Організація та ефективність реструктуризації підприємства (стр. 5 )

Концерн, як суб'єкт господарського права, має майно, юридично відособлене від майна членів концерну. Концерн здійснює права володіння, користування і розпорядження закріпленим за ним майном.

·  Майном концерну є: основні фонди й оборотні кошти, передані членами Концерну на його баланс відповідно до статуту; майно, набуте концерном у результаті господарської діяльності;

·  майно створених концерном підприємств.

Внесками учасників у майно концерну можуть бути вступні внески. Концерн за спільним рішенням учасників установлює розміри вступних внесків або визначає їхні мінімальні розміри. Вступні внески являють собою випереджаючі внески, що спрямовуються на утримання апарата управління Концерну.

Майно концерну є колективною (спільною пайовою) власністю, право на частки в якій належить членам Концерну. Майно членів Концерну не входить до складу майна концерну.

Після припинення діяльності концерну майно, що залишається після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми членами. Порядок розподілу (як правило, відповідно до пайової участі) визначається статутом.

Учасники Концерну, будучи юридичними особами, виступають у господарському і цивільному обороті від свого імені і несуть самостійну відповідальність перед третіми особами (підрядчиками, постачальниками) і один перед одним відповідно до укладених договорів.

З огляду на тісний взаємозв'язок учасників концерну і значну централізацію управління, у статуті доцільно установити майнову відповідальність учасників по боргах концерну і навпаки. Але мова може йти про їх додаткову (субсидіарну) відповідальність по зобов'язаннях один перед одним. Тобто, кредитор повинен висувати вимоги насамперед до основного боржника (концерну). У випадку відмови задовольнити вимоги кредиторів основним боржником, неможливості цього через недостатність коштів і майна ця вимога може бути пред'явлена особам, які несуть додаткову відповідальність (учасникам концерну).

Консорціум

Консорціум є одним із видів статутних об'єднань. Відповідно до законодавства України консорціуми являють собою тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (п.1 ст.3 Закон "Про підприємства в Україні"). У відповідності до Закону, консорціум створюється на основі тимчасової угоди учасників про об'єднання ресурсів і зусиль із метою фінансування певних завдань. Визнання його Законом самостійним видом об'єднань дозволяє вважати його юридичною особою.

Як правило, консорціуми створюються для реалізації певних фінансово-промислових проектів. Якщо проект перевищує фінансові можливості підприємств, до його участі найчастіше залучаються банківські структури. Створюються консорціуми на термін виконання проектів, замовлень. Після досягнення поставленої мети вони або ліквідуються, або реорганізуються в постійні господарські об'єднання або господарські товариства. Статус консорціуму як тимчасового статутного об'єднання юридичних осіб вимагає точного визначення строку, на який він створюється.

Метою створення консорціуму може бути централізоване виконання виробничо-господарських і управлінських функцій, реалізація спільного інвестиційного проекту (програми) і т. п. Консорціум організує свою діяльність на основі володіння, користування і розпорядження закріпленим за ним майном.

Правовий статус майна консорціуму і майнової відповідальності консорціуму і його членів ідентичні статусу майна і відповідальності концерну.

Розподіл обов'язків між учасниками консорціуму базується на спеціалізації за принципом найбільшої компетенції, придбання як найбільшого підприємницького досвіду у вирішенні проблем певних сегментів програми або проекту. Діяльність консорціуму охоплює, як правило, стикові проблеми декількох галузей або відомств. Учасникам консорціуму відповідно до його статуту дозволено входити до складу інших консорціумів.

Консорціуму делегується право представляти інтереси своїх учасників у державних й інших органах, із замовниками.

Майно, що залишається після припинення діяльності консорціуму, розподіляється між його членами відповідно до їх часток участі в програмі (проекті).

Основні відмінності консорціуму від концерну:

·  обмеженість діяльності в часі по реалізації певного проекту (програми);

·  менший ступінь централізації управління;

·  у переважних випадках обов'язкове входження до їхнього складу банківської структури.

Достоїнства об'єднання юридичних осіб у концерн, консорціум:

1.  Дані форми об'єднань забезпечують проведення єдиної централізованої фінансової, технічної і цінової політики.

2.  Їхні учасники мають можливість ведення консолідованого обліку при виконанні сумісних проектів, у рамках якого можлива централізація внутрішніх взаєморозрахунків і оптимізації податків.

Недоліки даних форм об'єднання підприємств:

1.  Мають ускладнену структуру управління. У самих концерні, консорціумі передбачене створення органів управління. Для виконання покладених на дані органи управління обов'язків має бути впроваджена функціональна або матрична організаційна структура управління, що потребує значних витрат.

