Обласна програма з охорони навколишнього природного середовища на роки (стр. 4 )

На території області розташовано 7 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення та 2 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення загальною площею 253,9 га, серед них:

1. Парк ім. Перемоги та „Дружба” в Антрацитівському районі.

2. Парк 30-річчя ВЛКСМ, парк ім. Героїв Великої Вітчизняної війни, меморіальний комплекс „Гостра Могила” в м. Луганську.

3. Селезнівський парк у Перевальському районі.

4. Парк „Дружба” в Новоайдарському районі.

5. „Мілуватський водолій” та Сватівський парк у Сватівському районі.

Основні пріоритети збереження, відтворення та раціонального використання зелених насаджень області. Реалізація заходів з відтворення, збереження та раціонального використання зелених насаджень населених пунктів області базуватиметься на таких основних принципах:

1. Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі збереження, відтворення та раціонального використання зелених насаджень.

2. Захист зелених насаджень від шкідливого впливу антропогенних чинників.

3. Здійснення заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі збереження, відтворення та раціонального використання зелених насаджень.

4. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про рослинний світ.

5. Публічність у вирішенні питань збереження, відтворення та раціонального використання зелених насаджень.

6. Підготовка кваліфікованих кадрів у державних та приватних підприємствах, які працюють у сфері зеленого будівництва.

8.2 Тваринний світ

З видів, занесених до Червоної книги України, в Луганській області зустрічаються 86 видів комах: ряд Бабки – 2 види, ряд Прямокрилі – 2 види, ряд Рівнокрилі – 1 вид, ряд Жорсткокрилі – 11 видів, ряд Лускокрилі – 39 видів, ряд Перетинчастокрилі – 29 видів, ряд Двокрилі – 2 види. Таким чином, найбільш чутливими до антропогенного впливу виявилися представники рядів Лускокрилих і Перетинчастокрилих.

У басейні Сіверського Дінця в межах Луганської області, починаючи із середини 19-го сторіччя до наших днів, відмічено 57 видів риб і круглоротих.

З другої половини 50-х років, у зв’язку із зарегулюванням і сильним забрудненням Сіверського Дінця, із цього числа випали: з осетрових – білуга й стерлядь, із коропових – синець, сопа, бистрянка, з окуневих – берш, із бичкових – зірчастий пуголовок. На сьогодні в басейні середньої течії Сіверського Дінця (включаючи Луганську область) зустрічаються 49 видів і підвидів риб і рибоподібних, з яких 4 внесені до Червоної книги України. Вугор, білий та строкатий товстолобики, білий амур, буффало і канальний сомик є вселенцями і з’явилися тут у результаті проведених робіт з акліматизації в останні 30 років.

Фауна земноводних області налічує 9 видів, а плазунів – 12, з яких 4 види занесені до Червоної книги України. Спеціальні дослідження цих груп наземних хребетних в останні десятиліття не проводилися.

Орнітофауна Луганської області включає близько 280 видів, які відносяться до 17 рядів і 56 родин. Її особливістю є наявність реліктів степової й напівпустельної фауни, що також є характерним для всіх класів наземних хребетних. Це пов’язане, насамперед, з географічним розташуванням регіону й менш інтенсивним використанням орних земель аж до середини минулого століття.

Фауна ссавців Луганської області нараховує не менше ніж 70 видів, які відносяться до 49 родів, 19 родин і 6 рядів. Унаслідок лісних пожеж та браконьєрства спостерігається різке скорочення чисельності ряду видів хребетних. Непокоїть суттєве збільшення в останні роки чисельності хижаків – вовків, лисиць та єнотовидних собак, що є одним з основних чинників, що лімітують чисельність й відтворення інших видів мисливської фауни, а також зумовлює негативний епідеміологічний стан щодо сказу в окремих регіонах області.

Основні пріоритети збереження та відтворення тваринного світу області. Реалізація заходів з охорони та відтворення тваринного світу в області базуватиметься на таких основних принципах:

1. Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі охорони, відтворення тваринного світу і раціонального використання його ресурсів.

2. Захист тварин від шкідливого впливу антропогенних чинників.

3. Здійснення заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони, відтворення тваринного світу і раціонального використання його ресурсів.

4. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про тваринний світ.

5. Публічність у вирішенні питань з охорони, відтворення тваринного світу і раціонального використання ресурсів тваринного світу.

