Регіональна асиметрія в європейському союзі та механізми її регулювання (стр. 2 )

Джерельною та статистичною базою дисертації є закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки України, Держкомстату України, офіційні публікації Європейської Комісії, МВФ, Світового банку, Представництва Європейської Комісії в Україні, Центру документації ЄС, Українсько-Європейського консультативного центру (UEPLAC), Інституту «Єврорегіо», монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців.

Використання різноманітних методів та прийомів дослідження, розробка та практичне застосування новітніх аналітичних моделей, використання методичного апарату ряду соціально-економічних наук дозволили дійти адекватних висновків та розробити рекомендації, що мають високий рівень вірогідності та обґрунтованості.

Наукова новизна одержаних результатів:

Уперше:

– визначено сучасну диспозицію внутрішніх регіонів України в рамках спільного європейського економічного простору, що характеризується високою зовнішньою відкритістю внутрішніх таксономічних одиниць, самостійним виходом їх на світові ринки, приєднанням до багатьох трансконтинентальних проектів, початком імплементації європейських механізмів та інструментів регулювання асиметрій; основними чинниками таких змін є: неефективна радянська модель розподілу та перерозподілу суспільних благ, відсутність дієвого механізму та інструментарію вирівнювання, невизначеність індикативної моделі сучасного стану та динаміки розвитку регіонів, швидка деформації регіонально-галузевої структури виробництва, низька якість виробничої інфраструктури, системне лобіювання регіональних інтересів тощо;

–  розроблено найбільш ймовірні прогнози (децентралізації управління регіональним розвитком; подальшої конвергенції регіональних моделей в ЄС; маргіналізації депресивних територій) зовнішньоекономічного розвитку регіонів України на основі розрахунків нового системного індикатора – коефіцієнту швидкісної асиметрії, який являє собою співвідношення між змінами у співставленній валовій доданій вартості до змін у чисельності населення та аналогічного співвідношення прямих іноземних інвестицій, які надходили в економіку регіону рівня NUTS-2 упродовж стандартизованого (за відношенням до ЄС) часового лагу у сім років, що дало можливість визначити правосторонню і лівосторонню асиметрії регіонального розвитку України, а відтак передбачити можливі рівні конвергенції моноспеціалізованих металургійних регіонів та Києва з іншими областями, варіації макроекономічних показників в яких є незначними; визначено шляхом розрахунку внутрішнього міграційного потенціалу демоекономічні кластери під якими розуміються погрупування регіонів України в залежності від диференціації у рівнях доходів регіонів, геометричної відстані від регіону – абсолютного лідера та оцінки сукупної робочої сили, внаслідок чого виявлені, регіональні рівні «столичного тяжіння»; спрогнозовано, що найближчим часом (3-5 років) матиме місце переорієнтація зовнішньої міграції українців з країн СНД (передусім Росії) на ринок робочої сили Європейського Союзу, при цьому існуючий обсяг легальної та нелегальної міграції має зрости в 1,5-1,7 разів;

–  наведено сутнісну характеристику регіонального компонента національної моделі економічної безпеки, яка передбачає виокремлення в них енергетичної, продовольчої, фінансової, транспортної, екологічної, демографічної та інших видів безпеки, а також обґрунтовано необхідність розробки нової системної моделі розвитку регіонів рівня NUTS-2, зовнішньоекономічний блок якої включає модернізацію інфраструктури із залученням на спільні дії коштів ЄС, що випливає із прикордонного статусу України, створення умов для диверсифікації господарської бази окремих регіонів на новій технологічній основі, розвитку людського потенціалу, внутрішньої та зовнішньої кооперації регіонів та поступового переходу до їх інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.

Отримали подальший розвиток:

–  аргументація еволюції системи регіонального регулювання в Європейському Союзі, яка являє собою, з одного боку, процес стандартизації соціально-економічних показників розвитку регіонів рівнів NUTS-1, NUTS-2, NUTS-3 з метою ідентифікації їх активності (депресивності), з іншого – уніфікацію цілей, спрямованих на конвергенцію різних за ієрархією територій та розробку ефективних механізмів та інструментів регіонального зближення. Регулювання асиметрій в ЄС має прояв насамперед у співфінансуванні регіональних грантів, програм, компенсації відсоткових ставок, дотацій на створення нових робочих місць, а також численних європейських ініціатив через системну дію структурних фондів ЄС і Фонду Згуртування; спрогнозовано, що упродовж наступних семи років (2007-2013 рр.) будуть переглянуті концептуальні підходи до компліментарної моделі трансрегіональної кооперації, уникнення споживацького відношення регіонів нових членів ЄС до використання фінансових ресурсів з консолідованого бюджету;

