Тож відайте Русини, той хто не поклав камінь в основу храму-жертовника у святих місцях роду нашого – той прожив життя марно. Хто ж кожного року здійснює пожертву на побудову храмів та капищ, відвідує святині нашого роду – той зробив впевнений крок на шляху до Ирію Слав’янського.
ІІІ. ПЕРЕМОГА РІДНОЇ ВІРИ
Радення Свароже
В усякій справі земній, хто б її не робив, цінується якість. Якість гарантується тільки освітченістю (кваліфікованістю) виконавця справи. Тому кожен з нас коли, наприклад, болить зуб то звертається до зубного лікаря. Запорукою якости виконаних роботи є освіта та виробничий досвід. Адже ж ніхто із нас не йде до лікаря без освіти.
Природньо, що людина довіряє досвіду і головне досвіду не тільки конкретного виробника, але так би мовити досвіду його ремесла (професії). Саме тому ми йдемо лікувати зуб в лікаря з медичною освітою, а не до самоука. І чим вищим є значення певної справи для людини, тим до більш кваліфікованого виконавця вона звертається. Тому, якщо зуб ще можна вирвати у коваля за допомогою пласкогубців, то при загостренні апендициту ми звертаємось виключно до хірурга. Адже ніхто не бажає втрачати життя через безграмотність іншого.
Точно таке саме правило діє в світі духовного діяння. Ті хто прожив життя в селах добре знають, що знахарі, травники, бабаки-повитухи, відаючі матері (відьми) отримали свої знаня від іншого знахаря чи травника. Немає жодного «діда» чи «бабки» які б самі по собі чи з книжок отримали свої знання. Такі «діячі», як правило, працюють виключно через газетні оголошення з метою підзаробити, а після кількох сеансів прийому їх уже ніхто й ніколи не бачить. Натомість сільські знахарі, як правило, походять з роду який завжди займався цілительством, тобто для них це є родове «ремесло».
Хоча ми сьогодні діємо за цим правилом неусвідомлено або поверхово усвідомлено, воно залишається вагомим чинником вирішення багатьох життєвих питань. Коріння правила знаходиться в духовному світі Віри Предків де довіряють лише знанням Бога, божській Віді. Тобто, людина звертається по допомогу лише до того виконавця який тягне свої знання від самого Бога.
Всяка варна (суспільний стан) походить від Рода-Рожанича, який дав їм відання свого призначення. В нашому Явному світі Род-Рожанич проявився як перший руштій (той хто є причиною руху) – Сварог (Морок) і Лада (Мара). Сварог і Лада існують як одна істота і немає одного без іншого, а тому в них двох перебуває одна сутність руштія. Сварог і Лада наповнили землю людьми, від уст породили волхвів, від рук витязів, від стегон господарів, від спупні трударів (непосвячених).[2]
Відтак Слав’яни відають, що Бог є одночасно досконалим волхвом, досконалим витязем, досконалим господарем та досконалим трударем. Знання всіх чотирьох варн походять від Сварога, приховані можливости всіх варн від Лади. Тому наші предки вірили і довіряли тільки тим волхвам, витязям чи господарям які знання свого ремесла отримали через передання від Сварога. Це і є Радення Свароже.
Слово «радення» походить із праслов’янської мови наших предків і означає «світлі діяння». «Рай» - «світло»[3]; «дення» від «дєяніє», тобто «діяння». З часом стало синонімом «піклування», а за свої походженням близьке сучасному слову «радість».
Тобто, лише людина поєднанна своїми знаннями з Богами може перебувати в раденні, бути радетелем. А оскільки походимо ми від Сварога то й Радення наше є Сварожим.
В наш час, коли повернення до відичного світогляду є модою дня, праведним людям варто вирізняти і чітко розуміти чи перебувають окремі духовні провідники в Раденні Сварожому, а чи їхні знання є простою сумою інформації взятої з книжок та інших носіїв. Перебувати в Раденні Сварожому можуть ті духовні провідники хто отримав посвяту родову (тобто походить із знахарського роду) або посвяту від живих носіїв Слав’янського звичаю (волхвів, відунів).
