Міжнародний менеджмент (стр. 3 )

- узгодження політики уряду та регіональних економічних угруповань у сфері торгівлі та пов'язаного з нею розвитку.

Товарні угоди, асоціації імпортерів та експортерів відіграють важливу роль у координації політики та цін між експортерами й імпортерами на окремих світових ринках.

Координація макрополітики.

"ГРУПА СЕМИ" (О - 7) - нарада семи ведучих капіталістичних країн з економічних питань. Країни-члени - США, Великобританія, Франція, Німеччина, Канада, Італія, Японія.

МВФ (Міжнародний валютний фонд). Основною діяльністю Фонду є сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері, розширенню та збалансованому росту міжнародної торгівлі і відповідному зростанню зайнятості та поліпшенню макроекономічних умов всіх країн-членів Фонду.

Основні завдання МВФ: визначення паритету та курсу валют, надання країнам-членам кредитів, сприяння конвертованості валют, відміна обмежень у поточних операціях, консультування з фінансових і валютних питань.

ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку). Головні її цілі:

- сприяння міцному економічному та соціальному розвитку країн, як тих, що беруть участь, так і тих, що не беруть участі в Організації;

- розробка ефективних методів координації їх торгової та загальноекономічної політики;

- стимулювання зусиль у галузі надання допомоги країнам, що розвиваються; сприяння розвитку світового економічного обміну на багатосторонній недискриміна-ційній основі.

Інвестиції та промисловий розвиток.

СБ (Світовий банк). Головне завдання Банку полягає у стимулюванні приватних іноземних капіталовкладень шляхом надання гарантій чи шляхом прямої участі, а також у сприянні міжнародній торгівлі та підтриманні платіжних балансів.

Основною діяльністю Банку є надання довгострокових кредитів під достатньо високий процент.

ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку). В основі \ його діяльності лежить надання довгострокових кредитів європейським країнам.

ЮНІДО (Організація ООН із промислового розвитку) - спеціалізована установа 00Н з 1984 р., головна мета якої - заохочувати до промислового розвитку та прискорювати індустріалізацію країн, що розвиваються, а також координувати всю діяльність 00Н у сфері промислового розвитку.

Регіональні економічні союзи ("Загальні ринки").

ЄЕС (Європейська економічна співдружність) - одне з найбільших економічних угруповань, першорядними завданнями якого були: створення "Загального ринку" шляхом ліквідації національних бар'єрів на шляху вільного руху товарів, робочої сили, послуг і капіталів, а також поступовий перехід до проведення єдиної політики у різноманітних сферах економічного та соціального життя країн-учасниць (сільське господарство, конкуренція, транспорт, податки і т. д.).

Перехід до єдиної торгової політики, який намічався, повинен був забезпечити узгоджені дії учасників угруповання у зовнішньоекономічній сфері і виступ ЄЕС як єдиного цілого у системі міжнародних економічних відносин.

ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі). Основна ціль Асоціації - ліквідація перешкод, що ускладнюють розвиток торгівлі (відміна митних перешкод і кількісних обмежень).

АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії). Головні її завдання:

- сприяння економічному, соціальному та культурному прогресу;

- зміцнення миру і регіональної стабільності;

- взаємодопомога у проведенні науково-дослідницьких робіт, розвитку освіти, техніки, підготовки кадрів, у питаннях адміністрування;

- досягнення ефективного співробітництва у промисловості та сільському господарстві.

НАФТА (Північно-Американська угода про вільну торгівлю). Основне її завдання - ліквідація митних бар'єрів на шляху вільного руху товарів, робочої сили, капіталів і послуг.

2.3.Напрямки міжнародного менеджменту: середовище міжнародного маркетингу, система міжнародної торгівлі, економічне середовище, політико-правове середовище, культурне середовище

Середовище, у якому функціонує фірма, що здійснює міжнародні операції, відчуває великий вплив із боку цієї фірми і сама справляє на неї величезний вплив.

Міжнародний бізнес об'днує організації, що діють практично в будь-якому ціннісному й інституціональному середовищі. Кожна з країн, де ведуть свої операції ТНК, характеризується певними правовими, політичними й економічними структурами, рівнем розвитку і культурних умов. Якщо фірма хоче домогтися успіху, вона повинна старанно вивчати можливі шляхи взаємодії політики корпорації з політикою національних держав і враховувати особливості і рівень розвитку країни партнера. 

У зв'язку з цим комплексний аналіз і оцінка середовища розвитку міжнародного бізнесу фірми є найважливішим моментом підготовки всіх стратегічних і багатьох тактичних рішень міжнародного менеджменту.

Схема середовища міжнародного менеджменту

Рис. 2.1. Схема середовища міжнародного менеджменту.

Політичне середовище. 

Складові частини політичного середовища: 

Політична система - призначена для інтеграції суспільства в життєздатне функціонуюче ціле. 

Ідеологія - систематизована й інтегрована сукупність концепцій, теорій і цілей, що утворюють соціально-політичну програму.

Політична стабільність - рівень політичного ризику - можливість конфіскації, експропріації, валютні ризики, тероризм).

