Робоча навчальна програма (стр. 2 )

1) подаєте назву статті та дані про автора у зошиті.

2) вказуєте джерело, рік видання журнала чи книги, з якого ви опрацьовували статтю/параграф.

3) складаєте план тексту по пунктах.

4) подаєте перелік ключових слів до теми статті/параграфа.

5) складаєте тези доповіді за статтею/параграфом.

Максимальна кількість балів за самостійну роботу за семестр становить – 22 бали.

Залік

Полягає у перевірці всієї виконаної аудиторної та самостійної роботи студента під час семестру. Максимальна кількість балів за дані види робіт становить 50 балів. Отримані бали множаться на 2. Отже, підсумкова оцінка за залік може становити для студента 100 балів максимум.

Вимоги до іспиту з спецкурсу „Психологія тривожності” для студентів 5 курсу - магістрів (1 семестр, 18 годин - практичних занять, 2 години - іспит):

Аудиторна робота:

1. Присутність на практичних заняттях – 1 бал (за семестр 9 балів максимум)

2. Активність на практичному занятті – виступ 1 бал, доповнення 0,5 балів (за семестр 9 балів максимум, за заняття 1 бал максимум)

3. Контрольна робота - 10 балів максимум за правильні відповіді на 3 запитання (1 запитання (теорія) - 4 бали максимум, 2 запитання (діагностика) - 3 бали максимум і 3 запитання (корекція) - 3 бали максимум також).

P.S. до п. № 2: активність студент може виявити через виступ з доповіддю по опрацьованим науковим статтям (тези), участь у дискусії, сладання плану діагностичної та кореційної роботи з тривожною дитиною/підлітком,.

Максимальна кількість балів за аудиторну роботу за семестр становить 28 балів.

Самостійна робота:

Опрацювання наукових статтей з проблем тривожності особистості – 2 бали за 1 статтю (за семестр 10 балів максимум за 5 статтей або параграфів книги об’ємом не менше 4 друкованих сторінок) Протоколи дослідження тривожності у дитячому, підлітковому та юнацькому віці – 2 бали за 1 протокол (за семестр 12 балів максимум за 6 протоколів, по 2 протоколи дослідження тривожності у різний віковий період).

P.S. до п. № 4: Опрацювання наукових статтей/параграфів книг з психології тривожності здійснюється у такій послідовності:

1) подаєте назву статті та дані про автора у зошиті.

2) вказуєте джерело, рік видання журнала чи книги, з якого ви опрацьовували статтю/параграф.

3) складаєте план тексту по пунктах.

4) подаєте перелік ключових слів до теми статті/параграфа.

5) складаєте тези доповіді за статтею/параграфом.

Максимальна кількість балів за самостійну роботу за семестр становить – 22 бали. Отже, максимальна кількість балів разом за аудиторну та самостійну роботу студента під час семестру становить 50 балів.

Іспит

Полягає у проведенні підсумкового контрольного тестування у письмовому вигляді. За правильні відповіді на всі запитання студент отримує 50 балів. Отже, підсумкова оцінка за вивчення даного курсу становить 100 балів максимум (бали за роботу в семестрі + бали за іспит).

Завдання для студентів на практичних заняттях

з предмету „ПСИХОЛОГІЯ ТРИВОЖНОСТІ”

Мозковий штурм та запитання – що для Вас є тривожність? Які асоціації у Вас викликає слово „тривожність” ? Який існує взаємозв’язок, а також спільні та відмінні риси між поняттями „тривожність”, „тривога” і „страх”? Як Ви пояснете приказки „У страха очі великі”, „Не такий чорт страшний як його малюють”? Виступи з доповідями студентів за опрацьованими першоджерелами. Робота в малих групах - прочитайте статтю відомого психолога по проблемі тривожності, занотуйте головні ідеї та зробіть усну презентацію (можна за допомогою схематичної наочності) для студентів з інших малих груп. Робота в малих групах – напишіть список основних труднощів з якими можуть зіткнутися (дошкільнята, молодші школярі, підлітки, старшокласники) і які можуть провокувати виникнення певного виду тривожності та появу страхів (також скласти орієнтовний перелік). Робота в малих групах – напишіть гіпотези щодо причин появи тривожності та список орієнтовних методів та методик діагностики тривожності та її причин для певної вікової групи дітей. Робота в малих групах – накресліть план корекційно-розвиваючої роботи з групою тривожних школярів певного віку або індивідуально. Індивідуальна робота – спробуйте, використовуючи один з методів арт-терапії – казкотерапію, скласти казку і запитання до неї по проблемі подолання тривожності для дитини певного віку.

План і конспекти лекцій.

Дослідження проблеми тривожності у 20 сторіччі. Сутність поняття „тривожність” та її прояви. Співвідношення понять „тривожність”, „тривога” і „страх” Види тривожності та її функції..

5. Психологічні причини тривожності та способи її подолання.

6. Особливості стану тривоги і страхи дітей різного віку:

6. 1. Динаміка рівня тривожності учнів (1-11 класи). Статево - вікові відмінності.

6.2. Зміст страхів у дітей різного віку.

Проблема тривожності – вузловий пункт,

у якому об’єднюються найрізноманітніші та найважливіші питання,

таємниця, рішення якої повинно пролити яскраве світло на все наше душевне життя.

