Дивосвіт народних символів та оберегів (стр. 5 )

Маєм жменьку ми зерна – Вітри блакитні віяли,

Сила в нім живе земна. А хмарки дощик сіяли.

Ти, сонечко, не лінуйся, пригрівай –

Дозрівати колосочкам помагай.

Дитина: Колоссячко пишається,

На сонці наливається.

І під вітрами буйними

Шумить, шумить воно.

Діти співають пісню “Колосок”, (див Додаток)

Сонечко: М із літечком удвох

Натомились дуже: ”Ох!”

Цілий місяць не гуляли –

В полі колос наливали.

Дитина: Аж до небокраю

Нива непочата.

Котить хвилю, грає,

Вже й співає – жати!..

Ведуча: Достигло зерно на полі, починаються жнива.

Виходять косарі

Будемо весь день при ділі, Лан ми пройдем з краю в край,

Не змарнуєм жодну мить. Зберемо рясний врожай.

Пшениці рясні, доспілі, З колосків зів’єм вінок,

Треба встигнути скосить Всіх покличем у танок.

Пісня-танок “Вийшли в поле косарі”

Ведуча: Дружно працювали косарі у полі, зібрали урожай зерна. Та, щоб потрапити до нас на стіл у вигляді хліба, це зерно повинно пройти ще певний шлях.

Врожай із стиглого зерна Хлібин багато напечуть

Засиплють у засіки, І покладуть в машину,

А звідти звезуть до млина, А водії їх повезуть

Де жорна є великі. Скоріш до магазину.

Рікою потече мука Всі люди, що нам хліб дають,

З ковша в мішки щокасті, Працюють так красиво.

А тісто пекаря рука У хліба трудна й довга путь,

В пічні посадить пащі. Бо хліб – найбільше диво.

Неначе сонце на столі

Свіжа паляниця...

То на славу уродила

Золота пшениця.

Пісня “Паляниця”, (див. Додаток)

Ведуча: Усім відомо, що без хліба не обходиться не тільки жоден буденний день, але і жодне свято, визначна подія. З хлібом ідуть на хрестини, з хлібом заходять в новий дім, без пишного короваю не обходиться жодне весілля. Хліб символізує гостинність, добробут, щирість. Хлібом-сіллю зустрічають дорогих гостей, рідних, близьких.

1.В народі хліб, мов матір поважають.

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

2.Якщо хочемо зустріти

Гостя щиро і привітно,

Щоб він шану спостеріг

І добром віддячить міг,

Гостя ми того стрічаєм,

Круглим житнім короваєм.

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим:

Любий гостю наш, приймай,

Символ дружби – коровай!

3.Хліб – усьому голова,

Так в народі кажуть.

Хліб – це мир, любов, життя,

Хліб – це наша радість.

Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність – годувальник хліб.

Ведуча: До сьогоднішнього свята і я дуже готувалася:

Напекла я паляниці з нової пшениці,

Виліпила діткам булки й пиріжки,

Всіх я почастую ними залюбки.

Чуйність, щедрість українська славиться іздавна.

Пригощайтесь, не цурайтесь, гості мої славні.

Діти водять хоровод “Як діждали літа”, всі пригощаються випічкою, свято закінчується.

СИМВОЛІКА ПИСАНКИ

Писанки – мистецьки розписані пасхальні яйця – належать до найкращих зразків українського народного мистецтва. Історія походження писанок сягає в далеке минуле українського народу. Вона пов’язана з язичницьким “віруванням”, уславленням вічного закону весняного пробудження всього існуючого на Землі.

Людина з давніх часів відчувала свій зв’язок з навколишньою природою. Вона спостерігала за життям птахів і бачила, що з яйця з'являється живий птах. Отже, яйце має всередині себе життя. Форма яйця і округлість жовтка нагадують сонце. Яйце ставало символом сонця, нового життя. Воно для людини вважалося чимось незвичайним, бо втілювало в собі магічну силу.

Людина бачила зимовий ліс, дерева без листя. Проте, коли прилітали пташки, сонце все зігрівало, оживала земля, зеленіли дерева, трави. Птахи своїм співом звеселяли все навколо, сповіщаючи про прихід весни, про оновлення природи. Сонце давало всьому життя. Для людини воно ставало богом, тому саме знаки сонця стали першими, які з’явилися на великодніх писанках. Крім знаків сонця, на писанках можна було побачити зірку, дерево життя, хрест, трикветр, тварин, пташок, що символізували собою достаток, багатство, життя, щастя, здоров'я, та багато інших знаків.

Крашанка – найперший символ і необхідний атрибут свята Великодня – має свою давню і цікаву історію. За церковними джерелами, вперше вона з’явилася у 34 році, коли Марія Магдалина подарувала її римському імператорові Тиберію зі словами: “Христос воскрес”. За народними переказами, перші крашанки зробила Пречиста, щоб забавити малого Христа. Яйце, пофарбоване у червоне, з давніх-давен шанувалося у багатьох народів як символ відродженого життя.

