Змістовий модульсеместр) 2 курс, група А (стр. 1 )

Змістовий модуль 3. (3 семестр) 2 курс, група А.

Заліковий модуль 3.

Предметний світ і дизайн.

Лекція 1.

Тема. Вступ. Предметний світ і дизайн. Витоки дизайн освіти.

Мета: закріпити поняття про дизайн; формувати вміння відрізняти різні види дизайну; вчити розуміти функції дизайнері у процесі своєї діяльності; розвивати образне мислення, зорову пам'ять; виховувати чуйність до сприйняття прекрасного.

Теоретична частина

План

1. Дизайн як мета і спосіб гармонізації систем життя людини і суспільства.

2. Основні категорії дизайну.

3. Види дизайнерської діяльності.

4. Імідж дизайнера.

Запитання для самоперевірки

Назвати: 1.Види дизайнерської діяльності. 2.Основні категорії дизайну. Література:

Архітектура:Для дітей середнього шкільного віку/ Авт. – упорядник Безпалова; Худож.- оформлювачі , – Харків: Фоліо, 2002. – 316 с. – (Дитяча енциклопедія).

Хмельовський у дизайн. Основи проектування системи життя. Курс лекцій. – Луцьк: ЛДТУ, 20с.

, Щипанов : проб. навч. посібник для 5 – 7 кл. серед. Шк.. – К.; Освіта, 1992. – 2008 с.

5.

У 1997 році світова культура відзначала 90-річчя промислового дизайну - унікального явища, яке поєднує в собі мистецтво і техніку. Дизайн робить продукцію масового виробництва привабливою для споживачів і вигідною для виробників. Уміло поєднуючи конструкцію, матеріали і форм утаких простих предметів, як стакан, чи таких складних, як автомобіль, дизайнери прагнуть зробити їх недорогими у виготовленні, зручними і безпечними у використанні, привабливими для очей і приємними на дотик.

Як це називалося, коли не було дизайну - дикий дизайн, переддизайн, тотемодизайн, міфодизайн?

Дизайн - всього одне поняття, а включає в себе в нашій свідомості: масовий і елітний дизайн, стайлінг, поп-дизайн, одиничний арт - дизайн, міський публіка-арт, архітектурний дизайн, промисловий дизайн, Web-дизайн, графічний дизайн, кустарний дизайн, історичний футуро - дизайн, прогностичний дизайн майбутнього, фіто-дизайн, комерційний рекламний дизайн, інформаційний програмний і текстовий дизайн, науковий.

Дизайнер – повинен мислити масштабно і різнопланово, повинен наперед представляти як поведе себе його майбутнє творіння в своєму середовищі проживання, як воно вплине на середу і як середа уживеться з річчю, а головне дизайнер повинен надати речі максимальну симпатію до тієї людини або групи людей для яких це творіння буде призначено. Дизайнер зобов'язаний зберегти чистоту ідеї - функціональну обгрунтованість для форми, матеріалу, всіх складових. І врешті-решт передбачити необхідність створюваної ним речі.

А що повинен знати дизайнер створюючи річ? Побут, етнографію, демографічну ситуацію, соціологію побуту, психологію, фізіологію, медицину, ергономіку, технологію виготовлення речі, властивості матеріалів, можливі інженерні та конструкторські рішення. У цьому світі все співвідноситьсяодин з одним і людина сприймає це на підсвідомому рівні.

Проблема кольору, наприклад, йде у глибини психології. У зелених кімнатах чомусь простуджуються, а ящик, пофарбований у жовтий колір легше підняти, ніж сірий ящик тої ж ваги. Це вже колористика.

Протягом багатьох століть предметно-просторове оточення людини було рукотворним, всі предмети, що оточували його, були результатом кропіткої і тривалої праці майстрів-ремісників. Процес виготовлення будь-якого предмета був не тільки проходження простої технологічної схеми, але й священнодійством. Майстер вкладав у роботу свою душу, уявлення, від чого сам предмет наповнювався життям.

