Фантастична повість (стр. 1 )

Ратибор ГАЛИЦЬКИЙ

АПОФІС - ПРОВІСНИК АПОКАЛІПСИСА

РОЗДІЛ І

4 грудня 2028 року.

Земля. Київ - штаб-квартира МААГу…

В кабінеті керівника МААГу Борового Бориса Михайловича за раритетним, буковим столом проходило буденне, яке відбувалось кожного понеділка о 09.00 за київським часом, засідання керівників служб та відділів, що були складовими частинами цієї інтернаціональної організації. Міжнародне аерокосмічне агентство з часу її заснування у 2020 році набрало потужності і стало безперечним лідером та основною рушійною силою у всіх проектах землян, спрямованих на освоєння космічного простору. З плином часу було створено п’ять служб та відділів, які були напряму підзвітні керівнику МААГу: теоретично-проектувальне бюро (ТПБ), що займалося теоретичними напрацюваннями в сфері космічних технологій і викладенням їх на папері; служба технологічного будівництва (СТБ), що перетворювала задуми у реальні транспортні засоби і рукотворні космічні тіла; десантно-експедиційна служба (ДЕС), яка займалася експедиціями на космічні тіла і десантуванням місій на них; служба космічного транспортування (СКТ), що виконувала перевезення вантажів і людей по прокладених космічних трасах на освоєні космічні об’єкти; безпекова та аварійно-рятувальна служба (БАРС), котра відповідала як за дотримання максимального режиму секретності у самому агентстві, так і за забезпечення найвищого рівня безпеки при проведенні всіх операцій МААГу, а при позаштатних ситуаціях, що, безперечно, могли виникати під час розвідки і колонізації Сонячної системи, була покликана виконувати аварійно-рятувальні місії.

Єдине, що відрізняло цю нараду від інших щотижневих - це те, що на нараді віртуально, через інтернет-мережу, був присутній Генеральний Секретар ООН Георг Вернер. Справа була в тому, що до Землі наближався астероїд Апофіс, який, за прогнозами вчених, 13 квітня 2036 року з великим відсотком вірогідності зіткнеться з нею і ось тепер операція по його знешкодженню входила у фінальну фазу. Генеральний секретар вирішив особисто увійти в курс справи, загроза якої для існування людства і започаткувала створення МААГу.

Через засоби інтернет-комунікацій на нараді знаходились також і регіональні представництва агентства. На стінах знаходились декілька великих плазмових екранів, на які виводилось зображення керівників та при потребі демонструвались графіки, схеми та відео, за допомогою яких було значно легше пояснювати та розкривати суть питань.

Всі керівники чітко доповідали про стан справ у службах, що були їм підзвітні. При потребі Боровий зупиняв доповідача і коротко та лаконічно просив уточнити інформацію, котра зацікавила його.

Нарешті дійшла черга і до інформування про шляхи локалізації тих загроз, які ніс з собою Апофіс. Ця проблема була покладена на БАРС. Доповідав по цьому питанню керівник служби Ярослав Коваль і, зважаючи на присутність на нараді високопосадовця з ООН, він детально розкрив усі аспекти цієї глобальної проблеми, що повинна бути вирішена за будь-яку ціну.

Після відомих подій на космічному кораблі «Марс-1»[1] та вдалому початку колонізації Марса, у 2023 році Ярослав повернувся на Землю. На той час керівництву МААГу стало зрозуміло, що для більш продуктивного вирішення усіх завдань, покладених на організацію, потрібна більша спеціалізація напрямків, і надійшла потреба створити служби, які б відповідали за розвиток конкретних ділянок підкорення космічного простору. Однією з основних сфер була локалізація та усунення аварійних ситуацій, що з’являлися як внаслідок діяльності людини, так і в результаті природних катаклізмів, які виникали у міжпланетному просторі та несли загрозу окремим космічним об’єктам і усьому людству в цілому.

Повернення Ярослава збіглось у часі саме із структуруванням МААГу і, звичайно, Боровий, знаючи якості свого друга, не міг залишити його осторонь таких процесів. Міжнародне аерокосмічне агентство потребувало досвідчених керівних кадрів і Коваль підходив під ці вимоги якнайкраще.