2.  У рамках концерну і консорціуму ускладнена система обліку і звітності. Вести облік і складати баланс зобов'язані всі учасники таких об'єднань:

·  самі концерн, консорціум ведуть самостійний баланс і зведені баланси;

·  кожний з учасників відображає в балансі результати власної діяльності і діяльності, пов'язаної із замовленнями концерну, консорціуму.

Промислово-фінансова група

Промислово-фінансова група (ПФГ) відповідно до Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні" є договірним об'єднанням, до складу якого можуть входити промислові, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші організації і установи усіх форм власності, що мають за мету одержання прибутку. ПФГ створюється за рішенням Уряду України на певний строк із метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови України, включаючи програми по міждержавних договорах, а також виробництва кінцевої продукції.

Характерні риси:

·  господарська організація корпоративного типу; добровільність створення, проте на основі рішення Уряду України;

·  вимоги до учасників - наявність статусу юридичної особи;

·  різноманітний склад учасників (підприємства певної або різних галузей, установи, організації);

·  тяжіння до монополізму, що обумовлює необхідність узгодження питання створення ПФГ з Антимонопольним комітетом і здійснення цим органом контролю над діяльністю ПФГ;

·  відсутність статусу юридичної особи. Право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство ПФГ;

·  мета створення - реалізація державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки, а також виробництво кінцевої продукції;

·  заборона створення ПФГ у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг;

·  обов'язкова участь у ПФГ банку;

·  наявність певних умов для створення ПФГ:

а) мети створення,

б) укладеної між майбутніми учасниками ПФГ генеральної угоди про спільну діяльність,

в) надання уповноваженою особою передбаченого законом пакета документів і узгодження питань створення ПФГ із державними органами (Мінекономіки, ФДМУ, Антимонопольним комітетом тощо);

·  тимчасовий характер діяльності ПФГ (створення на певний строк);

·  мінімальний розмір розрахункового обсягу реалізації кінцевої продукції ПФГ, еквівалентний сумі 100 млн. доларів США, починаючи з другого року після створення ПФГ;

·  обов'язковість укладання генеральної угоди про спільну діяльність між головним підприємством й іншими учасниками ПФГ, а також внутрішні угоди між учасниками групи;

·  відсутність спеціально створених органів управління, функції яких покладаються на головне підприємство (ним не може бути банк);

·  особливий порядок реєстрації для ПФГ, що здійснюється в Мінекономіки;

·  вихід головного підприємства або іншого учасника ПФГ, що здійснюється прийняттям постанови КМУ й обов'язково супроводжується реорганізацією ПФГ і новою реєстрацією в Мінекономіки;

·  дія регулюється особливим законодавством: Законом України "Про промислово-фінансові групи в Україні", а також постановою КМУ про створення ПФГ, генеральною угодою про спільну діяльність між головним підприємством й іншими учасниками ПФГ.

Порівняльна характеристика правового становища господарського об'єднання у відповідності зі статтею 3 Закону України "Про підприємства в Україні" і ПФГ відповідно до Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні":

А. Схожі риси:

ð  господарські організації корпоративного типу. Це означає, що в усіх формах господарських об'єднань, а також у ПФГ формується відособлене майно (у вигляді внесків, придбане в результаті господарської діяльності, створене при заснуванні даних об'єднань підприємств);

ð  вимоги до учасників - наявність статусу юридичної особи;

ð  мета створення - координація діяльності учасників і об'єднання зусиль для вирішення спільних інвестиційних і виробничих завдань для одержання прибутку;

ð  різноманітний склад учасників (підприємства, інші господарські організації певної або різних галузей народного господарства);

ð  тяжіння до монополізму, що обумовлює необхідність одержання згоди Антимонопольного комітету на створення господарського об'єднання і ПФГ, тобто здійснення цим органом контролю над їхньою діяльністю.

Б. Відмінні риси:

ð  наявність у господарського об'єднання статусу юридичної особи і відсутність такого статусу в ПФГ;

ð  наявність у ПФГ мети реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і виробництва кінцевої продукції, що не обов’язково для господарських об'єднань;

ð  заборони створення ПФГ у ряді сфер діяльності, по господарських об'єднаннях не існує таких обмежень;

ð  наявність визначених (не властивих господарському об'єднанню) умов створення ПФГ;

ð  наявність мінімального розміру розрахункового обсягу реалізації кінцевої продукції ПФГ, еквівалентного сумі 100 млн. доларів США;

ð  створення господарського об'єднання за рішенням самих учасників, а ПФГ - за рішенням Уряду України;

ð  детальна регламентація на законодавчому рівні порядку створення, діяльності, реорганізації і ліквідації ПФГ на відміну від господарського товариства, внутрішня організація яких, порядок управління, представництва визначаються самими учасниками в установчих документах;