Все стало інакше, коли на рубежі ХIХ ст виникла потреба «наповнити життям» предмети массового споживання, виготовлені промисловим способом. Предметно-просторове оточення перестало бути рукотворною, її створюють машини.

Ремісник робить одну і ту ж річ з одного і того ж матеріалу. Речі виходили індивідуальні, ексклюзивні, дорогі (при якості) і вироблялися в малій кількості (скільки зможе подужатиодна людина) 6 принципів роботи кустарного дизайнера: соціологічний, інженерний, ергономічний, естетичний, економічний, екологічний.

Індустріальне виробництво. З приходом століття індустріалізації дизайнер став створювати прототипи виробів, які за допомогою машин виробляли інші люди. Практика раннього дизайну була досить примітивною. Функціональністю та економічністю виробленої продукції займалися інженери, а дизайнери відповідали лише за її естетичний вигляд. Виявилося, що дизайнери повинні створювати прототипи масового машинного виробництва, попередньо вивчивши технологію сучасного виробництва та властивості матеріалів. Призначенню виробів і простоті поводження з ними надавали настільки ж важливе значення, як і їх зовнішньому вигляду.

Незабаром дизайнерські фірми стали набирати в штати креслярів, інженерів, архітекторів і фахівців з вивчення ринку. У 1785 р. в Англії почало розвиватися індустріальне машинне виробництво - спеціалізація, вузькопрофесійний підхід, розподіл праці.

Дизайн як професія виник і сформувався в 20 столітті. Але ті чи інші його риси і навіть характерні прояви зустрічаються ще на самому початку розвитку суспільства. Пошук точної дати народження дизайну неможливий, але як професія він виник саме тоді, коли його основи стали викладати з кафедри, а видача відповідних що визнаються суспільством дипломів поставила фахівців в галузі дизайну в один ряд з представниками інших потрібних суспільству професій.

Дизайн (англ. design) задум, намір, план, мета, намір, твор­чий задум, проект і креслення, розрахунок, конструкція; ескіз, ма­люнок, орнамент, композиція, мистецтво композиції, витвір мисте­цтва. З іншого боку, це специфічний ряд проектної діяльності, що об’єднав художньо-наочну творчість і науково обгрунтовану інженер­ну практику у сфері виробництва, область творчої діяльності, що про­лягає в проектуванні світу штучного середовища, в створенні зруч­них і красивих речей. Дизайнер — людина, що займається дизайном.

Мета дизайну — створення якнайповнішої відповідності проек­тованого об’єкту потребам людини, як утилітарним, так і естетичним.

Практика дизайну — художнє конструювання.

Теорія дизайну — технічна естетика.

Об’єктом дизайну може стати практично будь-який новий технічний промисловий виріб (комплект, ансамбль, комплекс, системи) в будь-якій сфері життєдіяльності людей.

Основні категорії дизайну

Образ — ідеальне уявлення про об’єкт, художньо-образна модель, створена уявою дизайнера.

Функція -- робота, яку повинен виконувати виріб, а також смислова, знакова і ціннісна ролі речей.

Морфологія — будова, структура форми виробу, організована відповідно до його функції, матеріалу і способу виготовлення, які втілює задум дизайнера.

Технологічна форма — морфологія, втілена в способі промис­лового виробництва речі — об’єкта дизайн-проектування в резуль­таті художнього осмислення технології.

Естетична цінність — особливе значення об’єкта, що вияв­ляється людиною в ситуації естетичного сприйняття, емоційного переживання і оцінки ступеня відповідності об’єкта естетичному ідеалу людини.

Дизайнерська діяльність включає наочний дизайн, знаряддя праці, механізми, побутову техніку, моду і аксесуари, дизайн середовища, дизайн міського середовища, дизайн інтер’єрів, світловий дизайн, колористику і суперграфіку, дизайн процесів, фірмові стилі, дизайн церемоній, дизайн програми, графічний дизайн, шрифти, поліграфію, веб-дизайн, товарні знаки, візу­альні комунікації.

