Дивосвіт народних символів та оберегів (стр. 2 )

Хрещатий барвінок – Ця квітка блакитна –

Зелена земля, Символ життя.

Чи хотіли б ви мати таку гарну квіточку? Давайте виготовимо листівку, яку подаруємо мамі й татові.

Діти аплікують квітучу гілочку барвінку із готових форм.

Діти, з якою квіткою ми сьогодні подружилися? Що цікавого ви про неї дізналися? (Вічно зелена, голубі квіточки, символ життя.) Діти, подаруйте ці листівки рідним і розкажіть їм про цю незвичайну квітку.

КВІТИ – СУПУТНИКИ ХЛІБНОГО ПОЛЯ

БІЛО, БІЛО ЦВІТЕ НА ЛУГУ РОМАШКА

Завдання: збагачувати знання дітей про квіти, їх вшанування як оберегів людського життя. Узагальнити знання про ромашки, волошки та мак. Розвивати інтерес до народних звичаїв та обрядів, пов’язаних із квітами. Вчити бачити красиве і корисне поряд. Виховувати любов і бережне ставлення до природи, до кожної рослинки.

Матеріал: картини, де зображено хлібне поле з польовими квітами, живі або штучні квіти: ромашки, маки та волошки, головки маку, колоски, вірші, легенди, пісні, приладдя для зображувальної діяльності.

Діти, чи пам’ятаєте нашу мандрівку до країни Квітляндії? З якою квіткою ми зустрічалися минулого разу? Сьогодні я знову запрошую вас у подорож до країни квітів. А підемо ми в гості до польових квітів. Ви сьогодні зустрінете нових друзів – квіточок, які розкажуть про себе багато цікавого. Закрийте очі, і під звуки чарівної мелодії ми перенесемося на золоті поля нашої Батьківщини. (Звучить легка музика, вихователька виставляє картину хлібного поля з квітами.)

Діти, подивіться, яка гарна, сонячна, золота ця картина. Можна розказати ось такий маленький віршик про цю картину.

Море безкрає золотом грає,

Котить поволі хвилі шовкові.

Що зображено на цій картині? (Пшеничне поле, хлібне поле, жито, і т. д.) Що виробляють із зерна пшениці, жита? (Хліб, булочки і т. д.) А що ще ви бачите між колосками пшениці? (Квіти.) Якого кольору квіти ви бачите? Чи впізнаєте ви ці квіти? Діти, не можна уявити хлібне поле без його супутників – без чудових квітів: ромашок, волошок, маків. Вони, наче яскраві острівці, прикрашають “золоті” хліба. Хто розкаже віршик про це золоте поле?

В полі жито, в полі просо, А волошок, маку скільки!

І пшениця золота, Материнка й сокирки,

І ячмінь своїм колоссям І ромашки, і дзвіночки,

В полі кожного віта. Все нам добре на вінки!

Ці чудові квіти ось тут у нашому букеті. То ж давайте знайомитися. (Вихователька вибирає із букета ромашки.) Думаю, що ви всі впізнаєте цю квітку. Як називається ця квітка? Коли вона розцвітає? Що ще ви знаєте про неї? Якого кольору серединка, пелюстки? Які загадки про ромашку ми вчили?

1.Йшов я лугом по стежинці,

Бачив сонечко в травичці,

Не гарячі зовсім, ні

Сонця цього промені.

2.Біленька корзиночка, золоте денце,

В ній лежить росиночка й виблискує сонце.

Ми вивчили і гарний віршик про ромашку. Хто розкаже?

Ромашки – квіти дуже милі,

Пелюстки мають білі-білі,

В парах весело кружляють,

Жовтим оком нам моргають.

Діти, чи подобаються вам ці квіти? Чи хотіли би ви побути ромашками? Тоді одягайте шапочки ромашок, і ми поспіваємо пісню про ромашки і поведемо хоровод (“Пісенька Ромашок”, Муз. і сл. Г. Сенченко, див. Додаток).

Ромашка не тільки прикрашає луги і поля, але і приносить здоров'я людям, лікує від різних хвороб. За красу і корисність люди дуже полюбили ромашку. Цю скромну і милу квітку вплітають у віночки, щоб дитина ніжною та здоровою була, бо ромашка здоров'я береже. Ромашка – символ доброти та ніжності. Я вам розкажу легенду, чому в ромашки добре серце. (Див. Додаток, бесіда за змістом легенди.)

Діти, чи хотіли б ви намалювати цю гарну квіточку?

Діти малюють листівки із зображенням ромашки, милуються виконаними роботами.

ТАМ, ДЕ КОЛОСКИ НАЛИТІ, РОЗЦВІЛИ ВОЛОШКИ В ЖИТІ

Діти, ми з вами минулого разу гуляли на лузі, де зустрілися з гарною, ніжною квіточкою. Хто скаже, з якою? (З ромашкою.) Сьогодні ми знову підемо в поле, щоб познайомитися з іншою польовою квіточкою – волошкою. Подивіться, вона тут у нас у букеті. (Вихователька вибирає з букета волошку.) Послухайте віршик про волошку.

