Проблемы занятости создания новых качественных рабочих мест (стр. 2 )

На жаль, держава думає по-іншому.

Синхронізація підходів інвестора, роботодавця і держави – це дуже можливий виклик. Тому повертаючись до 2 основних тем – а саме політичної волі, яка є, шановні колеги , якщо ви будете об’єктивні, як би ви не критикували сьогодні дії влади, ви бачите, що ініціатив дуже багато. А стосовно довіри, то нам з вами її треба вибудовувати разом. І не дарма сьогодні виступають фактично провідні особи – Сергій Тігіпко, який відповідає за цілий клас реформ, який приймає на себе багато критики, який уособлює фактично в урядовій політиці ту волю до перетворень, яка є ознакою діяльності уряду. І ми з вами повинні в співпраці, долучаючись на кожному х етапів, починаючи від народження законопроекту, проходження цього у Верховній Раді, першого читання, і другого. І профільний голова комітету тут є, щоб ми випрацьовували, вичищали законопроект, і зберігаючи саму ідею реформи , наповнювали реальним змістом для інвестора.

Ось така простягнута рука сьогодні і є основним меседжем, який всі ми тут присутні, які представляємо державу, і є в нашій дискусії. Формуйте свої експертні групи. Виходьте на нас. Беріть законопроекти. І давайте цю дискусію вести. Не лише в форматі лобіювання інтересів у роботодавця, бо влада і уряд в цілому лобіює інтереси суспільства. Для нас важливо створення нових робочих місць, наповнення бюджету, бо це суспільні потреби, ми всі хочемо їздити по хороших дорогах, освітлених вулицях, нормальні пенсії, нормальні зарплати. І в цьому сенсі ми розглядаємо інвестора як партнера. Нам треба відновлювати довіру, або будувати довіру, через підготовку і ухвалення спільних рішень. Хочу сказати, виходячи з свого досвіду, як представника президента в парламенті, у нас на базі адміністрації, уряду, цілий ряд діє таких адміністративних майданчиків. Цілий ряд, практично кожен закон, кожен кодекс, з яким ми опрацьовуємо, ми завжди співпрацюємо з тими професійними середовищами, на яких буде поширюватись діяльність цього закону. Чи є 100% ефективними ці майданчики? Скажу «ні». В чомусь є і наше недопрацювання, але разом з тим, ми хотіли би, щоб суб’єкти, які з нами виходять на діалог, були теж достатньо фахово підготовлені. Щоб розуміючи логіку, яку сповідує держава, ви інсталювали туди свої принципові вимоги. Щоб ми разом з вами розчищали ці перешкоди, які дозволяють активно працювати, де мотивують вас інвестувати в ту чи іншу сферу. З іншого боку, додаючи ще певні стимули. Мені здається, ми значно скоротимо кількість пільг і преференцій, якщо розчистимо ті завали і перешкоди дій.

Податкове законодавство, ставки, вони вже в Україні достатньо ліберальні в порівнянні з іншими країнами. Якщо нам прибрати завали, ризики, які відходять від держави, судової системи, недобросовісної конкуренції наших колег, які працюють на цих ринках, я думаю, нам вдасться значно скоротити необхідність запровадження пільг і інших матеріальних стимулів.

В завершення, я ще раз хотів би ще раз закликати вас до співпраці, і я особисто, і мої колеги, я в цілому наголошую. Воля президента. Який першою дією свого перебування на посту створив комітет економічних реформ. Кожного разу під час засідань комітету економічних реформ, іде аналіз виконання плану законотворчої роботи, а потім президент в цьому році сказав вже, що «не вважайте завершенням ухвалення закону тієї чи іншої позиції наших реформ. Інсталяція в життя, запровадження, дія закону, очікування наслідків. Ось що можна вважати завершення тієї чи іншої реформи. Маючи таких потужних союзників в особі глави держави, уряду, парламентська більшість створювалась на основі, на ідеях, ідеології програми, президента, яка стало працюють, ухвалює закон, ухвалює рішення. Нам треба долучити, мобілізувати свої ресурси в рамках асоціацій, які тут представлені, в рамках інших форм співпраці. Делегуйте фахових спеціалістів, які допоможуть нам вичищати якісних законів, які ми ухвалюємо, і давати вам достатньо стимулів, для того, щоб в країні створювались нові робочі місця.

