Закон України про післядипломну освіту (стр. 1 )

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про післядипломну освіту

Цей Закон забезпечує право громадян України на післядипломну освіту і визначає державну політику і державні гарантії у сфері післядипломної освіти як провідного чинника соціального та економічного прогресу суспільства, встановлює правові, організаційні, регуляторні, фінансові та інші засади функціонування системи післядипломної освіти.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні поняття

У цьому Законі основні терміни та поняття вживаються у такому значенні:

післядипломна освіта – 1) процес і результат зміни, розвитку, удосконалювання сформованої системи загальних і професійних знань і відношень протягом усього життя, форма неперервного оволодіння новими знаннями відповідно до умов життя, що змінюються, та науково-технічного прогресу; 2) галузь освіти дорослих, яка забезпечує неперервне вдосконалення професійних знань, умінь та навичок фахівців з вищою освітою шляхом підвищення кваліфікації, перепідготовки, спеціалізації та стажування на основі новітніх технологій, досягнень науки і виробництва; 3) система освітніх закладів, що спеціалізовано здійснюють вдосконалення якості освіти і професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

система післядипломної освіти – мережа навчальних закладів, що надають громадянам навчальні послуги з підвищення рівня освіти, наукової, педагогічної, фахової кваліфікації на базі професійної освіти. Містить навчальні заклади післядипломної освіти та структурні підрозділи інших навчальних закладів усіх форм власності, наукові, науково-методичні та методичні установи, інформаційні служби, центри, а також інші юридичні та фізичні особи, яким державними органами освіти надано право на відповідні освітні послуги. Диференціюється за галузями (педагогічна, медична, військова, юридична, тощо);

підвищення кваліфікації (розширення профілю) - 1) оновлення і розширення професійних знань, поглиблення фахових умінь і навичок, оволодіння новими технологіями, набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов’язку в межах спеціальності; 2) навчальна діяльність, спрямована на формування готовності фахівця до виконання більш складних трудових функцій; 3) освітня діяльність, спрямована на неперервне забезпечення відповідності між рівнем професійної готовності спеціалістів та вимогами соціального і науково-технічного прогресу, що постійно зростають;

довгострокове підвищення кваліфікації – підвищення кваліфікації осіб в межах від 72 до 500 навчальних годин;

клінічна ординатура – форма довгострокового підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху терміном 2 роки;

короткострокове підвищення кваліфікації – підвищення кваліфікації осіб в межах від 20 до 72 навчальних годин;

перепідготовка - 1) отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду; 2) вид навчання, обумовлений змінами в характері та змісті фахових функцій (частковий, викликаний модернізацією трудового процесу, або повний, внаслідок відмирання наявної в фахівця професії або різкого скорочення попиту на неї); 3) процес освоєння нових знань і умінь, необхідних для виконання нових завдань, що відрізняються від тих, для виконання яких особа була прийнята на роботу;

спеціалізація – 1) процес набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки в межах спеціальності;

стажування – 1) процес набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної спеціальності; 2) форма надання допомоги молодим спеціалістам шляхом прикріплення до досвідчених фахівців на період адаптації ; 3) вид діяльності з засвоєння професійного досвіду шляхом прикріплення фахівця на певний період до іншого структурного підрозділу або іншої установи.

Стаття 2. Принципи державної політики в післядипломній освіті

1.  Державна політика в післядипломній освіті визначається Верховною Радою України шляхом прийняття законів і постанов, реалізується центральними і місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування через державні програми та інші нормативні акти.

2.  Державна політика в післядипломній освіті ґрунтується на принципах: неперервності освіти;

- поєднання обов’язковості і добровільності навчання;

- вибору освітніх програм, виду і форм навчання;

- наступності післядипломної і базової освіти;

- врахування специфіки освітніх потреб різних категорій осіб, що навчаються;

- спрямованість на гармонізацію інтересів особистості, соціальної спільноти і суспільства в цілому;

- державної підтримки освітніх установ, державних гарантій для осіб, які навчаються;

- поєднання державного і громадського контролю;

- рівного доступу до якісної освіти;

- незалежності післядипломної освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- гласності в питаннях розробки, прийняття та реалізації рішень щодо інтересів дорослого населення в галузі післядипломної освіти;

- сприяння в отриманні й продовженні освіти особами, які потребують соціального захисту;

- міжнародного співробітництва з метою інтеграції в європейський та світовий освітній простір.

