Організація та ефективність реструктуризації підприємства (стр. 4 )

4.  Визначення нових (бажаних) обов’язків підрозділів відповідно до цілей, нових процесів.

5.  Оцінка відповідності оргструктури системі цілей, технології, розмірам компанії, стану зовнішнього середовища (порівняння існуючих та бажаних обов’язків, перерозподіл обов’язків, зміна повноважень).

6.  Графічне моделювання нової організаційної структури.

7.  Затвердження нової структури, Положень про підрозділи, функціональні обов’язки працівників.

5.  Корпоративна реструктуризація (реорганізація)

q  Загальні положення

За результатами аналізу організаційної структури ВАТ, фінансово-господарської діяльності підприємства, його технічного стану, оцінок потенційних можливостей виробництва, технічного рівня і якості продукції робиться висновок про можливі форми реструктуризації, в тому числі про реорганізацію підприємства.

В результаті здійснення реорганізації підлягає зміні правовий статус юридичної особи.

Законодавство України передбачає такі варіанти реорганізації підприємств:

-  злиття, у разі чого усі майнові права та обов’язки кожного з підприємств переходять до товариства, яке виникло внаслідок злиття;

-  приєднання, при якому одне підприємство приєднується до іншого, внаслідок чого до останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаного товариства;

-  поділ підприємства, при якому до нових підприємств, які виникли внаслідок цього поділу, переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства;

-  відділення від підприємства одного або кількох нових підприємств, до кожного з яких переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства;

-  перетворення, при якому усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства переходять до підприємства, яке щойно виникло.

Ці варіанти можна поєднати у 3 групи:

1.  Укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання).

2.  Зменшення підприємства (поділ, відділення).

3.  Без зміни розміру підприємства (перетворення).

В результаті реорганізації підприємства необхідно провести процедуру скасування державної реєстрації одних юридичних осіб і реєстрацію або перереєстрацію – інших. Процедура здійснюється відповідно до Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності.

Перереєстрація підприємств здійснюється при зміні:

·  організаційно-правової форми;

·  форми власності;

·  назви юридичної особи.

Антимонопольним законодавством України в окремих випадках (якщо частка підприємства на ринку певного товару перевищує 35 %) передбачено надання згоди Антимонопольного комітету на злиття, поглинання, приєднання.

Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, має здійснюватись за дотриманням вимог переведення боргу відповідно до статей 201, 202 Цивільного Кодексу України, а саме: за згодою кредитора на підставі угоди, укладеної у письмовій формі.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) затвердила Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію при реорганізації акціонерного товариства (АТ). Головні вимоги:

1.  Викуп акцій акціонерів, які не голосували за реорганізацію.

2.  При реорганізації АТ та емісії акцій останні не продаються третім особам.

3.  Сума статутних фондів усіх підприємств до реорганізації дорівнює загальній сумі статутних фондів АТ, яке створене в результаті реорганізації.

q  Реорганізація шляхом укрупнення підприємств (злиття, приєднання, поглинання)

Основні мотиви укрупнення підприємств[5]:

1.  Використання ефекту синергізму, за яким вартість підприємства при укрупненні перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації. Синергізм виникає за умов:

–  економії на витратах при зростанні масштабів виробництва;

–  економії фінансових ресурсів (розширення можливостей отримання кредитів;

–  підвищення конкурентоспроможності на ринку (в тому числі, шляхом зменшення конкуренції між підприємствами, що об’єднуються).

2.  Податкові переваги (при об’єднанні рентабельних і збиткових підприємств).

3.  Диверсифікація виробництва і зменшення ризиків (диверсифікація регіональна, постачальників, продукції).

4.  Збереження контролю (невелика компанія об’єднується з дружньою великою компанією).

Загальна схема реорганізації підприємств шляхом злиття представлена на рисунку 1.

