Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипільської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я (стр. 12 )

Узагалі, музично-культурний розвиток в Україні тих часів характеризується збагаченням жанрів народної творчості та зростанням інтересу до неї передових поетів, письменників, музикантів, інтенсивним пожвавленням музичного життя міст, музичної освіти, зародженням нових видів і форм світської професійної музики, музичного театру, появою багатьох композиторів.

Запис теми «Партесний концерт в Україні у ХУІІ – ХУІІІ ст.» у вигляді таблиці в зошит

Партесний концерт в Україні у XVII—XVIII ст.

Назва Партесний спів (від лат. partio — голоси) — вид церковного багатоголосного хорового співу, що виник замість одноголосного знаменного співу на поч. XVII ст.

Партесний спів яскраво представлений у творчості М. Дилецького. Наприкінці XVI ст. виник новий хоровий жанр, що став провідним в українській професійній музиці козацької доби,— партесний концерт. Його становлення відбувалося під впливом стилю бароко. Концертність стала способом вияву контрастів, динамізму боротьби різних стихій. Театральність, патетична риторика, що притаманні стилю бароко, позначилися на прийомах музичної композиції — зіставленні емоційно - динамічних планів, чергуванні хорових, ансамблевих і сольних епізодів

Образний зміст Діапазон образного змісту цих одночастинних акапельних концертів (С. Пекалицького, М. Дилецького та ін.) був доволі широким, охоплюючи піднесено-урочисті, лірико-драматичні, гумористичні, сатиричні сфери

Виконавці Із великими концертними програмами виступали хори Київської духовної академії, Переяславської семінарії. Розвиток національних традицій гальмувався, оскільки перевага адміністративно віддавалася іноземним авторам

Тематика Загальнофілософський зміст канонічних образів залучав до храму чимало світських слухачів. їхній тематизм бере початок від кантів і знаменних поспівок

Мелодика Тексти для творів партесного стилю брали з літургії, кількість голосів — від 3 до 12, іноді до 16, 24 і навіть 48

V. Підбиття підсумків уроку

Оцінювання групових доповідей

VІ. Домашнє завдання

Підготовка доповідей «Хорові концерти»

2. Випереджальне завдання

Підготуватися до захисту проекту на одну із запропонованих тем:

- «Пам'ятки українського бароко»;

- « Загадки Андріївської церкви »;

- «Маріїнський палац — перлина Києва»;

- «Собор Святого Юра — головний греко-католицький собор Львова»;

- «Почаївська Свято-Успенська Лавра — одна з найбільших святинь православ'я»;

- «Культ Божої Матері як Покровительки українського народу (козацькі «Покрови»)»;

- «Іконописні традиції в українській художній культурі козацької доби »;

- «Козак Мамай — один із найпопулярніших образів в Україні XVII— XVIII ст.»;

- «Портретний живопис XVII—XVIII ст.»;

- «Українська гравюра XVII—XVIII ст.»;

- «Шкільний театр XVII—XVIII ст.»;

- «Вертеп — народний ляльковий театр».

10 клас

ТЕМА: Хоровий концерт та його творці (М. Березовський, А. Ведель, Д. Бортнянський), збірка

Г. Сковороди «Сад божественних пісень»

МЕТА: розширити і поглибити знання учнів про творців хорового кон­церту та їхню творчу спадщину; розвивати творчі здібності учнів, навички аналізу музичних творів та вміння виступати зі своїми творчими досягненнями перед аудиторією, аргументувати влас­ні судження; прищеплювати інтерес до курсу «Художня культу­ра», виховувати патріотизм, національну гордість, самосвідо­мість, повагу до творчості українських митців.

ОБЛАДНАННЯ: відеофрагменти, аудіозаписи, фото пам'ятників композиторів, виставка літератури, творчі роботи учнів (композиції, вірші).

Заздалегідь учні працювали за вибором утрьох студіях: студії шанувальників творчості М. Березовського, студії шанувальни­ків творчості А. Веделя і студії шанувальників творчості Д. Борт­нянського. Члени кожної студії досліджували життєвий і творчий шлях обраного композитора, знайомилися з його творчою спад­щиною, аналізували й оцінювали вплив західноєвропейської про­фесійної музики світських жанрів на розвиток української музич­ної культури XVIII ст.