8.3 Природно-заповідний фонд

Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Луганської області складають природні комплекси та об’єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу в регіоні. Він є складовою частиною національної системи ПЗФ і на 01.01.2008 включає 136 територій та об’єкти загальною площею 68,3 тис. га, що становить приблизно 2,5 % від усієї площі Луганської області, що є низьким показником для України (4,7 %). Серед територій та об’єктів ПЗФ переважають пам’ятки природи – 61 одиниця (44,9 %) та заказники – 46 одиниць (33,8 %), а серед об’єктів ПЗФ високої категорії заповідності існує лише один Луганський природний заповідник НАН України, загальна площа трьох відділень якого дорівнює 2,1 тис. га, що складає приблизно 3,1 % від сумарної площі всіх об’єктів ПЗФ Луганщини. Останнє відображає негативну тенденцію розбудови регіональної заповідної мережі області здебільшого за рахунок об’єктів низької категорії заповідності, а відтак, захищеності. Для порівняння, в структурі ПЗФ Донецької області загальна площа заповідних територій високої категорії заповідності становить 82 %, у Харківській - 47 % саме за рахунок національних природних парків (НПП), регіональних ландшафтних парків (РЛП) та природних заповідників.

Основну частину об’єктів ПЗФ області (95,6 %) складають природно-заповідні об’єкти місцевого значення і лише 6 (4,4 %) з них мають загальнодержавне значення, при 8,3 % (604 одиниці) в середньому по Україні, 18,7 % (10 одиниць) у Донецькій та 5,1 % (11 одиниць) у Харківській. Підтримане рішенням Луганської обласної ради від 25.12.2001 № 20/20 створення РЛП „Біловодський” залишається лише на папері, проект організації його території вимагає багатьох змін щодо функціонального зонування та оптимізації площ, визначення порядку фінансування й адміністрування.

Переважна більшість об’єктів ПЗФ в Луганській області залишається не винесеною в натуру. Незважаючи на те, що у 2006 було заплановане проведення інвентаризації земель територій та об’єктів (44 одиниці) ПЗФ та винесення їх меж в натуру, цей украй необхідний захід не було виконано. Це не є випадковим, а носить системний характер, оскільки взагалі заходи зі збереження рослинного та тваринного світу, включаючи розбудову ПЗФ, а також заходи, спрямовані на підтримку лісових ресурсів, у загальній схемі фінансування з обласного фонду охорони довкілля займали у роках лише 0,36 % і було профінансовано тільки на 29,5 % від запланованого.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області спільно з органами місцевого самоврядування і дирекцією Луганського природного заповідника у 2007 р. проведена робота із створення четвертого відділення Луганського природного заповідника. Обласна рада ухвалила рішення про узгодження розширення території Луганського природного заповідника шляхом створення четвертого відділення “Трьохізбенський степ” площею близько 3,28 тис. га на території Слов'яносербського і Новоайдарського районів. Для подальшого вирішення питання проект створення четвертого відділення Луганського природного заповідника направлений до Державної заповідної справи Мінприроди.

Основні проблеми розвитку заповідної справи в області пов’язані, в першу чергу, з низькою екологічною свідомістю місцевих районних адміністрацій, керівників господарств і населення; низьким рівнем фінансування та матеріально-технічного забезпечення; недостатньою правовою відповідальністю за знищення природних об’єктів, порушення режиму заповідних територій та об’єктів. У сучасних умовах переходу на переважно ринкові відносини господарювання, зміни форм власності на землю становище ще більше загострюється.

Основні пріоритети розбудови ПЗФ області. Реалізація заходів з питань формування та збереження мережі ПХФ області базуватиметься на таких основних принципах:

1. Збільшення (до загальнодержавного рівня – 5,0 %, в перспективі до 2015 року) площі природно-заповідного фонду як єдиного ефективного заходу збереження біорізноманіття в системі екологічної мережі області.

2. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про природно-заповідний фонд, рослинний світ і тваринний світ.

3. Подальше зростання суспільного значення заповідної справи.

4. Публічність у вирішенні питань розбудови природно-заповідного фонду.

5. Підготовка кваліфікованих кадрів з питань природно-заповідної справи.

8.4 Формування регіональної схеми екологічної мережі

Стратегічною метою формування регіональної схеми екологічної мережі області є збереження, покращання стану та відновлення природних і порушених екосистем, середовищ існування окремих видів, збереження ландшафтного різноманіття області шляхом створення регіональної екологічної мережі та ефективного управління нею з урахуванням еколого-господарських особливостей районування області.

