Міжнародне право навколишнього середовища (стр. 27 )

[229] Clifford M. Environmental crime: Enforcement, policy and social responsibility. – Gaithersburg, Maryland: Aspen Publication, 1998. – P. 210.

[230] М., О., Бонайн Дж. Е. – С. 70.

[231] Corporation v. Protect Our Mountain Environment, No. 81CV973,1981.

[232] , Право на гнездо. – Львов-Мурсия, 2006. – С. 80–84.

[233] Case of Bladet Tromsө and Stensaas v. Norway. Judgment of 20 May 1999. http://cmiskp. echr. coe. int/tkp197/view. asp? item=1&portal=hbkm&action=html&highlight=Stensaas%20|%20Norway&sessionid=&skin=hudoc-en

[234] Case of Thoma v. Luxembourg. Judgment of 29 March 2001. http://cmiskp. echr. coe. int/tkp197/view. asp? item=1&portal=hbkm&action=html&highlight=Thoma%20|%20Luxembourg&sessionid=&skin=hudoc-en

[235] Port Hope Environmental Group v. Canada 1982; Ominayak, Chief of the Lubicon Lake Band v. Canada 1984; Sara et al. v. Finland 1990; Länsman et al. v. Finland 1992; Jouni E. Länsman et al. v. Finland 1995; Hopu et al. v. France 1993.

[236] М., О., Бонайн Дж. Е. – С. 85.

[237] Rozakis Ch. L. Environmental protection and the case-law of the European Court of Human Rights // Международное право XXI века / под ред. д. юрид. наук, проф. . – К.: Издательский дом «Промени», 2006. – С. 532–544.

[238] Case of Lopez Ostra v. Spain. Judgment of 23 November 1994. http://cmiskp. echr. coe. int/tkp197/view. asp? item=1&portal=hbkm&action=html&highlight=Lopez%20%7C%20Ostra%20%7C%20Spain&sessionid=&skin=hudoc-en

[239] Case of Mayagna (Sumo) Awas Tingni Community v. Nicaragua. Judgment of the Inter-American Court of human rights of 31 August 2001. http://www. austlii. edu. au/au/journals/ILB/2002/43.html

[240] За матеріалами Вікіпедії http://en. wikipedia. org/wiki/Chico_Mendez

[241] О роли и месте ООН в системе международного природоохранного сотрудничества // Белорусский журнал международного права. – 1999. – № 2. http://evolutio. info/index. php? option=com_content&task=view&id=287&Itemid=50

[242] Sommer J. Environmental law-making by international organisations // Heidelberg Journal of International Law. – 1996. – Vol. 56. – P. 628–667.

[243] Приклади резолюцій, ухвалених ГА ООН у сфері охорони навколишнього середовища, див. у п. 1.4.

[244] Наприклад, Комітет з мирного використання космічного простору, Науковий комітет ООН з атомної радіації, Робоча група з причин конфліктів, підтримки миру і сталого розвитку Африки, Неформальний консультативний процес ООН щодо Світового океану та морського права.

[245] Іншими органами ЕКОСОР, що займаються цією проблематикою, є: Комісія з питань населення та розвитку, Комісія з питань сталого розвитку, Форум ООН з лісів; Міжурядова група експертів ООН ad hoc з енергії і сталого розвитку, Комітет експертів з транспортування небезпечних вантажів і універсальної гармонізованої системи класифікації та маркування хімічних речовин, Тимчасовий форум з питань корінного населення.

[246] Наприклад, резолюція 2006/49 «Результати 6-ї сесії Форуму ООН з лісів», 2005/45 «Підтримка інтегрованого підходу до розвитку сільської місцевості в країнах, що розвиваються, з метою боротьби з бідністю та досягнення сталого розвитку», 2004/34 «Захист проти нелегальної торгівлі культурними цінностями», 2004/55 «Захист від продуктів, небезпечних для здоров’я і навколишнього середовища», 2003/27 «Незаконна торгівля видами дикої флори і фауни, що перебувають під захистом», 2003/37 «Забезпечення альтернативи розвитку шляхом торгівлі та соціально-екологічного захисту».

