Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра (стр. 6 )

Серед інтелектуальних змагань найпочесніше місце посідають учнівські предметні олімпіади, які виявляють індивідуальність, природну обдарованість, талант кожного школяра. В навчальному році в І етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад взяли участь 2589 учнів, в ІІ етапі - ,5%) учнів. Із 91 учасника ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад,5%) стали переможцями і призерами (в н. р%) учнів). За цим показником місто займає 4 місце після навчальних закладів м. Ужгорода та м. Мукачева. Як свідчать результати ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з 35 переможців 7 (20%) навчаються в загальноосвітніх школах,%) - в спеціалізованих школах,%) - в гімназії-інтернаті. Упродовж останніх трьох років високі рейтинги виступу учнів на обласному етапі олімпіад з базових дисциплін мають учні Хустської гімназії-інтернату (директор ), СШ І-ІІІ ст. № 1 (директор ), СШ І-ІІІ ст. №3 (директор Ігнатко В. М.). Шестеро учнів м. Хуста у н. р. представляли Закарпатську область на ІУ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад, з них двоє учнів гімназії-інтернату здобули дипломи ІІІ ступеня (Медвідь Ю., англійська мова, географія).

Переможцями ІІІ і учасниками ІУ етапу конкурсу ім. Петра Яцика в н. р. стало двоє учнів навчальних закладів міста.

Важливим завданням, яке вирішувала педагогічна громадськість міста, стало і проведення зовнішнього незалежного оцінювання випускників шкіл, які бажали вступати до вищих навчальних закладів. Результати зовнішнього оцінювання засвідчили, що випускники шкіл міста мають ґрунтовні знання з усіх базових предметів. В 2009 р. Хустська гімназія-інтернат ввійшла до числа шкіл, в яких жоден учень не отримав бал нижчий 124, а в СШ І-ІІІ ст.№3 двоє учнів отримали найвищий бал з математики.

Дієвим засобом формування громадянської активності підростаючого покоління та, відповідно, розвитку лідерської обдарованості є діяльність органів учнівського самоврядування, які мають чітку структуру та діють згідно затверджених статутів. Діяльність даних структур спрямована на покращення навчальних досягнень учнів, організацію змістовного дозвілля школярів, дотримання належного санітарного стану шкільних приміщень та прилеглої до навчальних закладів території, посилення загальношкільної дисципліни [12, 39]. В структурах учнівського самоврядування шкіл діють творчі об'єднання школярів різноманітного спрямування, зокрема: ,,Зелений гомін” - екологічне об'єднання (ЗОШ І-ІІІ ст. №4); Євроклуб,,Просвіта” (ЗОШ І-ІІІ ст. №4); ,,Рідне слово” (СШ І-ІІІ ст. № 3); ,,Саморобкін” (СШ І-ІІІ ст. № 3); ,,Юний пожежник” (СШ І-ІІІ ст. № 3); ,,Ми - за здоровий спосіб життя” - учнівська агітбригада (СШ І-ІІІ ст. № 1); ,,Школа безпеки” - учнівське об'єднання юних рятувальників (ЗОШ І-ІІІ ст. №2); ,,Котигорошко” - військово-патріотичний клуб (НВК № 1) та інші.

У місті вживаються заходи зі створення умов для отримання якісних освітніх послуг у сфері позакласної та позашкільної освіти. У дев'ятьох навчальних закладах діє 103 гуртки, в яких займаються 1658 учнів (41%).

Якісний аналіз профільного спрямування гурткової роботи по загальноосвітніх навчальних закладах дав наступні результати: гуртки художньо-естетичного напрямку - 25,2%; гуртки спортивного спрямування - 22,3%; гуртки технічного спрямування - 19,4%; гуртки гуманітарного спрямування - 11,65%; гуртки військово-патріотичного спрямування - 6,8%; гуртки природничого та туристично-краєзнавчого напрямків - по 5,8 %; гуртки екологічного спрямування - 2,9 %.

Вагомим кроком у розвитку позашкільної освіти міста стало відкриття в січні 2008 року Хустського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді та Хустської міської філії Закарпатського територіального відділення Малої Академії Наук.