Боровий запропонував його кандидатуру на пост керівника новоствореної служби, і ні у кого з державних функціонерів, що відповідали за кадрову політику МААГу, не виникло сумніву, що космен, герой-одинак із славнозвісного космічного корабля «Марс-1», який розпочав колонізацію Марса людством, впорається з обов’язками і на такій відповідальній роботі. Як не дивно, але найбільші сумніви у тому, що він осилить управління таким серйозним відомством, були у самого Ярослава. З цього приводу у нього відбулася тривала розмова з Борисом, протягом якої товариш переконав його у тому, що приходять часи, коли саме він зобов'язаний бути на вістрі відповідальності і особисто повинен стати на захист України та всієї Землі. Боровий умів переконувати, але у цьому випадку він уголос проголошував ті думки, які Ярослав обмірковував не один рік, і які турбували його ще з польоту на Марс, коли, завдячуючи російським хакерам, ледь не був зірваний політ «Марс-1». На переконання багатьох людей та й самого Коваля, за цими комп’ютерними злочинцями стояла правляча в Росії верхівка. Тому, в кінці-кінців, він погодився з аргументами Борового і дав згоду очолити таке відповідальне відомство, яким являлось БАРС. За короткий термін часу він навів лад у новоствореній службі, встановив залізну дисципліну і своїм тактичним та справедливим ставленням завоював пошану та любов більшості своїх підлеглих. Навіть заступник Коваля, кадровий контррозвідник та поляк за походженням Фелікс Горський, якого в структуру агентства делегував польський уряд, також претендуючи на посаду керівника, змушений був визнати, що кандидат Борового виявився саме тією людиною, яка і повинна була очолити цю важку та відповідальну роботу. За п’ять років свого керівництва Ярослав сформував дійсно ефективний мобільний підрозділ, який міг протистояти всім відомим викликам та ризикам, що загрожували безпеці людства на Землі, її посланцям у космічному просторі.

У цю мить Ярослав доповідав усім присутнім і в першу чергу Генеральному Секретарю ООН, який не знав усіх деталей цієї копіткої справи, що не давала права на похибку:

- Після уточнення орбіти Апофісу та підтвердження його загрози для Землі були проведені складні розрахунки і розкрився цікавий факт: якщо в п’ятницю 13 квітня 2029 року Апофіс перебуватиме точно на відстані в,5 км від нашої планети, він повинен потрапити в так звану гравітаційну «замкову щілину». Це смужка простору приблизно 500 метрів завширшки, яка являється пасткою, де сила тяжіння Землі здатна розвернути політ Апофісу в небезпечному напрямі, так, що наша планета виявиться буквально в перехресті прицілу на момент наступного візиту цього астероїда, який відбудеться рівно через 7 років, - 13 квітня 2036 року. Тому цілком зрозуміло, що протидіяти астероїдові ми зобов’язані, починаючи з 2029 року, в цей час відвести його від гравітаційної «замкової щілини» нам технічно до снаги, аніж очікувати 2036 рік, коли астероїд цілеспрямовано і невідворотно прямуватиме у бік Землі.

- Зупиніться, будь ласка, детальніше на всіх способах усунення загрози, що вами розглядалися і поясніть, чому ви зупинились саме на проекті «гравітаційного тягача»? - пролунав голос Георга Вернера і його постать з’явилась на великому екрані. Було видно, що він уважно та зосереджено слухає розповідь Ярослава.