Дякую за увагу, бажаю плідної співпраці, іготовий активно брати участь у роботі вашого клубу.

Сергей Прохоров, вице-президент УСПП

Добрый день, уважаемые коллеги. Говоря о том, какой украинский бизнес будет иметь спрос на квалифицированные рабочие места, не могу не акцентировать в продолжение, что не только налоги и преференции определяют заинтересованность бизнеса работы в Украине. Я бы сказал, что то 173 место, которое нам по международным рейтингам дают условия ведения бизнеса в Украине, в первую очередь определяется 2 вещами: безопасностью ведения бизнеса и доверие. Вот у украинских промышленников и предпринимателей, у которых сегодня более 100 ассоциаций промышленников и предпринимателей и работодателей, имеет много международных контактов. И когда мы работаем с представителями Индии, США, Франции, Швейцарии, нам говорят, что малый и средний бизнес боится идти в Украину. Это говорит о том, что уровень безопасности ведения бизнеса в Украине пока недостаточен. Мне представляется, что важной национальной бизнес - идеей может быть такая: к 2020 году создание 6 миллионов рабочих мест. Нужно сделать так, чтобы Украина входила в 20-к государств, которые имеют благоприятные условия для ведения бизнеса. Во всяком случае, первым этапом можно было бы ввести понимание, что нужно выйти в первую сотню, потом в первые 50 стран, а к 2020 году выйти на уровень 20 места в числе стран по благоприятному ведению бизнеса.

Нужно понимать, что Украина живет в международном экономическом пространстве, и испытывает колоссальное воздействие международных регуляторов, в том числе ВТО, МВФ и другие. Нужно говорить о том, что качество государственно правления, которого ожидает бизнес, говорит о необходимости эффективно защищать интересы украинского бизнеса.

Нужно говорить о том, что украинский бизнес должен понимать какие рабочие места от него ожидают, и зачем. Если сегодня основы украинской экономики – это 3й-4й экономический вклад, то есть химия, черная металлургия. Руда, небольшая автомобильная промышленность, то в этих условиях мы можем удвоить ВВП через 50-70 лет. Нужно сделать экономический прорыв, сделать 4-5 технологические вклады, и ориентироваться на то, чтобы страна оказалась в шестом. Только тогда можно говорить, что страна…удвоение ВВП возможно за 70 лет.

Какие же условия нужны для того, чтобы эти вопросы решить? Квалификация кадров. Она основывается на образовании. Если сегодня, к сожалению, украинские университеты вошли в первые 500 университетов планеты, которые имеют высокий уровень, признанный мировым сообществом, в том числе и бизнес сообществом. В том числе и качеством образования. То это означает, что для подведения платформы под такие амбициозные реформы, нужно в том числе решать и эту задачу.

Таким образом, если мы соединим политическую волю, понимание бизнеса, что он работает в зоне, когда мы последовательно переходим в благоприятные и безопасные условия для ведения бизнеса, тогда можно рассчитывать, что инвестиции, в том числе в образование, дадут возможность создавать в Украине тот научный потенциал, тот технический, научный потенциал, который и позволит решить задачу, чтобы страна попала в 20-ку сильнейших стран планеты.

В противном случае, мы рискуем действительно оказаться в числе тех, кто под давлением неизбежной глобализации мировой экономики, будет работать в зоне сырьевых придатков для мирового экономического сообщества.

Итак, хочу заострить ваше внимание над теми тезисами, над которыми работает наш союз. Это прежде всего, возрождение доверия в нашем обществе, создание безопасных условий для ведения бизнеса, повышение качества государственного управления на основе диалога между властью и бизнесом, создание условий для высококвалифицированнх рабочих сил на основе качественного образования и повышения общей культуры. Спасибо за внимание.