ð  здійснення представництва ПФГ його головним підприємством, у той час як учасники господарського об'єднання переважно створюють для цих цілей виконавчий орган;

ð  особливий порядок реєстрації ПФГ (здійснює Мінекономіки), господарське об'єднання регулюється загальним для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядком;

ð  вихід або виключення із ПФГ головного підприємства обов'язково супроводжується реорганізацією ПФГ і новою реєстрацією в Мінекономіки; у випадку виходу або виключення одного з учасників (у тому числі і головного) із господарського об'єднання необхідно внести відповідні зміни до установчих документів і до відомостей державної реєстрації господарського об'єднання;

ð  особливі права і пільги надані банкам-учасникам ПФГ, такі пільги відсутні у банків-учасників господарських об'єднань.

Холдінгова компанія

Визначення холдінгової компанії (ХК) з"явилося в українському законодавстві порівняно недавно. В Указі Президента України № 000/94 від 11.05.94 р. "Про холдінгові компанії, створювані у процесі корпоратизації і приватизації" (далі - Указ про холдінги) дається таке визначення ХК: "Холдінгова компанія - господарюючий суб'єкт, що володіє пакетами акцій інших, одного або більше, господарюючих суб'єктів".

Дочірнє підприємство - господарюючий суб'єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдінгова компанія.

Контрольний пакет акцій - кількість акцій, що дає компанії право здійснювати фактичний контроль над суб'єктом, який господарює. Безумовним контрольним пакетом акцій можна назвати лише пакет акцій, що перевищує 50 % статутного фонду.

У Положенні про холдінги зафіксовано, що холдінгові компанії створюються у вигляді відкритих акціонерних товариств. Проте, Положення, прийняте названим вище Указом Президента України, жорстко регулює лише створення ХК у процесі приватизації і корпоратизації. У цьому зв'язку форма відкритого акціонерного товариства дозволяє проводити приватизацію шляхом продажу акцій недержавним особам.

У українському законодавстві відсутні будь-які інші документи щодо утворення ХК поза процедурою корпоратизації і приватизації. У той же час, якщо дотримуватися букви закону, обмеження, що накладаються відміченим Указом про холдінги, не повинні поширюватися на процес створення ХК поза процедурами приватизації і корпоратизації. У світовій практиці, наприклад, у Росії, створюються холдінгові компанії у вигляді закритих акціонерних товариств.

Таким чином, до холдінгових компаній застосовуються законодавчі і нормативні акти, що й до господарських товариств, зокрема Закон України "Про господарські товариства".

Перед реєстрацією ХК необхідно одержати згоду Антимонопольного комітету України на її створення. У Антимонопольному комітеті України проект створення ХК піддається ретельному аналізу на предмет його відповідності чинному законодавству, а також з точки зору того, чи не призведе створення ХК до монополізації певних ринків або обмеження конкуренції на них.

Крім цього, буде прийнятий до уваги у першу чергу тип інтеграції: вертикальний, горизонтальний, конгломератний.

Як правило, вертикальна інтеграція, тобто коли в холдінгову групу об'єднуються підприємства, які працюють у єдиному технологічному ланцюзі і знаходяться в різних його кільцях, не представляє особливої небезпеки для конкуренції.

У більшості випадків Антимонопольний комітет дає згоду на створення ХК на принципах вертикальної інтеграції.

Виконавши усі відзначені процедури, засновники затверджують статут ХК і реєструють його у встановленому порядку. До статутів господарюючих суб'єктів, що передали акції до статутного фонду ХК, вноситься зміна про те, що дані суб'єкти є дочірніми підприємствами новоствореної ХК.

ХК може впливати на діяльність дочірніх підприємств і на прийняття рішень, прийнятих кваліфікованою більшістю голосів. Для цього вона має можливість блокування зміни статуту, реорганізації дочірнього підприємства й інших рішень, що потребують кваліфікованої більшості голосів.

Безумовно, що при цьому, залишаючись формально самостійними, дочірні підприємства втрачають самостійність з багатьох питань, аж до призначення керівників середньої ланки, вибору виробничих партнерів, ціноутворення.

Визначення меж самостійності дочірніх підприємств, тобто оптимального рівня централізації (або децентралізації) управління є важливим елементом діяльності ХК, адже при неправильному визначенні цього рівня вона не зможе в достатній мірі реалізувати потенціал усіх членів Холдінгової групи.

