Міжнародна громадська організація «Асоціація учасників біовиробництва «БІОЛАН Україна»
Cтандарти органічного сільськогосподарського
виробництва та маркування сільськогосподарської
продукції і продуктів харчування
«БіоЛан»
 |
Стандарти розроблено робочою групою в складі спеціалістів українсько-швейцарського проекту «ЕкоЛан Україна»: Світлани Горбань, Віктора Діхтярука, Володимира Геновського, Тетяни Герман, Віктора Кухарчука за допомогою консультативної підтримки експертів з інституту органічного землеробства FIBL Швейцарії Беате Хубер, Катрін Портман, Каті Ціглер під загальним керівництвом Голови правління Асоціації «БІОЛан Україна» Василя Пиндуса.
26.09.2006 року
Зміст
Принципи органічного сільського господарства......................3Преамбула....................................................................................................3
Принцип здоров’я.........................................................................................3
Принцип екології..........................................................................................4
Принцип справедливості............................................................................4
Принцип дбайливого ставлення.................................................................5
Розділ А – Загальне..................................................................................5
Обсяг застосування Стандартів БІОЛан...........................….....................5
Структура.....................................................................................................6
Розділ Б – Дефініції, Загальні принципи, Рекомендації та Стандарти...................................................................................................6
Дефініції ...........................................................................................6 Органічні екосистеми....................................................................10Управління екосистемою..............................................................10
Збереження ґрунту та водного середовища...............................11
Генна інженерія..............……........................................................12
Збір дикорослих продуктів та використання землі загального користування...............................................................................13
Загальні вимоги до рослинництва та тваринництва...............15Вимоги в конверсійний (перехідний) період................................15
Часткове та паралельне виробництво..........................................16
Менеджмент органічного виробництва.........................................16
Рослинництво..................................................................................17Підбір культур та видів...................................................................17
Тривалість перехідного періоду (рослинництво)..........................18
Різновидність у рослинництві.........................................................18
Родючість ґрунтів та внесення добрив..........................................19
Контроль шкідників, хвороб, бур’янів та регуляція росту.............21
Контроль забруднення…................................................................22
Тваринництво.....................................................................................23Тваринництво....................................................................................23
Тривалість конверсійного (перехідного) періоду............................24
Походження тварин..........................................................................25
Розведення та вибір порід …...........................................................26
Хірургічне втручання.........................................................................27
Годівля тварин...................................................................................27
Ветеринарна медицина.....................................................................29
Транспортування та забій.................................................................30
Бджільництво.....................................................................................31
Переробка та транспортування продукції.....................................34Основні положення...........................................................................34
Інгредієнти…………...........................................................................35
Методи переробки.............................................................................35
Контроль шкідників та хвороб у готовій продукції...........................36
Пакування...........................................................................................37
Очищення, дезинфекція та санація обладнання харчової промисловості....................................................................................38
Маркування..........................................................................................39Основні положення ...........................................................................39
Аквакультура ......................................................................................41Перехід до органічних водних культур ……………………………….41
Водні екосистеми………………………………………………………....41
Водні рослини……………………………………………………………..42
Породи та селекція……………………………………………………….42
Відгодівля водних тварин………………………………………………..43
Здоров`я та благополуччя водних тварин…………………………….44
Транспортування та забій водних тварин……………………………..45
9. Контроль і сертифікація …………………………………………….…...46
9.1. Обов’язки щодо контролю…………………………………………..…...46
9.2. Контроль виробників ……………………………………………………..46
9.3. Контроль переробних та торгових підприємств………………………46
9.4. Сертифікація ……………………………………………………………….47
9.5. Порушення та санкції ……………………………………………………..47
Розділ С – Додатки......................................................................................48
Принципи органічного сільського господарства
Преамбула
Ці принципи є основою, на яких базується і розвивається органічне сільське господарство. Вони виражають вплив органічного сільського господарства на навколишнє середовище з метою його покращення в глобальному розумінні.
Сільське господарство є одним з найбільш базових видів діяльності людства, так як існує щоденна потреба в харчуванні. В сільському господарстві відображені історія, культура та суспільні цінності. Дані принципи потрібно застосовувати до сільського господарства в найширшому розумінні, включаючи методи обробітку ґрунту, збереження водних ресурсів, відношення до рослин і тварин в процесі виробництва, підготовки та поширення харчових і інших продуктів. Ці принципи передають те, яким чином людина повинна співіснувати з навколишнім середовищем, з живими організмами, щоб залишити після себе спадок для майбутніх поколінь.
Принципи органічного сільського господарства створені з метою посилення органічного руху в повному обсязі. Вони є основою для розвитку різних програм, концепцій, стандартів та мають набути поширення в усьому світі.
Органічне сільське господарство базується на принципах:
• здоров’я,
• екології,
• справедливості,
• дбайливого ставлення.
Принципи застосовують цілісно і невід’ємно один від одного. Нижче кожен принцип роз’яснений детальніше. Вони були створені на зразок «кодексу честі», для заохочення займатись даною справою.
Принцип здоров’я
Органічне сільське господарство повинне підтримувати і зміцнювати здоров’я ґрунту, рослин, тварин, людей та всієї планети цілісно та в повному обсязі.
Принцип зазначає, що здоровий стан індивідів та соціуму в цілому неможливо відмежувати від стану екосистем – на здоровому ґрунті ростуть здорові рослини, в результаті чого стають здорові тварини та оздоровлюється людина.
Здоров’я – це цілісність живої системи. Це не просто відсутність хвороб, а присутність фізичного, духовного, соціального та екологічного благополуччя.
Роль органічного сільського господарства у виробництві, переробці, продажу чи споживанні - підтримувати та покращувати здоров’я екосистем та організмів, починаючи від мікроорганізмів ґрунту та закінчуючи людиною. Взагалі, органічне сільське господарство створене для того, щоб виробляти високоякісні поживні продукти харчування, що сприяє профілактиці здоров’я та покращенню імунітету. З цією метою потрібно уникати використання мінеральних добрив, пестицидів, хімічних ліків для тварин та харчових добавок, які, в свою чергу, можуть викликати проблеми зі здоров’ям.
Принцип екології
Органічне сільське господарство повинно брати до уваги функціонування циклів живої екологічної системи, покращувати його, без втручання в них та грубого порушення в системі.
Цей принцип виник всередині самої живої системи. Він стверджує, що виробництво повинно базуватись виключно на екологічних процесах. Живлення та стан благополуччя досягаються через екологію конкретного виробничого середовища. Наприклад, для рослин це живий ґрунт. Для тварин – екосистема ферми, для риб та морських організмів - це водне середовище.
В органічному виробництві системи пасовищ та збору дикорослих рослин не повинні порушувати цикли та екологічний баланс природи. Ці цикли є універсальними, але їх функціонування є специфічним для кожного місця. Управління органічним господарством повинне бути адаптоване до місцевих умов, екології, культури та соціального рівня. Затрати повинні бути скорочені за рахунок повторного використання, безвідходного виробництва та ефективного використання матеріалів та енергоресурсів, щоб покращити і підтримати якість навколишнього середовища та зберегти природні ресурси.
Органічне сільське господарство повинне досягти екологічного балансу шляхом створення виробничих систем та природного середовища, підтримки генетичних та сільськогосподарських різновидів. Ті, хто виробляє, переробляє, продає чи споживає органічні продукти повинні захищати та дбати про навколишнє середовище, включаючи ландшафти, клімат, природні середовища, біологічне розмаїття, повітря та воду.
Принцип справедливості
Органічне сільське господарство повинне базуватись на відносинах, що гарантують соціальну справедливість, беручи до уваги суспільне життя та життєві можливості.
Справедливість характеризується неупередженістю, чесністю, повагою до спільного середовища як серед самих людей, так і їх відношенням до інших живих організмів.
Цей принцип наголошує на тому, що всі учасники органічного виробництва повинні будувати такі відносини, які забезпечують справедливість на всіх рівнях до всіх задіяних сторін – фермерів, робітників, переробних та реалізаційних підприємств і споживачів. Органічне сільське господарство повинне забезпечити всім хороший рівень життя, високу якість харчових продуктів та зменшити рівень бідності. Його завдання – виробництво достатньої кількості якісних продуктів.
Цей принцип вимагає створення для тварин умов, що відповідають їх фізіологічним особливостям, природній поведінці та забезпечують благополуччя.
Природні ресурси для виробництва і споживання повинні використовуватись такими методами, які є екологічними та соціально справедливими щодо майбутніх поколінь. Принцип справедливості вимагає, щоб система виробництва, розповсюдження та збуту були відкритими, неупередженими, рівноцінними до природних та суспільних витрат.