–  припущення щодо існування в ЄС маргінальних та маргіналізованих регіонів в Південній Італії, Північній Греції, а також в Іспанії, Португалії, заморських департаментах Франції, а з 2004 р. – у більшості країн ЦСЄ, в яких системна дія національних та наднаціональних структур не тільки не призвела до вирівнювання економічної ситуації в них, а у деяких випадках навіть погіршила їх стан, що викликало дистанціювання за основними індикаторами з іншими регіонами NUTS-2 Євросоюзу при наявності позитивної в цілому конвергентної динаміки ЄС, яка свідчить про значний успіх європейської регіональної політики;

–  напрями посилення процесу регіональної трансформації країн Центральної та Східної Європи, що включають: адміністративно-територіальну реформу, яка мала на меті зміну територіального устрою країн у відповідності до європейської системи NUTS; запровадження європейських індикаторів регіональної динаміки; інституціювання регіональних реформ, внаслідок чого з’явилися агенції регіонального розвитку, ради структурної політики, а у деяких країнах – навіть Міністерства регіонального розвитку (Польща, Чехія, Латвія); новий розподіл «регіональних» повноважень серед міністерств та відомств, що зумовив перехід від командної до регулятивної функції державного менеджменту; імплементацію цілей, механізмів та інструментів регулювання в ЄС, максимальну допомогу малому і середньому бізнесу в регіонах; фінансову підтримку процесу коінтеграції з боку наднаціональних структур.

Удосконалено:

–  дефініцію «регіон», яку слід розуміти з двох позицій: зовнішній регіон, що являє собою мега - та метарегіони, транскордонні території, які мають національні, а в деяких випадках і наднаціональні структури управління та спільні інструменти та механізми регулювання пропорцій з метою підвищення їх глобальної конкурентоспроможності. До внутрішніх регіонів відносяться локальні утворення, мікро-, мезо - та макрорегіони, що мають спільне географічне положення, територіальну єдність, подібну економічну і соціальну інфраструктуру і відповідну організаційно-управлінську різнорівневу таксономічну модель регулювання пропорцій в межах певної держави. Також визначено суть регіональної асиметрії, яка являє собою процес диференціації локальних та глобальних таксономічних одиниць, що відбувається під впливом посилення нерівномірності руху факторів виробництва, конкуренції місцевих фірм і ТНК та реалізації компліментарної різнорівневої (локальної, регіональної, національної та наднаціональної) політики долання диспропорційності соціально-економічного розвитку та забезпечення його сталості.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в реальних можливостях їх використання в Україні та державах Центральної та Східної Європи для оцінки теоретичних та практичних аспектів регіонального регулювання в умовах посилення глобалізації світового господарства взагалі та європейської економічної інтеграції зокрема, що врешті-решт сприятиме зменшенню регіональних асиметрій в межах спільного європейського економічного простору, посиленню гомогенності у розвиткові активних та депресивних територій у середньо - та довготерміновій перспективі. Узагальнення та окремі пропозиції автора сприятимуть кращій ідентифікації регіональних диспропорцій з метою попередження національних конфліктів та створення дієвих механізмів блокування негативних наслідків глобалізації світового господарства.

Висновки і окремі рекомендації дисертації використано у своїй практичній діяльності Волинською обласною державною адміністрацією для удосконалення механізмів та інструментів регіональної безпеки, оптимізації міграційного потенціалу Волинської області; аналізу наслідків транскордонної асиметрії України та ЄС, у т. ч. в єврорегіоні «Буг» (довідка № 000/12/2005 від 24.10.05 р.), Інститутом Європейської інтеграції при розрахунках регіональної асиметрії районів та міст області і проведенні їх порівняльного аналізу між Волинською областю та Підкарпатським воєводством (довідка № 000/05 від 20 жовтня 2005 р.); Фондом ім. Ф. Еберта (ФРН) при аналізі екстремальних параметрів розвитку регіонів рівня NUTS-2 в Європейському Союзі; особливостей досвіду країн Центральної та Східної Європи щодо імплементації регіональної моделі ЄС – під час проведення тренінгів з державними службовцями (довідка № 000-10 від 2 листопада 2005 р.). Матеріали дослідження використовуються також у навчальному процесі Луцького державного технічного університету (довідка № 000/І-10 від 25.10.05) та Волинського державного університету ім. Лесі Українки (довідка № 000 від 24 жовтня 2005 р.) при викладанні дисциплін «Міжнародна економіка», «Міжнародна економічна діяльність України» студентам, що навчаються на факультеті міжнародних відносин.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до регулювання регіональних асиметрій в умовах посилення європейської інтеграції.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки дисертації обговорювалися на 4 міжнародних конференціях, зокрема: науково-практичній «Європейський Союз та Україна» (17 червня 2004 р., м. Київ, Київський національний економічний університет, Товариство «InWent» (ФРН)); науковій «Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації» (9 лютого 2005 р., м. Київ, Національний авіаційний університет); науковій «Разом в Європі: маркетингові стратегії регіонального розвитку» (13-15 травня 2005 р., м. Тернопіль, Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій, Університет Щецина (Польща)); а також на науковій конференції «Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство» (20 жовтня 2005 р., м. Київ, Науково-дослідний інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету).