Обласна програма з охорони навколишнього природного середовища на роки (стр. 2 )

Транспортна інфраструктура забезпечує потреби господарського комплексу і населення області. Система транспортних комунікацій регіону інтегрована в системи України та міжнародні. Розвинені залізничний, автомобільний, авіаційний, електричний види транспорту. Територією області проходять магістральні газопроводи і нафтопроводи. Транспорт, в першу чергу автомобільний, спричиняє значне навантаження на навколишнє середовище.

Наявні ґрунтово-кліматичні умови дозволяють розвивати багатогалузеве сільськогосподарське виробництво, яким займаються понад 300 господарств різних форм власності. Розпаювання земель створило нові умови господарювання на землі, але й додало нових проблем щодо збереження її родючості та захисту від ерозії.

Підвищення активності інноваційної діяльності в роботі господарського комплексу є запорукою підвищення темпів розвитку економіки регіону, в тому числі і її екологізації. В області діє близько 50 науково-дослідних, дослідницьких і проектно-конструкторських, вищих навчальних установ і організацій різного профілю, що займаються виконанням науково-технічних робіт. У них працюють близько 4,5 тисячі фахівців, понад 50 докторів і 450 кандидатів наук.

Область належить до густонаселених регіонів. Щільність населення становить 102,1 чоловіка на 1 квадратний кілометр, що в 1,3 раза вище за середню по Україні. У північній сільськогосподарській зоні, на яку припадає 63 % території області, проживає 16,8 % населення, у промисловій південній – 83,2 %.

За міжнародним Індексом розвитку людського потенціалу, до найважливіших парадигм якого віднесені продуктивність, рівність, стабільність, розширення можливостей (тривалість життя, рівень освіти, реальний душовий внутрішній продукт), серед країн світу Україна перебуває на 54 місці, за рейтингом у номінації „рівень життя” Луганська область посідає 24 місце серед 25 регіонів України.

Аналіз стану господарського комплексу та темпів розвитку промисловості області за останні роки дозволяють стверджувати, що її негативний вплив на довкілля зростатиме.

2.2 Еколого-господарська характеристика Луганської області

Оцінка стану, охорона і раціональне використання природних ресурсів значною мірою визначаються господарськими й екологічними територіальними відмінностями. Тому важливою умовою планування раціонального природокористування і конкретних природоохоронних заходів є еколого-господарське районування.

Територія області в господарсько-економічному відношенні поділяється на дві частини: північну, сільськогосподарську, що займає близько 70 % території, приурочену переважно до лівобережжя Сіверського Дінця, і південну, промислову. Високорозвинений багатогалузевий промислово-аграрний комплекс правобережжя Сіверського Дінця суттєво впливає на навколишнє середовище, що безпосередньо відбивається на стані водних ресурсів, повітряного басейну, ґрунту, рослинного покриву і пов’язаних з ними земельних ресурсів.

Відомо, що за спеціалізацією виробництв, впливом результатів їх діяльності на навколишнє природне середовище, тобто загалом з урахуванням економічних і екологічних ознак, в межах Луганської області виділяється 5 еколого-господарських районів:

1 Лисичансько-Рубіжанський еколого-господарський район, де навколишнє середовище забруднюється головним чином підприємствами хімічної промисловості, співпадає з Рубіжансько-Лисичансько-Сєверодонецьким промрегіоном. Цей район включає міста Лисичанськ, Рубіжне та Сєверодонецьк та прилеглі до них населені пункти. Його площа - 801 км2. Основними підприємствами-забруднювачами довкілля є ВАТ „Лисичанська сода”, ЗАТ „ЛИНІК”, ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання Азот”, ТОВ „Рубіжанський „Краситель”, РКХЗ „Зоря”, ВАТ „Склопластик”, ВАТ “Лисичанський завод гумово-технічних виробів”, Лисичанська і Сєверодонецька ТЕЦ, 4 шахти ВАТ „Лисичанськвугілля” та автомобільний транспорт.

Основними забруднюючими інгредієнтами є аміак, пил, сірчистий газ, окис і двоокис азоту, окис вуглецю, фенол та ін., концентрація яких поблизу великих населених пунктів часом перевищує ГДК.

