від орендних операцій; доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації нефінансового характеру, тощо) та інших операцій.
До складу доходів і витрат входять непередбачені статті. Доходи і витрати вважаються непередбаченими, якщо вони відповідають таким ознакам:
— виникають у разі надзвичайних подій і носять одноразовий характер — прибуток (збиток) буде визначений тільки за фактом подій;
— не повторюються по суті;
— не підлягають контролю і не беруться до уваги для фінансової оцінки банку.
Різниця між вхідними фінансовими потоками та вихідними фінансовими потоками дає прибуток до сплати податку. Від останнього віднімають податок на прибуток і отримують чистий прибуток банку.
16.3.2. Допоміжна фінансова звітність
До допоміжної звітності банків належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами.
("287") Звітність про кредитну діяльність комерційного банку. Кредитна діяльність комерційного банку охоплює операції з надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку і надання кредитів клієнтам — юридичним та фізичним особам. Звітність про кредитну діяльність банку можна поділити на дві групи: узагальнюючу та деталізовану:
Узагальнююча звітність — характеризує результати кредитної діяльності банку. До цієї звітності належать:
1. Звіт про кредитний портфель. Кредитний портфель — це сукупність наданих та отриманих комерційним банком кредитів, включаючи міжбанківські кредити. Ця звітність містить зведену інформацію про зміст кредитного портфеля банку. Основне призначення форми — дати загальну картину кредитної діяльності банку з метою подальшої оцінки відсоткового ризику та ризику ліквідності.
Кредитний портфель поділяється за типом ринку — на міжбанківські кредити і кредити, надані на небанківському ринку. Міжбанківський ринок характеризується високою ліквідністю і швидкими коливаннями відсоткових ставок, які в свою чергу залежать від строку кредиту. Тому міжбанківські кредити наводяться з деталізацією за строком дії кредитної угоди: овернайт * від 1 до 7; від 8 до 21; від 22 до 31; від 32 до 92; від 93 до 183; понад 184 днів.
Таким чином, у звіті вирізняються як отримані від банків, так і надані банкам кредити, що дає змогу порівняти структуру активних та пасивних міжбанківських операцій.
Небанківський ринок, представлений лише активними банківськими операціями, що по суті є кредитними. За типами позичальника ці операції поділяються на кредити, надані:
— органам загального державного управління, які охоплюють центральні і місцеві органи державного управління;
— фізичним особам;
— суб'єктам господарської діяльності.
Кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності, відображуються у звіті окремо за кожним видом операції. Кожен з видів кредитних операцій з суб'єктами господарської діяльності має бути представлений у формі 301 з огляду форми власності:
— державним підприємствам;
— недержавним підприємствам.
Звіт про кредитний портфель надається щомісячно комерційними банками — юридичними особами у Департамент безвиїзного нагляду через регіональні управління Національного банку України.
— Овернайт — надані та отримані кредити і депозити строком не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банку.
2. Звіт про класифіковані активи. Якщо звіт про кредитний портфель робить акцент на обсягах кредитів, наданих тим чи іншим позичальникам, то ця звітність призначена для визначення якості наданих кредитів, тобто ймовірності своєчасного погашення основної суми боргу та відсотків за нею. Інформація цього звіту використовується для визначення заборгованості за кредитами, на які нараховується резерв на можливі втрати за позиками комерційних банків.
На відміну від інших фінансових форм звітності, у звіті про класифіковані активи не здійснюється розподіл сум за ознаками групи валюти та резидентності позичальника. Усі кредити згідно з “Положенням про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків” класифікуються за такими групами: стандартні; під контролем; субстандартні; сумнівні;
безнадійні.
Щоб визначити, до якої групи належить кредит, необхідно здійснити оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:
— оцінки фінансового стану позичальника;
— погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.
("288") Критерії оцінки фінансового стану позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог Національного банку України.
На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв за кожною групою позик. Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановлених норм відрахувань.
Розподіл кредитів за видом операції та за особою позичальника дещо більш деталізований порівняно зі звітом про кредитний портфель, але він не включає строкову диференціацію кредитів.
Надані міжбанківські кредити наводяться у розрізі країн банків позичальників. За цією ознакою кредити формуються у три групи: надані банкам України; надані банкам країн СНД та Балтії; надані іншим нерезидентам.
