Статут територіальної громади сіл (стр. 2 )

Стаття 67. Власні повноваження органу самоорганізації населення.. 39

Стаття 68. Делеговані повноваження сільської ради... 40

Стаття 69. Фінансова основа органу самоорганізації населення.. 40

Стаття 70. Матеріальна основа діяльності органу самоорганізації населення.. 40

Стаття 71. Гласність роботи і підзвітність органу самоорганізації населення.. 40

Стаття 72. Організація роботи органу самоорганізації населення.. 40

Стаття 73. Рішення органу самоорганізації населення.. 40

Стаття 74. Правовий статус членів органу самоорганізації населення.. 41

Стаття 75. Повноваження керівника органу самоорганізації населення.. 41

Стаття 76. Повноваження секретаря органу самоорганізації населення.. 41

Стаття 77. Контроль за фінансовою діяльністю органу самоорганізації населення.. 41

Стаття 78. Дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення.. 41

Стаття 79. Порядок припинення діяльності органу самоорганізації населення.. 42

Стаття 80. Гарантії діяльності органу самоорганізації населення.. 42

Стаття 81. Відповідальність органу самоорганізації населення та його посадових осіб.. 42

РОЗДІЛ ХI. ПОРЯДОК ПРИЙНЯТТЯ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ РЕГУЛЯТОРНИХ АКТІВ.. 42

Стаття 82. Прийняття регуляторних актів.. 42

Стаття 83. Права членів територіальної громади при прийнятті регуляторних актів.. 42

Стаття 84. Оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій... 42

РОЗДІЛ ХІI. МАТЕРІАЛЬНО-ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ... 43

Стаття 85. Фінанси територіальної громади... 43

Стаття 86. Місцеві податки та збори... 43

Стаття 87. Землі територіальної громади... 44

Стаття 88. Природні ресурси – власність територіальної громади... 44

Стаття 89. Інше майно територіальної громади... 44

Стаття 90. Пільги за рахунок місцевого бюджету.. 45

Стаття 91. Цільові фонди місцевого бюджету.. 45

Стаття 92. Бюджет розвитку.. 45

РОЗДІЛ ХІII. ІНФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯН ПРО ДІЯЛЬНІСТь ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ.. 45

Стаття 93. Принципи інформаційних відносин... 45

Стаття 94. Суб’єкти, об’єкт і зміст інформаційних відносин... 46

Стаття 95. Інформаційна діяльність.. 46

Стаття 96. Діяльність місцевих засобів масової інформації. 46

Стаття 97. Інформаційні стенди та дошки... 46

Стаття 98. Оприлюднення актів ради та виконавчого комітету.. 47

Стаття 99. Мова поширення інформації. 47

РОЗДІЛ ХIV. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ та ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ... 48

Стаття 100. Гарантії здійснення місцевого самоврядування.. 48

Стаття 101. Підзвітність органів і посадових осіб місцевого самоврядування.. 48

Стаття 102. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування.. 48

Стаття 103. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою.... 48

Стаття 104. Розгляд питання про недовіру посадовим особам місцевого самоврядування та керівникам комунальних підприємств.. 49

Стаття 105. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед державою.... 49

Стаття 106. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними та фізичними особами... 49

Стаття 107. Дострокове припинення повноважень сільської ради... 49

РОЗДІЛ ХV. Прикінцеві ПОЛОЖЕННЯ... 50

Стаття 108. Порядок прийняття та реєстрації Статуту.. 50

Стаття 109. Порядок внесення змін і доповнень до Статуту.. 50

Стаття 110. Дія Статуту у часі. 50

Стаття 111. Контроль за виконанням Статуту і його зберігання.. 50

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття Статуту територіальної громади

1. Статут територіальної громади сіл Красне, Андріївка, Берхівка, Кліщіївка та селища Артемівське (далі – Статут) є місцевим нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР, інших нормативно-правових актів України.

