Облік та аудит у комерційних банках (стр. 6 )

Складання фінансової звітності є заключним етапом технологічного процесу обробки облікової інформації. Йому передує реєстрація і обробка інформації за всіма виконаними банківськими операціями протягом облікового періоду.

Під технологією фінансового обліку розуміють способи і методи збирання, обробки і групування за певними ознаками інформації, що міститься у банківських документах, та складання фінансової звітності за обліковий період. Технологічний процес збирання, вимірювання, обробки та інтерпретації економічної інформації про господарські (банківські) операції ще називають обліковою системою.

Інформація фінансової звітності грунтується на даних аналітичного і синтетичного обліку. Ще до складання звітності в обліку повинні бути відображені усі банківські операції, що мали місце в банку за обліковий період.

Реєстрація і групування інформації здійснюється у спеціальних бухгалтерських формах, які ще мають назву облікові регістри. Облікові регістри поділяються на аналітичні та синтетичні. Їх призначення та види розглянуті у попередній главі.

Залежно від того, які і скільки облікових регістрів використовується для ведення фінансового обліку і в якій послідовності виконуються записи в них, розрізняють декілька форм бухгалтерського обліку. В обліковій системі банків застосовується меморіально-ордерна форма обліку. Суть її полягає в тому, що до групування однорідних банківських операцій на рахунках (в особових рахунках, книгах, відомостях тощо) вони відображаються в меморіальному ордері, де зазначається: короткий зміст операції, її сума і бухгалтерська проводка (кореспондуючі рахунки).

У банках обробка облікової інформації здійснюється в автоматизованому режимі з використанням інформаційних комп'ютерних технологій. Схема автоматизованої меморіально-ордерної форми обліку наведена нижче:

У складі інформаційних систем, що розробляють банки, базовою підсистемою, яка обов'язково функціонує у кожному комерційному банку є “Операційний день банку”. Основні функції цієї підсистеми:

— введення та обробка розрахунково-грошових документів;

— створення та ведення особових рахунків клієнтів та масивів нормативно-довідкової інформації;

— робота з картотеками;

— обробка особових та бухгалтерських рахунків;

("56") — ведення аналітичного та синтетичного обліку, формування балансу та відповідних форм за кожний банківський день (регістрів синтетичного та аналітичного обліку) та форм фінансової звітності;

— сервісні функції: відкриття, закриття та протоколювання банківського дня.

Використання підсистеми “Операційний день” на базі комп'ютерних технологій призвело до суттєвого зменшення процедур, які виконуються вручну і, як результат, — до зниження витрат на обробку облікової інформації та поліпшення якості й оперативності фінансової звітності.

У підсистемі “Операційний день банку” обробка облікової інформації здійснюється за одним і тим самим обліковим циклом. Обліковий цикл — це сукупність послідовних етапів, що виконуються, починаючи з банківської операції, обробки інформації в обліковій системі до складання фінансової звітності (річної або проміжної).

Тривалість облікового циклу співпадає з обліковим періодом. За даними кожного облікового періоду обліковий цикл повторюється. У повному обсязі обліковий цикл виконується за річний звітний період.

Звичайно, при комп'ютерній обробці облікової інформації більшість етапів облікового циклу виконується в автоматизованому режимі і це неможливо простежити наочно. Однак для розуміння цього процесу розглянемо їх зміст:

Перший етап — бухгалтерський працівник (відповідальний виконавець), одержавши документ про виконання банківської операції, перевіряє вірність відображення операції в системі подвійного запису, тобто бухгалтерську проводку, і робить висновок про відповідність запису змістові операції.

Другий етап — введення бухгалтерської проводки з документа або окремого меморіального ордера в комп'ютерну систему. Ця операція має назву журнальна проводка, тобто відбувається реєстрація операції.

Третій етап — в автоматичному режимі операції розносяться за бухгалтерськими рахунками.

При виконанні роботи вручну дані за банківськими операціями переносяться з журналу реєстрації до головної книги і відображаються за відповідними бухгалтерськими рахунками.

Четвертий етап — підготовка попереднього перевірочного балансу для перевірки правильності відображення банківських операцій за бухгалтерськими рахунками. Отже, якщо облік операцій здійснено без помилок, то має місце рівність обігів та залишків за активом та пасивом балансу.

