Тема 5. Цивільне право (стр. 8 )

Президент — глава держави. Згідно з Конституцією України є главою держави, головнокомандувачем Збройних Сил України. Його повноваження визначаються Конституцією і Законом "Про Президента України" від 5 липня 1991 року, ін. законами. П. України обирається громадянами України строком на 5 років, він є гарантом забезпечення прав і свобод громадян, державного суверенітету України, дотримання Конституції, представляє Україну в міжнародних відносинах, скасовує акти центральних органів державної виконавчої влади, здійснює помилування, видає укази про амністію і виконує інші зазначені у Конституції повноваження.

Президентська республіка — республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках — і глави уряду, належать президентові, який обирається непарламентським шляхом (громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальність перед парламентом.

Приватизація житла — відчуження квартир (будинків), господарчих споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.), що відноситься до них, державного житлового фонду на користь громадян України.

Принципи — основоположні, вихідні положення, основні засади у чому-небудь. У правозастосуванні, в організації цієї діяльності — керівне положення, обумовлене самою природою держави, яке вказує, у якому напрямку повинна здійснюватися ця діяльність.

Принцип "Розподілу влади" — основне начало, за яким роз'єднується, розподіляється державна влада. Розробка теорії "розподілу влади" належить Ш. Монтеск'є (XVII ст.), французькому правознавцеві, просвітителеві, філософу. Виступаючи проти абсолютизму, він поділив державну владу на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Учення про "розподіл влади" має велике значення в забезпеченні законності і може розглядатися як важливий фактор взаємного стримування різних державних владних структур та органів від зловживань і порушення законів.

Прогул — невихід на роботу без поважних причин упродовж усього робочого дня, а також відсутність на роботі протягом трьох годин упродовж робочого дня підряд або сумарно. П. також вважається залишення роботи без попередження власника про розривання трудової угоди.

Прокурор — посадова особа органів прокуратури, яка в межах своїх повноважень здійснює вищий нагляд за виконанням законів. До поняття "П." включаються: і його заступники, підлеглі П, їхні заступники, старші помічники П, начальники управлінь та відділів, їхні заступники, старші П. і П. управлінь та відділів, що діють у межах своїх компетенції.

Проступок - діяння, яке порушує приписи норм права, але не сягає рівня суспільної небезпеки, притаманного злочинам.

Р

Ратифікація — остаточне затвердження міжнародного договору, на підставі якого договір стає обов'язковим для виконання державами, що його підписали. Р. в обов'язковому порядку підлягають найважливіші міжнародні акти (про дружбу, про ненапад, про співробітництво і взаємну допомогу, територіальне розмежування тощо). Після Р. держави, що підписали договір, обмінюються ратифікаційними грамотами.

Республіка - форма правління, при якій повноваження вищих державних органів здійснюють представницькі виборчі органи.

Референдум — особлива, найбільш демократична форма голосування, в якій виявляється пряме народовладдя. Р. — це спосіб прийняття всенародним голосуванням рішень з найбільш важливих питань державного життя. В Україні виділяються такі види Р: всеукраїнський, Р. Автономної Республіки Крим та місцеві Р. Рішення, прийняте шляхом Р., є остаточним, мас обов'язкову силу на певній території і може бути скасованим лише шляхом Р.

Розірвання шлюбу (розлучення) — припинення шлюбу за життя подружжя за заявою обох або одного з них. Існує два порядки Р. ш. — судовий і спрощений (органами РАЦСу). Органи запису актів громадянського стану розривають шлюби за взаємною згодою подружжя на розлучення, якщо нема неповнолітніх дітей чи спорів про майно та аліменти; коли особа визнана судом безвісти відсутньою (один рік нема відомостей про місцеперебування) або оголошена мертвою (нема відомостей про місцеперебування впродовж трьох років або шести місяців за обставин, що загрожували життю — аварія, стихійне лихо та ін.), а також з особою, засудженою за вчинення злочину до позбавлення волі не менше як на три роки.

С

Самоуправління місцеве та регіональне — це діяльність місцевих та регіональних державних органів за самостійним вирішенням безпосередньо або через виборні органи всіх питань місцевого життя у рамках законності. Територіальну основу С. м. та р. утворюють села, селища, міста з їх радами. До органів місцевого С. м. та р. відносяться і такі органи самоорганізації громадян, як громадські, квартальні, вуличні, домові та інші комітети. Формами безпосереднього волевиявлення населення можуть бути, наприклад, сільські сходи, загальні збори, місцеві референдуми. Голова обласної, районної ради є вищою посадовою особою в системі С. м. та р. області, району.

