Закон України про післядипломну освіту (стр. 5 )

·  надання працівникам системи післядипломної освіти, що проживають у сільській місцевості чи селищах міського типу права на безплатне користування житлом, освітленням та опаленням;

·  науково-педагогічним працівникам системи післядипломної освіти надається право на додаткову житлову площу у розмірі до 20м2, що оплачуються в одинарному розмірі, відповідно порядку, встановленого чинним житловим законодавством.

2. Держава гарантує підвищення фахового рівня працівників системи післядипломної освіти. Основними формами підготовки методичних та професорсько-викладацьких кадрів системи післядипломної освіти є спеціалізація, стажування, аспірантура, докторантура.

Спеціалізація в галузі післядипломної освіти (специфіка роботи з дорослими) надається методичним та педагогічним працівникам.

Професорсько-викладацькі кадри проходять стажування у відповідних наукових та освітніх установах як в Україні, так і за її межами.

Заклади післядипломної освіти створюють умови для проходження курсів підвищення кваліфікації професорсько-викладацьким кадрам у базовому галузевому закладі післядипломної освіти не менше ніж 1 раз на 5 роківі за термінами і формами, що регулюються чинним законодавством.

3. Працівники системи післядипломної освіти мають право здобувати наукові ступені і звання згідно чинного законодавства.

Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань регламентується Порядком присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань, затверджених кабінетом Міністрів України.

4. Результати підвищення кваліфікації викладачів враховуються при їх атестації.

Атестація проводиться у відповідності до Положення про атестацію, затвердженого Кабінетом Міністрів України, з метою:

-  оцінки якості професійної підготовки викладачів, ефективності їх роботи;

-  визначення відповідності кваліфікації викладача займаній посаді, вимогам і потребам суспільства та конкретного виробництва (підприємства, установи, закладу тощо) чи галузі;

-  виявлення перспективи використання професійних та організаторських здібностей викладача, стимулювання підвищення його професійного рівня;

-  визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійній перепідготовці кадрів.

5. Інші гарантії та пільги надаються працівникам системи післядипломної освіти згідно діючого законодавства України на загальних засадах.

Стаття 17. Оплата та стимулювання якості праці працівників системи післядипломної освіти.

1. Оплата праці викладачів (професорсько-викладацьких, науково-педагогічних, науково-методичних, педагогічних, методичних кадрів) повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної творчої діяльності, підвищення престижу педагогічної, методичної та наукової праці, стимулювання творчої ініціативи.

2. Заробітна плата викладачів складається з:

- посадових окладів (ставок заробітної плати), що повинні бути не меншими подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості;

- надбавок та доплат за стаж педагогічної, наукової та науково-педагогічної, методичної діяльності (роботи); за наукові ступені та вчені звання; за якість роботи; за якість роботи; за складність роботи; на оздоровлення; інфляційні.

3. Держава гарантує вказану оплату праці працівникам системи післядипломної освіти, діяльність яких фінансується з бюджету або частково з бюджету. Умови оплати праці працівників - державних службовців системи післядипломної освіти регулюються Кабінетом Міністрів України.

4. Держава здійснює контроль за своєчасною виплатою заробітної плати працівниками закладів післядипломної освіти недержавної форми власності.

5. Преміювання, матеріальна допомога та інші види заохочення якості

праці працівникам системи післядипломної освіти здійснюється відповідно діючого законодавства.

Стаття 18. Пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників системи післядипломної освіти

1.  Методичні, педагогічні та наукові працівники системи післядипломної освіти мають право на наукову та методичну пенсію, порядок нарахування та виплата яких регулюються чинним законодавством.

2. Перелік посад, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на наукову чи методичну пенсію, відносно до якої нараховується науково-педагогічний стаж, визначається чинним законодавством.

3. Розмір пенсій регулюється чинним законодавством.

4. При виході на пенсію з науково-педагогічної посади працівнику системи післядипломної освіти видається грошова допомога у розмірі 6-ти місячних окладів з урахуванням надбавок і доплат за наявності необхідного стажу, визначеного чинним законодавством.

5. Право на призначення інших видів пенсій (у т. ч. за вислугу років)

регулюється чинним законодавством.

Інші види соціального захисту працівникам системи післядипломної освіти забезпечуються на загальних засадах.

Розділ VI

Наукова та науково-методична діяльність закладів післядипломної освіти

Стаття 19. Наукова та науково-методична діяльність закладів післядипломної освіти

1. Заклади післядипломної освіти проводять наукову та науково-методичну діяльність, яка включає в себе виконання науково-дослідних робіт учасниками навчально-виховного процесу системи післядипломної освіти (викладачі, методисти) та підготовку науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації на умовах, що передбачені для вищої школи.