З метою залучення вихованців до науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва, а також виявлення, розвитку і підтримки обдарованої молоді, створення умов для творчої реалізації та розширення наукового світогляду, організації змістовного дозвілля протягом н. р. на базі Хустського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді працювало 5 секцій Малої академії наук за 10 напрямками роботи: ,,Історичне краєзнавство, історія України”; ,,Фізика та астрономія”; ,,Етнографія та мистецтвознавство”; ,,Українська мова та література”, ,,Біологія, екологія та охорона довкілля”.

Створення Хустської філії МАН стало важливим поштовхом для широкого розвитку творчих здібностей обдарованої шкільної молоді, створило необхідні умови для формування майбутньої творчої та наукової еліти держави. Керівники секцій МАН, досвідчені педагоги, сприяють розкриттю особистісних творчих можливостей кожного учня, зорієнтовують юних академіків на правильний вибір власної науково - дослідницької діяльності, яка б базувалася на всебічному виявленні нахилів та уподобань учня у виборі майбутньої професії.

Цьогоріч учнями-членами Малої академії наук на обласний етап було представлено по одній роботі з кожного напрямку. З 11 представлених на конкурс робіт слухачі Хустської міської філії МАН отримали 4 призові місця.

На базі Центру відкрито 12 гуртків відповідно до інтересів дитячого контингенту загальноосвітніх шкіл міста:

- спортивно - технічний відділ:

,,Авіамодельний”, ,,Ракетомодельний”, ,,Радіомеханічний гурток”;

- художньо - технічний відділ:

,,Народні ремесла”, ,,Моделювання іграшок та сувенірів”, ,,Лозоплетіння”, ,,Виготовлення іграшок та сувенірів”, ,,Технічний дизайн”, ,,Фото - кіно гурток”, ,,Виготовлення сувенірів з природного матеріалу”;

- відділ,,Початкове технічне моделювання”.

Команди Центру, окремі гуртківці протягом н. р. брали активну участь у 15-ти обласних та всеукраїнських масових заходах, були переможцями обласного та учасниками всеукраїнського етапів:

Всеукраїнського родинного конкурсу великодньої атрибутики та писанок;

регіонального конкурсу дитячої творчості,,Смарагдові витоки”;

Всеукраїнського конкурсу декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва,,Знай і люби свій край”;

Всеукраїнського конкурсу народної іграшки та ін.

За підсумками обласних конкурсів, виставок та змагань в 2009 р. Хустський міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді отримав 49 призових місць: 13 - І-их, 21 - ІІ-е, 15 - ІІІ-іх (у 2008 рпризових місць).

У позаурочний час міські школярі відвідують також позашкільні заклади спортивного (ДЮСШ,,Хуст-Нарцис”) та художньо-естетичного (школа мистецтв) спрямування.

Успіхи школярів є свідченням результативності гурткової роботи шкіл та позашкільних установ - 138 призерів різноманітних конкурсів та змагань обласного та Всеукраїнського рівнів.

2.4 Посилення соціального захисту обдарованої молоді та педагогічних працівників

В місті запроваджено систему морального та матеріального заохочення обдарованих учнів та вчителів, які з ними працюють. З метою створення додаткових умов підтримки обдарованих дітей і молоді Хустською міською радою зініційовано організацію літнього оздоровлення школярів-переможців олімпіад, конкурсів, змагань обласного та Всеукраїнського рівнів. Вже 5 років поспіль обдарована молодь Хуста відпочиває на літні канікули на березі Чорного моря, а переможці всеукраїнського рівня - в Чорногорії. На ці потреби Хустською міською радою в 2009 році виділено грн. (у 2008ргрн.).

До підтримки обдарованої молоді долучаються також громадські організації та меценати, з допомогою яких видаються збірки дитячих поезій, вручаються цінні подарунки учням, що досягли найбільш вагомих перемог.

Вчителі, що підготували призерів обласного та всеукраїнського етапів олімпіад, конкурсів, змагань отримують щорічно премію, яка вручається Хустським міським головою на святі Дня працівників освіти.

Отже, аналіз кількісних та якісних показників дозволяє простежити як позитивні тенденції у роботі з обдарованою молоддю так і проблеми, що потребують вирішення.