Структура аналізу політичного середовища:

1. Політичний режим у країні і його відносини з Україною.

2. Міждержавні угоди, що можуть цікавити фірму.

3. Участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних спілках.

4. Політичні партії і громадські організації в Україні, що мають контакти з владою, політичними партіями і громадськими організаціями країни.

5. Найзначніші політичні лідери. 

6. Основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні.

7. Основні політичні суперники, що борються за владу в країні, і сутність їх принципових позицій в економічних, політичних і правових питаннях.

8. Зв'язок бізнесу і політики (фірми, партії, лідери).

9. Найближчі вибори парламенту і президента, перспективи їхнього завершення, ймовірний вплив на бізнес і на відносини з Україною. 

10. Роль і вплив регіональної влади. 

11. Політична обстановка в регіонах проникнення фірми. 

12. Загальна оцінка політичної стабільності в країні. 

Правове середовище.

Знання в цій галузі необхідні при вирішенні різноманітних практичних питань зовнішньоекономічної діяльності, а також у діяльності іноземних організацій, фірм і фізичних осіб на території України.

Структура аналізу правового середовища:

1. Правове регулювання МЕВ на національному рівні:

2. Регулювання фінансових закордонних операцій;

3. Регулювання створення і трансформації бізнесу;

4. Регулювання трудових відносин;

5. Стимули для розвитку міжнародного бізнесу в конкретній країні (пільгові кредити, прискорена амортизація, податки, дотації, субсидії і т. д.);

6. Встановлення різноманітних вимог правового характеру до суб'єктів СГ, здійснення діяльності в даній країні (обмеження частини іноземного капіталу, вимоги до умов продажу і дотехнологій на внутрішньому ринку, створення робочих місць;

7. Ефективність державного управління в країні - реципієнті:

- наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності

- ступінь впливу бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах;

- корупція, хабарництво і рівень їх поширення

8. Загальна оцінка узгодженості системи права в країні з основними положеннями міжнародного права. 

9. Регулювання в'їзду/виїзду приватних осіб. 

10. Захищеність власності і прав особистості. 

11. Правові питання оподатковування фірм і приватних осіб. 

12. Загальна оцінка стабільності правової системи країни. 

Економічне середовище.

Економічна система призначена для розподілу обмежених ресурсів між конкуруючими користувачами і пов'язана з регулюванням і координацією ресурсів і власності на будь-яке майно.

Структура аналізу економічного середовища: 

1. Місце, що займає країна по показниках: ВНП, темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньоторговельний оборот, імпорт товарів і послуг. 

2. Населення країни в цілому і регіонів проникнення окремо; половозрастная структура населення в динаміці. 

3. Структура суспільства і питома вага окремих соціальних прошарків із характеристиками їх прибутку; динаміка цих показників. 

4. Ресурси основних видів, що цікавлять фірму, із ранжуванням по:

- наявності в країні і регіонах;

- вартісній оцінці;

- рівню дефіцитності.

5. Основні характеристики можливостей зв'язку. 

6. Характеристики транспортних комунікацій, що цікавлять фірму. 

7. Рівні і форми оплати праці в сферах бізнесу, що цікавлять фірму. 

8. Загальна оцінка різновиду і можливостей: 

- галузей - ймовірних конкурентів; 

- галузей - ймовірних постачальників; 

- галузей - ймовірних споживачів. 

9. Основні елементи валютного регулювання в країні. 

10. Основні елементи торгових і експортно - імпортних обмежень. 

11. Розвиненість науково-технічної і консультаційної діяльності (напрямки, фірми, можливості притягнення).

12. Рівень основних економічних проблем у країні (інфляція, безробіття і т. д.) 
Соціально-культурне середовище. 

Соціально-культурне середовище - це певні фізичні, демографічні і поведінські норми, характерні для кожної країни, що впливають на методи ведення справ. 

Основні засоби адаптації до культурного міжнародного середовища: 

Поліцентризм - орієнтація на національні відмінності, прагнення максимально враховувати їх при організації роботи. 

Проблеми:

- ускладнює організаційну структуру,

- копіювання місцевих методів роботи, що не приносять успіху,

- утрата переваг від нововведень.

Этноцентризм - переконання в перевазі представників власної етнічної групи над представниками інших груп.

Складності:

- зневажають важливими перемінними,

- вважають, що вітчизняні цілі повинні мати пріоритет,

- думають, що перерви легко здійсненні.

Змішані форми - найбільше поширені

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Які існують засоби міжнародного менеджменту а національному рівні?

2. Що являють собою інструменти державного регулювання фінансових потоків? Які існують напрямки міжнародного менеджменту?

3. Охарактеризуйте політичне середовище міжнародного менеджменту.

4. Охарактеризуйте економічне середовище міжнародного менеджменту.

5. Охарактеризуйте правове середовище міжнародного менеджменту.

6. Охарактеризуйте соціально-культурне середовище міжнародного менеджменту.

Завдання, вправи, тести

Завдання 1:

1. Середовище міжнародного менеджменту включає такі складові...

