Регіональна асиметрія в європейському союзі та механізми її регулювання (стр. 4 )

Комплексне дослідження процесу регіональної трансформації в нових (з травня 2004 р.) членах ЄС виявило систему заходів щодо імплементації регіональної моделі Євросоюзу, а саме: територіально-адміністративну реформу, метою якої була чітка ідентифікація рівнів NUTS, запровадження європейських індикаторів регіональної динаміки, інституціювання регіональних реформ, розподіл «регіональних» повноважень серед міністерств та відомств, імплементація цілей, механізмів та інструментів регіонального регулювання, максимальна підтримка малого та середнього бізнесу, фінансова підтримка процесу конвергенції з боку різних структур ЄС (на це впродовж 2000-2006р. р. витрачено 74 млрд. євро). Автором виявлено особливості нагромадження капіталу в головних мегаполісах і зумовленого цим високого рівня ділової активності в столицях країн ЦСЄ, питома вага яких у ПІІ, що надійшли в держави цього мегарегіону становила (2002) у Празі – 47%, Бухаресті – 48%, Будапешті – 60%, Талліні – 81% сумарного національного показника. Доведено, що столиця України (34%) ще не пройшла піку ділової активності, а після його досягнення у 2010-2012 рр. і відповідного перевищення середнього по ЄС рівня регіонального ВВП відбудеться процес «розтікання» інвестицій та формування регіональних екстремумів ділової активності як це має місце зараз у Польщі.

У розділі 3 «Механізми та інструменти регулювання регіональних асиметрій в Україні» проведено аналіз особливостей регіональної динаміки в Україні за роки її незалежності, виявлена за допомогою авторської методики зовнішньоекономічна та транскордонна асиметрія розвитку регіонів, розроблені механізми та інструменти регіональної безпеки.

У дисертації виявлені фактори деформованої регіональної динаміки України впродовж 1991-2005рр.: неефективність радянської моделі розподілу і перерозподілу суспільних благ, відсутність ефективного механізму та інструментарію долання регіональних диспропорцій, невизначеність індикативної моделі розвитку регіонів, швидка деформація регіонально-галузевої структури виробництва та сфери послуг внаслідок їх низької конкурентоспроможності, розвал системи внутрішньорегіональних та міжрегіональних відносин, «бунт багатьох регіонів проти бідних», низька якість виробничої інфраструктури та недосконалість ринкової, лобіювання регіональних інтересів тощо.

Проведене автором дослідження рівнів асиметричності середньомісячної заробітної плати в регіонах України довело, що упродовж періоду 1995-2003р. р. різниця між максимальним її показником в м. Києві та мінімальним в західних регіонах України постійно зростала і сягнула піку у 2003 році. Розрахований дисертантом коефіцієнт асиметрії також вказує на суттєве зміщення цього індикатора від умовної лінії симетрії (1995-1,126; 2000-1,253; 2002-1,256; 2003-1,254). Така регіональна різниця у доходах громадян призвела до посилення внутрішньої і зовнішньої динаміки міграції трудових ресурсів.

У роботі чітко обґрунтовуються етапи трансформації регіональної моделі, в основу чого покладено критерії історичності, послідовності, програмованості та математичної об’єктивізації: І-«стрімкого економічного занепаду» (1991-1995р. р.) Його основними наслідками стали: зубожіння частини населення; стрімке нарощування суперечностей між різними територіями; криза машинобудування в регіонах; переважання бартерних відносин в товарно-грошовому обміні; ІІ-«ідентифікації регіонів» (1996-2000р. р.): рішуче відстоювання регіональних інтересів, посилення централізації в управлінні таксонами різного ієрархічного рівня; конвергенція між експортоорієнтованими металургійними регіонами; посилення ролі та значення столиці України; розуміння у суспільстві необхідності застосування ринкових механізмів та інструментів регулювання регіональної асиметрії; ІІІ – «інституалізації процесу регіонального регулювання» (2001-2005р. р.): уповільнення, а потім і припинення соціально-економічного занепаду регіонів; імплементація по суті європейських механізмів та інструментів макроекономічного регулювання; розвиток єврорегіонів, поляризація економічних, соціальних та ментальних інтересів. Часовий лаг у сім років, (він є основним зараз в ЄС) як етапний момент був використаний автором при розрахунках трансформаційних змін у структурі валової доданої вартості (ВДВ) для регіонів обласного рангу, а також Києва та Севастополя. Для порівняння бралися 1996 та 2002 роки. Виявлено, що найбільш швидко зростала різниця у ВДВ на душу населення у порівняних цінах у м. Києві (1115 грн.), Запорізькій (527 грн.), Луганській (486 грн.) та Харківській (393 грн.) областях. Найменші «трансформаційні» показники мали Рівненська (42 грн.), Вінницька (26 грн.) та Черкаська області (27 грн.).

