Історія педагогіки (стр. 1 )

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ

Навчальний посібник

для студентів спеціальності “Початкове навчання”

Мелітополь

2007

ББК 74.03я73

УДК 371.4(075.8)

Гриф надано Міністерством освітиі науки України (лист від 12.03.2008 р. №14/18 – Г - 615)

І., ,

ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ: навч. посіб. /Л. І. Кучина, , . – Мелітополь, 2007. – 200 с.

В посібнику наведено короткий зміст лекцій, орієнтовані плани роботи та питання до самостійного вивчення. Кожне заняття включає теоретичний блок, контрольні та творчі питання, тестові завдання. Для закріплення та систематизації знань пропонуються структурно-логічні схеми. Обов’язковим є залучення студентів до конспектування першоджерел.

© Л. І. Кучина, , 2007

© Мелітопольський державний педагогічний університет

“Ми беремо для зберігання чужі думки і знання, тільки й того. Треба, однак, зробити їх власними... Чи хотів би я побороти страх смерті? Я роблю це за рахунок Сенеки. Чи намагаюсь я утішитися або утішити іншого? Я черпаю із Цицерона. А між тим, я міг би звернутися за цим до себе самого, якщо б мене певним чином виховали... І якщо можна бути вченим чужим учінням, то мудрими ми можемо бути лише власною мудрістю”.

Мішель Монтень.

“Передається думка, виведена з досвіду, але не самий досвід”.

.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Українська держава переживає складний і багатоаспектний процес утвердження незалежності і державності. Зміни відбуваються нелегко, суперечливо. Політичні суперечності позначаються і на свідомості молоді. Тому слід акцентувати увагу при підготовці майбутніх педагогів на необхідності осмислення здобутків минулого.

Вивчення історії педагогічної думки і освіти України має особливе значення для професійного становлення учителів України.

Одним із засобів успішної підготовки до професійної діяльності є самостійна робота з історії педагогіки. Це сприяє більш глибокому і всебічному вивченню лекційного курсу, розширенню педагогічного світогляду студентів, допомагає виробленню творчого, критичного ставлення до педагогічної спадщини. Студенти вчаться мислити педагогічними категоріями, розуміти їх діалектику, усвідомлювати закономірності розвитку освіти, сприймати педагогічні ідеї, виділяти найбільш суттєві особливості розвитку школи, спільні для багатьох народів та специфічні для України.

У процесі самостійної роботи студенти повинні вивчати праці видатних педагогів минулого і сучасності, конспектувати обов‘язкову і додаткову літературу, писати реферати, курсові і дипломні роботи, проводити науково-дослідну роботу.

Рефлексійний підхід до вивчення курсу передбачає:

- ознайомлення з проблемою, темою;

- вивчення основних положень;

- закріплення знань за допомогою схем, таблиць;

- роботу з ключовими словами та термінами;

- самоаналіз за допомогою тестових завдань, питань для роздумів, проблемних питань.