Щороку Великодньої П’ятниці господині готували крашанки, у великій родині – копу (60 штук), а то й півтори. Червоні, жовті, зелені, вони прикрашали святковий стіл, були необхідним великоднім гостинцем. Кожна господиня до Великодня збирала лушпиння цибулі, відваром якого яйця фарбувались у приємний червоний і світло-коричневий кольори. Відвар з листя медуниці забарвлював їх у зелене, а з вільхових шишечок – у жовте, звичайна синька, яку вживали, коли мастили хату, давала приємний блакитний тон.

До неділі крашанки лежали на столі і рушнику на покуті, а на Великдень у дитячих руках вони мандрували по всьому селу, котилися з горбочків по землі, де дівчата гадали на свою долю.

Символіка фарб. Писанки фарбували у різноманітні кольори. Кожен колір ніс в собі певне стильове навантаження.

1.Червона фарба символізувала собою радість життя – любов, для молодих – надію на весілля.

2.Жовта фарба була присвячена сонцю, зіркам і місяцю. У господарстві це символ врожаю, тепла, появи нового життя.

3.Зелений колір символізував весну, оживлення природи, багатство рослинного і тваринного світу.

4.Червона і біла фарби – ознака поваги до духів, вдячність за охорону від злих сил. А коли змішати декілька фарб, 4–5 одночасно, то це буде уособленням сімейного щастя, миру, любові.

5.Чорна фарба означає болото, надра землі, бурю, трясовину, нещастя, негоду.

6.Чорна з білим – траур, повагу до духів. Вдячність за охорону.

7.Коричнева фарба – мати-земля, урожайність, щедрість до людини.

Отже, однобарвні яйця, які розмальовували на Великдень, називалися крашанками.

Крім крашанок і писанок, були ще дряпанки. Дряпанки мають орнамент, який видряпаний на поверхні яйця. Для цього використовують різноманітні предмети: гострий гвіздок, стару бритву, шило, гострий метал або циганську голку. Для візерунка добираємо різноманітні рослинні мотиви: гілку, дерево, квітку, ялинку. Іноді робили і різноманітні геометричні фігури. Слід було дуже уважно продумати візерунок, саме від того і залежить успіх виконаної роботи.

З давніх-давен перед Великоднем український народ ретельно готувався до свята. Існує звичай: яйце-крашанка ділиться між усіма членами родини. Така святкова хвилина об’єднує всю родину, всіх нас.

НАМАЛЮЮ ПИСАНКУ, ПИСАНКУ-КРАПАНКУ

Завдання: дати дітям початкові уявлення про чарівне мистецтво українських писанок. Познайомити з найпростішою різнобарвною композицією крапанки. Вчити прикрашати плоску паперову форму яєчка різнокольоровими цяточками, ритмічно розташовуючи їх по всій поверхні. Пояснити символічність кольорів української писанки: червоного, синього, жовтого, зеленого. Розвивати інтерес до самобутнього мистецтва української писанки, естетичні почуття ритму і кольору. Виховувати бажання малювати “писанки”, старанно і охайно працювати.

Матеріал: писанки, оздоблені різною технікою; плоскі паперові форми, затоновані у різні кольори, гуашеві фарби, патички, вода, серветки.

Діти, яка пора року настала? (Весна.) Що змінилося в природі? (Тепліше гріє сонечко, розтанув давно сніг. З'являється ніжна зелена травичка, перші квіти.) Так, діти. Весна розбудила природу, кличе нас надвір, до гри, до співів. Всі радіють приходу весни, бо ж весною до нас приходить велике свято. Це Великдень – свято Паски. Що вам найбільше подобається на цьому святі? Що дарують на Паску? (Писанки.) А що таке писанка? (Це розмальоване яєчко.)

Діти, коли яєчко розмальоване, воно вже не просте, а чарівне. Воно означає, що прийшла весна, пробудилася природа, це символ життя, сонця. Погляньте, скільки я вам принесла розмальованих яєчок-писанок. В Україні здавна існує чудовий звичай – розписування яєць на знак весняних змін у природі, на честь Великодня, світлого свята воскресіння Христа. Чому це роблять? Здавна люди шанували яйце як символ Сонця, вважали його оберегом, що захищає від злих сил. Яйце, як і Сонце, в уявленнях людей було запорукою щастя, добробуту. Ось так і виник прадавній звичай – вшановувати весну гарними писанками. Їх тримали на видному місці в хаті або дарували з побажанням миру, любові, добра своїм близьким. Всі вони можуть бути гарним подарунком до свята. З ними можна також гратися на зеленій травичці. Візьміть собі кожен по яєчку і помилуйтеся ними.