2. Для проведення наукової та науково-методичної роботи закладами післядипломної освіти створюються наукові, науково-методичні підрозділи (об’єднання, асоціації, технологічні парки, центри, сектори інноваційних та інформаційних технологій тощо), які мають статус структурних підрозділів системи післядипломної освіти.

3. Тематика науково-методичних досліджень закладів післядипломної освіти визначається та затверджується вченими та науково-методичними радами на підставі замовлень органів державного управління, а також угод з окремими юридичними та фізичними особами.

4. Науково-педагогічні працівники закладів пiслядипломної освiти беруть участь у розробці, поширення освітніх інновацій, в експертизі iнновацiйних технологiй у закладах освiти рiзних рiвнiв, типiв та форм власностi.

Розділ VII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОСВІТУ

Стаття 20. Персональна відповідальність за порушення законодавства про систему післядипломної освіти

1.  Персональну відповідальність за порушення законодавства про систему післядипломної освіти несуть керівники підприємств, установ, закладів та інших організацій будь-якої форми власності у відповідності з Конституцією, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом законів про працю та іншими законами та підзаконними актами, якими регулюється порядок взаємовідносин щодо забезпечення професіоналізму активного населення: підвищення кваліфікації, перепідготовку працюючих у післядипломний період, професійне вдосконалення персоналу в процесі виробничого навчання тощо.

2.  Відшкодування збитків, заподіяних особам, організації, державі, установам, закладам (підрозділам) системи післядипломної освіти за невиконання, або невідповідне виконання положень цього Закону покладається на керівників підприємств, установ, закладів, інших організацій та органів влади тощо.

3.  Здійснення гарантій щодо забезпечення права на професійний розвиток персоналу, післядипломну освіту працюючих забезпечується умовами цього Закону та чинного законодавства України.

4.  Відповідальність за якість освітньої діяльності та результати професійного вдосконалення працюючих у післядипломній освіті несуть керівники органів управління, установ, закладів (підрозділів) післядипломної освіти або відповідні повноважні особи (кадрові служби) на місцях.

Стаття 21. Обов’язки (працедавців) керівників організацій будь-якої форми власності та підпорядкування щодо професійного удосконалення та розвитку працівників (персоналу)

1. Порушення чи невиконання зобов’язань щодо надання гарантій та пільг працівникам, які поєднують роботу з навчанням у системі професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, а також відсутність навчання працюючих (персоналу) на робочих місцях (виробничого навчання) та ненадання достовірної та повної інформації щодо потреби в кадрах необхідної кваліфікації тощо, тягне за собою персональну відповідальність працедавців (керівників), передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом законів про працю тощо.

2. У злісних випадках відповідальність керівників чи інших посадових осіб визначається Кримінальним кодексом України.

Розділ VIII

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

В ГАлузі післядипломної ОСВІТИ

Стаття 22. Державна політика міжнародного співробітництва в галузі післядипломної освіти

1. Державна політика міжнародного співробітництва в галузі післядипломної освіти спрямована на створення єдиного міжнародного та європейського освітнього простору, поглиблення міжнародного співробітництва за рахунок розширення участі навчальних закладів (підрозділів) у проектах міжнародних організацій та співтовариств.

2. Держава сприяє розвитку співробітництва навчальних закладів післядипломної освіти на дво - і багатосторонній основі з міжнародними організаціями та установами на таких засадах:

- пріоритет національних інтересів;

- збереження та розвиток інтелектуального та духовного потенціалу нації;

- системний і взаємовигідний характер співробітництва.

Стаття 23. Міжнародна діяльність закладів післядипломної освіти

1. Заклади післядипломної освіти мають право встановлювати прямі зв’язки з партнерами за кордоном, міжнародними організаціями, укладати договори про співробітництво, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до науково-технічних завдань, видів освітянської діяльності, зазначених у Статуті чи Положенні та чинного законодавства України.

2. Встановлення еквівалентності документів про післядипломну освіту, міжнародне визнання навчальних курсів, кваліфікацій здійснюють спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади післядипломної освіти відповідно до міжнародних угод України а також “Порядком і Процедурою визнання та встановлення еквівалентності документів про освіту та вчені звання, виданих в іноземних державах”.

3. Заклади післядипломної освіти беруть участь у міжнародному співробітництві в сфері освіти шляхом:

- освітніх і наукових обмінів, стажування та навчання за кордоном осіб, що навчаються, педагогічних і науково-педагогічних працівників;

- участі в програмах двостороннього і багатостороннього обміну педагогічними кадрами і науковцями;

- проведення спільних наукових досліджень, співробітництва з міжнародними фондами;

- здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, а також дослідно-конструкторських робіт на замовлення іноземних юридичних осіб;

- проведення міжнародних наукових конференцій, конгресів, семінарів, симпозіумів та участі в них;

- аналізу, відбору, перекладу, видання та розповсюдження кращих зразків зарубіжної наукової і навчальної літератури, згідно міжнародних положень щодо захисту інтелектуальної власності;

- розробки та реалізації міжнародних програм і проектів в галузі післядипломної освіти на підставі дво- чи багатосторонніх угод та договорів із зарубіжними партнерами із залученням міжнародних організацій, асоціацій, фондів та інших зацікавлених сторін.