 

При реорганізації підприємства шляхом приєднання всі права і обов’язки однієї або кількох юридичних осіб–правопопередників переходять до іншої юридичної особи-правонаступника. В результаті підприємства, що приєднуються, виключаються із державного реєстру і втрачають юридичний статус.

Порядок такої реорганізації в основному співпадає з організацією шляхом злиття. Особливі моменти:

·  в результаті приєднання не створюється нова юридична особа, а вносяться зміни до засновницьких документів правонаступника;

·  процедура приєднання, як правило, супроводжується зростанням статутного фонду правонаступника;

·  при цій процедурі може змінюватись склад засновників і організаційно-правова форма бізнесу (рис. 2).

q  Реорганізація підприємств шляхом зменшення (поділ, відділення)

Проведення реорганізації шляхом відділення від підприємства його структурних підрозділів (одиниць) як самостійних підприємств можливе, якщо:

-  підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;

-  підрозділи (одиниці) підприємства самостійно виробляють товари;

-  підрозділи (одиниці) займаються діяльністю, яка не є профільною для даного підприємства;

-  підприємство має територіально розгалужену структуру;

-  підприємство посідає монопольне становище на ринку.

Аналіз умов функціонування структурних підрозділів у складі підприємства дасть змогу визначити форми і методи його реорганізації. Особливу увагу потрібно звертати на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найважливіших державних і суспільних потреб.

Основна причина неефективності непрофільних та допоміжних виробництв на великому підприємстві – їх незначна частка в загальному фінансовому результаті роботи. Велике підприємство скоріше буде утримувати невелике збиткове виробництво, ніж вкладати кошти в його оздоровлення.

Поява власника, для якого непрофільне виробництво буде основним, має позитивно вплинути на результати господарської діяльності.

Загальною умовою відділення непрофільних (допоміжних) підрозділів в окремі підприємства є наявність достатнього попиту на їхню продукцію за межами підприємства, більш висока прогнозована ефективність його функціонування.

Процес реорганізації підприємств регулюється нормами статей 34, 35, 36 Закону України “Про підприємства в Україні”, статті 37 Цивільного Кодексу України, “Положення про порядок поділу підприємств та об’єднань та відокремлення від них структурних підрозділів та одиниць”, затвердженого наказом Міністерства економіки, Міністерства статистики, Антимонопольного комітету від 20.04.94 р. №43/79/5, розпорядження АМКУ від 09.12.94 р. ( в редакції від 25.10.95 р. ).

 

Послідовність дій, які вчиняються при здійсненні поділу та відділення, є подібною, тому це можна розглянути на прикладі однієї з процедур, у даному випадку процедури відділення із акціонерного товариства.

1.  Прийняття вищим органом товариства, що реорганізується, рішення про реорганізацію шляхом відділення, рішення про емісію акцій товариств, що створюються шляхом відділення, про умови обміну акцій або часток у статутному фонді товариства, що реорганізується, на акції або частки у статутному фонді товариств, що створюються шляхом відділення, про затвердження розподільного акта (балансу); вирішення інших питань, пов'язаних з реорганізацією.

2.  Оцінка та викуп акціонерним товариством, що реорганізується, акцій у акціонерів, які голосували проти прийняття рішення про реорганізацію або реструктуризацію.

3.  Обмін акцій або часток у статутному фонді товариства, що реорганізується, на письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості акцій (часток) товариств, що створюються шляхом відділення.

4.  Прийняття установчими зборами кожного товариства, що створюється шляхом відділення, рішення про створення товариства, про затвердження статуту, про обрання органів управління; прийняття загальними зборами товариства, що реорганізовується, змін до статуту товариства, а також вирішення інших питань, пов'язаних з реорганізацією, якщо це було передбачено рішенням про реорганізацію.

5.  Одночасна реєстрація в ДКЦПФР випусків акцій усіх новостворених товариств та товариства, що реорганізується.