[247] Наприклад, резолюція РБ ООН № 000 від 3 квітня 1991 р. про відповідальність Іраку за вторгнення в Кувейт.

[248] Наприклад, рішення у справах Габчіково-Надьмарош 1997 р., про випробування ядерної зброї 1974 і 1995 рр., про юрисдикцію у сфері управління рибними ресурсами 1974 і 1998 рр., Консультативний висновок про законність ядерної зброї 1996 р. та ін.

[249] М., О., Бонайн Дж. Е. – С. 135–138.

[250] Sands Ph. Principles of international environmental law. – P. 95.

[251] О роли и месте ООН в системе международного природоохранного сотрудничества // Белорусский журнал международного права.

[252] UNEP: Organization profile. http://www. unep. org/PDF/UNEPOrganizationProfile. pdf

[253] О роли и месте ООН в системе международного природоохранного сотрудничества // Белорусский журнал международного права.

[254] О роли и месте ООН в системе международного природоохранного сотрудничества // Белорусский журнал международного права.

[255] Louka E. – P. 33.

[256] Sand P. H. International environmental law after Rio // The European Journal of International Law. – 1993. – Vol. 4, No. 3. – P. 377–389.

[257] Там само.

[258] Beyerlin U., Reichard M. The Johannesburg Summit: Outcome and overall assessment // Heidelberg Journal of International Law. – 2003. – Vol. 63. – P. 213–237.

[259] Scherr S. Jacob, Gregg R. Juge. Johannesburg and beyond: The 2002 World Summit on sustainable development and the rise of partnerships // Georgetown International Environmental Law Review. – Spring 2006. http:///p/articles/mi_qa3970/is_200604/ai_n/pg_24/

[260] Hunter D. et al. International environmental law and policy / Robert C. Clark et al. еds. – Foundation Press, 2002. – 2-d ed. – P. 396–398.

[261] Stichting Greenpeace Council v. EC Commission, 1995.

[262] На сьогодні Європейський суд з прав людини не розглянув жодної справи за участю МНУО.

[263] Beyerlin U. The role of NGOs in international environmental litigation // Heidelberg Journal of International Law. – 2001. – Vol. 61. – P. 357–378.

[264] Shrimp-Turtle case 1998, Salmon case 2000, Asbestos case 2001.

[265] Canadian Methanex Corporation v. USA, 2001.

[266] Справа «Китай: Проект щодо викорінення бідності на заході країни» 1999 р., в якій НУО «Міжнародна кампанія за Тибет» звернулася до Ради з проханням про розслідування у зв’язку із здійсненням проекту.

[267] BC Hydro case 2000.

[268] Ст. 29(4)(с) Картахенського протоколу і ст. 13(4)(і) Кіотського протоколу.

[269] Ст. 5(d), 13(1)(b), 14(2) Конвенції про спустелення.

[270] Schreck S. C. The role of nongovernmental organizations in international environmental law // Gonzaga Journal of International Law. – 2006. – Vol. 10. – P. 252–269.

[271] Там само.

[272] Междунардно-правовые основы структуры и деятельности Всемирного фонда дикой природы // Московский журнал международного права. – 2006. – № 2. – С. 136–145.

[273] Там само.

[274] М., О., Бонайн Дж. Е. – С. 150.

[275] Там само.

[276] Там само.

[277] А., И. – С. 75–76.

[278] Н. Экологический императив в международном спорте // Московский журнал международного права. – 2005. – № 1. – С. 139–162.

[279] Мировой океан и международное право: Защита и сохранение морской среды. – М.: Наука, 1990. – С. 195.

[280] Institut de Droit International, Session of Strasbourg – 1997 «Responsibility and liability under international law for environmental damage». http://www. idi-iil. org/idiE/resolutionsE/1997_str_03_en. PDF

[281] В. Международное право и охрана атмосферы. – М.: Наука, 1987. – С. 149.

[282] Мировой океан и международное право: Защита и сохранение морской среды. – М.: Наука, 1990. – С. 192.

[283] Trial Smelter (United States v. Canada), 16 April 1938 and 11 March 1941.

[284] М. Понятие трансграничного ущерба окружающей среде в международном праве // Московский журнал международного права. – 2004. – № 1. – С. 114–128.

