Обласна програма з охорони навколишнього природного середовища на роки (стр. 3 )

Мінерально-сировинна база на 62,8 % складається з паливно-енергетичної сировини (кам’яне вугілля, вільний газ, метан, конденсат), 21,7 % – сировини для виробництва будівельних матеріалів, 14,9 % припадає на підземні води.

У межах області налічується 19 родовищ вуглеводнів, в тому числі 1 – нафтове, 5 – газових, 13 – газоконденсатних. Експлуатуються 9 родовищ, 1 готується до промислового освоєння, 9 перебувають на стадії детальної розвідки. На 18 родовищах вуглеводнів підраховані запаси вільного газу за промисловими категоріями А+В+С1 у кількості близько 17,397 млрд м3 (1,73 % від загальних запасів в Україні). Видобуток газу в області в 2006 році становив 0,429 млрд м3 (2,18 % від видобутку в Україні). Видобувні запаси нафти обліковуються на 1 родовищі за промисловими категоріями А+В+С1 у кількості 0,015 млн т (0,01% від загальних запасів в Україні). Видобуток в 2006 році не здійснювався. Газовий конденсат підрахований на 13 об’єктах обліку за категоріями А+В+С1 у кількості 0,292 млн т (0,46% від загальних запасів конденсату в Україні). Видобуток конденсату в 2006 р. не здійснювався.

Крім того, на території області розташовано 17 нафтогазоперспективних об’єктів, підготовлених до глибокого буріння, перспективні ресурси вільного газу яких (категорія С3) оцінюються в 31,036 млрд м3, нафти – в 0,745 млн т.

На території області в межах Донбасу розташовані 374 кам’яновугільні об’єкти, запаси вугілля яких становлять понад 14407 млн т категорій А+В+С1, у тому числі коксівного – близько 3747 млн т, антрациту – близько 4142 млн т. На даний час в області діє 57 державних шахт виробничою потужністю 32,8 млн т вугілля на рік з промисловими запасами близько 2,5 млрд т і 97 менш потужних, які знаходяться в приватній власності. Видобуток вугілля в цілому по області в 2006 році склав 18,847 млн т.

Однією з супутніх корисних копалин кам’яного вугілля є метан, запаси якого підраховані на 54 об’єктах і становлять 80754 млн м3 за категорією С1 і 47244 млн м3 за категорією С2. На 20 діючих шахтах запаси метану складають 13923 млн м3 за категорією С1 і 11522 млн м3 за категорією С2. У зв’язку з тим, що метан не каптується, всі його добувні запаси погашені.

Супутньою корисною копалиною кам’яного вугілля є також германій, запаси якого підраховані на 76 об’єктах і становлять понад 12,9 тис. т за категорією С1 і понад 16,9 тис. т за категорією С2. На 24 діючих шахтах запаси германію становлять понад 3,6 тис. т за категорією С1 і понад 2,5 тис. т за категорією С2. Упродовж останніх років германій із вугілля не вилучається.

Із металічних корисних копалин на території області розвідані золото-сульфідні руди Бобриківського родовища. У 2006 році видобувні роботи на родовищі не проводилися.

Гірничо-хімічні корисні копалини представлені Білогорівським родовищем крейди, яке розробляється ВАТ „Лисичанська сода”. Крейда є одним із компонентів для виробництва соди. Видобуток крейди в 2006 році становив 746 тис. т (100 % від видобутку в Україні).

Сировинна база промисловості будівельних матеріалів представлена 12 родовищами і 1 об’єктом обліку крейди будівельної із загальними запасами понад 88,7 млн т (17,64 % від загальних запасів України), 15 родовищами і 1 об’єктом обліку піску будівельного із запасами близько 114 млн м3 (3,9 % від загальних запасів України), 37 родовищами і 1 об’єктом обліку каменю будівельного (пісковику) із запасами понад 421 млн м3 (4,55 % від загальних запасів України), 38 родовищами та двома об’єктами обліку цегельно-черепичної сировини із загальними запасами понад 83 млн м3. Цементна сировина представлена Юр’ївським родовищем, запаси якого становлять понад 14 млн т за категоріями А+В+С1.

