Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2016 року (стр. 4 )

1 У 2000р. включені інші вуглеводні.

2 У 2000р. наводяться дані щодо викидів летких органічних сполук.

3 У 2005р. включені інші вуглеводні.

4 Починаючи з 2007р. включені викиди від виробничої техніки.

У структурі викидів шкідливих речовин значну питому вагу займали діоксид та інші сполуки сірки – 47,0%, суспендовані тверді частинки – 18,0%, сполуки азоту – 15,2%, метан – 13,6%.

Серед транспортних засобів за обсягом викидів лідирують автомобілі, на долю яких у 2010р. припало 91,5% (148,3 тис. т) усіх забруднень, що надійшли від пересувних джерел. Із загальної кількості викидів автотранспорту 81,3% (120,5 тис. т) становлять викиди автомобілів, що перебувають у приватній власності населення. Решта, 0,1 тис. т, або 0,1% викиди залізничного транспорту, 5,2 тис. т, або 3,2% – авіаційного та 8,5 тис. т, або 5,2% – виробничої техніки.

Основними токсичними інгредієнтами, якими забруднювалось повітря під час експлуатації транспортних засобів та виробничої техніки, були: оксид вуглецю (121,9 тис. т, або 75,2%), неметанові леткі органічні сполуки (19,4 тис. т, або 11,9%), діоксид азоту (16,8 тис. т, або 10,3%), сажа (1,8 тис. т, або 1,1%), діоксид сірки (1,7 тис. т, або 1,1%,). Решта викидів припало на оксид азоту, метан, бенз(а)пірен та аміак (0,6 тис. т, або 0,4%).

Основними забруднювачами повітря області у 2010р. були підприємства – виробники електроенергії, газу та води (79% від загального обсягу), діяльності транспорту та зв’язку (15%) та підприємства переробної промисловості (4%).

За період 2010 р. на території Київщини, за винятком території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення (далі-ЗВ), гамма-фон складав 10–25 мкР/годину, що істотно не перевищує доаварійні показники.

Моніторинг приземного шару атмосфери проводиться з метою комплексного аналізу стану повітря зони відчуження, оцінки дозового навантаження осіб, які знаходяться на забрудненій території.

В 2010 році спостереження за радіаційним забрудненням повітряного простору ЗВ проводилися на 14 пунктах за допомогою стаціонарних аспіраційних пристроїв та 1 – пересувному. Для оцінки вторинного атмосферного переносу радіонуклідів виконувався аналіз їх атмосферних випадінь на 26 пунктах спостереження.

Об’ємна активність 137Cs у приземному шарі атмосфери проммайданчика “ЧАЕС” порівняно з минулим роком, дещо зросла і фіксувалась в діапазоні від 9,3.10-6 до 2,1.10-3 Бк/м3. На пункті контролю ВРП-750 перевищила КР (1,0.10-2 Бк/м3) у 2,1 рази за рахунок будівельних робіт на проммайданчику. Показники радіаційного стану повітря в дальній зоні, особливо в західному секторі ЗВ, помітно відрізнялися від минулорічних, а об’ємна активність 137Cs у атмосферному повітрі досягала 1,6.10-3 Бк/м3.

У місцях найбільш тривалого перебування персоналу ЗВ об’ємна активність 137Cs у повітрі становила: м. Чорнобиль – від 2,2.10-6 до 9,2.10-4 Бк/м3 (1 випадок перевищення КР у 1,2 рази); на КДП Дитятки - від 1,4.10-6 до 7,3.10-5 Бк/м3.

Об’ємна активність 137Cs у повітрі виробничих об’єктів змінювалася в діапазонах:

- ДПД РЗМ (ЦДО) - від 1,3.10-3 до 1,6.10-1 Бк/м3 з перевищенням контрольного рівня забруднення в 1,3 рази;

- ПЗРВ “Буряківка” – від 3,6.10-5 до 7,9.10-2 Бк/м3 з 22 випадками перевищення контрольного рівня забруднення до 7,9 разів.

Антропогенний вплив на стан природного середовища має комплексний характер, що ускладнює його відстеження, оцінку небезпеки, прогноз змін та контролювання впливу в рамках екологічних нормативів. Характерні перерозподіл ефекту впливу та неоднозначність прояву реакції природних екосистем на сукупну дії чинників потребують інтегральної оцінки всіх негативних факторів на різних рівнях біологічної організації екосистем.