ХІД УРОКУ

Дійові особи:

Ведучий (учитель)

Учні — шанувальники творчості М. Березовського

Катерина II

Потьомкін

Березовський

Учні — шанувальники творчості Д Бортнянського

Учні — шанувальники творчості А Веделя

Поліцмейстер

Солдат

Ведель

Ведучий.

Мерехтіння свічок, пахощі ладану... Ікони, мозаїки, фрески, сті­нописи, а ще... спів. Острів Божого світла й добра, острів краси, людської жер­товності і високого творчого злету. Цим островом серед наших буднів є чудо­вий український храм. Божий дім, образ неба на землі! Тож давайте увійдемо до храму.

(Перегляд відеоуривку «Духовна музика) — дзвони.)

Ведучий.

Духовна музика... її писали майже всі визначні композито­ри світу спеціально для виконання у церквах, культових спорудах. Із глибини століть линуть до нас ці безсмертні шедеври.

Величезний внесок до світової духовної спадщини зробили українські ком­позитори. Знамениті духовні хорові урочисті річні концерти написали у XVIII ст. такі визначні майстри, як М. Березовський, Д. Бортнянський та А. Ведель. їхні твори — це справжні перлини у скарбниці вітчизняного мистецтва.

Тема сьогоднішнього уроку — «Хоровий концерт та його творці — М. Бере­зовський, Д. Бортнянський та А. Ведель». Нашим епіграфом стануть такі слова:

«Мистецтво незбагнене й незрівняне,

Його не може розум осягнуть,

Є в ньому вічна і священна тайна,

Що кличе людство на духовну путь».

Готуючись до цього уроку, ви проводили дослідження життєвого та твор­чого шляху композиторів, знайомилися з їхньою творчістю у студіях шанувальників М. Березовського, Д, Бортнянського та А. Веделя. Хочу нагадати вам, що досліджувати означає збирати різноманітний матеріал, порівнювати та аналізу­вати його, доходити до певних висновків. А сьогодні у нашій музичній вітальні ми послухаємо дослідження кожної зі студій.

Завдання класу: уважно стежити за розповіддю, робити нотатки в опорному конспекті, зразки якого знаходять­ся у вас на столах.

Ми пам'ятаємо, що діяльність цих славетних композиторів припадає на XVIII ст. Спробуємо охарактеризувати цю епоху методом «Ланцюжок асоціацій».

Приклад роботи учнів у «ланцюжку»

1-й учень. «Золотий вік» української музики.

2-й учень. Набуває розвитку хорова музика.

3-й учень. Починають формуватися такі жанри як опера, симфонія, со­ната, концерт тощо.

4-й учень. У великих містах, маєтках вельмож і меценатів створюються оркестри.

5-й учень. Це період мистецького тріумфу на Заході і культурного під­несення в Росії.

6-й учень. Цей період був особливо трагічним для українського народу. 7-й учень. Період жорстокого поневолення України.

8-й учень. Період вивезення найобдарованіших українців, зокрема мо­лодих, в Росію. .

Ведучий.

Так, саме тому в деяких джерелах ми можемо прочитати твердження, що М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель — російські композитори.

А зараз давайте проведемо невеличкий дистанційний диктант за термінами й поняттями, які розкриваються в цій темі.

Дистанційний диктант: вчитель називає значення терміну, учні підніма­ють картку з назвою цього терміну.

• Вид театрального мистецтва, у якому сценічна дія поєднується з музикою, балетом і пантомімою. (Опера.)

• Із XVIII століття — твір для одного або двох інструментів, написаний у фор­мі сонатного циклу. (Соната.)

• Жанр великого музичного твору віртуозного характеру для одного соліста з оркестром. (Концерт.)

• Найважливіша церковна відправа у православній християнській церкві, аналогічна католицькій і протестантській месі. (Літургія.)

• Великий твір для симфонічного оркестру, написаний у формі сонатного циклу. (Симфонія.)

• Вид старовинної триголосної куплетної пісні, що виконувалася ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу. (Кант.)

Ведучий.