Обираючи духовного вчителя ми повинні порівняти його слова і плоди дій з Відами. Якщо діяння суперечать основоположним настановам відичних писань (Покону Рода Всевишнього, Еддам, Ріг, Яджру, Сама та Атхарва Віді та шастрам) та Звичаю Слав’янському (неписаному Покону, сказам народним) тоді не слід, а ні слухати, а ні чим допомагати такому провіднику.
Радення Свароже передається з покоління в покоління, світле діяння наших Волхвів підтверджуються досвідом тисяч поколінь Волхвів, Відунів та Жерців Слав’янської Віри (Відичного Православ’я). Звертаючись по допомогу чи пораду до православного Волхва ми розуміємо, що всяке його духовне діяння є Божським знанням переданим через тисячі поколінь знахарів та цілителів від самого Сварога. Такий духовний провідник дасть вам саме те, що необхідно і не менше, вкаже шлях до Ирію Слав’янського, навчить бути володарем власної долі.
Ніколи не забуваймо, що провідники відокремлені від духовного об’єднання Слав’янської Віри не несуть жодної відповідальности за проведені ними обряди, зцілення чи ворожіння. Вони створюють обрядодійства, календарі та ритуали які ніким крім них самих не визнаються та не сотворюються, не підтверджуються відичними пасаннями та звичаєм. Вони придумують неіснуючі імена Богів чи відмінюють (реформуюють) існування Богів-Предків, так ніби можна одним своїм бажанням відмінити існування у нас отців, дідів, прадідів, щурів та пращурів.
Радення Свароже – це безперервна лінінія духовного передання, яка тягнеться через тисячі поколінь Волхвів-Радетелів, від самого Сварога починаючи. Це відичне вчення про Бога, Людину, Світ та їх взаємодію, яке ніколи не відміняється і не реформується, а основуючись на відичних писаннях доповнюється і уточнюється. І відбувається усе це за правилом виведеним людиною з власного досвіту: «Усе нове є добре забутим старим».
Раденя Свароже, як відичне вчення, має визначені правила передання. Не всякий духовний провідник стає Радетелем, але без радення (світлої дії Сварожої) не буває досягнення Ирію. Тож, аби стати на шлях Радення Сварожого потрібно пройти школу духовного навчання. Воно проходить в кілька етапів: послух, діяння та научіння.
Послух означає буквальне слухання та виконання завдань які дає вчитель чи наставник. Не пройшовши духовного послуху годі сподіватись на глибоке пізнання Віди та мудрослів’я Слав’янського. Будучи послушником Слав’янин працює із своїми навськими сторонами (підсвідомістю), навчаєьтся читати їх та скеровувати до сповнення світлого призначення. Духовний послух дозволяє подолати кривду гордині, яка є найбільшою перепоною на шляху до пізнання Бога, Світу, Себе. Істина є багатогранною і не уміючи слухати відаючих людей важко занайти зерно істини в собі, бо не сприймаючи інших ми стаємо зухвалими та гордовитими. А тоді Віда зникає і народжується басур невідання.
Діяння, це час коли Слав’янин отримавши відичний світогляд стає до священнодіяння. В своїй варні, родині, народі, державі він втілює відичні правила життя та поведінки. Такі люди виступаєть своєрідними «вогнями» на світло яких йдуть душі наших кревників. Дух священиків (священнодіючих) горить Відогнем Божським і зігріває серця слабких, готує їх до духовного навчання, посулуху. Священики відають, що робити, їх прагнення – навчитись виконувати своє призначення якнайкраще. Діючі – це Слав’яни, що шукають можливостей, а не причин.
Від священнодіяння шлях радення прямує до научіння, часу коли Слав’янин стає духовним вчителем і наставником.
Всяке духовне діяння цінне тоді коли основане на лінії духовного передання, отримується від вчителя та передається учням, а свій початок бере від самих Богів.
Чистота роду – запорука нашої перемоги
Зараз про Чистоту Роду говорити вже не заведено, привнесений з-за океану міф «демократії» призвів до того, що Слав’ян називають расистами тільки за те, що ми не бажаємо одружуватись з жовтими чи чорними людьми. Але скільки б нас не винуватили, ми добре пам’ятатимемо, що таке телеґонія. У медицині це явище називається - «явище першого самця». Телеґонія - це передача з покоління в покоління тілесних та духовних властивостей від батьків (чоловіків) до дітей.
