Тема 5. Цивільне право (стр. 7 )

Обвинувач — особа, яка підтримує обвинувачення в суді під час розгляду кримінальної справи. Підтримання обвинувачення від імені держави покладено на прокуратуру Обвинувачення можуть підтримувати також особи, уповноважені громадськими організаціями і трудовими колективами (громадські О., а також потерпілі при відсутності державного І громадського О. і в справах, які порушуються лише за їхніми скаргами).

Обвинувачений — особа, до якої на підставі достатності доказів про скоєння нею злочину в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як О.

Обвинувачення — процесуальна діяльність, спрямована на доведення винності конкретної особи у скоєнні нею злочину і забезпечення застосування щодо неї справедливого покарання; зміст обвинувальної тези про винність особи, сформульованої, зокрема, в постанові про притягнення особи як обвинуваченого, в обвинувальному висновку, в промові прокурора під час судових дебатів.

Об'єднання громадян — добровільне громадське формування, яке створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. О. г., незалежно від його назви, згідно з чинним законодавством, вважаються політичні партії та громадські організації.

Обов'язок (юридичний) - передбачена правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта.

Опіка — одна з правових форм захисту особистих і майнових прав, законних інтересів громадян. Опіка встановлюється над неповнолітніми і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Ордер — документ, що є основою для укладання договору найму на вказане в ньому житлове приміщення в будинках державного і суспільного фонду або фонду ЖБК. Ордер видається місцевими органами державної влади. Ордер може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Оренда (майновий найм) — в цивільному праві — угода, згідно з якою одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій стороні (наймачеві) майно для тимчасового користування за плату. Сторони можуть називатися орендодавець та орендатор, якщо, наприклад, предметом угоди є земля.

Особа фізична — окремий громадянин як суб'єкт цивільного права, який володіє правоздатністю і дієздатністю, учасник правових відносин, наділений конкретними юридичними правами та обов'язками.

Особа юридична — організація, яка володіє відособленим майном, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді.

Особистість — людина, яка наділена певними властивостями і є членом суспільства. Людина виступає матеріальним носієм О. Але не кожна людина є О. Раб, наприклад, не розглядається як О. Не є О. і душевно хвора людина з тяжким захворюванням. О. — продукт суспільства, історії, а людина - природи. О повинна володіти рисами, властивими дорослій і психічно здоровій людині. О. суворо індивідуальна і в тому її цінність, що і визначає її місце в суспільстві та державі. Відносини О. з державою визначаються через інститут громадянства.

П

Пенсія —гарантована Конституцією форма матеріального забезпечення громадян в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника.

Пеня — різновид неустойки. Застосовується у випадках прострочення виконання зобов'язань. За загальним правилом П. встановлюється у процентах від суми (ціни) простроченого обов'язку.

Підвідомчість — розмежування компетенції між різними органами, формами державної діяльності з вирішення конкретних питань, з розгляду окремих конкретних справ. П. визначає, хто повинен вирішувати питання, наприклад, міліція чи прокуратура, суд чи інспекція і т. п.

Підгалузь права – декілька однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку, ніж галузь, групу суспільних відносин.

Підзаконний акт — правовий акт компетентного органу, прийнятий відповідно до закону або на його основі і на виконання закону. Принципи верховенства закону, законність вимагають, щоб всі П. а. строго відповідали вимогам закону і особливо Конституції.

Підсудність — особливість справ, яка вказує, якому судові належить розглядати кримінальні, цивільні або господарські справи чи матеріали про адміністративні правопорушення. П. можна розглядати і як зобов’язання суду першої інстанції розглядати певну категорію тих чи інших справ.

Парламентарна (конституційна) монархія - монархія, в якій влада монарха

в усіх сферах здійснення державної влади суттєво обмежується, йому надається лише формальний статус глави держави й виключно представницьке повноваження.

Пасивне виборче право - право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність - самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність суб'єкта з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Податки - обов'язкові платежі, які сплачують юридичні особи і населення до бюджету в розмірах та в строки, передбачені законом.