6.  Обмін письмових зобов'язань на акції або частки у статутному фонді товариств, створених шляхом відділення.

Сумарно номінальна вартість акцій акціонерних товариств, створених шляхом відділення, має дорівнювати сумарній номінальній вартості акцій товариства, що реорганізується.

Кожен з учасників товариства, що реорганізується, має право отримати акції або частки у статутному фонді товариств, що створюються шляхом відділення, у кількості, яка дорівнює відношенню розмірів статутних фондів товариств, створених шляхом відділення, до розміру статутного фонду товариства, що реорганізується, при забезпеченні виконання умов неподільності акції та обміну акцій (або часток у статутному фонді) на цілу кількість акцій кожного акціонерного товариства, створеного шляхом відділення.

Згідно з рішенням ДКЦПФР № 000 "Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств" ВАТ звільняється від реєстрації в ДКЦПФР та обов'язкової публікації інформації про емісію акцій ВАТ. Згідно названого Рішення перед початком проведення реорганізації товариство направляє до ДКЦПФР та власникам іменних акцій персональні повідомлення з відомостями щодо реорганізації.

Одним з поширених способів реструктуризації товариства є створення дочірніх підприємств (ДП) з передачею їм у повне господарське відання чи оперативне управління майна, яке не використовується в основному виробництві ВАТ. Такий спосіб реструктуризації не веде до зміни розміру статутного фонду і не тягне за собою виконання всіх процедур по перереєстрації випуску акцій. Процедура створення ДП включає у себе:

·  обгрунтування пропозиції про створення ДП;

·  розробку бізнес-планів діяльності створюваних ДП;

·  підготовку статутів юридичних осіб;

·  прийняття Загальними зборами ВАТ рішення про заснування ДП та затвердження Статуту ДП;

·  державну реєстрацію ДП.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. № 000 “Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності” для реєстрації ДП до органу державної реєстрації подаються:

1.  Рішення Загальних Зборів ВАТ про створення ДП.

2.  Статут ДП.

3.  Реєстраційна картка встановленого зразка.

4.  Документ, що свідчить про сплату за державну реєстрацію.

5.  Документ, що свідчить про сплату засновником внеску до статутного фонду ДП.

Відносини між ВАТ та ДП закріплюються в Статуті ДП. Засновник визначає стратегічні напрямки діяльності підприємства, укладає контракт (договір) з директором, визначає порядок розпорядження майном, визначає компетенцію виконавчих органів ДП, визначає порядок розподілу прибутку за підсумками господарської діяльності за рік, принципи та умови розподілу доходу підприємства та майна у випадку припинення діяльності, інші майнові відносини засновника з підприємством, проводить перевірку діяльності ДП.

Відповідно до вимог Кодексу Законів про працю України працівники структурного підрозділу не менш ніж за два місяця попереджаються про припинення діяльності структурного підрозділу. Одночасно адміністрація повинна запропонувати працівникам варіанти працевлаштування відповідно зі спеціальністю та трудовими навичками кожного працівника. Як варіанти можуть розглядатися: працевлаштування в системі ВАТ або перевід на роботу до дочірнього підприємства (але тільки після його створення).

q  Реорганізація підприємств шляхом перетворення

Перетворення – це спосіб реорганізації, що передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. Коли одне підприємство перетворюється на інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов’язки колишнього підприємства.

Частка (у відсотках) кожного засновника (учасника) у статутному фонді підприємства, що реорганізовується, має дорівнювати його частці у статутному фонді товариства, створеного в результаті перетворення.

На рис. 3 представлений приклад перетворення закритого акціонерного товариства (ЗАТ) у відкрите акціонерне товариство (ВАТ).

 

q  Складання передавального та розподільного балансів
при проведенні реструктуризації підприємств[6]

Передавальний баланс складається на підприємстві, що реорганізується, на дату припинення його діяльності у разі злиття або приєднання підприємств.