Перегляд презентації.

Заліковий модуль 3

Змістовий модуль 3. (3 семестр) 2 курс, група А.

Предметний світ і дизайн.

Лекція 2

Тема. Історія розвитку дизайну. Єгипет.

Мета: закріпити поняття про дизайн; ознайомити з естетичними ідеалами стародавнього Єгипту; розвивати образне мислення, зорову пам'ять; виховувати чуйність до сприйняття прекрасного.

Теоретична частина

План

Предметний сві в епоху ремісничого виробництва. Стародавній Єгипет:

1. Одяг.

2. Житло.

3. Посуд.

4. Побутові і ритуальні меблі.

Завдання: Уважно дослідити і порівняти зображення.. Створити власний банк графічних зображень предметів стародавніх Єгиптян. .

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть історичні стильові періоди.

Індивідуальне завдання: Створити власний банк даних графічних зображень стародавнього Єгипту.

Література:

Архітектура:Для дітей середнього шкільного віку/ Авт. – упорядник Безпалова; Худож.- оформлювачі , – Харків: Фоліо, 2002. – 316 с. – (Дитяча енциклопедія).

Хмельовський у дизайн. Основи проектування системи життя. Курс лекцій. – Луцьк: ЛДТУ, 20с.

, Щипанов : проб. навч. посібник для 5 – 7 кл. серед. Шк.. – К.; Освіта, 1992. – 2008 с.

У найстародавніших шарах матеріальної культури маємо змогу знайти дизайнерський підхід до предметного оточення: у принципах обробок каменю, дерева, металу, у знаряддях праці, у примітивному доархітектурному житлі. Стародавні пам’ятки матеріальної культури наочно свідчать про становлення “людини розумної”. У таких пам’ятках розкривається та домінує антропологічно-функціональний підхід до матеріального предмета. Він є проявом дизайнерського начала у предметному формоутворенні.

Чим глибше ми занурюємося в історію, тим узагальненіше та проблемніше ми бачимо. У формах знарядь праці, будівель, ужиткових предметів ми прочитуємо культуротворчий зміст предметної творчості первісних людей. Ті форми, відшліфовані часом, з’явилися внаслідок численних спроб та помилок, емпіричного досвіду формоутворення.

Уся кострубатість та випадковість їх виникнення стерлися, оголивши красу першооснови, її композиційну цілісність. Ці “вічні” форми, що не мають, як правило, додаткових прикрас, — сокири, молотки, ножі, посуд, прості меблі, одяг тощо, — починаючи з 1930-х років стали демонструватися у різних країнах на спеціальних виставках як протодизайнерські. А цікавість до них виникла ще в середині ХІХ століття та знайшла віддзеркалення у працях Г. Земпера, а на початку ХХ століття — А. Рігля та А. Лооса. Нині вони складають обов’язкову частину виставок з історії взаємозв’язків матеріальної та художньої культури.

Приблизно з тим самим ми зустрічаємося в мовознавстві, коли, наштовхуючися на праформи слів та образів, бачимо в архаїчних пам’ятках словесності такий, що зачаровує своєю красою, відшліфований часом функціоналізм, котрий зберіг сліди становлення “людини розумної”.

Отже, якщо ми в такий спосіб, тобто історично широко підходитимемо до явища дизайну, то перед нами повстане поняття про дизайн, коли воно наближатиметься до масштабів загальнокультурного явища. У цьому випадку розгляд принципів дизайну ставатиме на інший шлях, ніж той, який веде просто до детального переліку етапів та чинників його розвитку. Дизайн почне виступати для нас як виразник загальної здатності людини проектувати і створювати предметне оточення.

