Тема. Інфляція як макроекономічне явище. Загальний рівень цін та інфляція. Вимірювання інфляції. Причини інфляції. Наслідки нерегульованої інфляції для національної економіки (стр. 2 )

В економіці України інфляція виникла ще в період існування СРСР, у 50—60-х рр. XX ст., і була пов'язана з різким падінням ефективності суспільного виробництва. Однак вона мала прихова­ний характер і виявлялася в товарному дефіциті та великій різниці в цінах: низьких на кінцеву продукцію й високих на всі види си­ровини. Відкритий вибух інфляції

відбувся в січні 1992 р., коли були «відпущені» всі ціни. Від цього моменту інфляційний про­цес став швидко розвиватися.

Головними негрошовими чинниками інфляції в Україні є:

·  криза планової господарської системи, що виявляється в падінні виробництва, незбалансованості, диспропор­ційності економіки;

·  неекономність виробництва через витратний характер виробництва й низький рівень продуктивності праці та якості продукції.

3. Вимірювання інфляції.

Показниками інфляції є рівень інфляції (індекс спо­живчих цін, ІСЦ) та темп інфляції.

Для вимірювання інфляції використовують абсолютні показники зростання цін, виражені у відсотках, і відносні показники (індекси цін).

Обчислення інфляції також можливе «за правилом величини 70». Це правило допомагає швидко підрахувати кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін: потрібно лише поділити число 70 на темп щорічного підвищення рівня цін у відсотках.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) вимірює темп зростання цін за певний період порівняно з цінами базового періоду, що береться за 100 %. ІСЦ показує, на скільки відсотків більше грошей необхідно витратити на купівлю того самого набору товарів і послуг, порів­няно з базовим періодом. Наприклад, якщо ІСЦ поточного року становить 10 %, то це означає, що порівняно з базовим роком, за цей самий набір товарів та послуг треба заплатити на 10% більше, тобто вартість життя зросла на 10 %.

В Україні, за даними Міністерства статистики, вартість «споживчого кошика» розраховується на основі набору, що включає 270 найменувань. У тому числі 102 продовольчі, 120 промислових това­рів та 48 видів послуг. Це, зокрема, хліб, борошно, крупи, цукор, молоко, сало, свинина, яловичина, масло, олія, яйця, картопля, овочі тощо; 30 видів одягу, трикотажних виробів, взуття, а також тарифи на електроенергію, опалення, послуги зв'язку, транспорт.

Показник темпу інфляції характеризує не темп зростання за­гального рівня цін, а темп приросту загального рівня цін.

Задача (для самостійного розв'язання).

Припустимо, що споживчий кошик родини містить такі товари:

Товар Кількість Ціна у 2009 p., грн Ціна у 2010 p., грн

М’ясо 10 35 45

Хліб 8 2,50 3

Одяг 4 100 120

Обчисліть:

1) Вартість споживчого кошика у 2009 р.

2) Вартість споживчого кошика у 2010 р.

3) Індекс споживчих цін.

4) Темп інфляції.

Розв’язання.

1) 35×10+2,50×8+100×4 = 770 грн (вартість споживчого кошика у 2009 р.).

2) 45×10+3×8+120×4=954 грн (вартість споживчого кошика у 2010 р.).

954

3) ІСЦ = ------- ×100% = 124% (підвищення цін склало 24 %).

770

124 % - 100 %

4) Темп інфляції = ------------------- ×100% = 24%.

100%

4. Види інфляції.

Залежно від мети дослідження та причин виникнення розрізняють різні види інфляції.

1) За характером інфляційного процесу:

·  відкрита інфляція відбувається тоді, коли макроекономічна нерівновага виявляється в нічим не стримуваному, вільному зрос­танні цін, що явно впливає на «споживчий кошик». Із відкри­тою інфляцією можливо боротися, оскільки вона виникає через зростання цін, динаміку яких можна вивчати й аналізувати;

·  прихована інфляція виникає під впливом державного кон­тролю цін. Тоді ціни на товари не зростають, але замість якісних товарів за тими самими цінами продаються неякісні. Створюється дефіцит добрих товарів, що веде до перепродажу продукції за завищеними цінами. Саме така інфляція була характерною для економіки СРСР.

2) За місцем поширення:

·  локальна інфляція — зростання цін відбувається в межах од­нієї держави;

·  світова інфляція — охоплює групу країн або всю глобальну економіку.

3) За можливістю прогнозування:

·  очікувана інфляція, яку можна передбачити, спрогнозувати її рівень заздалегідь, готуватися до неї;

·  неочікувана, яка вища за прогнозований рівень інфляції для даного періоду.