Розподільний баланс фіксує частки майна і джерел їх формування для кожного самостійного підприємства, створеного на базі структурного підрозділу у разі поділу чи відокремлення від підприємства.

Для складання таких балансів необхідно створити інвентаризаційну комісію, до складу якої включити працівників бухгалтерії.

Головна мета роботи інвентаризаційної комісії – забезпечення реальності балансу, а також даних про основні фонди, малоцінні предмети, стан дебіторської і кредиторської заборгованості. При цьому виявляються і списуються фізично та морально зношені основні фонди, безнадійна дебіторська заборгованість.

Механізм складання розподільних балансів залежить від організації синтетичного і аналітичного обліку на підприємствах. На більшості середніх і великих підприємств облік окремих об’єктів здійснюється по структурних підрозділах (основні фонди, виробничі витрати, МШП, розрахунки по оплаті праці тощо).

Разом з тим, існує інформація по об’єктах обліку, яка формується в цілому по підприємству і не розподіляється по структурних підрозділах (статутний фонд, спеціальний фонд, довгострокові і короткострокові кредити).

Такі об’єкти при реструктуризації підприємства шляхом поділу або відділення підлягають розподілу за певними критеріями. Таким основним критерієм виступає сума основних фондів, якими наділяються підприємства, що створюються шляхом поділу, відділення.

Усі активи і пасиви розподіляють пропорційно частці вартості основних фондів підрозділу у загальній вартості основних фондів підприємства, що реорганізується. Можливий інший порядок формування окремих статей балансу. Всі принципові моменти, пов’язані з реорганізацією підприємства шляхом поділу, відділення (методи, пропорції, терміни), визначаються в угоді про реорганізацію.

Особливі моменти складання розподільного балансу є такі.

Перший розділ активу балансу. Відділення основних фондів, що знаходяться в оренді, на консервації, в запасі. Проведення об’єктивної оцінки основних фондів (по балансовій вартості або ринкових цінах).

Основні фонди не в кожному випадку розподіляються пропорційно по окремих об’єктах – деякі із підрозділів не використовують їх у виробничому процесі.

Незавершені капітальні вкладення, обладнання передаються підрозділу, для потреб якого вони будувались або були придбані. Доцільно здійснити продаж довгострокових фінансових вкладень, отримані кошти направити на покриття боргів.

Другий розділ активу балансу. Оборотні активи, як правило, закріплюються за окремими структурними підрозділами, враховуючи дані аналітичного обліку та інвентаризації. Безнадійна дебіторська заборгованість підлягає списанню, а грошові кошти розподіляються пропорційно переданим активам.

Перший розділ пасиву (власний капітал). Найпоширеніший спосіб розподілу – пропорційно переданим активам. Непокриті збитки можуть розподілятися пропорційно часткам статутного фонду. При попередній неефективній роботі будь-якого підрозділу може бути прийняте рішення про передачу йому більшої частини збитків.

Другий та третій розділи пасиву. Порядок розподілу заборгованості визначає комісія на підставі аналізу використання кредитів і причин виникнення заборгованості. Розподіл заборгованості між самостійними підприємствами може бути здійснений пропорційно використаним обіговим коштам або придбаним за рахунок кредитів основним фондам. У разі утворення кредиторської заборгованості за рахунок невиконання структурним підрозділом зобов’язань з виробництва продукції по розподільному балансу йому може бути передана більша частка заборгованості.

Основне правило, яким необхідно керуватися при складанні розподільних балансів: дотримання пропорцій між часткою активів і пасивів, якими наділяються нові підприємства, створені при реорганізації правопопередника шляхом відділення або поділу.

6.  Оцінка результатів реструктуризації

Очікуваними результатами реструктуризації можуть бути такі:

1.  Створені підприємства (товариства) почнуть свою діяльність без боргів.