У межах району знаходиться ділянка Сів. Дінця і нижня течія річок Красної і Борової. Робота виробництв призводить до збільшення загального водоспоживання і зниження дебіту води у річках (за рахунок використання поверхневих і відкачування ґрунтових вод), що, у свою чергу, збільшує концентрацію забруднюючих речовин, що скидаються промисловими і сільгосппідприємствами. Основними інгредієнтами-забруднювачами вод є відходи промислових виробництв і побутові відходи: синтетичні поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, іони амонію, хлор, а також багато речовин, що осідають з опадами.

2 Алчевсько-Стахановський еколого-господарський район характеризується потужним розвитком індустріального комплексу, передусім підприємств металургії,

коксохімічної, вугільної промисловості, машинобудування. Район розташований у межах Перевальського району і включає міста Алчевськ, Стаханов, Первомайськ, Кіровськ, Брянка та ряд прилеглих до них селищ. Його площа - 1830 км2. Багато підприємств району є джерелами газоподібних, рідких і твердих відходів виробництва. Найбільш потужними джерелами забруднення навколишнього середовища є підприємства металургійної (ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” (далі - ВАТ „АМК”), ВАТ „Стахановський завод феросплавів”), коксохімічної (ВАТ „Алчевськкокс”, ВАТ „Стахановський завод технічного вуглецю”) промисловості, а також відвали шахт як діючих, так і закритих (разом – близько 30), що горять, а також автомобільний транспорт. Основними інгредієнтами-забруднювачами є метанол, окис вуглецю, аміак, пил, бензол, сірководень, оксиди азоту, вінілацетат тощо.

Територією району протікають дві невеликі річки - Біла і Лозова. Його водні ресурси піддаються істотному забрудненню промисловими підприємствами і господарчо-побутовими об'єктами. Води, що скидаються промисловими підприємствами району, містять зважені речовини, нафтопродукти, феноли, іони амонію, сірководень, ціаніди і хлориди.

3 Луганський еколого-господарський район є територією, де навколишнє середовище забруднюється переважно підприємствами машинобудування і металообробки. Район охоплює м. Луганськ разом з м. Щастя. Його загальна площа складає 1895,5 км2. Тут спостерігається крупно - і дрібноосередкові забруднення повітря і вод. Основними об'єктами, що забруднюють навколишнє середовище, є ТОВ „Східенерго” СО „Луганська ТЕС”, ХК „Луганськтепловоз”, асфальтобетонні й інші промислові підприємства, а також автомобільний транспорт і комунальні підприємства.

Територією району протікають річки Лугань та Вільхова. Основними крупними споживачами води є промислові підприємства. Вода також використовується для поливу сільськогосподарських культур. Інтенсивне використання вод сприяє підвищенню в них концентрації забруднюючих речовин.

4 Краснолуцько-Свердловський еколого-господарський район. Навколишнє середовище в районі забруднюється головним чином підприємствами вугільної промисловості. Цей еколого-господарський район охоплює Краснодонський, Свердловський та Антрацитівський адміністративні райони. Його площа становить 4768 км2. Об'єктами, що забруднюють навколишнє середовище, є шахти (у тому числі закриті), підпорядковані ДХК „Краснодонвугілля”, ДХК „Донбасантрацит”, ДП „Свердловантрацит” та ДП „Антрацит”, збагачувальні фабрики, промислові і побутові котельні, а також підприємства машинобудування і автомобільний транспорт. Атмосферне повітря забруднюється головним чином вугільним пилом і продуктами горіння відвалів шахт.

Територія цього району бідна на водні ресурси. Тут протікають річки Міус, Вільхова, Вел. Кам’янка, Нагольна, Луганчик. Вони мають незначний дебіт, літом сильно міліють, а місцями пересихають. Район відчуває сильний дефіцит води.

5 Старобільсько-Біловодський еколого-господарський район характеризується забрудненням навколишнього середовища переважно сільськогосподарськими підприємствами і транспортом. Він розташований в північній частині Луганської області, займаючи майже все лівобережжя Сів. Дінця. Його площа становить 17390,5 км2. Переважають молочно-м'ясний і зерновий напрями. Значну питому вагу має харчова промисловість, що переробляє сільськогосподарську продукцію.