[285] Cymie Payne. UN Commission awards compensation for environmental and public health damage from 1990-91 Gulf War // ASIL Insights. – 10 August 2005. www. asil. org/insights/2005/08/insights050810.html

[286] Principles of international law recognized in the Charter of the Nürnberg Tribunal and in the judgment of the Tribunal 1950. www. icrc. org/ihl. nsf/FULL/390?OpenDocument

[287] Г., В., Задорожній О. В. – С. 476–477.

[288] Ответственность государств за международно-противоправные деяния / Лукашук международной ответственности. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – С. 381–393.

[289] Г., В., Задорожній О. В. – С. 476.

[290] В. – С. 146.

[291] В. Международно-правовая охрана морской среды. – М.: Наука, 1978. – 176 с.

[292] Rome Statute of the International Criminal Court, 17 July 1998. http://www. un. org/law/icc/statute/99_corr/cstatute. htm

[293] Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 01.01.01 г., касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов, 8 июня 1977 р. // Действующее международное право. – Т. 2. – С. 731–792, ст. 35(3).

[294] Конвенция о запрещении военного или любого иного враждебного использования средств воздействия на природную среду, 18 мая 1977 г. // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Вид. 2-ге, доп. – Львів: Норма, 2002. – С. 32–34.

[295] Г., В., Задорожній О. В. – С. 474.

[296] А. Предупреждение трансграничного загрязнения (международно-правовые проблемы). – К.: Наукова думка, 1990. – С. 31.

[297] Orellana M. A. Criminal punishment for environmental damage: Individual and state responsibility at a crossroad //

Georgetown International Environmental Law Review. – Summer 2005. http:///p/articles/mi_qa3970/is_200507/ai_n

[298] Weinstein Tara. Prosecuting attacks that destroy the environment: Environmental crimes or humanitarian atrocities? //

Georgetown International Environmental Law Review. – Summer 2005. http:///p/articles/mi_qa3970/is_200507/ai_n/pg_4

[299] Як приклад можна навести практику Європейського суду з прав людини, яка демонструє, що для прийняття заяви позивача та порушення справи в Суді недостатньо довести наявність екологічної шкоди: в кожному конкретному випадку необхідно довести, що були порушені конкретні права особи згідно із статтями Конвенції 1950 р.

[300] Weinstein Tara. Prosecuting attacks that destroy the environment: Environmental crimes or humanitarian atrocities?

[301] Задорожній О. Геноцид «болотних арабів» у світлі норм міжнародного водного права, міжнародного права захисту прав людини та міжнародного гуманітарного права // Український часопис міжнародного права. – 2005. – № 2. – С. 88–92.

[302] Ответственность государств за международно-противоправные деяния / – С. 201.

[303] Обязательства государств по предотвращению трансграничного ущерба в международном праве // Белорусский журнал международного права. – 2003. – № 4. http://evolutio. info/index. php? option=com_content&task=view&id=899&Itemid=143

[304] В. – С. 153.

[305] Sands Ph. Principles of international environmental law. – Р. 918–922.

[306] Конвенция о международной ответственности за ущерб, причиненный космическими объектами, 29 марта 1972 года // Действующее международное право: В 3-х т. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – Т. 1. – С. 738–743.

[307] Договор о принципах деятельности государств по исследованию и использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела, 27 января 1967 года // Действующее международное право: В 3-х т. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – Т. 3. – С. 625–630.

[308] В. Итоги работы Комиссии международного права над первой частью проекта статей «Международная ответственность за вредные последствия действий, не запрещенных международным правом» // Московский журнал международного права. – 2005. – № 2. – С. 234–245.

[309] Draft articles on prevention of transboundary harm from hazardous activities, with commentaries 2001. http://untreaty. un. org/ilc/texts/instruments/english/commentaries/9_7_2001.pdf

[310] Draft principles on the allocation of loss in the case of transboundary harm arising out of hazardous activities, with commentaries 2006 http://untreaty. un. org/ilc/texts/instruments/english/commentaries/9_10_2006.pdf

[311] Sands Ph. Principles of international environmental law. – P. 886.