Але частина раніше розвіданих родовищ втрачає своє значення у зв’язку зі зміною природного середовища:

§ Територія деяких родовищ вже засаджена лісом, забудована, або попала в охоронні зони різних комунікацій – ліній електропередач, водогонів, газопроводів та ін. (наприклад Вільхівське родовище піску зараз знаходиться на землях держлісфонду);

§ Частина запасів розвіданих родовищ розробляється у несанкціонований „піратський” спосіб (наприклад Підгірне родовище піску);

§ На деяких родовищах (переважно піску будівельного) змінилися гідрогеологічні умови у зв’язку з багаторічними циклами коливання рівня ґрунтових вод (наприклад Шульгінське родовище піску).

У зв’язку з зазначеним потрібно провести роботи з позбавлення Державного балансу від запасів родовищ, які вже з різних причин неможливо буде розробляти.

Вапняк для випалювання на вапно представлений 4 родовищами і 1 об’єктом обліку. Сумарні запаси вапняку становлять понад 11,5 млн т за категоріями А+В+С1. Родовища не розробляються.

На території області розташовано 6 родовищ облицювального каменю, в тому числі 2 – мармуризованого вапняку, 4 – пісковику. Загальні запаси корисних копалин цих родовищ становлять понад 2,6 млн м3 за промисловими категоріями А+В+С1. До промислової розробки залучено Новопавлівське родовище вапняку із запасами 124 тис. м3. Найбільш потужним за запасами є Троїцьке родовище пісковику (1998 тис. м3).

На цей час виробництво будівельних матеріалів відстає від потреб промисловості. Виправлення становища, яке склалося в гірничодобувній галузі, можливо за рахунок зростання потужності діючих підприємств, залучення до експлуатації нових родовищ і розширення існуючої сировинної бази за рахунок розвідки перспективних ділянок.

Зараз в області практично відсутнє виробництво гіпсу, дефіцит якого покривається за рахунок найближчих підприємств Донецької області. Незважаючи на те, що на території області розробляється велика кількість родовищ пісковиків, найбільш великими з яких за запасами є Ярмонкінське (понад 17 млн м3), Лутугинське (понад 46 млн м3) і Марусинське (майже 33 млн м3), щебінь на будівельні підприємства області поставляється із гранітних кар’єрів Донецької та Полтавської областей. Очевидно, що за своїми фізико-механічними властивостями він значно кращий за щебінь, вироблений із місцевих пісковиків. Перспективними для подальшого залучення до промислової розробки за кількістю розвіданих запасів є Браунівське – понад 51,7 млн м3, Бугаївське – понад 19,4 млн м3 та Марусинське 2 – понад 28,3 млн м3 родовища пісковиків.

Покриття дефіциту керамзитового гравію можливе за рахунок залучення до розробки детально розвіданих Новозванівського родовища аргілітів із запасами понад 12,8 тис. м3 та Дубівського родовища глинистого сланцю із запасами понад 20,3 млн м3. У цілому на території області визначені 84 перспективні ділянки для проведення пошукових робіт на різні види нерудної сировини, площі яких розташовані на землях, непридатних для сільськогосподарського використання, у т. ч.: каменю будівельного – 14; крейди і вапняків для вапна – 27; цегельно-черепичної сировини – 19, піску будівельного – 24.

Питні та технічні води підземні води розвідані на 73 ділянках. У 2006 році розроблялося 58 ділянок, видобуток з яких склав понад 513 тис. м3/добу. Сумарна кількість затверджених (балансових) запасів складає майже 1,8 млн м3/добу за категоріями А+В+С1.

Мінеральні підземні води розвідані на 11 ділянках з запасами майже 2,6 тис. м3/добу, у тому числі столових вод – одна ділянка з запасами 72 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1. На цей час до експлуатації залучено 6 ділянок. Мінеральні води використовуються для лікувальних цілей і промислового розливу. Запаси мінеральних вод ділянок, що розробляються, складають 2090 м3/добу.