Оскільки район відрізняється слабким розвитком промисловості, навантаження на довкілля невелике, що позитивно позначається на чистоті повітря і вод. Істотне забруднення повітря спостерігається лише в безпосередній близькості до промислових підприємств і автодоріг з інтенсивним рухом. Коли переважають південні й південно-західні вітри, відбувається забруднення атмосфери за рахунок сусідніх промислових районів.

Слід зазначити, що великі розміри території з переважаючими агроландшафтами включають локальні ділянки осередків підвищеної ерозії орних земель (до 79,5 % у Біловодському районі).

Територією Старобільсько-Біловодського району протікають значні за протяжністю річки Красна, Борова, Айдар і Деркул, що є джерелами водопостачання для сільського господарства і харчової промисловості. Тут же для постачання питної води багатьох промислових міст вилучаються підземні води.

Незважаючи на наявні забруднення основних компонентів природного середовища (атмосферне повітря, поверхневі і підземні води, ґрунт), Старобільсько-Біловодський район в екологічному відношенні найбільш невражений.

Враховуючи особливості еколого-господарського районування можна зробити висновок про те, що в межах Луганської області навколишнє середовище забруднюється і порушується переважно підприємствами хімічної промисловості (Лисичансько-Рубіжанський район), металургії (Алчевсько-Стахановський район), машинобудування і металообробки (Луганський), вугільної промисловості (Краснолуцько-Свердловський) і сільськогосподарськими підприємствами (Старобільсько-Біловодський район).

РОЗДІЛ 3 ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Гідрологічна мережа області включає 96 річок, які належать до басейнів Дону та Азовського моря. Річки рівнинні, переважно снігового живлення, з весняною повінню, нерідкі літні зливові та зимові відлигові повені. У посушливі роки окремі річки можуть пересихати. Відмічаються висока мутність і мінералізація води в річках області. На гідрологічній мережі області штучно створені 433 водойми об’ємом понад 30 тис. м3 кожний та загальною площею водного дзеркала 10,231 тис. га.

Головна водна артерія області – річка Сіверський Донець, об’єкт рибогосподарського призначення, джерело питного й технічного водопостачання, приймач стічних вод підприємств комунального, промислового та агропромислового господарств, шахтних вод.

Загальний обсяг відібраної води в області в 2006 році становив 606,2 млн м3. На поверхневі джерела припадає 148,0 млн м3 (24,4 %), на підземні – 458,2 млн м3 (75,6%). Із загального обсягу поверхневих вод 142,6 млн м3 відібрано з р. С. Донець і 4,69 млн м3 з р. Міус.

Контроль за якістю поверхневих вод в області ведеться суб’єктами моніторингу в 70 контрольних створах. Якість води контролюється на річках Сіверський Донець, Лугань, Красна, Айдар, Євсуг, Деркул і Велика Кам’янка.

Хімічні показники якості води в річках області в 2006 році залишились практично на рівні 2005 року з незначним коливанням середньорічних показників. Вміст сухого залишку, заліза та нітритів становить 1-1,1 ГДК, важких металів – залишився на тому ж рівні. Показник органічного забруднення БСК на всьому протязі річки становив 1,2-1,4 ГДК.

Стабільне перевищення ГДК за БСК і сухим залишком у поверхневих водах басейну Сіверського Дінця та Міуса пояснюється стійким забрудненням річок, недостатньо ефективною роботою очисних споруд міст і промислових підприємств. Так, наприклад, ВАТ «Желатиновий завод» здійснює скидання стічних вод з перевищенням нормативів по БСК та азоту амонійному у півтора рази. Відсутність споруд очищення у м. Міусинську створює загрозу забруднення р. Міус.

На всьому протязі річки феноли практично відсутні; кисневий режим – задовільний.

В цілому стан річки у порівнянні з попередніми роками практично не змінився.

За станом хімічного забруднення поверхневі води річок області класифікуються як забруднені (4 клас якості).

Головними джерелами забруднення поверхневих водних об’єктів області є ВАТ „Лисичанська сода” (обсяг скиду забруднюючих речовин в 2006 році становив 48030,3 т), Луганське МКП „Міськводоканал” (23416,4 т), СО „Луганська ТЕС” ТОВ „Східенерго” (2613,6 т), ВАТ „АМК” (2415,1 т), ВАТ „Рубіжанський „Краситель” (6840,0 т), КСП „Лисичанськводоканал” (2820,0 т), ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання Азот” (10124,8 т).