[312] Corfu Channel case (UK v. Albania). Judgment of 9 April 1949 // ICJ Reports. – 1949. – Vol. 4. – P. 22.

[313] Nuclear tests case. – Р. 267, 270.

[314] Case concerning the application of the Convention on the prevention and punishment of the crime of genocide (Bosnia and Herzegovina v. Serbia and Montenegro). Judgment of 26 February 2007, para. 64.

http://www. icj-cij. org/docket/files/91/13685.pdf

[315] П., Прецеденты в международном публичном и частном праве. – Изд. 2-е, доп. – М.: Издательство МНИМП, 1999. – С. 451–452.

[316] И. Право международной ответственности. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – С. 224.

[317] Резолюція від 3 квітня 1991 р. http://www. un. org/russian/documen/scresol/1991/res687.htm

[318] Decision taken by the Governing Council of the United Nations Compensation Commission during its third session, at the 18th meeting, held on 28 November 1991, as revised at the 24th meeting held on 16 March 1992. Criteria for additional Categories of Claims. UN Compensation Commission Governing Council, Fifth Session, Geneva, 16–20 March 1992. S/AC.26/1991/7/Rev.1, 17 March 1992.

[319] Report and recommendations made by the Panel of Commissioners concerning the second instalment of «F4» claims. UN Compensation Commission Governing Council. S/AC.26/2002/26, 3 October 2002.

[320] Report and recommendations made by the Panel of Commissioners concerning the third instalment of «F4» claims. UN Compensation Commission Governing Council. S/AC.26/2003/31, 18 December 2003.

[321] Report and recommendations made by the Panel of Commissioners concerning the fifth instalment of «F4» claims. UN Compensation Commission Governing Council. S/AC.26/2005/10, 30 June 2005.

[322] Г., В., Задорожній О. В. – С. 431–434.

[323] Raustiala K. Reporting and review institutions in 10 Multilateral Environmental Agreements. - Nairobi: UNEP, 2001. – 82 p.; Rose G., Kurukulasuriya L. Compliance mechanism under selected multilateral environmental agreements. – UNEP: Earthprint, 2007. – P. 20–23.

[324] Wang X., Wiser G. The implementation and compliance regimes under the Climate Change Convention and its Kyoto Protocol // Review of European Community and International Environmental Law. – 2002. – Vol. 11, No. 2. – P. 181–184.

[325] Chambers B. Towards an improved understanding of legal effectiveness of international environmental treaties // Georgetown International Environmental Law Review. – Spring 2004. http:///p/articles/mi_qa3970/is_200404/ai_n9406096/

[326] Передмова до Конвенції про охорону дикої флори та фауни та природних середовищ існування в Європі. – К.: Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, 1998. – 76 С.

[327] Ст. 4 п. 8 Монреальського протоколу, ст. 24 Картахенського протоколу.

[328] Brunnee J. – P. 617–649.

[329] Європейська економічна комісія ООН, Комітет з екологічної політики. „Огляд результативності природоохоронної діяльності. Україна. Другий огляд”. – ООН: Нью-Йорк і Женева, 2007. – С. 21–73.

[330] Фрагментация международного права: трудности, обусловленные диверсификацией и расширением сферы охвата международного права // Организация Объединенных Наций. Доклад Комиссии международного права. Пятьдесят восьмая сессия. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Шестьдесят первая сессия. Дополнение № 10 (А/61/10). – С. 405–427. http://untreaty. un. org/ilc/reports/2006/russian/annexes. pdf

[331] Ст. 6 Базельської конвенції, ст. 14 Конвенції про біорізноманіття, ст. 7–9 Картахенського протоколу, ст. 10, 12 Роттердамської конвенції.

[332] Ст. 4 Монреальського протоколу, ст. 4 п. 5 Базельської конвенції та Рішення III/I Конференції Сторін 1995 р. про заборону експорту небезпечних відходів з держав – членів ОЕСР, ЄС і Ліхтенштейну в держави, що розвиваються.

[333] Ст. 14 Конвенції СІТЕС.

[334] Ст. 7 Монреальського протоколу, ст. 15 Стокгольмської конвенції.