Валерий Геец, Директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ, член ради НБУ

Дякую за запрошення на таке зібрання, присутність НАНУ є логічним.

Хочу повернутися до теми «нова індустріалізація», і все що пов’язане з == і практикою. Питання надзвичайної своєї актуальності і значимості, оскільки ніхто не відміняв відому вам фразу «кадри вирішують все». На що ми маємо виходить, і що в зв’язку з цим виникає?

Преш за все ми повинні розуміти, що сьогоднішня криза в світовій економіці – це криза пов’язана з перш за все вичерпанням тих технологічних можливостей, як закладення попередніх технологічних способів і переходу так званої вторинної модернізації, яку розпочато в багатьох країнах світу, і цей технологічний процес буде формуватися за оцінками десь до рівня 2020 року. Це означає, що на цей час провідні країни світу, мова йде не про 7ку, а більше країн – на рівні 2-3 десятків, які сформують відповідні організації, економічні, інформаційні, наукові, можливості, які дозволять експлуатувати відповідні технологічні вклади, і на цій основі далі отримувати високі терміни економічного зростання і розв’язувати ті суперечливості і виклики глобального характеру, які на сьогодні є.

Як виглядає Україна в цьому контексті, враховуючи тему, яка піднята?

Перш за все кадри. Я не знаю цифри 2011 року, але приклад 2010 року нам багато чого засвідчить. В 2012 році ВНЗ України випустили 410 тисяч випускників, які отримали дипломи, фактично інженери в нашому з вами розумінні. Що показує аналіз складу. Він показує, що ті технологічні вклади, які будуть визначати майбутній розвиток до 2020 року і 410 тисяч, аж тисячу – півтори тисячі осіб. За те, більше ста тисяч економістів. Таким чином, якщо йти через кадрову складову, говорити про нову індустріалізацію і зайнятість, то в розумінні кадрового потенціалу, це питання не вирішується, і на превеликий жаль, має доволі серйозну складову, яка може серйозно впливати. Для того, щоб почати серйозно готувати кадри для забезпечення життєвих процесів, про які йде мова, необхідно перейти на порядок вище, випускати хоча б тисяч 10. Для цього треба сформувати відповідний вищий навчальний заклад, відповідні програми, підготувати кадри викладачів. На це принаймні прийдеться потратити років 5. І про те, що я зараз кажу, ми вперше підняли цю тему 2 роки назад. Потім набрати відповідним чином випускників і 5 років їх вчити.

Таким чином, що ми маємо. 5-7 років. Сьогодні в нас 2012 рік, через 5-7 років це буде той 20-ий рік, який відповідним чином буде означать, що світ уже частину пройшов. При чому іде він надзвичайно шаленими темпами. І йде він в значній частині не тільки в Європі, скільки в розвинутому світі, скільки цде в країнах, таких як Індія, Китай, який сьогодні сумарно випускають інженерних кадрів високої кваліфікації світового рівня більше, ніж розвинуті країни. Тобто конкуренція на цьому ринку праці є надзвичайно високою. І в цій частині сьогодні ми сьогодні відстаємо. Чи є в цій частині щось таке, що може зумовити нас включитись в цей процес? Візьмемо декілька провідних університетів, не все там так гладко в тих рейтингах, є університети, є факультети. Я, наприклад закінчував університет Шевченка, механіко-математичний факультет, і наші дипломи визнаються у всьому світі. Крім того, є фундаментальні інститути НАНУ, які працюють саме в цих сферах, і вони можуть сьогодні піти по шляху формування відповідних кадрів. Але для цього треба подолати надзвичайно серйозні міри. Питання в тому, що є база, на якій це можна робити, і прискорити цей процес, таким чином, вчені фундаментального напрямку можуть долучитися при певних умовах до цих складових.