Там, де колоски налиті, На голівці у волошки

Розцвіла волошка в житі. Поселилось неба трошки.

Діти повторюють віршик, розглядають квітку.

Якого кольору волошки? З чим можна порівняти колір волошки? (З кольором неба, очей.) У народі кажуть: “Очі сині, як волошки в житі”. Послухайте легенду, чому волошки сині. (Див. Додаток.) Про що ви дізналися з легенди? Чи подобаються вам ці квіти? Діти, волошка не тільки красива, але й цілюща рослина, вона лікує різні хвороби. А ще волошка – символ краси, вроди, тому її вплітають дівчаткам у віночки. Ми на музичному занятті вчили пісню про волошку. Давайте заспіваємо її. (Пісня “Волошка”, див. Додаток.)

От ми познайомилися з чарівною волошкою. Порівняйте її з ромашкою. Давайте пограємося у гру “Хто швидше викладе квітку”. (Із готових елементів діти викладають ромашку і волошку.) Можна також намалювати чи аплікувати волошку.

МАКИ ЧЕРВОНІ

Поряд з ромашкою та волошкою в полі ми зустрінемо дуже гарну квітку – мак. Ви її, напевно, впізнаєте, тому що маки ростуть і на квітнику. Виберіть, будь ласка, із букета квітку маку. Розгляньте цю квітку. Які в неї пелюстки, серединка, стебло? Який вірш про мак ми знаємо?

ЧЕРВОНИЙ МАК К. Перелісна

Певно, знає з вас усяк, На городах, на грядках,

Хто бував у полі, І в малих садочках

Що червоний гарний мак Червоніє квітка та,

Там росте на волі. Гарна на віночки.

Діти, в Україні дуже люблять цю ніжну квітку. Рослина ця відома із сивої давнини. Існує багато легенд про походження цієї квітки. Є перекази, що мак виріс із крові убитих героїв, які боронили свій народ. Тому вважалося, що ця квітка – символ любові та ненависті: червоні пелюстки – це любов, а чорна серцевина – ненависть.

У нашого народу колись були легенди про те, як на нашу землю нападали різні вороги, які забирали українських дівчат у полон. Дівчата-полонянки готували макові настоянки і обпоювали ними ординців (ворогів), ті засинали (бо мак навіює сон), а полонянки втікали. Отака цікава це рослина. Хто знає, що відбувається, коли мак дозріває? (Пелюстки облітають, а залишаються макові головки із зернинками.) Ось і в мене такі головки із зернинками. (Діти розглядають головку маку.) З чим можна порівняти головку маку? Про мак є багато загадок. Ми вивчимо декілька. Послухайте загадки і запам’ятайте:

1.Стоїть дуб, повен круп. 2.Під одним ковпаком сімсот козаків.

Хто скаже, де використовують зернинки маку? (Як приправу до їжі.) Так, з маком печуть пиріжечки, тістечка, калачі. (Маком заправляють кутю.) Давайте пограємося і поспіваємо, спечемо калачі з маком.

Я печу, печу, печу Випікайтесь, калачі,

Діткам всім по калачу. У натопленій печі.

Зверху маком притрушу, Буду всіх діток скликати,

В піч гарячу посаджу. Калачами частувати.

Діти, мак ще служить оберегом дому. Давно вважали, що обов’язково в хаті повинен бути святий мак Видун, щоб видував з хати злих духів. Святим маком посипають всі кутки в хаті і промовляють такі слова: “Маком посипаю, злу силу з хати виганяю”. А святять мак на свято Маковея – 14 серпня, а тоді освячують маком усю оселю, рідних. Як оберіг дому маки вишивають на рушниках, серветках. Де ще ви бачили маки? (Їх вплітають у віночки.) Правильно, мак є в українському віночку. Квіти маку у віночку – символ боротьби українського народу за волю. Мак ще й для того вплітають у віночок, щоб сни були гарними, голова не боліла, а думка була ясною. Мак ще й цілюща рослина, лікує від безсоння. То ж, діти, чи сподобалася вам сьогоднішня наша зустріч із квітами? З якою квіткою ви познайомилися і подружилися? Давайте поспіваємо і пограємося в народну гру “Соловеєчку, сватку, сватку”. (див. Додаток.)

Для закріплення знань про квіти доцільно на заняттях з художньої праці та під час самостійної художньої діяльності виготовити листівки “Маки червоні”, “Моя улюблена квітка”, “Гарна квіточка у мене”, “Волошки в житі” та інші, або прикрасити квітами рушники, серветки тощо.

ХТО ДРУЖИТИ З НАМИ БУДЕ,

ТОЙ ХВОРОБИ ВСІ ЗАБУДЕ

Завдання: збагатити знання дітей про красу навколишнього рослинного світу, про рослини-символи, їх цілющі властивості. Розвивати спостережливість, естетичний смак дітей. Виховувати бережливе ставлення до природи, любов до рідного краю.

Матеріал: картинки із зображенням лікарських рослин, свіжі або засушені рослини, чай з лікарських рослин.