2.  На новостворених підприємствах будуть створені умови для проведення організаційних, економічних, технічних та інших заходів щодо зниження собівартості і підвищення конкурентоспроможності продукції, збільшення обсягів виробництва і розширення ринків збуту.

3.  До зменшення витрат підприємства приведе передача до комунальної власності зайвої інфраструктури та об'єктів соціальної сфери, а також за рахунок відмови від збиткових напрямків діяльності (в тому числі за рахунок консервації об'єктів).

4.  Зменшення (погашення) кредиторської заборгованості підприємств за рахунок:

§  уточнення її розміру шляхом проведення юридичної експертизи;

§  продажу майна підприємств, яке не використовується для виробництва продукції. Продаж повинен здійснюватися у відповідності з чинним законодавством, Статутом підприємства та внутрішніми нормативними актами,

§  надання в оренду майна, яке не використовується для виробництва продукції,

§  проведення заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства;

§  проведення взаємозаліків, заміни одного зобов'язання іншим, роботи з векселями;

§  дивідендів (відрахувань від прибутку), отриманих акціонерними товариствами (АТ) від володіння акціями новостворених підприємств;

§  продажу акцій новостворених підприємств, які належать АТ або їх передача (за домовленістю з кредиторами) в рахунок погашення боргів.

5.  Можливість розрахуватися з кредиторами створить базу для нормального функціонування АТ.

6.  З'явиться можливість погашення заборгованості перед бюджетом та кредиторами за рахунок вищенаведених заходів та доходів від виробничої діяльності АТ.

7.  Збільшення обсягів продажів за рахунок проведення організаційних заходів щодо розширення ринків збуту продукції (послуг), підвищення конкурентоспроможності підприємства

8.  Буде збережена переважна частина робочих місць та з'явиться потенціал для створення нових робочих місць у майбутньому. З'явиться можливість повного погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства.

9.  Почнуться надходження до бюджету та до позабюджетних фондів.

Результати реструктуризації можна оцінити також за такими показниками:

Ø  Прибутковість. Якщо до початку реструктуризації підприємство було збитковим, то досягнення ним прибутковості свідчить про успішність цього процесу.

Ø  Наявність позитивного грошового потоку від основної діяльності. Зростання грошових потоків та їх питомої ваги в обсягах продажу надає можливість повертати борги та інвестувати кошти в оновлення та зростання виробництва.

Ø  Зростання продуктивності праці. Внаслідок скорочення обсягів продажу на традиційних ринках підприємство має знаходити нові ринки збуту або проводити скорочення чисельності персоналу. Динаміка зростання продуктивності праці використовується для оцінки успішності таких дій.

Ø  Зростання продуктивності всіх видів ресурсів. Оцінити успішність дій в цьому напрямку можливо через показники рентабельності та їх динаміку.

Ø  Зростання обсягів експорту. Вихід на нові ринки збуту, в тому числі західні, потребує застосування сучасних маркетингових технологій, суттєвого підвищення якості продукції. Успіх реструктуризації в цьому напрямку можна оцінити за темпами зростання експорту.

Кількісна оцінка економічного ефекту заходів в процесі реструктуризації.

1.  Економічний ефект діяльності ВАТ при використанні заходів щодо реструктуризації розраховується за розрахунковий період. Сумарний по роках розрахункового періоду економічний ефект розраховується за формулою:

, (1)

де:

ЕТ - економічний ефект заходів щодо реструктуризації;

РТ - вартісна оцінка проведення заходів щодо реструктуризації за розрахунковий період;

ЗТ - вартісна оцінка видатків на проведення заходів щодо реструктуризації за розрахунковий період;

Вартісна оцінка результатів (РТ) являє собою не що інше, як суму грошових потоків підприємства за розрахунковий період (Т).

, (2)

де:

Пrt - чистий прибуток в t-му році;

Аt - амортизаційні відрахування в t-му році;

аt - коефіцієнт приведення (дисконтування) різночасових витрат та результатів до розрахункового періоду;

tn - перший рік розрахункового періоду;

tk - останній рік (проектований термін життя даної реструктуризації).