- Не буду «загружати» вас науковими термінами та детальними технологічними викладками і дам узагальнюючу картину, щоб ви зрозуміли, які виклики перед нами стоять при вирішенні питання Апофісу. Нашими фахівцями були запропоновані п’ять найбільш реалістичних для виконання проектів усунення астероїда зі шляху Землі, - впевненим тоном, звертаючись вже особисто до Генерального секретаря ООН, розповідав далі Коваль. Свою розповідь він ілюстрував заздалегідь підготовленими зображеннями, що виникали на екранах кабінету. Перший - сильний лобовий удар. Автоматичний космічний корабель масою 1 тонна на швидкості 8000 км/год заздалегідь влучає в астероїд і, як свідчать розрахунки, цього буде достатньо, щоби на протязі трьох років його зміщення було таким, аби не потрапити у гравітаційну «замкову щілину». Але у цьому випадку потрібно дуже влучно поцілити в центр астероїда, в іншому випадку від нього відколеться його частина або він не зійде зі своєї траєкторії, а пришвидшить своє обертання. Другий - зміна орбіти товкачем. На поверхні астероїда жорстко закріплюється ракетний двигун, який дає постійну тягу і відводить його з небезпечної орбіти. Це дуже складно виконати технічно, оскільки потрібен цілий комплекс застосувань для монтування та закріплення двигуна на поверхні, і зважаючи на те, що астероїд обертається, буде дуже складно синхронізувати його роботу для позитивного результату. Третій проект - підрив ядерним зарядом. Закласти в надра астероїда термоядерну бомбу і підірвати його. У цьому випадку можуть виникнути проблеми з бурінням поверхні і навіть після вдалого буріння та підриву заряду ми отримаємо не один астероїд, а рій невеликих, радіоактивних астероїдів, що, можливо, буде нести ще більшу загрозу для людства. Четвертий - підсмажити ядерним зарядом. Підриваємо термоядерну бомбу прямо над поверхнею астероїда і випаровування частини астероїда зіштовхне його зі шляху Землі, але немає гарантії, що все трапиться саме так, і тоді при невдалій спробі на Землю зі швидкістю 75 000 км/год насуватиметься радіоактивний астероїд, що буде значно небезпечніше. І нарешті, п’ятий проект, який ми зараз і розпрацьовуємо - «гравітаційний тягач». У цьому випадку космічний корабель зависає над поверхнею астероїда на висоті декількох сотень метрів і, використовуючи свою масу, поступово, на протязі місяця-півтора, застосовуючи постійну малу тягу двигунів за допомогою сили тяжіння, відводить астероїд з його небезпечної траєкторії. Єдина загроза виникає для космічного корабля, що зависає у небезпечній близькості від поверхні астероїда і існує ризик зіткнення з небесним тілом, але це вже справа фахової роботи екіпажа корабля та його кіберсистеми, що будуть пильнувати за розрахунками та належним режимом роботи двигунів.

- Розкажіть трохи детальніше про космічний корабель, який буде виконувати місію «гравітаційного тягача», - знову пролунало запитання від Георга Вернера.

- Для виконання цього завдання буде використаний флагман БАРСу - космічний корабель «Марс-1». Після повернення цього корабля з Марсу на Землю у 2023 році він пройшов значну модернізацію і удосконалення. В значній мірі це стосується його двигунів, які були замінені двигунами нового покоління. Мова йде про плазмові двигуни, що за всіма показниками перевищують колишні ядерні. Вони являються значно безпечнішими для екології, аніж попередні, оскільки не завдають радіоактивного забруднення навколишньому середовищу, хоча джерелом живлення для них являється ядерний реактор, і суттєво збільшують як тривалість роботи двигунів, так і швидкісні можливості космічних апаратів. Як ви знаєте, тепер переліт із Землі на Марс триває не півроку, як ще донедавна, а півтора-два місяці. Усі нові колоніальні кораблі, що і надалі доставляють колоністів на Марс, та старі, якщо дозволяла їхня конструкція, були переобладнані саме такими двигунами. В числі цих кораблів був також і «Марс-1», виправдала себе його модульна конструкція, котра дозволяла роз’єднувати корабель на частини, тому внаслідок модернізації він був позбавлений старих ядерних та хімічних, а натомість отримав плазмові двигуни. Наслідком цього оновлення стало значне зменшення розмірів космічного корабля, що вже не потребує величезних баків для хімічного пального та основних і маневрових хімічних двигунів. Розмір «Марс-1» зменшився зі 600 до 450 метрів, що ніяк не позначилось на його функціональних можливостях та захисті екіпажу корабля. Навпаки, готуючи корабель до його надзвичайно важливої місії для Землі, фахівці МААГу зберегли все те, що було у ньому найкраще і тільки посилили його як рушійні, так і захисні можливості. Додатково встановлені сканери та детектори, що дозволяють більш детально відслідковувати космічний простір у пошуках гравітаційних аномалій. Корабель переобладнали так, щоб у подальшому після закінчення місії «гравітаційного тягача» він став повноцінним флагманом служби, міг нести на своєму облавку значну кількість обладнання у своєму вантажному відсіку і велику кількість людей, що знадобляться для виконання інших місій. Діапазон роботи нових двигунів взагалі дуже широкий і це дає можливість використовувати «Марс-1» у різнопланових операціях: від найменшого постійного імпульсу величиною у декілька грамів сили, який дозволить поступово відвести Апофіс з небезпечної траєкторії, до максимальної, яка дає змогу здійснювати посадки на планети та інші космічні тіла. Для безпеки екіпажу та його майбутніх пасажирів корабель дообладнано рятувальними капсулами, котрі врятують їм життя у найкритичнішій ситуації.