Принцип дбайливого ставлення
Раціональність і відповідальність – основні вимоги ведення органічного сільського господарства з метою захисту здоров’я, благополуччя середовища, нинішнього та майбутніх поколінь.
Органічне сільське господарство – це жива та динамічна система, що відповідає внутрішнім і зовнішнім потребам та умовам. Методи органічного сільського господарства можуть посилювати ефективність та продуктивність, але не настільки інтенсивно, щоб поставити під ризик здоров’я та благополуччя. Отже, нові технології потрібно вивчати, а існуючі переглянути. Потрібно дбайливо та бережливо ставитися до сільського господарства та екосистем.
Цей принцип стверджує, що обережність та відповідальність є ключовими критеріями для менеджменту, розвитку та підбору технологій. Наука потрібна для гарантії здоров’я, безпеки та екологічної чистоти в органічному сільському господарстві.
Однак, наукові теоретичні знання не є достатніми. Практичний досвід, накопичені знання та традиційний підхід пропонують дієві рішення, випробувані часом. Органічне сільське господарство повинне запобігати значним ризикам шляхом застосування випробуваних технологій та відмови від непередбачуваних, як наприклад, генна інженерія. Прийняті рішення повинні бути прозорими і відображати потреби та цінності всіх, кого це може стосуватись.
Використовуючи Базові Стандарти Міжнародної федерації органічного сільського господарства (IFOAM), Постанову Ради (ЕЕС) № 000/91стосовно органічного виробництва сільськогосподарських продуктів та вказівок на таке виробництво на сільськогосподарській продукції та на продуктах харчування та Стандарти БІО СВІСС (Асоціації Швейцарських організацій виробників органічної продукції), Міжнародна громадська організація «Асоціація учасників біовиробництва «БІОЛАН Україна» ПРИЙНЯЛА ЦІ СТАНДАРТИ:
Розділ А – Загальне
Обсяг застосування стандартів БІОЛан
Особливі випадки, які можуть виникати в процесі виробництва, повинні бути узгоджені з сертифікаційним органом.
Органічне сільське господарство (також відоме під назвами «біологічне» та «екологічне» або іншими легалізованими еквівалентами (іншими мовами) ) – це цілісний та системний підхід, заснований на ряді процесів, що забезпечують сталий розвиток екосистем, безпечні продукти харчування, хороше живлення рослин, благополуччя тварин та соціальну справедливість. Отже, органічне виробництво – більше ніж просто система виробництва, яке включає або виключає певні затрати.
Стандарти відображають сучасний стан органічного виробництва та переробки. Дані стандарти не повинні розглядатись як остаточне ствердження, а швидше як процес напрацювання з метою продовження розвитку та поширення органічної практики в світі.
Структура
Стандарти представлені у вигляді Загальних принципів, Рекомендацій, Основних Стандартів та Відхилень.
● Загальні принципи – це наміри і мета органічного виробництва та переробки. Принципи написані у формі стверджень та визначень. На приклад « Органічне тваринництво базується на гармонійному відношенні між ґрунтом, рослинами та тваринами; на повазі фізіологічних та природних потреб тварин; на їх годівлі високоякісним органічним кормом».
● Рекомендації – це практичні поради операторам ведення органічних господарств, виробництва продукції тощо. Рекомендації розроблено для практичного застосування, але не вимагається від операторів їх чіткого дотримання. Вони містять в собі слово «слід». Наприклад, «Переробним та реалізаційним підприємствам слід визначити джерела потенційних забруднень та запобігати забрудненням».
● Базові стандарти – це мінімальні вимоги, які повинен виконати оператор, щоб його підприємство сертифікували як органічне. Базові стандарти написані зі словом «повинен». Наприклад, «Всі травоїдні повинні щоденно мати доступ до грубого корму.»
● Відхилення – це винятки, зроблені в конкретних розділах Базових стандартів, і які можуть застосовуватись лише в конкретно описаних випадках. Відхилення виділені курсивом.
Розділ Б – Дефініції, Загальні принципи, Рекомендації та Стандарти
1. Дефініції
АРККТ: Аналіз Ризиків та Контроль Критичних Точок, - спеціальна програма з контролю якості продуктів харчування, яка допомагає визначити ризики контамінації та заходи для запобігання таких ризиків.
Акредитація: процедура, за якої уповноважений орган надає офіційне визнання органу чи особі у його\її компетентності виконувати певні завдання.
Аюрведа: традиційна індійська система лікування.
