Тема 5. Цивільне право (стр. 9 )

Сумісництво — виконання працівником, крім основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.

Суспільний лад — система всіх суспільних, соціальних відносин, властивих суспільству на конкретному етапі його розвитку. Ця організація суспільства обумовлена пануючою в ньому системою господарювання і характером власності на засоби виробництва (економічна основа), класовою структурою суспільства (соціальна основа) і формою здійснення державної влади (політична основа), що випливають із цього. С. л. охоплює всі сторони суспільного життя, а не лише ті, що відносяться до держави.

Т

Теократична монархія - це така форма правління, при якій абсолютна влада монарха зливається з владою релігійного лідера. Прикладом є держава Ватикан.

Територія держави — певна частина земної кулі, що перебуває під суверенітетом даної держави. Відокремлюється від території іншої держави державним кордоном. Включає сухопутні, водні, підземні і повітряні простори, а також прирівняні до них об'єкти. Т. д. недоторкана і цілісна. Кожна суверенна держава має право захищати свою територію, її цілісність, зокрема, і з допомогою збройних сил.

Тлумачення закону — діяльність державних, громадських органів, посадових осіб, вчених, окремих громадян із встановлення справжнього змісту норм права, необхідного для правильного і точного розуміння і застосування закону.

Третейський суд — суд, який обирається самими сторонами для розв'язання цивільно-правових спорів між ними, за винятком спорів, що витікають із трудових та сімейних відносин. Т. с. діє на основі Положення про Т с, доданого до Цивільного процесуального кодексу України. Створені і постійно діючі Т. с. при Торгово-промисловій палаті України. Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морська арбітражна комісія. Ці суди діють на основі своїх Регламентів, затверджених Торгово-промисловою палатою України та згідно із Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Трудове право – галузь права, сукупність правових норм, що регулює трудові та тісно пов’язані з ними нетрудові відносини.

Трудова книжка — основний документ про трудову діяльність працівника, що оформляється на нього, якщо він працює більше п'яти днів. До Т. к. заносяться відомості про роботу, заохочення та винагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації. Відомості про стягнення до неї не заносяться. Всі записи в Т. к. повинні відповідати оригіналові відповідного наказу з посиланням на його вихідні дані.

Трудовий договір — це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник чи уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Т. д. — це основна форма здійснення конституційного права на працю. Як правовий інститут охоплює питання прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення з роботи. Може бути укладений: на невизначе-ний термін (постійна робота); на визначений термін (наприклад, для заміщення працівника, який пішов у відпустку за вагітністю й пологами і додаткову відпустку, пов'язану з народженням дитини); на час виконання певної робо­ти, яка може бути тимчасовою (як правило, до 2 місяців) І сезонною (до 6 місяців). Сезонними визнаються роботи, які через кліматичні, природні та Інші умови не можуть виконуватися цілий рік (путина, полювання, навігація, сплав лісу та ін.).

Трудові спори — розбіжності між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору з питань застосування норм трудового права, умов роботи та ін. (Індивідуальний Т. с.) с. — це розбіжність у питаннях соціально-економічмнх умов праці, побуту, виконання колективного договору та ін. між трудовим колективом, профспілковою організацією з одного боку, і власником або уповноваженим ним органом — з іншого. Індивідуальні Т. с, як правило, розглядають комісії з Т. с. та районні (міські) суди в межах своїх повноважень. Розв'язання спорів деяких категорій працівників (прокурори, слідчі, судді та ін.) регулюється не тільки трудовим, а спеціальним законодавством.

У

Угода - вольова дія особи, спрямована на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

Україна — згідно з чинною Конституцією (Основним Законом України) загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих усіх національностей. Вся влада в У. належить народові, який її здійснює через ради народних депутатів. У. — незалежна демократична правова держава, територія якої є єдиною неподільною, недоторканою І цілісною. Будь-які зміни території і державних кордонів У. без згоди народу У. не дозволяються. На території У. забезпечується верховенство законів. Складовою частиною У. є Автономна Республіка Крим, яка самостійно вирішує питання, які відносяться до її відання. В У. входять також 24 області та міста Київ І Севастополь на правах обласних та інші міста, а також райони, селища і села. Єдиним органом законодавчої влади У. є їни. Головою держави і головою виконавчої влади України є ЇЇ Президент. Кабінет Міністрів України (Уряд) є органом державної і виконавчої влади. У. є членом Організації Об'єднаних Націй від дня заснування цієї міжнародної організації.

Унітарна держава - єдина централізована держава, яка не має у своєму складі державних утворень і територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони, провінції тощо).

Упущена вигода — у цивільному праві— неодержання особою прибутків або зниження їх внаслідок вчиненого правопорушення, невиконання боржником своїх зобов'язань. Розмір та реальна можливість У. в. доводиться стороною, яка пред'являє вимоги про її стягнення.

