Визначення, мета та завдання «Екології людини» (стр. 2 )

7.Фази етногенезу.
  Фаза 1. Пасіонарного підйому етносу, викликана пасіонарним поштовхом.2.Акметична фаза. Спостерігається найбільший підйом пасіонарності.3.Фаза надлому. Система позбавляється від надлишкової  пасіонарності. 4.Інерційна. Суспільство живе по інерції завдяки набутим цінностям.5.Фаза обскурації. Керівне місце в суспільстві займають субпасіонарії, вони прагнуть знищити не лише не спокійних пасіонаріїв, але й звичайних людей і втрачали й духовні цінності.6.Меморіальна. Коли етнос деякий час лише зберігає пам’ять про свої історичні традиції. Далі настає період рівноваги з природою.

8.Поняття індивід та особистість (визначення, порівняльна характеристика)

Індивід – це цілісність конкретного об’єкта, це продукт біо. еволюції. Це генотипне утворення функціонування якого продовжується в онтогенезі. Поняття «особистість» також означає цілісність кожного суб’єкта. Але особистість не є цілісністю зумовленою генотипом. Особистістю не народжуються, а стають. Для людини, як особистості найсуттєвішими є такі характеристики:1.творчі здібності 2.характер3.стиль діяльності.4.темперамент5.соціальність6.суб’єктивність.

9.Класифікація потреб людини.
В основі спрямованості особистості лежать потреби. Поведінка людини значною мірою залежить від того, які потреби у неї розвинені. Жоден живий організм не може існувати поза навколишнім середовищем. Для тваринного світу таким є природне середовище, взаємодія з яким забезпечує існування тварини. У людини два середовища: природне і суспільне, з якими людина постійно взаємодіє. Поза цими середовищами людина існувати не може.

У процесі цієї взаємодії у людини постійно виникають нужди, задоволення яких необхідне для розвитку організму й особистості. Ці нужди і називаються потребами. Потреба - це нужда в будь-чому, яку людина переживає і усвідомлює. Наприклад, це може бути відчуття дискомфорту, втрата рівноваги організму, а точніше особистості. Відома велика кількість класифікацій потреб. Потреби можуть бути природні (біологічні) і соціальні, їхня роль і походження не однакові. Природні потреби виникають у процесі взаємодії людини з природним середовищем, вони є вродженими і передаються генетично.

До природних потреб відносять: голод, спрагу, сон, розмноження, потребу в орієнтуванні.

Розрізняючи біологічні і соціальні потреби, варто мати на увазі, що потреби людини є соціалізованими, оскільки усі вони переломлюються через конкретний рівень культури, стосунки між людьми. Задоволення біологічних потреб виступає основною умовою збереження організму й виду.

Потреби різних людей у різний час не є однаковими. Свідомість людини накладає відбиток на спосіб їх задоволення, який, у свою чергу, залежить від рівня розвитку соціальних потреб. Із соціальними потребами людина не народжується. Їх становлення відбувається в процесі розвитку людини як особистості під впливом двох факторів: середовища і виховання. Оскільки люди отримують неоднакове виховання, суспільні потреби можуть по-різному впливати на задоволення природних.

Соціальні потреби поділяють на матеріальні, духовні і суспільні. Матеріальні потреби виникають залежно від рівня економічного розвитку суспільства, суспільного виробництва, виховання. Матеріальні блага, потреби, у тому числі і фізіологічно необхідні, безумовно, є важливими передумовами людської життєдіяльності, однак їхня наявність не повинна ставати самоціллю. Зосередження всього життя на придбанні матеріальних благ нерідко деморалізує людину, руйнує її внутрішній світ.

Задоволення матеріальних потреб пов'язано з розвитком духовних (пізнання, відпочинок) і суспільних (потреба в контактах, соціальне визнання, сенс життя) потреб. Ці потреби розвинені в різних людей далеко не однаково.

Розвиток потреб пов'язаний також зі світоглядом.  Під світоглядом особистості розуміють струнку систему поглядів і переконань людини, яка базується на філософських, економічних, політичних знаннях. Переконання виступають при цьому як усвідомлені потреби особистості, що спонукають її діяти у відповідності із своїми ціннісними орієнтаціями.

Світогляд особистості проявляється в ідеалах, цілях, домаганнях, установках, соціальних нормах поведінки. Світогляд впливає на вибір мотивів особистості і розвиток її інтересів.

10.Визначення терміну раса, приклади класичнихрасових ознак.
РАСА-система людських популяцій, характеризована подібністю  спадкових при знаків (расових признаків). У процесі свого виникнення популяції не пов’язані з певним географічним ареалом. ОСОБЛИВОСТІ РАСОВИХ ОЗНАК. Класичні найважливіші ознаки – риси зовнішності (колір, форма очей, губ, форма носа, волосся, колір шкіри, будова обличчя в цілому, форма голови; як допоміжні ознаки-будови тіла (ріст, вага, пропорції, статура). НАЙВАЖЛИВІШІ ОСОБЛИВОСТІ: - фізична будова, - спадкові ознаки, - ознаки, виразність яких у ході онтогенезу мало залежать від факторів середовища, - ознаки, що відрізняють одну територіальну групу людей від іншої, - ознаки пов’язані з ареалом, - соціальні характеристики (мова, віраісповідання, тип господарства). НЕ росмотрюються  як расові.