а) ООН, Світовий банк, МВФ;

б) ТНК, міжнародні організації;

в) уряди, парламенти, міжнародні організації;

г) політику, населення, технологію;

2. Культура являє собою набуті знання, які люди використовують для інтерпретації досвіду і ...

а) укладання міжнародних угод; в) створення нових товарів (послуг);

б) загальної соціальної поведінки; г) усі відповіді вірні.

3. Найважливішими проявами культури є...

а) цінності, позиція, поведінка;

б) природа, клімат;

в) освіта, рівень доходів населення;

г) наука, мистецтво, самодіяльність населення.

ТЕМА 3: СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В МІНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ

План викладу і засвоєння матеріалу:

3.1. Зміст і послідовність стратегічного планування.

3.2. Розробка стратегії поведінки корпорації на міжнародному ринку.

3.3. Процес стратегічного планування.

3.4. Місія і цілі корпорації.

3.5. Аналіз зовнішнього середовища.

3.6. Аналіз сильних і слабких сторін організації.

3.1. Зміст і послідовність стратегічного планування

У розробці стратегії враховується багато факторів:

- характер діяльності підприємства;

- його структура і кадровий потенціал;

- особливості галузі;

- тенденції розвитку макроекономічних процесів;

- стан правової бази, що регламентує умови господарської діяльності та ін.

Горизонт стратегічного планування, тобто часовий інтервал, на який ведеться планування, звичайно змінюється від одного року до п'яти і в кожному конкретному випадку залежить від стабільності економічного стану і передбачуваності майбутнього, терміну впровадження прийнятих стратегічних рішень, середньої тривалості часу, необхідного для реалізації конкретної ідеї

від її зародження до практичного впровадження.

Кількість і зміст етапів розробки стратегічних планів, а також сама їхня форма можуть істотно змінюватися залежно від конкретних умов. До числа чинників, що впливають на послідовність і зміст робіт із стратегічного планування і управління, належать:

- форма власності підприємства;

- його тип (спеціалізоване чи диверсифіковане), галузева приналежність;

- рівень концентрації виробництва (велике, середнє чи мале підприємство);

- рівень розвитку ринкових відносин і ринкової інфраструктури;

- стан маркетингової орієнтації підприємства;

- рівень освоєння методів стратегічного планування і т. д.

Таким чином, у розробці стратегії планування умовно виділяють такі етапи:

· стратегічний аналіз і прогностичне забезпечення;

· визначення мети і завдань підприємства;

· варіантна розробка стратегії (власне стратегічне планування);

· реалізація;

· контроль за виконанням;

· оцінювання і коригування стратегічного плану.

Стратегічний аналіз і прогностичне забезпечення розробки стратегії.
На цьому етапі формується інформаційна база стратегічного планування і управління, досліджуються тенденції розвитку широкого кола процесів і явищ у галузі, на ринках збуту, у цілому в економіці, що впливають на умови функціонування підприємства. При цьому визначаються найважливіші проблеми і чинники розвитку організації, перспективи і потенційні загрози, пов'язані з процесами, що відбуваються в навколишньому середовищі.
Метою першого етапу робіт є якісний і кількісний аналіз поточного стану і врахування багатьох чинників, що впливають на результати виробничо-господарської діяльності підприємства. Це дає змогу визначити сильні його сторони, можливості і загрози, пов'язані з впливом навколишнього середовища, вийти на сукупність необхідних рішень з основних напрямків діяльності об'єкта управління і приступити до їхньої попередньої варіантної розробки.

Визначення цілей і завдань підприємства. На основі першого етапу робіт визначаються глобальні цілі підприємства (його "місія", "програмна заява"), що служать вихідною базою для встановлення пріоритетних напрямків виробничо-господарської діяльності. Формуються також критерії розподілу ресурсів і намічаються конкретні кількісні завдання підприємства, визначення яких забезпечує можливість концентрації сил і засобів для досягнення поставлених цілей. Це дає змогу визначити фундаментальні завдання розвитку об'єкта управління, склад і обґрунтованість яких безпосередньо впливають на ефективність стратега.

Варіантна розробка стратегії (власне стратегічне планування). На цьому етапі розробляються альтернативні варіанти стратегічних планів, програм і дається їхня порівняльна оцінка, аналізуються і підтверджуються вищою ланкою управління стратегічні розробки підрозділів, забезпечується узгодженість різних планів, програм та інвестиційних рішень. Широко використовується методика "портфельного планування", коли формується не один варіант стратегії, а складається пакет ("портфель") можливих стратегій, що розробляється для стратегічних господарських підрозділів (СГП). З такого портфеля і робиться відбір найкращої для конкретних умов стратегії.
Варіантна розробка стратегії розвитку підприємства включає:

· вибір стратегічних альтернатив, їх аналіз і визначення базової стратегії;

· формування функціональних стратегій, включаючи стратегію маркетингу, фінансову, НДДКР, розвитку виробництва, зовнішньоекономічної діяльності, соціального розвитку, організаційних змін, екології і т. ін.