Проблемы занятости создания новых качественных рабочих мест (стр. 3 )

Кількість народжених…чому вона не може збільшитися? Тому що все рівно багатодітні сім*ї не будуть нормою, навіть дволітні. Переважатимуть все рівно однодітні. Сперечатися тут немає з чим, навіть подивитися на Європу, і багатство тут не відіграє роль. Відіграє структура, можливість поєднання зайнятості та виховання дітей, зокрема для жінок, розвиток інфраструктури по догляду за дітьми. Впливають такі звичайні речі, і ніяк не рівень статків. Звичайно, державно допомога новонародженій дитині, вона має дуже велике значення, але вона допомагає сім’ям з дітьми подолати бідність, але не підштовхує народжувати дітей. Тож якщо ми подолаємо депопуляцію, то скоріш за все це буде за рахунок скорочення рівня смертності. Люди житимуть довше, а це пришвидшить процес старіння нації, буде зростати частка людей старшого віку. Підвищення пенсійного віку, яке передбачено пенсійною реформою, розпочатою в минулому році, хочу сказати, що всі прогнози показують, що підвищення пенсійного віку здатне сповільнити процес скорочення кількості населення працездатного віку, але все рівно населення пенсійного віку буде скорочуватися надалі швидкими темпами. Тобто, коли ми говоримо про необхідність створення нових робочих місць, треба чітко розуміти, що ці робочі місця не будуть створюватися як додаткові та вже існуючі, бо населення буде скорочуватися. А треба розуміти, що ці нові робочі місця будуть створюватися на заміну вже існуючим. Виходячи з цієї теми, потрібно намалювати таку картинку на які резерви робочої сили ми можемо розраховувати, кого ми можемо додатково в умовах скорочення кількості населення працездатного віку залучити на ринок праці. Ці резерви загальновідомі і для всіх країн однакові. Це молодь, студентська молодь, особи, що ведуть домашнє господарство, особи старшого віки. Це основні резерви, те на що можна розраховувати, додаткові робочі руки. Тобто не руки, а скоріше голови.

Якщо говорити про структуру формування споживчого попиту, теж старіння населення вимагає розвитку відповідної інфраструктури по догляду за літніми людьми. Коли люди живуть дуже довго, певною мірою а-вони втрачають життєву активність і можливість самообслуговування. У нас це дуже велика проблема, але й це дуже перспективна сфера діяльність.

Якщо подивитися структурні зміни зайнятості в економіці розвинутих країн, там дуже швидко розвивається сектор, пов'язаний зі здоров’ям і послуги супутні, які надаються в тому числі хворим, послуги по довготривалому догляду. Це перспективна галузь для інвестицій, і це наше майбутнє. І накше ми не зможемо забезпечити гідний рівень життя.

Якщо ми говоримо про надлишкову кваліфікацію. Зараз переважна більшість випускників поступає у вищі навчальні заклади, навчаються, і намагаються здобути вищу освіту. Переважна більшість вчиться на гуманітарні, суспільні, юридичні науки, насправді це не є винятком тільки Україна. Це у більшості країн та сама картина – більше половини студентів навчається за цими спеціальностями. Хіба що виняток північна європа – Фінляндія, Швеція, Норвегія, де дійсно більша частка студентів навчається на технічних спеціальностях. Це не сьогодні така тенденція виникла, і державнй замовник тут мало що може змінити. Тому що насправді вищу освіту дві третини студентів здобувають на контрактній основі. І на контракти якраз йдуть вчитися на юридичні, економічні, суспільні, меншою мірою гуманітарні науки. І на них держзамовлення ніяк не вплине.

Якщо говорити про інженерну спеціальність, то студентів недобирають. Недобирають групи ПТУ, бо престижність інженерів, престижність робітничої кваліфікації втрачена. Залежно від того, що буде з нашою економікою, буде змінюватися і уявлення щодо престижності роботи. В данному випадку проблема надлишкової кваліфікації не тільки наша проблема, теж саме в країнах ЄС. Ми не одні, і ця проблема є більш глибокою. Те, що роботодавці скажуть, що випускники приходять неготові до практичної роботи, це теж було завжди. Роботодавці повинні зрозуміти, що все рівно потрібно тренування вже безпосередньо на робочому місці. Теоретичне вузівське навчання переважно дає базу, знання, а решта – треба йти працювати.