На формування якості поверхневих вод значною мірою впливають води шахтного водовідливу. У 2006 році підприємствами вугільної промисловості у водні об’єкти скинуто 217,2 млн м3 шахтних вод. Використання шахтної води (14,4 млн м3), як і в попередні роки, незначне й обмежене її високою мінералізацією, яка на деяких шахтах досягає 20 г/л і більше.

Усього за 2006 рік у природні водні об’єкти на території Луганської області скинуто 372,1 млн м3 зворотних вод, із них забруднених – 221,9 млн м3 (59,6 %). Більша частина забруднених зворотних вод скинута у водні об’єкти промисловими підприємствами – 206,0 млн м3 (92,8 %). Обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти в 2006 році становив 610,0 тис. т.

Спричинене недостатнім знезараженням комунальних стоків надмірно високе бактеріальне забруднення р. Сіверський Донець та інших річок влітку становить небезпеку в епідеміологічному відношенні. Так, наприклад, у смт Новосвітлівці вийшли з ладу очисні споруди та каналізаційний колектор і стічні води селища скидаються на рельєф місцевості. У м. Попасна потребує реконструкції каналізаційна насосна станція госпфекальних вод, яка попередить потрапляння забруднених стоків у водойми, які використовуються мешканцями для відпочинку.

Надра області характеризуються значними ресурсами підземних прісних і мінеральних вод. За даними „Геоінформу України” прісні підземні води для господарчо-питного та виробничо-технічного водопостачання розвідані на 73 ділянках на

верхньокрейдяному водоносному горизонті. Сумарна кількість затверджених запасів прісних підземних вод становить 1791,203 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1. Наразі до експлуатації залучено 57 ділянок. За даними „Схід ДРГП” відбір прісних підземних вод водозаборами адміністративних районів у 2006 році становив 662,6 тис. м3/добу, в тому числі водозаборами із затвердженими запасами – 497,0 тис. м3/добу.

Протягом останніх років спостерігається зменшення кількості запасів води, що відповідає ГОСТу „Вода питна”. Так за останні 46 років ці запаси зменшилися більше ніж в 10 разів, з 1175 тис. м3/добу (1960 р.) до 104,2 тис. м3/добу (2006 р.)

Стан підземних вод тріщинувато-карстової зони верхньої крейди багато в чому залежить від режиму експлуатації водозаборів підземних вод й інфільтрації стоків з промислових майданчиків і накопичувачів, а також від забруднення поверхневих водойм недостатньо очищеними промисловими та комунальними стічними водами. До числа регіональних техногенних змін підземних вод варто віднести зниження та підвищення їхнього рівня, зменшення запасів, зміну розподілу підземного стоку, умов взаємодії з поверхневими водами, хімічного складу і температури.

Водоохоронна зона р. Сіверський Донець має найбільш інтенсивне техногенне навантаження, тут експлуатується до 20 водозаборів централізованого водопостачання. Поєднання промислового і вододобувного типів впливу на підземну гідросферу призводить до забруднення підземних вод, що видобуваються для господарчо-питного водопостачання. Протягом останніх років зберігається стійка тенденція до погіршення якості підземних вод на діючих водозаборах області, особливо в Рубіжансько-Лисичанському промисловому районі, де утворились значні площі забруднення підземних вод. Окремі водозабори (Линьовський і Заводський) вже переведені з питного на технічне водопостачання.

Викликає занепокоєння фенольне забруднення, наявні осередки якого загрожують забрудненням Володинському та Щедрищевському водозаборам.

У зв’язку з недостатнім фінансуванням спостереження за станом підземних вод проводились тільки на тих ділянках, де спостерігається кризова ситуація й необхідне

постійне вивчення по свердловинах, розташованих на території найбільш техногенно навантажених промислових районів – Рубіжансько-Лисичанського та м. Луганська.