Я абсолютно не заперечує, про що говорить Сергій Леонідович, можна говорити про 6 мільйонів робочих місць, про те, на скільки в нас є запасу відповідного населення, яке може включитися в це. Питання може бути вирішено. Але яка макроекономічна оцінка? Років 8 назад 1 робоче місце тих черг, що я кажу, коштувало 100 тисяч доларів. Якщо ми перейдемо до реальних оцінок, то технологічні місця надалі формувати таким чином, треба 60 мільярдів доларів на рік, щоб пройти цей шлях. Це нереально, всі це знають. Постає надзвичайної складності завдання наступного порядку. Пріоритети слід поставити таким чином, щоб те, про що ми говоримо, було включено і забезпечило певний прорив. Тут є надзвичайної складнощі завдання. І для уряду, і для бізнесу. Бізнес сьогодні представлений, той який надає валютні надходження, і всі це добре знають. Окремі сфери машинобудування. На чому ми зосереджені? Кому ми даємо пільги? Хто дає відповідно заробітну плату і так далі. Про пріоритетність в яких сферах ми не говоримо. А якщо подивитися індустріальні парки, то ми побачимо, що там дуже багато індустріальних парків, які в регіонах не є індустріально розвинуті. Це теж проблема. Хоча я за індустріальні парки. Я розвиваю індустріальний парк в Харкові, і весь харківський регіон перетворював в відповіднй клас з усіма цими умовами, де є інфраструктура, кадрова і наукова база. От індустріальний центр харкова можна було б перетворювати.

Стратегія міста Києва теж зорієнтована на це, тому що тут є той потенціал, на який можна опертись.

Ми провели дослідження 700 підприємств України, які приватизувалися. До приватизації вони були з прибутками, а після – вони із збитками. Виникає питання інституційної обумовленості діяльності приватних підприємств, з тим, щоб вони здійснювали. Тому політика, яку ми сьогодні декларуємо в частині зниження податків, і здавалось би, вони повинні декларувати свій прибуток, але вони цього не роблять. Є надзвичайної складності суперечки в господарській діяльності приватного бізнесу в тих механізмах, які інституційно мають це забезпечити. Надзвичайної складності завдання, інакше без нього нічого не буде. І враховуючи, що є пан Мірошниченко, ще одне питання. Довіра. Але просто декларація довіри сама по собі ніяк не реалізується. Чому? Бо вона має спиратися на соціальний капітал. А він має 2 види. Перший – міжособистісний, у нас довіра – родинна. Ми довіряємо родичам, близьким. Як тільки ми виходимо за межі, вибачте, довіри немає. Тому що немає можливості, якщо немає довіри захистити в суді. Без реформи цієї, а ви юристи, нічого не відбудеться. Всі побажання наші за 6 мільйонів робочих місць не буде. Таким чином, ми маємо політичну, фінансово-економічну, чисто економічну, а потім ще і визначення пріоритетів, завдяки яким ми це маємо підтримати. Тому я вдячний організаторам, що вони підняли цю тему, бо тема кадрів взагалі випадала в цій частині. Ми досить довгий час про це неговорили, але ми повинні одночасно розуміти, що всі ці речі, на які ми сьогодні наголошуємо, вони мають серйозні проблеми і питання, які на превеликий жаль не вирішуються. Ми пройшли 3 роки реформ в судовій системі, і без фундаменту, на якому розвивається інституційна довіра, на превеликий жаль реалізувати буде дуже важко.

Ще раз дякую за можливість подискутувати, обмінятись думками. Дякую за увагу.