[335] Ст. 7 Кіотського протоколу.

[336] Ст. 8 Конвенції про китобійний промисел.

[337] «Interpretation and implementation of the Convention: Possible measures for non-сompliance», document prepared by the CITES Secretariat for the 46th meeting of the Standing Committee, 12–15 March 2002, SC46 Doc. 11.3, para. 13.

[338] Decision IV/5 and annex V of the report of the Fourth Meeting of the Parties to the Montreal Protocol on Substances that Deplete the Ozone Layer (UNEP/OzL. Pro.4/15 of 25 November 1992).

[339] Див., наприклад, Decision VII/19: Compliance with the Montreal Protocol by Ukraine, Decision X/27: Compliance with the Montreal Protocol by Ukraine.

[340] UNECE, Review of the work done by the Working group on environmental impact assessment and adoption of decisions, Review of compliance with the Convention, Findings and recommendations further to a submission by Romania regarding Ukraine (EIA/IC/S/1), 27 February 2008.

[341] ЄЕК ООН, Доповідь про роботу Другої Наради Сторін, рішення ІІ/5b «Дотримання Україною своїх зобов’язань за Орхуською конвенцією», 13 червня 2005 р.

[342] Zovko I. International law-making for the environment: A question of effectiveness http://www. joensuu. fi/unep/envlaw/Julkaisut/Review/2005ReviewPartII. pdf

[343] UNEP Guidelines «Compliance with and enforcement of multilateral environmental agreements» 2002.

http://www. unep. org/dec/onlinemanual/Home/tabid/36/Default. aspx

[344] Rose G., Kurukulasuriya L. – P. 22.

[345] Safeguarding multilateral environmental agreements from international trade rules and settling trade and environment disputes outside the WTO. Is the WTO the only way? Briefing paper published by Adelphi Consult, Friends of the Earth Europe and Greenpeace. http://www. foeeurope. org/publications/2005/alternatives_wto. pdf

[346] Fitzmaurice M. A. International protection of the environment. – P. 365.

[347] Stephens T. International courts and environmental protection. – New York: Cambridge University Press, 2009. – P. 57–59.

[348] Fitzmaurice M. A. International protection of the environment. – P. 365.

[349] Stephens T. – P. 60–61.

[350] Kiss A., Shelton D. International environmental law. – P. 407.

[351] В. Міжнародне право середніх віків. – К.: Вид-во гуманіт. л-ри, 2008. – С. 362.

[352] Green L. C. The environment and law of conventional warfare // The Canadian Yearbook of International Law. – 1991. – Vol. 24. – P. 222–237.

[353] Bostian I. L. The environmental consequences of the Kosovo conflict and the NATO bombing of Serbia // Colorado Journal of International Environmental Law and Policy. – 2000. – Vol. 11. – P. 230–239.

[354] Н. Природозащитные аспекты деятельности МККК // Международное право (International Law). – 2006. – № 2. – С. 184–204.

[355] Kiss A., Shelton D. International environmental law. – P. 417.

[356] Wilcox W. A. Environmental protection in combat // Southern Illinois University Law Journal. – 1993. – Vol. 17. – P. 299–315.

[357] Cohan J. A. Modes of warfare and evolving standards of environmental protection under the International Law of War // Florida Journal of International Law. – 2002–2003. – Vol. 15. – P. 481–539.

[358] Там само.

[359] М., М. Міжнародне гуманітарне право: Підручник. – К.: Знання, 2007. – С. 59.

[360] Звичаєве міжнародне гуманітарне право. Норми // Український часопис міжнародного права. – 2006. – № 2. – С. 7–16.

[361] Конвенция о законах и обычаях сухопутной войны, 5(18) октября 1907 г. // Действующее международное право: В 3-х т. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – Т. 2. – С. 575–587.

[362] Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 01.01.01 года, касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов, 8 июня 1977 г. // Действующее международное право: В 3-х т. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – Т. 2. – С. 731–792.

[363] Kiss A. International humanitarian law and the environment // Environmental Policy and Law. – 2001. – Vol. 31, No. 4–5. – P. 223–231.

[364] Там само. – Р. 226.