У долині р. Сіверський Донець водовідбір по водозаборах, що експлуатуються, у 2006 році не перевищував величину затверджених запасів і був нижчим, ніж у 2005 році, в 1,01-1,82 раза, за винятком Ящиківської групи Слов’яносербського водозабору. На спостережних свердловинах середньорічні рівні води не змінилися або незначно підвищились на 0,07-1,2 м. Зниження рівнів спостерігається на Кримському водозаборі на 0,31 м. На Слов’яносербському водозаборі Ящиківської групи зниження складає 0,13 м.

У басейні р. Лугань водозабори експлуатуються в складніших умовах, ніж у долині р. Сіверський Донець. Водозбірні площі водозаборів невеликі, заплави річок вузькі, ємність регулювальних запасів підземних вод алювію мала. Водовідбір у 2006 році в порівнянні з 2005 роком на усіх водозаборах був знижений на 0,11-5,1 тис. м3 /добу, по Менчикурівському - підвищився на 0,6 тис. м3/добу. Середньорічні рівні води на спостережних свердловинах підвищились на 0,52-0,93 м.

За даними „Геоінформу України” мінеральні води розвідані на 11 ділянках. Затверджені в ДКЗ балансові запаси мінеральних вод становлять 2,5972 тис. м3/добу, в тому числі столових вод – 1 ділянка із запасами 72 м3/добу за категоріями А+В+С1. До експлуатації залучено 7 ділянок. За даними „Схід ДРГП” у 2006 році було використано 24,62 м3/добу мінеральних вод з затвердженими запасами, у тому числі для бальнеологічних потреб – 14,4 м3/добу, для лікувально-столових (питних) – 10,2 м3/добу.

Основні пріоритети охорони та раціонального використання водних ресурсів області. Реалізація заходів з охорони і раціонального використання водних ресурсів базуватиметься на таких основних принципах:

1. Забезпечення досягнення раціонального водокористування та збереження природних водних екосистем.

2. Недопущення необґрунтованого та незаконного використання водних об’єктів не за визначеною метою водокористування.

3. Пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні водних ресурсів як складової частини забезпечення нормальної життєдіяльності людини та незамінного природного і виробничого ресурсу.

4. Нормування та обмеження антропопресії на водні ресурси.

5. Захист водних об’єктів від шкідливого впливу природних та антропогенних чинників, забруднення відходами виробництва, хімічними, біологічними та радіоактивними ксенобіотиками.

6. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства України, Водного кодексу України.

7. Поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони водних ресурсів.

РОЗДІЛ 4 ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Екологічна обстановка в області залишається досить складною. За обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Луганська область посідає третє місце в Україні (після Донецької та Дніпропетровської областей).

У розрахунку на 1км2 території області обсяги викидів від підприємств склали в 2006 році 19,4 т. Найбільша щільність викидів шкідливих речовин в атмосферу склалася в м. Алчевську – у 107,6 разів більше, ніж у середньому по області.

У 2006 р. здійснювали викиди забруднюючих речовин 672 промислові об’єкти, що справляють або можуть справити негативний вплив на стан атмосферного повітря та здоров’я людини.

Стаціонарними джерелами підприємств у повітряний басейн області було викинуто в атмосферне повітря 517,0 тис. т забруднюючих речовин.

Основним забруднювачем атмосфери в області залишається енергетична галузь - 37,5 % від валового обсягу викидів області, викиди від технологічних процесів в чорній металургії та вугільній промисловості складають 18,4 %, при видобутку та розподілі викопного палива викиди в атмосферу складають 33,2 %.

У структурі викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 2006 року окис вуглецю становив 29,1 %, метан – 29,1 %, діоксид сірки – 21,0 %, тверді речовини – 12,6 %, оксиди азоту – 5,1 %, важкі метали – 0,5 %. Викиди основних парникових газів – вуглекислого газу та метану, становили 6,151 млн т та 124, 814 тис. т відповідно.

Фактором, що ускладнює стан атмосферного повітря, є зростання протягом останніх років обсягів викидів забруднюючих речовин, значною мірою обумовлений нарощуванням обсягів виробництва основних видів промислової продукції, відновленням роботи багатьох об'єктів в умовах зношеності основних фондів, недосконалості технологічних процесів, недостатньої забезпеченості очисними спорудами для уловлювання забруднюючих речовин.