Основні пріоритети формування регіональної схеми екологічної мережі області. Поліпшення екологічної ситуації через формування екологічної мережі області можливе за умови:

1. Формування екологічної мережі області на основі загальнодержавної як складової частини європейської екомережі.

2. Врахування регіональних особливостей природокористування, еколого-господарського районування при формуванні регіональної моделі екомережі.

3. Публічність у вирішенні питань формування екомережі області.

РОЗДІЛ 9 МЕРЕЖА ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ОБЛАСТІ

Моніторинг навколишнього середовища – це система спостережень, оцінки та прогнозу його стану. Відсутність апробованого методичного та програмного забезпечення прогнозування не дає можливості органам, що ведуть моніторинг, видавати науково обґрунтований прогноз змін стану довкілля на декілька років уперед і на його базі варіанти розвитку та розміщення виробництва.

У Луганській області існує багатовідомча система спостережень за об’єктами довкілля. Накопичена велика кількість екологічної інформації. Однак, більша її частина розрізнена, має різну якість і точність, часто не відображає загальний стан природних компонентів довкілля; у ряді випадків інформація дублюється або, навпаки, її недостатньо.

З метою забезпечення системності спостережень за станом довкілля та техногенними об’єктами, що впливають на нього, своєчасності отримання та використання екологічної інформації вжито таких заходів:

1. Розроблено програму радіологічного, гідрохімічного та токсикологічного контролю на водоймах у зоні діяльності Сєверо-Донецького БУВР.

2. Проведено науково-дослідну роботу – регіональний та локальний моніторинг лісових насаджень Луганської області.

3. Проведено моніторинг підземних вод на регіональному (обласному) рівні в межах Луганської області на роки.

4. Проведено моніторинг зсувів регіонального рівня на роки.

5. Проведено ґрунтовий моніторинг територій з високим антропогенним навантаженням.

Однак, слабка розвиненість, недостатність пунктів спостережень, низька оснащеність суб’єктів моніторингу сучасною контрольно-вимірювальною апаратурою, недостатнє фінансування лабораторних робіт (відсутність достатньої кількості хімічних реактивів, лабораторного посуду, засобів відбору зразків, транспорту для своєчасного відбору зразків та їх доставки в лабораторії, а під час і нестача приміщень) не дозволяють говорити, що система моніторингу повною мірою відповідає тим завданням, які вона повинна виконувати.

Основні пріоритети щодо розбудови мережі державного екологічного моніторингу області. Реалізація заходів у сфері державного екологічного моніторингу області у найближчі п’ять років базуватиметься на таких основних принципах:

1. Надання оперативної достовірної інформації щодо стану навколишнього природного середовища області.

2. Використання новітніх технологій в процесі державного екологічного моніторингу області.

РОЗДІЛ 10 СТАН РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В ОБЛАСТІ

Область є радононебезпечним регіоном. У 1992 році при обстеженні дитсадків і шкіл у населених пунктах Ровеньківської міськради встановлено, що в 61 % обстежених приміщень на перших поверхах еквівалентна рівноважна об’ємна активність (ЕРОА) 222Rn у повітрі перевищувала 50 Бк/м3, що є небезпечним. У роках при вибіркових обстеженнях приміщень на перших поверхах дитсадків, шкіл і лікувальних установ Антрацитівського, Лутугинського, Краснодонського і Попаснянського районів 52 % приміщень виявились радононебезпечними. У приміщенні однієї з шкіл зафіксовано аномальну ЕРОА 222Rn – 748 Бк/м3.

В області, особливо в південній і південно-західній її частинах, у водоносних горизонтах кам’яновугільних відкладень поширені води з підвищеним вмістом природних радіонуклідів (ПРН). Ці водоносні горизонти залягають на доступних глибинах, каптируються джерелами, колодязями, свердловинами, вода з яких може використовуватися для питних цілей. В області відомі джерела, що дають води низького і середнього ступеня радіоактивності, з активністю радону в декілька десятків еман. В одному з джерел Врубівської ділянки ОАР становить 370 Бк/дм3, у свердловинах – до 910 Бк/дм3. При вживанні води з таких джерел для пиття людина може отримати річну дозу опромінення за рахунок наявності в ній радону, що досягатиме 13,2 мЗв (Мирнодолинська ділянка).