Діти, ми вже багато цікавого знаємо про природу нашого краю. Кожне дерево, квітка, травичка – це частина рідної землі. Існує багато рослин, які не лише ваблять око, а й мають цілющі властивості. Це рослини-обереги. Вони оберігають людину від хвороб. Природа подарувала ці рослини людині. З роду в рід, з покоління в покоління передаються знання про цілющі рослини.

За порогом світ багатий, Є дерева, трави, квіти –

Україна – його мати. Всі здоров’ю запорука,

У барвистім дивосвіті Й це підтвердила наука!

То ж до нас завітали рослини, з якими ви вже знайомі, але сьогодні ми будемо знайомитися з їхніми властивостями лікувати людей. Послухайте загадку.

Стоять у лузі сестрички – золотенькі очі, білії вії. (Ромашка.) Правильно, це ромашка. Які вірші або загадки ви знаєте про ромашку? (Вірш М. Познанської “Ромашка”.) Що ви знаєте про цю квітку? (Відповіді дітей.) Ця квітка має чудодійну силу. Якщо букетик покласти біля дитини, вона добре спатиме. Чи давала вам мама чай з ромашки, коли у вас боліло горлечко? Чай із сухих квіточок ромашки дають дитині від болів у шлунку. Напаром промивають очі, полощуть горло, роблять компреси на забиті місця. Ось яка корисна ця квітка. Тому цю квітку слід не тільки берегти, а й розмножувати, щоб не загинуло ромашкове поле. Скажіть, де ростуть ромашки? (В полі.)

Якщо ми підемо в поле, ми зустрінемо ще одну квіточку. Відгадайте: про яку квіточку я говорю?

Синьоока ця заброда

В полі водить хороводи,

Де вона вінки спліта –

Пшениці рідкі й жита.

Як називається ця квітка? Що ви знаєте про цю квітку? Який вірш ми подаруємо волошці?

ВОЛОШКИ Л. Забашта

Я ніколи не забуду, Я волошки в житі рвала

Як я полечком ішла, І сплела собі вінок,

А між жовтими житами З жайворонками співала,

Синя квіточка цвіла. З вітерцем пішла в танок.

Діти, волошка теж лікує людей. Відвар сухих квіток волошки треба пити при хворобах шлунку та при сильному кашлі. Цим самим відваром можна промивати очі, що закисають, натирати шкіру, коли свербить. Так ця квітка допомагає людям.

А тут ще одна цілюща рослина. І знову загадка:

У вінку зеленолистім, Заглядається у воду

У червоному намисті На свою чудову вроду.

Чи впізнали ви цю рослину? Що ви можете розказати по калину? Які вірші про калину ви знаєте? (Діти розповідають вірші про калину.) Що готують із ягід калини? (З калини готують варення, компоти, киселі.) Хто пив чай з калини при застуді? Як готувати чай з калини? Діти, свіжі ягоди з медом та водою потрібно вживати при кашлі, серцевих захворюваннях. Соком калини очищають обличчя, щоб рум’янилося, а квітами дівчата прикрашають коси. Давайте заведемо хоровод “Ой є в лісі калина”. (Діти водять хоровод.)

Сьогодні у нас в гостях квітка, яка прикрашає наші квітники. Це завжди зелена рослинка, символ довгого життя. Ви впізнали цю квітку? Який вірш про барвінок ви знаєте?

БАРВІНОК В. Паронова

Зелене листя, зелений килим Вона з любов'ю прийняла килим,

Земля сховала під снігом білим. В струмках співучих його омила.

За ним дивилася, і доглядала, І на галяві його прослала,

Весні-красуні подарувала. Барвінком синім позаквітчала.

Як і багато інших рослин, барвінок цінують не лише за красу, а й за корисність. Його здавна використовують як цілюще зело. Коли болить у дітей живіт, або при кашлі, треба пити чай з барвінку; відвар квіток і листків заспокійливо діє при зубному болю. Напар квіток використовують для вмивання обличчя, щоб шкіра була м’якою, ніжною. Так барвінок ніби передає свою красу людям. Ми сьогодні згадали лише кілька цілющих рослин. Але пам’ятайте, все, що росте на землі, корисне для людей. Лікарські рослини посилають вам такі слова, щоб ви запам’ятали:

Хто дружити з нами буде,

Той хвороби всі забуде,

Виросте міцним, здоровим,

І веселим, і бадьорим.

Скажіть, як треба ставитися до всіх рослин? Так, до всього треба ставитися бережно. Квітами побавишся, кинеш під ноги, і вони помруть. Не можна знищувати без потреби те, що створила земля для здоров'я людини. Ми – діти землі, а вона нам – мати, і треба любити все у природі і оберігати, а лікарські рослини треба вміти правильно збирати. Не можна пошкоджувати коріння рослинок, бо наступного року вони не виростуть знову. Зривати треба цвіт та листя рослин, і правильно їх сушити. Отже, пам’ятайте: від нас залежить, чи будуть збережені цілющі рослини на Землі. На закінчення послухайте вірші про те, як треба ставитися до природи.