Аквакультура: сплановане виробництво водних рослин та\чи тварин в солоній, підсоленій чи прісній воді в певному водному середовищі.
Біорозмаїття: різноманітність життєвих форм та типів екосистем на Землі. Включає генетичні різновиди (наприклад, різновиди в рамках біологічних видів), видові різновиди (кількість та різноманітність видів) та екосистемні різновиди (загальна кількість типів екосистеми).
Буферна зона: чітко визначена територія, що відмежовує площу під органічною продукцією від інших територій, на яких дозволене використання заборонених засобів в органічному виробництві, з метою запобігання контакту з такими прилеглими зонами.
Виключення: дозвіл, що надається оператору сертифікаційним органом, в результаті якого з оператора знята вимога щодо відповідності стандартам та загальним правилам. Цей дозвіл надається на основі чітких критеріїв за конкретних обставин та лише на обмежений період.
Виробнича одиниця: загальна площа землі чи території під контролем одного чи групи фермерів з усією виробничою діяльністю включно.
Відокремлене виробництво: частина виробництва сертифікована як органічна. Решта виробництва може бути: (a) неорганічною, (b) в перехідному періоді, (c) органічною, але не сертифікованою. Також можливе паралельне виробництво.
Генетичний різновид: різноманітність серед живих організмів з сільськогосподарських, лісових та водних екосистем, включаючи внутрівидові та міжвидові розбіжності.
Генна інженерія: набір технологій з молекулярної біології (таких як рекомбінанти ДНК), за допомогою яких генний матеріал рослин, тварин, мікроорганізмів, клітин та біологічних одиниць змінюється таким чином, що отримані результати неможливо було б отримати шляхом природного відтворення. Технології генетичної модифікації включають, але не обмежуються: рекомбінацією ДНК, злиттям клітин, мікро і макроін’єкціями, інкапсуляцією, видаленням та подвоєнням генів. ГМО не включають організми, отримані в результаті таких технологій як кон’югація, трансдукція та природна гібридизація
Генетично модифікований організм (ГМО): рослина, тварина чи мікроб, змінені в результаті генної інженерії.
Генетичні ресурси: генетичний матеріал активної чи потенційної цінності.
Гомеопатичне лікування: лікування хвороб, що базується на приготуванні розчинів речовин, які за умови їх вживання в більших об’ємах в здорових суб’єктів викликають симптоми схожі на симптоми самої хвороби.
Допоміжний засіб при переробці: будь-яка субстанція чи матеріал, за виключенням обладнання та приладів, котрі самі не використовуються як інгредієнти, але цілеспрямовано використовується для переробки сировини продуктів чи харчових добавок, з метою досягнення певних технологічний цілей при переробці чи обробці. Ця речовина може призвести до непередбачуваних, але обов’язкових решток чи до їх продуктів розпаду в кінцевому продукті.
Дезинфекція: зменшення числа потенційних мікроорганізмів в середовищі до допустимого рівня з точки зору безпеки продуктів харчування за допомогою фізичних чи хімічних засобів.
Дикорослі рослини визначаються як придатні до вживання рослини та гриби, частини того, що природно вирощується у лісах, і на господарствах та не обробляється с/г методами. Збирання дикорослих продуктів розглядається додатково до с/г виробництва.
Дикі рослини, які підлягали с/г методам обробітку, вважаються не дикорослими продуктами, відповідно до даних інструкцій
Екосистема: сукупність сумісно існуючих організмів і умов їх існування, що знаходяться в закономірному взаємозв’язку між собою та утворюють систему взаємообумовлених біотичних і абіотичних явищ і процесів.
Екозона: певна частина власної ділянки, виділеної на господарстві задля збереження середовища дикої природи.
Iнгредієнт: будь-яка речовина, включаючи харчові добавки, що використовується в виробництві чи приготуванні продуктів або присутня в кінцевому продукті, в тому числі і в видозміненій формі.
Зелене добриво: культура, що введена в ґрунт з метою його поліпшення. Може включати випадкові рослини та бур’яни.
Знак сертифікації: знак, емблема чи логотип сертифікаційного органу, який ставиться на продуктах, що були сертифіковані згідно з правилами програми даного сертифікаційного органу.
Контамінація: забруднення органічних продуктів чи землі, контакт з будь-якими матеріалами, що призводить до втрати продуктом якості органічності.