Кредити, надані фізичним особам, розподіляються на кредити в поточну діяльність і кредити в інвестиційну діяльність.
Звіт надається філіями комерційних банків щоквартально у регіональні управління НБУ.
Деталізована звітність характеризує окремі аспекти кредитної діяльності банку. До деталізованої звітності належить звітність про обсяги та відсоткові ставки. Вона призначена для щоденного аналізу обсягів і відсоткових ставок за міжбанківськими наданими та отриманими кредитами; кредитами, наданими на небанківському ринку, а також для оцінки рівня відсоткових ставок за кредити в залежності від особи позичальника та мети використання кредиту.
1. Звітність про заборгованість за простроченими кредитами. Вона містить інформацію щодо кредитів, повернення яких викликає сумнів; заборгованість за простроченими кредитами, виданими на міжбанківському та небанківському ринках, за якими не нараховуються відсотки, а також за якими ще нараховуються відсотки, у т. ч. щодо державних, недержавних підприємств, і за строками кредитів. Керівництво банку ухвалює рішення про віднесення їх до сумнівних та припинення нарахування відсотків.
2. Звітність про заборгованість за пролонгованими кредитами. Призначена для здійснення контролю з боку НБУ за станом пролонгованих кредитів.
Пролонгація — продовження строку чинності угоди, векселя тощо.
Вимоги цієї звітності зумовлені необхідністю контролю за випадками безпідставної пролонгації кредитів.
Інформація подається у тому ж розрізі, що і в формі про класифіковані активи. При цьому пролонговані кредити розподіляються за строками їх пролонгації. Хоча строки пролонгації кредиту враховуються при їх класифікації, тимчасово, до відпрацювання механізму оцінки якості кредитів, доцільно окремо розглядати інформацію за пролонгованою заборгованістю.
3. Звітність про залишки заборгованості за наданими кредитами. Для аналізу динаміки кредитування різних сфер економіки Національний банк України вимагає звітність, яка містить інформацію про обсяги кредитування у певному розрізі: за галузями економіки; за видами економічної діяльності; за формами власності; за секторами економіки; за цільовим спрямуванням позичальника.
Ця інформація використовується для створення національної статистики, що публікується у щомісячному бюлетені НБУ. Дані звітності використовуються для формування звіту, що надається Національним банком Міжнародному валютному фонду.
16.3.3. Звітність про депозитну діяльність банку
Комерційні банки та їх установи відображають депозитні операції у формі звітності, що наведена нижче:
Кожна форма містить суми залишків на депозитних рахунках у таких розрізах: за галузями економіки; за видами економічної діяльності; за формами власності; за секторами економіки.
Ці форми застосовуються для створення національної статистики, що публікується у щомісячному бюлетені Національного банку України, а також для формування звіту, що надається Національним банком Міжнародному валютному фонду.
Усі депозити подаються з розбивкою за початковим строком розміщення на короткострокові (до 1 року) і довгострокові (понад 1 рік).
1. Звітність щодо формування резервів під активні операції комерційних банків та дотримання економічних нормативів. Для дотримання принципу обачності банкам створюються резерви під активи, повернення яких викликає сумнів. Порядок створення резервів регулюється відповідними нормативними актами Національного банку України.
("289") Створення резервів — це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку із урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості його операцій. Для контролю за створенням і використанням резервів під активні операції Департаментом безвиїзного нагляду запроваджуються наступні форми.
2. Розрахунок резерву на можливі втрати за позичками комерційних банків. Ця форма містить інформацію щодо сформованого резерву на початок звітного періоду, а також дані про необхідне збільшення або зменшення суми розрахункового резерву; фактично сформований резерв, а також відхилення фактичного резерву від розрахункового.
3. Звіт про зміни в резервах. Резерви поділяються на специфічні та загальні. Специфічними називаються резерви, які створюються щодо можливих втрат кредитів та іншої дебіторської заборгованості, які визначаються у звітному періоді, у разі, якщо ці втрати чітко передбачені керівництвом банку. До специфічних належать також резерви, які створюються щодо втрат, які керівництво банку, керуючись минулим досвідом, вважає присутніми у кредитному портфелі. Специфічні резерви формуються за рахунок витрат банку. Вони забезпечують створення банкам більш стабільних умов фінансової діяльності і дозволяють уникати різкого коливання величини поточного прибутку банків у зв'язку із списанням кредитних збитків.