Хочу нагадати, що на ваших столах знаходяться картки, які ілюструють життя і творчість цих славетних композиторів. Отже, розпочинає­мо. Надаємо слово студії шанувальників творчості Максима Березовського і не забуваємо вести опорний конспект.

(Відбувається виступ студії шанувальників творчості М. Березовського.)

1-й учень.

Максим Березовський. Доля його склалася трагічно. Блиску­чий талант композитора, яскраво спалахнувши на мистецькому небосхилі, на довгі роки поринає у морок забуття після його ранньої і загадкової смерті.

Пригадаймо біографію митця. Максим Березовський, син Созонта, наро­дивсяза новим стилем) жовтня 1745 р. у Глухові, тодішній гетьманській столиці України. Музичний хист майбутнього композитора проявився у нього змалечку: він мав гарний голос і абсолютний слух, співав у церковних хорах Ми­колаївського храму і Троїцького собору, рано навчився грати на скрипці.

Навчався спочатку в Глухівській музичній школі, а пізніше — декілька років у Києво-Могилянській академії.

З 1758 або 1759 р. співає у хоровій капелі в Петербурзі. Цей хор тоді зна­ходився на вершині свого розквіту. Ось як згадував сучасник композитора, ні­мецький дипломат при дворі цариці Катерини в Петербурзі Якоб фон Штелін: «Згаданий хор царської придворної капели складається тепер із сотні прекрас­них вибраних голосів, переважно українців, і включає ясні, ніжні і сильні голоси». Керівником хору був у час навчання Березовського талановитий співак і композитор, також виходець з України, Марко Полторацький.

2-й учень.

Я досліджував композиторську діяльність М. Березовського. Із цього приводу хочеться зазначити, що з 1762 р. його композиторська діяльність була дуже успішною. Його твори — в основному церковні композиції і духов­ні концерти — отримують високу оцінку не лише вітчизняних, але й іноземних знавців мистецтва, про неї пишуть тогочасні петербурзькі часописи. Хочу теж звернутися до свідчень Якова фон Штеліна: «Церковні концерти складаються... італійськими придворними капельмейстерами... і українськими композиторами, колишніми церковними співаками. Серед останніх вирізняється... придворний камерний музикант Максим Березовський, наділений видатним обдаруванням, смаком і майстерністю у композиції церковних творів вишуканого стилю. Він настільки досконалий, що знає, як щасливо поєднувати вогненну італійську ме­лодію з ніжною грецькою».

Серед інших почутих у Петербурзі духовних творів композитора Штелін згадує концерт «Не отвержи мене во время старости» («Не відкинь мене в час старості»). Пропонуємо зупинитися саме на цьому концерті.

3-й учень.

Коли ми прослухали цей концерт на попередньому уроці, мене дуже вразила ця музика. Я вирішив дізнатися більш докладно про історію його написання, літературну основу; порівняти свої враження, почуття, які виникли після прослуховування музики, із задумом композитора.

Літературною основою концерту послужили слова псалому № 70 із Псалти­ря, однак текст використано не повністю, а лише частково: вибрані п'ять строф (9-13).

Давайте звернемо увагу на текст у перекладі І. Огієнка:

«9. Не відкинь мене в час старості, коли зменшиться сила моя, не покинь мене. 10. Бо вороги мої Ітроти мене змовляються і ті, що чатують на душу мою, народжуються спільно кажучи: 11. «Бог покинув його, доганяйте і хватайте йо­го, бо нема кому рятувати». 12. Боже мій, не віддаляйтеся від мене, поспіши, Боже, на поміч мені. 13. Нехай засоромляться і щезнуть ті, що обмовляють ду­шу мою».

А тепер прослухаємо уривок із цього концерту. (Учні прослуховують фраг­мент із концерту М. Березовського «Не отвержи мене во время старости».)

Ми спробували проаналізувати цей концерт. І визначили, що твір скла­дається з 4-х частин, які яскраво контрастують між собою.

Ідею автора, як ми вважаємо, можна представити таким закликом: «Через терни до зірок, через страждання і муки — до боротьби й перемоги».

Аналізуючи концерт, ми уявили собі наступну систему образів.