Перевірочний баланс складається у вигляді робочого балансу за всією номенклатурою бухгалтерських рахунків. Його форма відрізняється від форми звітного балансу.

П'ятий етап —виправлення помилкових записів, виявлених у процесі складання перевірочного балансу. Виконується звірка даних аналітичного обліку (особових рахунків) з даними синтетичного обліку (обігово-сальдова відомість, відомість за залишками та ін.). Виправлення виконуються шляхом здійснення зворотних записів за бухгалтерськими рахунками, тобто методом зворотного строку на підставі виправних ордерів.

Шостий етап — підготовка до складання фінансових звітів, Передбачено виконання регулюючих проводок, які використовуються для обліку нарахованих відсоткових та інших доходів і нарахованих відсоткових та інших витрат. Зміст регулюючих проводок докладно розглянутий у главі 15. Списується також сумнівна заборгованість.

Крім того, врегульовуються дані, що підлягають відображеннюза рахунком “Результат поточного року”. Вони належать до рахунків доходів та витрат.

На цьому етапі також виконується звірка даних аналітичного та синтетичного обліку і виправляються допущені помилки.

Сьомий етап — складання звіту про прибутки та збитки комерційного банку (щоквартального та річного).

Восьмий етап — наприкінці річного облікового періоду виконуються заключні проводки. За допомогою заключних проводок закриваються тимчасові рахунки, до яких належать рахунки з обліку доходів і витрат і відкривається рахунок “Результат поточного року”. Підсумовуються залишки за кожним бухгалтерським рахунком. Дані за рахунками перегруповуються відповідно до форми звітного балансу та балансового звіту.

Дев'ятий етап—складання попереднього перевірочного (пробного) балансу. Попередній перевірочний баланс — це сукупність залишків бухгалтерських рахунків станом на кінець облікового періоду. На його підставі складається звітний баланс і балансовий звіт. Кінцеві сальдо за рахунками в звітному балансі будуть початковими сальдо цих рахунків у новому обліковому періоді.

Контрольні запитання

("57") 1. Розкрийте зміст обліково-операційної роботи і особливості бухгалтерської роботи у банку.

2. Поясніть організацію бухгалтерського апарату в банку.

3. Що розуміють під документообігом за банківськими операціями? Для чого складається графік документообігу?

4. Яким чином організований внутрішньобанківський контроль? Назвіть його форми.

5. Дайте визначення бухгалтерського процесу. Яке місце в ньому посідає ведення фінансового обліку?

6. Дайте визначення облікової системи і розкрийте зміст облікового циклу.

7. Яка підсистема використовується для автоматизованої обробки облікової інформації?

8. Які етапи облікового циклу Ви знаєте? Яке їх призначення?

Вправи для самостійної роботи

Вправа 1. Банк “Полісся” протягом календарного року виконав наступні операції.

1. Банк 1 жовтня прийняв на вклади від фізичних осіб готівкоюгрн. на 6 міс. під 36 % річних. Згідно з депозитними угодами відсотки банк виплачує після закінчення строку вкладів.

2. Банк 1 вересня надав короткострокові кредити своїм клієнтам на сумугрн. на строк 5 міс. під 48 % річних. Згідно з кредитними угодами клієнти сплачують відсотки щоквартально. Погашення основного боргу за кредитами передбачено після закінчення строку дії угод.

3. Банк орендує приміщення. Сума орендної плати за рік склалагрн., фактично станом на 31 грудня банк сплативгрн.

4. Банк 1 квітня придбав комп'ютерну техніку на сумугрн., строк служби — п'ять років. Зношення нараховується рівномірно протягом усього строку служби. Залишкової вартості не передбачено.

• Виконайте регулюючі проводки за наступними операціями і поясніть їх призначення. На якому етапі облікового циклу вони виконуються?

Вправа 2. У комерційному банку “Надра” на 31 грудня залишки за рахунками з обліку доходів і витрат склали (у тис. грн.):

— відсоткові дох оди 85000

— відсоткові доходи 16000

— відсоткові витрати 56000

— адміністративні витрати 24000

("58") • Складіть заключні бухгалтерські проводки і визначте фінансовий результат поточного року. На якому етапі облікового циклу виконуються такі проводки?