(3)

Коефіцієнт аt приймається кількісно рівним дисконтній ставці.

За розрахунковий рік приймається рік прийняття органом, уповноваженим управляти майном, рішення про проведення реструктуризації підприємства.

Чистий прибуток Пrt за t-тий період визначається за формулою:

Пrt = Дrt - Сt - Нt (4)

де:

Пrt - чистий прибуток, тобто прибуток. який залишається у розпорядженні підприємства в t-му році;

Дrt - чистий дохід (виручка від реалізації без ПДВ, акцизного збору) в t-му році;

Сt - витрати на виробництво реалізованої продукції в t-му році;

Нt - загальна сума податків, виплат з балансового прибутку в t-му році.

Чистий дохід розраховується на підставі поточних цін підприємства.

Формулу (2) можна також записати таким чином:

, (5)

де:

Pt - вартісна оцінка результатів діяльності ВАТ при використанні заходів щодо реструктуризації в t-му періоді (році) - Рt + Пrt + A.

2.  Витрати ЗТ включають грошовий відтік, пов’язаний з проведенням реструктуризації підприємства. Він включає вартість інвестицій (як за рахунок фінансування власними коштами, так і позиковими), виплату процентів за кредит (позику), витрати на проведення ТЕО чи бізнес-план, а також поточні витрати при виробництві продукції.

Витрати ЗТ визначаються за формулою:

, (6)

де:

Зt - розмір витрат всіх ресурсів на проведення реструктуризації в році t;

аt - коефіцієнт приведення (дисконтування) різночасових витрат та результатів до розрахункового періоду.

3.  Розрахунки економічної ефективності реструктурованих підприємств детально робляться на основі бізнес-планів.

7.  Концентрація капіталів підприємств. Утворення об'єднань підприємств як форми галузевої, регіональної, міжгалузевої реструктуризації

Для того щоб успішно працювати в умовах ринкової економіки, підприємства прагнуть об'єднуватися в промислові, промислово-господарські та інші групи. Підприємства об'єднуються за галузевим, територіальним й іншими принципами.

Закон України "Про підприємства в Україні" (стаття 3) надає підприємствам право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну й інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. Такі групи підприємств визначаються в теорії господарського права як господарські об'єднання, що відрізняються від господарських товариств, які є підприємствами, а не об'єднаннями.

Об'єднання підприємств мають свої специфічні риси, що відрізняють їх від підприємств.

1.  Підприємства консолідуються в об'єднання на основі певних спільних економічних інтересів (виробничих, науково-технічних, комерційних, централізації управлінських, координаційних функцій тощо). Матеріальні (економічні) інтереси як основа об'єднання визначаються засновниками в договорі або статуті як мета, завдання і функції об'єднання.

2.  Об'єднання є юридичною особою, має власне майно, юридично відособлене від майна його членів. Майном об'єднання є:

·  членські внески;

·  основні й оборотні фонди, передані членами об'єднання на його баланс (за договором або статутом);

·  майно, набуте об'єднанням у результаті господарської діяльності;

·  майно створених об'єднанням підприємств.

Розмір грошових і/ або майнових внесків засновників в об'єднання залежить від характеру й обсягу функцій, що централізуються в апараті об'єднання. З урахуванням цього відбувається розмежування відповідальності: об'єднання не відповідає по зобов'язаннях своїх членів, а останні не відповідають по зобов'язаннях об'єднання. Проте статутом або договором може бути передбачене інше: підприємства - члени об'єднання можуть нести субсидіарну відповідальність по зобов'язаннях об'єднання, тобто якщо об'єднання не в змозі виконати свої зобов'язання, то ці зобов'язання виконують підприємства-засновники.

Після припинення діяльності об'єднання майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми членами відповідно до пайової участі (за статутом або договором).