1. Бережімо ріки, Бережімо кожну

Бережімо води, Квіточку й травинку,

Як матусю рідну, Бо ми всі природи

Бережім природу! Рідної частинки.

2. Квіточку кожну, Іншим малятам –

Кожну травинку Усім своїм друзям –

Плекай, бережи, Теж накажи!

Діти, від цілющих рослин у мене для вас є подарунок – цей чудовий, духмяний чай з ягід калини та різних квіток. Пригощайтеся, будь ласка, набирайтеся сили від природи.

Діти пригощаються чаєм із трав.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ У ПРИРОДІ

Завдання: поглибити знання дітей про рослинний світ рідного краю. Дати уявлення про дерева-обереги, їх символічне значення. Збудити інтерес дітей до народних звичаїв та обрядів, пов’язаних із деревами-символами. Збагачувати словниковий запас дітей, знайомити їх із легендами про дерева-обереги. Виховувати бережне ставлення до природи, бажання примножувати красу рідного краю.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЛИПОЮ

Діти, відгадайте, будь ласка, загадки, і ви дізнаєтеся, куди ми сьогодні помандруємо.

1.Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, взимку гріє.

2.Хто на зиму роздягається, а на літо одягається? (Дерева)

Так, це дерева. Ми сьогодні помандруємо у чарівний світ природи. Ми поведемо розмову про дерева, які ростуть у нашому дворі або біля річки, на дачі, в лісі. Багато дерев ви вже знаєте, а з деякими поступово познайомитеся. Ви знаєте, що дерево – наш одвічний друг і захисник. Влітку захищає нас від спеки, а своєю чудовою зеленню прикрашає нашу землю. Люди здавна помітили у багатьох дерев незвичайні властивості. Так, є дерева, які лікують людей, додають їм сили, створюють гарний настрій. Такі дерева люди особливо шанують і вважають їх своїми оберегами. За народним повір'ям, у кожної людини, залежно від того, коли народилася, є своє дерево-оберіг. Це такі дерева-обереги, як дуб, тополя, липа, береза, яблуня, груша, черешня, вишня, явір та інші. Сьогодні ми поспілкуємося з липою, оглянемо квітучу липу. Вдихніть, будь ласка, глибоко повітря, щоб відчути аромат липового цвіту. Розглянемо ніжні квіточки липи. Якого кольору квіточки? Понюхайте їх. Чи пахнуть вони? Хто знає, що готують з липового цвіту? Коли п'ють чай з липи? Чим він корисний? Подивіться, хто літає над липовими квітками? Що роблять бджоли? Так, бджоли з квіток липи п'ють солодкий сік, який називається нектаром. З цього соку бджоли виробляють мед. Хто розкаже вірш про липу?

ЛИПКА П. Воронько

Я, маленька липка, Від дощу сховаю

Виросту велика, – Вранці серед маю, –

Не ламай мене! Ти полий мене!

Я медовим цвітом Будемо з тобою

Зацвіту над світом, – Ми рости обоє, –

Бережи мене! Ти люби мене!

Тінь тобі я кину Виростеш за роки,

У гарячу днину, – Підеш в світ широкий, –

Ти шануй мене! Не забудь мене!

Діти, липа – це символ спокою. Галузками липи на літнє свято Трійці прикрашають оселі, а також святять і прикрашають святі образи в хаті. А ще в народі кажуть, що липа приймає на себе нехороші слова, сказані людьми, тому на липі багато наростів. А щоб липа була без наростів, як ви думаєте, що потрібно робити? (Не промовляти лихих слів, гарно гратися під липою.) Зараз ми нарвемо липового цвіту, засушимо його. Взимку із сухих квіточок липи нам будуть готувати чай, щоб ми не хворіли, не кашляли.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ДУБОМ

Бесіда проводиться біля дуба, або на занятті дітям показують дубову гілку з жолудями.

Послухайте, діти, загадку.

Гарне дерево, міцне,

Листя різьблене, рясне,

А на гілочках крислатих

Росте жолудів багато. (Дуб)

Так, це дуб. Чи бачили ви дуби в лісі? Які вони? (Великі, могутні, міцні.) Яке листя в дуба? Як називаються плоди? (Жолуді.) Як виглядають жолуді? Про дуб і жолуді є загадка. Послухайте:

Батько багато синів має,

Кожному шапочку справляє. (Дуб і жолуді)

Отже, діти, дуб – це могутнє дерево з міцним стовбуром, гарним листям, плоди – жолуді. Його вважають окрасою широколистого лісу. Дуб має велику магічну силу. Коли в сім'ї народжувався син, то біля хати висаджували дубок, аби хлопчик набирався від нього сили. Кажуть, що коли людина постоїть, притулившись плечима до дуба, то це їй додасть сили і здоров'я. Отже, діти, запам’ятайте: дуб – дерево-оберіг, символ сили. Дубове листя вишивають на парубочих сорочках, і тоді хлопці мають на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду. У народі часто хлопця порівнюють з дубом (великий, як дуб; міцний, як дуб). Міцний рід, де всі живуть дружно, часто порівнюють з дубом. Послухайте вірш про це:

Росте дуб могутній,

Міцно корінням тримається,

Стовбуром пишається.