Діти розглядають писанки. Звернути увагу на різнобарвність візерунків, на елементи малюнка – сонечко, травичку, цяточки, колосся, зірки, квіти. Запитати, кому мами готували або рідні дарували писанки, крашанки на свято, як діти з ними гралися, а в кого вдома є сувенірні, подарункові писанки.

Ми теж готувалися до великого весняного свята – Великодня. Ми вчили гаївки, вірші про Великдень, про писанки. Хто розкаже вірш про писанку?

ПИСАНКИ О. Тимофєєва

В святковій хаті, на столі На них мальована весна,

До мене сонечка сміються Пташки, барвінок, диво-коні...

Сяйливі, дзвінко-золоті – Матуся з церкви принесла

Так гарно – писанками – звуться. Дарунок нам на Великодень.

Діти, мальовані яєчка по-різному називаються: писанки, мальованки, а ще – крашанки. Крашанки – це яєчка, пофарбовані в один колір. От і в нас є крашанки різних кольорів. Діти, які кольори на наших крашанках? (Червоний, зелений, синій, жовтий.) Ці кольори не випадкові. Кожен колір щось означає. Зараз ми дізнаємося, що означають кольори на крашанках. Що ви можете сказати про кожен колір?

Діти: 1. Червоний – схожий на квіти. Це дуже радісний колір.

2. Синій – схожий на колір неба і води.

3. Зелений – це колір травички і листочків.

4. Жовтий – це колір сонечка, спілого колосся.

Вихователька: Правильно. А я ще вам скажу, що червоний колір – це символ людської любові, синій символізує небо, чисте повітря, воду, надію, зелений – це символ весняного пробудження природи, багатства рослинного світу, а жовтий – це символ життя, достатку. Виберіть, будь ласка, з-поміж усіх писанок ті, які прикрашені крапочками. Ці писанки називаються крапанками. На що схожі ці крапочки? (На краплинки дощу, на зернятка, на очі, на сонячні зайчики.) Це про такі крапанки ми знаємо вірш.

ПИСАНКА Марійка Підгірянка

Втекла мені писаночка червоненька.

Мала вона сині очка, кругленька.

Куди трава зелененька похилилась,

Туди вона, малесенька, покотилась.

Ой стрінула твердий камінь

Та й розбилась.

Чи хочете ви навчитися малювати такі крапанки? Подивіться: тло крапанки насиченого кольору: синього, червоного, коричневого, а різнокольорові краплини на ньому виглядають дуже святково. Послухайте і подивіться, як треба працювати. Добре розгляньте, якого кольору у вас тло писанки. Цяточки можна малювати всіма кольорами, окрім кольору тла. У кожного є по кілька патичків для різних кольорів. Цяточки не ставимо густо, щоб залишилося місце для інших кольорів. Всі крапочки повинні бути окремо одна від одної. Коли закінчимо роботу, влаштуємо виставку і подивимося, в кого яка вийшла крапанка.

Діти малюють.

Вихователь пропонує дітям трішки примружити очі і помилуватися, як яскраво мерехтять різнокольорові крапанки.

Діти, ці крапанки ми подаруємо своїм мамам чи бабусям або друзям на свято, а вдома ви попросіть старших членів сім'ї і спробуйте ось так розмалювати справжнє яєчко.

Розвага “ЗНАКИ ПИСАНКИ МАГІЧНІ, КОЛЬОРОВІ,

СИМВОЛІЧНІ”

Завдання: розширити знання дітей про народне мистецтво – писанкарство. Знайомити із старовинними символами як знаками-оберегами. Розвивати творчу уяву, почуття композиції. Формувати художній смак. Виховувати інтерес та повагу до історичного минулого нашого народу.

Зал прикрашений рушниками, гілочками верби, тарелями з писанками.

Ведуча: Сьогодні у всіх присутніх піднесений настрій, всі радіють весняній красі, великому весняному святу Паски. До цього свята всі готуються: печуть духмяні паски, і, звичайно, розфарбовують і розписують яйця, бо ж, як відомо, писанки – неодмінний атрибут цього великого свята.

Котилася писаночка

З гори на долину,

Прикотилась простісінько

До нас у гостину.

То ж ми будемо вітати сьогодні писанку у нас на гостині і розкажемо про її магічну силу, її символічне значення. Так як у народі часто дівчину порівнюють із писанкою, то сьогодні наші дівчатка будуть виступати у ролі різних писанок, бо вони і справді гарні, як писанки.

Діти: 1. Як я вродилась, була біленька,

А тепер я вся рябенька.

Мені змалювала Оксаночка бочки

І жовті, і сині, й червоні квіточки.

Лежу на столі коло круглої паски,

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски,

До хрону, до масла, до баби сміюся...

Яка я гарненька – дивися, милуйся!

2. Писанка – це дивосвіт.

Цю красу шанує світ.

З року в рік і крізь віки

Всіх чарують писанки.

Бо ж вони цвітуть, як квіти,

Люблять їх дорослі й діти.

