Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра (стр. 12 )

Робота з батьками і сім'ями учнів - один з найважливіших напрямів діяльності сучасного вчителя і одночасно одна з «найвужчих» ланок у його практичній діяльності. В зв'язку з цим значно зростає актуальність підготовки вчителів, класних керівників до проведення роботи з батьками, організації їх педагогічного всеобучу.

Помилки в етичному вихованні обдарованих дітей нерідкі в сім'ях, де росте одна дитина. Єдині діти живуть серед дорослих, мало спілкуються з однолітками і поступово починають усвідомлювати винятковість свого становища, а іноді і користуватися цим. Часто батьки таких дітей самі займають неправильну позицію у відносинах з ними. У одних разах дітей понадміру балують, виконують всі їх примхи, постійними турботами обмежують самостійність, знижуючи тим самим можливість нормального розвитку. У інших, покладаючи на дитину всі свої надії і переоцінюючи її ще незміцнілі сили, батьки займають весь вільний від школи час сина або дочки заняттями музикою, іноземною мовою, фігурним катанням, художньою гімнастикою і т. д. В результаті - з життя дитини йдуть дитяча гра, забави, дитяча безпосередність, спілкування з однолітками. Оскільки ці діти спілкуються майже виключно з дорослими, у них згодом намічається тенденція до передчасного дорослішання. Вони ростуть маленькими резонерами: завжди все знають, про все мають власну думку, безцеремонно втручаються в розмову, безапеляційно відстоюють свої думки, прагнуть уразити співрозмовника великою кількістю відомостей, часто поверхневих знань [79].

Спостереження багатьох вчителів показують, що в сім'ях, де діти повсякденно спілкуються з братами і сестрами, вони ростуть більш життєдіяльними, швидше налагоджують контакти, знаходять своє місце в колективі. Розмовляючи з батьками, що мають одну дитину, доцільно зупинити їх увагу на наступних питаннях [61, 199]:

1. Розвиваючи здібності дитини, не треба виховувати в ньому свідомість своєї винятковості. Це майже завжди приводить до розчарування, незадоволення, конфліктів з товаришами. А нездійснені підвищені домагання, поразки в спорах, іноді і в сварках з однолітками хворобливо позначаються на таких дітях.

2. Приділяючи увагу єдиній дитині, треба стежити, щоб у нього не вкоренилися егоїстичні схильності. Егоїзм народжує вимогливість, претензії до навколишніх. Деякі батьки, засліплені любов'ю до своєї єдиної дитини, іноді не помічають або не вважають потрібним помічати недозволенність його вчинків. У інших же це викликає протест, недоброзичливість. Діти не люблять тих, хто прагне виділитися. І дитина, не привчена до справедливої оцінки своїх вчинків, більшість з яких оцінювалася дорослими позитивно (навіть якщо вони і не були такими), попадаючи в новий колектив, довгий час не може знайти в ньому своє місце, фактично і в колективі залишається самотнім.

3. У сім'ях, де росте єдина обдарована дитина, доцільно заохочувати і навіть самим організовувати його спілкування з однолітками: запрошувати їх в гості, декількома сім'ями ходити в театр, на екскурсії і т. д. Зустрічей з дітьми тільки в класі для задоволення потреби дитини в спілкуванні недостатньо. Вдома, в сім'ї, в кругу близьких людей в ньому розкриваються нові риси і якості. Тут він господар, що приймає гостей. Закони гостинності примушують бути більш поступливим, доброзичливим, дбайливим.

Про виховання в сім'ї єдиної дитини вчитель говорить в індивідуальній бесіді. Можна організувати консультацію для окремої групи батьків. У цьому випадку батьки зможуть обмінятися думкою, порадитися один з одним, перейняти чийсь досвід.

Зустрічаються труднощі у вихованні дитини, де конфлікти між батьком і матір'ю переходять кордони всередині - сімейних розбіжностей. Задача, яку повинна вирішити школа в роботі з неблагополучними сім'ями, - спробувати всіма засобами забезпечити охорону інтересів дитини. А це означає так вплинути на батьків, щоб вони усвідомили відповідальність за зростаючу людину, відчули б свою провину, згубність свого способу життя і, головне, щоб вони захотіли перебудувати життя, змінити сімейний устрій, характер взаємовідносин. Тут потрібно використовувати всі можливі форми і методи роботи: переконання, роз'яснення, приклад інших батьків, посилений контроль [13, 177].

Особливо великі труднощі представляють сім'ї, в яких батько або мати п'ють. І навіть якщо пияцтво не має злісної форми, а виражається в застіллях, періодичному вживанні спиртного, вчитель бере такі сім'ї під особливий контроль. Він регулярно відвідує цю сім'ю, цілеспрямовано проводить з батьками індивідуальні бесіди. З іншого боку, страх перед сімейними бешкетами робить дітей боязкими, невпевненими в собі. Часто в таких сім'ях діти через несправедливе поводження з ними зростають злісними, мстивими, брехливими. З'являються нервові тики, страхи, заїкання, нічне нетримання сечі, нав'язливі рухи, поганий сон. Такі умови сімейного життя дуже негативно позначаються на особистості обдарованої дитини.