- Тепер скажіть декілька слів про сам екіпаж, який буде виконувати завдання, - продовжував допитуватись Вернер.

Ярослав розумів, що далеко не проста цікавість змушує Георга Вернера задавати йому питання. Він хотів бути впевненим, що МААГом і БАРСом зроблено все, щоб якнайкраще виконати це завдання, за яким, затамовуючи подих, спостерігатиме все людство. Генеральний Секретар ООН хотів розвіяти всі сумніви, що, можливо, виникли у нього. Не змінюючи інтонацій і проявляючи терпимість до цього допиту, Коваль продовжив:

- У склад екіпажу входить троє астронавтів: командир корабля - француженка Беатріс Клеман, українець Тарас Бойко та американець Джон Девіс. Ці троє кандидатів були відібрані з багатьох сотень людей, які висловили бажання прийняти участь у місії. Вони - найбільш відповідні кандидатури для здійснення завдань, які постануть перед ними, та і досвід космічних польотів у цих косменів неабиякий. Беатріс Клеман, наприклад, тричі брала участь у польотах на Місяць, Тарас Бойко - двічі, а Джон Девіс був учасником місії на Марс під час чергової доставки туди колоністів, тому досвід у них чималий. У 2025 році вони офіційно були запрошені на роботу в БАРС і впритул зайнялися підготовкою до операції по локалізації загрози астероїда. Невелика кількість членів екіпажу зумовлена небезпечністю місії, таке тривале зависання біля масивного космічного об’єкту та його гравітаційне буксирування ще не виконувалось, тому ми, будемо називати речі своїми іменами, намагалися мінімізувати людські жертви у випадку катастрофи. Екіпаж знає про небезпеку і свідомо йде на ризик, зрештою, це їхня робота. На сьогоднішній день екіпаж перебуває в дослідницькому центрі НАСА Ленглі, де проходить посилені приготування до місії на численних симуляторах. З ними займаються наші провідні фахівці і на час виконання операції це будуть всебічно підготовлені професіонали, готові до всіх несподіванок, що можуть трапитись із ними. До їхнього відома доведений увесь пакет інформації по Апофісу, що є в нашому розпорядженні: орбіта, параметри, хімічний склад астероїда, загрози нашій планеті, детальні дані інших способів усунення цього космічного об’єкта з орбіти Землі тощо.

- Коли планується початок місії і старт «Марс-1»?

- Місія розпочнеться через два тижні, 18 грудня о 07.00 годині ранку, - відповів Ярослав, одночасно виводячи на екран зображення місячного космодрому. - Космічний корабель «Марс-1» знаходиться на місячному космодромі Шеклтон, де в плановому режимі проходять тестування всі його бортові системи та підготовка до польоту. Зараз відбувається завантаження необхідного обладнання, устаткування та засобів життєзабезпечення екіпажу. Все це ви можете побачити на екрані в режимі on-line за допомогою орбітального супутника, що знаходиться на орбіті Місяця.

Присутні, ніби з висоти сотень метрів, побачили загальний план 20-кілометрової чаші кратера Шеклтон, у якому знаходився форпост земної цивілізації, звідки людство поширювало межі своєї присутності у Всесвіті та вгамовувало своє стале бажання пізнання непізнаного.