У першій частині чути образ скорботи, випробування, неспокій, можливо, загроза. У другій частині - образ агресії, ворожнечі. У третій — образ останньої молитви. У четвертій частині знаходимо образ перемоги людського духу над не­вблаганністю долі.

4-й учень.

А я хотів би звернути вашу увагу на інтонації, які ми відчу­ваємо в цьому концерті. Аналізуючи мелодію першої частини, я почув знайомі наспіви. Стало цікаво, що саме вони нагадують мені? Намагаючись відповісти на це запитання, я дійшов висновку, що мелодія нагадує звучання українських тужливих пісень. Ці роздуми співпали з висновками мистецтвознавців: я знай­шов відомості' про те, що М. Березовський саме в першій частині використовує такі музичні мотиви українських тужливих пісень, як «За нашою слободою», «Кущ калини процвітає».

У другій частині теж спостерігаємо інтонації українських пісень, побуто­вих та жартівливих. Але вони використані в іншому образному сенсі — як на­ступальні, ворожі.

Третя частина найменша за розмірами. У музиці немає; бурхливої динаміч­ної дії — і все раптом завмирає.

У четвертій частині знов звучить початкова тема «Не отвержи». Інтонація енергійна, вольова, швидко досягає кульмінації, сповнена життєвої сили і нез­ламності.

5-й учень.

А мені б хотілося поділитися з вами своїми враженнями та думками щодо життєвих обставин творчості композитора, під час яких він на­писав цей концерт.

Коли я дізнався про дату написання цього концерту, мене вразило те, що Максиму Березовському на той час було лише 20 років. А в музиці відчувалося багато сердечного болю, страждання, туги, ніби його написала людина, яка ба­гато перенесла в житті лиха, страждань. Але ж М. Березовський на той час зна­ходився на вершині успіху?

Мої дослідження привели мене до повісті В. Жакової «Максим Березов­ський». Мене зворушив наступний факт.

У січні 1766 р. від голоду та сирості захворіла його донька. Стомлена дру­жина Франческа протягом 10 діб, як навіжена, намагалася врятувати дитину. Донька стогнала жалібно і покірно, і цей стогін породжував звучання — мерехт­ливі терції мінору. На одинадцятий день дитина померла. Коли її ховали, Мак­сим запам'ятав скляні передзвони засніжених беріз і металеве стакато змерзлої землі.

Через декілька днів, померла і його дружина.

22 серпня 1766 р. придворними півчими було виконано новий концерт, який написав М. Березовський.

Якщо порівняти дату написання цього концерту і концерту «Не отвержи мене во время старости», можна припустити, що в повісті йдеться саме про цей концерт.

6-й учень.

Ще раз звернімося до біографії митця. Слід зауважити, що досягнення композитора були помічені: вже в 1766 році він отримує почесну посаду придворного камерного музиканта. Крім того, в 1768 (за іншими джере­лами — 1769 р.) він отримав стипендію (або, як тоді говорили, «пансіон») для навчання за кордоном, в Італії. Місцем його перебування стала Болонья. Він брав уроки у падре Мартіні, францисканського монаха, одного із кращих му­зичних теоретиків у Європі.

В Італії композитор прожив близько п'яти років — до 1774 р.— і за цей час написав не лише хорові Літургії (Служби Божі), але і світську музику — першу українську оперу «Демофонт» на античний міфологічний сюжет та першу Со­нату для скрипки і чембало.

Пропоную прослухати уривок із хорового твору М. Березовського «Достой­но єсть».

(Учні переглядають відеофрагмент із д/ф «Духовна музика» — М. Бе­резовський «Достойно єсть».)

Італійський період був найщасливішим у житті Березовського — тут оці­нили його талант, виконували інструментальні твори, поставили оперу «Демо­фонт» у дні карнавалу, перед ним відкривалася блискуча творча перспектива. Тим більшим контрастом стали для нього прикрі обставини життя після повер­нення до Петербурга.

Як доказ цього пропонуємо вам переглянути уривок із роману Миколи Дашкієва «Страчена пісня».

Катерина II.Сідайте, граф! Сідайте, пане академіку! (Березовський ро­бить крок уперед, простягує папку з партитурою «Демофонт».)