Явище телеґонії після запровадженя христосіянства призабулось і знову виявлене в XIX ст. н. е. в Анґлії лордом Мартоном. Дослідник під впливом ідей Чарльза Дарвіна теж вирішив зайнятися біолоґією. Він намагався схрестити чистокровну кобилу з жеребцем-зеброю. Це паруваня не дало потомства, бо не було враховано невідповідности хромосомного набору тварин. Але, через деякий час, коли Мартон схрестив кобилу зі звичайним жеребцем, та принесла лоша, з явними слідами смуг на крупі, як у зебри. Лорд Мартон назвав це явище – телеґонією.
Що це означає на практиці? Це означає, що жінка з великою ймовірністю народжуватиме нащадків від того чоловіка, який першим залишив в ній своє сім’я.
З медичної точки зору це пояснюється так.
Чоловіче сім’я може перебувати в жіночому лоні кілька днів (якщо чоловік фізично здоровий). Не запліднивши яйцеклітину, сперматозоїд розкладається на маленькі часточки (молекули ДНК - складові інформації про конкретного чоловіка). Стінки жіночого яєчника огортає так званий зародковий епітелій, - він продукує яйцеклітину. Після того, як гине сперматозоїд, стінки яєчника засвоюють його інформацію (ДНК), тобто в подальшому вони продукуватимуть яйцеклітину з ознаками першого статевого партнера. А оскільки сперматозоїд несе 80% інформації про людину, то він повністю перекриває 20% материнської інформації яйцеклітини. Тобто, коли жінка, що мала статеві контакти до шлюбу, зачинає дитя зі своїм законним мужем, вона може передати дитині не ознаки свої та свого роду – а ознаки першого самця і його роду.
Здорова спадковість Слав’ян зберігалася завдяки цнотливості нареченої. Від гулящої дівчини хороші нащадки не народжуються. «Покритку» вважали зіпсованою, не гідною заміжжя. Коли хлопець бере за дружину «зіпсовану» дівчину, таке єднання ми називаємо «браком», а не шлюбом.
Але, біда не закінчується тільки зовнішньою схожістю дитини з першим статевим партнером матері. Знімаючи з дівчини цноту, чоловік відкриває Браму Світлої Нави (потаємного світу), ворота, через які приходитимуть в Яву (наш світ) душі дітей. Чоловіче сім’я залишає в жінці не тільки тілесні ознаки, воно стає своєрідним знаком для душ його предків, вказівником до виходу в Цей Світ. Тобто, жінка буде приводити в світ душі з роду свого першого чоловіка. Вона не зможе продовжити рід законного мужа.
Закони Чистоти Роду застерігають від шлюбів та статевих контактів Слов'ян з негроїдами, монголоїдами чи представниками інших небілих народів. Змішання Крови перелічених народів між собою приводить до деґрадації, захворювання крови (білокрів’я, СНІД), звиродніння всієї гілки Слав’янського роду.
Та це в жодному разі не означає, що православні рідновіри вважають людей з іншим кольором шкіри якімось гіршими чи нижчими від дітей Раси. Ми лише наголошуємо на тому, що ми різні і ся різність випливає з відмінности расової душі. Чорношкірі чи жовтошкірі бачать, сприймають і ставляться до світу не так як Раса. І не слід робити солянку з душевних особливостей, тим більше, коли вони ще й мають неґативні фізіолоґічні та антрополоґічні наслідки. Ні чорношкірі, ні жовтошкірі, ні люди з іншими кольорами шкіри не є ворогами Раси. Людство являє собою послідовний ланцюг розвитку людської душі. Покинувши світ тварин, душа втілюється чорношкірою людиною, потім жовтошкірою, потім червоношкірою і врешті приєднується до Раси. То хіба може корова вважати своїм ворогом курку? Чи може курка гірша од корови? Ні, ставити питання так - безглуздо. Курка цікава і цінна саме як курка, а корова, саме як корова.
Коли люди з іншим кольором шкіри витісняють і біолоґічно поглинають Расу, тим вони нищать своє майбутнє і всього людства заразом, бо їхнім душам не буде шляху для духовного вдосконалення. А отже припиниться Колород (перевтілення душ) і ми загинемо.