4) За темпами підвищення цін:

· помірна (повзуча), коли ціни зростають менше ніж на 10 % за рік;

· галопуюча, коли ціни зростають в інтервалі від 20 до 200 % за рік;

· гіперінфляція, коли ціни зростають на 2—3 % щоденно, а за рік темп інфляції може становити десятки тисяч відсотків. Так, наприклад, переможена в Першій світовій війні Німеч­чина у 20-ті рр. для сплати репараційних платежів викорис­товувала друкарський верстат. Розмір готівки зріс у 7 трлн разів від початку 1922 до грудня 1923 р., а індекс цін від 1 до 10 000 000 000 (10 млрд).

5) За причинами:

· інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

При інфляції попиту «забагато грошей полює за невеликою кількістю товарів», тобто сукупний попит виявляється набагато більшим, ніж сукупна пропозиція товарів і послуг, що призводить до зростання загального рівня цін;

· інфляція витрат (шок пропозиції), в основі якої лежить

взаємозв'язок витрат і цін.

Зростання витрат на одиницю продукції в економіці ско­рочує прибутки й обсяг продукції, що підприємства можуть пропонувати за існуючого рівня цін. У результаті зменшуєть­ся пропозиція товарів і послуг у масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції призводить до зростання середнього рівня цін, тобто до інфляції.

Види інфляції:

Інфляція попиту. Інфляція витрат (шок пропозиції).

Сукупний попит зростає швидше, ніж Збільшення витрат виробництва та змен-

виробничий потенціал економіки за шення сукупної пропозиції за умов:

умов: - підвищення номінальної заробітної

v  інфляційних очікувань; плати;

v  підвищення державою соціальних гарантій; - підвищення цін на сировину та

v  різкого збільшення інвестиційних витрат енергоносії;

у період економічних піднесень.

Інфляцію попиту, спричиняє надлишок грошей, доходів і попиту.

Інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Головними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), розширення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (підвищення заробітної плати) у результаті, наприклад, узгоджених дій профспілок. Унаслідок цього виникає надлишок грошей відносно кількості товарів, підвищуються ціни. У такий спосіб надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

Традиційно зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі наявні ресурси вже остаточно використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції та спричиняє інфляцію попиту. Зміст інфляції попиту економысти полюбляють пояснювати однією фразою: «Занадто багато грошей полює на занадто малу кількість товарів».

Інфляція витрат спостерігається в тому випадку, коли збільшуються витрати на одиницю продукції, тобто середні витрати за певного обсягу виробництва, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва.

Інфляція витрат відбувається внаслідок порушення рівноваги товарного обміну:

M ∙ V = P ∙ Q, де M — кількість грошей, V — швидкість обігу грошей, P — рівень цін, Q — сукупна кількість товару – ця формула має назву формули Фішера.

Найважливішими джерелами такого типу інфляції є збільшення номінальної заробітної плати працівників і зростання цін на сировину та енергію.

Перевищення пропозиції над попитом, що генерує процес зростання витрат виробництва і, через підвищення цін на товари спричиняє збільшення грошової маси. Масштаби накручування цін залежать від «грошового покриття», яке визначає межі того середовища, у якому економічні агенти можуть здійснювати свої витрати. Відбувається підвищення попиту на гроші з боку витрат виробництва.

У цьому випадку збільшення грошової маси є вже не причиною зростання цін, а похідною від цін.

В основі інфляції витрат перебуває взаємозв’язок витрат і цін, рівень яких підвищується під впливом зростання витрат або надприбутків. Найхарактернішою ознакою інфляції витрат у її класичній формі є спіраль «зарплата — ціни». Наприклад, якщо в економічному середовищі відбувається загальне підвищення цін, стає неминучим зниження реальних доходів населення. Щоб зберегти їх рівень, необхідно збільшувати грошові доходи (заробітну плату), а це призводить до зростання витрат виробництва або бюджетних видатків. У наслідок цього зростає собівартість продукції фірм, що призводить до підвищення цін на товари. Подорожчання товарів і послуг знову створює необхідність підвищення заробітної плати. Розкручується інфляційна спіраль «зарплата — ціни». Цей процес відомий в економічній теорії за назвою «кривої Філіпса».

Наведений приклад інфляційної спіралі «зарплата — ціни» демонструє взаємозв’язок чинників інфляції попиту та витрат. З одного боку, підвищення заробітної плати сприяє зростанню доходів населення, а тому є чинником платоспроможного попиту, а з другого — підвищення заробітної плати збільшує витрати виробництва, оскільки вона є статтею собівартості продукції. А підвищення собівартості продукції, у свою чергу, сприяє зростанню товарних цін.

Важливим чинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальних ресурсів. Наприклад, фірма, що виробляє деякий товар і діє в умовах ринку (вільного ціноутворення), у разі зростання ринкових цін на матеріальні компоненти виробництва (сировину, проміжні продукти, енергоносії) прагнутиме утриматись на плаву, тому в ціну свого продукту включить витрати на виробництво, а з доданою вартістю на одиницю продукції визначиться, ураховуючи інфляційні очікування, щоб забезпечити собі прибуток та зарплату своїм працівникам.