Березовський. Дозвольте, Ваша Величносте, уклінно просити Вас при­йняти на знак мого найнижчого схилення оперу, написану мною на честь блис­кучих перемог флоту Вашої Імператорської Величності.

Катерина II. Я ціную ваш подарунок, пане академіку (бере папку, пере­дає Потьомкіну).

Катерина II. Мені доповідали про успіх вашого «Демофонта». Ми має­мо надію прослухати його ближчим часом у Санкт-Петербурзі.

Березовський. Для мене це буде найвища честь, Ваша Величносте.

Катерина II. Його сіятельство розповів мені про свій задум заснувати музичну академію. Чи зумієте ви її організувати й очолити?

Березовський. Сподіваюсь, Ваша Величносте. Адже я одержав титул академіка славетної Болонської філармонічної академії.

Катерина II (посміхнулася). Так, нам це відомо. А яка ваша думка щодо заснування російського оперного театру?

Березовський. Його сіятельство цілком слушно зауважує, що про та­кий театр можна буде говорити трішки згодом, коли в нас з'являться російські солісти та російські опери.

Катерина II. А коли ж вони з'являться, пане академіку?

Березовський. Співаки, Ваша Величносте, будуть через три-чотири ро­ки. А над першою російською оперою я вже працюю.

Катерина II. О, це цікаво! І що ж то за опера? Як зватиметься?

Березовський. «Запорожці», Ваша Величносте. Про боротьбу з татаро-турецькою навалою.

Катерина II. «Запорожці»? (розлютилася, поглянула на Потьомкіна) Ну, гаразд, пане академіку. Нас чекають державні справи.

7-й учень.

Як бачимо, його освіта, талант були тут нікому не потрібні. Російські вельможі і царський двір надавали перевагу іноземним музикантам, а Березовський міг розраховувати лише на ту саму скромну посаду хориста у Придворній півчій капелі, яку він мав перед від'їздом в Італію. Певний час він мав надію на те, що князь Г Потьомкін, фаворит Катерини II, відкриє в Ка­теринославі консерваторію, а Березовського запросить на посаду її директора. Але виявилось, що це лише пусті обіцянки. Однак композитор і надалі плідно працює, незважаючи на життєві труднощі, пише духовні концерти «Бог ста в сонмі богів», «Хваліте Господа».

Автор книги «Неопалима купина», письменник С. Плачинда пише навіть, що ці твори знищила після смерті композитора сама імператриця Катерина II, додавши, що «Березовський — бунтівник, гірший за Пугачова». Невідомо, чи це історична правда, чи художній вимисел, але безперечно те, що творчі плани митця не знаходять підтримки при російському дворі. У розпачі від людської байдужості і зневаги, 24 березня 1777 р. Максим Березовський закінчує життя самогубством. Він помер у таких важких матеріальних нестатках, що не було за що його поховати, і похороном займались друзі — українці, співаки з Придвор­ної півчої капели.

Після його смерті хорові концерти і світські композиції перестали викону­ватися, майже зовсім зникли з мистецького обрію, і лише в наш час повертають­ся до слухачів. Тільки один твір залишився в репертуарі капели, незважаючи на всі зміни в духовному і політичному житті Росії,— найвідоміший його духовний концерт «Не отвержи мене во время старости».

Ведучий.

Дякуємо. Як бачимо, шанувальники творчості М. Березовсько­го довели, що його твори — одна з найбільш славних сторінок української му­зичної культури. Він уперше прилучив вітчизняне мистецтво до здобутків захід­ноєвропейської музики: йому належить перша інструментальна соната, опера, фуга в нашій спадщині.

Деякі дослідники називали Березовського представником «італійського сти­лю». Проти такого визначення заперечив, зокрема, видатний український ком­позитор С. Людкевич, зауваживши, що «музика Березовського.,. вийшла з надр тогочасної української музичної культури і глибоко в ній коріниться».

Незаслужено забута в XIX ст., багатьма музикантами недооцінена, сило­міць вилучена з української культури, перекручена свавільною уявою письменників, повертається до нас творча особистість Максима Березовського як одного з найталановитіших і найтрагічніших митців на тернистому шляху української історії, і в цьому буде й ваш внесок.