Які робочі місця потрібно закривати? Зрозуміло, що жінки, люди старшого віку…їх рівень працездатності певною мірою обмежений. І перспектив для них має більше сектор послуг. Але промисловість, якщо подивитись структуру зайнятості, дуже багато зайнято у видобувній промисловості. В низькотехнічних видах переробної промисловості. В нас є великі резерви по реструктизації самої промисловості. Напевно, індустріалізація для нас залишається актуальною, бо наша промисловість залишилась у минулому віці. Потрібні структурні зміни в економіці. Розвивати високотехнологічні галузі промисловості, вони є і в розвинутих країнах. Промисловість теж потрібна, але звичайно сектор послуг має зараз більше переваг. Хочу закликати, що все ж таки треба орієнтуватися на населення. Навряд чи можна державними заходами залучити людей вчитися на столярів, токарів, поки вони не побачать, що це пов’язано з нормальними умовами праці, тобто потрібні структурні зміни в економіці. І ці зміни мають враховувати зміни населення. А вони дуже передбачувані. Ці покоління вже є, і потрібно все враховувати при плануванні стратегічних документів, тому практика створювання мільйону робочих місць була 2005 – 2006 рік, загальна кількість зайнятого населення від того не збільшилась. Просто створення робочих місць не є самоціль. Ціллю має бути створення робочих місць належної якості. Якість зайнятості визначає зайнятість життя населення загалом.

Евгений Копатько, директор компании Research and Branding Group

Попробую акцентировать внимание на социальных аспектах, связанных с занятостью, условиями труда, моделью поведения людей в различных условиях.

Начнем с простых цифр.

Среди наиболее актуальных проблем этого года для Украины – это рост цен, 48 % граждан так сказали. На втором месте – безработица, 39 %. Третье – экономическое положение страны. И граждане отметили проблему коррупции. Вот 4 знаковые проблемы, которые четко выделены людьми.

Среди рисков, о которых мы говорили, попробую обозначить, как менялось поведение людей в условиях кризиса 2009 года.

Мы проводили исследования, когда начался в стране кризис. Вот как себя ведут люди.

Первое, основная модель – это то, что люд старались найти дополнительный источник доходов.

Второе – для многих людей приходилось мириться с тем положением дел, когда уровень дохода их существенно снизился. Это обозначилось в предвыборном, самом кризисном 2010 году. Многие люди поменяли работу. Для 15 % людей трудоспособного возраста, так или иначе повлияло на их занятость, изменились довольно резко условия их труда.

Следующий момент, если вы помните предпринимательский майдан, 2010 год, мы проводили исследования относительно того, как люди реагируют от самозанятых до работающих на государственных предприятиях. Выяснилась любопытная тенденция. Лидеры предпринимательского майдана резко выступали за возвращение некоторых позиций, льготное отношение к малому бизнесу, мы проводили исследование, занятых в малом бизнесе и секторах экономики. Получилась интересная картина. На вопрос»где бы вы хотели работать, подавляющая часть граждан ответили. ю что хотели бы работать на больших госпредприятиях. Второе место – предприятия с иностранным капиталом. На третьем месте – люди, которые работали бы в малом бизнесе.

Почему это получается? Элементарные способы и средства социальной защиты людей. Это включает помимо соцпакета, перспективные и стабильные условия труда. Которые дают человеку, который находится в найме понятную модель поведения на среднесрочную перспективу, на год или чуть дальше. Самым большим риском помимо всего прочего относительно занятости, является непредсказуемость условий игры, условий жизни, труда.