Резерви, які створюються понад суму визначених специфічних резервів називаються загальними резервами. Загальні резерви утворюються за рахунок розподілу прибутку банку і обліковуються у капіталі банку.
У фінансовій звітності сформовані специфічні резерви банку відображуються як контрактиви, тобто зменшують загальну суму активів. Загальні резерви залишаються у капіталі.
4. Звіт про списану безнадійну заборгованість. Містить інформацію про аналіз обсягів втрат за кредитами згідно з типами ринків та осіб позичальників. Дані цієї форми звітності доповнюють попередню форму про зміни у резервах.
Безнадійна заборгованість може бути списана за рахунок загальних або специфічних резервів. Списання заборгованості за міжбанківськими кредитами наводиться у розрізі країн позичальників.
5. Звіт про достатність капіталу. Згідно з Базельською угодою Національний банк України здійснює контроль за достатністю капіталу комерційних банків. Цей звіт представляє собою розрахунок капіталу банку, що здійснюється у відповідності з алгоритмом, встановленим інструкцією “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”. У звіті наводяться суми елементів капіталу та подається їх розшифровка за окремими статтями.
6. Звіт про дотримання економічних нормативів. Одним із основних засобів дистанційного контролю за діяльністю комерційного банку є аналіз економічних нормативів. Мета цієї звітності — звести повну інформацію щодо дотримання банком нормативів протягом звітного періоду і визначити комплексну рейтингову оцінку. У звітності також зазначається інформація щодо кількості порушень комерційним банком кожного економічного нормативу.
7. Звіт про стан портфеля цінних паперів. Ця форма передбачена для оцінки цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку, з метою продажу та інвестицій. Цінні папери в портфелі банку класифікуються за типами емітентів, а також видами цінних паперів (боргові та ін.).
Форми подаються комерційними банками — юридичними особами, а також їх філіями та дирекціями до установ Національного банку України у визначений ними термін.
Контрольні запитання
1. З якою метою складається звітність та які її якісні характеристики?
2. Назвіть користувачів звітності комерційних банків України.
3. Які вимоги користувачів до звітності банків?
4. За якими ознаками можна класифікувати звітність банків?
5. Перерахуйте види фінансової звітності банків.
6. Чому звітність банків поділяється на основну та допоміжну?
7. Яке призначення основної звітності комерційних банків?
8. Які критерії класифікації звітності, що характеризує депозитну та кредитну діяльність банку?
("290") 9. У чому полягає зв'язок звітності та бухгалтерського обліку в комерційних банках?
ГЛАВА 17
ВНУТРІШНІЙ АУДИТ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Мета вивчення
Після вивчення глави 17 Ви повинні знати:
1. Що таке внутрішній аудит комерційного банку.
2. Його місце і роль в системі внутрішнього контролю фінансово-господарської діяльності банку.
3. Основні види внутрішнього аудиту в банку.
4. Методику внутрішнього аудиту касових операцій.
5. Методику внутрішньо-банківського аудиту розрахункових операцій.
6. Принципи методики внутрішньо-банківського аудиту кредитних операцій.
7. Методику аудиту валютних операцій.
8. Основні принципи методики внутрішньо-банківського аудиту операцій з цінними паперами.
9. Методику внутрішньо-банківського аудиту доходів і витрат.
10. Методику внутрішньо-банківського аудиту оподаткування.
17.1. Внутрішньо-банківський аудит у системі внутрішнього контролю
У сфері банківської діяльності точиться постійна конкурентна боротьба не стільки і не лише за кількість клієнтів, а й за подальше нарощування видів і обсягів послуг для задоволення попиту користувачів цих послуг. У конкурентній боротьбі важливим засобом е внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. В банках з цією метою створюються відділи, що формують і координують виконання планів внутрішнього аудиту.
Отже, необхідно чітко усвідомити суть понять “зовнішній аудит банку” і “внутрішній аудит банку”.
Зовнішній аудит банку — це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілі дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків Для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам.
("291") Внутрішній аудит банку — це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання посадових обов'язків співробітниками банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які застосовуються банком для здійснення внутрішнього контролю.