З метою покращення роботи з обдарованими дітьми та молоддю управління освіти, релігій та у справах національностей планує:

- розробити систему раннього виявлення та діагностики обдарованості на основі діяльності психолого-педагогічної служби закладів освіти міста;

- активізувати форми творчої співпраці з вищими навчальними закладами міста різних рівнів акредитації;

- сприяти залученню батьківської громадськості до роботи з обдарованою молоддю в закладах освіти міста;

- передбачити засоби стимулювання вчителів, які готують учнів до участі в конкурсах, олімпіадах всіх рівнів.

Висновок

Контактні, ініціативні, з підвищеною потребою в спілкуванні й лідерстві діти мають високі організаторські здібності. Серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі в іграх та заняттях. Під час досліджень таких дітей використовуються особистісні методики та соціометрія, наприклад «Комплексний особистісний соціометричний тест» О. Зворикіна [1, 78].

Якщо ж у дитини переважають художні здібності, вона з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості та рівня нейротизму, оскільки така дитина дуже вразлива і потребує індивідуального психологічного підходу, а часом і психотерапевтичної корекції лікаря-фахівця.

Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психомоторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвитку рухових навичок (біг, стрибки).

Діагностика обдарованості у цій сфері проводиться за допомогою методик, що призначені для визначення зорово-моторної координації (наприклад «Тест творчих здібностей у дії та русі» Торренса).

Багато дітей виявляє високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а у декількох. У цьому разі дуже важливо не тільки виявити таку полі-обдарованість, але й удосконалювати, розвивати її. Спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми сприяють реалізації цих напрямів.

Творче спрямування обдарованості дітей передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей. Використовуються «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», «Тест віддалених асоціацій» Медника, вербальний тест творчого мислення «Незвичне використовування» І. Аверіної, тест для визначення особистісних характеристик «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, «Характерологічний опитувальник» К. Леонгарда-Шмішека, «Кольоровий тест» М. Люшера та ін. [7, 113].

Список використаних джерел

1. І. Як визначити творчі здібності дитини? - К.: Знання 1991.

2. Богоявленская творческих способностей. - М.: Издательский центр Академия 1998.

3. Назарет Л. Одаренные дети: психолого-педагогическое исследование и практика. // Психологический журнал

4. Методи навчання обдарованих дітей в американській школі. // Обдарована дитина

5. Як навчати обдаровану дитину? // Дитина. Сім я. Школа

6. Выготский и творчество в детском возрасте. - М.: Мысль 1991.

7. Гильбух : одаренные дети. - М.: Класика, 2004.

8. Гільбух Ю.3. Розумово обдарована дитина. - К.: Либідь, 2002.

9. Губенко інтелект: деякі особливості та методи активізації у старшокласників. // Обдарована дитина

10. Зазимко і теоретичні підходи до визначення обдарованості. // Обдарвана дитина

11. Коваль I. Д. Соціально-педагогічна підтримка обдарованих дітей. // Обдарована дитина

12. Красноголов поняття обдарованість у зарубіжній психолого-педагогічній літературі. // Обдарована дитина

13. Лейтес и одаренность в детские годы. - М.: Знание 2003.

14. Матюшкин творческой одаренности. // Вопросы психологии. - К., 2005.

15. Матюшкин для одаренных. - М.: Общественные движения и социальная активность молодежи, К. 2002.

16. Моляко і соціально-психологічні аспекти проблеми обдарованості. // Обдарована дитина№1.

17. Одаренные дети. / Под ред. Бурменской В. М. - М.: Малыш 2001.

18. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. - М.: Малыш, 2004.

19. Развитие и диагностика способностей / Под ред. - М.: Мисль, 2002.

20. Степенко ін і діти: навчання і розвиток. // Обдарвана дитина. - К., 2001.

21. Проблема шкільного навчання обдарованих дітей. // Шкільний психолог

урсова робота

Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми

Науковий керівник-

доцент, кандидат психологічних наук

Суми -2009

План

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ОБДАРОВАНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ.

1.1 З історії дослідження проблеми обдарованості

1.2 Вікові особливості обдарованості

1.3 Складності психічного розвитку обдарованих дітей

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ.