Мы пошли еще дальше и выяснили, почему люди негативно оценивают своих работодателей. Причина простая. Малый бизнес – а это примерно 75 % торгово-посредническая деятельность, потому что условия труда крайне неприемливы, особенно в сфере торговли, особенно где носит относительно сезонный характер. Зарплата низкая, условия труда тяжелые, перспективы смутные. Хочу сказать больше, что когда возникал вопрос, что может быть из движения бизнесменов, те, которые представители майдана, может ли это конвертироваться в политический проект? Треть говорили, что потенциально может. А через полгода – что его не может для подавляющего большинства граждан. Потому что он не сыграл в долгую, за ним нет социально базы, следовательно, нет внятной программы и социальных перспектив.

Так из разных тем я набросал картинку, если мы говорим про сферу занятости на украинских условиях, могу сделать несколько выводов, которые мы затрагиваем устрой труда и модель поведения граждан.

Есть еще одна ситуация, коллеги-экономисты подтвердят, у нас очень высокий уровень миграции и потенциальной миграции. Это влияет на нашу сферу занятости. Мы работаем по черновицкой области, по этой территории изучаем наиболее актуальные проблемы. По подсчетам годичной давности информация, там примерно 860 тысяч населения порядка 607 тысяч – это трудовые ресурсы. Из них по самым скромным подсчетам 20 % работает заграницей, в цифрах – это 120 тысяч человек.

Какая проблема наиболее актуальна для людей на тот момент времени? Нас удивил ответ – стабильный курс доллара. Те деньги, которые люди зарабатывают в Португалии, Италии, Польши, Румынии, потому что они перечисляют деньги, и это кормит их семьи. Такой для них саамы большой риск. Кризисные явления, которые случились в Европе, не могли не затронуть огромное количество людей нашей стране. До сих пор нет четкой статистики, относительно какое количество людей является трудовыми утратами. Кто называет один миллион, кто четыре. Эксперты, которым я доверяю, говорят на уровне двух миллионов. Никто наверняка не знает, потому как существует фактор сезонный, постоянный, то есть те, которые забирают свои семьи и не вернуться, это такая цепочка, Я как социолог смотрю, мало того, что это стимулирует миграционное настроение, молодые люди в возрасте до 30 лет стремится уехать заграницу.

Следующая проблема – условия кризиса, возврат людей сюда, это может создать дополнительную напряженность.

Еще один момент. Сейчас я изучаю экономическое состояние, они действительно фиксируют то, то уменьшились суммы денег, которые перечисляются на Украину. По сравнению с июлем 2011 года, сократилось на треть поступлений.

На сегодняшний день получается такая картина. И я позволил акцентировать внимание на социальных ожиданиях и элементах социального поведения людей.

Можно сделать вывод, что, не смотря на сложную ситуацию, есть серьезные внутренние изменения. В начале 90-х годов большинство граждан на вопрос «На кого вы рассчитываете при решении социальных проблем?» апеллировали государством, что было естественно. То сейчас, на тот же вопрос большинство граждан говорит, что ориентируется на собственные силы. Хотя хочу подчеркнуть, что наше общество абсолютно свободно от экономических обстоятельств. Подчеркиваю подавляющее большинство наших граждан, особенно в трудоспособном возрасте, при решении своих проблем рассчитывают на себя, и основным условием при трудоустройстве важны социальные гарантии, социальная стабильность, и социальная перспектива.

Павло Шеремета, партнер Інституту стратегії Inspira

Доброго дня.

Я хотів би коротко торкнутись Стратегії Блакитного Океану. Це має пряме відношення до нової капіталізації, тому що Блакитним Океаном ми називаємо ті галузі, де немає конкуренції. Червоним Океаном – ті галузі, де конкуренція є. Наприклад, якщо взяти будь-який продукт Apple, - дизайн розроблений в Каліфорнії, зібрано в Китаї. Ми будемо конкурувати з Китаєм, якщо так, треба розуміти, якщо айфон коштує порядку 600 доларів, додана вартість зборки в Китаї – 7 доларів, тобто чи ми хочемо конкурувати за 7 доларів з Китаєм, чи хочемо впровадити за 360 доларів, додана вартість Apple в цьому, і це питання більше дизайнерів, програмістів, ніж сборщиків. Я маю честь працювати з Львівською міською адміністрацією, з Львівським міським головою над створенням чи посиленням ІТ- касти. Естонія, можливо бачили що вони ввели програмування з першого класу, їм сподобалися створювати скапи, скап – це естонська компанія з самого початку, але вони готуються до цього зараз, тому що треба думати в цьому напрямку, але це питання залишається.