11.Раса, етнос, національність і нація.
РАСА-система людських популяцій, характеризована подібністю  спадкових при знаків (расових признаків). У процесі свого виникнення популяції не пов’язані з певним географічним ареалом.

Етнос (грец. ethnos) дослівно перекладається з давньогрецької мови як "негрек", "чужинець", "ідоловірець". Етимологічно воно означає стадо, група (натовп) людей, народ, плем'я, рід, іноземне плем'я і т. п. З V ст. до н. е. його використовували у значенні "плем'я негрецького походження", "народ негрецького походження". Себе греки позначали словом "демос" (народ) і відрізняли від негреків тим, що останніх іменували "етносом". У такому значенні римляни ввели слово "етнос" у латинську мову. У зв'язку з його латинізацією з'явився прикметник "етнічний" (ethnicos), що вживався у значенні "нехристиянський", "язичницький". Нині термін "етнос" став науковим поняттям, є еквівалентом давньогрецького слова "демос" (народ) у значенні специфічної міжпоколінної історико-культурної і природної, усвідомленої людьми спільноти. Щоб підкреслити саме таке його значення, інколи поєднують обидва слова у словосполученні "етноси-народи". Нині поняття "етнос" вживається як науковий термін для означення всіх історичних типів етнічних спільнот від племен до сучасних націй. В найширшому розумінні, поняття означає весь еволюційний ланцюжок виникнення і становлення Етносу. Якнайповніше еволюційний ланцюжок можна зобразити так: рід → плем'я → союз племен → народність → народ → нація.

Національність — національна ідентичність, належність особи до певної нації (або іншої етнічної групи (спільності)), яка визначається як відмінними особливостями етнічної групи (мова, звичаї і традиції, культура, фізіологічні риси (належність до певного типу) тощо), яких дотримується особа, так і особистим почуттям належності до етнічної спільності — почуттям національної ідентичності. У деяких країнах (державах тощо) національність фіксується у документах, що посвідчують особу і найчастіше національність новонародженої дитини визначається національністю батьків.

Намція (лат. natio — плем'я, народ) — полісемантичне поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Існує два основних значення терміну[1]:

Політична спільнота громадян певної держави — політична нація. Часто вживається як синонім терміну держава, коли мається на увазі її населення, наприклад для посилання на «національні» університети, банки та інші установи.

Етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як особистим відчуттям «національної ідентичності» так і колективним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших). У цьому значенні фактично є синонімом терміну народ. Визначення нації. Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючу функцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бути нацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка з таких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існування визначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй.

12.Класифікація рас. . Практично в усіх класифікаційних схемах виділяють 3 загальні групи: - монголоїди (азіати), - негроїди (екваторіальна), - європеоїди (кавказоїдна).

13.Расова ознаки населення Африки.
Виділяють декілька територій Африки, де виділяють — підраси. Більша частина південної Сахари — негроїди. Бідьша частина негроїдів — негірська мала раса (високорослі особини в яких слабо ростуть борода, вуса, усі інші негроїдні озники виражені чітко.) Негрильська — центрально Африканська мала раса — пігмеї (низькорослі від 140см, посилений ріст вус, бороди, опухші очі маленьке обличчя, вкрай широкий ніс, з плоским переніссям, шкіра світла, рухливі суглоби рук і ніг). Північніше і на сході Африки — ефіопська, східно африканська мала раса (шкіра світла, волосся не курчаве, хвилясте, вузьке обличчя, високий вузький ніс, тонкі губи, волосся теж світліше).

14.Адаптивна цінність расових ознак.
У країнах зі спекотним кліматом колір шкіри темніший, чим більше до екватору тим у людей ширший нос, товші губи, обличчя більш виступає в перед. Пристосувальне значення мають курчаве волосся та витягнута висока форма голови екваторіальних груп населення.(волосся повітряна подушка, голова - менша поверхнева площа нагріву)Більша ширина рота та ширина слизова губ — корисні спекотному кліматі. Прямопротилежне пристосувальне значення має високий довгий ніс європеоїдів та північних монголоїдів, проходячи через довгий носовий хід, повітря встигає нагрітись. Ортогнатизм — вкороченість лиця північних рас, збільшує вигін носового ходу та запобігає переохолодженню носоглотки. Ширина очної щілини: вузький у монголоїдів захищає від пилу, вітру, яскравого сонця. Очі відрізняються більшою кількістю підшкірної клітковини (збереження тепла)