Олег Устенко, Исполнительный директор Международного фонда Блейзера

Добрый день. Спасибо организаторам за возможность выступить на конференции, поделиться мои виденьем этой темы, почему это важно и что можно сделать в этом направлении. Но прежде всего я бы исходил из того, что ситуация мировая крайне сильно изменилась. Мир вошел не просто в зону турбулентности, мир испытывает глобальный кризис, есть масса вызовов, и это не только снижение в странах с развивающейся экономикой, к которой относится Украина, это не только то падение, которое будет в этом и скорее всего в следующем году в ЕС, это не только те медленные темпы блидщки к США, а еще и падение темпов экономического роста в странах, которые долгое время были двигателем прогресса. Например, Китай, который не вырастет в этом году на 8,5 % , как думали, а покажет 7,4 %. Бразилия, которая покажет рост близкий к 3 %. И проблемы, которые есть в РФ, и так далее. Все это является следствием целой массы причин – это то, о чем говорил Валерий Михайлович только что – отсутствие глобального доверия на любых уровнях – между компаниями, между банками и компаниями, между правительственной машиной, государственным аппаратом и бизнесом. Не в Украине, в мире, в целом. США – данные последней недели практически 2 триллиона долларов есть свободных средств, аккумулированных на счетах компаний, которые просто держатся в виде наличных, не инвестируются. 2 триллиона, в сравнении с,5 триллиона долларов ВВП США. Колоссальные суммы, которые не инвестируются, значит недополучение дополнительных импульсов для развития экономики, недополучение возможности создания новых рабочих мест, очевидно, что в таких условиях недоверия, что есть ы целом мире, прагматизм каждой отдельно взятотй страны растет, невзирая на то, что эта страна – член ВТО, связана массой дополнительных международных договоров, которые заключают ведение подобного рода прагматичной политики. Ограничений, которые сейчас выставляют многие страны, не исключение украинское отношение с другими странами. Эти ограничения, которые выстраиваются и этот прагматизм, который есть в политике очень неплохо характеризовал свое время в 1840 годах лорд Уэлсли своей ясной речью, когда он сказал, что у нас нет постоянных союзников и врагов, постоянны только наши интересы. В данном случае этот лозунг могла взять себе Украина. Наши интересы – это основное, что должно двигать развитие государства и экономики. К сожалению, Украина конкурирует с сильными игроками в мировом экономическом пространстве. В прошлом году 300 миллиардов долларов инвестировалось на развивающиеся рынки. Украина смогла получить порядка 6 миллиардов долларов (2% от общей суммы), имея тот потенциал, который она имеет. Прогноз, которые эксперты выставляют на этот год – от 4 до 5,5 миллиардов долларов. Эта сумма и идет несмотря на всякие разговоры по поводу некачественного инвестиционного климата в стране. И инвестиции идут. 4 миллиарда долларов при глобальном ухудшении мировой экономической конъюнктуры, при отсутствии аппетитов инвесторов на подобного рода рисковых инвестиций. Они все равно идут. Это достаточны прогресс, но вопрос включиться в эту борьбу на более таких сильных началах. Украина, наши исследования которые мы проводили на строении инвесторов, мы базировали его на основании опроса представителей украино-американского бизнес-совета, показывает, не макроэкономическая стабильность, которая была проблемой в 2009 году и стояла проблемой №1 для большинства инвесторов. Другие проблемы их волнуют. Макроэкономическая стабильность 2009 года отошла сейчас на 7 место, когда мы давали возможность рейтинговать те проблемы, которые есть у инвесторов, работающих в Украине. Их больше волнуют вопросы, связанные с коррупцией, с судебной системой, вопросы, которые необходимо решить с административными барьерами для ведение бизнеса. Кстати, их не так волнуют вопросы, связанные с налогообложением, большая часть наших респондентов говорила о том, что тот налоговый пресс, что есть в Украине, он адекватен для многих из них – для 70 % . Неадекватна система администрирования, время, которое они должны тратить на уплату налогов, не сам размер налогов для них проблема, а другое – роль государства в данном случае состоит в том, что необходимо привлечь сюда инвестора. Не только иностранных, понятно, у него достаточное количество ресурсов, и он потенциально заинтересован инвестировать в Украину. Но есть возможность изменить среду, дать возможность инвестировать отечественному бизнесу, четкий и прозрачный механизм работы на рынке. Только в этом случае есть возможность сделать качественный скачок на новую спираль развития. Не показывать экономический рост, который был показан в прошлом году, 5 %, в как будет этом году будет около 3 %, между 2-3 %, а показывать экономический рост 7 % и выше. То есть удвоить ВВП на протяжении 10 лет, и действительно в 2022 год зайти по крайней мере с удвоенным ВВП. Есть возможности, есть перспективы для роста. Говорить только по поводу инвестиций недостаточно. Украина специфическая страна. Это малая открытая экономика. 50 % ВВП страна зарабатывает за счет экспорта товаров. Мы не можем игнорировать ни один рынок, который находится вокруг Украины. Отсюда такая позиция, которая вынуждено занимать любое руководство, которое находится в Украине, любая власть. Необходимо играть сразу на нескольких шахматных досках, и по Европе, и по РФ, и по Азиатскому направлению, необходимо играть на новых рынках. Но также необходимо думать по поводу развития внутреннего рынка и производства. Это дает немедленный отклик, который дает рабочие места и увеличить заработные платы. Не так важно для население ни курс, ни девальвация, ни еще другие экономические термины. Для населения важна компенсация, которую он получает за свой труд. Та возможность покупки услуг, которую он может купить здесь. Или товаров, которые он может купить в стране. Вот это качественный подход. Я думаю, что тема конференции хороша. Речь идет по поводу новой индустриализации занятости и новых условий труда. Но это недостаточно, надо идти дальше, говорить по поводу того, что необходима глобальная национальная идея, и в данном случае, таковой может стать построение среднего класса, а построение среднего класса как раз через стимулирование экономического роста, и тогда мы сможем сомкнуть круг и получить поддержку населения к этому экономическому мышлению. Кроме всего прочего можно действительно базироваться на этой национальной идее. И подстраивать свою экономическую политику. Глобально подписывать ее под глобальную цель – создание среднего класса в классическом определении, который имеет достойный уровень доходов, и лоялен к институтам власти, которые есть в стране.