Ми конкуруємо з Південно-Східною Азією. Я з цього починаю, тому що в Малайзії та сама вилка. Вони конкурують з Китаєм на зборці, чи вони конкурують з Каліфорнією по дизайну.

Я хотів би сконцентрувати увагу на 4 уроках, які я зробив би з того досвіду, який в нас був. На перебуванні прем’єр міністру і уряду.

Країна має абсолютно чітку візію. У 2020 році ми хочемо бути визнані як розвинена країна. Розвинена за критеріями різними, МВФ, наприклад, це 15 000 доларів на душу населення. Коли вони цю візію вислали, це був 1991 рік, їх ВВП був такий самий як в Україні в районі 3 000 доларів. Зараз їх ВВП на душу населення 7 500, вони хочуть подвоїти вдвічі до 2020 року, але не встигнуть, приблизно це буде 2023 рік, означено для вічності, не для історії.

Малайзія, яка має 1 з найкращих аеропортів світу, до цього часу має найвищі близнюки-вежі (найвищі будівлі протягом 10 років), найкращу бюджетну авіакомпанію.

Яке є населення Малайзії? І люди після цієї тиради мені говорять 100 мільйонів, 150 мільйонів. Населення Малайзії є 27 мільйонів людей, тобто ця країна менша, ніж Україна суттєво. Поруч з нею є Індонезія, яка говорить на тій самі мові 250 мільйонів, Філіппіни 100 мільйонів, Таїланд 60 мільйонів, я навіть не згадую про Індію і Китай.

Що відрізняє країну в першу чергу – візія. Що таке візія? Це проекція опори, при чому на індивідуальному рівні, на сімейному рівні, на корпоративному рівні, на національному, це воля наша, де ми хочемо бути. І прем’єр-міністр Малайзії, який виступив з цією візію, сказав: «Якщо ти найменший в класі, візьми ящик,, стань на нього, щоб тебе всі побачили». І я від себе додаю «а не скигли там, що сусіди тяжкі, всі проти нас, і так далі». Взаємини між Малайзією і Індонезією…на стільки вороже середовище там є для цієї країни.

Отже, пункт №1 – поле, яке транслюється візією, к 2020 ми хочемо бути визнані розвиненою нацією,

Друге, вони розуміють, щоб досягти цієї різниці, вони повинні це зробити не просто державною політикою, індустріалізацією, яка спускається з заходу вниз, вони повинні підняти енергію і креатив цих небагатьох 27 мільйонів, які в них є. Для цього треба лібералізувати умови ведення бізнесу, а Малайзія знаходиться на 18 місці в рейтингу легкості ведення бізнесу.

Вони щасливі, що ввійшли в 20ку, хвилин 10 , поки вони не запитали хто на першому місці. А там Сінгапур, вони розстроїлись. Ви розумієте, що Сінгапур – це колишній штат Малайзії.

Де є Україна? Яка є траєкторія країни навіть за роботи нинішнього уряду, повторювати не потрібно. В що це виливається конкретно? До цього часу висить гігантський плакат, на якому написано «Реєстрація бізнесу за 1 годину, реєстрація акціонерного товариства за 1 добу». Чому? Тому що в Сінгапурі це теж робиться швидко, якщо ми теж хочемо бізнес робити тут, ми повинні робити, як в Малайзії. І не просто дозвільна система. Бо це абсурд, я не знаю, як правильно говорити кириличною мовою. Якщо брати переклад англійською, немає permission system, є тільки для копірайту, це є реєстраційна система, до того часу, поки держава говорить про дозвільну систему. Хто кому дозволяє? Вони дозволяють війти собі в країну, а не ми дозволяємо їм зареєструватися. Це урок № 2. Економічна лібералізація.