Вправа 3. Комерційній банк “Національний кредит” протягом року виконав наступні операції:

№ з/п	Дата	Зміст операції	Сума, грн.
1.	20.01	На коррахунок банку надійшли кошти за продані акції власної емісії	1
2.	24.01	Сплачено за комп'ютерну техніку, строк служби якої — п'ять років	40000
3.	1.03	На відкриті клієнтами поточні рахунки надійшли кошти	1
4.	1.06	Прийнято готівкою вклади від фізичних осіб під 24 % річних. Сплата відсотків передбачена після закінчення строку дії депозитних угод 1.02 наступного року	60000
5.	1.07	Видані короткострокові кредити клієнтам банку під 36 % річних на строк 9 міс. Сплата відсотків передбачена щоквартально	85000
6.	21.08	Отримані комісійні доходи	15000
7.	5.09	Сплачені адміністративні витрати	10000
8.	10.12	Сплачена орендна плата за 1 кв. наступного року	25000

("59") Умовно припустимо, що обліковий період для банку складає календарний рік і закінчується 31 грудня.

• Складіть і проаналізуйте бухгалтерські проводки.

• Відобразіть проводки за Т-рахунками.

• Складіть робочий баланс.

• Виконайте регулюючі проводки.

• Зробіть звіт про прибутки та збитки.

• Виконайте заключні проводки.

• Підготуйте повний балансовий звіт.

• Яка облікова система застосовується в банках?

• Що розуміють під обліковим циклом?

ГЛАВА 4

ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

Мета вивчення

Після вивчення глави 4 Ви повинні знати:

1. Систему рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку.

2. Методику обліку внесків до статутного капіталу.

3. Варіанти операцій з продажу, викупу, перепродажу акцій при формуванні статутного капіталу.

4. Порядок обліку нарахування і сплати дивідендів.

("60") 5. Порядок облікового відображення індексації акцій.

6. Методику обліку витрат, пов'язаних з випуском, продажем, викупом та перепродажем акцій.

4.1. Система рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку

Статутний капітал банку формується шляхом випуску і продажу акцій його учасникам — юридичним і фізичним особам. Відповідно до цього розробляється методика відображення операцій з формування статутного капіталу банку.

У процесі діяльності банку статутний капітал може зменшуватися за умови зменшення кількості його учасників. Як збільшення, так і зменшення статутного капіталу відбувається лише за рішенням загальних зборів учасників з обов'язковою наступною реєстрацією змін у Національному банку України та в Комісії з цінних паперів і фондового ринку при Кабінеті Міністрів України. Ці установи контролюють також, щоб статутний капітал формувався тільки за рахунок власних (а не позичених чи залучених) коштів учасників, як правило, з прибутку та спецфондів, накопичених з цією метою.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на пасивному балансовому рахунку № 000 “Зареєстрований статутний капітал банку”, який має два субрахунки: № 000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку” і № 000 “Несплачений зареєстрований статутний капітал банку”. Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів банку.

Крім того, для обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів з формування статутного капіталу — випуском (емісією) акцій, їх продажем, скуповуванням, нарахуванням емісійних різниць та дивідендів,— використовуються ще й такі рахунки:

№ 000 “Несплачений статутний фонд”;

№ 000 “Внески за незареєстрованим статутним фондом”;

№ 000 “Емісійні різниці”;

№ 000 “Власні акції балансу в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів”;

№ 000 “Результат від торгівлі цінними паперами”;

№ 000 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди”.

4.2. Облік операцій з формування статутного капіталу банку

Для формування статутного капіталу банку, за місцем його створення, в регіональному управлінні Національного банку України відкривається тимчасовий рахунок для внесків засновників.

Внески можуть здійснюватися як до реєстрації, так і після реєстрації статутного капіталу банку. Тому для відображення операцій зареєстрованого, але не сплаченого статутного капіталу послуговуються також рахунком № 000 “Несплачений статутний фонд”, а незареєстрованого — рахунком № 000 “Внески за незареєстрованим статутним фондом”.

Розглянемо це на прикладах.

Перший випадок. Облік операцій, коли статутний капітал зареєстровано.

1. На реєстрацію статутного фонду:

Д-т рахунку № 000 “Несплачений статутний фонд” грн.

("61") К-т рахунку
№ 000 “Несплачений зареєстрований статутний капітал бачку” грн.
1. На отримання грошових коштів в міру їх надходження:

Д-т рахунку
№ 000 “Коррахунок у Національному банку України”грн.

К-т рахунку
№ 000 “Несплачений статутний фонд”грн.