Вигляд і будова речей у ході історії поступово зміню-валися, хоч ремісники, виготовлювачі цих речей, завжди були підвладні традиціям. Майстерність переходила з покоління в покоління, від батька до сина, від сина до внука. Разом із способом виготовлення успадковувались і самі форми предметів; вони були в давні часи канонізовані.

Та все ж одні й ті самі типи речей з часом набирали зовсім іншого вигляду, іншої будови. Тому сталося так, що більшість речей, які нас оточують, мають свою давню історію.

Цілу низку звичайних для нас побутових предметів (домашнє начиння, посуд — предки сучасних звичайних предметів) ми знаємо ще з пам’яток Стародавнього Єгипту.

Ця далека від нас і дивовижна цивілізація посідає особливе місце в історії речей. З неї ми й почнемо свій короткий огляд предметного світу далекого минулого.

ЄГИПЕТ

Староєгипетська цивілізація тепер добре представлена різноманітними предметами. Нам, далеким нащадкам, допоміг звичай стародавніх людей залишати в похованнях речі, які призначалися для життя померлих у потойбічному царстві. Збереженню предметів сприяли піщаний грунт і сухий клімат Єгипту.

Але більшість поховань була зруйнована ще в далеку давнину: вже тоді були «спеціалісти» пограбування могил. Уцілів дивовижний документ про суд над шукачами скарбів, які проникли в одне з поховань і потрапили до рук правосуддя.

Відома своїми статуями, печерними храмами, засипаними пісками, та накресленими на папірусі письменами, ця таємнича стародавня цивілізація довгий час була напівміфом. Але коли в 1922 році англійський археолог Говард Картер заглянув у пролом якимось чудом не пограбованого поховання і побачив реальні побутові речі, що належали юному фараону Тутанхамону, усі звичні уявлення перевернулись.

Там були старовинні ложі із звірячими головами, взуття і одяг, віяла й опахала, жезли й посохи, тронні сидіння і табурети, шкатулки і скрині, світильники й колісниці — кілька сотень найрізноманітніших речей. Деякі з них не витримали випробування часом, дещо було пошкоджено, громіздкі колісниці розпиляні для того, щоб їх можна було затягти в підземелля.

Кількість зразків староєгипетського ремесла, що стали надбанням сучасної культури, поступово збільшувалась за рахунок знахідок інших учених. Усі ці розрізнені, іноді поламані предмети становлять для нас першорядний інтерес — адже саме в Стародавньому Єгипті сформувалось багато звичних для нас традиційних речей — меблі, домашнє начиння, інструменти, одяг. Вони були предметним середовищем старо - єгипетського житлового будинку.

Житлові будинки, на відміну від храмових, не збереглись, вони були вимуровані з невипаленої цегли, а іноді й із скріпленої пруттям або комишом глини — матеріалів неміцних, а тому й недовговічних. Внутрішній вигляд житла тієї епохи можна тільки уявити з настінних малюнків або зображень на папірусі.

Незважаючи на зовнішню схожість побутових предметів із сучасними, їх призначення і спосіб користування були іноді іншими. Ложе, наприклад, те, що в нас назива­ється узголів’ям (тобто вертикальна стінка), робилося з боку ніг, а не голови, і зовсім не було підтримкою для подушки; подушок у єгиптян не було зовсім, а під шию підставля­лась спеціальна сідлоподібна опора (мал. 2, а). Саме ложе було трохи підняте з боку голови для того, щоб, прокинув­шись, можна було, не підводячись, побачити, як сходить сонце.

Сидіння тільки входили в ужиток: на стародавніх зобра­женнях сидять тільки божества, фараон і його дружина. Усі інші — гості і музиканти — сиділи прямо на підлозі, покритій килимами і циновками. Право сидіти, очевидно, було знаком престижу; у залах для прийомів уздовж стін було невелике підвищення, на яке ставились сидіння найбільш знатних осіб. Ремісники також рідко зображувались сидячими на табуреті (або тим більше на стільці), вони розміщувались на чурбаку або камені, щоб було зручніше працювати, а найчастіше — стоячи або сидячи на підлозі. Навіть переписувачі, представ­ники привілейованого стану, заповнювали папіруси, стоячи або сидячи, схрестивши ноги, на землі.