ЗМІСТ

Тема І. ВИНИКНЕННЯ ОСВІТИ Й ВИХОВАННЯ В СВІТОВІЙ СУСПІЛЬНІЙ ЦИВІЛІЗАЦІЇ Предмет і завдання історії педагогіки. Особливості виховання в первісному суспільстві. Виникнення шкіл у світовій цивілізації. Виховання у Давній Греції. Давньогрецькі філософи про формування особистості. Школа і педагогіка Стародавнього Риму.	9
Тема ІІ. ШКОЛА Й ПЕДАГОГІКА ЕПОХ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ Система середньовічних шкіл та лицарського виховання. Виникнення освіти для дівчат. Виникнення університетів у Західній Європі та організація навчання. Особливості епохи європейського Відродження. “Будинок радості” Віттоліно да Фельтре. Поєднання навчання з продуктивною працею (Томас Мор і Томазо Кампанелла). Гуманістичні ідеї освіти (Ф. Рабле, Е. Роттердамський, М. Монтень).	17
Тема ІІІ. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПЕДАГОГІКА ЕПОХИ НОВОГО ЧАСУ ТА ПРОСВІТНИЦТВА 1.  Життя та діяльність . 2.  Принцип природовідповідності, вікова періодизація та система шкіл (за ). 3.  Класно-урочна система та принципи навчання . 4.  Підручники . 5.  про школу, вчителя та моральне виховання дітей. 6.  Педагогічні ідеї Д. Локка. 7.  Ідея вільного виховання Ж.-Ж. Руссо. Вікова періодизація та система виховання Ж.-Ж. Руссо. 8.  Педагогічні погляди французьких філософів ія та Д. Дідро.	26
Тема IV. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПЕДАГОГІКА кінця XVIII — першої половини XIX століття Життя та педагогічна діяльність і. Ідея гармонійного виховання і. Теорія елементарної освіти та методика початкового навчання. Ідеї педагогів-філантропістів І. Базедова та Х. Зальцмана. Неогуманізм. Освітні проекти В. Гумбольдта. А. Дістервега. Теорія навчання й виховання Й. Гербарта. Р. Оуен про формування особистості.	36
Тема V. ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ СВІТОВОЇ ПЕДАГОГІКИ кінця XIX — початку XX століття Реформаторська педагогіка. Прагматична педагогіка Д. Дьюї. Гуманістичні засади освіти й виховання. Рух нового виховання (М. Монтессорі, С. Френе). Ідея цілісного виховання Р. Штайнера.	46
Тема VI. СУЧАСНА ОСВІТА У НАЙРОЗВИНЕНІШИХ КРАЇНАХ СВІТУ 1.  Система освіти в США. 2.  Освітня система у Великобританії. 3.  Характеристика освітньої системи у Німеччині. 4.  Характеристика освітньої системи у Франції. 5.  Система освіти в Японії.	55
Тема VII. ШКОЛА Й ПЕДАГОГІКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ (ІХ-ХІV століття) Традиційні засади виховання дітей в Київській Русі. Виникнення шкіл у Київській Русі. Зміст та організація навчання у Київській Русі. Перекладна література та перші педагогічні пам'ятники Київської Русі.	63
Тема VIII. ШКОЛА В УКРАЇНІ ПЕРІОДУ ВІДРОДЖЕННЯ (ХVІ-ХVІІ століття) Загальна характеристика стану освіти українського Відродження. Виникнення братських шкіл. Острозька академія. Козацькі школи в Україні (січові, полкові, музичні та ін.). Система виховання лицаря-козака. Навчальні студії в Києво-Могилянській Академії.	69
Тема IX. УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІКА ЕТАПУ ВІДРОДЖЕННЯ (XVII-початок XVIII століття) Перші українські вчені: П. Русин і Ю. Дрогобич. Українська граматика М. Смотрицького. Енциклопедія П. Беринди та риторика І. Галятовського. Педагогічні погляди Є. Славинецького та С. Полоцького. Освітньо-педагогічна діяльність Ф. Прокоповича.	78
УКРАЇНСЬКА ШКОЛА І ПЕДАГОГІКА ПЕРІОДУ РУЇНИ (друга половина XVIII століття) Ідея народності та природовідповідності виховання Г. Сковороди. Г. Сковорода про розумове, моральне та трудове виховання дітей. Педагогічна діяльність М. Ломоносова. Статут 1786 року Російської імперії про зміст шкільної системи. Система освіти на Правобережній Україні та Закарпатті (друга половина XVIII століття.	83
Тема XI. ШКОЛА і ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В УКРАЇНІ (перша половина XIX століття) 1.  Характеристика освіти в Україні у першій половині XIXст. 2.  Культурно-освітня діяльність західноукраїнських діячів. 3.  Педагогіка О. Духновича. 4.  Просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров).	93