Статут встановлює форму та порядок здійснення місцевого самоврядування територіальної громади (далі – громади), організаційні, правові, економічні і фінансові основи місцевого самоврядування на відповідній території, визначає порядок формування органів місцевого значення, принципи взаємодії та розмежування їх компетенції, визначає форми участі жителів у прийнятті рішень, а також регулює інші питання, віднесені чинним законодавством України до компетенції місцевого самоврядування.

2. Статут є актом прямої дії та має вищу юридичну силу в системі місцевих нормативно-правових актів на території громади.

Кожний житель територіальної громади сіл Красне, Андріївка, Берхівка, Кліщіївка та селища Артемівське має право ознайомитися з текстом цього Статуту.

3. У випадку внесення змін до чинного законодавства України норми Статуту повинні бути приведені у відповідність до таких змін.

4. Головною метою Статуту є консолідація членів територіальної громади для соціально-економічного розвитку, політичної стабільності та формування демократичних механізмів функціонування органів місцевого самоврядування.

Стаття 2. Визначення термінів

1. Терміни, що використовуються в Статуті, вживаються в такому значенні:

внутрішні запозичення – це позики та кредити, що залучаються від фізичних та юридичних осіб, які відповідно до чинного законодавства є резидентами України, щодо яких виникають боргові зобов’язання територіальної громади як позичальника або гаранта погашення позик іншими позичальниками;

заява (клопотання) – звернення громадян з проханням про сприяння в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав і інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства, або про недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їхньої діяльності;

звернення громадян – викладені в усній або письмовій формі пропозиції, заяви, скарги;

зовнішні запозичення – позики та кредити, які залучаються від іноземних фізичних та юридичних осіб, іноземних держав і органів самоврядування, міжнародних фінансово-кредитних організацій, які відповідно до чинного законодавства є нерезидентами України, у відношенні яких виникають боргові зобов’язання територіальної громади як позичальника або гаранта погашення позик іншими позичальниками;

комунальні запозичення (запозичення територіальної громади) – це позики та кредити, які залучаються на певний строк на умовах повернення від фізичних і юридичних осіб, за якими виникають боргові зобов’язання територіальної громади як позичальника або гаранта погашення позик іншими позичальниками;

Красненська територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням на території сіл Красне, Андріївка, Берхівка, Кліщіївка та селища Артемівське.

місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України та законів України;

місцеві податки та збори (обов’язкові платежі) – це обов’язкові внески в місцевий бюджет, які здійснюють фізичні та юридичні особи;

органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території сіл Красне, Андріївка, Берхівка, Кліщіївка та селища Артемівське або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Статутом;

посадова особа місцевого самоврядування – особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну платню за рахунок місцевого бюджету;

право комунальної власності – право територіальної громади на свій розсуд і у своїх інтересах володіти, доцільно, ощадливо, ефективно користуватися та розпоряджатися майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства;

самооподаткування – форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення Красненської територіальної громади для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.

скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями органу місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб;

2. Всі інші терміни, використані в Статуті, вживаються в значенні, яке викладене в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Стаття 3. Історія Красненської територіальної громади

1. За часів давнини.

На території, де розташоване село Красне, здавна жили люди, а знайдені тут місцевими жителями і археологами кам’яні знаряддя праці і предмети побуту показують, що в сиву давнину тут жила первісна людина.

У селі виявлена стоянка епохи раннього палеоліту, яка знаходилася на околиці села, в п’ятистах метрах на південь від артезіанських колодязів.

У шістдесяті роки співробітники Донецького університету і визначили на північно-західній околиці села, крейдяних пагорбах, неолітичну стоянку новокам’яного століття (6 – 5 тисяч років до нашої ери).

2. Заснування села.

За часів кріпосного права багато кріпаків тікали від своїх панів, що нещадно катували їх та ставились до них як до речей. За легендою до 1700-х років на території сучасної Красненської громади з’явилося перше людське поселення. Три брати, на прізвисько Ступки, що бігли від поміщицького гноблення поклали початок і дали назву вольному хутору Ступки. Ступками пізніше вони назвали і великий струмок, що витікав з-під крейдяної гори-ключа. Назва села після цього кілька разів офіційно змінювалося, але назва “Ступки” дуже міцно до нього пристала. Навіть зараз, дуже часто, особливо літні люди, називають його іменем “Ступки”.

