Робоча навчальна програма (стр. 5 )

Також рівень тривоги порівняно стійкий протягом мол. шкільного віку. Дещо знижується у підлітковий період (6-7 клас). Потім в старшому підлітковому віці відбувається різкий зсув, причому особливо сильно він виявляється у 9, випускному з неповної сер. школи, класі. Далі рівень тривоги різко падає при переході до раннього юнацького віку (10 клас) і знову підвищується перед виходом зі школи.

6.2. Зміст страхів у дітей різного віку:

Період новонародженого та немовляти

Згідно Роло Мей, немовлятам є притаманні недиференційовані захисні реакції, які є реакцією на переляк. Така реакція може виникнути у відповідь на ситуацію, на яку організм не здатний адекватно відреагувати і яка містить в собі загрозу. Дослідження показують, що спочатку немовля реагує рефлекторно (реакція переляку) і його реакція дифузна та недиференційована (тривога). Але, чим страшою стає дитина, тим в більшій мірі реакція переляку супроводжується вторинною поведінкою (появою тривоги та страхів). На думку Гольдштейна, страх перед конкретним об’єктом передбачає наявність здатності об’єктивувати, тобто розрізняти конкретні об’єкти в навколишньому середовищі. Дана здатність спирається на певну зрілість нервової системи. Чим нижчий рівень такої зрілості, тим у більшій мірі немовля схильне до дифузних недиференційованих реакцій.

Вивчаючи реакції дітей, Джерсільд виявив, що у 5-6 місяців у дитини з’являються ознаки страху при наближенні до неї незнайомої людини, хоча раніше у дитини не було подібних реакцій. Тенденція реагувати на оточуюче середовище як на небезпечне чи потенціально небезпечну ситуацію пов’язана з рівнем розвитку дитини.

Приклад дослідів Гесела з немовлятами різного віку у манежі.

Отже, рівень зрілості є одним з визначаючих чинників реакції дитини на небезпечну ситуацію.

Рене Спіц почав використовувати у психології таке поняття як „тривога восьмимісячних дітей”. Цей термін змальовує хвилювання дитини у віці від 8 до 12 місяців при зустрічі з незнайомою людиною. Дитина може відчувати стурбованість, заплакати, відвернутись і поповзти до своєї матері. Спиц пояснює дану тривогу тим, що дитина у процесі свого розвитку навчилась синтезувати свої спостереження і почала роспізнавати свою матір та знайомі їй речі. Але її сприймання ще недостатньо стабільне, так що поява незнайомої людини там, де повинна знаходитись матір, її порушує. Тому вигляд незнайомої людини викликає у немовляти тривогу.

На думку Джерсільда, подальший розвиток дитини якісно змінює стимули, які провокують страх. Коли у дитини з’являється здатність до уяви, об’єктами її страхів стають уявні небезпеки (відповідає дошкільному періоду); коли дитина починає розуміти сенс змагання і може оцінити свій статус серед інших дітей, з’являються страхи, пов’язані з втратою положення, насміхуваннями та невдачами (шкільний період). Зрозуміло, що поява страхів, пов’язаних зі змаганням, говорить про те, що дитина вже здійснює достатньо складну інтерпретацію навколишнього світу. Вміння інтерпретувати вимагає певного рівня зрілості. З іншої сторони на цей процес впливає досвід і навчання в контексті культури.

З отриманих досліджень Джерсільда можна зробити висновок про існування 2х важливих питань. По-перше, дитячі страхи мають „ірраціональну природу”. Можна спостерігати велике розходження між об’єктами дитячих страхів та „найгіршими подіями” в їх реальному житті, про які дітей запитували пізніше.

Приклади опитувань дітей про страхи Джерсільда.

Як підсумовує Джерсільд, значна частина страхів, змальованих дітьми, не має майже ніякого відношення до тих неприємностей, які діти переживають у реальності. Кількість уявних страхів на його думку зростає з розвитком дитини, зо у свою чергу повязано зі зростанням можливостей уяви, фантазії. Проте, на думку, Р. Мей, це не пояснює того, чому уявні речі стають так часто предметом страхів.