Для підтримки перспективних дочірніх підприємств ХК може здійснити переважне їх фінансування з метою реалізації перспективних проектів. Формами фінансування можуть бути:

·  зовнішні кредити і залучені інвестиції;

·  надання безпроцентної фінансової допомоги, яка буде повернена;

·  проведення додаткової емісії акцій у дочірньому підприємстві і купівля ХК акцій по вигідній ціні;

·  випуск дочірнім підприємством облігацій, які може купувати ХК на вигідних умовах.

Таким чином, ХК спроможна підтримати технологічні і координаційні зв'язки між дочірніми підприємствами. Проте основним її завданням є створення системи фінансових зв'язків і фінансового контролю через володіння акціями. Допомагаючи окремим підприємствам, ХК зміцнює свої позиції.

ХК є відкритою системою і може приймати нових членів.

Переваги:

1. Холдінгова компанія спроможна забезпечити ефективні технологічні і коопераційні зв'язки між дочірніми підприємствами, а також створити систему фінансових зв'язків і фінансового контролю через володіння акціями.

2. ХК може здійснювати переважне фінансування перспективних виробництв і забезпечити ліквідацію безперспективних, збиткових структур.

3. Дочірні підприємства ХК зберігають права юридичної особи.

4. ХК є відкритою системою і може приймати нових членів.

Недоліки:

Створення холдінгової компанії з переліченим складом учасників має більше недоліків, ніж переваг:

1.  Тривала процедура створення ХК.

2.  У рамках холдінгової групи законодавством України не передбачається можливість ведення консолідованого балансу, що ускладнює систему взаєморозрахунків між учасниками холдінгової групи.

Вибір та обгрунтування форми об’єднання підприємств (організацій)

№ п/п	Показники	Промислово-фінансова група (ПФГ)	Холдінгова компанія	Концерн	Корпорація	Асоціація	Консорціум
1.	Ознаки об’єднання
	1.1.  Наявність юридичної особи	-	+	+	+	+	+
	1.2.  Наявність засновницького договору (угоди)	+	+	-	+	+	-
	1.3.  Наявність статуту	-	+	+	-	-	+
	1.4.  Наявність головного підприємства	+	-	-	-	-	-
	1.5.  Наявність відокремленого апарату управління об’єднання	-	-	+	+	+	+
	1.6.  Характер об’єднання	договірне	статутне	статутне	договірне	договірне	статутне
	1.7.  Термін діяльності об’єднання	тимчасовий	постійний	постійний	постійний	постійний	тимчасовий
	1.8.  Державна реєстрація об’єднання	КМУ	місцеві органи	місцеві органи	місцеві органи	місцеві органи	місцеві органи
2.	Засновники об’єднання
	2.1.  Підприємства, організації	+	+	+	+	+	+
	2.2.  Банки, інвестиційні фонди	+	-	+	-	-	+
3.	Доцільність створення об’єднання
	3.1.  Збереження технологічних зв’язків і виробничої кооперації	+	+	+	+	+	+
	3.2.  Кооперування комерційної діяльності і цінової політики	+	+	+	+	+	+
	3.3.  Об’єднання капіталу та інвестиційної політики	+	+	+	+	+	+
	3.4.  Кооперування експортно-імпортної діяльності	+	+	+	+	+	+
	3.5.  Отримання додаткових пільг	+	-	-	-	-	-
4.	Умови створення об’єднання
	4.1.  Мінімальна кількість об’єктів для об’єднання	2	2	2	2	2	2
	4.2.  Наявність державних (національних програм)	+	-	-	-	-	-
	4.3.  Квота по обсягу продажів	100 млн. дол. США	не більше 35% на ринку	не більше 35% на ринку	не більше 35% на ринку	не більше 35% на ринку	не більше 35% на ринку
5.	Пільги
	5.1.  Звільнення від сплати ввізного та вивізного мита на проміжну продукцію	+	-	-	-	-	-
	5.2.  Звільнення комерційного банку від обмеження внесків до статутного фонду	+	-	-	-	-	-

[1] При підготовці цього розділу використані матеріали Методики реструктуризації компанії Deloitte & Touche LLP. – Реструктуризація для приватизації (за підтримкою Всесвітнього банку).

[2] Нагадуємо, що оборотність активів = .

[3] Решения на краю пропасти //Украинская инвестиционная газета, 23.01.2001, № 4 (276).

[4] Фінансова санація та банкрутство підприємств. Навчальний посібник. К. 2000.

[5] Відповідно до методики Deloitte & Touche LLP «Реструктурирование для приватизации».

[6] Основні джерела, які використані при підготовці цього підрозділу:

-  Про деякі питання складання розподільних балансів при проведенні реструктуризації підприємств //Бізнес №, 12 квітня 1999 р.

-  Фінансова санація та банкрутство підприємств. – К., 2000, с. 237-241.