Конвенціональний (традиційний): назва будь-якого матеріалу, виробничої чи переробної практики неорганічного статусу чи статусу перехідного періоду.
Культура: мікроорганізм, тканина чи орган для вирощування або в загальному.
Конверсія: перехід з традиційного ведення сільського господарства на органічне.
Опромінення (ioнізуюче проміння): високоенергетичні промені радіонуклідів, які можуть змінити молекулярну структуру харчових продуктів з метою контролю за зараженням, патогенами, паразитами та шкідниками в продуктах чи з метою запобігання фізіологічних процесів, таких як, проростання та дозрівання.
Оператор: індивідуальний чи колективний підприємець, мета якого - відповідність продукції вимогам сертифікації.
Органічний: “органічний” відноситься до системи сільськогосподарського виробництва та продукції відповідно до стандартів органічного виробництва і не має ніякого стосунку до органічної хімії.
Органічний продукт: продукт, який пройшов процес виробництва, переробки та зберігання у відповідності з українськими стандартами органічного виробництва.
Організм - донор - певна рослина, тварина чи мікроб, який виробляє конкретну тканину, речовину або інгредієнт чи дає ріст допоміжному або іншому організмові, який в свою чергу виробляє тканину чи інгредієнт.
Органічний рослинний та насіннєвий матеріал: рослинний та насіннєвий матеріал, який вироблений і сертифікований як органічний.
Перехідний період (конверсійний): період між початком органічного виробництва та сертифікації рослинництва і тваринництва як органічного.
Природне середовище: територія, на якій природно існують ті види рослин і тварин, що трапляються на цій території, також використовується для визначення видів середовища, наприклад, морське узбережжя, ліс, луки.
Розведення: селекція рослин та тварин для розмноження та\чи подальшого розвитку бажаних характеристик в наступних поколіннях.
Розмноження: вирощування насіннєвого та рослинного матеріалу з метою підвищення постачання для майбутньої висадки.
Розмноження: відтворення рослин статевим (наприклад, насіння) чи нестатевим (розрізування, розділення коренів) шляхами.
Санація: адекватна обробка виробничих поверхонь чи тих, що мають контакт з харчовими продуктами. Цей процес ефективний в знищенні чи скороченні значною мірою числа вегетативних клітин мікроорганізмів, шкідливих для здоров’я людини, та інших небажаних організмів без шкідливого впливу на сам продукт.
Синтетичний: виготовлений хімічним чи промисловим шляхом. Можуть включатись продукти, яких не існує в природі, або несправжні продукти з природних джерел (але не екстракти з природної сировини).
Середовище: субстанція, в якій існує будь-який організм, тканина чи орган.
Сертифікація – процедура, за якої третя сторона надає письмову гарантію, що чітко визначений процес отримав методичну оцінку від експертів і певні продукти відповідають певним вимогам.
Сівозміна: практика чергування видів чи родин однорічних та багаторічних рослин, що вирощуються на конкретному полі чи ділянці землі з метою запобігання бур’янів, шкідників та хвороб для покращення родючості ґрунту і вмісту гумусу.
Сертифікаційний орган: орган, що проводить сертифікацію, окремо від власників стандартів та інспекції.
Сертифікаційна програма: система, яку застосовує сертифікаційний орган зі своїми власними правилами, процедурою менеджменту для здійснення сертифікації відповідності.
Торгова марка: будь-яка письмова, друкована чи графічна презентація на етикетці чи на самому продукті або біля нього.
Харчова добавка: речовина, яку додають до харчових продуктів з метою підсилення її смакових та інших якостей.
Паралельне виробництво: будь-яка виробнича одиниця, де поряд з органічним виробництвом, переробкою та зберіганням в рамках цієї одиниці існує інша виробнича система, наприклад, органічна та в перехідному періоді, чи органічна і конвенціональна.
2. Органічні екосистеми
2.1 Управління екосистемою
Загальні принципи
Органічне ведення повинно позитивно впливати на екосистеми.
Рекомендації
Оператори мають виділяти певну частку свого господарства під екозону задля сприяння біологічному розмаїттю.