Ведуча: Діти, давайте поміркуємо, чому саме до яйця у багатьох народів виникло таке шанобливе ставлення? Символом чого може бути яйце? Чи можна сказати, що з яйця народжується життя? Скажіть, хто народжується з яйця? (Курчата, каченята, гусенята.) Запам’ятайте, що яйце є символом усього, що народжується, символом продовження роду, символом життя. У наших предків яйце було також символом сонця, символом весняного відродження природи після зимового сну. Саме про таке яйце час заспівати пісню (Пісня крашанки, див. Додаток ).

Ведуча: Найперше, чим нас чарують писанки – це колір. Майже всі кольори виграють на писанках. Скажіть, від кого беруть писанки ті кольори? (Від природи.)

Дитина: Ой котися, писанко, Макового цвіту,

По горах, по долах, Зелені вербичок,

Набирайся силоньки Сині неба рідного,

У темних дібровах. Пахощів косичок.

Ведуча: Ми дізналися, що квіти, трави – вся природа дарують писанкам свої кольори. Що ж символізують ці кольори?

– Червоний – символ радості, життя, щастя.

– Жовтий – місяць, зірки, сонечко, врожай.

– Синій – небо, вода, повітря, здоров'я.

– Зелений – весна, травичка, пробудження природи.

– Коричневий – земля, дарунки ланів.

Ведуча: Сьогодні у нас на святі по-різному розписані писанки, і кожен візерунок має своє символічне значення.

Дитина: Дуже дивні всі узори,

Наче хлібнії простори.

В день святковий так сіяють,

Край наш рідний прославляють.

Ведуча: Давайте, діти, заспіваємо пісню про писанки і попросимо дівчаток-писанок розказати про значення узорів на писанках.

Діти співають пісню про писанки (за вибором музкерівника)

Діти: 1. Ім'я моєї писанки –“Грабельки” (показує свою писанку)

Граблі є символом дощу.

Узор на писанці вмощу,

Щоб Бог послав для всіх здаля

Тепленький дощик на поля.

Щоб був зеленим рідний край,

Давав нам щедрий урожай.

Щоб всім родилися жита

Й пшениця в полі золота.

2. Моя писанка називається “Безконечник” (демонструє свою писанку):

Безконечний узор на яйці

В писанкарки в умілій руці.

І яка є у цім таїна?

Для узору кінця тут нема.

Безконечне життя на землі.

Знайте, діти, хоч вище малі.

Хто у серці несе каяття,

Дасть Господь тому вічне життя.

3: Моя писанка теж має гарне ім'я – “Зеренце”.

Хліб – основа життя на землі,

Хліб й молитва – це речі святі.

Від писанки Зеренце

Дізнаєтесь про все це.

Хлібороба щиро пошануй,

Хто голодний – хлібом нагодуй.

І проси: “Всім, Боже милий, дай

Й Україні щедрий урожай”.

Ведуча: От які різні писанки, і всі однаково гарні. А хто ще хоче розказати про свою писанку?

(Діти розказують вірші про писанки.)

1.Гарна писанка у мене – 2.І я гарні писанки писала,

Мабуть кращої нема! На Великдень дітям роздавала.

Мама тільки помагала, Гори в них співають і смереки,

Малювала ж я сама. Світ від них дивується далекий.

Змалювала дрібно квіти, В них веселка сонця і Карпати,

Вісім хрестиків малих, Квіти поля і пісні крилаті.

І дрібнюсіньку ялинку, Я старанно писанки малюю,

Й поясочок поміж них. Їх красою всіх людей чарую.

3.Написала для діток

Цілу миску писанок.

Ці в квіточки, ці в пасочки,

Ці в зеленії листочки,

А ті в зірочки ясні,

Ці в метелики дрібні.

Ведуча: Гарні писанки в усіх дітей. А чи знаєте ви, що на Великдень діти виходили з писанками на вулицю, співали гаївки і гралися в різні ігри? От і ми з вами пограємося з писанками.

Гра з яйцем.

Ведуча: Ми весело провели час, дізналися багато нового про писанки. Я думаю, що ви всі запам’ятаєте, що з давніх часів писанка з її магічними знаками є оберегом нашим. У писанках закладена сила, яка відганяє зло. На закінчення послухайте вірші про писанки-обереги.

1.Ой, писали писанку, писанку-колисанку

Різними розводами – символи знаходили.

Ой, писали писанку, мов мережку, вишивку –

Писанки з мережками стали обережками,

В них сила така є, що зло убиває.

2.Писанка – пам’ятка мого народу,

Пишні кольори, переказ віків,

Писанка в серці від роду до роду

Хай у пошані буде в синів.

Діти виконують пісню “Писанка”, (див. Додаток).

СИМВОЛІКА ВОДИ

Криниця – глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі, колодязь; символ батьківщини, безсмертя народного духу.