Друга проблема, яка витікає з робіт Джерсільда, стосується непередбачуваності страхів. Передбачити, перелякається дитина чи ні, достатньо важко.

Цитата Джерсільда про непередбачувальність дит. страхів.

Страх перед незнайомою людиною найбільш непередбачувальний: в одних ситуаціях він виникає, а у других відсутній. Таким чином, непередбачувальність дитячих страхів говорить про те, що за ними стоять певні складні процеси, які не вкладаються у звичні уявлення про формування умовних рефлексів. Але питання про характер даних процесів залишається відкритим.

Роло Мей вважає, що дані особливості дитячих страхів можна пояснити, якщо припустити, що більшість з так званих „страхів” представляють собою не страх як такий, а скоріше прояв прихованої тривоги у об‘єктивованій формі. Вважається, що страх є вибіркова реакція, проте дитячі страхи не подібні на специфічну реакцію, пов’язану з конкретним стимулом. Якщо ж припустити, що ці страхи є проявом тривоги, стає зрозумілим той факт, що вони спрямовані на уявні об’єкти. Відомо, що тривога у дітей (як і у дорослих) часто переміщується, так що її предметом стають привиди, відьми та інші об’єкти, не пов’язані з реальним світом дитини. Тим не менше, така тривога виконує важливу функцію у суб’єктивному світі дитини, особливо у сфері її взаємовідносин з батьками. Іншими словами, страхи можуть приховувати за собою тривогу.

Дошкільний та шкільний віковий період

Відмічаючи культурні та національні відмінності, дослідники одночасно звертають увагу на певну подібність у змісті страхів у дітей:

Для дошкільнят – страх темряви, казкових персонажів, уявних істот Для мол. школярів – страх оцінки зі сторони дорослих, „небезпечних людей”, смерті, хвороби, у кінці 1970- 1980-х рр пік тривожності фіксувався на шкільних проблемах Підлітки найбільше хвилюються через насмішки, власних невдач, а також війни, хвороби і смерті батьків, пік тривожності фіксувався на взаємостосунках з ровесниками Для старшокласників – пік тривожності фіксувався на проблемах, пов*язаних з дорослими і хвилюванням власної некомпетентності

Гендерні відмінності у дівчат в 11-12 років і у хлопців у 13-14 стосуються так званих „архаїчних страхів” або „класичних фобій”( страх висоти, темряви, крові, деяких тварин). У дівчат у всі вікові періоди найбільшу тривогу викликають проблеми сім’ї: можливість хвороби, смерті, негативних переживань батьків. У хлопців заг. сфери для всіх вікових етапів не виявилось. У мол. шк. віці найбільш тривогогенною сферою для них стає сім’я, але на відміну від дівчат їх хвилюють прояви незадоволення зі сторони батьків. Крім того. їх хвилює можливість глобальних катастроф У хлопців-підлітків у більшій мірі ніж у дівчат було виявлені вітальні страхи – страх власної смерті, опасіння фізичного насилля. При цоьому тема власної фізичної незахищеності в найбільшій мірі виражена у відповідях вихованців дитячих будинків і шкіл-інтернатів. У старшому підлітковому віці тривожність у хлопців зв*язана з проявом власної некомпетентності, стурбованість за власне майбутнє. У старших класах тривожність пов*язується зі сферою сексуальних стосунків, точніше, уявлення про власні можливості в даній сфері, і в даному контексті – проблеми з зовнішністю. Пікі тривожності вказують на ті потреби, задоволення яких найбільш важливо для емоційного благополуччя дітей того чи іншого віку.

За останній час зросла кількість домінуючих страхів, що властиво для всіх вікових груп. Порівняно з 1989-1992 рр. знову зросла вираженість шкільних, архаїчних (темряви, вогню, крові і т. п.) та магічних страхів (долі, потусторонніх сил, порчі).