Табурети для майстрових були зовсім примітивні: у плос­кий обрубок дерева вставлялись три вигнуті ніжки, які були, очевидно, природними кривими сучками. Пізніше табурети стали досконалішими, із спеціально вирізаними ніж­ками і сідлоподібним сидінням із дерева, шкіри або плетеного комишу. Складний табурет на Х-подібній опорі, що сформу­вався вже за 2000 років до нашої ери, спочатку був простий і утилітарний, але пізніше у палацовому вжитку траплялись розкішно оздоблені зразки; на одному зображенні полювання фараон Нового царства Тутанхамон, стріляє в диких качок, сидячи на такому табуреті.

Якщо придивитися до стільців і крісел стародавніх єгип­тян і подумки відкинути прикраси на них, різьблення і накладки із листової бронзи і золота, то неважко помітити, що будова їх аналогічна будові звичайних стільців і крісел, на яких ми сидимо. Ті самі чотири ніжки, спинка, трохи відхилена назад для опори корпуса. На сидіння табуретів і стільців клали тюфячок або циновку, а на спинку накида­лось щось м’яке — шкура або тканина.

Домашнє начиння складали в скрині — великі й малі і в шкатулки. Вони, очевидно, не мали свого пев­ного місця в інтер’єрі і в міру потреби їх переносили. Але поступово почав формуватися тип стаціонарної домашньої місткості. Це була, по суті, та сама скриня, але піднята на ніжки, ставши вже чимось на зразок комодика або столика для рукоділля. Іноді її опорою була конструкція із стояків, поперечин і підкосів . Така основа використовува­лась і для підтримки великих посудин із гострокінцевим дном.

Великих обідніх столів не було, а прямокутні столи мали, очевидно, суто господарське призначення. Але на картинах подружньої трапези, що мала, можливо, ритуальний характер, ми бачимо людей, які сидять за круглим столиком.

Для побутових потреб в оселі були різні посудини з ка­меню, кераміки і бронзи. У них зберігали зерно, олію, пахощі, готували їжу, із них їли.

Єгипетські жінки користувались безліччю різних мазей і натирань, що зберігалися в спеціальних посудинах, флакон­чиках, коробочках з алебастру, дерева, слонової кості, фаянсу. До туалетних приладь належали дзеркала з полірованої бронзи.

При всій різноманітності предметного світу Стародавнього Єгипту, що сформувався протягом багатьох століть, у ньому простежується незвичайна цілісність і органічність. Спро­буємо відзначити деякі незаперечні ознаки й ту підоснову, яка ці зовнішні ознаки обумовлювала.

Не можна не помітити особливостей зовнішньої форми предметів. Тут, як і в архітектурі, їм властива дивовижна м’якість обрисів, непомітний перехід скульптури в конструк­цію і конструкції в скульптуру. Навіть у такому дуже про­стому предметі, як господарський столик, ніжки плавно пере­ходять у стільницю, їх стик усупереч логіці округлений. Суто зображувальна скульптура безпосередньо входить у форму предметів у зовсім несподіваних варіантах: голова бога Біса в одному випадку — деталь парадної колісниці, а в іншому — підставка для голови; фігури чорношкірих полонених — руч­ки посоха; жіноча голова — деталь крісла і т. д. Скульптурні, вирізані з прозорого алебастру, чашечки лотоса на стилізо­ваних стеблах — вмістилищах масла — такий вигляд має сві­тильник із гробниці Тутанхамона (мал. 5). Майже не було музичних інструментів, у побудові яких не брала б участі скульптура у найрізноманітніших її видах — людського торса на арфі, голови богині Хатор на систрі, кінської голови на лірі.