Наразі за причиною неузгодженості окремих цілей або відсутності системного підходу у господарюванні, обліку ресурсів виникає багато ускладнень щодо збереження біорізноманіття. Ще більше невирішених питань у сфері діагностики трансформації природних екосистем в умовах комплексного впливу антропогенних та природних факторів.

Відповідно до постанови КМУ від 30.03.1998р. № 000 ДЗ «Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України» області проведені перевірки 443 промислових об’єктів, що є джерелом забруднення атмосферного повітря. Найбільші об’єми викидів приходяться на підприємства Міненерго, зокрема на Трипільську ТЕС понад 75 % від викинутих речовин стаціонарними джерелами області.

Із 7176 джерел організованих викидів шкідливих речовин в атмосферу обладнано пилогазоочисними спорудами 2148, що становить 29,9 %. Низький рівень оснащення організованих джерел викидів шкідливих речовин пилогазоочисними спорудами на підприємствах в Білоцерківському – 5,7%, Переяслав - Хмельницькому – 1,4 %, Бородянському - 17,8%,Таращанському - 16,2%, Вишгородському - 16,0%, Іванківському – 13,6 % районах.

В 2010 році досліджено 27441 проб атмосферного повітря, з них перевищення ГДК було у 221 пробі, що становить 0,8 %, в т. ч. досліджено 10456 проб атмосферного повітря міських поселень та 10456 проб сільських поселень. Відсоток проб атмосферного повітря, які містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують ГДК становить у міських поселеннях – 0,26 %, у сільських –1,7 %.

В 2010 році лабораторією ДЗ “Київська обласна санітарно – епідеміологічна станція МОЗ“ досліджено 10141 проба атмосферного повітря навколо 472 об’єктів, з них у 74 (0,4 %) пробах виявлено перевищення ГДК шкідливих речовин.

Проби відбирались навколо 812 підприємств, з них на межі санітарно – захисної зони та житлової забудови 9 підприємств були перевищення ГДК шкідливих речовин. В 2010р. виявлені перевищення гранично допустимих концентрацій 8 із 39 шкідливих речовин, на які проводились дослідження. Перевищення ГДК було виявлено в 82 пробах із 6023 двоокису азоту, що становить 1,4%; в 9 із 2148 досліджених проб вуглеводнів, що становить 0,4%; в 13 із 5835 досліджених проб оксиду вуглецю, що становить 0,2 %; в 17 із 673 досліджених проб аміаку, що становить 2,5 %; в 12 із 204 проб метану, що становить 5,9%; в 17 із 4336 досліджених проб пилу, що становить 0,4%; в 44 із 3953 досліджених проб двоокису сірки, що становить 1,1%; в 27 із 561 досліджених проб сірководню, що становить 4,8%.

В області 2 автопідприємства, що мають більше ніж 100 автомашин (Вишгородський, Макарівський райони). У 2010 році перевірено 25649 автомашин на вміст окису вуглецю у відпрацьованих газах, перевищення допустимих нормативних концентрацій окису вуглецю виявлено у 2324 автомашинах, що становить 9,1 %. Проводились дослідження стану атмосферного повітря на автомагістралях 5 районів та в м. Біла Церква. У 2010 р. досліджено 2422 проби, вміст окису вуглецю перевищував ГДК у 52 (2,1%) пробах. Перевищення ГДК зареєстровано на автомагістралях Бориспільського, Броварського, Фастівського районів та м. Біла Церква.

2.2. Водні ресурси

Особливе місце серед природних ресурсів належить нічим не замінному ресурсові – воді. Підводним та водогосподарським об’єктам відведено 8% території області. Київщина має густу річкову мережу – 177 річок, довжина яких більше 10 км. На території Київщини протікає 3 великі річки – Дніпро, Прип’ять, Десна із загальною довжиною в межах області 377 км і 8 середніх річок – Уж, Тетерів, Рось, Ірпінь, Трубіж, Супій, Гірський Тікич, Гнилий Тікич загальною довжиною 833 км, а також 1511 малих річок загальною довжиною 7535 км.