Господарству слід відводити певну частину власної ділянки задля збереження середовища дикої природи:
a. Екстенсивні пасовищні угіддя, такі як місцевість, поросла вереском або очеретом, сухі землі;
b. Всі ділянки, які не входять до сівозміни та які не перевантажені внесенням добрив: екстенсивні луги, пасовиська, екстенсивні угіддя, екстенсивні садки, живоплоти, граничні зони між сільськогосподарськими ділянками та лісом, групи дерев та /або кущів, ліси та лісові масиви;
c. Екологічно багата земля під паром або рілля;
d. Екологічно урізноманітненні (екстенсивні) краї полів;
e. Водні шляхи, ставки, струмки, рови, заплави, вологі території, болота та інші ділянки, багаті на водні ресурси, які не використовуються для інтенсивного с/г або для вирощування аквакультур;
f. Ділянки з дикорослою флорою;
g. Коридори дикої природи, які забезпечують зв’язок з природним середовищем існування.
Стандарти:
2.1.1 Оператори повинні вживати заходів для оптимізації ландшафтів та біологічного розмаїття.
2.1.2 Під екозону в господарстві повинно бути відведено не менше 7% від загальної площі господарства
2.1.3 Якщо господарство оточене вищеназваними ділянками, що не є власністю господарства, оператори можуть використовувати граничні зони як екозони.
2.1.4 Очистка первинних екосистем заборонена.
2.2 Збереження ґрунту та водного середовища
Загальні принципи
Органічні методи ведення господарювання зберігають та покращують ґрунт, оптимізують якість води та забезпечують раціональне і відповідальне використання водних ресурсів.
Рекомендації
Оператори мають мінімізувати руйнування верхнього прошарку ґрунту за допомогою мінімального обробітку ґрунту, контурного обробітку плугом, вибору культур, забезпечення покриття ґрунту рослинами та впровадження інших видів діяльності, які зберігають ґрунт.
Операторам слід вживати заходи для запобігання ерозії, ущільненню, засоленню та іншим формам деградації ґрунту.
Оператори мають використовувати водозберігаючі технології, такі як збільшення вмісту органічної маси ґрунту, врахування часу посіву та відповідне ефективне моделювання та врегульований розклад іригаційної діяльності.
Операторам слід використовувати воду та добавки таким чином, щоб запобігати забрудненню поверхневих та ґрунтових вод.
Органічні переробні і торгівельні підприємства мають встановлювати системи, які уможливлюють раціональне використання та переробку води без забруднення хімікатами або тваринними чи людськими патогенами.
Операторам слід планувати та моделювати системи, які раціонально використовують водні ресурси відповідно до місцевого клімату та географії.
Плани органічного ведення господарювання мають передбачати та запобігати впливу на водні ресурси від використання гною, застосування розчинних добрив та рідких відходів.
Операторам слід бережливо ставитись до використання ресурсів на загальне благо.
Стандарти:
2.2.1 Усі оператори повинні вживати певні заходи для запобігання виникнення ерозії.
2.2.2 Підготовка ґрунту спалюванням органічної маси повинна бути обмежена до мінімуму.
2.2.3 Виробництво с/г культур, переробка та системи обробки повинні повертати поживні речовини, органічну масу та інші ресурси, забрані з ґрунту під час збору врожаю за допомогою вторинної переробки, регенерації та додавання органічних матеріалів та поживних речовин.
2.2.4 Пасовища не повинні погіршувати ґрунт або забруднювати водні ресурси.
2.2.5 Необхідно проводити відповідні заходи задля запобігання або ліквідації засолення ґрунту та води.
2.2.6 Оператори не повинні виснажувати або надмірно експлуатувати водні ресурси, а повинні шукати шляхи збереження якості води і по можливості, переробляти дощову воду та контролювати добування води.
2.3 Генна Інженерія
Загальні принципи
Генна інженерія недопустима в органічному виробництві та переробці.
Рекомендації
Генетично-модифіковані організми (ГМО) та їх похідні мають бути повною мірою виключені з органічного виробництва та переробки.
Стандарти:
2.3.1 Навмисне використання або введення, через недбалість, генетично-модифікованих організмів чи їх похідних до органічної системи господарювання або продуктів заборонено. Це стосується тварин, насіннєвого матеріалу та добавок на господарстві, таких як добрива, ґрунтові розчинники, вакцини або засоби захисту рослин.
2.3.2 Використання генетично-модифікованих організмів або їх похідних забороняється. Це повинно стосуватись тварин, насіннєвого матеріалу та добавок на господарстві, таких як добрива, ґрунтові розчинники, вакцини або засоби захисту рослин.
2.3.3 Використання генетично-модифікованого насіння, пилку, трансгенних рослин або рослинного матеріалу не дозволяється.