Внутрішній аудит є однією з форм внутрішнього фінансово-господарського контролю діяльності банку.
Якщо внутрішньогосподарський контроль безперервний, здійснюється всіма організаційними, економічними і технічними службами і при цьому охоплює всі підрозділи фінансово-господарської діяльності банківської установи, то внутрішній аудит здійснюється періодично і тільки спеціалістами-аудиторами з конкретної теми (об'єкта).
Разом з тим об'єктом дослідження аудиторів є не внутрішній адміністративний контроль, а лише його підфункція — внутрішній бухгалтерський контроль, яка зумовлює ефективне інформаційне забезпечення процесу управління.
Завданням внутрішнього аудиту є функції запобіжного, оперативного, післяопераційного і стратегічного видів фінансово-господарського контролю, що особливо важливо в умовах недосконалості законодавчої бази з оподаткування.
Обов'язком внутрішніх аудиторів є перевірка системи контролю, яка скерована на розробку політики банку в межах чинного законодавства для досягнення його програмних цілей, а також оцінки економічності й ефективності операцій банку. Для цього внутрішній аудит вивчає систему контролю за активами і пасивами банку, аналізує ситуації ризику і заходи щодо запобігання банкрутства, варіанти інвестиційної політики банку, форми впровадження найбільш економічно доцільних нетрадиційних послуг (лізингових, факторингових і трастових).
Отже, тут внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, в процесі її проходження і після завершення дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, що не є функцією внутрішньогосподарського контролю або ревізійної комісії Правління банку.
Враховуючи запобіжну і стратегічну роль внутрішньо-банківського аудиту, а також його загально визначені принципи, що грунтуються на практиці, можна виділити такі найважливіші функції:
— перевірка достовірності обліку надходження, використання, вибуття та нарахування зношення (з віднесенням його за напрямками цільового призначення) основних засобів та нематеріальних активів; достовірність розмежування за вартістю таких засобів праці, як малоцінні та швидкозношувані предмети та основні засоби;
— перевірка достовірності й правильності відображення в обліку різних видів господарських матеріалів і малоцінних предметів;
— правильність і законність касових операцій;
— дотримання правил виконання валютних операцій;
— законність і достовірність відображення в обліку і звітності кредитних та розрахункових операцій;
— правильність відображення в обліку і звітності цінних паперів, у тому числі боргових, для перепродажу, інвестиційних;
— достовірність і правильність відображення в обліку і звітності грошових коштів на розрахункових, поточних, депозитних, вкладних, кредитних та інших рахунках;
— достовірність віднесення витрат за рахунок собівартості чи власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку;
— правильність нарахування та використання коштів на рекламні та представницькі витрати;
— перевірка повноти, правильності й достовірності відображення в обліку доходів та фінансових результатів;
— правильність відрахувань у різні бюджетні та позабюджетні фонди;
— правильність нарахування і сплати всіх видів податків;
("292") — всебічний аналіз фінансових операцій; активів (доходних і недоходних), пасивів (власних і залучених), доходів і витрат, прибутків (збитків), рентабельності та дотримання відповідних нормативів.
За наслідками внутрішнього аудиту кожного об'єкта здійснюються як запобіжні заходи щодо виправлення обліку “невірно”, з порушенням чинних державних законодавчих і нормативних актів, відображення операцій, так і орієнтування цих операцій на стратегічно більш економічно ефективні.
17.2. Внутрішній аудит касових операцій
Під розрахунково-касовим обслуговуванням банку розуміємо прийом, видачу і збереження грошових знаків. Його здійснюють через операційну касу банку, до складу якої (залежно від кількості клієнтів і обсягів операцій) можуть входити прибуткові й видаткові каси, прибутково-видаткові каси, каси розміну грошей, вечірні каси та каси перерахунку грошової виручки.
Облік касових операцій в банках України регламентується:
1. Інструкцією Національного банку України щодо організації емісійно-касової роботи в установах банків України за № 1 від 07.07.94 р.
2. Інструкцією Національного банку України щодо організації роботи з готівкового обігу установами банків України за № 4 від 20.06.95 р.