Найважливіша водна артерія – Дніпро протяжністю в межах області 246 км. Основні притоки Дніпра: Прип’ять з Ужем, Тетерів зі Здвижем, Ірпінь з Унавою, Стугна, Красна, Рось з Роставицею, Горохуваткою, Протокою, Кам’янкою (праві), Десна, Трубіж, Супій, Перевіз (ліві). Річка Гнилий Тікич належить до басейну Південного Бугу. Всі вони є річками рівнинного типу, які живляться сніговими, дощовими і підземними водами. У водному режимі чітко визначена весняна повінь та значні дощові паводки влітку. Найгустіша річкова сітка в басейні Росі (0,3–0,5 км/км2). Природний режим річок значною мірою змінений, що пов’язано з їх зарегульованістю, наявністю великої кількості ставків та водосховищ.

В області є близько 750 невеликих озер, які є старицями річок і, як наслідок, мають дугоподібну форму. Питне водопостачання в області базується на поверхневих водах.

В області створено 58 водосховищ (без врахування дніпровських) з повним і корисним об’ємом відповідно 185,7 і 161,7 млн. м3 води.

Найбільшими є Київське та Канівське водосховища, більша частина площі яких розташована в межах території Київщини. В Київській області побудовано також 2389 ставків з об’ємом 259,1 млн. м3.

Довжина берегової лінії річок і водойм в межах області складає 17,8 тис. км.

Територія Київської області розташована в межах двох гідрогеологічних басейнів південно-західного крила Дніпровського артезіанського басейну і Українського басейну тріщинуватих вод. Річкова мережа області переважно належить до басейну Дніпра і тільки незначна частина річок на півдні області до басейну Південного Бугу.

Водний фонд Київської області представлений 1523 річками загальною довжиною 8,7 тис. км.

На малих та середніх річках Київської області, за даними відомчої інвентаризації, проведеної міжрайонними управліннями водного господарства Київводгоспу, знаходиться понад 2533 ставів і 63 водосховища в яких зарегульований об¢єм води 412,6 млн. м3. До цього переліку входить 2 водосховища розташованих у верхів’ї р. Ірпінь в Житомирській області, Корнино та Лісне, які утримуються на балансі Ірпінського міжрайонного управління водного господарства Київводгоспу.

Крім того в межах області знаходяться водосховища Дніпровського каскаду: Київське та Канівське, які відносяться до компетенції Дніпровського басейнового управління водних ресурсів.

Водозабезпеченість Київської області

Таблиця 4.

Область	Площа, тис. км2	Населення, тис. чол.	Водні ресурси, км3/рік (місцевий/ сумарний)	Забезпеченість річковим стоком, тис. м3/рік
Середні - багаторічні	75 %-ї забезпеченості	95 %-ї забезпече ності	у середній рік	у рік 75 %-ї забезпеченості	у рік 95 %-ї забезпеченості
1 км2	на 1 жит.	1 км2	на 1 жит.	1 км2	на 1 жит.
Київська	28,9	4435,0	2,04	1,31	0,76	70,60	0,46	45,3	0,30	26,3	0,17
46,40	37,3	28,80	1605,5	10,5	1290,7	8,41	996,5	6,49

За даними Держводагентства у 2010р. в області нараховувалось 1215 підприємств, організацій та установ основних водокористувачів. Ними забрано 1036 млн. м³ свіжої води, що на 17 млн. м³ (на 1,7%) більше порівняно з 2009р., у т. ч. з поверхневих джерел – 988,0 млн. м³. При транспортуванні втрачено 1% (7,4 млн. м³) забраної води.

Водокористувачами в Київській області спожито 901,9 млн. м³ води, що на 16,5 млн. м³ (на 1,9%) більше порівняно з 2009р. Зокрема, на виробничі потреби підприємств у 2010р. припало 89,3% (805,7 млн. м³) всієї використаної води, на побутово-питні потреби – 5,1% (45,8 млн. м³), зрошення – 0,3% (3,1 млн. м³), ставково-рибне господарство – 4,7% (42,6 млн. м³), сільськогосподарське водопостачання – 0,1% (0,6 млн. м³) та інші потреби – 0,5% (4,1 млн. м³).