Працюючи з різними типами сімей, у яких виховуються обдаровані діти, класний керівник має дотримуватися низки рекомендацій.

1. Сім'я, в якій «важкі» батьки. Це часто одинока мати, якій дитина заважає влаштувати особисте життя. Атмосфера в такій сім'ї характеризується холодністю, байдужістю. Для досягнення контакту з такою сім'єю класний керівник може застосувати таку стратегію:

- розташувати матір до себе, заручитися довірою, якщо вона поставиться насторожено, не поспішати ображатися;

- спробувати подивитися на себе очима матері. Це допоможе краще зрозуміти і контролювати своє до неї ставлення;

- зацікавити долею підлітка, пробудити відповідальність за його і її, матері, майбутнє;

- делікатно, тактовно доторкнутися до потаємних почуттів, природного бажання матері влаштувати своє особисте життя, пробудити в ній потребу в душевних контактах з дитиною, в обміні думками, спільному вирішенні повсякденних життєвих проблем. Спробувати відкритися дитині, розповісти їй про плани свого особистого життя.

2. Сім'я, де панує бездоглядність. У сім'ях цього типу батьки, як правило, вживають алкоголь. Для батьків і матерів характерною є обмеженість, бідність почуттів, відсутність духовних зв'язків з дітьми. Завдання класного керівника - терпляче, без повчання і докорів довести батькам згубність їх «способу життя» на зростаючу особистість, звернути увагу на випробувані підлітком переживання, біль, сором і образу за батька й матір, провідних аморального життя. З'ясувати, хто з батьків має найбільший авторитет у сім'ї, хто може стати опорою у зміні досвіду, умов життя. Підлітка необхідно включити в більш широке спілкування з оточуючими людьми, морально підтримати, встановити контроль.

3. Сім'ї, які характеризуються педагогічної неграмотністю батьків. У такій сім'ї батьки не розуміють дітей, виявляють повне незнання методів впливу, недооцінюють значення сімейного виховання, підривають авторитет школи і вчителів. Завдання класного керівника - сформувати у батьків потребу в педагогічних знаннях через проведення з ними консультацій, включення в систематичну і методичну роботу школи з батьками учнів. І ще: навіяти думку про те, що всі діти потребують освічених батьків.

4. Сім'ї, в яких віддається пріоритет матеріального благополуччя над духовним життям. У таких сім'ях діти, як правило, ростуть егоїстами, практичними споживачами. І батьки ці якості заохочують. Завдання класного керівника - змінити орієнтацію батьків тільки на матеріальні цінності, зацікавити внутрішнім духовним світом. Добре допомагає «дипломатичний підхід» при зустрічах з батьками вдома, у школі використовувати непрямий вплив, спираючись на їхні здорові інтереси, наводячи при цьому приклади з життя інших родин, на служіння людям, доброту, благородство вчинків.

5. Сім'ї, в яких батьки пред'являють дітям завищені вимоги, які межують з жорстокістю. У таких сім'ях дітей карають, часто фізично, за найменшу провину. І, як результат, діти ростуть жорстокими і озлобленими. Завдання класного керівника - довести батькам, що з дитиною необхідно спілкуватися як з рівним, відмовлятися від дій з позиції сили, ставитися до нього як до людини, яка має право на самостійність і повагу, що терпіння і поблажливість до дитини - головний засіб у вихованні.

Окрім зазначених рекомендацій, у роботі із неблагополучними сім'ями педагог має дотримуватись і низки принципів:

1. Незвинуваченість сім'ї.

2. Індивідуальний підхід.

3. Постійний контакт із сім'єю впродовж тривалого часу.

4. Правильно побудовані взаємовідносини між сім'єю та вчителем.

5. Повага до членів сім'ї.

6. Орієнтація на позитивний потенціал сім'ї, на її здатність до самовдосконалення.

7. Гнучке залучення широкого спектру методів і прийомів у роботі вчителя-вихователя [78].

Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім'ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв'язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної сім'ї.

Висновки

Організація спільної роботи школи і сім'ї у роботів з обдарованими дітьми є особливо актуальною і значимою проблемою сьогодення.

Сімейне виховання - це природна і постійно діюча ланка виховання, що обумовлює розвиток людини на всіх стадіях її життя. Тому у своїй виховній діяльності система освіти має спиратися на сім'ю, підвищувати її психолого-педагогічну культуру, активно впливати на взаємини між її членами.