Процес техногенної зміни геологічного середовища характеризується надзвичайно високою інерційністю і поступово затягує у сферу своєї дії усю навколишню територію ділянок розробки вугільних родовищ навіть після закриття шахт. Порушені гірничими роботами площі змикаються й утворюють деформовані території. Загальна площа підроблених територій у Луганській області становить 2,2 тис. км2, тобто 8,2 % від її загальної площі. В області передбачалося ліквідувати 50 шахт. Ліквідація шахт здійснюється з 1996 року. Станом на 01.01.2008 р. ліквідаційні роботи ведуться по 36 шахтах, з них по 20 шахтах фізичну ліквідацію завершено. По 10 шахтах підписані державні акти приймання робіт. Відповідно до Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 № 939, роботи з фізичної ліквідації підприємства повинні починатися лише за умови забезпечення гідроекологічної безпеки територій, на яких гідроекологічна ситуація погіршується не тільки внаслідок ліквідації, але й у результаті попередньої діяльності підприємств.

За прогнозними оцінками у разі закриття шахт і затопленні гірничих виробок істотно зростає техногенне навантаження на довкілля, особливо на геологічне середовище та гідросферу: площа зон імовірного підтоплення становить близько 700 га, причому близько 50 % (335 га) припадає на Стахановський регіон; площа зон, небезпечних на виділення метану, становить 38,3 га, а площа загрозливих зон – 1174,3 га; площа ділянок радіоактивного забруднення земної поверхні становить 5,3 га. Загострення екологічної обстановки, насамперед у шахтарських селищах, можливе ще й з тієї причини, що більшість з ліквідованих шахт збиті гірничими виробками або мають зв’язок по тектонічних порушеннях зі старими, закритими раніше шахтами.

Проектами ліквідації шахт на підставі рекомендацій Макіївського НДІ передбачається комплекс заходів щодо оцінки та попередження можливих виділень газу метану на денну поверхню. Проте останнім часом мають місце особливо небезпечні процеси неконтрольованого проникнення на поверхню газу метану на території шахт, що ліквідуються. При закритті шахт залишаються майже всі проблеми щодо охорони водних об’єктів від забруднення і виникає ряд інших, пов’язаних з негативним впливом на водні ресурси, що пов’язано з підйомом рівня шахтних вод до рівня поверхні з наступним її виливом. Це призводить до підтоплення, засолювання, розвитку ерозійних процесів, а також погіршення гідрохімічних показників підземних і поверхневих вод. Унаслідок закриття шахт на території області прогнозується підтоплення ділянок поверхні загальною площею близько 700 га на гірничих відводах 18 шахт, що ліквідуються (дані ДВАТ „Луганськдіпрошахт”). На сьогодні шахтні води вийшли на поверхню та підтоплюють населені пункти на територіях 7 ліквідованих шахт: „Донецька”, „Ленінка”, „Штерівська”, ім. С. Тюленіна, ім. Ілліча, „Брянківська”, „Центральна-Ірміно”. Загальна площа підтоплених земель становить 439 га. Ліквідація вугільних шахт, що здійснюється без урахування прогнозних оцінок екологічних наслідків, із частими порушеннями природоохоронного законодавства, в умовах недостатнього або за залишковим принципом фінансування заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки, призводить до істотного ускладнення екологічної ситуації у вугледобувних регіонах, що загострює і без того напружену соціальну обстановку. З метою подолання негативних наслідків, пов’язаних з виходом на поверхню шахтних вод, виконано захисні заходи, а саме: завершене спорудження дренажних систем, які забезпечили захист від підтоплення селищ Урало-Кавказу (шахта „Донецька”), Шовкової Протоки (шахта „Ленінка”), Маломиколаївки (шахта „Штерівська“).

Залишається актуальною проблема самовільного користування надрами. У більшості випадків – це розробка кам’яного вугілля з поверхні, що призводить, зокрема, до порушення земель. Випадки самовільного видобування вугілля зафіксовані в Перевальському, Лутугинському, Антрацитівському, Краснодонському, Свердловському, Попаснянському районах, у тому числі й на полях діючих і ліквідованих шахт. Ефективній роботі з припинення несанкціонованого видобування корисних копалин заважає неможливість визначення розмірів шкоди, зумовленої самовільним видобуванням корисних копалин, з причини відсутності затвердженої в установленому порядку методики її розрахунку.

Основні пріоритети охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів області. Реалізація заходів з охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів базуватиметься на таких основних принципах:

1. Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів.

2. Впровадження новітніх технологій розробки корисних копалин.