Пам’ятаймо, Слав’янські народи належать до нащадків Аріїв, які складаються з чотирьох білошкірих родів: карооких, синьооких, сірооких та зеленооких. Окрім того, вони різняться особливостями будови тіла, ґрупи крови та барви волосся. Волосся у Слав’ян є темнорусе (каштанове), русе та біляве. Найпоширенішими ґрупами крови є І (+) та ІІ (+), що характеризуються повільністю окисних процесів. Середній зріст Слав’янина 172 см., переважає круглоголовість над довгоголовістю*, прямі носи з характерною ямкою, що відділяє чоло від переносиці. Різні варіанти поєднання вказаних ознак творять особливості кожного конкретного народу.
Запорукою того, що через 20 років пересічного жителя Руси зватимуть не Саїд Бен Газаві, а Святослав чи Богдан, є створення здорових багатодітних сімей. ВИМИРАННЯ СЛАВ’ЯН МОЖНА ПРИПИНИТИ ЛИШЕ ТОДІ, КОЛИ КОЖНЕ ПОДРУЖЖЯ НАРОДЖУВАТИМЕ ЩОНАЙМЕНШЕ ЧЕТВЕРО ДІТЕЙ!!! В такому разі через сто років кожен з нас матиме від 230 до 300 нащадків, а населення України складатиме 70-80 млн., Росії близько 400-450 млн.
В цьому і є головна суть Рідної Православної Віри – навчити Русинів приводити в світ багато здорових білявих та русявих діточок. Бо інакшого призначення у людини немає, як продовжувати і покращувати свій рід.
Наші діти то втілені Боги
Сорок днів від пологів ми звемо наших жон Богородицями. І не даремно, бо й справді Слав’янська жінка приводить у світ Рідних Богів. Кожна дитина - це втілення якогось Рідного Бога чи Богині. Поки матір не відновила свої сили, витрачені під час народження, дух Бога-опікуна 40 днів перебуває поряд з дитям, а також захищає дитину до першої вікової посвяти. Тому, з кожною новонародженою дитиною в Яву сходять Рідні Боги, а жінка здійснює священну, світлу дію, тому до неї ставляться з найбільшою пошаною і повагою.
Дітки здатні відчувати та бачити глибше й більше від дорослої людини. Поки їм не накинуть «понятійний апарат» та «шаблони мислення», вони здатні бачити нетілесних істот, духів, домовиків, лісовиків, мавок. Те ж саме уміли Слав’яни до настання Ночі Сварожої, коли на наші очі впала пелена зневіри. І саме тому, слухаймо наших дітей! Вчімося в них відчувати навколишній світ.
Спілкуючись з дітьми, ми спілкуємося з Рідними Богами, а ті, через дітей, дають нам різноманітні підказки. І коли нам щось не подобається в дітях, то найперше - це відображення наших неґативних рис. Таким чином Боги подають нам знаки. Не дослухаючись до підказок, ми передаємо дітям свої негаразди, погані риси. Пояснюючи, а головне даючи позитивний приклад, ми не лише зрощуємо дитя і допомагаємо самі собі, але й ведемо розмову з Богом.
Розуміючи, що сучасна школа призначена зовсім не для виховання на світлих відичних заповітах Слав’янських дітей, а для підготовки обслуговуючого персоналу природоруйнівної і людиноненависницької системи під назвою «демократичне світове співтовариство», православні Русини створили молодіжні орґанізації: юнацьку - «Характерне козацтво» та дівочу - «Берегиня Роду».
В цих громадських об’єднаннях наша молодь, юнаки та дівчата, вивчають відичний світогляд, Рідну Віру, пісні та звичаї свого народу, науку про людську душу та дух, закони чистоти крови. Хлопці вчаться давньоруському рукопашу «Триглав», виживанню в природніх умовах, поважному ставленню до матері, дружини та жінки загалом, кощунам (неспотвореній історії). Дівчата навчаються прийомам самооборони, шанобливому ставленню до батька, мужа та чоловіка загалом, поглиблено вивчають науку про людське тіло, ужитковому мистецтву (вишивання, обережництво), ворожінню.
