Проблема частиномовної диференціації в лінгвістиці (стр. 4 )

У мовах світу існує також явище омонімії частин мови як результат однієї зі сторін асиметричного дуалізму мовного знака, де напрямок перехідності практично не встановлюється. Найбільш значимим фактором як виявлення, так і появи інших інваріантних змістів у частиномовній структурі служить мовний контекст, що супроводжує перехід з одного категорійного класу до іншого і знімає омонімію. Контекст може актуалізувати у віддієслівних іменників деяких флективних мов імпліцитний зміст виду [31], переміщати відносні прикметники при їхньому переході в якісні до ядерної зони цієї частини мови й т. ін. При цьому, як відзначає О. Кубрякова, «концептуалізація світу передує етапові мовного повідомлення, вона входить в особистісні змісти мовця й легко одержує на етапі формування мовного висловлення конвенціональну форму свого вираження» [19, 180], тобто в мовленні здійснюється вибір необхідного частиномовного інваріанта. Частиномовна система в ментальному лексиконі, у сфері знань про мову відображена в певній когнітивній мережі зв’язків (фільтрі − за О. Кубряковою [19]), оскільки периферійні зони частиномовних полів перетинаються та взаємодіють. Зони перетину (перехідні зони) можуть формувати нові граматичні класи слів (дієприкметник, дієприслівник, предикатив). Коли такі зв’язки стають стійкими, вони визначають подальший розвиток граматичної системи мови, тобто у термінах лінгвосинергетики − флуктуації перетворюються на атрактори частиномовної системи.

Такий підхід дає змогу розв’язати проблему частиномовного синкретизму й усунути непослідовність поділу частин мови у граматиках різних мов. Традиційною є диференціація частин мови на повнозначні та службові (частини мови і частки мови − М. Греч, В. Виноградов; лексичні і формальні слова − О. Потебня; повні та часткові слова − П. Фортунатов): перші мають лексичну семантику в мові або отримують мовленнєвий зміст, характеризуються наявністю морфологічних парадигм у відповідних мовах або граматичних категорій, вступають у синтаксичні відношення і мають синтаксичну функцію в реченні; другі не співвідносяться з поняттями, не мають словозміни, граматичних категорій, самостійних синтаксичних функцій. Єдність повнозначної лексики підтримується динамічною міжкласовою системою словотворення [3, 75]. Межа між повнозначними та службовими частинами мови є дифузною, адже серед повнозначних слів наявні й незмінні (в аналітичних мовах ця відмінність узагалі нівелюється), не співвіднесені з окремими поняттями, а службові слова іноді мають доволі прозору семантику. Службові слова часто-густо прирівнюються до морфем, приміром Е. Курилович категорично стверджує, що прийменник не є словом, а морфемою [21]. Дослідники, що дотримуються поглядів на службові частини мови як окремі слова, мотивують це рухливістю службових частин мови, на відміну від позиційно фіксованих морфем. М. Блох з огляду на необхідність інтеграції чи диференціації частин мови об’єднує прийменники та сполучники в окремий клас конекторів на підставі їхньої функції, артиклі подібним чином поєднуються з уточнювальними частками [3, 65-66].

Отже, статус деяких частин мови в цій опозиції й досі залишається невизначеним, що дає підстави констатувати збереження відкритості й дискусійності проблеми частиномовної диференціації Приміром, у сучасних східнослов’янських граматиках кількість частин мови коливається від 13 до 5 з уточненням нечастиномовної природи службових слів, названих словами-морфемами і вигуків як слів-речень [9, 19-28]. Остаточно не розв’язаними проблемами частиномовної класифікації залишаються єдність дієслова, місце порядкових числівників, єдність займенників, повнозначний чи службовий статус займенників, числівників, прийменників, модальних слів, вигуків; систематизація прислівників, частиномовний статус предикативів (слів категорії стану), модальних слів, розмежування вигуків і звуконаслідувань, а також етикетних і спонукальних слів і т. ін.

Література.

1.  Античные теории языка и стиля / Общ. ред. . − М.-Л.: Соцэкгиз, 1936. − 341 с.

2.  Французская стилистика. − М.: Изд-во иностранная лит., 1961. – 394 с.

3.  Блох основы грамматики. − М.: Высшая школа, 1986. − 160 с.

4.  К вопросу о функциях в грамматике // Изв. РАН. Сер. лит. и яз. − Т. 51. − 1992. − № 4. − С. 14-26.

