Також у п. 1 вищевказаного Листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 27.09.2012 року /0/4-12 вказано, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, що є підставою для визнання договору поруки припиненим.
Крім того, на практиці при укладенні договорів поруки банками часто ставиться умова про те, що цей договір діє до повного виконання позичальником обов’язків за кредитним договором, при цьому не вказується строк самої поруки як певний період у часі, що визначено в ст. 251 ЦК України.
Хоча згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При розгляді справ про стягнення коштів з поручителя суди часто не розмежовували понять термін дії договору поруки та безпосередньо строку поруки, іноді безпідставно стягували кошти з поручителя не зважаючи, що з моменту виникнення в кредитора права вимоги минуло більш ніж 6 місяців, а строк поруки договором не було встановлено.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України). Статтею 254 ЦК України передбачається, що строк закінчується згідно певної дати.
Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин, вказав, що у випадку, якщо договором поруки дата закінчення дії договору поруки не встановлена та не передбачена, то відповідно до законодавства України визначається факт відсутності строку поруки в розумінні положень
При цьому шестимісячний строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів обчислюється з моменту настання строку виконання основного зобов’язання в повному обсязі згідно з умовами договору кредиту (кінцевої дати погашення кредиту), або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (пред’явлення кредитором позову до боржника про дострокове повернення кредиту).
Тобто, якщо у кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений (наприклад, строком повного погашення кредиту є 20 серпня 2009 року), то у кредитора право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту виникає, починаючи з цієї дати, тобто 20 серпня 2009 року, протягом наступних шести місяців. Наслідком порушення кредитором такого строку пред’явлення вимоги до поручителя згідно ст. 559 ЦК України є припинення поруки.
Таким чином, якщо з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Висновки
Отже, поруку можна визначити як акцесорне зобов'язання, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором третьої особи (боржника) за виконання останнім його зобов'язання, а у разі його невиконання чи неналежного виконання – зобов'язується виконати зобов'язання боржника та (або) нести цивільно-правову відповідальність у формі відшкодування збитків та (або) сплати неустойки. При цьому порука разом із неустойкою та заставою є найбільш розповсюдженим різновидом забезпечення виконання зобов’язань боржника за кредитними договорами.
ГАРАНТІЯ
Стаття 560 ЦК України надає поняття гарантії: "...за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником".
Таким чином, гарантом за гарантією може виступати тільки спеціальний суб'єкт, який відповідає вимогам законодавства та має відповідну ліцензію.
Головною метою надання гарантії є забезпечення належного виконання принципалом-боржнком своїх обов'язків перед бенефіціаром-кредитором,
Цивільний кодекс України передбачає наступні загальні особливості гарантії як способу забезпечення зобов'язань:
- гарантія є самостійною, тобто незалежною від основного зобов'язання;
- як правило, гарантія не може бути відкликана;
- права за гарантією не можуть бути передані іншій особі;
- гарантія є чинною з моменту її видачі, якщо інше не передбачено договором;
- за надання гарантії сплачується винагорода;
- письмова форма гарантії;
- гарант має право на зворотну вимогу.
Банк-гарант може надавати такі види гарантій: гарантії платежу; тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозицій); гарантії виконання зобов'язань; гарантії авансового платежу; гарантії повернення кредиту та інші види.
Гарантія платежу - письмове зобов'язання гаранта, яке видається за наказом покупця на користь продавця, сплатити останньому визначену суму у випадку невиконання покупцем своїх обов'язків по сплаті за поставлений товар.
Тендерна гарантія - письмове зобов'язання гаранта, яке видане за наказом сторони, що бере участь у тендері, на користь сторони, яка є організатором тендеру, сплатити останній визначену суму за порушення учасником тендера вимог тендеру, контракту в частині відмови від його реалізації після того, як він став переможцем тендеру.
Гарантія виконання зобов'язання - письмове зобов'язання банку, яке видане за наказом продавця товарів або послуг або іншої уповноваженої особи на користь покупця або замовника, сплатити останньому визначену суму у випадку невиконання першим визначених зобов'язань за відповідним договором.