Врешті ми повинні досягти відичних приписів щодо виховання юнаків та дівчат. В стародавній книзі «Повчання Богині Кохання» наведені бажані якості Орійської дівчини, які сприятимуть повноцінному і щасливому родинному життю. Нижче ми наводимо ті з якостей які відповідають Слав’янському Звичаю та витоковому відочному світогляду:
- Мати рішучість іти за своїм чоловіком, мужем;
- Вміти бути зібраною за будь-яких обставин;
- Володіти статевою силою й уміти керувати нею для втілення у своїх дітях високодуховних Предків мужа;
- Бути чистоплотною;
- Вміти викликати до себе інтерес мужа своєю поведінкою і нарядом;
- Вміти подати себе;
- Вміти спати в будь-якому положенні;
- Вміти підтримувати довголіття та здоров’я;
- Знати травництво, замовляння, лікування життєвої сили тощо;
- Знати народні звичаї;
- Знати відьмацтво ужиткове та обрядове;
- Знати основи зоречитання (гороскопу): сприятливих та несприятливих днів;
- Вміти спілкуватися зі стихіями природи;
- Вміти користуватися своїми кісьми; знати стилі зачісок та вміти укладати волосся;
- Розрізняти людські характери та уміти їх проявляти;
- Вміти висловити та упокорити свої почуття;
- Вміти захистити свою честь та гідність;
- Вміти розмірковувати, виявляти закономірності та робити умовисновки;
- Вміти красно висловлювати свою думку;
- Знати ігри, які розвивають розумові здібності людини;
- Вміти вести господарські розрахунки, знати міри ваги, об’єму, густини, щільности тощо;
- Знати систему оподаткування;
- Вміти домовлятись та вести справи;
- Вміти тлумачити сни та прикмети;
- Вміти обживатись та створювати затишок у будь-якій обстановці;
- Вміти виготовляти з глини утвор, побутові речі та іграшки;
- Вміти виготовляти тканини і прядиво з різних матеріалів, виготовляти та прикрашати одяг; знати потаємний зміст візерунків і характеристики виробів;
- Вміти виготовляти фарби і фарбувати тканини, прядиво, одяг, утвор, знати основи кольористики;
- Знати якості каменів та вміти ними користуватись;
- Знати куховарське мистецтво та приготування напоїв;
- Знати дикі рослини та використання їх у побуті, харчуванні та лікуванні;
- Вміти отримувати гарний врожай на городі, зберігати його та робити харчові припаси;
- Вміти спілкуватись з тваринами, грати, навчати їх, навіювати необхідні дії;
- Вміти розпізнавати стан людини за її почерком, красиво та грамотно висловлюватись письмово;
- Вміти за допомогою живопису та малюнку передати свій стан та сприйняття довкілля;
- Вміти плести, вінки, букети і знати їх прихований зміст;
- Знати казки, бувальщини, перекази, приказки, прислів’я і народні пісні;
- Вміти виготовляти ляльки для ігор, обрядів та відьмацтва;
- Вміти складати вірші, пісні та виконувати їх;
- Знати корисні та шкідливі музичні ритми, розміри, мелодії та їх відтворення на різних інструментах;
- Вміти пластично рухатись і танцювати під різні мелодії;
- Володіти мистецтвом розважальних ігор;
- Вміти визначатись на місцевості;
- Вміти вгадувати задумані числа, імена, словосполучення, сховані предмети тощо;
- Знати ігри на відгадування (загадки, шаради, головоломки та ін.);
- Вміти ввести в оману супротивників;
- Добросовісно виконувати свої обов’язки навіть в разі втрати мужа.