Петр Петрашко, директор Державного центру зайнятості

Дякую, шановні колеги, шановні члени реформаторського клубу. Сьогодні багато біло сказано, зо стосується політики зайнятості. Хочу звузити тематику свого виступу і сконцентруватися на державному урегулюванні ринку праці в своїй зайнятості, саме це є предметом діяльності державної служби зайнятості, яку я маю честь очолювати. Почати хочу з деяких позитивних тенденцій на ринку праці, які ми можемо спостерігати на ринку праці.

По-перше, стабілізувалася кількість найманих працівників як на великих і середніх підприємствах, так і в малому бізнесі. Кількість штатних працівників зросла на 30 з лишнім тисяч осіб, і становила 10, 6 мільйонів.

По-друге, відбулося зростання рівня зайнятості населення, в першому кварталі 2012, він становив 58,8 %

Суттєво скоротилися масштаби виваженої неповної занятості працівників. У відпустках зараз без збереженої заробітної плати – 113 тисяч осіб. Це приблизно 1 % від середньооблікової кількості штатних працівників. У режимі неповного робочого часу працює 613 тисяч і це менше 6 % працівників. Досягнуто скорочення обсягу рівня безробіття. Рівень безробіття в першому кварталі 2012 року становив 8,4 %, проти 8,7 у відповідному періоді 2011. Нагадаю, що у 2009 році він був 9,5, а якщо казати про рівень безробіття 2011 року - 7,9 %. А в ЄС зараз він складає 10, 6 %.

Незважаючи на ці позитивні маяки, які ми можемо сьогодні спостерігати, хочу зупинитися на тих суттєвих проблемах, які зберігаються на ринку. І саме на їх вирішення буде направлений новий закон України про зайнятість населення, який влітку був прийнятий Верховною Радою. Саме на його положеннях хочу зробити акцент.

Закон спрямований на удосконалення державного регулювання ринку праці і стимулювання зайнятості населення, тому що казали про економічну, інвестиційну, грошову, фіскальну політику, які впливають на рівень зайнятості. Тут ми маємо безпосередню з інструментарієм державного регулювання ринку праці. Перша і основна проблема – незбалансованість попиту і пропозиції. І сьогодні на 1 робоче місце в Україні в середньому претендує 5 осіб, а в окремих регіонах від 15 до 34 осіб. Для вирішення цієї проблеми з регулювання створення нових робочих місць в новому законі практично ціла низка заходів, які буде забезпечувати в тому числі державна служба занятості.