3. Одночасно, в міру внесення коштів, на зменшення несплаченого і збільшення сплаченого статутного капіталу до зареєстрованої суми:

Д-т рахунку
№ 000 “Несплачений зареєстрований статутний капітал банку”грн.

К-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку”грн.

Другий випадок. Облік внесення коштів за оголошеним і не зареєстрованим статутним капіталом у розмірі 120000 грн., який реєструється в процесі внесків.

1. На часткове внесення грошей на тимчасовий рахунок:

Д-т рахунку
№ 000 “Коррахунок у Національному банку України”грн.

К-т рахунку
№ 000 “Внески за не зареєстрованим статутним фондом”грн.

2. На відображення реєстрації статутного фонду в процесі внесків:

Д-т рахунку
№ 000 “Несплачений статутний фонд” грн.

К-т рахунку
№ 000 “Несплачений зареєстрований статутний капітал банку” грн.

3. На зарахування коштів, внесених до реєстрації у вже зареєстрований статутний фонд:

Д-т рахунку
№ 000 “Внески за незареєстрованим статутним фондом”грн.

К-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку”грн.

4. Подальші операції внесення грошей, за вже зареєстрованим статутним капіталом здійснюються через рахунок № 000 “Несплачений статутний фонд” (див. операцію 2 першого випадку):

Д-т рахунку
№ 000 “Коррахунок у Національному банку України”грн.

К-т рахунку
№ 000 “Несплачений статутний фонд”грн.

Таким чином, поступово закривається дебет рахунку № 000 операції 2.

("62") 5. Одночасно з операцією 4 відображається наступне збільшення сплаченого статутного капіталу:

Д-т рахунку
№ 000 “Несплачений зареєстрований статутний капітал банку”грн.

К-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку”грн.
Після цієї операції статутний капітал банку сформовано в зареєстрованій сумі грн., що і відображено по кредиту рахунку № 000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку”.

Забороняється розміщення акцій серед засновників або інвесторів, відповідно до чинного законодавства, за вартістю, меншою за номінальну. У випадках реалізації за вищою ціною, ніж їх номінальна вартість, виникає емісійний дохід, який обліковується на пасивному рахунку № 000 “Емісійні різниці”. Його використання регламентується установчими документами банку.

В обліку ці операції відображають таким чином.

1. На оголошення та реєстрацію статутного капіталу в сумі 120000грн.:

Д-т рахунку
№ 000 “Несплачений статутний фонд” на суму грн.

К-т рахунку
№ 000 “Несплачений зареєстрований статутний капітал банку” на суму грн.

2. На реалізацію (розміщення) акцій в сумі грн.:

Д-т рахунку
№ 000 “Коррахуноку Національному банку України” на суму грн.

К-т рахунку
№ 000 “Несплачений статутний фонд” на суму грн.

К-т рахунку
№ 000 “Емісійні різниці” на суму 5000 гри.

3. Одночасно на суму повністю сплаченого статутного капіталу, тобто на грн.:

Д-т рахунку
№ 000 “Несплачений зареєстрований капітал банку” грн.

К-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” грн.

Банки можуть здійснювати викуп акцій власної емісії у акціонерів, а потім, виходячи з необхідності, їх перепродавати, розповсюджувати серед своїх працівників або анульовувати, що знаходить відповідне відображення в бухгалтерському обліку. Розглянемо це на прикладах.

1. Викуп акцій.

Для обліку руху викуплених акцій в акціонерів у плані рахунків передбачено активний рахунок № з 120 “Власні акції банку у портфелі на продаж, викуплені в акціонерів”. При здійсненні цих операцій складають бухгалтерські проводки.

На викуп:

Д-т рахунку

("63") № 000 “Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів” 9000 грн.

К-т рахунку
№ 000 “Коррахуноку Національному банку України” 9000 грн.

На відображення в межах пасивного рахунку № 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” на окремому субрахунку “Акції, що перебувають у власному банку”:

Д-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” 9000 грн.

К-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку”, субрахунок “Акції, що знаходяться у власності банку” 9000грн.

2. Перепродаж викуплених акцій.

Перепродаж за номіналом вартістю 9000 грн. Передбачений бухгалтерськими проводками.

На надходження грошових коштів:

Д-т рахунку
№ 000 “Банкноти та монети в касі банку” 9000 грн.