Зиґмунд Фрейд

1. Проблема тривожності займає особливе місце у сучасному науковому знанні. Знайдеться не так багато таких психологічних явищ, значення яких одночасно оцінюється і надзвичайно високо. І достатньо вузько, навіть функціонально. З однієї сторони, це „центральна проблема сучасної цивілізації” (Р. Мей, 1950, Є. Єріксон, 1950), найважливіша характеристика нашого часу: їй надається значення основного „життєвого переживання сучасності” (Ф. Готвалд, В. Ховланд, 1992). Тому не дивно, що цій проблемі присвячена велика кількість досліджень, причому не тільки у психології та психіатрії, але й в біохімії, фізіології, філософії та соціології.

Жодна з психологічнх проблем не проходила стільки етапів спаду та підйому у свєму вивченні, як проблема тривожності. Якщо у 1927 році у науковому журналі Psychological Abstracth наводилось всього 3 статті, то у 1960 – вже 222, а у 1995 – більше 600. У російській психології період активних досліджень тривожності проходив з 1970 і до початку 1990 років. Не дивлячись на велику кількість досліджень, можна було би передбачити, що предмет, позначений цим терміном, має чітке і загальноприйняте визначення. Однак як і у психіатрії, так і у психології, ми стикаємось з великою кількістю думок у визначенні тривожності. Багатозначність і семантична невизначеність терміна „тривожність” у психології є наслідком його використання у різноманітних значеннях.

Мозковий штурм (див. пункт №1). Отже, під тривожністю розуміють і гіпотетичну „проміжну змінну” і тимчасовий психічний стан, який виникає під впливом стресових факторів, і фрустрацію соціальних потреб, і властивість особистості, яка дається через опис внутрішніх факторів і зовнішніх характеристик, і мотиваційний конфлікт. З іншої сторони, між дослідниками існує згода по ряду основних моментів, які дозволяють окреслити деякі „загальні контури” тривожності (розгляд її у співвідношенні „стан-властивість”, розуміння функцій стану тривоги, стійкої тривожності) і виділення тривожного типу особистості.

Слід відмітити, що на даний час у психологічній літературі все частіше з’являються публікації, що стосуються проблеми тривожності. Це вказує на зростання інтересу до вивчення цієї проблеми.

В сучасній вітчизняній літературі дослідження з проблеми тривожності носять достатньо фрагментарний характер. Це обумовлено не тільки соціальними причинами, але й тим впливом, який здійснили на розвиток закордонної суспільної та наукової думки такі напрямки, як психоаналіз (відомо, що саме З. Фрейд ввів проблему тривожності у психологію), екзистенційна філософія, психологія і психіатрія.

Вивчення тривожності у дітей і підлітків має, як правило, яскраво виражений прикладний, „службовий” характер. Порівняно велика кількість робіт присвячена дітям 5-8 років, досліджень тривожності у більш старших дітей і підлітків явно недостатньо. Тривожність частіше за все вивчається у рамках одного віку. Праці, присвячені порівняльному прояву тривожності у різні періоди дитинства одиничні (В. Астапов, А. Захаров, Б. Кочубей, Є. Новікова та ін.) А. Прихожан, доктор псих. наук, зав. лабораторією Інсититуту психології ім.. Російського державного гуманітарного університету, зробила ґрунтовне багаторічне дослідження, присвячене вивченню тривоги як стану і тривожності як стійкого функціонального утворення на різних етапах дитинства: від старшого дошкільного до раннього юнацького віку. Вивчення тривожності на різних етапах дитинства є важливим як для розкриття суті даного явища, так і для розуміння вікових закономірностей розвитку емоційної сфери людини. Саме тривожність знаходиться в основі цілого ряду психологічних труднощів дитинства, в тому числі порушень розвитку та поведінки дитини і підлітка (наприклад, деліквентність та аддиктивна поведінка)

2. Тривожність – психічний стан емоційної напруги, настороженості, хвилювання, душевного дискомфорту, підвищеної вразливості при ускладненнях, загостреного почуття провини і недооцінювання себе у ситуаціях очікування, невизначенності або передчуття неясної загрози значущій рівновазі особистості (З. Фрейд, Р. Кеттел, Д. Міллер) // Психологія особистості: словник-довідник/ За ред. , . – Київ, 2001Тривожність – це індивідуальна психологічна особливість, яка виявляється у схильності людини до частих та інтенсивних переживань стану тривоги, а також у низькому порозі його виникнення // Психологічний словник, 1997. Тривожність розглядається як „стрижневий симптом” неврозу (А. Прихожан). Власне багато досліджень присвячені ролі тривожності у виникненні неврозів і психосоматичних розладів (Панін Л, Ананьєв В., Билкіна Н.).

На думку –, тривога – це емоційний стан, а тривожність – особистісне утворення. Згідно її точки зору, певний рівень тривожності в нормі властивий всім людям і є необхідним для оптимального пристосування людини до дійсності. Наявність тривожності як стійкого утворення – свідчення порушень в особистісному розвитку, що перешкоджає нормальному розвитку, діяльності, спілкуванню. Тривожність розглядається як емоційно-сособистісне утворення, яке має когнітивний, емоційний і операціональний аспекти.