Стаття 3. Законодавство України про післядипломну освіту

1.  Законодавство України про післядипломну освіту визначає сукупність правових відносин між особами, установами та організаціями всіх форм власності й підпорядкованості, які причетні до функціонування й розвитку даної сфери освіти.

2.  Завданнями законодавства про післядипломну освіту є: забезпечення та захист прав громадян на післядипломну освіту; надання правових гарантій функціонування та розвитку системи післядипломної освіти; визначення прав, обов’язків, повноважень і відповідальності фізичних і юридичних осіб в галузі післядипломної освіти, а також правове регулювання їх відносин у даній сфері.

3.  Законодавство України про післядипломну освіту базується на Конституції України, складається із законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про інтелектуальну власність”, “Про інноваційну діяльність” цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність системи освіти.

4.  Якщо міжнародними договорами України, затвердженими Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародних договорів.

Стаття 4. Державні гарантії прав громадян на післядипломну освіту

1.  Громадяни України мають право на здобуття післядипломної освіти незалежно від статі, етнічної належності, освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, наукового ступеня та вченого звання, світоглядних переконань, соціального і майнового стану, місця проживання, стану здоров’я та інших обставин, право на підтримку з боку держави і суспільства.

2.  Держава створює умови для професійного навчання громадян України з урахуванням індивідуальних потреб та потреб ринку праці.

3.  Іноземці та особи без громадянства мають право на післядипломну освіту у відповідності з чинним законодавством та міжнародними договорами України.

Стаття 5. Мета, завдання та функції післядипломної освіти

1.  Метою післядипломної освіти є задоволення індивідуальних потреб громадян у особистому та професійному зростанні, а також забезпечення потреб держави в кваліфікованих кадрах високого рівня професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати фахові функції, впроваджувати у виробництво нові технології, сприяти подальшому соціально-економічному розвитку суспільства.

2.  Основні завдання післядипломної освіти: оновлювати знання та вміння фахівців відповідно до досягнень науково-технічного прогресу та вимог ринку; удосконалити професійну майстерність та фахову компетентність; сприяти інноваційному розвитку особистості, її здатності адаптуватись до умов стрімкозмінного суспільства; стимулювати потребу у загальній та професійній самоосвіті; виховувати потреби особистості в інтелектуальному, культурному і духовному розвитку, зорієнтовувати на збереження та примноження гуманістичних суспільних цінностей; сприяти формуванню громадянської позиції, здатності до життя в умовах сучасної цивілізації, демократичного розвитку суспільства.

3.  Базові функції післядипломної освіти:

- адаптивна – пристосування змісту післядипломної освіти відповідно до нових вимог ринку праці та умов життя в суспільстві, яке динамічно змінюється;

компенсаторна – доповнення, розширення і оновлення базової професійної освіти;

- розвиваюча – збагачення індивідуальних можливостей особистості, її здібностей та духовного світу;

- аналітико-прогностична – дослідження, аналіз і наукове передбачення тенденцій розвитку суспільства і виробництва, визначення нових видів освітніх послуг;

- перетворювальна – підвищення освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня особи впродовж життя, сприяння інтелектуальному та культурному розвитку суспільства;

- комунікативна – передача соціального досвіду від покоління до покоління;

- заохочувальна – стимулювання освітніх потреб особи.

Стаття 6. Державні освітні стандарти післядипломної освіти

1.  Систему освітніх стандартів у післядипломній освіті складають державні стандарти.

2.  Державні стандарти з перепідготовки фахівців містять вимоги до змісту, обсягу й рівнів освітньої та фахової підготовки.

3.  Державні стандарти післядипломної освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України і підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.

4.  ОПП і ОКХ.

5.  Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, центральним органом виконавчої влади в галузі, Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.