2.1 Проблеми психодіагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей

2.2 Підготовка педагога до навчання обдарованих дітей та взаємодії вчителя з ними

2.3 Рекомендації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

Що таке обдарованість? Рідкий індивідуальний дарунок або соціальна реальність? І як ставитися до обдарованих дітей? Чи вимагають вони спеціального вивчення, підходу й розвитку?

Обдарованість як і раніше залишається загадкою для більшості дітей, вчителів і багатьох батьків. Для широкої громадськості ж найбільш важливими проблемами є не стільки наукові підстави обдарованості, скільки насамперед їх реальні життєві прояви, способи виявлення, розвитку й соціальної реалізації. Турбота про обдарованих дітей сьогодні - це турбота про розвиток науки, культури й соціального життя завтра. Існує думка, що обдаровані діти не мають потреби в допомозі дорослих, в особливій увазі й керівництві. Однак в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки й мислення, вони більше сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини й зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного відношення не тільки до себе, але й до навколишнього. Тому педагоги, що працюють із обдарованими дітьми, повинні бути досить терпимі до критики взагалі й особистої зокрема. Талановиті діти часто сприймають невербальні сигнали як прояв неприйняття себе навколишніми. В результаті може здатися що така дитина відволікається, непосидюча, постійно на все реагує. Для них не існує стандартних вимог (все як в усіх), їм складно бути конформістами, особливо якщо існуючі норми й правила йдуть врозріз з їх інтересами й здаються безглуздими. Для обдарованої дитини твердження, що так прийнято, не є аргументом. Обдаровані діти досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою не здійсненні в цей момент цілі, що призводить до емоційного розладу й дестабілізації поведінки. Такі діти нерідко з недостатньою терпимістю ставляться до дітей, що стоять на щабель нижче їх у плані розвитку здібностей. Вже існують способи виявлення таких дітей, виробляються програми допомоги їм у реалізації своїх здібностей. Однак проблема діагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей на всіх етапах їхнього навчання, проблема розуміння дітьми своєї обдарованості й особистої відповідальності за творчу самореалізацію, проблема навчання та всебічного розвитку такиїх дітей існує.

Питаннями обдарованості дітей займалися закордонні й вітчизняні психологи. Відомі дослідження в області психології творчої обдарованості американців Дж. Гилфорда, П. Торренса, Ф. Баррона, К. Тейлора. На основі ідей психологів Дж. Кэррола й Б. Блума їх послідовниками була розроблена методика навчання обдарованих дітей. Вивченням особливо обдарованих дітей займався Ж. Брюно. ("Обдаровані діти: психолого-педагогічні дослідження й практика").

Проблеми обдарованості вивчали й вітчизняні психологи: у роботі "Концепція творчої обдарованості" й ін., у ряді своїх робіт, у статті "Творча обдарованість у розвитку пізнавальних структур", в "Проблемах діагнозу й прогнозу обдарованості в роботі практичного психолога". Величезну роботу, як теоретик зроби . Він глибоко вивчив проблеми психології творчості. Особливо цінна його розробка підходу до вивчення обдарованості, де він найбільш повно структуризував це психологічне явище.

Об'єктом даної роботи є обдарованість дітей.

Предметом є психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми.

Мета даної роботи розкрити суть психолого-педагогічних основ роботи з обдарованими дітьми, що сприятиме їх всебічному розвитку, вивчити прояв обдарованості у дітей і розглянути особливості навчально-виховної взаємодії з ними.

Завдання :

- зробити теоретичний аналіз проблеми обдарованості;

- розкрити в повному обсязі поняття обдарованості ;

- розкрити сутність психолого-педагогічних основ роботи з обдарованими дітьми;

- розробити рекомендації психологам, викладачам, батькам щодо роботи з даною категорією дітей.

обдарований дитина навчання

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ОБДАРОВАНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ.

1.1 З історії дослідження проблем обдарованості

Група молодих учених - Дж. Гилфорд, П. Торренс, Ф. Баррон, К. Тейлор й ін. - здійснила ряд досліджень, які окреслили нові границі в психології творчої обдарованості й сприяли об'єднанню теоретичних досліджень по психології індивідуальних розходжень і практичних робіт для побудови нових навчальних програм в області диференційованого навчання.

До початку 70-х рр. психологія індивідуальних розходжень стає практичною наукою. Дослідження стрімко переміщуються у галузь освіти. Наприкінці 70-х - початку 80-х розвивається вже зовсім нова, прикладна область психології - психологія талановитих, але не встигаючих у навчанні дітей, у якій вивчаються причини затримок у розвитку талантів у дитячі роки й методи надання психологічної допомоги.

Роботи Дж. Гилфорда показали, що до кінця школи багато обдарованих дітей проходять через важкі стани депресії, томущо змушені маскувати від однолітків і дорослих свою обдарованість. Обдаровані діти випробовують у школі "дискримінацію" через відсутність диференційованого навчання, через орієнтацію школи на середнього учня, через зайву уніфікацію програм.

На початку 80-х був здійснений великий міжнародний проект по розвитку можливостей високо обдарованих дітей прогнозувати майбутнє, програвати ситуації ризику й можливі виходи з таких ситуацій.

Подальший розвиток досліджень і діагностики обдарованості ґрунтувалися на інтегрованому уявленні про пізнавальні процеси і їх розвиток. Когнітивні методики діагностики й методики інтелектуального розвитку стали предметом спеціального теоретичного й експериментального аналізу в 20-і й початку 30-х рр. у нашій країні. Особливе значення надавалося розробці й реалізації методів діагностики. Найбільшу популярність придбала система діагностики інтелектуального потенціалу дітей, розроблена А. Бине. Йому вдалося втілити принцип розвитку в дуже простій і зрозумілій характеристиці - величині інтелектуального потенціалу. Ця величина одержала надалі назву інтелектуального коефіцієнта (ІQ) .

Історія розвитку досліджень і практики навчання обдарованих дітей у нашій країні пройшла ряд етапів, що відповідали соціальним потребам суспільства й рівню розвитку психологічної науки. На основі діагностики пізнавальних процесів й оцінки їх рівня вже на початку сторіччя були початі спроби оцінити рівні обдарованості. Проблема обдарованості в радянських дослідженнях розроблялася як психологія здібностей, що найбільше повно й чітко було відбито в роботі "Здібності й обдарованість».

Аналіз закордонного й вітчизняного досвіду показує, наскільки в кожній країні необхідна радикальна перебудова системи навчання, яка б дозволила обдарованій дитині вільно проявляти свої особливості, розвиватися в силу свого дарування як унікальній особистості.

Обдарованість -- це системна якість психіки, що розвивається впродовж життя й визначає можливість досягнення людиною більш високих (надзвичайних, неабияких) результатів в одному або кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Обдарованість утворює єдину інтегративну структуру, яка виявляється на всіх етапах індивідуального розвитку і складається з певних структурних компонентів. До них належать:

1) домінуюча роль пізнавальної мотивації вже в ранньому дитинстві;

2) дослідницька творча активність, що виявляється у винайденні нового, у постановці та розв'язанні проблем;

3) здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі інтелектуальні, естетичні, моральні оцінки.

В розвитку обдарованих дітей умовно можна виділити дві полярні групи: одна - це діти з гармонійним розвитком пізнавальних, емоційних, регуляторних, психомоторних, особистісних та інших сторін психічного розвитку; друга (переважно особливо обдаровані діти) -- це діти, психічний розвиток яких відзначається дисбалансом (дисгармонійністю) щодо рівня сформованості вказаних сторін.

Відповідно до психологічних особливостей прояву обдарованісті виокремлюють три групи дітей, які умовно можна назвати: група «епізодичної» обдапрованості (випадкове виявлення і неусвідомлена здатність виконувати певну діяльність краще за інших); група «ситуативної» обдарованість (психічний стан, за якого проживання творчого акту відбувається ніби одночасний «спалах» і пізнавальної, і емоційної, і поведінкової сфер особистості); група «стабільної» обдарованості (обдарованість є особистісною якістю і опосередковує всю життєдіяльність індивіда).

Обдарована дитина- дитина, яка має високий рівень розвитку загальних і спреціальних здібностей.