5.  Буланин вопросы морфологии. − М.: Просвещение, 1976. − 207 с.

6.  Теория языка. Репрезентативная функция языка: Пер. с нем. / Общ. ред. . – М.: Прогресс, 1993. – 528 с.

7.  (ред.) Современный русский язык. Морфология. − М.: Высшая школа, 1952. − 519 с.

8.  Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. − К.: Наукова думка, 1988. – 156 с.

9.  Вихованець І. Р., Городенська морфологія української мови. − К., Унів. вид-во «Пульсари», 2004. − 400 с.

10. фон Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. − М.: Прогресс, 1984. − 397 с.

11. Функциональная грамматика и типологическая характеристика русского языка // Вопросы языкознания. – 1990. – № 2. − С. 12-17.

12. Философия грамматики: Пер. с англ. и . − М.: Изд-во иностр. лит., 1958. − 404 с.

13.Жаботинская модель частеречных систем: фрейм и скрипт // Когнитивные аспекты языковой категоризации: Сб. науч. тр. / Отв. ред. . − Рязань, 2000. − С. 15-21.

14. О полевой структуре частей речи в английском языке // Теория языка, методы его исследования и преподавания. − Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. − С. 125-129.

15., , Почепцов грамматика современного английского языка. − М.: Высшая школа, 1981. − 324 с.

16.Кацнельсон языка и речевое мышление. − Л.: Наука, 1972. − 216 с.

17. . − М.: Просвещение, 1987. − 82 с.

18.Кубрякова словообразования в формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. / Отв. ред. . – М.: Наука, 1988. – С. 141-172.

19.Кубрякова речи с когнитивной точки зрения. − М.: Институт языкознания РАН, 1997. − 327 с.

20.Кубрякова и знание. − М. М.: Языки славянской культуры, 2004. − 560 с.

21. Деривация лексическая и деривация синтаксическая // Очерки по лингвистике. – М.: Изд-во иностр. лит., 1962.– С. 57-70.

22.Лещак деятельность. Основы функциональной методологии лингвистики. − Тернополь: Підручники та посібники, 1996. − 445 с.

23.Мельчук общей морфологии: В 3-х т. − М.-Вена, 2000.

24.Мещанинов . − Л.: Наука, 1982. − 272 с.

25.Мещанинов категории в языке // Труды воен. института иностранных языков. − М., 1945. − № 1. − С. 5-15.

26.Мещанинов предложения и части речи. − Л.: Наука, 1978. − 388 с.

27.Никитин лингвистической семантики. − СПб.: Научный центр проблем диалога, 1997. – 760 с.

28.Петерсон язык. − М.-Л.: Госиздат, 1925. − 123 с.

29.Селиванова ономасиология. − К.: Фитосоциоцентр, 2000. – 248 с.

30.Селиванова -функциональный аспект русских частей речи // Вісник Черкаського ун-ту. Сер. філолог. наук. – Черкаси, 2002. – Вип. 29. – С. 3–14.

31.Соколов морфология русского языка. Морфемика. − М.: Изд-во РУДН, 1997. − 203 с.

32.Стеблин-Каменский в языкознании. − Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. − 141 с.

33.Фортунатов труды. − М.: Учпедгиз, 1956. − Т. 1. − 450 с.

34.Части речи / Отв. ред. . − М.: Наука, 1990. − 268 с.

35.Чейф и вербализация прошлого опыта // Новое в зарубежной лингвистике. − М.: Прогресс, 1983. − Вып. 12. − С. 35-73.

36. Семантика в когнитивной лингвистике // Фундаментальные направления в современной американской лингвистике. − М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997. – С. 340-369.

37.Щерба работы по русскому языку. − М.: Учпедгиз, 1957. − 188 с.

38. О частях речи в русском языке // Языковая система и речевая деятельность. − Л.: Наука, 1974. − С. 77-99.

39.Щур поля в лингвистике. − М.: Наука, 1974. − 255 с.

40.Beaugrande R. de Linguistic theory: The discourse of fundamental works. − L., N. Y.: Longman, 1991.

41.Brœndal V. Les parties du discourse. Partes orationis (Etudes sur les categories du langage). − Copenhagen, 1928.

42.Fries Ch. C. The Structure of English. − N. Y.: Harcourt, Brace and Co., 1952. − 250 р.

43.Kubrâkova E. The parts of speech in Word-formation processes and the linguistic model of the world // Beiträge zur Erforschung der deutschen Sprache. − Leipzig, 1989. − Bd. 9. − S. 10-13.