В тій же книзі вказані бажані якості чоловіка необхідних для повноцінного родинного життя:
- Вміти усвідомлено діяти у відповідності з Заповітами Предків, законами своїх Богів та Волею Прародителя;
- Спрямованість на набуття якостей Знання: скромности; покірности; відмови від насилля; терпимости; простоти; на пошук до істинного духовного вчителя; чистоти; стійкости; самодисципліни; відмови від захоплення пошуками об’єктів чуттєвого задоволення; відсутности неправдивого еґо; відсутности прив’язок; незалежности від уярмлення жінкою, домівкою, дітьми, домашнім господарством і роботою; спокою перед ликом приємних та неприємних подій; постійній і чистій відданості роду; просвітленню ума та відходу від марного спілкування та збіговиськ людей в усамітнення; самодостатности; визнання важливости досягення досконалости; безперервности глибинного пізнання Духа, Світла та істинного «Я»; любомудрому пошуку Досконалої Істини;
- Знати відичні писання;
- Вміти переносити свою свідомість у різні виміри;
- Знати звичаєве право і вміння довести свою правоту;
- Вміти контролювати свої почуття;
- Вміти керувати життєвою силою та чарою Живіт;
- Вміти впорядковувати свою родину та суспільство;
- Вміти навчати і вчитись у дружини;
- Вміти визначатись на місцевості;
- Вміти спілкуватись зі стихіями;
- Вміти користуватись своїми кісьми та бородою;
- Знати народні звичаї та обряди за заповітами предків;
- Знати основи зоречитання - сприятливих та несприятливих днів;
- Бути чистоплотним;
- Вміти підтримувати довголіття та здоров’я;
- Знати травництво, замовляння, лікування життєвої сили і т. д.;
- Володіти честю та гідністю; вміти захищати себе, свою дружину, родину, рід, народ та Вітчизну;
- Знати різновиди бойових мистецтв;
- Бути досконалим у мистецтві бойових ігор, воєнної стратеґії та тактики;
- Бути досвідченим у володінні різними видами зброї, бути спритним і вправним;
- Вміти пластично рухатись і виконувати в танці прийоми рукопашного бою;
- Вміти виготовляти різні види зброї, спорядження та інструменту;
- Вміти проектувати та будувати; знання символіки житла;
- Вміти розмірковувати, виявляти закономірності та робити умовисновки;
- Вміти зберігати врівноваженість у будь-якій обстановці;
- Вміти чітко та красномовно висловлювати свою думку;
- Знати різні характери;
- Знати ігри, які розвивають розумові здібності людини;
- Вміти ввести в оману супротивників;
- Вміти вгадувати задумані числа, імена, предмети, словосполучення і т. д.;
- Знати ігри на відгадування (загадки, шаради, головоломки та ін.).;
- Вміти вести господарські розрахунки, знати міри ваги, об’єму, плотності і т. д.;
- Знати системи оподаткування;
- Вміти домовлятись та вести справи;
- Вміти розпізнавати якості, здатності, стани і наміри людини за її ходою, рухами, жестами, мімікою та поставою;
- Вміти розпізнавати стан людини за її почерком, красиво та грамотно висловлюватись письмово;
- Вміти передати за допомогою живопису, малюнку, рукотворення, гравіювання, чеканки, кування, лиття, різьблення по каменю та дереву свій стан та сприйняття довкілля;
- Знати властивості каменів та вміти ними користуватись;
- Вміти розгадувати сни та тлумачити прикмети;
- Вміти плести гірлянди, вінки, букети та знати їх прихований зміст;
- Вміти виготовляти з глини будівельні матеріали, утвор, ужиткові предмети та іграшки;
- Вміти виготовляти тканини та прядиво з різних матеріалів; вміти виготовляти та прикрашати одяг; знати потаємний зміст візерунків і характеристик виробів;
- Вміти виготовляти фарби та фарбувати тканини, прядиво, одіж, утвор;
- Володіти кухарським мистецтвом та приготуванням напоїв;
- Знати дикі рослини та їх використання у побуті;
- Вміти отримувати хороший урожай у полі, садку, на городі та зберігати його і робити харчові припаси;
- Вміти спілкуватись та гратися з тваринами, навчати їх та навіювати їм необхідні дії;
- Знати сказання, казки, бувальшини, перекази;
- Вміти складати вірші й пісні та виконувати їх;
- Знати корисні та шкідливі музичні ритми, розміри, мелодії та вміти відтворювати їх на різних інструментах;
- Володіти статевою силою та вміти керувати нею для зачаття благородної людини;
- Володіти мистецтвом любови;
- Вміти задовільнити дружину;
- Знати прихований зміст жіночих нарядів та прикрас, вміти доречно дарувати їх дружині;
- Вміти не засмучувати дружину;
- Знати лагідні слова та вміти ними користуватись;
- Добросовісно виконувати призначені обов’язки перед родом.