Обдаровані діти відзначаються високою допитливістю і дослідницькою активністю. У таких дітей яскраво виявлена здатність відкривати причиново-наслідкові зв'язки і робити відповідні висновки, особливо вони захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем, зазвичай мають чудову пам'ять, вони рано оволодівають мовою й абстрактним міркуванням. У педагогів «нестандартний» учень також викликає суперечливе ставлення: з одного боку, учитель розуміє, що така дитина потребує спеціальної і більш складної роботи, індивідуального підходу, а з іншого, - він не має часу окремо займатися найздібнішими дітьми, оскільки поглинутий тим, щоб дати знання школярам середнього й нижчого рівня. В такій ситуації важко не тільки звернути належну увагу на нестандартну дитину - важко її оцінити, змиритися з нешаблонністю її сприйняття, діяльності й поведінки.

Обдаровані діти надзвичайно сильно відрізняються один від одного по видах обдарованості. До виділених видів обдарованості відносять наструпне.

Художня обдарованість. Цей вид обдарованості підтримується й розвивається в спеціальних школах, кружках, студіях. Він має на увазі високі досягнення в області художньої творчості й виконавської майстерності в музиці, живописі, скульптурі, акторських здібностях.

Проблемою є не визнання у загальноосвітній школі цих здібностейі.

Загальна інтелектуальна й академічна обдарованість. Головним є те, що діти з обдарованістю цього виду швидко опановують основними поняттями, легко запам'ятовують і зберігають інформацію..

Трохи інший характер має академічна обдарованість, що проявляється в успішності навчання окремим навчальним предметам й є більше частою й виборчою. [1, c.93]

Творча обдарованість. Насамперед, тривають суперечки про саму необхідність виділення цього виду обдарованості. Одні фахівці вважають, що творчість, креативность є невід'ємним елементом всіх видів обдарованості, які не можуть бути представлені окремо від творчого компонента. Інші дослідники відстоюють правомірність існування творчої обдарованості як окремого, самостійного виду.

Соціальна обдарованість. Визначення соціальної обдарованості говорить, що це виняткова здатність установлювати зрілі, конструктивні взаємини з іншими людьми. Виділяють такі структурні елементи соціальної обдарованості як соціальна перцепція, просоциальное поводження, моральні судження, організаторські вміння й т. д. [2, c. 95]

Перераховані види обдарованості проявляються по-різному й зустрічають специфічні бар'єри на шляху свого розвитку залежно від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини. [2, c. 101]

1.2 Вікові особливості обдарованості

Творчі можливості людини проявляються дуже рано. Самий інтенсивний період його розвитку - 2-5 років. У цьому віці закладається фундамент особистості й вона вже проявляє себе. Первинний прояв здібностей у непереборній, мимовільній тязі до різних сфер діяльності. Справа батьків, вихователів, учителів - підтримати ці прагнення дитини.[14, 57 ]

Обдарованих дітей у ранньому віці відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки й робити відповідні висновки. Вони особливо захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем. Ця здатність лежить в основі багатьох інтуїтивних стрибків ("перескакування через етапи"). [17, 17]. Допитливість й особливий інтерес до чого становить крапку відліку в розвитку кожного. Вибір області досліджень дитини - важливий момент, який не можна пропустити. Діапазон творчого росту нескінченний.

Пам'ять, що характеризує спеціальний талант, виборча й ефективна. Відмінна пам'ять базується на ранній мові й абстрактному мисленні. Обдарованих відрізняє здатність класифікувати й категоризировать інформацію й досвід, уміння широко використати накопичені знання. Їх схильність до класифікації й категоризації ілюструється й улюбленим захопленням - колекціонуванням. Великий словниковий запас, вміння ставити питання відрізняють маленьких "вундеркіндів". Вони із задоволенням читають словники й енциклопедії, придумують слова, уявлювані події, віддають перевагу іграм, що вимагають активізації розумових здібностей.