3.  Особливою ознакою об'єднання є централізація в руках об'єднання функцій і повноважень його членів. Склад функцій, які централізує об'єднання, визначається його засновниками в договорі або статуті. Це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні, комерційні, правозахисні й інші функції. Реалізація цих функцій покладається на центральний апарат об'єднання. Останній виконує тільки ті функції і має ті повноваження, які йому делегували підприємства-засновники.

4.  Членами об'єднання можуть бути тільки юридичні особи. Підприємства, що входять до об'єднання, зберігають статус юридичної особи і не змінюють форму власності. Майно засновників об'єднання не входить до складу майна об'єднання.

Основним принципом у взаємовідносинах між учасниками об'єднання є добровільність при створенні об'єднання. За учасниками об'єднання зберігається право виходу з його складу, при цьому зберігаються взаємні зобов'язання і договори, укладені з іншими підприємствами й організаціями.

До числа основних видів об'єднань підприємств відносяться: договірні об'єднання (асоціація, корпорація), статутні об'єднання (консорціуми, концерни).

Асоціація

Першим видом договірного об'єднання є асоціація. Вона створюється учасниками з метою координації їхньої діяльності, тобто узгодження дій щодо визначення цін, освоєння ринків збуту, захисту інтересів своїх членів тощо. Координація не потребує централізації управління підприємствами-засновниками. Тому правління асоціації не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність своїх членів.

Такі об'єднання підприємств створюються, насамперед, за галузевим, територіальним або іншими ознаками з метою забезпечення спільних інтересів учасників на регіональному, національному або міжнародному ринках. Асоціація представляє інтереси своїх учасників у взаємовідносинах із державними і недержавними організаціями. Основними в діяльності асоціації являються функції виробничого характеру: координація виробничої діяльності між її членами, поглиблення між ними кооперації, науково-технічного співробітництва, здійснення спільних підприємницьких проектів.

Хоча мета асоціації в законодавстві визначена як координація діяльності, звичайно це не єдина мета. Іншими цілями асоціації можуть бути забезпечення захисту прав учасників, представлення спільних інтересів тощо.

У рамках асоціації їхні учасники звичайно координують виконання окремих своїх завдань або спільно здійснюють лише частину неосновних функцій. Така обмеженість зв'язку між учасниками унеможливлює взаємну майнову відповідальність по боргах учасників і асоціації в цілому. Це ж уможливлює участь тієї самої юридичної особи в різноманітних асоціаціях. Управління в асоціації може здійснюватися як спеціально створюваними органами управління, так і головною юридичною особою (за згодою учасників). Орган управління, створюваний в асоціації, для учасників в основному є інформуючим, координуючим центром, що забезпечує погоджені дії по окремих видах діяльності. Може бути і центром, який акумулює кошти для здійснення інвестицій і спільних завдань.

Створюються асоціації на добровільних засадах. Засновниками можуть бути підприємства усіх форм власності, які укладають між собою багатосторонній договір, в якому визначають усі необхідні умови діяльності об'єднання.

Корпорація

За визначенням Закону "Про підприємства в Україні", "корпорація - це договірне об'єднання, створене на основі сполучення виробничих, наукових і комерційних інтересів із делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників".

У порівнянні з асоціацією корпорація має більш жорстку організаційну структуру, тому що в корпорації передбачається централізація функцій - їхній перелік дається в договорі. Корпорація виконує лише ті функції і здійснює ті повноваження, які добровільно передані їй учасниками. Тобто учасники можуть передбачати вилучення окремих функцій із свого ведення або зменшення її обсягів із передачею відповідних (виключних) повноважень корпорації в цілому.

Певний ступінь централізації управлінських функцій і повноважень в руках виконавчого органу й обов'язковість створення такого спеціального органу - це одне з основних кваліфікаційних ознак корпорації як договірного об'єднання.