Що не гілочка – то син чи дочка,

Що не жолудочки – то онучечки.

Чи подобається вам це дерево? Давайте про дубочки ми вивчимо віршик.

ДУБОЧКИ В. Ладижець

Ми з Іванком у садочку Потім прутиком зміряєм,

Посадили два дубочки. Щогодини по разочку:

Цілий день роботу маєм, – Хто з нас швидше підростає, –

Все по черзі поливаєм, Ми з Іванком чи дубочки?

А тепер давайте намалюємо жолуді (можна прутиком на піску або крейдою на асфальті). Наші жолуді будуть веселі, усміхнені. Послухайте, які.

ЖОЛУДЯТА О. Тимофєєва

Жмурять очі під дубочком У росинці, під листочком,

Малі жолудята: Де лиш не шукали...

– Вітер усмішки сховав, Ми разом з тобою сіли

Де нам їх шукати? І намалювали.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ТОПОЛЕЮ

Сьогодні ми з вами знову завітаємо до одного з найулюбленіших дерев українців. Відгадайте, до якого.

Довга-довга і худенька,

Знизу ширша, вверх гостренька,

Тягне вгору руки-віти.

Що це? Відгадайте, діти! (Тополя)

Так, діти, це тополя. Це дерево високе, струнке. У народі часто тополю порівнюють із гарною дівчиною (тополя – висока, струнка і гнучка, наче чарівна ставна дівчина). Подивіться: що це кружляє в повітрі, наче сніжинки? (Тополиний пух.) Це відцвітає тополя. Про це дерево часто згадував у своїх віршах великий український поет , порівнюючи її з жінкою. А ми про тополю вивчимо такий вірш:

Тополя у полі висока

Росте з незапам’ятних років.

Над нею птахи пролітають,

Про сонце ласкаве співають,

А в нашому рідному краї

Тополя про щастя співає.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВЕРБОЮ

Яка пора року настала? Що відбувається в природі навесні? Чи знаєте ви, яке дерево найперше чує прихід весни і пробуджується від зимового сну? (Верба.) Діти, верба – улюблене дерево українського народу. В Україні росте багато видів верб. Вони по-різному виглядають і по-різному цвітуть. Сьогодні ми погостюємо у верби, помилуємося вербовим цвітом. (Діти розглядають вербову гілочку.) Як називається квітуча вербова гілочка? (Котики, шутка, мицьки.) Вихователь пропонує дітям погладити котики, відчути їхнє тепло, доброту, лагідність, ніжність. Як ви думаєте, навіщо потрібний пушок навколо квіточки? (Пушок навколо квіток не дає їм замерзнути.) Про ці ніжні котики є багато гарних віршів. (Діти розповідають вірші.)

КОТИКИ-ВОРКОТИКИ А. М’ястківський

Котики-воркотики Котики-воркотики

Всілися рядком. В мене на вікні.

Поїть сонце котиків Котики-воркотики

Теплим молоком. Гості весняні.

Не глядить на котиків

Лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики –

Це вербовий цвіт.

Діти, через те, що верба першою зустрічає весну, вона є символом весни. У народі кажуть: зацвіла верба – прийшла весна. А ще верба – символ України, бо верба в Україні росте всюди: біля річок, біля ставків, при дорозі, біля хати. Вербові гілочки у Вербну неділю освячують у церкві і зберігають цілий рік, використовують освячені гілочки як лікувальний засіб, як оберіг від нечистої сили.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПЛАКУЧОЮ ВЕРБОЮ

Діти, ми вже говорили, що в Україні росте багато різних видів верб. Сьогодні ми помилуємося плакучою вербою. Які гілочки у верби? Який стовбур? А які листочки? Який цвіт у цієї верби? На що схожі квіточки плакучої верби? (На сережки.)

ВЕРБОВІ СЕРЕЖКИ Л. Костенко

Біля яру, біля стежки – Де ота біленька хата,

Одягла верба сережки, Що гарнесенькі дівчата?

Головою похитала, Хай би вибігли до стежки,

Потихесеньку питала: Подарую їм сережки.

На що схожі гілочки верби? (На коси в дівчини.) Так, верба розпустила гілки, наче дівчина коси. Послухайте вірш про таку вербу.

ВЕРБА П. Воронько

Над водою, на горбі У ставочку полоскала,

Любо, весело вербі! Не потрібен гребінець,

Довгі коси розпускала – Їх розчеше вітерець.

Верби ростуть біля хат, криниць, на городі. Верба є символом рідної домівки, близьких людей. Тому вербу люди дуже шанують. Коли хочуть побажати комусь щось приємне, то кажуть: “Будь високим, як верба, а здоровим, як вода”. Верби часто ростуть над водою і очищають воду від усяких домішок. Ми повинні бережно ставитися до природи, до дерев, квітів, не ламати гілок, не обривати цвіт, листочки.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА КАЛИНОЮ

І. ВЕСНА

Діти, чи ви чули, що:

В нашому садочку

Сталася новина.