Тема XIІ. ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА К. УШИНСЬКОГО Життя і педагогічна діяльність К. Ушинського. Світогляд та ідея гармонійного розвитку людини. К. Ушинський про значення праці у вихованні людини. Ідея національного виховання К. Ушинського. Дидактика й методика початкового навчання К. Ушинського. К. Ушинський про підготовку вчителя.	98
Тема XIII. ОСВІТА ТА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В УКРАЇНІ (друга половина XIX століття) Стан освіти в Україні у 60-ті роки. Освітньо-педагогічна діяльність М. Пирогова. Організаційна й педагогічна діяльність М. Корфа. Просвітницько-педагогічна діяльність X. Алчевської. Теорія й практика вільного виховання Л. Толстого. Теорія фізичного виховання особистості П. Лесгафта.	104
Тема XIV. ІДЕЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ Й ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ (друга половина XIX століття) Ідея національної школи М. Драгоманова. Освітня діяльність Наукового товариства імені Т. Шевченка. Ідея національного шкільництва М. Грушевського. Загальна характеристика освіти на західноукраїнських землях. Педагогічні погляди Ю. Федьковича.	111
Тема XV. УКРАЇНСЬКА ШКОЛА Й ПЕДАГОГІКА (початок XX століття) 1.  Система освіти в Україні на початку XX століття. 2.  Освітньо-педагогічні погляди І. Франка. 3.  Педагогічні ідеї Л. Українки. 4.  Освітня й педагогічна діяльність Т. Лубенця.	116
Тема ХVI. ШКОЛА І ПЕДАГОГІКА УКРАЇНИ (етапи УНР та національного відродження: 20-ті роки) Розробка завдань та змісту національної освіти в УНР. Ідея національної школи С. Русової. Ідея національного рідномовного виховання І. Огієнка. Розбудова загальної, професійної й вищої школи у 20-ті роки. Національний виховний ідеал Г. Ващенка.	120
Тема XVII. ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА А. МАКАРЕНКА 1. Життя й педагогічна діяльність А. Макаренка. 2. Теорія і практика колективу А. Макаренка. 3. Ідея поєднання навчання з продуктивною працею. 4. Проблема сімейного виховання. 5. Шляхи формування педагогічної майстерності.	124
Тема XVIII. ШКОЛА І ПЕДАГОГІКА УКРАЇНИ У РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД (20-80-ті роки) 1. Національна освіта в 20-ті роки XX століття. 2. Уніфікація загальної освіти в 30-ті роки. 3. Особливості становлення освіти у післявоєнний час. 4. Розвиток освіти й педагогіки у 60-ті роки. 5. Школа і педагогіка України у період застою (70-80-ті роки).	128
Тема XIX. ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА В. СУХОМЛИНСЬКОГО 1. Життя і педагогічна діяльність В. Сухомлинського. 2. Навчання й виховання дітей 6-річного віку («Серце віддаю дітям»). 3. В. Сухомлинський про формування гуманної особистості. 4.Морально-трудове виховання школярів («Народження громадянина»). 5. Етнічні засади родинного виховання («Батьківська педагогіка»). 6. Ідеї становлення вчителя-вихователя («Сто порад вчителю», «Розмова з молодим директором школи»).	136
Тема XX. СТАНОВЛЕННЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ 1. Демократичні державно-громадські засади освіти. 2. Реформування освіти на сучасному етапі розвитку українського суспільства. 3. Утвердження шляхів національного виховання дітей та молоді. 4. Особливості реформування професійної, вищої й педагогічної освіти	142
Тема ХХІ. ПОЧАТКОВА ОСВІТА В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХХ ст. Мережа загальноосвітніх закладів на рубежі ХХ – ХХІ ст. Модернізація освіти та інтеграція до Європейського освітнього простору в контексті Болонського процесу. Тенденції розвитку школи та представники початкової освіти від 60-х років до сьогодення.	146
Тема ХХІІ. РОЗВИТОК ОСВІТИ В ПРИАЗОВ’Ї В ХІХ – ХХ ст. 1. Відкриття початкових шкіл на півдні України. 2. Просвітницька діяльність приазовських німців. 3. Формування педагогічних кадрів на Мелітопольщині.	155
Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських, практичних занять та конспектування першоджерел	165
Матеріал для обов’язкового конспектування	168
Структурно-логічні схеми	173
Література	196