Спільна робота школи з сім'ями у яких виховуються обдаровані діти має ґрунтуватися на принципах гуманістичної педагогіки: пріоритетності сімейного виховання, громадянськості, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків, ретроспективності, педагогізації батьків.

Проведена нами дослідницька робота з проблеми співпраці школи та сім'ї у роботі з обдарованими дітьми дала змогу дійти таких висновків:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що проблема співпраці школи та сім'ї знайшла своє відображення у працях давніх мислителів, педагогів-класиків та педагогів-новаторів, серед яких, зокрема: Аристотель, Я. Коменский, Ж. Руссо, Г. Песталоцці, М. Барановський, Я. Корчак, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.

2. Розкриваючи науково-теоретичні засади співпраці школи з батьками обдарованих учнів початкової школи ми з'ясували, що оптимізація взаємодії школи і сім'ї - необхідна умова успішного виховання і навчання дітей. Там, де вчителі і батьки виступають єдиним фронтом, там звичайно краще поставлена навчально-виховна робота школи і правильно організовано виховання дітей у сім'ї.

У цих відносинах школи та сім'ї нерідко зустрічається багато недоліків, серед яких: відсутність яких-небудь контактів в педагогічному впливі на дитину; вчитель іноді має невизначене уявлення про батьків учня, а батьки знають про вчителя тільки зі слів дитини; взаємне або одностороннє невдоволення один одним, мовчазне або відкрите несхвалення дій один одного, недовір'я і зневага аж до яскраво вираженої неприязні, часом перехідної у взаємні образи і приниження людської гідності, в гострий конфлікт, в який неминуче залучаються і діти, і який, внаслідок цього, не може не надавати руйнівної дії на педагогічний процес.

Окрім того, у процесі співпраці школи та сім'ї виникає низка протиріч: протиріччя, зумовлені труднощами і складностями процесу навчання і виховання; протиріччя, зумовлених відмінністю в типі відносин школи і сім'ї до дитини; протиріччя, пов'язані з різним рівнем педагогічної підготовки сторін; протиріччя, що виникають під впливом різної інформованості сторін про дитину та неадекватне встановлення вимог сторін. Їх усунення є важливим завданням вчителя початкової школи.

3. На основі вивчення психологічної літератури ми з'ясували, що поняття «обдарованість» є досить багатогранним, оскільки немає єдиного підходу до розкриття змісту цього поняття. Так, поняття «обдарованість» визначається науковцями як: якісно своєрідне сполучення здібностей (Б. Тєплов); індивідуальна своєрідність здібностей людини (Г. Костюк); набір здібностей (Н. Лейтес); сукупність особистісних характеристик людини (Л. Слободянюк); високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей (В. Юркевич); індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини (С. Гончаренко); єдність трьох характеристик: інтелектуальні здібності, креативність і наполегливість (Дж. Рензуллі).

У контексті нашого дослідження під обдарованістю ми розуміємо комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Отже, обдарованість виступає як інтеграція різних здібностей з метою досягнення позитивних результатів конкретної діяльності.

4. На основі врахування недоліків в організації співпраці сучасної початкової школи із батьками обдарованих дітей нами було визначено та обґрунтовано напрями спільної роботи школи і сім'ї у роботі з обдарованими дітьми, а саме: вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу; організація педагогічного всеобучу батьків обдарованих дітей з метою формування їх педагогічної культури; корекція виховної діяльності сімей з різним типом сімейного благополуччя. У практиці сучасної початкової школи використовують найрізноманітніші форми і методи роботи з батьками обдарованих учнів, спрямовані на реалізацію вище перелічених напрямів: педагогічний лекторій, позакласний педагогічний всеобуч, університет педагогічних знань, конференція батьків з проблем виховання обдарованих дітей, класні батьківські збори, відвідування батьків вдома, листування, ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою, виконання батьками практичних рекомендацій, прохань.

Однак проведене нами дослідження не претендує на вичерпне розв'язання поставленої проблеми. Подальшого вивчення потребують такі аспекти:

- форми спільної роботи школи та сім'ї у вихованні обдарованих учнів початкової школи;

- методи спільної роботи школи і сім'ї у роботі з обдарованими дітьми;

- умови організації та керівництва співпрацею початкової школи з батьками обдарованих дітей.

Їх вирішення буде сприяти поліпшенню організації спільної роботи школи і сім'ї у роботі з обдарованими дітьми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров педагогика / - М., 19с.

2. Алексєєнко Т. Ціннісні орієнтири сімейного виховання / Т. Алєксєєнко // Рідна школа№10. - С.69-72.

3. Аристотель. Политика / Аристотель// История зарубежной дошкольной педагогики. - М.: 1994. - С.25-27.

4. Педагогіка: для семинарий учительских і учителів шкіл народних / - М.: Руска Школа, 19с.

5. Бардман детей в семье / - М.: Педагогика, 19с.