На освітленому схилі кратера виблискували поля сонячних батарей, котрі забезпечували земне поселення, що стрімко розвивалось, дешевою, дармовою енергією Сонця. Кратер знаходився біля південного полюса Місяця, тому був майже завжди освітлений, і це давало можливість безперервно акумулювати сонячну енергію - енергію, яка була так необхідна колонії. Цей фактор став однією з вагомих причин, чому для колонізації Місяця обрали саме це місце. Також були помітні признаки активної діяльності людей та гірничопрохідницької техніки, за допомогою якої викопувались тунелі та формувався план майбутнього підземного міста. Відвали місячного ґрунту при цьому старанно розщеплювались на корисні компоненти: воду, кисень, гелій-3, платину, золото, залізо, алюміній, титан тощо. Поселенці намагались використовувати все - колонія прагнула якнайшвидше перейти на самозабезпечення своїх потреб.

На лінії термінатора, на межі пітьми та сонячного проміння виднілися тимчасові та стаціонарні будівлі поселення, в якому жили колоністи. Загальна їхня чисельність перевалила за дві тисячі чоловік і невпинно зростала. Спеціалісти МААГу, що відповідали за відбір кандидатур поселенців, ледве стримували вал охочих прийняти участь у цьому проекті.

Пальці Коваля забігали по клавіатурі ноутбука і кіберсистема орбітального супутника спрямувала об’єктив системи відеоспостереження на чотирьохкілометрову глибину, де на дні кратера знаходився космодром. Зображення почало стрімко збільшуватись і присутні побачили космопорт та струнке тіло корабля, в якому була сконсолідована вся міць та технічні досягнення людства. Він спирався посадковими опорами на покриття стартово-посадкового поля, що розкинулося навколо нього. Десь на кілометровій відстані виднівся масивний монолітний комплекс споруд, від яких вервечкою у напрямку «Марс-1» рухались вантажні всюдиходи. Периметр космодрому та сам «Марс-1» був розцвічений вогнями і здавалося, що посеред вакууму і абсолютного холоду розкинулася величезна іскра життя, яка горіла, не зважаючи ні на що. На посадковому полі космодрому знаходились інші космічні кораблі та допоміжні механізми. Шеклтон вже давно став головною базою космічної техніки для МААГу, з нього стартували як марсіанські колоніальні кораблі, так і місії до інших космічних об’єктів. Зараз, окрім «Марс-1», до польоту готувався марсіанський колоніальний транспорт «Титан-2», що був одним із двох найбільших та найпотужніших міжпланетних кораблів серії «Титан» космічного флоту МААГу, який здатен доставити за один рейс до 1000 колоністів і вантаж для їхніх поселень. На орбітальних космічних верфях будувалися ще два кораблі цього класу, за допомогою яких через рік планувалося вдвічі збільшити людський та вантажний потік для потреб освоєння космічного простору. Також на підльоті були два вантажні транспорти з Землі, що очікували дозволу на посадку від вежі керування польотами.

Весь цей рух, як доказ потенціалу людства, зігрівав серце і ти стверджувався в думці, що можливості людини безмежні і ніщо не може зупинити її у життєствердному прагненні пізнання та освоєння Всесвіту. Ці думки промайнули в голові Коваля одночасно з його роз’ясненнями, ніякою мірою не заважаючи йому і надалі давати пояснення присутнім:

- Через три дні екіпаж буде доставлений на облавок «Марс-1» і космени приступлять до заключної фази приготувань.

- Дякую за детальні відповіді на мої, можливо, не зовсім професійні питання. Я дуже задоволений, що ви розумієте всю міру відповідальності, покладеної на ваше відомство і на вас особисто. З радістю бачу, пане Ковалю, що ви людина професійна і знаходитесь на своєму місці. З вашого дозволу, я покину нараду, Борисе Михайловичу, - резюмував виступ Ярослава Генеральний Секретар ООН Георг Вернер. Дочекавшись відповіді Борового, він вимкнув канал зв’язку. Так як доповідь керівника БАРСу була завершальною у порядку денному засідання керівників служб та відділів МААГу, Боровий оголосив про його завершення:

- Усі вільні. Ярославе Васильовичу, тебе попрошу залишитись…

* * *

Поки присутні виходили з кабінету, Борис Михайлович опустив голову і нервово барабанив пальцями по кришці столу. Ярослав, дуже добре знаючи характер і звички Борового, розумів, що така поведінка його начальника і друга - це ознака сильного хвилювання, тому мовчки чекав на продовження діалогу.