[365] Cohan J. A. – P. 506.

[366] Green L. C. – P. 228.

[367] Cohan J. A. – P. 503.

[368] Cohan J. A. – P. 507.

[369] В. Международно-правовая охрана окружающей среды. – С. 618.

[370] За матеріалами Вікіпедії. http://ru. wikipedia. org/wiki/HAARP

[371] Morris V. Protection of the environment in wartime: the United Nations General Assembly considers the need for a new convention // The International Lawyer. – 1993. – Vol. 27. – P. 775–782.

[372] Kiss A., Shelton D. International environmental law. – Р. 407.

[373] С. Природоохранительный аспект международно-правовой проблемы разоружения. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1983. – С. 104.

[374] DaSilva E. Biological warfare, bioterrorism, biodefence and the biological and toxin weapons convention // Electronic Journal of Biotechnology. – 1999. – Vol. 2, No. 3. www. ejbiotechnology. info/content/vol2/issue3/full/2/index. html

[375] У 1996 р. МС ООН виніс також ухвалу на прохання ВООЗ. Суд ухвалив, що цей запит не стосується предмета відання ВООЗ, визначеного її Статутом, як того потребує п. 2 ст. 96 Статуту ООН; запит стосувався не наслідків застосування ядерної зброї для здоров’я людей, а правомірності самого застосування цієї зброї у світлі її наслідків для здоров’я людей і навколишнього середовища. Див.: , – С. 124.

[376] International Court of Justice. Legality of the threat or use of nuclear weapons. Advisory opinion of 8 July 1996 // Reports of Judgments, Advisory opinions and Orders. – 1996. – P. 226–267.

[377] Kiss A., Shelton D. International environmental law. – P. 340.

[378] Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», 8 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.

[379] Обзор ядерной безопасности за 2005 год. http://www. iaea. org/About/Policy/GC/GC50/GC50InfDocuments/Russian/gc50inf-2_rus. pdf

[380] McMillan K. Strengthening the international legal framework for nuclear energy // Georgetown International Environmental Law Review. – Summer 2001. http:///p/articles/mi_qa3970/is_200107/ai_n8979890/

[381] McMillan K. Strengthening the international legal framework for nuclear energy.

[382] Sands Ph. Principles of international environmental law. – P. 648.

[383] McMillan K. Strengthening the international legal framework for nuclear energy.

[384] Обзор ядерной безопасности за 2005 год.

[385] , – С. 451–452.

[386] Kiss A., Shelton D. International environmental law. – P. 329.

[387] Kiss A., Shelton D. International environmental law. – P. 329–333.

[388] М., О., Бонайн Дж. Е. – С. 311.

[389] Kiss A., Shelton D. International environmental law. – P. 336.

[390] Sands Ph. Principles of international environmental law. – P. 675.

[391] Там само. – Р. 677–678.

[392] WTO, Brazil – measures affecting imports of retreaded tyres // Report of the Appellate Body: WT/DS332/AB/R/. - 3 December 2007. – P. 101–102.

[393] Louka E. – P. 445–446.

[394] S. D. Myers, Inc., («SDMI») v. Government of Canada, Partial Award, Nov. 11, 2000 (NAFTA Arbitration Case).

[395] Пригоди кислих гудронів // Дзеркало тижня. – № 27(606). – 15–21 липня 2006 р.

[396] Sands Ph. Principles of international environmental law. – P. 625.

[397] Kiss A., Shelton D. International environmental law. – P. 329.

[398] Sands Ph. Principles of international environmental law. – P. 625.

[399] Додаток ІІІ включає: 1) пестициди (2, 4, 5-т, альдрин, каптафол, хлордан, хлордимеформ, хлорбензилат, ДДТ, дильдрин, диносеб та солі диносеба, 1, 2-дибромметан, фторацетамід, сполучення ртуті, гептахлор, гексахлорбензол, ліндан, НСН (змішані ізомери), монокротофос, пентахлорфенол); 2) особливо небезпечні пестицидні сполуки (метамідофос, фосфамідон, метилпаратіон, паратіон); 3) промислові хімікати (кроцидоліт, поліброміровані дифеніли (ПБД), поліхлоровані дифеніли (ПХД), трис (2-, 3-ібромпропіл) фосфат, поліхлоровані терфеніли (ПХТ).