або
№ 000 “Коррахунок у Національному банку” 9000 грн.

К-т рахунку
№ 000 “Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів” 9000 грн.
Одночасно на відображення за статутним фондом, що акції вже не перебувають у власності банку:

Д-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку”, субрахунок “Акції, що знаходяться у власності бачку” 9000 грн.

К-т рахунку

№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” 9000 грн.

Перепродаж акцій може здійснюватися як за номінальною вартістю, так і за ціною, вищою або нижчою від номіналу. Відображення різниці між ціною викупу та продажу, тобто прибутку або збитку, здійснюється на окремому активно-пасивному рахунку № 000 “Результат від торгівлі цінними паперами на продаж”. Розглянемо ці випадки на прикладах.

Перепродаж акцій за ціною, вищою від номіналу — за 9500 грн. при номіналі 9000 грн.

На надходження грошових коштів:

Д-т рахунку
№ 000 “Коррахунок у Національному банку України” 9500 грн.

К-т рахунку
№ 000 “Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів (за номіналом) 9000 грн.

К-т рахунку
№ 000 “Результат від торгівлі цінними паперами на продаж” (в даному випадку прибуток) 500 грн.
Одночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже перебувають у власності банку:

("64") Д-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку”, субрахунок “Акції, що знаходяться у власності банку” 9000 грн.

К-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” 9000 грн.

Перепродаж акцій за ціною, нижчою від номіналу — за 8500 грн. при номіналі 9000 грн.

На надходження грошових коштів:

Д-т рахунку
№ 000 “Коррахунок у Національному банку України” 8500 грн.

Д-т рахунку

.№ 000 “Результат від торгівлі цінними паперами на продаж” (у даному випадку збиток) 500 грн.

К-т рахунку
№ 000 “Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів” (за номіналом) 9000 грн.
Одночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже не перебувають у власності банку:

Д-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку”, субрахунок “Акції, що знаходяться у власності

банку” 9000 грн.

К-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” 9000 грн.

3. Анулювання викуплених акцій.
Д-т рахунку

№ 000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку”, субрахунок “Акції, що знаходяться у власності банку”;

К-т рахунку

№ 000 “Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів”.

До операцій, пов'язаних із обліком статутного капіталу, належать також операції з нарахування дивідендів акціонерам, індексація акцій та облік витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.

4. Нарахування дивідендів акціонерам за акціями банку.

На суму нарахованих дивідендів:

Д-т рахунку

№ 000 “Прибуток минулого року, що очікує затвердження”, субрахунок “Оголошені дивіденди”;

("65") К-т рахунку

№ 000 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди”.

Виплата нарахованих дивідендів:

Д-т рахунку

№ 000 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди”;

К-т рахунків:

№ 000 “Банкноти та монети в касі банку”

або

№ 000 “Коррахуноку Національному банку України”.

5. Індексація акцій.
Д-т рахунку

№ 000 “Загальні резерви” (за рахунок прибутку);

К-т рахунку
№ 000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку”.

6. Відображення витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.

Д-т рахунку

№ 000 “Комісійні витрати за операціями з цінними паперами”;

К-т рахунків:

№ 000 “Банкноти та монети в касі банку”

або
№ 000 “Коррахунок у Національному банку України”.

Контрольні запитання

1. Назвіть джерела формування статутного капіталу банку.

("66") 2. У чому полягає методика відображення в обліку операцій з формування статутного капіталу за рахунок пайових внесків?

3. Яка методика відображення в обліку продажу акцій?

4. Пригадайте порядок відображення в обліку змін статутного капіталу банку.

5. Розкрийте порядок обліку продажів: акцій за номіналом і з курсовою надбавкою.

6. Розкрийте порядок обліку випуску акцій за номіналом і вище номіналу.

7. У чому суть методики обліку перепродажу акцій за номіналом і вище нього?

8. Розкажіть про облік анулювання акцій.

9. Розкажіть про облік нарахування і виплати дивідендів.

10. Пригадайте порядок відображення в обліку індексацій.

11. У чому полягає суть відображення в обліку витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії?

Вправи для самостійної роботи

Вправа 1. Випущені банком акції номінальною вартістю 1000 грн. кожна були продані по 1200 грн. Згодом ці акції були викуплені банком по 1500 грн. і перепродані за 2000 грн. кожна.