Віддавна вода, як і вогонь, обожнювалась нашими предками. Безцінним даром природи, прісною водою із земних глибин розпочинається і закінчується життєвий круг людини. Тому криниці вважалися повсюдно найсвятішими місцями. Оспівані в народних піснях, вони символізують батьківщину, рідну домівку, непорушну віру у безсмертя народу, джерело його високої духовності. У фольклорі, поезії постає образ криниці як пахучої квітки, як символ гарного дерева, живої істоти. Нові криниці часто копали до літнього свята Івана Купала. У них дівчата обмивали вінки, пригощалися водою. Біля криниць збиралася молодь на свята, водила хороводи, жартувала, освідчувалась у коханні. Звідси, напоївши коней, їхали запорозькі козаки боронити рідну Україну. Багато криниць присвячені народним героям: Олексі Довбушу, Лук’яну Кобилиці, Богдану Хмельницькому, Максиму Кривоносу та ін. Про глибоку шанобу до животворних джерел мовлять численні прислів'я: “До доброї криниці стежка утоптана”, “З глибокої криниці вода студена”, “Не плюй в криницю, бо з неї ще будеш пити водицю”, “Який господар – така й криниця” тощо. У давні часи криниці були громадськими. Їх копали гуртом біля перехрестя доріг, прокладали пішники. Найпоширенішими були криниці з журавлями. Схиливши свої довгі шиї над цямринням, вони віками напували водою цілі села, а побіля них традиційно висаджували калину. Журавель складався із стовпа з “вилами”, в які кріпилася жердина – власне “журавель”. У підземку журавля для противаги лаштувався дерев’яний брусок чи камінь. До вершини кріпився “ключ” з ланцюгом або гачком для підвішування відра. Підземну частину криниць мурували з каміння, укріплювали зрубом або товстими дошками. Цямриння колодязів опоряджали вирізьбленими силуетами птахів, тварин, квітів, оздоблювали розмальовками. Щоб вода була чиста, над колодязями зводили дашки. У дбайливих господарів обіч колодязя висаджували квіти, ставили чепурну лавку, відерце і полив’яний кухоль.

Нині використовуються бетонні кільця, які “саджають” у землю. Над ними ставлять стояки з підпорками для даху, на яких кріплять вал та колесо з ручкою. Вал у різних місцевостях називають барабаном, качалкою, колодкою. Деякі ж господарі нині качають воду електронасосами.

Криниця у нашому обійсті – це не тільки потреба, а й свідчення мистецького смаку, духовності нашого народу.

Вода – за найдавнішими уявленнями слов'ян – первісна матерія жіночої статі; персонаж слов’янської, української міфології; символ здоров'я, чистоти.

Сила води – як благотворна, так і руйнівна – викликала в уяві багатьох народів побожний трепет. Тому-то первісні люди обожнювали цю стихію, поклонялися їй, приносили жертви. У народів Єгипту, Китаю, Індії, Давньої Русі та ін. побутували вірування про воду як першооснову всіх речей. За космогонічними поглядами давніх слов'ян, вода, поєднавшись із первісною матерією чоловічої статі (світ, світовид), утворила струмки, річки, ліси та інші речі на Землі. Не випадково у слов'ян так багато “водних” божеств: Дана, Водяник, Русалки тощо. Їм присвячували спеціальні свята, виконували певні обряди. Стихійна природна чистота води викликала в найглухіші часи язичництва особливе вшанування, яке, зокрема, виявилося в купальських урочистостях і обрядах. Люди купалися перед тим, як стрибати через купальський вогонь, було прийнято купатися саме вранці, до сходу, чи зі сходом сонця. На західноукраїнських землях дівчата в цей день тричі зачерпували купальську воду, в якій варили зілля тирлич. Умившись цим відваром, дівчата мали надію вийти швидко заміж.

Пізніше із запровадженням християнства на Русі з'являється обряд занурювання у воду – таїнство хрещення. В основі його лежала віра в магічне очищення водою від гріхів, сподівання на благодать від богів чи милість від добрих духів. В Україні високо цінували й медико-профілактичні якості води. Існував чудовий звичай класти в купіль новонародженого різні ароматичні трави і квіти (любисток, руту, м’яту), висловлюючи різні побажання. Ось як пише про це М. Стельмахович: “Так, у купіль хлопчика клали любисток (“щоб любили”), гілочку дуба (“щоб був міцний, як дуб”), а також барвінок (“щоб довго жив”), чорнобривець (“щоб був чорнобривий”), а в купіль дівчинки – ромашку (“щоб рум’яна була”), калину (“щоб красна була”), гілочку вишні (“щоб гарна була”), любисток (“щоб люб’язна була”). Вода символізувала чистоту і здоров'я. Не випадково бажали: “Будь здоровий, як вода”. Чиста вода уособлювала чесність, правдивість (“На чистій воді не жаль і втонути”), каламутна – нечесність, крутійство (“В мутній воді рибу ловити”). Рух води асоціювався з плином часу, віку: “Біжить вік, як вода у потоках”, “Літа пливуть, як вода”, “Багато води утекло з того часу”. Народна мудрість водночас застерігала: “З вогнем не жартуй і воді не вір”, “Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати”. Про щось приховане, небезпечне казали: “Тиха вода греблі рве”, “Тиха вода високі береги підмиває”. Слово вода входить до складу десятків народних фразеологізмів: “хоч з мосту та у воду” – так тяжко, що краще заподіяти собі смерть; “пройти вогонь і воду” – багато всього пережити, мати складне, але небездоганне минуле; “як у воду впасти” – зникнути безслідно; “товкти воду в ступі” – робити що-небудь марно; “нерозлийвода” – нерозлучні; “з лиця хоч воду пити” – дуже гарна на вроду; “як дві краплі води схожі” – дуже подібні; “як у воду дивитися” – точно передбачити події тощо.