За даними статистики в 2005 році ступінь зносу основних виробничих фондів промисловості області складає 47,1 %: у металургії - 58,4 %, виробництві електроенергії - 55,1 %, машинобудуванні - 61,7 %, видобувній промисловості - 36,3 %, у хімічній та нафтохімічній промисловості - 55,4 %.

Однією з головних проблем вугільних регіонів області є проблема забруднення атмосферного повітря пилом і продуктами горіння гірничої маси - окисом вуглецю, сірчистим ангідридом, двоокисом азоту, сірководнем.

Від 566 породних відвалів вугільних шахт, з яких майже 10,6 % діючих та недіючих відвалів, що горять, надходить у повітряний басейн області близько 12 тис. т забруднюючих речовин.

Складність ситуації посилюється високою урбанізацією території вугледобувних районів, що потребує організації санітарно-захисних зон в багатьох випадках з відселенням жителів населених пунктів за їх межі. Частка підприємств, що ліквідуються, навіть після завершення усього комплексу роботи з закриття об’єктів не буде мати необхідних розмірів санітарно-захисної зони.

У разі активного впровадження заходів з рекультивації, гасіння та озеленення відвалів обсяг викидів забруднюючих речовин, що потрапляють в атмосферу від горіння таких об'єктів, може бути зменшений на рубежі років до рівня 1,1 тис. т (майже в 11 разів).

Значним забруднювачем повітряного басейну Луганської області залишається транспортна галузь, зокрема пересувні її засоби (автомобілі, тепловози). Проблема забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту та впливу його фізичних факторів найбільш гостро проявляється у великих транспортних вузлах – індустріально розвинутих містах області через несприятливу територіально-планувальну структуру міст, внаслідок сформованого у минулі роки оточення промислових підприємств житловими масивами та проходження транзитного транспорту через міста, що значно збільшує їх загазованість.

Найбільшу кількість автотранспорту зосереджено в обласному центрі – 29 % всього парку автомобілів області.

За даними статистичних спостережень в 2006 р. викиди в атмосферне повітря від автотранспорту становили 114,4 тис. т (18,1 % від загальної кількості викидів).

Основні пріоритети охорони та раціонального використання атмосферного повітря в області.

Реалізація заходів з охорони і раціонального використання атмосферного повітря базуватиметься на таких принципах:

1. Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі охорони атмосферного повітря.

2. Обмеження викидів забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.

3. Впровадження новітніх технологій очищення викидів на виробництвах, що становлять потенційну екологічну небезпеку.

4. Захист атмосферного повітря від шкідливого впливу антропогенних чинників та від забруднення хімічними, мікробіологічними та радіоактивними відходами виробництва.

5. Здійснення заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони повітря.

РОЗДІЛ 5 ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

У сільськогосподарському виробництві Луганської області використовується 73,5% усіх земель області. Розораними є 49,4 % території області. Серед сільськогосподарських угідь рілля займає 68,8 %, пасовища – 24,2 %, сіножаті – 4,5 %, багаторічні насадження – 1,6 %. Загальна лісистість території області становить 11,5 %, полезахисна – 2,0 %. Найвища лісистість території у Кремінському районі (28,8 %), найнижча – у Троїцькому (5,7 %). Забудовані землі займають 4,8 % території області (в Біловодському районі – 1,3 %, в Перевальському – 9,3 %).

Територія області розчленована густою мережею річкових долин, балок і ярів. Схили крутістю більше 1о, які створюють умови для розвитку водної ерозії, займають 73,2% ріллі. Щодо якісного стану земель, то еродованість ріллі в області є найвищою в Україні і становить 67,7 % (проти 33 % по Україні). Найбільш еродовані орні землі в Лутугинському (83,8 %) та Біловодському (79,5 %) районах, найнижчим цей показник є в Кремінському районі (59,5 %). Піддається дефляції 25,4 % ріллі, 25,1 % піддані сумісній дії водної й вітрової ерозії. Значна частина ґрунтів області малопридатна для сільськогосподарського використання через своє генетичне походження (ґрунти на пісках, піщаниках, сланцях, крейдяно-мергельних породах), а також за ознаками засолення, солонцюватості, щебенюватості та заболоченості.