[400] Додаток А містить список стійких органічних забруднювачів, які підлягають ліквідації: альдрин, хлордан, дильдрин, ендрин, гептахлор, гексахлорбензол, мирекс, токсафен, поліхлоровані дифеніли (ПХД).

[401] Додаток В містить список стійких органічних забруднювачів, які підлягають обмеженню: ДДТ (1-1-1трихлор-2,2-біс (n-хлорфеніл)етан), використання якого дозволено з єдиною метою — боротьба з перенесенням хвороб. ДДТ дозволено використовувати в деяких країнах як засіб боротьби з малярією, але тільки в тих випадках, коли безпечних, ефективних та доступних у фінансовому плані місцевих альтернативних засобів немає.

[402] Додаток С стосується стійких органічних забруднювачів у випадку їх ненавмисного утворення і викиду з антропогенних джерел: поліхлоровані дибензо-п-діоксини й дибензофурани (ПХДД/ПХДФ), гексахлорбензол (ГХБ), поліхлоровані дифеніли (ПХД). Діоксини утворюються ненавмисно в результаті неповного згоряння, а також під час виробництва деяких пестицидів та інших хімікатів. Вони також присутні у викидах автотранспортних засобів, тютюновому диму й диму, що виникає при спалюванні дерев та вугілля. Згідно з Конвенцією держави зобов’язані згорнути до 2025 року експлуатацію встановленого обладнання, наприклад, електричних трансформаторів і конденсаторів, що містять ПХД.

[403] Про наслідки використання ядерної енергетики та відповідний міжнародно-правовий механізм регулювання мова йшла на початку цього розділу.

[404] Жовтий/білий фосфор є сильною отрутою. У 1906 р. в Берні було підписано Міжнародну конвенцію про заборону використання жовтого фосфору у виробництві сірників (у той час вони були поширеним засобом самогубства в Європі). У Додатку № 3 до Конвенцій про звичайні види озброєння 1980 р. накладається заборона на використання цієї речовини проти мирного населення. Крім того, в Базельській конвенції у Додаток І були внесені органічні сполуки фосфору.

[405] Мировой океан и международное право. – С. 11.

[406] Резолюція ГА ООН 2172 (ХХІ) «Ресурси моря» від 6 грудня 1966 р.

[407] Мировой океан и международное право. – С. 22.

[408] Там само. – С. 19.

[409] Там само. – С. 28.

[410] Shearer I. Oceans management challenges for the law of the sea in the first decade of the 21st century / Ocean management in the 21st century: Institutional frameworks and responses / edited by Alex G. Oude Elferink, Donald R. Rothwell. – Leiden/Boston: Martinus Nijhoff Publishers, 2004. – P. 14–15.

[411] Див., наприклад: Джакартський мандат про морське та прибережне біорізноманіття, схвалений на 2-й Конференції Сторін Конвенції про біорізноманіття у 1995 р.

[412] Louka E. – P. 144.

[413] Мировой океан и международное право. – С. 94.

[414] вважає, що ця норма відображає міжнародно-правову звичаєву норму.

[415] Згідно з документом до наземних джерел належать: міські, промислові або сільськогосподарські джерела на суші, як стаціонарні, так і рухомі; джерела забруднення в результаті діяльності на стаціонарних або мобільних конструкціях, розташованих у морі, у межах національної юрисдикції, за винятком випадків, коли їх використання регулюється міжнародними угодами.

[416] Морський район, що тягнеться у випадку водотоків до кордону прісної води і включає міжприпливні зони та солоні болота, пов’язані з морем.

[417] Global programme of action for the protection of the marine environment from land-based activities. – UNEP(OCA)/LBA/IG.2/7. – 5 December 1995. – 61 р.

[418] Мировой океан и международное право. – С. 12.

[419] Організми, що живуть на морському дні.

[420] Мировой океан и международное право. – С. 168–169.