Яскрава уява маленьких талантів народжує неіснуючих друзів. Для обдарованих дітей характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити безліч небезпечних наслідків. Вони також надзвичайно сприйнятливі, емоційно залежні, несбалансовані, нетерплячі. Для обдарованих дітей характерно випереджальний пізнавальний розвиток. Талант й обдарованість можуть проявлятися в найрізноманітніших інтелектуальних й особистісних особливостях. У дослідженні вивчалися особливості розвитку постановки питань як однієї з форм прояву пошукової, творчої активності в період від 5 до 20 років. Результати дослідження дозволили виділити два критичних періоди в розвитку здібності дітей задавати питання при знайомстві з новим об'єктом. Перший критичний період спостерігається у віці від 6 до 8 років: якщо дошкільники відрізняються надзвичайно високою допитливістю, то з переходом до шкільного навчання значна частина дітей (20-25%) стають пасивними; разом з тим в 20-25% дітей спостерігається різке наростання активності, а в більшості -50-60% - активність істотно коливається залежно від умов спілкування й навчання. У цей період пізнавальні питання дітей здобувають нову якість - пошуковий характер: вони спрямовані в основному на самостійне знаходження невідомого.

У підлітковому періоді (11-14 років) питання здобувають структуру гіпотез, носять дослідницький характер. До кінця цього періоду звужується змістовна широта питань, але з'являються питання нового змісту, що виходять за межі теперішнього часу, що мають особистісний зміст. У цей критичний період відбувається подальша диференціація дітей по їх активності в постановці дослідницьких питань, гіпотез. Високий рівень активності в постановці таких питань спостерігається в невеликої частини школярів (10-15%), значна ж частина (40%) характеризується пасивністю.

До кінця підліткового віку чітко виділяються два крайніх полюси активності в постановці питань, проблем, побудові здогадів - проблемний (творчий) і непроблемний (нетворчий). Підлітки із проблемним типом активності виявляють у ситуації невизначеності більші здібності до самостійного породження завдань, питань, проблем і пошук їхнього рішення. Вони відрізняються високою здатністю включатися в поставлені проблеми, повертатися до них у міру подальшого досвіду дослідження.

Надалі, у період від 15 до 20 років, ці розходження між людьми не згладжуються, а мають тенденцію наростати.

Складові обдарованості дитини. На сьогодні психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованої дитини -- це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). Водночас не можна ігнорувати й роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що складають основу формування й реалізації індивідуального обдарування. З огляду на вищесказане виокремлює такі складові обдарованості дитини: задатки, схильності, що проявляються в підвищеній чутливості, у динамічності психічних процесів; інтереси, їх спрямованість, частота і систематичність їх прояву, домінування пізнавальних процесів; допитливість, прагнення створити нове, схильність до розв'язання й пошуку проблем; швидкість у засвоєнні нової інформації, утворенні асоціативних масивів; схильність до постійних порівнянь, зіставлень, формування еталонів для наступного відбору; прояв загального інтелекту -- швидкість оцінювання й вибору шляху розв'язання, адекватність дій; емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб'єктивне оцінювання, вибір; наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;

креативність -- уміння комбінувати, знаходити аналоги; інтуїція -- схильність до надшвидкого оцінювання, рішень, прогнозів; здатності до створення особистісних стратегій і тактик під час розв'язання загальних і нових спеціальних проблем.

Психологічні особливості обдарованих дітей

1.Допитливість. Перший рівень допитливості -- цікавість. Цікавість -- жага новизни, інтелектуальної стимуляції, потреба в розумових враженнях.

2. Надчутливість до проблем. Пов'язана з характером навчання. Догматичний зміст у поєднанні з домінуванням репродуктивних методів навчання -- основні фактори, що пригнічують дитячу надчугливість до проблем. І навпаки -- проблемне навчання, орієнтоване на самостійну дослідницьку практику дитини, розвиває як цю здатність, так і інші необхідні для творчості якості.

3.Надситуативна активність (пізнавальна самодіяльність). Ідеться про постійне прагнення до занурення в проблему.

4.Високий рівень розвитку логічного мислення.

5.Підвищений інтерес до розв'язання дивергентних задач. Віддають перевагу дивергентним задачам, у яких кінцевий розумовий продукт (відповіді) не виводиться прямо з умов.

6.Оригінальність мислення. Здатність висувати нові, несподівані ідеї, що відрізняються від широковідомих.

7.Гнучкість мислення. Здатність швидко й легко знаходити нові стратегії

розв'язання, установлювати асоціативні зв'язки.