Усвідомивши свою відповідальність за долю роду та народжуючи принаймі по четверо дітей, ми врешті зможемо створювати свої Слав’янські відичні школи де наші діти отримуватимуть правильне виховання та якісну освіту. А тому нашим гаслом вже зараз повинно стати, замість недолугого «Діти наше майбутнє», - «ДІТИ - НАШЕ СУЧАСНЕ!». Бо не маючи дітей, годі міркувати про майбутнє, - воно зникає. Вірніше ми віддаємо його іншим родам і народам.
Багатодітні Слав’янські родини є благословленими Родом-Породителем, захищеними силою Рідних Богів та стають стовпами роду, поконоколінниками, які дають початок новій Породі Слав’ян. Ця Порода благородна, світла, творча та всеперемагаюча, бо її тіло та дух наповнені Божеською Силою, серце - Рідною Вірою, а розоум – Відою.
Перуничі
Слав’янський чоловік, муж, до якого б суспільного стану (варни) не належав, народжений захищати рідну землю та народ від ворогів. Всяк муж слав’янський є потенційним витязем з народження! Та не всяк ним стає.
Культивування тілесного задоволення, розваг та пристрастей нищить мужеський дух, вояцьку снагу та робить з мужа лише істоту чоловічої статі. Такі особини втрачають інстинкт вояка і стають «духовними євнухами». Їхніми ознаками є постійна потреба у спокої, захисті, комфорті. Такі чоловіки – це гній людський і їх можна використовувати тільки як робочу силу.
Слав’янський муж – це воїн! Його життя йде у боротьбі: за жінку, за землю, за правду, за справедливість. І тільки такі чоловіки збудують відичне суспільство, де Правда буде Правдою, а Кривда - Кривдою. Слав’янський чоловік, окрім ознак воїна, наділений благородною рисою Здрового Глузду. Саме він робить з чоловіка володаря життя (князя) і тільки такий чоловік гідний кохання жінки. Здоровий глузд чоловіка-князя проявляється в таких якостях як «хоробрість у битвах, захист народу, шанування волхвів» (Закони Ману, Гл.,VII: 88). Воїн, який вбиває ворогів роду на ратному полі, - священнодіє, втілює в собі Перунів Дух, стає Перуничем.
Всяка жона мусить плекати у своєму синові вказані ознаки та якості, усіляко сприяти своєму мужу виховувати сина воїном. Муж є опорою, фундаментом та стінами державної будівлі роду. Якщо держава занепадає, се означає, що народ втрачає чоловічий дух, мужі в такому народі вироджуються і він (народ) «обаблюється». А такий народ призначений лише як пожива (біолоґічний ресурс) для іншого, більш войовничого (активного) народу. Коли сильний народ бачить таке плем’я на своїх кордонах, він продовжує занапащувати чоловіків цього племені аби оволодіти його жінками. Жінок такого племені вивозять в чужі землі і беруть в жони, а тих, хто продовжує бути вірним своїй крові, віддають на поталу пристрастям (тютюн, алкоголь, наркотики, блуд) і так нищать рід, захоплюють його землі.
Лише муж-воїн спроможний захистити та дати життя державі роду свого. Тільки йому може народжувати дітей жінка, бо знає, що такий муж здатний прогодувати та захистити дітей, - в ньому присутній Дух Перуна. Він - Перунич.
Щоби мати таких чоловіків Слав’яни повинні серйозно осмислити та відкинути, як шкідливі, привнесені нам ззовні засоби виховання. Найперше, слід усвідомити, що приниженому жінкою хлопчику дуже важко буде виховати в собі чоловічі якості. Тому, в нашому звичаї існувало правило, що виносити і здійснювати покарання (як крайній засіб) може лише чоловік (батько або близький родич та учитель). В жодному разі це не можна робити привселюдно. По-друге, хлопчик, аби стати чоловіком, мусить пройти відповідні юнацькі вікові посвяти, починаючи з ім’янаречення мечем та посадження на коня і завершуючи парубоцькою посвятою. По-третє, для належного виховання ми мусимо повернутись до роздільного навчання хлопчиків та дівчаток (оскільки тілесний та душевний розвиток їх відбувається нерівномірно). Це перші, але вкрай важливі для зрощення в нашому роді великого числа так необхідних рідній землі мужів-перуничів.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 |