Зацвіла біленьким цвітом

Червона калина.

Чи хочете ви подивитися, як зацвіла калина? (Діти розглядають квіти калини, листочки, стебло, сам кущ.) З чим можна порівняти квіти калини? (З дівчиною, зірочками.) Де любить рости калина? (Біля води, у лузі, біля криниці.) У кого у дворі чи на городі росте кущ калини? (Відповіді дітей.) Наш народ дуже любить цей кущ, бо він завжди гарний. Навесні – пишно зацвітає, влітку – зеленіє, а восени пишається червоним намистом – ягідками. Калина стала символом краси і символом України. Часто дівчину порівнюють із калиною: “убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт”; “молода дівчина гарна, як калина”. Дівчата квітчали коси калиною. Білий цвіт на калині часто згадується у піснях, у віршах. Яку колискову, де згадується калина, ми знаємо?

Ой повішу колисочку Дрібний дощик буде іти,

Та й на калиночку, Дитя напувати,

Буде вітер колихати Пташки будуть прилітати,

Любу дитиночку. Дитині співати.

Буде вітер повивати,

Колиску хитати,

Про калину дуже часто у своїх віршах згадує великий український поет . Він дуже любив Україну, її природу, народ. Калина – символ України, тому він оспівував її у віршах. Ми ці вірші вчили. Пригадайте, будь ласка.

1.Зацвіла в долині 2.Тече вода з-під явора

Червона калина, Яром на долину,

Ніби засміялась Пишається над водою

Дівчина-дитина. Червона калина.

Діти, давайте розвеселимо калину, заспіваємо пісню і поведемо хоровод “Ой є в лісі калина”.

Діти ведуть хоровод “Ой є в лісі калина”.

Ми надалі будемо спостерігати за калиною, що з’явиться на місці квіточок. Ми прийдемо до неї в гості влітку, восени і навіть взимку. А тепер поллємо цей кущ і будемо постійно доглядати його.

ІІ. ЛІТО

Ми знов прийшли до калини. Як виглядає калина? Що змінилося? Які листочки? Що з'явилося на місці квіток? Якого кольору плоди? (Відповіді дітей.)

Влітку плоди нелегко помітити серед густого лапатого листя. Ягідки ховаються, ніби соромляться потрапити на очі людям. Але наприкінці літа, у серпні ягідки зарум’яніють, наллються гірким соком. Восени ми покуштуємо ягідки, наваримо калинового чаю. Згадайте, що символізує кущ калини. (Красу, вроду, Україну.) Так, це символ любові до рідного краю.

Символ любові до рідного краю –

Пишна червона калина.

Хай же єднається в мирі і дружбі

Наша велика родина.

Давайте заспіваємо коломийки про рідний край, а щоб було веселіше, я вам дам пограти на сопілочках. Це – калинові сопілки, які мають гарний голос. Беріть, хлопчики, сопілочки, заграйте нам веселі коломийки, а дівчатка поспівають і потанцюють.

ІІІ. ОСІНЬ

Діти, яка пора року до нас прийшла? Що зробила осінь із природою? У які кольори розмалювала листя? (Відповіді дітей.) Прийшла осінь і до калини. Подивіться, калина, наче в золоті стоїть, а ягідки червоні-червоні виблискують і ваблять до себе. Хто розкаже вірш про осінню калину?

* * * В. Ладижець

Вчора ще дзвеніли коси... Я до неї у долину

В гаї, на лужку, Вибіг із воріт.

Нині ж там стоїть вже осінь Придивився: то ж калина

В жовтім кожушку. В золоті стоїть.

(Діти розглядають кетяги калини.) Ягідки розміщені купкою на маленьких ніжках. Ці плоди соковиті, кисло-солодкі, з гіркуватим присмаком. Усередині – кісточка, схожа на серденько.

Діти, ягоди калини використовують у народній медицині. Цілющі властивості має кора калини та відвар її сушених квіток. Тому калина обов’язково була мало не в кожній родині як цілюще зілля. У коморі завжди висіли пучечки її пагонів з ягодами, що використовувались при лікуванні багатьох захворювань. Недарма ще й зараз можна почути вислів: “Червона калина від ста хвороб рятує”. Не було в народній медицині помічніших ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові. Ягоди калини використовують також при виготовленні кондитерських виробів та прохолодних напоїв.

(Зірвати кілька кетягів калини і зварити чай. Діти питимуть чай.)

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема!

IV. ЗИМА

Діти, чи пам’ятаєте наші зустрічі з калиною? Скажіть, яка пора року тепер? Які стоять дерева? Яка калина? (Відповіді дітей.) Навіть коли вже випав сніг, на гілках калини виграють яскраві червоні ягідки. Не лякає калину ні осіння непогода, ні зима з її холодами. Стоїть, радіє, пишається своїм вбранням:

Вже жахав мороз калину: А коли прибігли діти,

Побілієш ти, як сніг. Любо мовила вона:

Заморожу до загину. – Ви мене в коші беріте.