Тема І

ВИНИКНЕННЯ ОСВІТИ Й ВИХОВАННЯ В СВІТОВІЙ СУСПІЛЬНІЙ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

1.  Предмет і завдання історії педагогіки.

2.  Особливості виховання у первісному суспільстві.

3.  Виникнення шкіл у світовій цивілізації.

4.  Виховання у Давній Греції.

5.  Давньогрецькі філософи про формування особистості.

6.  Школа і педагогіка Стародавнього Риму.

Література:[2, 3, 6, 16, 17]

Ключові слова: принципи історії педагогіки (об'єктивності, історизму, логічного взаємозв'язку), біологічний, психологічний, релігійний, соціологічний та культурологічний підходи до виникнення виховання, піктограми, папіруси, манускрипти, школи писців і жерців, рамессеум, ієрогліфи, агели, криптиї, ефебія, калокагатія, гінекея, школи граматистів, кіфаристів, палестра, гімназія, академія, школи риторів.

1. Предмет і завдання історії педагогіки

Історія педагогіки — це наука, яка вивчає ретроспективне становлення та розвиток освітніх і виховних систем від найдревніших часів і до сьогодення.

Предметом історії педагогіки є процес виникнення, становлення і розвитку педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики. Як відомо, людство від покоління до покоління передає досвід, удосконалюючи його.

Вивчення історії педагогіки дає змогу усвідомити, що на всіх етапах історичного розвитку школа і педагогічна думка відображали потреби суспільного прогресу. Таке вивчення переконує, що розвиток наукового знання впливав на теорію і практику виховання. Практика, в свою чергу, служила основою розвитку педагогічних теорій. Як відомо, основою будь-якої істинно наукової педагогічної концепції є народно-педагогічна спадщина.

Як соціальна наука історія педагогіки передусім має зв'язок з історією культури. Безперечно, методологічні позиції історико-педагогічних проблем передбачають зв'язок з історією філософії. Остання, і особливо історіографія вказує основні етапи розвитку людської цивілізації. Тому у своїх пошуках історики педагогіки використовують набутки спеціалістів у галузі історії та історіографії. Існує також певний зв'язок історії педагогіки з такими науками, як: історія літератури, історія науки, історія мистецтва та інші.

Джерельною базою науки є пам'ятники давньої писемності, давні манускрипти, давні рукописи з питань освіти й виховання, архівні джерела, твори живопису, літератури, скульптури в аспекті ретроспективи освітньо-виховних технологій, закони, проекти, звіти, доповіді (офіційні матеріали) конкретних держав у минулому, педагогічна, навчальна та методична література минулого, матеріали загальної та педагогічної преси минулого, мемуарна література тощо.

Функції історії педагогіки як навчального предмета полягають у формуванні в майбутніх учителів здатності до аналізу, співставлення, порівняння певних педагогічних явищ в їх історичній ретроспективі. Це, в свою чергу, формує критичність педагогічного мислення і дозволяє оцінювати протиріччя становлення певних фактів чи освітньо-виховних систем.

Безперечно, одним із завдань даного курсу є підвищення рівня загальної культури молоді.

2. Особливості виховання у первісному суспільстві

З історії відомо, що приблизно за 100 тис. років до нашої ери з'явилась людина неандертальського типу, яка приблизно 40 тисяч років до н. е. трансформувалася у кроманьйонця. Період між 100 тис. і 40 тис. років до н. е. називають в історії та антропології дородовим періодом. Очевидно, що на цьому етапі виховання як суспільне явище не існувало [1, 14, 16, 17].

Як відомо, що з 40 до 20 тисяч років до н. е. період розвитку первісних людей отримав назву раннього матріархату. За цих часів люди стали проживати родами. Основними засобами виживання були полювання та риболовля. В ті часи молодші діти належали всьому роду. Виховання на цьому етапі ще не виділялось в особливу соціальну діяльність. За цих часів хлопчики супроводжували чоловіків на риболовлю та полювання; дівчатка допомагали готувати їжу жінкам, виготовляти посуд та примітивний одяг, тобто займалися домашніми справами. Отже, на етапі раннього матріархату виховання було безпосередньо пов'язане з трудовою діяльністю.