Потреби промисловості задовольнялися також шляхом залучення води в оборотні і повторно-послідовні системи, частка яких у загальному обсязі використання води на виробництво склала 29%. За рахунок цього протягом 2010р. зекономлено 333,8 млн. м³ свіжої води.

Збільшення використання води, в основному, відбулося за рахунок зростання її витрат на виробничі потреби (на 30,4 млн. м³, або на 3,9%). Водночас, зменшились обсяги використаної води на ставково-рибне господарство (на 11,5 млн. м³, або на 21,3%), сільськогосподарські потреби (на 1,1 млн. м³, або на 65,8%), зрошення (на 0,5 млн. м³, або на 14,7%), побутово-питні потреби (на 0,7 млн. м³, або на 1,4%).

Загальне водовідведення у 2010р. склало 809,9 млн. м³, що на 19,3 млн. м³ (на 2,4%) більше проти попереднього року.

Скидання забруднених стоків та безповоротний водозабір негативно впливають на водні ресурси. Протягом 2010р. у водойми скинуто 14,3 млн. м³ забруднених стоків, або 1,8% від загального водовідведення у поверхневі водні об'єкти, що на 15,0 млн. м³ (на 48,8%) менше, ніж у 2009р. Майже 1,5% забруднених зворотних вод (0,2 млн. м³) надійшли у водойми без будь-якого очищення, що на 6,3% (на 3,1 млн. м³) менше, ніж у 2009р. Решта 99% (14,1 млн. м³) надійшли у водойми недостатньо очищеними на очисних спорудах. Необхідно зазначити, що наявна потужність очисних споруд (164,1 млн. м³) дозволяла повністю очистити забруднені зворотні води.

Поряд з цим, у поверхневі водні об'єкти потрапило 35,0 млн. м³ (4,3%) нормативно очищених вод та 760,6 млн. м³ (93,9%) нормативно чистих вод без очищення.

Динаміка споживання свіжої води

(млн. м3)

Структура використання свіжої води

(% до загального обсягу)
2010	2009

Основними причинами скидання забруднених стоків у поверхневі водойми були нестача у більшості населених пунктів Київської області централізованого водовідведення, низька якість очищення зворотної води, незадовільний стан функціонуючих очисних споруд.

Значного техногенного навантаження у 2010р. зазнали поверхневі водні об’єкти Баришівського, Згурівського, Іванівського та Кагарлицького районів та м. Славутич (частка забруднених зворотних вод у загальному водовідведенні становила 100%), Вишгородського району та м. Васильків (98%), м. Бровари (89%), Фастівського (73%) та Васильківського (68%) районів.

Спостереження за станом забруднення водних об’єктів Київської області за гідрохімічними показниками проводились мережею гідрометслужби у 2010 р. на річках Тетерів, Ірпінь, Унава, Десна, Трубіж, Недра, Рось та Київському і Канівському водосховищах.

За даними гідрохімічних спостережень вміст розчиненого у воді кисню у більшості річок був достатнім і знаходився у межах 7,24 - 11,45 мгО2/дм3, крім річки Трубіж, де в районі сел. Баришівка у вересні було зареєстровано два випадки екстремально високого забруднення води за вмістом кисню з концентраціями 1,44-1,76 мгО2/дм3.

Річки Київської області були забpуднені пеpеважно сполуками азоту, сполуками важких металів, фенолами.

Середньорічні концентрації забруднювальних речовин становили:

- азоту амонійного – 1,1 - 3,6 гранично допустимої концентрації (ГДК) у всіх пунктах спостережень;

- азоту нітpитного ГДК на річках Ірпінь, Унава, Трубіж, Недра, Рось;

- сполук міді – 2 - 4 ГДК, маpганцю – 3 - 8 ГДК, цинку 2 - 3 ГДК у pічках Іpпінь, Унава, Десна, Рось (м. Біла Церква);

- сполук заліза загального – 1 - 2 ГДК на річках Ірпінь, Унава, Десна;

- фенолів – 1 - 5 ГДК, сполук хрому шестивалентного – ГДК на всіх річках Київської області.