8.Легкість генерування ідей (продуктивність мислення). Пов'язують із креативністю, гнучкістю мислення.

9. Легкість асоціювання. Найбільш явно вона виражається в умінні

знаходити аналогії там, де традиційно вони не простежуються.

10. Здатність до прогнозування. Це рідкісна якість, що включає в себе уяву, інтуїцію, здатність до аналізу.

11.Висока концентрація уваги.

12.Чудова пам'ять.

13.Здатність до оцінювання. Є похідним критерієм критичного мислення.

14.Особливості схильностей та інтересів. В обдарованих дітей схильності різноманітні й при цьому стійкі й усвідомлені.

Соціальні особливості обдарованих дітей.

1.Прагнення до самоактуалізації.

2.Перфекціонізм. Творчо обдарованих людей вирізняють певні риси особистості та способи взаємин з оточуючими. Наприклад, перфекціонізм (від англ. «досконалий») -- це прагнення робити все щонайкраще,.

3. Самостійність. Незалежність суджень і дій; відповідальність за свої вчинки та їх наслідки; внутрішню переконаність у правоті влсної поведінки.

4.Соціальна автономність. Близька до самостійності й нерідко є причиною труднощів у взаєминах.

5.Егоцентризм. Виражається в нездатності стати на позицію іншої людини, що пов'язане з обмеженістю досвіду дитини.

6. Лідерство. У спілкуванні з однолітками (необдарованими дітьми) бере на себе роль керівника й організатора групових ігор і справ.

7. Змагальність. важливий фактор розвитку особистості,

8. Особливості емоційного розвитку..

9.Творче сприйняття випадковостей. Вміння знаходити користь у непередбаченому збігу обставин -- справді дарунок.

10. Гумор.

1.3 Складності психічного розвитку обдарованих дітей

Положення про гармонічний психічний розвиток обдарованих дітей неодноразово піддавалося перегляду протягом всієї історії психолого-педагогічного вивчення феномена дитячої обдарованості.

Сучасні дослідження показують, що гармонійність у розвитку різних сторін психіки обдарованої людини є відносною рідкістю. [3, c. 203] Частіше можна зштовхнутися з нерівномірністю, однобічністю розвитку, що найчастіше не тільки зберігається протягом всього життя обдарованої людини, але й заглиблюється, породжуючи в нього ряд психологічних проблем. На думку , обдаровані діти й підлітки часто страждають від так називаної диссинхронии в темпах розвитку інтелектуальної, афективної й моторної сфери; під "диссинхронією" розуміється ефект прискореного розвитку одного із психічних процесів у сполученні зі звичайним (відповідному віку) або навіть уповільненим розвитком іншого [3, c. 206]

Для диссинхронія психічного розвитку - явище цілісне. При цьому він пропонує диференціювати два основних пов'язаних з диссінхронією аспекту: 1) интернальный, тобто пов'язаний з гетерогенністю темпів розвитку різних психічних процесів (інтелектуально-психомоторна або афективна диссінхронія), а також з нерівномірністю в розвитку окремого психічного процесу (наприклад, в інтелектуальному розвитку часто спостерігається диссинхронія між процесом оволодіння мовними засобами й здатністю до міркування), і 2) екстернальний - що відображає особливості взаємодії обдарованої дитини або підлітка з його соціальним оточенням (вчителями, батьками й родичами, іншими дітьми). Передбачається, що диссинхронія може виступати як причина неадаптивного поводження обдарованої дитини або підлітка в його взаєминах із середовищем. Розповсюджений вид диссінхронії пов'язаний з розходженням темпів розвитку інтелектуальних і комунікативних процесів. Відомо, що високий рівень інтелектуального розвитку не тільки не гарантує дитині, та й дорослому успішність у спілкуванні з іншими людьми, але нерідко повязується з великими ускладненнями у встановленні контакту й здійсненні комунікації, а саме в цьому й проявляється феномен інтелектуально-соціальної диссінхронії. Хоча обдаровані діти й підлітки із труднощами в спілкуванні нерідко успішно взаємодіють із партнерами за допомогою Інтернету, варто усвідомлювати, що при цьому процеси спілкування перетерплюють істотні зміни в порівнянні із традиційними формами спілкування. [4, c. 79]