3. Захист надр від шкідливого впливу антропогенних чинників та від забруднення відходами виробництва.

4. Здійснення заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів.

5. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону надр і раціональне використання мінеральних ресурсів.

6. Публічність у вирішенні питань з охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів.

РОЗДІЛ 7 ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля залишаються відходи. На сьогодення в області зберігається достатньо висока концентрація промислового, сільськогосподарського виробництв, транспортної інфраструктури в поєднанні з компактністю проживання населення, що створює додаткове антропогенне навантаження на біосферу Луганщини.

Загальна маса накопичених в області небезпечних відходів станом на 01.01.2007 складає 889,4 тис. т. Середньорічний обсяг утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки у 2006 р. склав 63 тис. т, при цьому обсяг використання склав 4,7 тис. т/рік або 7,5 % від загального обсягу утворення, обсяг знешкодження відходів складав 44,7 тис. т/рік, або 70,9 % від загального обсягу утворення, на полігони промислових відходів відправлено 7 тис. т/рік, або 11 % від загального обсягу утворення. Інші відходи передаються спеціалізованим підприємства або накопичуються на території підприємства.

За статистичними даними, у 2006 р. підприємствами та організаціями області враховано 15,6 млн т знов утворених відходів виробництва (вторинних ресурсів), що на 2,9 % більше, ніж у 2005 р. Великі обсяги утворення вторинних ресурсів зумовлені, в основному, обсягами відходів вуглевидобутку і вуглезбагачення, шлаків доменного і сталеплавильного виробництв, золи і золошлакових, залізовмісних та відходів твердих побутових. Основна частка утворених відходів припадає на промислові підприємства – добувні 11,9 млн т (76,3 %), переробні – 2,9 млн т (18,5 %), підприємства по виробництву та розподіленню електроенергії, газу та води – 0,5 млн т (3,5 %). У структурі утворення вторинних ресурсів на підприємства інших видів діяльності припадає всього лише 0,2 млн т, або 1,7 %.

Накопичений обсяг відходів суттєво впливає на стан довкілля та екологічну безпеку населення. В області відсутні спеціалізовані підприємства з утилізації або нейтралізації токсичних відходів, які накопичуються на території промпідприємств, на відомчих полігонах і полігонах твердих побутових відходів та збільшують антропогенний тиск.

Незначна кількість підприємств області має власні полігони, або накопичувачі токсичних промислових відходів, з них полігони ВАТ “Алчевськкокс”, ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”, ВАТ "Картонно-тарний комбінат", Лутугинський ДНВ валковий комбінат, ВАТ "Лисичанський завод ГТВ", призначені для розміщення відходів тільки ІV класу небезпеки.

Недостатня кількість полігонів для поховання токсичних промислових відходів і відсутність заводів по знешкодженню та їх переробці, відсутність достатньої кількості централізованих пунктів збирання, утилізації, знешкодження та захоронення по видах відходів (в т. ч. токсичних), які утворюються практично на всіх підприємствах, призводять

до такого негативного явища, як розміщення і накопичення відходів на власних територіях підприємств. Місця складування токсичних відходів на підприємствах часто не відповідають екологічним вимогам, що призводить до напруженої ситуації та сприяє їх потраплянню на несанкціоновані звалища та інші непристосовані для цього місця.

Також негативно впливають на екологічний стан навколишнього середовища місця видалення багатотоннажних відходів - шахтні відвали, у більшості не діючі, і шламонакопичувачі для відходів збагачення вугілля. У 2006 р. цією галуззю утворено 11926,2 тис. т відходів видобутку вугілля, що на 1,9 % більше, ніж у попередньому році, а обсяги по вже накопиченому станом на 01.01.2007 складають 237,227 млн т, що склало на одного мешканця області за показником утворення в 2006 р. - 4,98 т/чол. Накопичення цих відходів складає більше ніж 80 % від усіх відходів, накопичених в області, при цьому не вирішується питання впровадження технологій по вторинній переробці відходів вуглевидобутку і технології проведення робіт з видобутку вугілля без підйому породи на поверхню і закладки породи у відпрацьований простір. Площа, яку займали відходи у відвалах і накопичувачах по області склала 2982 га (у 2005 р. – 2971 га). Найбільші площі під відвалами відведено у містах: Алчевську, Луганську, Краснодоні, Красному Лучі, Антрациті, Лисичанську, Свердловську, Первомайську, а також у Перевальському та Лутугинському районах.