Дочекавшись, доки усі вийдуть, Боровий натиснув клавішу на терміналі внутрішнього зв’язку і звернувся до свого секретаря:

- Оксано, принеси, будь ласка, каву та чай з бергамотом.

- Добре, Борисе Михайловичу, зараз принесу, - миттєво відповіла його секретарка.

Не минуло і хвилини, як вона увійшла у кімнату, несучи попереду себе піднос. Ярослав мимоволі затримав захоплений погляд на Оксані. Це була ефектна двадцятилітня білявка із зовнішністю манекенниці. Довге біле волосся було зібране догори і відкривало погляду білу лебедину шию. Вона була вдягнута у чорний коротенький піджачок і спідничку до колін. З цим ансамблем чудово гармоніювали елегантні туфлі, що вигідно підкреслювали довгі, стрункі ноги. Від усієї постаті віяло молодістю та сексуальністю, тому не можна було залишитись байдужим до її жіночності і краси. Оксана здогадувалась, яку реакцію вона викликає у чоловіків, але відносилась до неї спокійно і вела себе впевнено, як жінка, котра знає собі ціну. Погляд тільки одного чоловіка заставляв її відчувати себе невпевнено, і в той же час з нетерпінням очікуючи, коли і з яким настроєм він на неї подивиться. Вона була безнадійно закохана у Борового і це почуття не було взаємним.

Керівник МААГу був одружений і мав двоє дітей. Незважаючи на тридцятилітній сімейний стаж, Боровий зберіг у відносинах із дружиною, що дуже рідко буває протягом такого тривалого часу, трепетне почуття кохання до цієї неординарної жінки, яка була його надійним тилом і підтримувала у всіх починаннях. Разом з тим, Борис Михайлович не корчив із себе святенника, був показним мужчиною, любив споглядати на красивих та елегантних жінок і навіть полюбляв у чоловічій компанії, оцінюючи вроду жінок, зі сміхом повторювати вислів: «Якщо ти на дієті - це не значить, що ти не можеш читати меню». Ярославу, що знав ці деталі взаємовідносин між секретарем та Боровим, було шкода красуні Оксани, але він був упевнений, що жодних шансів закохати в себе Бориса у неї немає і надіявся на те, що ця закоханість швидко промине, і вона полюбить іншого достойного мужчину.

Цього разу Боровий навіть не підняв голову і здавалось, взагалі не помітив, що прийшла Олена, хоча, зазвичай, він жартував з нею, знаючи про її слабкість до нього. Секретарка мовчки розставила на столі каву, чай, цукор, лимон та цукерки, які так полюбляв Борис Михайлович.

Коли секретар, збентежена його неувагою, вийшла з кабінету, Боровий так само мовчки встав і підійшов до великого, панорамного, на всю стіну, вікна. Заклавши руки за спину, він мовчки спостерігав з висоти двадцятого поверху, як внизу люди, що з такої висоти здавалися мурахами, пішки, на автомобілях, на громадському транспорті поспішали у своїх справах. Кожен з них думав, що його проблема найбільша і найважливіша у світі і не було їм діла до тих загроз, які нависли над ними, тому що не знали вони і сотої долі цих небезпек. Це входило в його службові обов’язки захистити їх, йому вони довірили цю важку ношу, яку інколи так хотілося перекласти на чужі плечі, але не в його характері було тікати від труднощів і ховатися від них.

- Здається, твої колишні прогнози збуваються і ми семимильними кроками йдемо до військових ігрищ у космосі, - не обертаючись, промовив він у простір перед собою. - Мені б дуже хотілося, щоб це не справдилося, але факти підтверджують твої пророцтва.

Ярослав, не поспішаючи, поклав у свою чашку з чаєм ложку цукру і скибочку лимона. Задумливо помішуючи напій, він глухо відповів:

- Мене це аж ніяк не радує. Краще б я помилявся. Які реальні факти свідчать про розвиток таких подій?...