6. Барташнікова І. А. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності у дітей 5-7 років / Барташнікова І. А., Барташніков О. О. - Т.: Богдан, 19с.

7. Барташнікова І. А. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 років / Барташнікова І. А., Барташніков О. О. - Т.: Богдан, 1с.

8. Барташнікова І. А. Як визначати рівень розумового розвитку дитини? Діагностика готовності дітей до навчання в школі. Тести для дітей 5-7 років / Барташнікова І. А., Барташніков О. О. - Т.: Богдан, 19с.

9. Бех І. Д. Особистість народжується в сім'ї / І. Д.Бех // Початкова школа№2. - С

10. Монолог... или диалог?: [закономерности развития и формирования побуждений детей в семье] / - М.: Знание, 19с.

11. Кіровоградський колегіум: вчора, сьогодні, завтра / М. Борисова // Обдарована дитинаС. 2-6

12. Біанко де Бланко. Батьківські збори: Плюсы и минусы обучения за границей / Біанко де Бланко // Журнал для батьків№1. - С.22-25.

13. Сімейне виховання, гарант морального становлення особистості / М. Боришевський // Початкова школа№4. - С. 17-19.

14. Національна програма «Освіта Прикарпаття» : формування виховного ідеалу / М. Буграк // Голос Покуттясічня.

15. Концепція демократизації українського виховання / : Школяр, 19с.

16. Водзинский -бытовая культура / - Мн. : Нарасвета, 19с.

17. Волкова воспитать здорового ребенка / - К. : Радянська школа, 19с.

18. Не подлежит оправданию / - М. : Педагогика, 20с.

19. Вулгаїв П. Виховання маленьких дітей в українській родині / Вулгаїв П. // На грані двох світів№1. - С. 2-4.

20. Гагозіна В. Батькам про розвиток творчих здібностей дітей / В. Гагозіна // Рідна школа№12. - С.66-69.

21. Про статеве виховання дітей у сім'ї та школі / - Т. : Богдан, - 19с.

22. О признаках детской одаренности / // Вопросы психологии№4. - С.9-13

23. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXIстоліття») - Київ, 19с.

24. Діалоги про виховання : [кн. для батьків] / Упоряд. , Редкол.: (відп. ред) та ін. - К.: Рад. школа, 198с.

25. Додукіна О. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім'ї / О. Додукіна // Початкова школа№6. - С.6-12.

26. Етнопсихічні орієнтири сімейного виховання : [навч-метод. посібник] / Ред. Л. Є. Орбан - Івано-Франківськ, 19с.

27. Єременко йде до школи / Єременко Г. М - К.: Знання, 19с.

28. Єромицький П. Щедрі порадники батьків / П. Єромицький //Радянська освітачервня. - С. 11-13.

29. Зазимко і теоретичні підходи до визначення обдарованості / // Обдарована дитина№8. - С.5-12.

30. Закон України «Про освіту». - К., 19с.

31. Є. Сімейна педагогіка / Є. - К. : Знання, 19с.

32. Івасів Л. Узгодження дій: Спільна робота дошільного закладу, сім'ї і школи з фіз. виховання дошкільників / Л. Івасів // Дошкільне виховання - 1996. - №1. - С. 18-19.

33. Ковалев семейного воспитания / - Мн. : Нарсвета, 19с.

34. Ковбас - один із основоположників теорії українського родинного виховання / // Сподвижник української етнопедагогіки: Серія «Педагогіка, етнопедагогіка». - Івано-Франківськ, 1999. - Вип.25. - С.131-133.

35.Коломинский о психологии детей шестилетнего возраста : [книга для учителя] / , Е. А Панько - М.: Просвещение, 19с.

36. Комановський І. В. Педагогічний всеобуч батьків першокласників / І. В. Комановський // Початкова школа№3. - С.60-63.

37. Коменский наследие / , -Ж., [cост. , ] - М.: Педагогика, 19с.

38. Коменский педагогические сочинения. / М // [Под ред. и др]. - М.: Педагогика, 19с.

39. Концепція української національної школи-родини / - К. : Школяр, 1992. - С. 122-132.

40. Конституція України. - К.: Право, 19с.

41. Концепція народної освіти України : Проект / Світ молодігрудня. - С. 16-23.

42. Концепція національного виховання / Рідна школа, 1995. - №6. - С.18-25.

43. Корнієнко івські збори у початкових классах : [метод. Посібник] / Корнієнко С. М. - Тернопіль, 19с.

44. Как любить детей? / Я. Корчак - М.: Просвещение 19с.

45. Как любить ребёнка? Книга о воспитании : [сборник : пер. с польского] / Я. Корчак - М.: Политиздат, 19с.

46. Костів В. Методика виявлення рівня моральної вихованості дітей з неповних сімей / В. Костів - Івано-Франківськ, 19с.