[421] Мировой океан и международное право. – С.175—177. Серед негативних наслідків автори називають зниження інтенсивності фотосинтезу фітопланктону, падіння первинної продуктивності, а також довготривалий негативний вплив різних металів (цинк, мідь, залізо, марганець, ртуть, свинець) на фауну і флору Світового океану.

[422] Мировой океан и международное право. – С. 151.

[423] Timageis G. International control of marine pollution. – N. Y. Oceana Publications (Dobbs Ferry, N. Y), 1980. – P. 110.

[424] Мировой океан и международное право. – С. 151–152.

[425] На відміну від неї, Конвенція ООН цей вид також відносить до захоронення.

[426] Протокол заборонив захоронення всіх без винятку радіоактивних відходів, тимчасом як початково Лондонська конвенція забороняла захоронення лише високорадіоактивних відходів. Тривалий час невирішеним залишалося питання, чи поширюється дана заборона на захоронення радіоактивних відходів у надрах морського дна, проте 13-та Консультативна Нарада Сторін ухвалила в 1990 р. резолюцію, згідно з якою мораторій 1983–85 рр. про заборону захоронення всіх радіоактивних відходів у морі поширюється і на їх захоронення у надрах морського дна. Крім того, заборона на захоронення цієї категорії відходів міститься в Договорі про Антарктику 1959 р., Договорі Раратонга 1985 р., Об’єднаній конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом і про безпеку поводження з радіоактивними відходами 1997 р. (заборона поширюється лише щодо району дії Договору про Антарктику).

[427] Секвестрація означає процес видалення CO2 з атмосфери. Відомі такі джерела абсорбції CO2 (природна секвестрація): океан, рослини й інші організми, що використовують фотосинтез, ґрунт. Штучна секвестрація може здійснюватися: шляхом «ін’єкції» на дно океану з утворенням «озер» рідкого вуглекислого газу (заборонено Лондонською конвенцією), геологічної секвестрації – шляхом «ін’єкції» в підземні геологічні формації, мінеральної секвестрації, секвестрації за допомогою ГМО.

[428] Friedrich J. Carbon capture and storage: A new challenge for International Environmental Law // Heidelberg Journal of International Law. – 2007. – Vol. 67. – P. 211–227.

[429] Балтика під загрозою // Дзеркало тижня. – 17 лютого 2007 р. – № 6(635).

[430] Мировой океан и международное право. – С. 13.

[431] Там само.

[432] В. – С. 11.

[433] Зазначені повноваження й обов’язки держави прапора підтверджені в Угоді ФАО про забезпечення виконання міжнародних заходів щодо збереження та управління стосовно риболовних суден у відкритому морі 1993 р.

[434] Органи державної влади різних держав укладають між собою меморандуми про взаєморозуміння з метою вдосконалити й гармонізувати державні інспекції в портах: Меморандум про взаєморозуміння щодо інспекції суден державами порту для регіону Європи та Північної Атлантики 1982 р., Азіатсько-Тихоокеанський меморандум про взаєморозуміння 1993 р., Меморандум про взаєморозуміння щодо контролю, здійснюваного державою прапора в Чорному морі, 2000 р. Такі меморандуми існують практично в усіх регіонах Світового океану. Відповідно до загального правила кожна держава на власний розсуд оголошує свої порти відкритими або закритими для заходу іноземних суден, однак практиці відомі випадки, коли судну було відмовлено у праві зайти в порт з екологічних міркувань: у 1971 р. голландському судну «Стела Маріс» відмовили кілька західноєвропейських портів у зв’язку з перевезенням ним отруйних речовин, призначених для захоронення в морі; в 1980 р. грецькому танкеру було відмовлено в заході у порт «Салом» на Шетландських островах у зв’язку з виявленою великою нафтовою плямою за його кормою.

[435] Конвенція ООН розширила повноваження прибережної держави за рахунок встановлення виключної економічної зони у 200 морських миль.

[436] Пункт 2 ст. 220 обмежує повноваження прибережної держави із забезпечення виконання своїх норм і правил обов’язком не завдавати шкоди праву мирного проходу в територіальному морі, проте ст. 19 відносить до дій, які порушують право мирного проходу, лише «будь-який акт навмисного і серйозного забруднення», у той час як критерії «серйозності» документ не встановлює.