ХАЙ КРАПЛІ СВЯЧЕНОЇ ВОДИ

ЗАХИСТЯТЬ ТЕБЕ ВІД ЛИХА ТА БІДИ

Завдання: розширити уявлення дітей про те, що вода є першоосновою життя, про значення води в житті людини. Знайомити дітей із цілющими властивостями свяченої води, її вплив на здоров'я людини. Розширити знання дітей про народні свята, пов’язані з водою, зокрема ознайомити із святом Водохреща. Дати знання про свячену воду як оберіг. Збагачувати життєвий досвід дошкільнят. Сприяти розвитку мовлення дітей. Формувати елементарні екологічні знання. Виховувати у дітей повагу до народних традицій.

Матеріал: свячена вода, вірші, прислів'я про воду, пучок засушених трав.

Сьогодні ми з вами поведемо розмову про воду. Скажіть, чи можливе життя без води? Кому потрібна вода? Чи можуть рости рослини без води? Звідки рослини беруть воду? Як ми влітку закликали дощик, щоб він напоїв землю?

ДОЩИКУ К. Перелісна

Іди, дощику, іди, Щоб травичка підростала,

На городи, на сади, Щоб квіточка розцвітала,

На траву, на квіти, Щоб дітки маленькі

Що садили діти. Росли здоровенькі.

Отже, діти, ми можемо сказати, що вода потрібна всім: і людині, і рослинам, і тваринам. Вода всім дає життя. Чи пам’ятаєте вірш про живу воду?

ЖИВА ВОДА Л. Забашта

Жива вода дає життя

Всьому живому в світі,

Якщо живе жива вода,

Тоді земля у квіті.

Розкажіть, для чого використовує воду людина? (Для пиття, для приготування їжі, для купання.) А від чого захищає нас вода, коли ми вмиваємося, купаємося? (Вода очищає шкіру від бруду, пилу, від різних мікробів. Чиста шкіра краще дихає. Коли шкіра чиста, людина здоровіша.) Які прислів'я про воду ви знаєте?

– Хліб – батько, вода – мати.

– Куди тече водиця, там росте травиця.

– Без води нема життя на землі.

– Вода – то життя, то здоров'я.

Українському народові завжди було властивим поклоніння воді – джерелам, чистим криницям, річкам, озерам. Воду, як джерело сили та здоров'я вшановують на різні свята. Таким є свято Водохреща. Хто з вас разом із дорослими був у неділю в церкві або біля річки? Що там відбувалося? Як святили воду? Що робили мама і тато, коли ви повернулися із свяченою водою з церкви? (Відповіді дітей.)

Посвячена вода зберігається цілий рік, нею кроплять житло, поля, відганяють злих духів, лихих людей, хвороби. Свячена вода має магічну силу, захищає людей від поганого ока. Свяченою водою, яка очищає душу і тіло, користуються при хрещенні дитини, вінчанні молодих, освяченні вербових гілок, пасхальних кошиків, оселі. У народі кажуть: “Свята вода Божу силу має: тіло й душу зціляє.” Ось тут у нас є свячена вода.

Прошу всіх навколо мене ставати –

Буду вас свяченою водою поливати!

Скроплю усіх святою водою,

Щоб стрічались лише з радістю, а не з бідою.

На ручки, на ніжки – щоб вам не боліли,

І на голівки, щоб ніколи не хворіли!

Ця водичка, що на сонці іскриться,

Із старовинної журавкової кринички.

Вихователька кропить дітей, діти сідають на місця.

Хто знає, які є свята, коли поливаються водою? (Великдень, Юрія – 6 травня.)

Крім Великодня і свята Юрія є й інші народні свята, пов’язані з водою. Влітку є свято, що має назву Івана Купала. У це свято хлопці та дівчата обов’язково купаються в річках, озерах та струмках, бо вважається, що вода в це свято має особливу силу і очищає тіло й душу. Багато українських пісень оспівують воду. (Діти співають пісні про воду, наприклад “Несе Галя воду”, ”Водограй” та інші, танцюють.)