Актуальною для області є загроза опромінення техногенно-підсиленими джерелами іонізуючого випромінювання природного походження (ТПДПП). Дослідження на вугільних шахтах області, проведені в роках, результати вимірів і розрахунків радіаційно-небезпечних чинників (РНЧ) свідчать, що ефективна доза опромінення гірників становить 0,85-35,37 мЗв/рік (середня еквівалентна доза – 5,96 мЗв/рік). Слід зазначити, що йдеться лише про можливі дози опромінення, оскільки розрахунки проведені на підставі виміру миттєвих значень РНЧ на окремих робочих місцях, які не можна розглядати як фактично отримані дози опромінення. Вимоги щодо РК на виробництвах викладено в ОСПУ‑2005.

Крім видобутку корисних копалин (не уранових) у підземних рудниках і шахтах (1 група відповідно до ОСПУ-2005), до виробництв, на яких може мати місце підвищене опромінення від ТПДПП працівників, не віднесених до категорії „персонал”, належать:

1. Видобування корисних копалин і мінеральної сировини в наземних умовах (кар’єри, нафторозробка).

2. Переробка корисних копалин та мінеральної сировини з підвищеним вмістом природних радіонуклідів (чорних, кольорових і рідкісних металів, нафти).

3. Фарфоро-фаянсове виробництво.

4. Виробництво фосфорних добрив.

5. Технології, що використовують цирконієві піски.

6. Виробництво тугоплавких матеріалів.

7. Виготовлення та/або використання промислових матеріалів і виробів зі сполуками, що містять торій.

8. Технології, пов’язані з виробництвом та/або застосуванням титан-діоксидних фарбників.

9. Використання в будівельній індустрії таких відходів, як зола, шлаки, в яких під час згоряння твердого палива зростає концентрація природних радіонуклідів.

10. Виробництва, розміщені в одноповерхових будівлях, підвалах, напівпідвалах і перших поверхах багатоповерхових будинків, де працюють люди за наймом та знаходяться у цих приміщеннях не менше 50 % робочого часу.

Найбільш численною групою виробництв є остання група. Результати вибіркових вимірів радіаційних параметрів указують, що забруднення може бути таким, що вимагатиме невідкладного втручання для запобігання опромінення.

Радіаційний вплив вугільних шахт на атмосферне повітря визначається головним чином викидами ПРН вентиляційними системами – понад 93 ТБк/рік. Загроза опромінення від цього джерела посилюється тим, що багато шахт розташовані безпосередньо поблизу населених пунктів, а вентиляційні стовбури інколи знаходяться в їх межах.

Радіоекологічна обстановка у гірничопромислових регіонах області в значній мірі визначається діяльністю вугільних шахт, де має місце неминуче опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження та відбувається радіоактивне забруднення довкілля радіонуклідами уранового, торієвого рядів. Поки що на Луганщині виявлено 3 шахти, діяльність яких суттєво впливає на загальну радіоекологічну ситуацію в регіонах їх розташування, це – шахти “Луганська”, “Пролетарська” та ім. iна. Перші дві із цих шахт – ліквідуються, тому гострою продовжує бути проблема рекультивації (консервації) радіаційно-небезпечних об’єктів та дезактивації забруднених земель. Ще у 2001 р. на шахті “Луганська” шахтні відстійники, у яких знаходились радіоактивні шлами, рекультивовані, а забруднені радіоактивними речовинами ділянки земної поверхні – дезактивовані. У 2003 р. розпочалася реалізація робочого проекту по укриттю відходів із техногенно-підсиленою природною радіоактивністю на об’єктах шахти “Пролетарська”. Але при реалізації проектних рішень не були виконані висновки державної екологічної експертизи, у зв’язку з чим роботи за проектом, що стосується захоронення відходів з техногенно-підсиленою радіоактивністю, на сьогодні призупинені.

В області налічується 57 підприємств, установ і організацій (крім медично-лікувального профілю), які є юридичними особами і здійснюють діяльність з використання, виробництва іонізуючого випромінювання (ДІВ), перевезення радіоактивних матеріалів. Результати ліцензування та інспекційних перевірок вказують на низький стан радіаційної безпеки та радіаційного захисту персоналу. У першу чергу це стосується підприємств вугільної галузі. Хоча у 2005 році не зафіксовано жодної радіаційної аварії, ситуація залишається складною.