Подібне до цього дослідження дисертанта щодо асиметрії ПІІ на душу населення з використанням даних за 1998 та 2004 роки виявило деякі відмінності з попередніми результатами: м. Київ (572 дол. США), Запорізька (207,9), Київська (155,2 дол. США); процес відпливу інвестицій був характерним для Чернівецької (11,3 дол. США) та Черкаської (20,3 дол. США) областей. Генералізація отриманих даних зумовила необхідність поєднання цих двох досліджень та формування нової дослідницької моделі, що отримала назву – коефіцієнт швидкісної асиметрії, який показує співвідношення між якісними і кількісними змінами, що відбулися в обсягах ВДВ (у грн.) та ПІІ (дол. США) вітчизняних регіонів за період у сім років, співставлений з чисельністю населення в них. Середньостатистичний рівень за період 1996-2004р. р. дорівнював 3,15грн/дол. США, що може вважатися умовною лінією симетрії. Області, які мають показник асиметрії менший (після вирахування від пересічного по Україні) зміщені ліворуч. Натомість правосторонню асиметрію мають регіони-лідери та м. Київ, що свідчить про посилення дивергентних тенденцій у регіональній динаміці. Разом з тим, вихід столиці на світові рубежі може забезпечити у подальшому не просто її швидкий розвиток, а й «розтікання» ПІІ у період після 2010року до периферії (до цього періоду швидше за все матиме місце зворотній процес).

Автором проаналізовані також особливості транскордонних асиметрій України і дана їх експертна оцінка. Так, три прикордонні з ЄС області – Львівська, Волинська та Закарпатська мали показник ВРП на душу населення (ПКС) в 2000-му році в межах 12-16%% середнього по ЄС – 25, у той час як аналогічний індикатор угорських регіонів, що виходять на кордон України становив 32-33%%, словацьких – 39-42%%, польських – 27-28%%. Таким чином диспропорція, а в даному випадку транскордонна асиметрія знаходиться в межах від 1:1,8 до 1:3,5. Створення єврорегіонів на західних кордонах України має велике значення для гармонізації економічних відносин з ЄС, проте відсутність консолідованого бюджету в них є значним стримуючим чинником.

У дисертації детально досліджено категорію регіональна «безпека», яка на думку автора складається з енергетичної, продовольчої, фінансової, транспортної, екологічної, демографічної та інших видів складових. Спрогнозовано, що різниця в доходах населення може спровокувати значні ускладнення на ринку праці у першу чергу через відплив активної частини працездатного населення з депресивних регіонів до столиці та за кордон. Удосконалення формули Стюарта-Рейвенстайна дозволило не тільки розрахувати міграційний потенціал регіонів України, а й погрупувати регіони у міграційні демоекономічні кластери, що наявно демонструють ступені тяжіння до столиці (табл. 2)

Таблиця 2

Міграційні демоекономічні кластери

Показники внутрішнього міграційного потенціалу (F)
> 1000 поінтів	800-1000	500-800	менше 500
Київська обл. (3231,8)	Львівська (925,4)	Рівненська (704,8)	АРК (481,9)
Житомирська (2013,0)	Кіровоградська (898,0)	Тернопільська (697,2)	Чернівецька (467,5)
Чернігівська (1961,7)	Полтавська (864,3)	Волинська (610,7)	Запорізька (463,4)
Вінницька (1816,0)	Одеська (846,4)	Івано-Франківська (546,5)	Миколаївська (450,1)
Черкаська (1757,0)	Донецька (827,4)	Луганська (506,9)	Закарпатська (373,2)
Хмельницька (1095,3) Харківська (1071,4) Дніпропетровська (1066,8)	Сумська (800,7)	Херсонська (526,6)	м. Севастополь (72,6)

З метою імплементації досвіду Європейського Союзу в Україну автором запропоновано створення адаптованої для нашої країни системи механізмів та інструментів регулювання регіональних асиметрій. Головною інституцією при цьому має стати Український регіональний фонд, а цілі за виключенням «створення сучасної інфраструктури в Україні» мають бути тотожними до ЄС. Основними інструментами реалізації повинні бути інвестиційний грант; субсидії, що пов’язані з використанням робочої сили; транспортні пільги. Рівнем депресивності, виходячи з результатів проведеного дослідження, повинен стати показник у 50% (а не 75% як в ЄС) ВРП на душу населення.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення механізмів регулювання регіональних асиметрій в Європейському Союзу за умов поглиблення процесу економічної інтеграції, адаптації регіональних політик нових членів ЄС та кандидатів на вступ до його поліструктурної моделі, а також основних напрямків регулювання диспропорцій регіонів в Україні. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. В умовах глобалізації світового господарства дефініція «регіон» зазнала суттєвих змін зумовлених як спробами ідентифікації її на місцевому, так і на наднаціональному рівнях. З позиції сьогодення регіон можна визначити таким чином: зовнішній регіон, являє собою мега - та метарегіони, транскордонні території, які мають національні, а в деяких випадках і наднаціональні структури управління та спільні інструменти та механізми регулювання пропорцій з метою підвищення їх глобальної конкурентоспроможності. До внутрішніх регіонів відносять локальні утворення, мікро-, мезо - та макрорегіони, яким притаманне спільне географічне положення, територіальна єдність, подібна економічна і соціальна інфраструктура і відповідна організаційно-управлінська різнорівнева таксономічна модель регулювання пропорцій в межах певної держави. В процесі посилення економічної інтеграції внутрішні та зовнішні регіони набувають діалектичної єдності та спільних якостей конгруентності, ієрархічності, динамічності, системності, відкритості та циклічності. Регіональна асиметрія являє собою процес диференціації локальних та глобальних територіальних таксономічних одиниць, який відбувається під впливом посилення нерівномірності руху факторів виробництва, конкуренції місцевих фірм і ТНК та реалізації компліментарної різнорівневої (локальної, регіональної, національної та наднаціональної) політики долання диспропорційності соціально-економічного розвитку та забезпечення його сталості.