Отже, діти, ми сьогодні з'ясували, що без води – нікуди! Важко уявити природу без її криниць, річок, озер, морів. Вода, як і сонце – основа життя. У народі кажуть: “Без води ні косиця не заквітне, ні челядник не проживе”. Сонцю поклоняємося за тепло, за світло, від яких проростають гаї і поля, а воді – за лагідність, чарівність, якими вона напуває природу. А тепер скажіть, як треба ставитися до води? Чи можна засмічувати річки, озера, різні водойми? Ми повинні турбуватися про чисту, здорову воду, оберігати всі джерела, річки, криниці, а також економно використовувати її. То ж повторимо вірш:

Бережімо ріки,

Бережімо води,

Як матусю рідну,

Бережім природу.

Діти розказують вірші про воду.

ДЖЕРЕЛО М. Сингаївський

У полі при долині, У спеку хлібороби

Як вийти за село, Сюди частенько йдуть,

В живій криничці б’ється І радісно криничці,

Прозоре джерело. Що з неї воду п'ють.

Діти, давайте на закінчення заспіваємо пісню про водичку.

Діти співають пісню “Водичка”, див. Додаток

ПИЙ ВОДИЦЮ ІЗ КРИНИЦІ – БУДЕ ТОБІ ЗДОРОВИТЬСЯ

Завдання: дати дітям знання про оберіг людський – криницю, про спосіб вишукування джерела. Поповнити знання дітей віршами, прислів’ями про воду. Розширити знання дітей про духовне й побутове значення криниці, розвивати зв’язне мовлення. Виховувати бажання глибше пізнати історію свого народу, оберігати все те, що належить народу.

Матеріал: інтер’єр сільського подвір’я, хата, криниця, відро з водою, кухлики, вірші, легенди про криницю, про воду.

Сьогодні, діти, ми прикрасили нашу кімнату рушниками, калиною. І це не випадково, бо це наші обереги і символи. Ми вже чули слово оберіг. Хто пам’ятає, що таке оберіг? (Оберіг – це предмет, який оберігає життя людини.)

Так, і рушник, і калина допомагають людям, оберігають їх від усього злого. В нашого народу є ще багато символів і оберегів. Сьогодні ми поговоримо про криницю-оберіг. Послухайте, будь ласка, загадку:

Стоїть хатка серед двору,

Журавликом дивиться вгору,

Цим журавликом беруть водицю,

А звуть хатку цю... (Криниця).

Ось на нашому “подвір’ї” стоїть криниця-журавель, а біля неї “ростуть” калина та верба. Підійдемо ближче, сядемо біля криниці і поведемо бесіду. Відомо, що людина може довше прожити без їжі, ніж без води. Без води нема життя. Скажіть, а хто ще не може жити без води? (Рослини і тварини.) Хто згадає прислів'я про воду, про криницю?

“Без води нема життя на Землі”, “Без води – ні туди, ні сюди”, “Вода – то життя, то здоров'я”.

Отже, діти, скажіть, будь ласка, кого оберігає криниця своєю водою? (Криниця оберігає своєю водою і людей, і тварин, і рослини, все що існує у природі.)

Правильно. До криниць завжди ставилися шанобливо, бо це символ достатку, доброти, щирості, привітності, а ще криниця – символ знань, мудрості, чистоти. Діти, скажіть, як виглядає наша криниця? Хто бачив справжню криницю десь у селі, у бабусі, дідуся? Яка криниця в бабусі? (Відповіді дітей.) Чи хочете дізнатися, як з'явилися криниці? Здавна люди навколо джерельця копали ямку, в якій збиралася джерельна вода. У джерельній воді сила рідної землі, бо ж джерельна вода тече із землі. Так виникли перші кринички – копанки. Але вода підмивала краї ямки, земля падала у криничку і замулювала джерело. Тоді люди вирішили обкладати ямку дерев’яними колодками чи камінням. Такі стіни кринички називають цямринням. Так поступово криниця набула такого вигляду, яку ми бачимо сьогодні. Щоб дістати воду із глибокої криниці, люди ставили спеціальний пристрій, що був схожий на журавля з довгою шиєю, який п’є воду з криниці. Так криницю назвали криницею-журавлем. Послухайте, який віршик я вам розкажу, а потім ми його вивчимо.

Біля нашої криниці У криниці дзьоба миє.

Проживає чудо-птиця. Набира відром водицю,

Довгонога, довгошия, Ставить її на криницю.

Послухайте легенду про криницю-журавля. (див. Легенди)

Діти, а чи хочете ви спробувати зачерпнути води із криниці і попити її? Давайте попросимо води у криниці.

1: Кринице, кринице, 2: Ой люба кринице,

Дай води напиться, Дай нам водиці,

Квіточки полити, Щоб здоров'я мати,

Землю покропити. Людей шанувати.