Заморозити ж не зміг. Я морожена – смачна.

Червоніла, пломеніла. Зустрічали з пиріжками

Грона жевріли, як жар, Свій новий щасливий рік...

Не лякалась, не біліла – І солодкими цівками

Не калина, а пожар. Лився їм на губи сік.

Діти, ягідки, які ми залишили на калині, вже приморожені, а тому вони стали солодші. Як ви думаєте: для кого ці ягідки? Чи бачили ви, як пташки сідали на гілку і клювали ягідки? Я вам прочитаю про ці ягідки веселий віршик-загадку, а потім ми його вивчимо:

Взяв мороз в долоні кетяги червоні,

Здивувався: – Звідки ягідки-блискітки?

Взимку я неначе отаких не бачив...

Чи вони на схилах у снігах вродили? –

Підліта синиця, пташечка-хитриця,

Та морозу каже:

– То цукерки наші. (Калина)

От ми з вами цілий рік заходили в гості до калини, дізналися про неї дуже багато цікавого, полюбили її. Ми вивчили багато пісень, загадок, прислів’їв, віршів про калину. Я підслухала розмову калини з вітром, і ось як вона розказувала вітрові про себе:

У веселім краю, у зеленім гаю

Я росла-зростала, білим зацвітала,

І пташки голосні тут співали мені,

І гілля буйніло, листя зеленіло.

А як літо пішло і забрало тепло,

Хоч гілки безлисті, та зате в намисті!

Для узагальнення знань про калину доцільно вивчити вірш “Символ України” Н. Ковалишина:

У калини квіточки –

Ніжно-білі зірочки.

У калини ягідки –

Червоненькі крапельки.

У калини зернятка –

То маленькі серденька.

Через те і кущ калини

Став за символ України.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВИШНЕЮ

І. ВЕСНА

Діти, подивіться, як гарно навкруг! Що змінилося в природі? Що відбувається з деревами? (Зацвіли.) Хто скаже, що з'явиться на місці квіточок? (Плоди.) Хто впізнає, що це за дерева? (Вишня, яблуня.) Якого кольору цвіт вишні, яблуні? Понюхайте, чи пахнуть ці квіти?

У садах у час травневий

Скрізь біліє цвіт вишневий,

На яблунях рожевіє:

Всі квіточки сонце гріє.

Яке дерево здається вам найгарнішим у весняному вбранні? Які комахи літають над цвітом? (Бджоли, оси, джмелі.) Що вони збирають із квітів? (Нектар.) Які плоди будуть на цих деревах? (Вишні, яблука.) Чи любите ви вишні, черешні, яблука? Давайте звернемося до дерев, щоб вони добре вродили.

Розвивайся, розцвітайся,

Вишневий садочку,

Щоб діждати і нарвати

Ягід повну бочку.

Діти, у кого росте вишня або її сестра черешня на городі, чи у дворі, чи у бабусі? Наш народ дуже любить це дерево. З цим деревом часто порівнюють маму. У пісні співається:

Рідна мамо, добра ти моя ненько,

Мамо, мамо, вишенько біленька!

Про це дерево написано також багато пісень і віршів. У є вірш, який став народною піснею:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи, дівчата,

А матері вечерять ждуть.

По всій Україні росте багато видів вишень. Це дерево стало невід’ємною частиною нашого народу. Вишня – символ України. Великий поет називає Україну вишневою і закликає любити її:

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Із квітучою вишнею часто порівнюють дівчину: “пишна, як у саду вишня”. Така дівчина червонощока, міцна, мила, приваблива. Часто у народних піснях дуб зелений – це козак, парубок, а вишня – дівчина:

Ой вишенька, черешенька, зверху кучерява.

Дівчинонька козаченька та й причарувала.

Цвіт вишні та яблуні вплітають дівчаткам у віночки. Це – символ материнської любові. Чи хотіли б ви дізнатися, чому це дерево називається вишнею? Про це є легенда. Послухайте (див. Легенди).

Чи подобається вам квітуча вишня? Який настрій у вас біля цього чарівного дерева? У народі існує прикмета: якщо рясно цвіте вишня – добре цвістиме жито. Дивіться: і бджілоньки, і метелики теж радіють цьому цвіту. Давайте і ми разом з ними порадіємо, поспіваємо і потанцюємо біля вишні.

Пісня “Під вишнями-черешнями”(див. Додаток.)

ІІ. ЛІТО

Діти, відгадайте загадку, і ви дізнаєтеся, хто сьогодні до нас прийшов у гості.

Ці червоні ягідки

Дуже люблять малюки.

З задоволенням їдять,

Тільки кісточки летять. (Вишні)

Так, діти, сьогодні до нас:

Вишенька прийшла,

Вишень принесла.

Хто в садочку працював,

Тому повну жменьку.

А хто бігав та гуляв, –

Кісточку одненьку.