47. Костів В. Проблеми виховання дітей із неповних сімей / В. Костів // Сподвижник української етнопед агогіки : Серія «Педагогіка, етнопедагогіка» - Вип. 25. - Івано-Франківськ, 1999. - С. 150-153.

48. Костів В. Родинні взаємини і проблеми виховання дітей : [збірник статей] / В. Костів. - Івано-Франківськ, 19с.

49. Кравцов ребенок : Психологическая готовность к школе / , - М.: Знание, 19с.

50. Кравченко батькам у вихованні дітей / , Трубавіна І. М. : К.: ДЦССМ, 20с.

51. Кульчицкая о воспитании культуры детей / Е. И Кульчицька - К. : Радянська школа, 19с.

52. Лешан Эра. Когда ваш ребенок сводит вас с ума : [пер. с англ.]. - М. : Педагогика, 19с.

53. Концепція обдарованості / Л. Липова, Л. Морозова, С. Ренський // Рідна школа№4. - С.10-12.

54. У єдності з сім'єю / Н. Лисенко // Дошкільне виховання. -1990. - №4. - С.18-19.

55. Луцик їнська сім'я, її виховні функції / - Дрогобич, 19с.

56. С Книга для батьків: Лекції про виховання дітей / - К. : Радянська школа, 19с.

57. Медведев починається в сім'ї: із азбуки сімейного виховання / , Над'ярний А. В. - К.: Молодь, 19с.

58. Мудрость воспитания. Книга для родителей [cост. -Бад и др.] - М. : Педагогика, 19с.

59. Нікітін сім'я: Ми і наші діти / Б. П Нікітін, Л. О Нікітіна // Початкова школа№5. - С.14-17.

60. Одаренность. Рабочая концепция // Президентская программа «ДетиРоссии». Министерство общего й спеціального образования Российской Федерации // Обдарована дитина. 2000. - №3. - С.2-5

61. Організація роботи з батьками : [за редакцією М. Кривка] - Рівне, 19с.

62. Падалка ічні технології / С, Нісімчук А. М., Смолюк. О., - К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. , 19с.

63. Педагогічний батьківський ліцей // Рідна школа№3. - С.63-65.

64. Педагогічні задачі і завдання для батьків : [посібник / Підгок В. Г., Постовий та ін.] - К.: Радянська. школа, 19с.

65. Рензулли Дж., Основные концепции одаренности й творчества / Рензулли Дж., - М.: Просвищение 20с.

66. Рибальченко І. М. Взаємодія з батьками / І. М. Рибальченко. - Х. : Основа, 20с.

67. Ребенок и уход за ним / : [пер. с англ.] - К.: Наук, думка, 19с.

68. Стельмахович ість народної педагогіки / Г - К. : Знання, 19с.

69. Стельмахович дидактика / Г - К. : Знання, 19с.

70. Стельмахович іональна педагогіка / Стельмахович ітас.

71. Стельмахович обрядовість українців: Види гри. Народна іграшка / Стельмахович правдас.

72. Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до XIX ст. / // Рідна школа№3. - С. 14-19.

73. Стельмахович їнська народна етнопедагогіка / Стельмахович М. Г. // Початкова школа№8. - С

74. Сухомлинський івська педагогіка / Сухомлинський В. О. - К. : Радянська школас.

75. Сухомлинський віддаю дітям / О - К. : Радянська школа, 1997. - С.72-79.

76. Теплов й одаренность / Теплов трудыс.

77. Чудновский : дар или испытание / , - М.: Знание, 19с.

78. Шквир роботи класного керівника : навч. посібник для вчителів початкової школи, студентів і викладачів факультетів підготовки майбутніх учителів початкових класів вищих педагогічних навчальних закладів / [за ред. докт. пед. наук ] - Хмельницький: ХГПІ, 20с.

79. Школа батьківства // Психолог№2с.

80. Ягупов іка : [навч. посібник] / - К. : Либідь, 20с.

81. Развитие творческой одаренности детей школьного возраста / // Одаренные дети№2 - С.16-18.

ДОДАТКИ

Додаток А

Тест для батьків

«Чи допомагаєте ви своїй дитині стати обдарованою людиною?»

1. Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче й чесно.

2. Серйозні запитання й висловлювання дитини я сприймаю серйозно.

3. Я встановив(ла) стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.

4. Я не сварю дитину за безлад у кімнаті або на столі, якщо це пов'язано з творчим заняттям і її робота ще не закінчена.

5. Я надав(ла) в розпорядження дитини кімнату або частину кімнати винятково для її занять.

6. Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є. а не за її досягнення.

7. Я доручаю дитині посильні клопоти.

8. Я допомагаю дитині складати її особисті плани та приймати рішення.

9. Я беру дитину в поїздки цікавими місцями.

10. Я допомагаю дитині поліпшувати результати її роботи.