Гарантія авансового платежу - письмове зобов'язання банку, яке видане за наказом продавця, що отримує аванс від покупця, сплатити покупцю визначену суму грошових коштів (яка не перевищує суму авансу) у випадку невиконання продавцем своїх обов'язків з постачання.
Гарантія повернення кредиту - письмове зобов'язання банку, яке видане за наказом позичальника на користь кредитора, сплатити останньому суму основного боргу та/або процентів за кредитом у випадку невиконання позивачем своїх обов'язків за кредитним договором по відношенню до погашення боргу та/або процентів.
Національне законодавство передбачає такі форми гарантії:
- відклична - гарантія, умови якої можуть бути в будь-який час змінені і вона може бути відкликана банком-гарантом за заявою принципала без попереднього повідомлення бенефіціара;
- безвідклична - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; якщо в гарантії немає прямого застереження про її відкличність, вона є безвідкличною (ч, 3 ст. 561 ЦК України);
- умовна - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом-боржником свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару-кредитору на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії;
- безумовна - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом-боржником свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
*****Згідно з українським законодавством гарантія, як правило, не може бути відкликана гарантом. Однак ця норма (ч. 3 ст. 561) є диспозитивною, якщо в ній не встановлено інше. Внесення змін та доповнень до тексту гарантії після її видачі допускається тільки за згодою бенефіціара.
******право вимоги до гаранта, яке належить бенефіціару (кредитору) за гарантією, не може бути передане третій особі, якщо інше не передбачено в гарантії.
****** гарантія є чинною від дня її видачі (ч. 3 ст. 561 ЦК України), але якщо в ній не передбачено інше. відкладальною умовою може бути, наприклад, момент видачі позичальником гаранту комісійної винагороди, яка визначена процентом від суми гарантії.
Гарантія повинна видаватися у письмовій формі. До письмової форми гарантії прирівнюється банківський електронний документ. Істотними умовами гарантії є:
- найменування принципала, бенефіціара та гаранта;
- посилання на основне зобов'язання, в якому передбачена видача гарантії;
- максимальна сума грошових коштів, яка підлягає виплаті, та валюта платежу;
- строк, на який видана гарантія, або подія, при настанні якої припиняється зобов'язання гаранта за гарантією;
- умови, на підставі яких здійснюється платіж.
Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром за гарантією припиняються:
- при виплаті бенефіціару грошової суми, на яку видана гарантія;
- після закінчення строку, на який видана гарантія;
- після відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією та повернення її гаранту;
- після відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його обов'язків.
Якщо дія гарантії припинена, гарант не пізніше наступного дня після припинення гарантії повідомляє про це принципала.
Вимога бенефіціара про сплату грошової суми за гарантією повинна бути надана гаранту у письмовій формі.
Бенефіціар у вимозі або додатку до неї повинен вказати, в чому полягає порушення принципалом основного зобов'язання, у забезпечення якого видана гарантія.
Гарант повинен не пізніше наступного дня повідомити принципала про отриману вимогу та передати йому копії вимоги та супроводжувальних документів.
У разі невідповідності вимоги та доданих до неї документів вимогам, гарант відмовляє бенефіціару у задоволенні його вимог. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Гарант повинен здійснювати платіж тільки у випадку, коли бенефіціар буде вимагати такого платежу. Само по собі повідомлення бенефіціаром гаранта про порушення принципалом основного зобов'язання не с підставою для платежу за гарантією, якщо бенефіціар не направив письмову вимогу про платіж.
Гарант відповідає за невиконання або неналежне виконання ним цього обов'язку: це означає, що гарант, як і будь-який інший звичайний боржник, несе відповідальність, це
- стягнення суми, на яку видана гарантія, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;
- бенефіціар вправі вимагати від гаранта сплати також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не буде встановлений договором або законом,
- а також завданих йому збитків у повному обсязі (ст. ст. 22, 623 ЦК).
Гарантія може бути як платною, так і безоплатною.
Припинення гарантії відбувається у разі:
1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
2) закінчення строку дії гарантії;
3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 |


