пневму, теологічних тлумачень призначення та внутрішню доцільність будови органів людського тіла.

Філософія епохи Відродження, її гуманістичний характер. Парацельса проти схоластичної медицини.