2.3.4 Для переробки органічних продуктів не повинні використовуватись інгредієнти, добавки та допоміжні засоби вироблені з ГМО.
2.3.5 Добавки, допоміжні засоби при переробці та інгредієнти повинні бути відслідковані за біологічним ланцюжком до прямого джерела їх походження, щоб переконатись, що вони не походять від ГМО.
2.3.6 Забруднення органічного продукту ГМО внаслідок обставин поза межами контролю оператора може змінити органічний статус діяльності та / або продукту.
2.3.7 На господарствах зі змішаним (включаючи паралельним) виробництвом використання генетично-модифікованих організмів не дозволяється у жодному з видів діяльності господарства.
2.4 Збір дикорослих продуктів та використання землі загального користування
Загальні принципи
Органічне господарювання підтримує та запобігає деградації загальних біотичних та абіотичних ресурсів, включаючи рибницькі місця, ліси, бджільницькі ділянки, а також інші ділянки, повітря та воду.
Рекомендації
Під час збору врожаю або інших продуктів оператор має приділяти увагу збереженню та підтримці екосистеми.
Операторам слід робити позитивний внесок до підтримки природних ділянок.
Стандарти:
2.4.1. Для збирання дикорослих рослин не існує перехідного періоду
2.4.2. Якщо до складу продуктів входять лише дикорослі рослини, вони повинні маркуватись відповідно до цих стандартів. У випадку комбінування з вирощеними продуктами відповідно до органічних с/г методів, зібрані дикорослі продукти повинні бути представлені у списку інгредієнтів.
2.4.3. Дикорослі продукти можуть бути сертифіковані як органічні продукти, тільки якщо вони ростуть у стабільному сталому середовищі. Врожай та збір продуктів не повинен перевищувати сталу врожайність екосистеми, або загрожувати існуванню рослинних, тваринних або грибних видів.
2.4.4. Оператори повинні збирати врожай лише з чітко визначених ділянок, де не використовувались заборонені субстанції.
2.4.5. Територія збору врожаю повинна бути віддалена на безпечну відстань від традиційних господарств, місць забруднення та зараження.
2.4.6. Оператори, які керують збором продуктів, повинні бути обізнаним з територією збору.
2.4.7. Оператори повинні прийняти заходи для підтвердження того, що дикі водні види були зібрані з водоймищ, незабруднених субстанціями, забороненими у цих стандартах.
Інспекція
Під час інспекції повинні бути представлені: повний опис ділянки збирання, види збиральної діяльності, докази того, що збирання екологічно безпечне (стабільність природного середовища та біологічної різноманітності), а також умови збереження та переробки. Документи повинні бути включені до інспекційного звіту.Менеджер проекту зі збирання дикорослих продуктів не повинен бути керівником неорганічного господарства.
Операторам також не дозволяється збирати або зберігати однакові види рослин неорганічної і органічної якості.
Наступна інформація зі збирання повинна бути відома та задокументована для інспекції:- Топографічна та кліматична ситуація на території збирання Права власності та права на корисне використання території, де відбувається збирання Джерела шкідливих викидів або забруднення використовуваної території та прилеглих територій: Які джерела та якою мірою вони впливають на територію Розмір, географічне положення та визначення границь території збирання Докази того, що на протязі останніх трьох років не використовувались додаткові засоби, заборонені у органічному с/г. Зазвичай правдоподібна декларація достатня, разом з проведенням інспекції ділянки. У випадку сумнівів необхідно надати лист підтвердження від власника ділянки або необхідно буде провести аналіз на вміст залишків важких металів та пестицидів в ґрунті.
Ця інформація повинна бути задокументована на картах ділянок, топографічних картах або на картах з реєстрування ділянок з масштабом не більше 1:50’000. Границі ділянок збирання, потенційних джерел забруднення, так само як і місце розташування збирання та зберігання повинні бути зазначені на картах.
Наступні деталі повинні бути задокументовані та надані під час проведення інспекції:- Перебіг збиральної діяльності від планування, збирання врожаю, зберігання, переробки та маркетингу Звіт про збір (збирачі, кількість, дата) Кваліфікація та інструктаж збиральників (знання діючих постанов, границь території збирання, методи збирання, інтенсивність використання, час збирання та ін.). Визначення основних осіб відповідальних за збирання Народна та ботанічна назва зібраних дикорослих продуктів
Наступні додаткові документи стосовно збиральної діяльності повинні бути наявними:
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 |