Бо без твоєї водиченьки

Не виросте травиченька.

Діти набирають із криниці води і пригощаються.

Як подякуємо за смачну воду?

Дитина: Дякуємо тобі, кринице,

За смачну водицю.

Вихователька: Діти, біля криниці люди збиралися, щоб відпочити, а також повеселитися, розважитися. Ми також знаємо пісню-танок “До криниці”. Давайте заведемо цей танок-хоровод.

Ой піду я до криниці, Наберу я там відерко,

Наберу я там водиці. Наберу я там відерко.

Ой-лю, ой-люлі, Ой-лю, ой-люлі,

Наберу я там водиці. Наберу я там відерко.

Ой, холодная водиця,

Бо глибокая криниця.

Ой-лю, ой-люлі,

Бо глибокая криниця.

От ми розважилися, а тепер продовжимо нашу цікаву розмову. Скажіть, що росте біля нашої криниці? (Кущ калини та верба.) Так, біля криниці садять вербу, калину, щоб можна було відпочити, влітку від спеки сховатися. Ці рослини також прикрашають криницю. Чому ми кажемо, що калина прикрашає криницю?

Дитина: Калина навесні зацвітає гарним білим цвітом і виглядає дуже гарно. Влітку зеленіють і поступово червоніють ягідки, які горять восени і навіть взимку.

Вихователька: Правильно. Верба ж очищає воду від різних домішок, що є у воді. Там, де росте верба, вода чиста і корисна для здоров'я. Діти, хто знає прислів'я про вербу біля води?

– Де срібліє вербиця, там здорова водиця.

– Де вербиця, там і криниця.

Діти, колись люди з допомогою вербових гілочок вміли шукати місця, де можна копати криницю, бо верба дуже чутлива до води. Бо, як кажуть у народі, де верба, там і вода. Покладуть гілочки верби на землю. Якщо листочки ворушаться, близько вода. На тому місці і копали криницю. Скажіть, будь ласка, як треба ставитися до води, до криниць, джерел, річок?

Дитина: Берегти криниці, джерела від забруднення для того, щоб продовжувалося життя, не засмічувати їх.

Вихователька: Отже, діти, ви сьогодні дізналися багато цікавого і корисного ще про один оберіг нашого народу – про криницю, про чудодійну силу чистої криничної води. На закінчення нашої розмови послухайте вірш.

Де верба росте срібляста, Пий, синочку, по ковточку,

Де калина кучерява, Набирайся сили.

Там матуся своїх діток Пийте, дочки, мов квіточки,

Із кринички напувала. Будете красиві.

Діти повторюють вірш. Заняття закінчується.

ПТАХИ–СИМВОЛИ

Звернення до світу тварин і птахів як до джерела знання про навколишнє середовище тягнеться коренями в часи міфологічних уявлень про перетворення птахів на людей. За М. Костомаровим, одним із основних догматів давніх слов'ян було “птаховолхування”, що полягало в спробах дізнатися у птахів про своє майбутнє і переслати з ними повідомлення рідним і близьким. Значення перевтілення птаха в людину, відоме з міфологій різних народів, знаходить вираження у формах орудного відмінка, наприклад, полечу зозулею означає не стільки “як зозуля”, скільки “полечу, перетворившись на зозулю”. Відлуння колишніх уявлень можна почути в легендах, казках, переказах. Розглянемо символічні значення деяких птахів.

Журавель – символ любові до рідного краю; персонаж українського фольклору.

Журавель віддавна був одним із найулюбленіших птахів в Україні. Колись його називали навесні “веселиком”. Люди вірили, що ця лагідна (а не журлива) назва сприятиме тому, що людина увесь рік буде щаслива і весела. “Журавка”, “журавлиця”, “журавонька” – так лагідно називали цих вісників весни, що прилітали у березні, несучи на крилах довгоочікуване тепло. “Журавлі прилетіли – тепло принесли”, – казали в народі. Їх називали ще “віщунами” за приємний голос, що линув з піднебесся. Люди давно помітили таку цікаву їх особливість: зібравшись на улюблених місцях, журавлі дружно кричали “кру!”. Потім ставали у коло (іноді у два-три кола), і в центр вискакували то одні, то інші птахи. Вони стрибали, присідаючи, махали крильми, вклонялися один одному, ніби виконуючи якийсь танок. Так тривало іноді по кілька годин. Можливо, саме тому “журавлем” і названо один з найстародавніших українських танців.

Очевидно, не випадково пристрій для витягування води із криниць називали саме журавлем. Криниці були святими місцями для українців, і воду із них могли брати лише такі ж не менш шановні опредмечені священні істоти – птахи.

Зображення журавлів зустрічається і на давніх рушниках. На думку вчених, журавлі були культовими птахами сонця. Їх приліт і відліт символізував інтенсивність сонячного тепла: “Ранній приліт журавлів – на ранню весну”, “Журавлі летять низько – земля вже близько”.