• Складіть бухгалтерські проводки.

Вправа 2. За наслідками фінансового року нараховано приватній особі, власнику акцій банку в кількості 50 шт. номіналом 1000 грн. кожна, дивіденди в розмірі 70 % річних.

• Складіть бухгалтерські проводки за результатами розрахунків сум нарахованих і сплачених дивідендів.

Вправа 3. У зв'язку з інфляційними процесами банк здійснив індексацію акцій на загальну суму грн.

• Складіть бухгалтерські проводки.

ГЛАВА 5
ОБЛІК МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

Мета вивчення

("67") Після вивчення глави 5 Ви повинні знати:

1. Суть міжбанківських розрахунків та їх форми.

2. Класифікацію рахунків для обліку операцій з міжбанківських розрахунків.

3. Організацію та облік операцій при розрахунках через НСЕП.

4. Методику обліку операцій з касового обслуговування комерційних банків.

5. Призначення прямих кореспондентських рахунків та види операцій, що обліковуються за цими рахунками.

5.1. Загальні правила розрахунків між банками та класифікація кореспондентських рахунків

Міжбанківські розрахунки є важливою складовою платіжного механізму держави. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарської діяльності, як правило, не можуть бути завершені у межах однієї установи банку. Це головна причина виникнення міжбанківських розрахунків між установами банків, які знаходяться у різних населених пунктах.

Міжбанківські розрахунки — це система виконання і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їхньої діяльності.

Розрахунки між банками виникають переважно у зв'язку з виконанням установами банків доручень клієнтів на перерахування коштів на користь клієнтів в інші установи банків, а також виконання банківських операцій з купівлі, продажу і розміщення валютних коштів, грошових коштів у депозити та ін. Операції із зарахування коштів на рахунок клієнта або банківський рахунок у банку-отримувача, звичайно, передує операція зі списання коштів з рахунку клієнта або банківського рахунку в банку-платника. Таким чином, міжбанківські розрахунки є обов'язковим елементом системи безготівкових розрахунків.

Від правильної організації міжбанківських розрахунків багато в чому залежить безперервність обігу капіталу суб'єктів підприємницької діяльності. За своєю суттю грошові кошти, перераховані міжміськими платниками за товарними та нетоварними операціями, з моменту їх списання з рахунків платників і до зарахування на рахунок отримувачів перебувають у складі банківських ресурсів і можуть використовуватись банком для фінансування його активних операцій. Термін перебування грошей у складі банківських ресурсів залежить від способу платежу та форми розрахунків, способу передачі інформації між банками, способу обробки облікової інформації в банку.

Залежно від країни та місця знаходження установ банків міжбанківські розрахунки розподіляються на:

— розрахунки між банками в Україні;

— розрахунки банків України з іноземними банками. Правила міжбанківських розрахунків в Україні регламентуються Національним банком України. Положенням про міжбанківські розрахунки передбачені наступні форми їх проведення:

— через Національну систему електронних платежів (НСЕП), що функціонує при Національному банку України;

— через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.

Розрахунки між установами, які входять у систему одного банку, можуть здійснюватись через внутрішньобанківську платіжну систему (ВБПС). Внутрішні платіжні системи можуть також розроблятись об'єднаннями банків (клірингові банки). Такі системи функціонують на основі нормативних документів, розроблених безпосередньо комерційними банками або спільними зусиллями групи банків. Такі клірингові банки (регіональні розрахункові палати) можуть утворюватись при отриманні ліцензії НБУ.

Складовими елементами системи міжбанківських розрахунків є:

— кореспондентські відносини;

— кореспондентські рахунки.

("68") Кореспондентські відносини можуть існувати між різними комерційними банками, між комерційними банками і центральним банком держави, а також центральним банком іншої держави, між Центральними банками суверенних держав.

Економічна основа розрахунків між банками — запровадження між ними кореспондентських відносин. Під кореспондентськими відносинами розуміють договірні відносини, які виникають між двома або декількома кредитними установами з приводу здійснення платежів, розрахунків, надання послуг одній з них за дорученням і за рахунок іншої.

Кореспондентські відносини оформляються кореспондентською угодою, в якій фіксується строк договору, порядок та умови виконання відповідних банківських операцій, а також режим функціонування кореспондентського рахунку.