- Нашими фахівцями зроблений уточнений аналіз траєкторії астероїда: з вірогідністю 90% за уточненими даними падіння астероїда Апофіс припаде на Північну Америку, а якщо конкретніше - на кордон штатів Канзас та Небраска, тому цілком зрозуміло, що після його падіння така країна як США, та і весь материк Північна Америка зникне з карти світу і про нього залишаться тільки історичні спомини. Астероїд увійде в атмосферу Землі з шаленою швидкістю: першочергово поверхні досягне ударна хвиля, яка зі швидкістю 14 тисяч кілометрів за годину завдасть величезних руйнувань материку, а потім знищення довершить падіння самого астероїда, який зітре на порох все живе в радіусі тисяч кілометрів. На поверхні залишиться лишень попіл і мертве каміння. Ти розумієш, що це означає? - Боровий різко повернувся обличчям до Ярослава і питально та суворо подивився на нього. Його обличчя здавалося висіченим із каменю, таким напруженим він був. Здавалося, що навколо нього саме повітря вібрує від напруги.

Коваль повільно підняв свій погляд і поглянув прямо у вічі Бориса. Він хотів би розрядити ситуацію і заспокоїти свого друга, але його терзали ті ж самі похмурі думки. Уява малювала картини - одну страшнішу за іншу, і не було розради у його видіннях. Тепер він зрозумів стан Борового і перейнявся його переживаннями. Так ось чому Генеральний Секретар ООН Георг Вернер був таким показово зосередженим і допитувався про найдрібніші нюанси місії. Так, жартувати і блазнювати було не на часі, потрібно було проаналізувати нову інформацію:

- Я розумію, до чого ти ведеш, і до яких дій може підштовхнути таке повідомлення наших російських «колег». У наших геополітичних суперників може виникнути спокуса одним ударом, і тим більше під виглядом космічного катаклізму, знищити головного конкурента навіки та утвердити свою світову першість назавжди. А які прогнози для інших частин світу дають наші аналітики? Що буде з життям на Землі у світлі цієї нової інформації? - спитав Ярослав, з силою зціпивши свої руки і не відводячи погляду від Борового.

Борис Михайлович, не витримавши прискіпливого погляду Ярослава, опустив голову і, понурившись, підійшов до столу та опустився в зручне шкіряне крісло. Підсунувши до себе філіжанку кави, він поклав туди дві ложечки цукру і знехотя почав її помішувати. Тільки після цього, вочевидь, опанувавши свої переживання, підняв на Коваля вже спокійний, зосереджений погляд, і тільки десь далеко, в його глибині, можна було побачити полум’я сильних емоцій, що буяли в душі у Борового.

- Прогнози аналітики скоригували і вже не так категорично заявляють про цілковите знищення життя на Землі. Враховуючи найсвіжіші дані, вони передбачають цілковите зникнення життя на північноамериканському континенті і виникнення пилових хмар впродовж одного року над усією поверхнею Землі, правда, вони не будуть мати суцільного покриву і проміння Сонця буде інколи пробиватись до поверхні. Це, звичайно, завдасть значної шкоди спочатку флорі Землі, потім, як ланцюгова реакція відіб’ється на земній фауні. Але мінімум сонячної енергії дасть змогу значній частині земної флори і фауни пристосуватись до сурових кліматичних умов і не призведе до повного виродження життя на нашій планеті. При відповідних запасах їжі і води може бути збережено до 60% кількості людей у всьому світі. Найменше постраждають від наслідків падіння астероїда Австралія та північні райони Російської Федерації. В світлі цієї інформації Сполучені Штати Америки в штатах Канзас та Небраска оголосили підвищений стан загрози для населення. Влада не надає повну інформацію мас-медіа, щоб не викликати всеохоплюючої паніки серед мешканців, і тому людям повідомляють про незначну можливість влучання астероїда в земну твердь і, що найвірогідніше, він упаде в Атлантичний океан. Але невідомо, як довго уряд США буде спроможний приховувати правду від населення і до яких наслідків може призвести хаос після витоку цієї звістки. Цілком зрозуміло, що перемістити сотні мільйонів людей з цілого материка - це затія, яку неможливо здійснити, тому надія залишається тільки на рятувальну місію «Марс-1».