Статутні об'єднання: концерн, консорціум

На відміну від договірних, статутні об'єднання не мають установчих договорів і діють на основі статуту. Це пов'язано з тим, що домінуючим принципом об'єднання суб'єктів у концерн є не волевиявлення сторін, а фінансова або адміністративна залежність членів об'єднання від одного або групи підприємств. Основним видом статутного об'єднання підприємств є концерн.

Концерн

Концерни являються однією з форм організаційно-правового об'єднання учасників, створюваного для реалізації масштабних проектів, які з фінансових, торгових, технічних причин потребують об'єднання кількох партнерів.

Відповідно до законодавства України концерн - статутне господарське об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Фінансовою залежністю обумовлене застосування в концерні найвищого ступеня централізації управлінських функцій і повноважень, що добровільно передаються учасниками концерну.

Керуючись таким визначенням, до складу концерну в будь-який момент може ввійти будь-яка структура, що знаходиться у фінансовій залежності від засновників і визнає його статут.

Концерн являє собою особливу організаційно-правову структуру і є складною юридичною особою, тому що до його складу входять інші юридичні особи, кожна з який при входженні до концерну зберігає права юридичної особи. Цим Концерн відрізняється від підприємства, що не має у своєму складі інших юридичних осіб. Тобто, підприємства як члени концерну залишаються самостійними суб'єктами господарського права, які ведуть самостійний баланс і, якщо це передбачено статутом концерну, можуть здійснювати діяльність, відмінну від діяльності концерну.

З іншого боку, концерн також є самостійним суб'єктом права. Концерн створюється і реєструється як юридична особа; діє на основі Статуту; володіє майном, юридично відособленим від майна членів концерну; має самостійний (власний) і зведений (сукупний із членами) баланси, розрахунковий і інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

У зв'язку з цим, господарське об'єднання у формі концерну являє собою сукупність самостійних юридичних осіб, спільні майнові права й інтереси яких реалізує концерн.

Таким чином, концерн є єдиним виробничо-господарським комплексом, учасники якого тісно пов'язані між собою технологічною і коопераційною єдністю.

Об'єднання капіталу і зосередження адміністративних функцій у руках центрального органу управління дозволить ефективніше реалізовувати значні фінансові проекти й оперативно реагувати на зміну кон'юнктури ринку.

Підприємства консолідуються в концерн на основі спільних матеріальних і економічних інтересів (виробничих, науково-технічних), комерційної діяльності членів концерну, централізації управлінських, координаційних функцій тощо.

Матеріальні інтереси, як основа об'єднання підприємств у концерн, визначаються засновниками в статуті як мета, завдання і функції концерну.

Відмінність концерну від інших видів господарських об'єднань (асоціацій, корпорацій тощо) полягає у високому ступені централізації і глибині зв'язків між учасниками, що узгоджено здійснюють основну діяльність.

Таким чином, відмінною рисою концерну є централізація в його руках функцій і повноважень його членів.

Концерн вправі централізувати будь-які функції управління, якщо це передбачено статутом.

Склад функцій, що централізує концерн, визначають його засновники. Це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні, комерційні, правозахисні й інші функції. Правовою формою делегування даних функцій є статут концерну.

Таким чином, концерн є єдиним виробничо-господарським комплексом, учасники якого тісно пов'язані між собою технологічною і коопераційною єдністю. Вони передають концерну значно більше повноважень, ніж учасники асоціації, і централізують виконання основних напрямків своєї діяльності (виробничої, наукової, інвестиційної зовнішньоекономічної тощо). Учасники концерну наділяють його правом представляти їх у відносинах з органами державного управління, надають йому право вирішувати питання, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням, збутом (реалізацією) продукції й ін.

У зв'язку з високим ступенем централізації функцій і повноважень, що передаються концерну його учасниками, останні не повинні входити до складу інших концернів, проте вони вправі бути членами різноманітних асоціацій. Дана вимога регламентується статутом концерну.