Кореспондентський рахунок — це рахунок, на якому відображаються розрахунки, що виконує одна кредитна установа за дорученням і за рахунок коштів іншої кредитної установи на підставі кореспондентської угоди. Наприклад, банк А на підставі угоди з банком Б бере на себе зобов'язання отримати грошові кошти від клієнтів, що належать банку Б, сплачувати за його рахунок перекази тощо. У свою чергу банк Б приймає на себе зобов'язання виконувати такі самі операції для банку А. При цьому банки відкривають один в одного кореспондентські рахунки, на яких тимчасово накопичуються грошові кошти, які надходять для банку-кореспондента.

Існує два типи кореспондентських рахунків: кореспондентський рахунок нашого банку, відкритий в іншому банку, називається рахунок “ностро”, а рахунок іншого банку, відкритий в нашому банку, іменується рахунок “лоро”. За своїм характером рахунок “ностро” — активний, а рахунок “лоро” — пасивний. Ці рахунки можуть відкриватись як на взаємній основі, так і в односторонньому порядку. Рахунок “ностро”, відкритий на балансі одного банку, виступає як рахунок “лоро” на балансі банку-кореспондента.

Основні записи виконуються за рахунком “лоро”. Вони є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу і нарахування відсотків. Операції за рахунком “ностро” здійснюються за методом дзеркальної бухгалтерії. На рахунках “ностро” обліковуються кошти банку, депоновані у іншому українському або зарубіжному банку-кореспонденті. З цих рахунків виконуються платежі на користь клієнтів банків-кореспондентів (фірм, банків і окремих громадян). Усі платежі з рахунків “ностро” здійснюються лише з дозволу банку, якому відкритий цей рахунок. Грошові кошти зараховуються на рахунки “ностро” банками-кореспондентами самостійно. Про завершену операцію того ж дня надсилається повідомлення банку, якому відкритий рахунок “ностро”.

На рахунках “лоро” обліковуються грошові кошти, що належать банку, на ім'я якого відкритий цей рахунок. За кредитом рахунків “лоро” відображається надходження грошових коштів на адресу клієнтів, яких обслуговує банк, що є власником цього рахунку. Зарахування грошових коштів на рахунок “лоро” проводиться самостійно з повідомленням банку-кореспондента. За дебетом рахунку “лоро” відображаються платежі на користь банку, в якому відкритий цей рахунок, і його клієнтів. Ця операція здійснюється лише з дозволу банку, в якому відкритий рахунок “лоро”.

Операції за кореспондентським рахунком виконуються банком-кореспондентом у межах кредитового залишку, перевищення якого допускається у випадку надання кредиту овердрафт, якщо такий кредит передбачений угодою.

Розмір залишку коштів на рахунку в банку-кореспонденті залежить від характеру та обсягу послуг, які надаються кореспондентом.

Сплата за використання кореспондентського рахунку частково стягується як комісійна винагорода; банк-кореспондент вимагає підтримання на рахунку компенсаційного залишку, тобто мінімальної суми грошових коштів. Наприклад, Deutsche-Bank, Bank of New-York висувають перед українським банком умову — підтримувати сталий залишок на рахунку в розмірі —тис. доларів США. На суму залишку закордонні банки нараховують відсотки, але за ставкою, нижчою від ставки Libor (меншою 3 % у доларах США). Конкретний розмір мінімального залишку обумовлюється угодою і залежить від кількості платежів за рахунком, стабільності банку і якості двосторонніх відносин. Окремі іноземні банки стягують з кореспондентів невелику річну платню.

За станом на визначену в угоді дату банки-кореспонденти проводять звірку розрахунків за рахунками і подають один одному виписки з особистого рахунку комітента.

Комітентом іменується одна з сторін за кореспондентською угодою, за дорученням якої і за чий рахунок здійснюються зазначені в угоді операції.

Під комісіонером в угоді розуміють сторону, яка виконує за Дорученням комітента і за його рахунок зазначені в угоді операції.

За кореспондентськими рахунками “ностро” і “лоро” в аналітичному обліку відкриваються особові рахунки по кожному банку і виду валюти. В номер особового рахунку вводяться такі параметри, як характеристика банку (резидентність), його код. Особові рахунки, відкриті в українських банках, реєструються в книзі відкритих особових рахунків.

Нижче наведемо схему класифікації балансових рахунків, призначених для обліку міжбанківських розрахунків (усі розрахунки розміщені у 1 класі):