Перелічені нормативні документи передбачають:
— загальний порядок ведення касових операцій;
— правила зберігання грошових знаків;
— правила перевезення грошових знаків;
— порядок заміни і знищення пошкоджених банкнот і монет;
— порядок складання і подання звітності по касі. Документальними джерелами для здійснення внутрішнього аудиторського контролю касових операцій є:
— первинні касові документи;
— касові журнали на приход і видаток;
— касові книги;
— довідки касирів приходних і видаткових кас;
— виписки з особистих рахунків клієнтів, журнал реєстрації приходних і видаткових касових документів.
Деякі фахівці з банківського аудиту, зокрема, доцент кафедри банківської справи Фінансової академії при уряді Російської Федерації іна (див. список літератури в кінці підручника), радить планувати і проводити аудит касових операцій на основі програмно-контрольної оцінкової таблиці. За своєю побудовою вона є не тільки переліком питань, які необхідно з'ясувати під час перевірки, не лише розкриває технологію аудиторського процесу касових операцій, але й дає можливість здійснювати їх оцінку щодо законності, доцільності й правильності документального оформлення.
Нижче наводимо цю оцінкову таблицю, сформувавши її зміст відповідно до вимог Закону “Про банки і банківську діяльність в Україні” та вимог інструкцій і методичних вказівок НБУ з ведення касових операцій.
№ з/п | Аудитором перевіряється | Повинно бути встановлено |
1. | Стан угод про повну матеріальну відповідальність осіб, що працюють з готівкою та іншими цінностями | Наявність угод з матеріально відповідальними особами і юридична правильність їх оформлення |
2. | Дотримання порядку здійснення операцій в приходних касах | 1. Правильність оформлення первинних документів, заповнення і ведення журналів їх реєстрації |
3. | Дотримання порядку здійснення операцій у вечірніх касах та касах перерахування | Правильність заповнення супровідних відомостей до сумки з грошовою виручкою та документального оформлення інкасованої грошової виручки |
4. | Дотримання порядку здійснення операцій видатковими касами | 1. Правильність заповнення реквізитів видаткових первинних касових документів |
5. | Дотримання порядку звірки і заключення операційної каси; організація контролю за видачею грошей | 1. Ідентичність даних касових обігів і даних касових книг та журналів |
6. | Дотримання повноти і вірності обміну цінностей у сховищах | 1. Правильність комплектації та розфасування грошей і цінностей |
7. | Дотримання касового планування і ліміту залишків каси банку | 1. Наявність касових планів клієнтів |
8. | Дотримання ліміту розрахунків готівкою | Наявність ліміту для банку та його дотримання |
9. | Дотримання правил касових операцій з валютною готівкою | 1. Правильність заповнення первинних касових документів на надходження та видачу готівкової валюти |
10. | Стан звітності про касові обіги банку | 1. Правильність обліку касових операцій в цілому (висновок) |
("293") З урахуванням спеціалізації банку, обсягів тих чи інших операцій, замовлень керівництва тощо, у наведену таблицю можуть бути внесені зміни щодо кількості питань, які необхідно з'ясувати.
По закінченні перевірки касових операцій здійснюється оцінка стану їх організації та ведення обліку і розробляються управлінські або адміністративні заходи щодо ліквідації порушень і недоліків та облікові заходи щодо вдосконалення облікового контролю.
Досвід свідчить, що найбільш типовими порушеннями, виявленими під час перевірки касових операцій, бувають:
— порушення ліміту каси;
— порушення граничних норм розрахунку готівкою грошей;
— неправильне документування і ведення касових операцій;
— виправлення в приходних і видаткових касових документах;
— несвоєчасне проведення інвентаризації каси і т. п.
17.3. Внутрішньобанківський аудит розрахункових операцій
Аудит розрахункових операцій виявляє правомірність розрахункових операцій і дотримання розрахункової дисципліни згідно з інструкціями та іншими нормативними документами НБУ.
У процесі перевірки з'ясовується дотримання:
— визначеного порядку відкриття і закриття рахунків клієнтів у банку;
— встановлених лімітів залишку грошей в касі клієнтами;
— запровадженого порядку розрахункового обслуговування згідно з укладеною з клієнтом угодою;
— розрахункової дисципліни за рахунками (розрахунковими, поточними, бюджетними, валютними, кореспондентському);
— законодавства щодо здійснення безготівкових розрахунків. Як робоча програма рекомендується, як і для аудиту касових операцій, наведена нижче оцінкова таблиця розрахункових операцій.