Поруч з першою землянкою для людей, а іншою для худоби, з’явилося кілька нових. Додалися нові поселення. Поселенці тримали тісний зв’язок з бахмутськими козаками, що варили сіль. У цей час у козаків отаманом стає Кіндрат Булавін.

У 1705 році ізюмський полковник Шидловський нападає на Бахмут, розганяє козаків-солеварів і захоплює солеварні. Бахмутські козаки начолі з Кіндратом Опанасовичем не залишалися в боргу і в жовтні 1705 року напали на Бахмут і заволоділи соляними заводами.

У боротьбі проти військ Шидловського, поряд з бахмутськими козаками, беруть участь два поселенця зі Ступок. Цими поселенцями були двоє братів Ступок: Фома і Роман. Вони взяли найактивнішу участь у повстанні Кіндрата Опанасовича Булавіна. Це сталося у 1707 році.

6 червня 1707 року вийшов царський указ про розшук селян, які відмовившись платити податки і підкорятися поміщикам, бігли з дружинами і дітьми. За легендою, брати Ступки – Роман і Фома зібрали нечисленне населення Ступок, відібрали кілька волелюбних чоловіків, здатних тримати в руках зброю і влилися в загін Кіндрата Булавіна, щоб взяти участь у поході проти царсько-розшукового загону. Тоді разом з Булавінською вольницею вони нападають в місті Шульгина на драгунський загін Юрія Долгорукова і вбивають князя, його офіцерів і всіх, хто вчинив їм опір. Дещо пізніше, коли військовий отаман Максимов, віроломно нападає на річці Айдар на вольницю Кіндрата Булавіна, Фома і Роман Ступки, відбиваючись до останнього пострілу, рятуються втечею зі своїм отаманом Булавіним. А потім Фома і Роман супроводжують свого отамана в поїздку на Запорізьку Січ, за допомогою до Запорізьких козаків. Запорізькі козаки підтримують його повстання.

Брати Ступки супроводжують свого отамана скрізь, увійшовши до його особистої охорони. Після смерті Булавіна Супки змушені були тікати. Під час втечі Роман загинув. Майже все літо жителі хутора Ступки ховалися в глибоких ярах і балках, побоюючись царського обшуку і покарання за участь у вольниці Кіндрата Булавіна. І тільки восени переселенці знайшли свій хутір цілим і неушкодженим. Всі посіви були цілі й не знищені. Невимовно зрадівши, селянами все було прибрано і припасено, накошено для худоби трави на зиму і життя на хуторі поновилася. Поселенців ніхто не чіпав, про них забули. Йшла війна зі шведами і царю Петру I очевидно було не до мирних поселенців. У нього були свої, більш важливі справи.

Влітку 1710 хутір поселенців було розкрито. Молодий Бахмутський піп комендант Бахмутської фортеці в’їхав на хутір. Зібравши всіх поселенців, оголосив, що їх чіпати ніхто не буде, але вони повинні на спасіння своїх душ “своєю працею допомогти відбудувати” церковну дачу, де вкаже батько Іван.

Поселенці з радістю погодилися, маючи на увазі будь-яку законність свого подальшого існування. Перехід до роботи на дачу легалізував їх становище і вони переходили під захист кріпосного начальства, а головне церкви. Вони збудували кілька нових хат-мазанок з хмизу, побудували великі вигони для худоби, обгородили місце, розвели пасіку і, нарешті, запрудивши свій струмок, біля гаті побудували млин “о двох каменях”.

Хутір розростався, його населення збільшувалася, а протопіп отець Іван в 1731 – 1733 роках на доходи від Ступок побудував у Бахмуті Церкву Святої Покрови. Отця Івана Лук’янова знали і поважали за доброту і безкорисливість. На “дачі” Лук’янова було влаштовано притулок для престарілих козаків-запорожців.