Урок № 3

Багато що говорилося більш досвідченими людьми, ніж я, що треба робити для формування нових робочих місць. Країни Азії в тому числі концентруються не тільки на знаннях і навичках, тобто програмування з першого класу нормально. Вони концентруються на цінностях також. Для того, щоб ми ввірвалися в список розвинених країн світу, треба подолати нашу лінь, треба подолати нашу обмеженість, треба мати глобальні амбіції, потрібно мати список національних цінностей, чемність загальнонаціональну, гарну поведінку в суспільстві. І ці 5 цінностей зачитуються кожного тижня в школах, будь де, де є державо службовці, вони піднімають праву руку, і зачитують державні цінності. Я вже не говорю про масу програм, які йдуть. Наприклад, рік інноваційності. В країні, при міністерстві, найбільш інноваційним підприємствам, найбільш інноваційним агентствам держави. Тому що щоб потрапити туди, на цю карту світу, і не по зборці за 7 доларів з душі, потрібно бути активними, інноваційними, працьовитішими і так далі. це теж повинно бути сфокусованістю уряду і держави.

Четвертий урок. Залучення талантів. Вони відслідковують, хто з Малайзійців де зараз вчиться і працює, і з ними йде постійна робота. Приведу приклад там, де Малайзія програла, але як мінімум вони про це знали. В один день відкриваю їхню центральну англомовну газету. І йдеться про найкращого студента юриста-бакалавра в Оксфорді. Вони кажуть: «Це наш малайзієць». Супер. На наступний день, в цій же країні на десятій сторінці маленьке пояснення. Вибачте, тобто, він є малайзієць, але ми дізналися, що Сінгапур зауважив його у 8му класі у нас, в нашій малайзійській школі його зауважили, перевів його до себе, дав йому гроші вчитися в Оксфорді, і він повернеться назад в Сінгапур, в держслужбу Сінгапуру, громадянином Малайзії, і буде працювати в держслужбі Сінгапуру, немає значення, що він не є громадянином Сінгапуру.

Ось іде війна за талант. Ось з чим ми конкуруємо. Я хочу завершити свій виступ запитанням. Наша країна, наша держава знає, хто є наші найкращі студенти в яких вузах? Я хочу задати інше запитання наша країна, наша держава, наш уряд дбає, взагалі цікавить, хто є наші найкращі люди і не тільки закордоном, а в країні також?

Дякую.

Михаил Гончаренко, Голова Державної інспекції навчальних закладів України

Дякую організаторам за запрошення. Хотів би сказати про необхідність правильного визначення потреби фахівців осіб, 350 років тому в 1662 році в декларації про податки і збори видатний економіст, засновник класичної економіки Вільям Петті. Правильного формування і дефіциту в Україні іншої спеціальнеості, їхньої недостатньої кількості,

Але я хотів би зазначити, що український уряд, враховуючи дефіцит кваліфікованих фахівців з вищою освітою і робітників з технічною спеціальністю в нашій економіці. Третій рік поспіль продовжує свою політику щодо значного збільшення державного замовлення в таких пріоритетних галузях як матеріалознавство, машинобудування, металургія, хімічні технології, інформаційні безпеки, як для підготовки фахівців з вищою освітою, так і підготовки по системі професійно-технічної освіти. Для прикладу, хотів би провести, якщо в цілому в цьому році державне замовлення на підготовку бакалаврів, було збільшено на 21%, то підготовка бакалаврів в електроніці збільшено державне замовлення на 33 %, в енергетиці та машинобудуванні на 41 %, радіотехніці, радіоелектронних виробництвах, радіоелектронних апаратів та зв’язку на 25%. Металургія та матеріалознавство на 64 %. Третій рік поспіль український уряд суттєво збільшує державне замовлення на підготовку спеціалістів за державними спеціальностями. 43%, хімічної технології та інженерії 46 %, і це тільки в цьому році. Чому я говорю про збільшення в кілька разів за останні 3 роки? Транспорт і транспортна інфраструктура 32%. як раз по тим пріоритетним галузям, по яким можна здійснювати індустріалізацію, відповідно до запитів роботодавців, та потреб, які встановлені міністерством економіки, в цьому році третій рік поспіль проходило збільшення державного замовлення за вказаними спеціальностями, так само говориться щодо тих спеціальностей, про які говорив Валерій Михайлович. Держзамовлення в цьому році збільшилось на 40 %, по кібернетиці на 30%, це при тому, що державне замовлення економістів, менеджерів, спеціалістів з міжнародних відносин третій рік поспіль зменшується. Крім того, в цьому році на 15 % було збільшено, порівняно з минулим роком, обсяг бюджетного фінансування по системі профтех освіти, робітників спеціальностей.