Чи пам’ятаєте ви, діти, як виглядала вишня весною? Що виросло на місці квіточок на вишні? Якого кольору спілі вишні? Які на смак вишні: кислі чи солодкі? Для чого люди висаджують вишні? (щоб мати урожай вишень). Чи любите ви їсти вишні? Чи прикрашає вишня сад (двір)? Чи пам’ятаєте ви, що символізує вишня біля хати? Хто допомагав дома збирати вишні? Чи любите ви працювати в саду? Яку роботу ви виконують люди в саду весною, влітку, восени? Я вам прочитаю вірш про працьовитих дітей, які із задоволенням допомагають збирати урожай черешень.

СОРОК ВІДЕР ЧЕРЕШЕНЬ М. Петренко

Цій черешні років сорок. “Ця робота, ніби свято,

На черешні ягід ворок, Будем ягоди збирати”,

Сорок відер і не менш. Через плечі по торбині –

Як ті ягоди збереш? Хто збере найбільше нині?

Хай покличуть нашу ланку! Нумо, друзі, всі до праці,

Наша ланка вийшла зранку. Не залишим на гілляччі

“Ви легенькі, ви малі, Ані ягідки ніде.

Лізьте, діти, по гіллі”. Кожну ягідку зірвем!

Нам робота до вподоби, Гей, машино, під’їжджай,

З півгодини брали проби. Шлем до міста урожай!

(На одному із занять або на с. х.д. запропонувати дітям

намалювати гілку з вишнями.)

Розвага “ОЙ ВЕРБО, ВЕРБО, ВЕРБИЧЕНЬКО”

Завдання: Розширити знання дітей про рослинний світ, закріпити знання про вербу, її символічне значення. Розвивати інтерес до рідної природи, її таємниць, вміння помічати її красу, виховувати естетичні почуття, викликати позитивні емоції в процесі читання віршів, співу, гри. Виховувати любов і бережне ставлення до природи.

Звучать записи пісень про вербу. З'являється дівчинка Вербичка.

Вербичка 1: Я росту у верболозі,

Дні і ночі роню сльози.

Чи впізнали ви мене?

Хто я? (Верба.)

Дитина: Ой, вербо, вербо, вербиченько,

Гнучка та висока,

Де вродилась і зросла ти,

Сестро милоока?

Вербичка 1: В Україні народилась,

З Дніпра воду пила,

Людям нашим полюбилась,

Шану заслужила.

В Україні у мене є багато вербичок-сестричок. Вони з’являться, коли покликати їх “вербовим” голосочком.

Хлопчики грають на сопілочках. Виходять дівчатка-вербички,

співають, водять хоровод.

Ой, вербо, вербо зелена,

Спусти гіллячко додолу,

На зеленую діброву,

На червоную калину,

Де соловейко гніздечко в'є,

А сивая зозуленька воркує.

Виходять дівчатка-вербички.

Вербичка 2: Добрий день вам, люди добрі,

Ми зібрались у господі,

Землю нашу величати,

Та й про себе розказати.

Бо, як кажуть у народі,

Без вербини нема України!

Дитина: Ой, вербо, вербице,

Зелена косице!

Будемо тебе величати,

Даруночки дарувати.

А дарунки не прості!

Вірші й пісеньки дзвінкі.

Діти виконують пісню “Три вербички, три сестрички”, ( див. Додаток)

Вербичка 3: Я і мої сестрички – Дерева священні. Верба – є символом безперервності й постійності життя.

Вербичка 4: Ми доньки бога Сонця, якого звуть Ярилом. Ми – провісниці весни. У народі кажуть: “Зацвіла верба – прийшла весна”.

Ведуча: Ми всі дуже любимо ці пухнасті вербові котики – прекрасне і зворушливе диво природи, що радує людей. Саме про це диво ми розкажемо вірші.

ВЕРБОВА ГІЛКА М. Рильський

Вербова гілка зацвіла

У мене на столі,

Як символ сонця і тепла,

Ще схованих в імлі,

Як знак зеленої весни,

Котра ще в далині,

Як знак, що щастя сад рясний

Даровано мені.

Вербова гілка на столі

У мене розцвіла...

Прилинуть серця журавлі,

А в них на кожному крилі

Дар сонця і тепла.

КОТИКИ ВЕРБОВІ А. Камінчик

Сонце по діброві Вже не хочуть спати,

Ходить, як лисичка, Хоч і трохи сонні –

Котики вербові Гріють оченята

Жмурять жовті вічка. На веснянім сонці.

Вербичка: Здавна в Україні вірили, що верба володіє здатністю відганяти всяку нечисть із людей і тварин. Вербові гілочки освячують у Вербну неділю і роздають людям лозу, а ще освяченою лозою легенько б'ють і промовляють гарні побажання. Ставайте рядочком і ми пограємося в цю гру. (Вербичка легенько б'є лозою дітей, примовляючи:)

Не я б'ю, верба б'є, Будь великий, як верба,

Віднині за тиждень А здоровий, як вода,

Буде Великдень. А багатий, як земля!