При використанні радіонуклідних ДІВ утворюються радіоактивні відходи (РАВ). З точки зору забезпечення радіаційної безпеки, проблема поводження з РАВ до їх захоронення стоїть досить гостро. Найбільш незадовільні умови зберігання РАВ – на підприємствах вугільної галузі. У більшості випадків саме це призводило до радіаційних аварій. Так, 1993 р. в м. Рубіжному (ВАТ „Рубіжанський „Краситель”) відбулась найбільша за історію використання ДІВ в області радіаційна аварія, пов’язана з утратою регулюючого контролю над ДІВ. Її наслідки відчутні й дотепер. Напружена ситуація із захороненням РАВ, що утворилися на підприємствах м. Рубіжного, зберігається й досі. Наприклад, на Рубіжанському заводі будматеріалів, який визнаний банкрутом, вже кілька років зберігаються 20 ДІВ, термін експлуатації яких закінчився 10 років тому.

Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС радіаційного забруднення зазнали території південної частини області. Зони з підвищеним гамма-фоном у вигляді смуги до 20 км завширшки та 60 км завдовжки простягаються з південного заходу на північний схід по лінії міст Дебальцеве-Стаханов-Слов’яносербськ. Середньорічна паспортна доза ймовірного опромінення коливається від 0,06 до 0,3 мЗв. З огляду на те, що законодавчо визначена дозова межа становить 1 мЗв, втручання з боку державних регулювальних органів не є виправданим.

У середньому по області щільність забруднення сільгоспугідь 137Cs становить 0,49 Кі/км2. Забруднення 90Sr ґрунтів становить у середньому 0,03 Кі/км2. Вміст 137Cs і 90Sr в усіх зразках продукції рослинного і тваринного походження, що досліджувалися в 2005 році, не перевищував припустимих рівнів.

У 2005 році нормативи „Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 90Sr і 137Cs у продуктах харчування та питній воді” у воді поверхневих водних об’єктів не були перевищені. Вміст у воді 137Cs становив 0,014-0,021 Бк/дм3, 90Sr – 0,017-0,027 Бк/дм3.

В умовах області найбільше забруднення 137Cs і 90Sr спостерігається у природному неораному цілинному степу, на природних кормових угіддях, у лісах і захисних лісонасадженнях. Саме території ПЗФ і є об’єктами підвищеного вмісту 137Cs і 90Sr у ґрунтах. Найбільшу кількість 137Cs накопичують у собі маслюки звичайні. У маслюках заповідного урочища “Капітанівський ліс” і заказника “Кондрашівський” вміст 137Cs перевищує припустимий рівень відповідно в 3,7 і 1,7 рази. Усі досліджені гриби “Капітанівського лісу” відрізняються підвищеним змістом 137Cs порівняно з грибами інших об’єктів ПЗФ.

З 2002 року для збору та обробки інформації про радіаційну обстановку на території області здійснюється поетапне створення системи радіаційного моніторингу раннього оповіщення. Сьогодні в області вперше в Україні сконструйована, виготовлена і введена в експлуатацію перша черга розподіленої мережі постів радіаційного контролю і радіоекологічного моніторингу „РЕГІОН”, яка функціонує повністю автоматично. За час її роботи реєструвалися лише радіаційні аномалії природного походження, зумовлені атмосферними опадами. Протягом 2006 року з причини відсутності фінансування працювали лише віддалені пости, тоді як центральний пост не працював.

Основні пріоритети забезпечення радіаційної безпеки в області. Поліпшення радіаційної ситуації в області можливе за умови розв’язання проблеми:

1. Мінімізація радіаційного опромінення людини від ДІВ природного походження шляхом розробки та впровадження оптимізованих, недорогих та ефективних протирадонових заходів.

2. Проведення повної рекультивації (консервації) відходів із техногенно-підсиленою природною радіоактивністю на об’єктах шахт “Луганська” та “Пролетарська”.

3. Здійснення постійного РК підземних вод із ПРН.

4. Покращання радіаційної ситуації на вугільних шахтах та інших виробництвах, де має місце виробниче опромінення працівників і радіоактивне забруднення довкілля ТПДПП.

5. Забезпечення екологічно безпечного поводження з ДІВ і РАВ на виробництвах.

6. Налагодження РК продукції на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

7. Розбудова системи радіаційно-екологічного моніторингу раннього оповіщення.