Таким чином можна однозначно сказати, що в контексті потреби нової індустріалізації, уряд значно збільшив державні інвестиції технічних спеціальностей. З іншого боку, те що говорила Лідія Ткаченко держзамовлення складає всього третину від загальної кількості спеціалістів, які готуються, дві третини готують приватні вузи, саме там готують переважно економістів і юристів. В державі теж є механізм регулювання боротьби з надлишковою кількістю економістів і юристів спеціальності, за якими готуються неякісні спеціалісти.

Дійсно було сказано, про те, що є проблема недостатньої якості освіти низки вищих навчальних закладів України. Існує механізм ліцензування, перевірки якісного виконання ліцензійних умов тими чи іншими вищими навчальними закладами, чи професійно-технічних навчальних закладів. Державна інспекція України з свого боку, при здійсненні своїх перевірок освітньої діяльності, лише в цьому році, було ініційовано скасування ліцензій Міністерством освіти і науки, молоді та спорту було скасовано для 15 приватних вищих навчальних закладів, на загальну суму 10 000 ліцензійних одиниць. Переважно мова йде про підготовку спеціалістів за економічними та юридичними спеціальностями. Але у пріоритетній підготовці фахівців технічних спеціальностей, варто визначити середньострокові і довгострокові потреби у фахівцях. Іншими словами максимально синхронізувати роботу вітчизняної вищої і професійної технічної освіти та вітчизняної промисловості. Це нам дозволить перетворити Україну з експортерів дешевої, або кваліфікованої, і часто некваліфікованої робочої сили в конкурентоздатну високотехнологічну державу з високим рівнем оплати праці. Лідія Григоріївна, яку я вже цитував, сказала, що не людина повинна бути для економіки, а економіка для людини. З одного боку так, але з іншого боку держава повинна стимулювати людей до підвищення продуктивності праці. Створювати реальні механізми, які будуть зацікавлювати в тому числі молодь, щоб отримати нелегкі спеціальності, за якими можна стати обслуговуючим персоналом, для реалізації продукції транснаціональних корпорацій та національної в магазинах, супермаркетах, а стимулювати їх до високопродуктивної праці, виробляючи реальну промислову продукцію. Той самий Вільям Петті, якого я вже сьогодні цитував, тільки праця є справжнім батьком багатства. Навіть Зігмунд Фрейд говорив, що тільки ті цивілізації мають перспективу, які будуть підштовхувати підростаюче покоління до самообмеження потреб і до зростання продуктивності праці.

Як говорив попередній виступаючий, дуже гарну фразу, малайці вчаться долати свою лінь, треба тримати свою стратегію, яка буде стимулювати нашу молодь долати лінь, а в середньому поколінні, старшому поколінні, відновлювати здатність до зростаючої продуктивності праці, до праці, яка буде виробляти конкурентоздатний продукт.

Хотів би розповісти цікавий анекдот. Сучасна світова економіка з її споживацькими підходами скачується до такого стану, що країна почне торгувати 1 з 1 китайськими товарами, видаючи за свої. Не дай боже скотится до такої економіки. Тому??? підтримати дестабілізації

Дякую за увагу.