Податкова система 7- врегульована нормами права сукупність суспільних відносин, по введенню, стягненню на території держави податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Позов — це правовий шлях захисту порушеного чи оспорюваного суб'єктивного права, тобто конкретного права, що належить певній особі. П. оформляється у формі позовної заяви, яка повинна мати необхідні реквізити: назва суду, до якого подається заява, від кого йде П., адреса сторін, зміст позовної вимоги та ін.

Позовна давність — встановлений законом строк для захисту порушеного права в суді.

Політика — мистецтво управління державою. Серцевиною П є завоювання, утримання і використання державної влади. Стосовно різних сфер суспільного життя П. держави може бути внутрішньою і зовнішньою, а також П. у сфері економіки, соціального, культурного, національного, військового, аграрного життя тощо. П. тісно пов'язана з економікою і функціями держави.

Політична система — цілісний комплекс взаємопов'язаних державних і громадських організацій та їх закладів, що здійснюють управління політичним, економічним і соціальним розвитком суспільства. У центрі П. с. знаходиться держава, оскільки вона офіційно виступає представником від усього суспільства, уособлює суверенітет народу, здійснює загальносоціальні функції щодо керівництва суспільством, визначає зміст системи права і здатна забезпечити її функціонування на території всієї держави.

Політичний (державний) режим — один із елементів форми держави, що являє собою сукупність засобів і способів здійснення політичної влади, які виражають її зміст і характер і обумовлені політичною обстановкою у державі (расистський, військово-диктаторський). П. р. буває і у вигляді демократії з її різновидами (лібералізм, консерватизм, радикалізм). Різновиди П. р. можна поділити на дві великі групи: демократичний і авторитарний. П. р. дає можливість уточнити форму держави і, зокрема, форму державного правління.

Право — система забезпечених державою соціальних, загальнообов'язкових норм, які виражають зведену в нормативних актах державну волю народу і виступають регулятором суспільних відносин.

Правова держава — найбільш демократична, відкрита цивілізована держава, в якій здійснення влади базується на пануванні права, верховенстві законів; особистість перебуває під високим, надійним правовим захистом, де існують їх взаємні обов'язки і відповідальність; забезпечений надійний механізм здійснення системи права, відсутність диктатури одного класу над іншим; чітко дотримується принцип розподілу влади; враховуються міжнародні стандарти із захисту прав та законних інтересів особи, а також в інших сферах людської діяльності; забезпечується плюралізм думок і гласність, шанобливе ставлення до досягнень минулих поколінь; усувається варварське використання природних ресурсів і створюються умови для прогресивного розвитку майбутніх поколінь. Теорію П. Д. розробив у XVIII столітті Еммануїл Кант, професор університету в Кенігсберзі, родоначальник німецької класичної філософії.

Правова система - це сукупність усіх юридичних явищ, що існують у даному суспільстві.

Правовий статус особи - це система або сукупність юридичних прав, свобод і обов'язків особи, які закріплені в національному законодавстві, міжнародному праві (ратифіковано парламентом) або загальновизнані суспільством у природному, звичаєвому і договірному праві. Правових статусів існує дуже багато, залежно від громадянства особи, соціального статусу, посади, професії тощо.

Правовідносини — суспільні відносини, урегульовані нормами права, за допомогою яких їх учасники реалізують належні їм суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правоздатність - закріплена в законодавстві здатність суб'єкта правовідносин мати юридичні права та нести юридичні обов'язки.

Право власності — урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. П. в. в Україні охороняється законом і виступає в таких формах: державна, комунальна, приватна, колективна. Всі форми власності є рівноправними.

Правоохоронні органи - органи, які наділені державною компетенцією щодо охорони суспільних відносин, урегульованих правом.

Правопорушення - винна поведінка право дієздатної особи, яка суперечить приписам норм права, завдає шкоди іншим особам і тягне за собою юридичну відповідальність.

Правопорядок - це система правовідносин, які виникають в результаті реалізації права і правових законів у процесі здійснення правозаконності і характеризуються станом злочинності і правопорушень в суспільстві, регіоні і трудовому колективі.

Правосуб'єктність - здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).

Правочини – це дії осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Представницька демократія — сукупність форм організації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства й держави приймаються виборними установами (парламентами, муніципалітетами тощо).