Протягом року зафіксовано 5 випадків високого забруднення (вище 10 ГДК) за сполуками марганцю на рівніГДК у воді річок Ірпінь, Унава, Десна та 2 випадки за сполуками азоту амонійного – 10 ГДК на р. Трубіж – сел. Баришівка

Порівняно з 2009 р. збільшився вміст сполук азоту амонійного у воді усіх річок, де проводились спостереження, сполук марганцю, заліза загального - на річках Іpпінь, Унава, Десна, Рось (м. Біла Церква), фенолів – у воді р. Недра; дещо зменшились концентрації фенолів у воді р. Рось (м. Богуслав).

Середній вміст pозчиненого кисню у Київському та Канівському водосховищах знаходився у межах 6,92 - 9,24 мгО2/дм3. Середньорічні концентрації забруднювальних речовин становили:

- азоту нітpитного –1,1 - 2,3 ГДК у пунктах Канівського водосховища;

- азоту амонійного - 1,0 - 2,3 ГДК, сполук заліза загального ГДК, цинку – 1 - 2 ГДК, міді – 2 - 5 ГДК, марганцю – 1 - 7 ГДК, хpому шестивалентного – ГДК, фенолів – 1 - 4 ГДК в усіх пунктах Київського і Канівського водосховищ.

Протягом року спостерігались випадки високого забруднення сполуками марганцю – 10 – 42 ГДК у пунктах Київського водосховища і Канівського водосховища в районі міст Київ, Ржищів.

Порівняно з 2009 р. у Київському та Канівському водосховищах збільшились концентрації сполук заліза загального, марганцю; у Київському водосховищі у межах села Страхолісся та Канівському водосховищі в районі Києва - сполук хрому шестивалентного; зменшився вміст сполук цинку у пунктах Київського та Канівського водосховищ, фенолів – у Канівському водосховищі у пункті м. Ржищів.

Гідробіологічні спостереження проводилися на Київському і Канівському водосховищах та на річках Десна і Рось. На обох водосховищах і річках Десна, Рось, Тетерів (сел. Іванків), Недра, Трубіж, Ірпінь виконувалися визначення хронічної токсичності вод (біотестування) на ракоподібних Ceriodaphnia affinis.

За показниками розвитку планктонного ценозу (фіто- і зоопланктону) стан водної екосистеми р. Десна на ділянці 2,5км ПнЗ с. Літки відповідав ІІІ класу якості вод (помірне забруднення). Влітку спостерігалась помірна стадія «цвітіння» вод внаслідок інтенсивного розвитку діатомових водоростей.

Стан гідробіоценозів р. Рось в районі м. Біла Церква відповідав ІІІ класу якості вод (5 – категорія – помірно забруднені води). Планктон характеризувався високими чисельністю, біомасою, загальним видовим багатством. Влітку масовий розвиток синьозелених водоростей викликав надмірний ступінь «цвітіння» води, восени його інтенсивність зменшилась до початкової стадії. Донні ценози були різноманітними. Значне погіршення стану макрозообентосу спостерігалося протягом року на створі 1 км вище м. Біла Церква (парк «Олександрія»).

За визначенням хронічної токсичності вод на річках токсичну дію було встановлено на р. Недра у березні, р. Трубіж - у січні, березні і серпні, р. Рось – у липні, серпні і жовтні.

Якісний та кількісний розвиток фітопланктону в акваторії Київського водосховища був дуже неоднорідним. Влітку спостерігався масовий розвиток синьозелених водоростей в районі с. Страхолісся, спостерігалось помірне «цвітіння» вод. У водоймі домінували водорості β–мезосапробного комплексу (водорості – індикатори помірно забруднених вод).

Зоопланктонне угруповання водосховища у першій половині року було збіднене. Влітку чисельність та видове багатство тваринного планктону досягали максимальних значень, його стан був благополучним та стабільним. У пробах зоопланктону переважали організми – індикатори досить чистих та помірно забруднених вод. Домінуючою групою були коловертки та несапробні ювенільні (молодь) стадії Cyclopоida. Якість вод відповідала III класу ( 4 категорія – слабко забруднені води).

Визначення хронічної токсичності вод Київського водосховища протягом року виявило токсичну дію на плодючість тест–об’єкту Ceriodaphnia affinis в 2,5 % проб у створі 1 км нижче Чорнобиля у серпні.