По-перше створення робочих місць під час реалізації державних програм та інфраструктурних проектів. По-друге, сприяння працевлаштування на нові робочі місця громадян недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці.

Третє, стимулювання суб’єктів малого підприємства до створення нових робочих місць для безробітних, в пріоритетних видах економічної діяльності, строком не менше, ніж 2 роки. Таким роботодавцям щомісяця компенсуються витрати в розмірі єдиного внеску на соціальне страхування за кожну особу.

Четвертий інструмент – стимулювання саме зайнятості населення та підприємницької ініціатив. Служба зайнятості забезпечить надання безоплатних індивідуальних і групових консультацій з питань організацій та впроваджень питань підприємницької діяльності. Безробітним з числа застрахованих осіб, які бажають впровадити таку діяльність є організації, які будуть виплачуватись таку допомогу безробіттю одноразово мова йде про річну суму допомоги.

Друга гостра проблема для України – працевлаштування молоді, яка не має професійного досвіду, а також громадян з застарілим рівнем професійної підготовки. З іншого боку економіка відчуває нестачу кваліфікованих кадрів. Для її вирішення в 2013 році державна служба зайнятості передбачає одноразово надавати особам старше 45 років зі стажем не менше 15 років ваучер для перепідготовки в пріоритетних галузях економічної діяльності. Це вперше в Україні такі зміни запроваджуються. Хочу акцентувати на тому, що громадяни зможуть самі визначати заклади, де бажають пройти професійну підготовку. За нашими оцінками в 2013 році це початок цього процесу буде проведено 15 тисяч осіб, які зможуть скористатись цією можливістю.

Проблеми дисбалансу на ринку безумовно можуть бути вирішені без відповідної агітаційної роботи перш за все серед молоді. Пріоритетом буде популяризація актуальних на ринку праці професій, що забезпечать працевлаштування з довгостроковою перспективою та гідними умовами праці. В рамках програми професійної орієнтації молоді на восьмі-тринадцяті роки. У всіх наших центрах ініційовано укладання спільних угод з організаціями тих об’єднань, місцевими органами влади, самоврядування, молодіжними, щодо проведення в регіонах профорієнтаційної роботи. До речі, з початку 2012 року, цими заходами охоплено понад 2 мільйони осіб. В тому числі майже 1 мільйон учнів. Безумовно, ми плануємо збільшити і обсяги і розширити реформи, і підвищити якість такої профорієнтаційної роботи.

Наступна проблема – молодіжне безробіття. Рівень безробіття серед осіб 15-24 років вдвічі перевищує показник і становить десь 20 %. Цей показник вже кілька років тримається, зараз він знизився по результатам першого півріччя до 18 %, але це досить значна проблема, яку ми бачимо. До речі, в країнах ЄС цей показник 21,4 % , тим не менш, ми не можемо заспокоюватись на цих речах, і сьогодні навчальний заклад зазнають труднощів щодо працевлаштування на початок мого досвіду з метою виконання професійних завдань, удосконалення професійних знань, умінь, навиків, на початок компетенцій студентів вищих та професійно-технічних навчальних закладів цим законом передбачена можливість стажування за індивідуальною програмою під керівництвом підготовлених працівників і підприємств. До прийняття закону проблема була неможливість документально підтвердити набутий досвід, професійні навички та компетенцію. З наступного року безробітні за направленням центру зайнятості зможуть підтвердити результати неформального навчання за робітничими процесами, і це також ми будемо впроваджувати

Наступна проблема – неврегульована діяльність кадрів. І з прийняттям цього закону ми переходимо на європейський стандарт. Державна служба відповідно до цього закону виконуватиме функцію реєстрації та врегулювання діяльності суспільного господарювання, що надає послуги з посередництва працевлаштування громадян, особливо хочу відмітити закордон. Крім того, серйозною проблемою в державі залишається низька мобільність робочої сили. Станом на кінець минулого року лише 2 % зареєстрованих безробітних працевлаштовані не по місцю реєстрації, яке співпадало з місцем проживання. Для спрощення внутрішньої міграції, державна служба зайнятості забезпечує вільний доступ громадянам незалежно від місця їх реєстрації. Щоб зареєструватися та отримати всі иди послуг матеріального забезпечення, інформацію по локації всій території України, можна отримати без обмежень у будь-якому центрі нашої країни. І снують проблеми в іншій сфері. Сфері забезпечення житлом, соціальними пакетами, дитячі садки і школи, охорона здоров’я і таке інше. Ми також будемо над цим працювати.