У період раннього матріархату виникла певна система звичаїв і традицій, а також ранні родоплемінні культи: магія, анімізм, фетишизм, тотемізм. Природно, що діти пізнавали сутність цих культів у процесі безпосередньої участі у їх виконанні, поряд з дорослими.

На думку сучасних дослідників, приблизно за 20 тис. років до н. е. первісна родова община у своєму розвитку перейшла до пізнього матріархату. У цей період ймовірно виготовляли знаряддя праці та мали місце зачатки землеробства.

У зв'язку з розвитком знарядь праці старші починали виконувати спеціальну соціальну роль — підготовка дітей (окремо хлопчиків та дівчаток) до життя. Природно, значна увага приділялась виконанню дітьми перших законів людського співжиття: табу і толіону. Табу з гавайської означає не робити чогось недозволеного, щоб не нашкодити собі. Толіон слід розуміти як закон кривавої помсти.

Хлопчиків і дівчаток навчали у цей період у перших навчальних закладах — “будинках молоді”, які функціонували окремо для хлопчиків і дівчаток. Такі заклади існували і в період патріархату. Однак у зв'язку зі створенням моногамної сім'ї навчання у цих закладах починало доповнюватися домашнім вихованням [6, 17].

На етапі патріархальної родової общини з'явились такі види діяльності, як мисливство, землеробство, скотарство та ремесло, яке давало можливість вдосконалювати знаряддя праці.

Загалом, трудове виховання підростаючого покоління цього періоду доповнювалось знайомством з релігійними культами. У розумінні первісних дітей та молоді формувалось уявлення не лише про земне життя, а й про душу. Проте процес такого формування був досить довготривалим: спочатку “країна мертвих” знаходилася під землею, а на етапі землеробських культів її “переносять” у небо. Очевидно, і це заслуговує на увагу, - що підростаюче покоління через примітивні культи привчали жити у злагоді з природою.

3. Виникнення шкіл у світовій цивілізації

Як вважають історики педагогіки, найдревнішими у людській цивілізації вважаються піктографічні школи (від гр. pictos — писаний фарбою, мальований і gramma — пишу; мальоване письмо). Ці школи виникли за 7 тис. років до н. е. на території нинішньої Мексики. В той час на цій території проживали племена інків та майя. Тому у деяких історичних дослідженнях цей період називають культурою майя.

Пізніше перші школи з'явились в країнах Сходу: Ассирії, Вавилоні, Єгипті, Китаї, Індії. Саме у цих країнах зростала роль міст, розвивались ремесла, торгівля, складався апарат державної влади. Поступово виникли писемність, початки математики, астрономії та прикладних наук. Все це вимагало довготривалого й планомірного навчання.

Приблизно у IV тисячолітті до н. е. відбулося об'єднання невеличких держав на берегах річки Ніл. Так виникла рабовласницька держава Єгипет на чолі з фараоном. Саме у цей період з'явилось два типи шкіл: школи жерців (їх називали школами каліграфічного письма) та школи писців (школи ієратичного письма).

Загалом в школах жерців навчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількість учнів становила не більше 10. Вони вивчали ієрогліфи (читання), письмо, рахунок, арифметику, астрономію, астрологію, древньоєгипетський релігійний культ. Школи влаштовувалися при храмах і називалися рамессеум.. Термін навчання сягав до десяти років, оскільки надто складним видавалося оволодіння вміннями зображення ієрогліфів, а також магії, чаклунства, народної медицини. Всіма цими здатностями володіли жерці, що становили пануючу касту у Єгипті. Оволодіння грамотою, науками набувало тут кастового й релігійного характеру. Проте потреби господарського, суспільного життя, управління державою спонукали до створення у ІII тисячолітті шкіл писців. Саме у цих закладах готували майбутніх державних чиновників Єгипту.