Успадкування — перехід права і обов'язків померлого до його спадкоємців. У. настає в силу закону або заповіту.

Ф

Федерація - держава, до складу якої входять кілька державних утворень (суб'єктів федерації).

Форма держави — внутрішня сутність і зовнішнє вираження, характеристика держави, яка включає не лише політичний (державний) режим як сукупність засобів і методів здійснення державної влади, але й зовнішню форму — форму правління і форму державного устрою. Форма державного устрою — територіально-організаційна структура з точки зору розподілу суверенітету, державної влади в центрі та на місцях її здійснення. Розрізняють унітарні (прості) — Франція, Фінляндія; федеративні (союзні) — США, Російська Федерація і конфедеративні (союз держав для певної мети) — США на початку створення держави. Відомі й імперії, для яких характерна наявність метрополій та колоній. В унітарній державі її адміністративно-територіальні одиниці, утворення не мають ознак державності. До федерації входять окремі державні утворення з певним суверенітетом і самостійністю.

Форма правління — спосіб організації верховної суверенної влади, міра участі населення у формуванні та діяльності її органів. Розрізняють два види державного правління монархію і республіку. В монархістських державах вищим органом державної влади є одна особа, влада до якої переходить у спадщину. Монархія буває абсолютною, конституційною (парламентською) — Великобританія, Данія; теократичною, за якої монарх одночасно є релігійним главою; дуалістичною (Бахрейн, Кувейт), де монарх керує урядом, парламент підпорядкований монархові; виборний (Малайзія) — монарх обирається правителями монархічних штатів. Республіка буває президентською (США, Мексика) — Президент формує уряд і керує ним; парламентською (Італія, ФРН) — Президент не впливає на склад і політику уряду; змішаною (Франція, Україна) — Президент пропонує склад уряду парламентові. У республіках вищі органи державної влади обираються населенням на певний термін.

Функції держави — напрями (сторони) діяльності держави, в яких полягає її суть і соціальне призначення, завдання і мета. Функції поділяються на внутрішні й зовнішні. До внутрішніх належать: господарсько-організаторська, регулювання міри праці та споживання, підтримування правопорядку та забезпечення законності, культурно-виховна та інші. У зовнішніх виражається зовнішня політика держави. Суть її полягає у захисті Вітчизни, безпеки держави, її суверенітету; участі держави у міжнародних, економічних, екологічних, наукових, культурних, гуманітарних та інших програмах і заходах.

Ц

Цивільний кодекс України — систематизований законодавчий акт цивільного права, який регулює майнові і пов'язані з ними особисті та інші немайнові відносини.

Цивільно-правова відповідальність — одна з форм (видів) юридичної відповідальності, яка полягає у примусовому впливові на порушника цивільних прав і обов'язків і пов'язана із застосуванням до нього санкцій. Міра відповідальності встановлюється законом, а іноді й договором сторін у рамках законності. Специфіка названої відповідальності в тому, що вона має компенсаційний характер.

Відповідальність може бути частковою (кожний відповідає в розмірі своєї частки); солідарною ("один за всіх і всі за одного"); субсидіарною (додаткова матеріальна відповідальність, скажімо, батька за дитину віком від 14 до 18 років). У житті буває і змішана відповідальність, коли враховується вина не лише порушника, але й потерпілого. Без вини несе відповідальність лише власник джерела підвищеної небезпеки (особливо на транспорті), крім випадків непереборної сили (стихійне лихо) або умислу потерпілого.

Ч

Час відпочинку — час, уподовж якого працівник звільняється від виконання трудових обов'язків з метою відновлення фізичних і розумових сил, для вживання їжі та інших цілей, передбачених законодавством.

Час робочий — це час, встановлений законом, вподовж якого працівник зобов'язаний виконати свої трудові функції згідно з правилами внутрішнього робочого розпорядку. Ч. р. своє конкретне вираження знаходить у таких видах: робочий день, робоча зміна, робочий тиждень, робочий місяць і робочий рік. Кожна з різновидностей Ч. р. мас своє правове значення. Наприклад, надання відпустки, призначення пенсій пов'язуються з робочим роком. Виплата заробітної платні здійснюється щомісячно. Тривалість робочого тижня встановлюється не більше 40 годин. р. — це тривалість Ч. р., зменшеного законодавством порівняно з нормальним, 40-годинним робочим тижнем (наприклад, для неповнолітніх). Неповний Ч р. відрізняється від скороченого тим, що є частиною повної норми (нормальної або скороченої) тривалості Ч. р. і може встановлюватися за згодою сторін. До різновидностей Ч. р. можна віднести випадки роботи в нічний час (з 10 год. вечора до 6 год. ранку), а також понаднормові роботи і роботи у вихідні та святкові дні.