Серед токсичних відходів надзвичайно небезпечними залишаються непридатні та заборонені для використання хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР). Для Луганської області ці хімречовини є серйозною проблемою через їх велике накопичення, загальна кількість яких складає близько 440,4 т. Ці агрохімікати зберігаються у 113 місцях зберігання, з яких лише 9 у доброму стані, 40 у задовільному та 64 у незадовільному.

Досвід показує, що рок від року складські приміщення, в яких зберігаються ХЗЗР, продовжують руйнуватися і розкрадатися, із зруйнованих складів зникають непридатні і заборонені ХСЗР, а ті, які залишилися, під впливом атмосферних опадів створюють додаткове джерело забруднення атмосферного повітря, грунтів, поверхневих і підземних вод.

Також основними проблемами у цій галузі є постійна ліквідація власників місць зберігання, що призводить до переходу ХЗЗР у розряд безхазяйних, необізнаність місцевих мешканців про небезпечність цих агрохімікатів, відсутність на території області технології їх знищення.

Тому в області стала необхідність найскорішого вирішення питання пошуку засобів зберігання непридатних для використання пестицидів до вирішення питання їх повного знищення.

В сфері поводження з відходами окремо стоїть питання поводження з побутовими відходами. Саме з твердими побутовими відходами (ТПВ), при їх захороненні, у зв’язку з відсутністю сміттєпереробних та сміттєспалювальних заводів, в ґрунт потрапляє велика кількість органічних речовин, мікроорганізмів, яєць гельмінтів. З ґрунту складові ТПВ та продукти їх розкладу і взаємодії можуть потрапити в підземні води, змитись атмосферними опадами у відкриті водойми, тобто призвести до забруднення води, джерел водопостачання населення та стати чинниками поширення та передачі людині інфекційних захворювань. Внаслідок розщеплення органічних речовин відходів, особливо тих, що легко загнивають, утворюються гази: аміак, сірководень, індол, скатол, меркаптани, які забруднюють атмосферне повітря. Крім істотного внеску в глобальне потеплення, звалищний газ сприяє появі вибухово - і пожежонебезпечних ситуацій на полігонах. Сміттєспалювання також призводить до викидів в атмосферне повітря шкідливих речовин, таких, як діоксин, хлористий і фтористий водень, діоксид сірки, оксид азоту і вуглецю, токсичні вуглеводні і важкі метали. Так само велику небезпеку представляє фільтрат, що попадає з території смітників у підземні води, що може призвести до поширення патогенних мікроорганізмів.

За даними статистичних спостережень обсяги накопичених побутових відходів в області на цей час перевищують 10 млн т. При цьому необхідно відзначити, що державна статистична звітність охоплює тільки близько 30 % суб'єктів господарювання. Фактично, у зв'язку з тим, що утворення побутових відходів є невід'ємною частиною життєдіяльності людини, роботи підприємств і організацій різної спрямованості, місця розміщення відходів споживання є практично в кожному населеному пункті.

В області експлуатується 29 полігонів побутових відходів, на яких здійснюється розміщення ТПВ райцентрів та міст обласного підпорядкування, загальною площею 163 га, та більше ніж 160 селищних звалищ загальною площею близько 450 га.  Не можна також забувати, що дійсна площа полігону або звалища набагато перевищує площу зони безпосереднього складування ТПВ. Поширення продуктів розкладання сміття разом із ґрунтовими водами і повітряними масами відбувається на території, що значно перевищує спочатку відведену.

Можна виділити основні проблеми існуючих полігонів ТПВ: більшість полігонів експлуатується з 60-70-х рр., у зв'язку з чим проектна документація на полігони відсутня, відсутні проектні рішення по захисту навколишнього середовища при експлуатації полігонів, у переважній більшості ці полігони переповнені, вимагають або реконструкції, або розширення, або рекультивації і будівництва нових полігонів (міста Свердловськ, Красний Луч, Антрацит та ін.).