11. Я допомагаю дитині вчитися, нормально спілкуватися з дітьми з різних соціальних верств.

12. Я встановлюю розумні стандарти поведінки й стежу, щоб дитина їх дотримувалася.

13. Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша від інших дітей.

14. Я ніколи не караю дитину приниженням.

15. Я забезпечую дитину книгами та матеріалами для поглиблення її знань.

16. Я привчаю дитину мислити самостійно.

17. Я регулярно читаю дитині книжки.

18. Я привчаю дитину до читання з малих літ.

19. Я спонукаю дитину вигадувати історії та фантазувати.

20. Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.

21. Я щодня знаходжу час. щоб побути з дитиною сам-на-сам.

22. Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейних справ і подорожей.

23. Я ніколи не сварю дитину за допущені нею помилки.

24. Я хвалю дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні.

25. Я навчаю дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

26. Я роблю практичні експерименти з метою виявлення пізнавальних інтересів дитини.

27. Я залучаю дитину до участі в різних іграх.

28. Я спонукаю дитину знаходити проблеми й вирішувати їх.

29. У заняттях дитини я знаходжу щось гідне похвали.

30. Я не хвалю її безпредметно й нещиро.

31. Я чесна(ий) в оцінці своїх почуттів стосовно дитини.

32. Не існує тем, які я зовсім вилучаю з обговорення з дитиною.

33. Я даю дитині можливість дійсно приймати рішення.

34. Я допомагаю дитині бути особистістю.

35. Я допомагаю дитині знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу.

36. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її особистих здібностей.

37. Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини, кажучи їй: «Я цього теж не можу».

38. Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.

39. Я вірю в її здоровий глузд. довіряю їй.

40. Я волію, щоб основну частину роботи, за яку взялася дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо я не впевнений(а) у позитивному результаті.

Додаток Б

Пам'ятка для батьків щодо виховання обдарованих дітей

Шановні батьки, для уникнення проблем та досягнення максимальних результатів у вихованні вашої обдарованої дитини пропонуємо дотримуватись наступних положень:

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона - єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато - лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання - найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний - вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття, про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.

10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.

11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).

12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.

15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).

16. Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

17. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

18. Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

19. Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

20. Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

21. Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

22. Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.

23. Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини - терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

24. Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.

25. Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

26. Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись:

- читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запам'ятати художні особливості мови, мовні звороти;

- збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні;

- намагайся не лише запам'ятати мову оратора, а й прийоми її побудови;

- стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів - це збіднює мову;

- стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій;

- щодня читайте вголос по 15-20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

Сподіваємося, що ці поради допоможуть вам у вихованні та навчанні вашої обдарованої дитини.

Додаток В

Поради батькам щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

7. Показуйте дитині цікаві місця.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10. Ніколи не карайте дитину приниженням.

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12. Привчайте дитину самостійно мислити.

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15. Уважно ставтеся до потреб дитини.

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23. Допомагайте дитині бути особистістю.

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

Додаток Д

План роботи батьківського лекторію «Університет педагогічних знань»

№	Тема засідання	Термін
1-й клас
1.	Єдині педагогічні вимоги сім'ї та школи у вихованні обдарованої дитини	Вересень
2.	Психологічні особливості обдарованих дітей	Жовтень
3.	Адаптація обдарованої дитини в школі	Листопад
4.	Організація режиму дня для обдарованого школяра	Грудень
5.	Будемо здорові! (Результати медичної діагностики обдарованих дітей. Рекомендації)	Січень
6.	Спілкування в родині, де виховуються обдаровані діти	Лютий
7.	Організація дозвілля обдарованих дітей	Березень
8.	Підсумки роботи за рік	Травень
2-й клас
1.	Виховання працелюбності в обдарованих учнів	Вересень
2.	Домашня навчальна робота обдарованих другокласників	Листопад
3.	Виховання культури поведінки у обдарованих дітей	Грудень
4.	Психогенетика: психічні причини фізичних захворювань	Лютий
5.	Естетичне виховання обдарованих школярів у родині	Березень
6.	Виховання цікавості до читання. «Родинні» читання	Квітень
3-й клас
1.	Піклування батьків про фізичне та психічне виховання, здоров'я обдарованих дітей загалом	Жовтень
2.	Заохочування й покарання обдарованих дітей у родині	Листопад
3.	Розвиток пізнавальних інтересів у обдарованих молодших школярів	Грудень
4.	Проблеми виховання обдарованих дітей у неповних сім'ях	Лютий
5.	Телебачення і діти	Березень
6.	Роль сімейних традицій у вихованні обдарованих молодших школярів	Квітень
4-й клас
1.	Народна педагогіка про виховання обдарованих дітей у родині	Жовтень
2.	Дружба і кохання обдарованих молодших школярів	Листопад
3.	Виховання свідомої дисципліни та відповідальності в обдарованої дитини	Грудень
4.	Наступність у вихованні обдарованих молодших школярів і підлітків	Лютий
5.	Світ природи і розвиток образного мислення в обдарованих школярів	Березень
6.	Підготовка обдарованої дитини до переходу в школу II ст.	Квітень

Обдаровані діти в масовій школі

Вступ.