- Як реагує на ці дані Російська Федерація? Зрозуміло, що використовуючи свої технічні можливості, вони також обрахували уточнену траєкторію і місце падіння Апофісу, - запитав Ярослав Борового, задумливо потираючи рукою підборіддя.

- Нам надійшло підтвердження по каналах української служби зовнішньої розвідки та розвідок євроспільноти, що Росія отримала ідентичні результати розрахунків. Є великий ризик того, що режим, який панує в цій країні, захоче використати природну супер бомбу в своїх інтересах і позбутись США. Прямого підтвердження цьому у нас немає, але не можна відкидати і такий варіант розвитку подій. Ти прекрасно знаєш, Ярославе, що взаємовідносини Росії та її сателітів з однієї сторони і країн, що являються членами ради ООН з іншої після початку колонізації космічного простору значно погіршилися. Російська Федерація позиціонує себе як земного лідера у всіх процесах по освоєнню космічних об’єктів, що знаходяться в Сонячній системі і заявляє про зону своїх інтересів усюди, де тільки спроможні здійснити посадку її космічні кораблі. Це стосується і марсіанських поселень, де Росія вже пред’являє претензії до поселень МААГу, під якими на глибині виявлені значні запаси води, а як відомо, це сама стратегічна сировина при колонізації як Марсу, так і іншого космічного тіла. Також виникають претензії у Росії і до наших місячних поселень, які, на думку росіян, незаконно захопили території, де під шаром реголіту[2] знайдені великі поклади води у замороженому стані та є можливість видобувати рідкісний газ «гелій-3», який використовується в енергетичній сфері. Поки що ці домагання не виходять за рамки дипломатичних нот та публічних заяв від керівників Російської Федерації, але вони стають все запеклішими та агресивнішими. За допомогою всіх інформаційних засобів, що є у розпорядженні Кремля, проводиться планомірне зомбування населення, в яких Росія зображена державою, котра намагається чесно і відкрито колонізувати космічний простір, але їй на заваді стоять інші країни Земної кулі, що підло захоплюють найкращі території на інших планетах. В країні розгортається істерична кампанія під гаслами: «Росії - російський космос!!!», «Росія - найвеличніша космічна держава!!!», «Всі на захист російського космосу!!!». Таким чином, переорієнтовується все обурення та невдоволення владою, що накопичились у росіян за час бездарного авторитарного керування країною цим режимом, на зовнішнього ворога, який нібито винен у всіх гріхах. Кремль намагається реалізувати в космосі ігрища та випробувати потужну військову техніку, тобто все те, що неможливо здійснити на Землі. Застосування на нашій планеті сучасних мілітарних технологій може призвести до знищення самої Російської Федерації, тому вони, скоріш за все, вирішать перенести військові баталії у космічний простір. Країна поступово лімітує прозорість своїх кордонів і починає самоізолюватися, встановлюючи суворі обмеження для перетину кордону, як для свого населення, так і для чужинців. Єдина країна, з якою Росія найохочіше підтримує тісні економічні зв’язки - це Китай, але в цьому випадку ситуація зрозуміла: без технологічної та ресурсної допомоги Китайської Народної Республіки Росія не зможе здійснити свої амбітні космічні програми, в тому числі і військові. Будемо сподіватись, що допомога Китаю буде обмежуватись тільки побудовою для Російської Федерації різноманітного технічного устаткування, і не перейде на рівень відкритої підтримки людськими ресурсами, якщо Кремль наважиться на якісь радикальні дії. Китай значно інтегрований у світову економіку, тому йому, на відміну від Росії, невигідно згортати стосунки зі своїми економічними партнерами. Але будуючи та продаючи техніку Росії, він має суттєвий фінансовий зиск від цих операцій і на неодноразові зауваження країн євроспільноти про недопустимість побудови космічної військової техніки для інших країн, Китай просто відмовчується. Та що я тобі це розповідаю - ти і так як керівник БАРСу регулярно отримуєш агентурні звіти і, наскільки я тебе знаю, вже давно аналізуєш цю проблему, - схаменувся Борис Михайлович, що під час свого емоційного монологу розчервонівся і в запалі почав за звичкою жестикулювати руками.