РОЗДІЛ 11 ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА СПІВПРАЦЯ З ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Пріоритет освіти у створенні екологічно свідомої людини очевидний. Охорона навколишнього природного середовища буде малоефективною, якщо питанням екологічної просвіти населення, особливо дітей і підлітків, не приділяти своєчасної і достатньої уваги.

У Луганській області розпочали підготовку фахівців за напрямом „Екологія” у 2003, і сьогодні вона здійснюється 7 вищими навчальними закладами області І-ІV рівнів акредитації. А саме: за спеціальністю „Прикладна екологія” - Краснолуцьким гірничим, Лисичанським гірничим, Слов’яносербським сільськогосподарським, Стахановським промислово-економічним технікумами, за спеціальністю „Екологія та охорона навколишнього середовища” – Луганським національним аграрним університетом, Луганським національним педагогічним університетом імені Тараса Шевченка, Донбаським державним технічним університетом, Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля (у тому числі у структурних підрозділах – Сєверодонецькому технологічному інституті СНУ, Рубіжанській філії СНУ, Антрацитівському факультеті гірництва і транспорту СНУ, Краснодонському факультеті інженерії та менеджменту СНУ).

Загальна чисельність студентів, які здобувають вищу освіту за напрямом „Екологія”, становить 1,7 тис. осіб. У 2006 році на навчання за цією спеціальністю було прийнято 0,7 тис. осіб, випущено 0,6 тис. осіб. Запорукою динамічного розвитку екологічної освіти і виховання учнівської молоді області є послідовна політика органів управління освітою; система підготовки та перепідготовки педагогічних працівників області, яку проводить Луганський інститут післядипломної педагогічної освіти; постійно діючі семінари та практикуми тощо. Важливу роль відіграє тісна співпраця закладів освіти з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області, інспекціями на місцях; громадськими організаціями; вищими навчальними закладами; науково-дослідними організаціями та установами області й України. Значна кількість екологічних заходів і дій проводиться закладами освіти.

В області є багато прикладів громадянського відношення до відновлення перлин природи: джерел, річок, гаїв, дібров тощо. Це громадські організації екологічного спрямування Сватівського, Антрацитівського районів, міст Сєверодонецька, Первомайська, Красного Луча, Рубіжного, Кремінної, Луганська тощо. Показовий наочний досвід діяльності громадських і юннатівських організацій може дати значний ефект у справі екологічного просвітництва серед громади області. Особливої уваги

заслуговують юннатівські організації загальноосвітніх закладів. Найважливішими в їх роботі є регіональні дії.

Основні пріоритети у сфері екологічної освіти, інформаційної діяльності та співпраці з громадськими організаціями в області. Реалізація заходів у сфері екологічної освіти, інформаційної діяльності та співпраці з громадськими організаціями в області у найближчі п’ять років базуватиметься на таких основних принципах:

1. Дотримання міжнародних зобов’язань України у галузі освіти, інформації та співпраці з громадськістю.

2. Всебічне сприяння діяльності громадських організацій екологічного спрямування.

3. Заохочення молоді до здобуття екологічної освіти.

РОЗДІЛ 12 АНАЛІЗ ПОТОЧНИХ І ПЕРСПЕКТИВНИХ ПЛАНІВ РОБІТ ОСНОВНИХ ЕКОЛОГОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПІДПРИМСТВ ОБЛАСТІ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

І ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Підприємства – основні забруднювачі Луганської області.

Луганська область є однією з найбільш небезпечних областей України в екологічному плані. Найбільший антропогенний тиск на навколишнє природне середовище здійснюють підприємства металургії, комунального господарства, хімічної та добувної промисловості. Це більшою мірою стосується південної частини області (правий берег Сіверського Дінця), де склалися сприятливі умови для розвитку промислового комплексу і де мешкає більше 80 % населення області.

Серед підприємств області 7 входить до списку 100 найбільших забруднювачів навколишнього середовища в Україні:

§ ВАТ „АМК”;

§ ВАТ „Алчевськкокс”;

§ ВАТ „Лисичанська сода”;

§ ЗАТ „ЛИНІК”;

§ ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання Азот”;

§ ТОВ „Східенерго” СО „Луганська ТЕС”;

§ ТОВ „Рубіжанський „Краситель”.

Серед інших основними забруднювачами на рівні області є наступні підприємства:

§ РКХЗ „Зоря”;

§ ДП „ОД „Луганськвуглереструктуризація”;

§ ОКП „Луганськвода”;