Тема уроку: Засоби візуальної розробки програм. Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Способи зберігання даних. Поняття об’єкта у програмуванні. Властивості об’єкта: ідентичність, стан, поведінка. Атрибути і методи об’єкта. Поняття події та обробника події. Поняття алгоритму, властивості алгоритмів. Поняття мови програмування, програмного коду, середовища розробки програм, компілятора. Етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Принципи роботи у середовищі візуальної розробки програм. Програмний проект і файли, що входять до його складу. Відкриття програмного проекту, його компіляція, збереження, виконання. Поняття форми й елемента керування. Редагування коду обробника подій, пов’язаних з елементами керування. Властивості форм та елементів керування. Створення найпростішого програмного проекту. Поняття оператора. Різновиди операторів. Оператори введення й виведення даних. Структура й складові елементи програм, записаних певною мовою програмування. Конструювання форм. Настроювання властивостей форм та елементів керування. Використання вікон повідомлень. Поняття змінної. Оголошення змінної. Типи даних. Оператор присвоювання. Поняття операції та виразу. Основні правила побудови, обчислення та використання виразів. Присвоювання значень виразів змінним. Пріоритет операцій. Арифметичні операції. Відтворення на формах зображень (стр. 1 )

Тема уроку: Засоби візуальної розробки програм. Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Способи зберігання даних. Поняття об’єкта у програмуванні. Властивості об’єкта: ідентичність, стан, поведінка. Атрибути і методи об’єкта. Поняття події та обробника події. Поняття алгоритму, властивості алгоритмів. Поняття мови програмування, програмного коду, середовища розробки програм, компілятора. Етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Принципи роботи у середовищі візуальної розробки програм. Програмний проект і файли, що входять до його складу. Відкриття програмного проекту, його компіляція, збереження, виконання. Поняття форми й елемента керування. Редагування коду обробника подій, пов’язаних з елементами керування. Властивості форм та елементів керування. Створення найпростішого програмного проекту. Поняття оператора. Різновиди операторів. Оператори введення й виведення даних. Структура й складові елементи програм, записаних певною мовою програмування. Конструювання форм. Настроювання властивостей форм та елементів керування. Використання вікон повідомлень. Поняття змінної. Оголошення змінної. Типи даних. Оператор присвоювання. Поняття операції та виразу. Основні правила побудови, обчислення та використання виразів. Присвоювання значень виразів змінним. Пріоритет операцій. Арифметичні операції. Відтворення на формах зображень.

Мова програмування Delphi. Інтерфейс мови

Delphi – сучасна технологія візуального програмування

Історія створення

Delphi - це грецьке місто, де жив дельфийский оракул. І цим ім'ям був названий новий програмний продукт із феноменальними характеристиками.

До моменту виходу продукту обстановка навколо компанії Borland складалася не кращим для неї образом. Говорили про можливий перепродаж компанії, курс акцій компанії нестримно котився вниз. Зараз уже можна без усяких сумнівів затверджувати, що період труднощів за. Hеверно, звичайно, було б говорити, що тільки Delphi з'явився причиною відновлення компанії; крім Delphi, у Borland з'явилися й інші чудові продукти, так само, як і Delphi, що ґрунтуються на нових, що з'явилися недавно в компанії Borland, технологіях. Я маю на увазі нові BDE 2.0, BC++ 4.5, Paradox for Windows 5.0, dBase for Windows 5.0, BC++ 2.0 for OS/2.

Проте, саме Delphi став тим продуктом, на прикладі якого стало ясно, що в Borland є ще порох у порохівницях, і що один єдиний продукт може настільки вдало сполучити кілька передових технологій.

Створення прикладних програм, або додатків, Delphi виконується в інтегрованому середовищі розробки IDE (Integrated Development Environment). IDE служить для організації взаємодії з програмістом і містить у собі ряд вікон, що містять різні керуючі елементи. За допомогою засобів інтегрованого середовища розроблювач може зручно проектувати интерфейсную частина додатка, а також писати програмний код і зв'язувати його з керуючими елементами.

Характеристика проекту

Створюване в середовищі Delphi додаток складається з декількох елементів, об'єднаних у проект. До складу проекту входять наступні елементи (у дужках зазначені розширення імен файлів):

код проекту (DPR);

опису форм (DFM);

модулі форм (PAS);

модулі (PAS);

параметри проекту (DOF);

опис ресурсів (RES).

Крім приведених файлів, автоматично можуть створюватися й інші файли, наприклад, резервні копії файлів: ~DP — для файлів з розширенням DPR; ~РА — для файлів з розширенням PAS.

При запуску Delphi автоматично створюється новий проект з ім'ям Project 1, відображуваним у заголовку головного вікна Delphi. Цей проект має у своєму складі одну форму Formi, або автоматично завантажуватися додаток, розробка якого виконувалася востаннє.

Компіляція і виконання проекту

У процесі компіляції проекту створюється готовий до використання файл, яким може бути додаток (ЕХЕ) або бібліотека, що динамічно завантажується, (DLL). Як уже говорилося вище, ми будемо розглядати тільки додатка. Ім'я додатка, одержуваного в результаті компіляції, збігається з ім'ям файлу проекту, а сам додаток є автономним і не вимагає для своєї роботи додаткових файлів Delphi.

При створенні додатків, що працюють з базами даних, необхідні файли, що складають базу даних, а також процесор баз даних.