Показники кількісного та якісного розвитку фітопланктону Канівського водосховища протягом року були високими, у червні масово розмножувались діатомові водорості, які викликали початкову стадію «цвітіння» води. В чисельному розвитку зоопланктону та представленості систематичних груп безхребетних простежувалась сезонна динаміка. В пробах по всій акваторії водосховища домінували β-мезосапроби, індикатори помірно забруднених вод. У цілому стан водної екосистеми за сукупністю гідробіологічних показників відповідав ІІІ класу якості вод (помірно забруднені).

Визначення хронічної токсичності вод Канівського водосховища виявило токсичну дію в 26 % проб на усіх створах Києва у лютому, травні, серпні і грудні.

На виконання «Програми моніторингу якості води рік Дніпро та Десна» від 22.04.1994р. фахівцями санітарно-епідеміологічної служби на території області проводиться моніторинг стану поверхневих водойм у встановлених наказом створах. У 2010 році згідно наказу по санітарно-епідеміологічній службі області від 16.11.1998року № 000 «Про здійснення моніторингу якості води р. Дніпро в межах Київської області» досліджувались проби води з 207 створів постійного спостереження ( на водоймах І категорії розміщено – 64, на водоймах ІІ категорії – 143) на 33 річках. У 2010 році на водоймах І категорії досліджено 581 пробу води за мікробіологічними показникам, з них не відповідало санітарним вимогам 82 проби, що становить 14,1 % та 660 проб за санітарно-хімічними показниками, не відповідало санітарним нормам ,3%) проба. На водоймах ІІ категорії досліджено 813 проб води за мікробіологічними показникам, з них не відповідало санітарним вимогам ,7%) проби та 1068 проб за санітарно-хімічними показниками, не відповідало санітарним нормам ,8%) проб. Із загальної кількості досліджених проб на санітарно-хімічні показники досліджено 552 проби на наявність пестицидів, 541 пробу на наявність солей важких металів, 508- фенолів, 694- СПАР, відхилень від гігієнічних нормативів не виявлено.

Відхилення від гігієнічних вимог по хімічним показникам реєструється, в основному, по біохімічному споживанні кисню, окислюванності, залізу та мутності, по мікробіологічних – по числу лактозопозитивних паличок, в період цвітіння водойм. Найбільша кількість нестандартних проб води відмічалась на водоймах Богуславського, Рокитнянського, Миронівського, Бориспільського, Фастівського, Бородянського, Васильківського, Яготинського районів та м. Біла Церква; по мікробіологічних показниках на водоймах Білоцерківського, Богуславського, Рокитнянського, Миронівського, Переяслав-Хмельницького районів та м. Біла Церква.

У 2010 році фахівцями санітарно-епідеміологічної служби на території області за мікробіологічними показниками досліджено 8650 проб питної води із них нестандартних 130 (1,5%), за санітарно-хімічними 3139 проб із них нестандартних ,8%). Нестандартні проби води виявлялися на комунальних водопроводах міст Баришівки, Вишгорода, Василькова, Переяслав – Хмельницького, Боярки, Яготина, Білої Церкви.

Досліджено 2850 проб питної води за мікробіологічними показниками на відомчих водопроводах із них нестандартних 147 – 5,15% та 2313 проб за санітарно-хімічними показниками із них нестандартних 525 – 22,6%. Нестандартні проби води виявлялись на водопроводах Васильківського, Кагарлицького, Вишгородського, Києво-Святошинського, Рокитнянського, Яготинського, Фастівського районів.

За 12 місяців 2010 року досліджено 6531 проб питної води за мікробіологічними показниками з сільських водопроводів із них нестандартних – 350 (5,35%) та 3192 проб за санітарно-хімічними показниками із них нестандартних – ,4%).

Відхилення якості питної води від вимог нормативів по хімічних показниках пов’язані з тим, що підземні водозабори Київської області (артсвердловини), живляться в основному з Бучанького водоносного горизонту, який характеризується підвищеним вмістом сполук заліза. Тому в питній воді водопроводів Білоцерківського, Бориспільського, Бородянського, Васильківського, Володарського, Вишгородського, Іванківського, Києво-Святошинського, Макарівського, Миронівського, Обухівського, Рокитнянського, Ставищенського, Таращанського, Фастівського районів вміст заліза перевищує допустимі рівні.