4. Підвищення кваліфікації, перепідготовка і стажування іноземних громадян в Україні та громадян України за кордоном, педагогічна і науково-дослідна робота громадян України за кордоном здійснюються за міждержавними договорами, договорами між центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та відповідними органами іноземних держав, а також за прямими договорами, укладеними навчальними закладами освіти дорослих з іноземними громадянами й іноземними юридичними особами згідно закону України “Про міжнародні договори України” та чинним законодавством.

5. Навчальні заклади післядипломної освіти мають право:

-  вступати в неурядові міжнародні організації;

-  укладати з іноземними партнерами договори про спільну діяльність;

-  створювати за участю іноземних партнерів структурні підрозділи (центри, лабораторії, тощо);

-  запрошувати на тимчасову роботу провідних іноземних фахівців.

5.  Навчальні заклади післядипломної освіти відповідно до законодавства України можуть займатися зовнішньоекономічною діяльністю, передбаченою їх статутами або положеннями.

Розділ IХ

ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ГОСПОДАРСЬКІ ВІДНОСИНИ

Стаття 24. Фiнансове та матерiально-технiчне забезпечення закладів післядипломної освіти

1. Господарська діяльність закладів післядипломної освіти здійснюється відповідно до Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, „Про вищу освіту ”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Господарського кодексу” та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність навчальних закладів у цій сфері.

2. Основними джерелами фінансового забезпечення післядипломної освіти є:

кошти державного та місцевих бюджетів;

кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та фондів, у тому числі спонсорські, благодійні внески і пожертвування;

кошти від надання навчальними закладами додаткових освітніх та інших послуг;

гранти, а також додаткові джерела фінансування, не заборонені законодавством.

3. Діяльність приватних навчальних закладів, що реалізують освітні програми, фінансується їх засновниками (засновником) та споживачами освітніх послуг.

4. Кошти закладiв пiслядипломної освiти, одержанi вiд здiйснення або на здiйснення дiяльностi, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком навчального закладу i не оподатковуються.

5. У разi одержання коштiв з iнших джерел бюджетнi та галузевi асигнування закладiв пiслядипломної освiти не зменшуються.

6. Бюджетнi асигнування на післядипломну освiту та позабюджетнi кошти не пiдлягають вилученню або зарахуванню в обсяг фінансування протягом поточного року або наступного та використовуються виключно за призначенням.

7. Заклади післядипломної освіти, які є юридичними особами, користуються банківськими кредитами і несуть відповідальність за виконання кредитних договорів та дотримання розрахункової діяльності.

8. Заклади післядипломної освіти складають та подають в установленому порядку статистичну та іншу звітність про свою діяльність і несуть відповідальність за її достовірність згідно з чинним законодавством; формують Паспорт закладу, в якому відображаються всі необхідні виробничо-фінансові та матеріально-технічні показники їх діяльності.

9. Матеріально-технічна база закладів післядипломної освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, устаткування, інвентар, транспортні засоби, службове житло, а також грошові кошти, майно та інші об’єкти власності, передані йому фізичними або юридичними особами у формі дарунку, пожертвування або за заповітом, а також придбана за власні кошти.

За державними навчальними закладами закріплюються у безкоштовне користування земельні ділянки згідно з чинним законодавством.

Навчальний заклад післядипломної освіти несе відповідальність за збереження та ефективне використання закріпленого за ним майна.

10. Основні фонди державних закладів післядипломної освіти не можуть бути вилучені, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Заклади післядипломної освіти не мають права укладати угоди, можливим наслідком яких є відчуження основних фондів закладу на користь третьої особи. Такі угоди та договірні відношення є недійсними з моменту їх укладання.

Розділ X

Прикінцеві положення

Стаття 25. Порядок запровадження законодавства про післядипломну освіту

1.  Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування за винятком статей, до яких передбачено розробку необхідних підзаконних актів – положень, інструкцій та інших нормативів, і які набувають чинності через 6 місяців після набрання чинності цим Законом.

2.  Статті цього Закону, що потребують додаткового фінансування СПДО реалізовуватимуться поетапно з 200_ до 200_ року, шляхом щорічного збільшення видатків на професійне вдосконалення активного населення до обсягів, які відповідають стратегічним інтересам України.

м. Київ

“__” ________ 200_ р. Президент України