Компіляція виконується викликом команди Project/Compile <Projectl> (Проект/Компілювати <проект>) або натисканням комбінації клавіш <Ctrl>+<F9>. У команді утримується ім'я проекту, розробка якого здійснюється в даний момент (спочатку Projecti). При збереженні проекту під іншим ім'ям відповідно повинне бути змінене й ім'я проекту в команді меню.

Компіляція проекту для одержання додатка може бути зроблена на будь-якій стадії розробки проекту. При компіляції проекту виконуються дії, приведені нижче.

П Компілюються файли всіх модулів, уміст яких змінилося з часу останньої компіляції. У результаті для кожного файлу з вихідним текстом модуля створюється файл із розширенням DCU. Якщо вихідний текст модуля за якимись причинами недоступний компіляторові, то він не перекомпілюється.

Якщо в модуль були внесені зміни, то перекомпілюється не тільки цей модуль, але і модулі, що використовують його за допомогою директиви

uses.

Перекомпіляція модуля відбувається також при змінах об'єктного файлу (OBJ) або файлу, що підключається, (INC), використовуваних даним модулем.

Після компіляції всіх модулів проекту компілюється файл проекту і створюється файл додатка, що виконується, з ім'ям файлу проекту.

Крім компіляції може бути виконана також зборка проекту. При зборці компілюються усі файли, що входять у проект, незалежно від того, минулого в них внесені чи зміни ні. Для зборки проекту використовується команда меню Project/Build <Projectl> (Проект/Зібрати <проект!>).

Запустити проект на виконання можна як із середовища Delphi, так і із середовища Windows.

Розробка додатка

Delphi відноситься до систем візуального програмування, що називаються також системами RAD (Rapid Application Development — швидка розробка додатків). Розробка додатка в Delphi включає два взаємозалежних етапи:

Об створення інтерфейсу додатка;

П визначення функціональності додатка.

Інтерфейс додатка визначає спосіб взаємодії користувача і додатки, тобто зовнішній вигляд форми (форм) при виконанні додатка і те, яким образом користувач керує додатком. Інтерфейс конструюється шляхом розміщення на формі компонентів, називаних интерфейсными або керуючими компонентами (елементами). Створюється інтерфейс додатка за допомогою Конструктора форми.

Функціональність додатка визначається процедурами, що виконуються при виникненні визначених подій, наприклад, що відбуваються при діях користувача з керуючими елементами форми.

Таким чином, у процесі розробки додатка на форму містяться компоненти і для них установлюються необхідні властивості і створюються оброблювачі подій.

Создание интерфейса приложения

Интерфейс приложения составляют компоненты, которые разработчик выби­рает из Палитры компонентов и размещает на форме, т. е. компоненты яв­ляются своего рода строительными блоками. При конструировании интер­фейса приложения действует принцип WYSIWYG (What You See Is What You Get — что видите, то и получите), и разработчик при создании прило­жения видит форму почти такой же, как и при его выполнении.

Компоненты являются структурными единицами и делятся на визуальные (видимые) и невизуальные (системные). При этом понятия "видимый" и "невидимый" относятся только к этапу выполнения, на этапе проектирования видны все компоненты приложения.

К визуальным компонентам относятся, например, кнопки, списки или пере­ключатели, а также форма. Так как визуальные компоненты используются пользователем для управления приложением, то их также называют управ­ляющими компонентами или элементами управления. Именно визуальные компоненты образуют интерфейс приложения.

К невизуальным компонентам относятся компоненты, выполняющие вспо­могательные, но не менее важные действия, например, таймер Timer или набор данных Table (компонент Timer позволяет отсчитывать интервалы времени, а компонент Table представляет собой записи таблицы базы данных).

При создании интерфейса приложения для каждого компонента выполня­ются следующие операции:

П выбор компонента в Палитре компонентов и размещение его на форме; П изменение свойств компонента.

Разработчик выполняет эти операции в окне Конструктора формы, исполь­зуя Палитру компонентов и Инспектор объектов. При этом действия разра­ботчика похожи на работу в среде графического редактора, а сам процесс создания интерфейса приложения больше напоминает конструирование или рисование, чем традиционное программирование. В связи с этим часто ра­боту по созданию интерфейса называют не программированием, а конст­руированием.

Выбор компонента в Палитре выполняется щелчком мыши на нужном ком­поненте, например кнопке Button, в результате чего его пиктограмма при­нимает утопленный вид. Если после этого щелкнуть на свободном месте формы, то на ней появляется выбранный компонент, а его пиктограмма в Палитре принимает обычный вид. Пиктограммы компонентов отражают назначение компонентов, и при наличии небольших практических навыков выбор нужного компонента происходит достаточно быстро. Кроме того, при наведении на каждый компонент указателя мыши отображается текст с ин­формацией о его назначении.

Обозначения типов объектов в Delphi, в том числе и компонентов, начина­ются с буквы т. Иногда типы используются вместо названий для обозначе­ния компонентов. Мы же в данной книге будем использовать для компо­нентов именно названия, а не типы, т. е. Button, а не TButton, Label, а не

TLabel.

После размещения компонента на форме система Delphi автоматически вносит изменения в файлы модуля и описания. В описание класса формы (файл модуля) для каждого нового компонента добавляется строчка формата

<Название компонентам <Тип компонентам