Фахівцями санепідслужби області здійснюється санітарний нагляд за 2442 джерелами децентралізованого водопостачання, в т. ч. 1735 шахтними колодязями громадського користування, 29 каптажами та 678 трубчатими колодязями. За мікробіологічними показниками в 2010 році досліджено 5804 проби, з них не відповідало санітарним вимогам 1311 проб, що становить 22,6%, за санітарно – хімічними показниками не відповідало 39,2 % досліджених проб.

Київводгоспом у 2010 році виконано і профінансовано робіт на суму 27,5 млн. грн. До виконання робіт залучено 21 підрядну організацію та 6 проектних організацій. Протягом року в області розчищено 71,2 км річок та 91,3 км каналів, що значно поліпшило їх гідрологічний режим та екологічний стан, збільшило їх пропускну спроможність, що дає змогу пропустити високі весняні паводки без затоплення територій у 27 населених пунктах області та 1475 га сільськогосподарських угідь.

Проведена розчистка каналів осушних систем та русел річок – р. Красилівка в Броварському районі, р. Стара Красилівка в Бориспільському районі, р. Альта в Баришівському та Переяслав-Хмельницькому районах, р. Перевод в Згурівському районі, р. Ржавець в Яготинському районі

Відремонтовано та реконструйовано 45 гідротехнічних споруд на річках та каналах, що забезпечує можливість регулювання витрат та рівнів води, особливо у весняно-літній період, коли на заплавних торфовищах виникають стихійні пожежі. Зокрема реконструйовано шлюз-регулятор № 5 на р. Здвиж в районі с. Дудки Вишгородського району.

Відремонтовано гідроспоруду на Косівському водосхововищі Володарського району, що дає змогу у засушливі періоди робити пропуски води для забезпечення водою населених пунктів розташованих нижче по течії р. Рось і у передпаводковий період здійснювати регулювання пропуску води.

Виконано значний обсяг робіт по укріпленню берегів річок Десна і Любич у Броварському районі та на р. Тетерів у Іванківському районі. Всього закріплено 0,9 км берегів, що забезпечило захист територій населених пунктів, сільськогосподарських угідь та лісових насаджень від шкідливої дії води. Так в населених пунктах Літки та Рожни Броварського району, Фрузинівка, Тетерівське та Оране Іванківського району внаслідок розмиву берегів могли бути зруйновані житлові будинки та господарські приміщення і нанесена шкода населенню.

Розчищено 17 водойм, площею 19,1 га від мулу, чагарників та болотної рослинності, що значно покращило санітарно-екологічний стан водойм та прилеглих територій в населених пунктах – с. Володарка Поліського району, с. Сулимівка Яготинського району, смт Згурівка, м. Яготин та інших.

2.3. Земельні ресурси і ґрунти

Сучасний стан використання земельних ресурсів регіону характеризується такими даними: сільськогосподарська освоєність території області складає 63,8 %, при цьому під сільськогосподарськими угіддями знаходиться 59,2%, у тому числі під ріллею − 48,2 %, багаторічними насадженнями − 1,6 %, сіножатями та пасовищами 9,0  %, перелогами − 0,4 %.

Загальна стуктура земельного фонду (на 1 січня 2011р.; %)

Розглянувши структуру земельного фонду області та порівнявши з попередніми роками стає помітною тенденція до збільшення площі забудованих земель, яка відбувається переважно за рахунок зменшення сільськогосподарських угідь.

Розподіл земельного фонду

Таблиця 5

	Площа, тис. га
2008 рік	2009 рік	2010 рік
Усього земель	2812,1	2812,1	2812,1
землі сільськогосподарського призначення	1798,0	1796,4	1794,0
ліси та лісовкриті площі	649,1	649,0	649,0
забудовані землі	122,3	124,3	126,6
землі під водою	175,3	175,2	175,3
відкриті заболочені землі	49,8	49,8	49,8
інші землі	17,4	17,4	17,4

1 - за даними Головного управління Держкомзему в Київській області.