Пріоритетними напрямами в сфері поводження з відходами є зменшення впливу відходів на довкілля шляхом збільшення відсотку їх перероблення та утилізації та безпечного їх зберігання в місцях видалення. Реалізація заходів з поводження відходами в області в найближчі роки базуватиметься на таких основних принципах:

1. Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі поводження з відходами.

2. Впровадження новітніх технологій складування та переробки та утилізації відходів.

3. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України у сфері поводження з відходами.

РОЗДІЛ 8 ОХОРОНА РОСЛИННОГО І ТВАРИННОГО СВІТУ,
ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ ТА ОБ’ЄКТИ

8.1 Рослинний світ

Флора області налічує близько 1800 видів вищих рослин (Плаунові – 0,1 %, Хвощові – 0,4 %, Папоротеві – 0,9 %, Голонасінні – 0,2 %, Покритонасінні – 98,4 %, з них Дводольні – 78,5 %, Однодольні – 19,9 %).

Потребують охорони 300 видів (16-17 %). До раритетної фракції флори належать реліктові види, які збереглися з минулих епох та періодів, ендеміки та види, які занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та інших охоронних списків.

До Європейського Червоного списку рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, внесено 19 видів рослин флори області. Серед них кожен вид віднесено до категорії видів, які зникають або знаходяться під загрозою повного зникнення. 5 видів рослин є вразливими та 12 видів виявилися рідкісними.

До Червоної книги України занесено 94 види рослин флори області.

На обласному рівні охороняються 227 видів рослин, які занесені до Червоної книги Луганської області. Рекомендовано до охорони на обласному рівні 53 види рослин флори області.

Флора області багата на цінні в господарському відношенні групи рослин. До них належать не менше як 160 видів лікарських, понад 120 видів декоративних, понад 100 видів медоносних і пергоносних, понад 70 видів ефіроолійних та олійних, велика кількість

харчових рослин і близько 50 видів вітаміноносіїв; дубильні речовини виробляються у тканинах 40 видів.

У деяких районах області (м. Свердловськ) гостро стоїть проблема зі знешкодженням карантинних рослин (амброзією), які погіршують стан сільгоспземель, а також впливають на здоров’я населення.

Основні пріоритети охорони рослинного світу області. Реалізація заходів з охорони рослинного світу в області базуватиметься на таких основних принципах:

1. Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі охорони рослинного світу і раціонального використання рослинних ресурсів.

2. Захист рослин від шкідливого впливу антропогенних чинників.

3. Здійснення заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони рослинного світу і раціонального використання рослинних ресурсів.

4. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону рослинного світу і раціональне використання рослинних ресурсів.

5. Публічність у вирішенні питань з охорони рослинного світу і раціонального використання рослинних ресурсів.

Станом на 01.01.2007 площа земель лісогосподарського призначення становить 393,1 тис. га, з яких вкрито лісом – 307,8 тис. га. Передано в постійне користування державним лісомисливським господарствам 330,6 тис. га лісових земель, з них вкрито лісом - 218,8 тис. га. Не передано у користування 40,1 тис. га лісів, які представлені переважно полезахисними лісосмугами. Лісистість області становить 11,5% при оптимальній для області -16%.

В області налічується 122 тис. га непридатних для використання в сільському господарстві, деградованих та малопродуктивних земель, можливих для лісорозведення.

Ліси зосереджені переважно в північній та центральній частині області. Усі ліси віднесені до першої групи і виконують різноманітні захисні функції.

Загальний запас деревини в лісах області – 38,3 млн м3. Середній запас деревної маси на 1 га вкритою лісовою рослинністю земель становить 166 м3. Середньорічний приріст становить 3,4 м/га. Із загальної площі лісового фонду вкриті лісовою рослинністю землі становлять 240,3 тис. га.

Загальновідомо, що ліси є великим екологічним, економічним і соціальним стабілізаційним чинником. Один гектар лісу за рік може затримати до 60-80 т пилу і поглинути до 10 т токсичних газів. Лише за день один гектар лісу може поглинути 220 кг двоокису вуглецю і при цьому виділити до 200 кг кисню. Ліси – це і повноводні ріки з природним дренажем, і вологий клімат, і захист ґрунтового покриву.