На початку цього року 5000 осіб вже звернулись до центрів зайнятості не за місцем проживання, з них дві третини отримало нову роботу. Цей показник за результатами першого півріччя зріз із 2 % до 6%.

Зараз державна служба зайнятості працює над здійсненням низки заходів, що забезпечить реалізацію закону. Ми маємо розуміти, що для того, щоб закон запрацював, а він почне працювати з 1 січня наступного року, державний центр здійснює розробку 80 нормативно-правових актів, мова йде і про укази президента, про постанови уряду , накази міністерства соціальної політики, внесення змін до законодавчих актів. Крім того, ми маємо здійснити нотарізацію нормативно-правових актів правління фонду зайнятості, наказів державного центру зайнятості, методичних рекомендацій, цілий перелік нормативно-правових актів, які мають забезпечити реалізацію закону в життя. Крім того, я не кажу про удосконалення діючої програми забезпечення, щоб привести відповідність до діючого законодавства. Також треба здійснити комплекс заходів щодо створення центральних органів виконавчої влади в сфері зайнятості та трудової міграції, що передбачено законом і кадрів. Великий блок питань потрібно вирішити що стосується взаємодії інформаційного обміну, з відповідними постановами організацій таких яки пенсійний фонд, державна служба статистики, та таке інше. І безумовно, цілий комплекс навчальних семінарів, порад з керівниками регіональних та базових центрів зайнятості. А також плануємо провести масштабний інформаційну роботу щодо роз’яснення положень закону щоб багато хто зміг скористатись тими інструментами, які в них запропоновані.

Все це нам потрібно зробити до кінця поточного року і на моє глибоке переконання все нам дозволить забезпечити збалансованість інтересів всіх сторін діалогу, так і керованість тих процесів на ринку праці. На цьому хочу зупинится, подякувати за увагу і бажаю всім нам подальшої плідної роботи.

Лидия Ткаченко, провідний науковий співробітник інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ

Хочу сказати, що треба виходити в підготувці ринку праці, економічної стратегії, і стратегії розвитку країни взагалі, треба виходи з такого постулату, що не люди існують для економіки, а економіка існує для людей. Це означає, що в політиці треба обов’язково орієнтуватися на населення своєї країни. І тут обов’язково треба враховувати як чисельність, так і структурний склад населення. Тобто для того, щоб з’ясувати, в принципі населення це не тільки робоча сила, це не тільки формування пропозиції робочої сили, ще й формування споживчого попиту, тому що значна частина продукції кінцевим споживачем її є населення. Про це завжди треба пам’ятати. Що очікує нас в цьому плані? І на що ми можемо розраховувати?

Демографічні прогнози, на відміну від економічних, мають дуже велику ймовірність справдження. Особливо на середньострокову перспективу, тому що ті покоління 90-х років, які зараз працездатні, це шлюбний вік, вони вже сформувалися і виросли. Ви чули, наш прем’єр міністр сказав, що ще рік-два, і ми подолаємо депопуляцію. Нас буде народжуватися більше, ніж помирати. Звичайно в нашій країні може бути багато чого, можливо не через рік0півтора, але я вірю, що так буде. Але це буде не за рахунок збільшення числа народження, а за рахунок скорочення кількості померлих. З 2009 року дуже хороша динаміка тривалості життя. Це найбільше, чим можуть пишатися українці, найбільший здобуток за 21 рік, нарешті, суспільство одужує. Ми прилаштувалися до нових умов існування, у нації є майбутнє.