1. Робота з обдарованими дітьми в загальноосвітній школі.

2. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Розвиток самосвідомості обдарованої дитини є одним із вирішальних чинників гармонійного становлення її як особистості. На основі підвищення рівня усвідомлення обдарованими дітьми власних здібностей і можливостей зазвичай створюються сприятливі умови для їхньої самоактуалізації. Водночас, як свідчить педагогічна практика, висока оцінка обдарованими дітьми самих себе, сформована під впливом оточуючих і разом з тим недооцінювання ними інших, породжує певні труднощі в системі соціальних стосунків. Ці труднощі стають на заваді якнайповнішій реалізації обдарованими дітьми їхнього власного творчого потенціалу, провокують зверхнє, нетолерантне ставлення до однолітків – партнерів по спільній діяльності. Завищений рівень домагань у багатьох видах діяльності та невиправдані очікування щодо ровесників зумовлюють появу комунікативних труднощів. Організація роботи з розвитку здібностей і талантів учнів здійснюється у три етапи: діагностичний: виявлення дітей, які мають здібності до певних видів діяльності; відрізняються нестандартністю мислення та творчим підходом до вирішення проблем; формуючий: створення умов для повноцінного інтелектуального, фізичного, духовного розвитку обдарованих дітей; мотиваційно-стимулюючий: стимулювання учнів до саморозвитку та самовдосконалення.

Узагальнення педагогічного досвіду роботи з розвитку обдарованості показало, що виділені компоненти пов’язані між собою, взаємозумовлені та становлять єдиний комплекс, системоутворюючим фактором якого є діяльність учителя. Саме тому в школах великої уваги надають удосконаленню педагогічної майстерності та розвитку творчості кожного педагога, який так чи інакше спілкується з обдарованою дитиною, адже ще В. Сухомлинський підкреслював, що лише творчий учитель здатен запалити в учнях жагу до знань.

1. Робота з обдарованими дітьми в загальноосвітній школі

У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).

Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.

В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.

Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний “середній” рівень. їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.

Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.

Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.

Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю [3, c. 15-16].

Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:

— формування взаємин на основі творчої співпраці;

— організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань);

— превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);

— вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);

— розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння “згортати” і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);

— гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);

— створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).

Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати “опорні” знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід.

Складна та багатоаспектна проблема роботи з обдарованими дітьми потребує якісних нововведень на рівні теорії та практики [9, c. 12-13].

Навчання дітей з високим розумовим потенціалом у звичайній загальноосвітній школі можна здійснити на підставі стратегії прискорення та стратегії збагачення навчання.

Організаційними формами прискорення є:

· достроковий вступ до школи;

· прискорення в звичайному класі;

· знання з окремих предметів в інших класах;

· «перестрибування» через клас;

· достроковий вступ до ВНЗ.

Як радять учені, основними вимогами залучення учнів до навчання на підставі прискорення мають бути:

· зацікавленість учня в прискоренні, підвищенні здібності в окремій сфері;

· достатня зрілість у соціально-емоційному плані;

· згода батьків тощо.

Прискорення навчання пов’язане зі змінами швидкості навчання, а не його змісту.

Таких дітей у загальноосвітніх школах міста обмаль.

Стратегія збагачення дає дитині змогу в середовищі своїх однолітків розвивати інтелектуальні здібності на відповідному рівні.

Розвиток індивідуальних здібностей і обдарованості дітей, забезпечення умов їхньої самореалізації є одним із завдань управлінців, яке потребує конкретної розробки практичних заходів. На шкільному рівні вчителі та класний керівник повинні:

· визначити мету, створити план (програму) і режим роботи школяра, забезпечити циклічність, тривалість навчання згідно з віковими та індивідуальними особливостями обдарованої дитини;

· забезпечити наукову насиченість змісту освіти відповідно до можливостей, нахилів, інтересів та потреб обдарованого учня;

· розробити і впровадити індивідуально-розвивальні стратегії та форми організації навчально-виховного процесу, різнорівневі програми;

· модернізувати методи, засоби навчання, віднайти нові дидактичні технології, спрямовані на активізацію пізнавально-творчих потенцій обдарованих дітей;

· стимулювати постійний самоаналіз та самоосвітню діяльність учня;

· сприяти психолого-педагогічній освіті батьків обдарованих дітей;

· створювати умови для отримання додаткової освіти в позашкільних закладах з певного напрямку обдарованості.