Зі спадом виробництва в області значно зменшились не тільки обсяги викидів шкідливих речовин, але й їх концентрації, хоча за низкою інгредієнтів вони вище гранично допустимих концентрацій. Утім, навіть за умови безпечних концентрацій окремих елементів їх сукупний вплив на живе (і, передусім, на людину) може бути загрозливим. В області спостерігаються значні викиди парникових газів, насамперед – окису вуглецю. Оскільки розробка та впровадження енергозберігаючих технологій, винайдення нових видів палива потребують часу і значних вкладень, в процесі поглинання парникових газів велика роль відводиться лісам. Основним накопичувачем вуглецю в області віддаленої від морів і океанів є ліс, тому поліпшення екологічної ситуації в області неможливе без розширеного лісорозведення.

Ліси області, що зростають в жорстких природнокліматичних умовах, зазнають безліч негативних факторів: засухи, атмосферне забруднення, високого рекреаційного навантаження тощо. Наслідком рекреації є часті лісові пожежі. В результаті пожеж область несе значні екологічні та економічні збитки (останні становлять від 62,5 тис. грн у вологий рік і до 300,0 тис. грн і більше в посушливі роки). Затрати на протипожежні заходи в лісах області становлять 1,5-2,0 млн грн/рік.

Умови регіону сприяють розмноженню багатьох шкідників і хвороб лісу, тому захист лісів є не менш важливим від боротьби з пожежами. На проведення профілактичних і винищувальних заходів захисту лісу витрачається 30 грн на 1 га в рік, а площі осередків в останні два роки становили 61 та 39 тис. га.

Лісистість області (11,5 %) не сприяє формуванню ефективної системи відтворення навколишнього середовища. Лише в результаті незахищеності земель лісовими насадженнями щорічно через ерозію втрачається родючого ґрунту 12-14 т/га.

Майже половина лісів області штучного походження, а їх вік наближається до стадії, що приспіває. З огляду на відсутність досвіду вирощування лісів в таких умовах, наслідки цього можуть бути непередбаченими. В зв’язку з цим проведення моніторингу дуже важливе. До того ж діяльність з моніторингу забезпечує виконання Україною резолюцій пан-європейського процесу на рівні міністрів щодо захисту лісів Європи.

Основні пріоритети збереження, відтворення та раціонального використання лісів області. Реалізація заходів зі збереження, відтворення та раціонального використання лісів області базуватиметься на таких основних принципах:

1. Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі охорони лісів.

2. Захист лісів від шкідливого впливу антропогенних чинників.

3. Здійснення заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони лісів.

4. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону рослинного світу і раціональне використання рослинних ресурсів.

5. Публічність у вирішенні питань з охорони і раціонального використання лісів.

6. Захист лісів від шкідників, хвороб та пожеж.

7. Підвищення продуктивності лісів.

8.1.2 Існуючий стан зелених насаджень

У межах населених пунктів області площа зелених насаджень дорівнює 44,3 тис. га, що становить 65 % від нормативної забезпеченості зеленими насадженнями. В Україні на одного міського мешканця припадає 16,3 м2 зелених насаджень. За міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 м2. Лише 7 великих міст України відповідають цьому показнику: Горлівка, Краматорськ, Слов’янськ, Лисичанськ, Луганськ, Київ, Кривий Ріг. На Луганщині найвищий показник згаданого відношення мають такі населені пункти: Алмазна – 101,2 м2, Міусинськ – 93,2 м2, Олександрівськ – 69,4 м2, Лисичанськ – 28,3 м2, Луганськ – 23,7 м2, а, наприклад, місто Сєверодонецьк – лише 10,8 м2.

У низці міст, у тому числі в м. Луганську, території, на яких зростають зелені насадження, подеколи не мають землекористувачів. Через це з усіх існуючих видів насаджень передана на баланс спеціалізованим підприємствам лише незначна частина.

Основним видом порушень є самовільне знесення зелених насаджень. Цю проблему врегульовано низкою нормативно-правових актів, таких як: Закон України "Про рослинний світ", постанова Верховної Ради України „Про концепцію сталого розвитку населених пунктів” від 24.12.1999 , наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України" від 10.04.2006 № 000, наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Про затвердження Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України" від 24.12.2001 № 000 тощо.