Чорноземні ґрунти за 35-річний період ( рр.) втратили близько 10-12 % гумусу. Тривале сільськогосподарське використання ґрунтів обумовило зниження активності іонів кальцію в ґрунтових розчинах, що призвело до рухливості гумусових кислот і пов’язаної з цим фізико-хімічної і фізичної деградації ґрунтів. Після 1993 року намітилася явна тенденція до зниження вмісту в ґрунтах азоту. Забруднення ґрунтів важкими металами, радіонуклідами, пестицидами й іншими токсикантами підсилює загальну деградацію ґрунтового покриву і, в кінцевому результаті, призводить до зниження його продуктивності. Техногенна завантаженість Донбасу призводить до забруднення ґрунтів ксенобіотиками, серед яких найбільш фізіологічно активними є важкі метали, особливо Cd, Pb, Hg.

Кліматичні особливості останніх років, підвищення базису ерозії внаслідок тектонічних процесів, зарегулювання стоку, зрошення і вплив інших антропогенних чинників обумовили в деяких районах підняття ґрунтових вод, що стало причиною заболочування заплавних земель, замулення русел малих річок, збільшення зсувних явищ, підтоплення населених пунктів.

Проблема зсувів на даний час дуже важлива. Протягом років спеціалістами „СхідДРГП” зафіксована активізація зсувних процесів у м. Привіллі Лисичанської міськради та с. Микільське-1 Міловського району, які призвели до пошкодження житлових будинків мешканців міста та опорам ЛЕП-220 кВ.

Великою проблемою у зоні Донецького басейну стало збільшення площі порушених земель внаслідок несанкціонованого видобутку корисних копалин, які потребують рекультивації.

За минулі два десятиріччя охорона земель погіршилась. Під час реформування земельних відносин на тлі економічної кризи майже всюди порушені сівозміни, різко зменшилося внесення мінеральних і практично повністю – органічних добрив, зросла забур’яненість полів (у тому числі й карантинними бур’янами) та погіршився їх фітосанітарний стан. Зруйноване сільськогосподарське виробництво укупі з соціальними проблемами села призвели до втрати культури землеробства. Усе це, разом із високою інтенсивністю ерозійних процесів та інших деградаційних чинників, призвело до катастрофічного зниження продуктивності сільськогосподарських угідь, що, в свою чергу, створює загрозу продовольчій безпеці області.

В умовах реформування земельних відносин раціональне використання земель сільськогосподарського призначення набуло ще й великої соціальної ваги, адже агротехнологічні підходи до крупно-товарного виробництва, фермерського господарства чи індивідуального використання паю суттєво відрізняються.

Незадовільний гідрологічний стан водних об’єктів (річок, водосховищ) та споруд на них (гребель тощо) призводить до виникнення підтоплень населених пунктів області. Площа підтоплених земель по області складає понад 100 км2. На підтоплених землях розташовані 14 міст, 9 селищ міського типу та 66 сільських та селищних населених пунктів. Найбільш ця проблема постає в північній частині області: Біловодському, Новоайдарському, Сватівському, Старобільському, Станично-Луганському, Марківському, Білокуракинському районах та м. Луганськ. В Старобільському районі розроблено програму захисту населених пунктів від підтоплень але немає коштів на реалізацію запланованих заходів. У Білокуракинському районі для вирішення проблем з підтопленням планується залучення інвестиційних коштів з різних фондів. Для проведення повного комплексу робіт на Марківській греблі потрібно 3,2 млн грн, що забезпечить захист від підтоплення населених пунктів розташованих в зоні її впливу.

Основні пріоритети охорони та раціонального використання земель в області. Реалізація заходів з охорони і раціонального використання земель базуватиметься на таких основних принципах:

1. Забезпечення охорони земель як основного національного багатства українського народу.

2. Пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу й основного засобу виробництва.

3. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель.

4. Нормування та планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси.

5. Поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель.

6. Публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.

РОЗДІЛ 6 ОХОРОНА НАДР

ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

На території області станом на 01.01.2007 р. налічується 608 родовищ та 150 об’єктів обліку (з урахуванням комплексності) різноманітних корисних копалин, з яких 255 родовищ та 55 об’єктів обліку розробляється. Мінприроди на користування надрами видано 275 спеціальних дозволів, в тому числі: 52 – на геологічне вивчення надр, 218 – на експлуатацію родовищ корисних копалин та 5 – на будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов’язаних з користуванням надрами.