Санкція - це частина правової норми, в якій закріплюються заходи юридичної відповідальності, покарання або інші види впливу і примусу у випадку вчинення правопорушення, злочину або іншої шкоди, які передбачені в нормі права.

Санкція прокурора — дозвіл прокурора на проведення певних передбачених законом слідчих і оперативно-розшукових дій.

Свобода совісті — це особиста свобода громадянина, яка включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або не сповідувати ніякої релігії, вільно поширювати свої релігійні чи атеїстичні переконання. При цьому не допускається ніякого примусу, зокрема для отримання від священнослужителя відомостей, отриманих ним при сповіді.

Система права — побудова, форма організації права в державі. Елементарною часткою С. п. є норма права, яка входить до статті нормативних актів. Сукупність відносно самостійних норм права, що регулюють певну групу суспільних відносин, утворює інститут права, який є наступним, більш містким елементом С. п. Сукупність інститутів права, які регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин, утворює галузь права, а їх сукупність є основою для систематизації законодавства, підвищення правової культури та ефективності правозастосування.

Систематизація законодавства — діяльність з упорядкування та удосконалення законодавства, приведення його до певної внутрішньо узгодженої системи. Існують дві основні форми систематизації — кодифікація та інкорпорація. При інкорпорації нормативні акти об'єднуються за зовнішніми ознаками (хронологія, тематика, алфавіт) у збірники, зібрання, зводи. Кодифікація передбачає переробку нормативного матеріалу і створення єдиного логічно послідовного, внутрішньо цілісного акта-кодексу. Систематизоване законодавство полегшує роботу правозастосувачів у виборі необхідних норм права і правильного їх застосування.

Службовець — працівник розумової і нефізичної праці державних і громадських установ, які отримують заробітну плату і розподіляються на окремі професійні групи

Соціальні норми — загальні правила поведінки людей в суспільстві, зумовлені його соціально-економічним ладом, вони є результатом свідомо-вольової діяльності. С. н. поділяються на норми права, норми моралі, звичаї, норми громадських організацій та ін.

Справедливість — категорія морально-правової і соціально-політичної свідомості, принцип моралі, безсторонність відповідно до істини. У разі може бути основою переконливості, мірою оцінки прийнятих, здійснених правових актів, їх властивістю і вказує, що перед законом усі рівні. Особливо необхідна там, де дається простір при правозастосуванні, де присутній суб'єктивний чинник і передбачає розумне співвідношення між діянням і без діянням (злочином і покаранням), працею і винагородою тощо. з'являється у процесі виховання і стає рисою людини. Високе почуття С. стимулює, спрямовує поведінку людини і обумовлює активну її участь у суспільному житті, в боротьбі із злочинністю й іншими негативними явищами на здійснення високих ідеалів.

Статус особи — сукупність правил, які регулюють поведінку окремих фізичних, юридичних і посадових осіб. До поняття "статус" включаються не лише права та обов'язки, але й гарантії забезпечення прав, свобод і виконання обов'язків, відповідальність, статусні правовідносини, принципи їх здійснення. Можна говорити про статус фізичної, юридичної, посадової особи, громадянина. С. о. має об'єктивний характер, тобто він обумовлений структурою взаємовідносин особи з державою, суспільством. о. — поняття більш широке, ніж громадянина, тобто включає в себе не тільки взаємини з державою, але й з партіями, громадськими організаціями, однієї особи з іншою. Крім того, свій статус мають особи без громадянства, іноземці. Статус не залежить від волі й свідомості особи, статус якої визначений.

Структура норм права — внутрішня будова норми, її складові елементи, частини. Норма-права будується на умовній моделі: "якщо.., то...". Норма права має три елементи: гіпотеза, диспозиція, санкція. У гіпотезі вказуються ті умови, за яких ця норма повинна діяти. Як правило, гіпотеза починається словом "якщо", за його відсутності воно мається на увазі. У диспозиції вказується, якою повинна бути поведінка за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин. Це саме правило поведінки, права та обов'язки, що регулюються нормою. Санкції — це міра відповідальності за недотримання, порушення диспозиції.

Суб'єкт права — особа, здатна згідно із законом мати і здійснювати права та обов'язки.

Суб'єктивне право (право громадянина) — передбачена певною нормою права можливість суб’єкта поводиться певним чином.

Суверенітет України — згідно з Декларацією про державний суверенітет України — це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади держави в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Судова влада - це третя гілка влади в соціально-демократичних правових державах. Вона здійснює правосудця на підставі чинного законодавства і Конституції України. Особливе місце в системі судової влади займає Конституційний Суд, який має право розглядати спори між законодавчою і виконавчою владою, давати висновки про конституційність і правозаконність законів, інших підзаконних нормативно-правових актів, тлумачити Конституцію.