Обов’язок адміністрації школи:

· побудувати систему пошуку, відбору та діагностування рівня розвитку обдарованої дитини;

· забезпечити організацію педагогічного процесу так, щоб максимально розвинути здібності обдарованих дітей [2, c. 67-68].

2. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.

Завдання ж учителя – створити таку навчальну ситуацію, яка б максимально навантажувала провідну здібність конкретної дитини (інтелектуальну чи спортивну).

Необхідно зауважити, що в дидактичному підході до навчання обдарованих дітей, як правило, недостатньо використовують психологічні знання, тому часто залишаються відкритими питання:

1. Якщо результати навчання досить високі, то кому належить заслуга – вчителю, що побудував курс навчання, чи природній обдарованості учня?

2. Якими можуть бути психологічні наслідки даної програми для особистісного розвитку дитини?

3. Якими можуть бути наслідки даної програми для здоров’я учнів у фізіологічному та психологічному відношенні?

Тому необхідно:

· сформувати у вчителя певний рівень психологічних знань та вмінь, розуміння структури здібностей та особистості в цілому, закономірностей побудови окремих навчальних програм та навчально-виховного процесу взагалі;

· створити експериментальні навчальні програми з урахуванням психологічних закономірностей розвитку та навчання обдарованої особистості;

· розуміти характер та Рось освітянського середовища, в якому відбувається навчання (воно може сприяти розвитку обдарованості або шкодити проявам здібностей учня).

Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер [8, c. 5-6].

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.

Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.

У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, “перестрибуванню” через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю) [1, c. 16-17].

Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.

Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).

Творчість як характер діяльності – процес, який не обов’язково дає творчий продукт. Вона може проявитися в особистості повною мірою в процесі практичного усвідомлення життя. В період навчання в школі, на наш погляд, доцільніше ставити завдання розвитку здібностей створювати продукт, тобто креативності. Обов’язковими елементами креативної педагогіки є:

· сприятливий емоційний зміст навчального процесу: позитивні емоції, інтелектуальне піднесення, натхнення;

Трансформація задатків у здібності може здійснюватися згідно зі змістом освіти в такій послідовності:

· оволодіння на уроках необхідними знаннями для користування;

· стихійне надбання знання в процесі соціальної, культурної, художньої діяльності;

· планомірне надбання нових знань.

Дослідницький підхід у навчанні – це шлях ознайомлення учнів з методами наукового пізнання.

Які ж функції науково дослідницької роботи?

· виховання пізнавального інтересу;

· створення позитивної мотивації навчання й освіти;

· формування глибоких, міцних і діючих знань;

· розвиток інтелектуальної сфери особистості;

· формування вмінь і навичок самоосвіти;

· розвиток пізнавальної активності та самостійності.

Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини [7, c. 78-79].

Висновки

Для сучасної України створення системи розвитку обдарованої особистості є необхідною умовою досягнення успіху на шляху розбудови незалежної держави. Із двох можливих напрямів вирішення проблеми забезпечення господарства обдарованими спеціалістами в нашій державі обрано шлях самостійної підготовки талановитої молоді в межах національної системи освіти на основі розробки та реалізації загальнодержавних, регіональних, місцевих, шкільних та індивідуальних програм. Вирішенню цієї проблеми певним чином сприяє діяльність закладів нового типу: ліцеїв, гімназій, гуманітарних колегіумів тощо. Такі навчальні заклади мають більше можливостей для створення умов, за яких самовираження, творча самореалізація стають внутрішньою потребою кожного учня. Їх досвід може бути використаний у загальноосвітніх школах, де сьогодні навчається більшість українських дітей.

Перспективним вирішенням проблеми, на нашу думку, може стати організація такого педагогічного процесу, який започаткує технологію пошуку й відбору обдарованих учнів та створить умови для розвитку їхніх природних творчих потенцій. А така цілеспрямована, систематична робота можлива лише за умови створення та поетапної реалізації спеціально розроблених програм пошуку, навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей.

Список використаної літератури

1. Особливості роботи з обдарованими дітьми //Школа№ 10. - C. 16-17

2. Бажутіна С. Деякі особливості обдарованих школярів //Директор школи, ліцею, гімназії№ 1. - C. 67-71

3. Віловата В. Робота з обдарованими учнями //Зарубіжна література в школі№ 22. - C. 15-19

4. Індивідуальна робота з обдарованими дітьми //Рідна школа№ 6. - C. 77-79

5. Групове заняття з обдарованими учнями //Біологія і хімія в школі№ 6. - C. 41-45

6. Обдарована дитина. Із досвіду роботи //Школа№ 1. - C. 50-53

7. Обдарована дитина //Школа№ 3. - C. 78-81

8. Сергієнко з обдарованими дітьми в умовах сільської школи/ ієнко //Фізика в школах України№ 9-10. - C. 4-7

9. Робота з обдарованими дітьми в загальноосвітній школі //Школа№ 10. - C. 12-15.