Зрозуміло, що соціальна ситуація сьогодення впливає на типи ситуацій, що викликають тривогу у дітей. З літер. даних відомо, що соц. нестабільність, втрата дорослими своєї соц. позиції, невпевненість у собі, у завтрашньому дні, почуття провини за неможливість добре забезпечувати сім’ю, викликає у деяких дорослих прагнення витіснити це на дітях, що виявляється у багатьох випадках жорстоким поводженням з ними (А. Бандура, Р. Уолтерс, К. Бютнер). Проведене дослідження підтвердило гіпотезу про залежність результатів змісту страхів і тривоги від конкретно-історичного часу проведення досліджень. Це вказує на соціальну природу тривоги, по крайній мірі, у змістовому плані. Разом з тим, дані свідчать про наявність ряду „позачасових” страхів і тривоги у дітей різних вікових груп.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ НА ЗАЛІК ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ 3 КУРСУ СТАЦІОНАРУ З ПРЕДМЕТУ „ПСИХОЛОГІЯ ТРИВОЖНОСТІ”:

Дослідження проблеми тривожності у 20 сторіччі. Сутність поняття „тривожність” та її прояви. Співвідношення понять „тривожність”, „тривога” і „страх” Види тривожності та її функції. Психологічні причини тривожності особистості і способи її подолання. Особливості переживання тривоги та поява страхів у немовлят. Зміст страхів та їх походження у період раннього дитинства. Зміст страхів та їх походження у молодшому шкільному віці. Зміст страхів та їх походження у підлітковий період. Зміст страхів та їх походження у юнацький період. Динаміка рівня тривожності учнів (1-11 класи). Гендерні відмінності у прояві тривожності та змісті страхів. Вплив сімейних стосунків, виховання на появу страхів і тривожності у дітей. Вплив тривожності на діяльність і розвиток особистості. Методи діагностики тривожності у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Методи діагностики тривожності у підлітковий та юнацький період. Шляхи психокорекції тривожності у дитячий та підлітковий період. Психотерапевтичні прийоми зниження тривоги та зменшення страхів у дитячому віці. Сутність програми тренінгу „Взаємодія батьків з тривожними дітьми” Шляхи профілактики тривожності у дітей та підлітків.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ НА ІСПИТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ 5 КУРСУ (МАГІСТРИ)СТАЦІОНАРУ З ПРЕДМЕТУ „ПСИХОЛОГІЯ ТРИВОЖНОСТІ”:

Дослідження проблеми тривожності у 20 сторіччі. Сутність поняття „тривожність” та її прояви. Співвідношення понять „тривожність”, „тривога” і „страх” Види тривожності та її функції. Аналіз тривожності у працях К. Хорні. Природа тривожності у теорії Р. Мей. Сутність поняття „тривожний ряд” згідно теорії Березіна ічні причини тривожності особистості і способи її подолання. Особливості переживання тривоги та поява страхів у немовлят. Зміст страхів та їх походження у період раннього дитинства. Зміст страхів та їх походження у молодшому шкільному віці. Зміст страхів та їх походження у підлітковий період. Зміст страхів та їх походження у юнацький період. динаміка рівня тривожності у дошкільний та молодший шкільний період. Динаміка рівня тривожності учнів (1-11 класи). Гендерні відмінності у прояві тривожності та змісті страхів. Вплив тривожності на діяльність і розвиток особистості. Дослідження А. Прихожан. Вплив сімейних стосунків, виховання на появу страхів і тривожності у дітей. Дослідження А. І.Захарова. Методи діагностики тривожності у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Методи діагностики тривожності у підлітковий та юнацький період. Шляхи психокорекції тривожності у дитячий та підлітковий період. Психотерапевтичні прийоми зниження тривоги та зменшення страхів у дитячому віці. Сутність програми тренінгу „Взаємодія батьків з тривожними дітьми” Шляхи профілактики тривожності у дітей та підлітків.