№ з/п | Аудитором перевіряється | Повинно бути встановлено |
1 | Обгрунтованість відкриття і правильність ведення розрахункових, поточних бюджетних рахунків і валютних рахунків резидентів і нерезидентів | 1. Достовірність і повнота документів, необхідних для відкриття розрахункових поточних, бюджетних і валютних рахунків |
2. | Дотримання правил здійснення безготівкових розрахунків: | 1. Дотримання правил, передбачених нормативними документами НБУ: |
3. | Стан дебіторської і кредиторської заборгованості банку | 1.Строки виникнення |
4. | Оцінка обліку розрахункових операцій | 1. Правильність відображення в обліку розрахункових операцій |
("294") Досвід свідчить, що найбільш типовими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудиту розрахункових операцій, є:
— неповна комплектація юридичних справ клієнтів (відсутність довідок про взяття на облік у державній податковій адміністрації, відсутність нотаріально завіреного свідоцтва про реєстрацію тощо);
— порушення черговості платежів;
— порушення ліміту видачі готівки з рахунків клієнтів;
— виправлення в розрахункових документах;
— несвоєчасність розрахунків за поданими клієнтами платіжних дорученнях та інші порушення розрахунково-платіжної дисципліни.
17.4. Внутрішньобанківський аудит кредитних операцій
Кредитні операції банків підрозділяють на активні та пасивні.
Активні кредитні операції — це операції з кредитування клієнтів і надання кредитів іншим банкам (міжбанківський кредит).
Пасивні кредитні операції— це операції з одержання міжбанківського кредиту в НБУ і в інших банках.
Аудит активних операцій здійснюється з метою:
— перевірки законності здійснюваних банком операцій;
— аналізу й оцінки ризику кредитних операцій;
— оцінки якості управління активними операціями.
Інформаційними джерелами для перевірки кредитних операцій є:
— нормативні документи Національного банку України;
— угоди про надання кредиту;
— угоди і документи про забезпечення зобов'язань з кредитування;
— угоди про заставу майна;
— кредитні справи клієнтів;
("295") — регістри бухгалтерського обліку (меморіальні ордери, особисті рахунки, обігово-сальдові відомості);
— баланси клієнтів і банку.
Як механізм (програма) здійснення внутрішньобанківського аудиту кредитних операцій рекомендується використовувати оцінкову таблицю такої структури і змісту:
№ з/п | Аудитором перевіряється | Повинно бути встановлено |
1. | Повнота поданих клієнт-одержання кредиту | Наявність необхідних документів згідно вимог |
2. | Обгрунтованість відачі кредитів (забезпеченість): | 1. Наявність протоколу засідання кредитної комісії з надання позички |
3. | Дотримання визначеного нормативними документами НБУ порядку відкриття, ведення і закриття позичкових рахунків | 1. Наявність необхідних документів на відкриття позичкових рахунків |
4. | Правильність нарахування, оформлення і утримання відсотків за позичками | Відповідність нормативним (рекомендаційним) документам і листам НБУ |
5. | Наявність простроченої заборгованості з кредитів; правильність її обліку | 1. Дотримання строків пролонгування |
6. | Оцінка стану і реальності простроченої заборгованості | Правильність віднесення простроченої заборгованості ДО: |
7. | Наявність і своєчасність створення і використання резерву витрат за позичками | 1. Можливість |
8. | Оцінка виданих кредитів за ступенем ризику | 1. Проведення розрахунків за |
9. | Своєчасність і правильність списання на результати діяльності безнадійно виданих кредитів | 1. За рахунок резерву втрат за позичками |
("296") Найбільш типовими порушеннями, що можуть бути виявлені при перевірці кредитних операцій, є:
— недостатнє обгрунтування виданих позичок;
— невірне нарахування відсотків;
— несвоєчасне віднесення прострочених позичок на призначений для цього рахунок;
— відсутність або недостатній розмір резерву на можливі збитки за позичками;
— юридична неправомірність кредитних і заставних угод і відносин і т. ін.
17.5. Внутрішньобанківський аудит валютних операцій
Мета внутрішньобанківського аудиту валютних операцій — з'ясувати:
— чи дотримуються банком норми валютного регулювання;
— наскільки правомірно здійснюються валютні операції;
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 |
