6. «Ні риба, ні м'ясо». «Під каблуком». Представник цього типу не вирізняється як тато. Скоріше це манекен. Він не має власного голосу в родині, може лише підспівувати в цьому сімейному хорі, де диригує й виконує сольні партії його дружина. Такий матріархат, у гіршому розумінні цього слова, створює несприятливий соціальний клімат у сім’ї. Ще гірше, коли мама перетягує на свій бік дитину й вони дуетом виконують партію. Тато боїться залучити дитину до стримання авторитаризму мами, аби не зіпсувати стосунки з дружиною. Дитині в такій ситуації доводиться тяжко.
То який же тато потрібен дитині? Передусім – найкращий: добрий, справедливий, розумний, сильний, хоробрий, працьовитий, турботливий. А головне – любимий, авторитетний.
Ми зупинилися лише на деяких типах батька. Кожен має певним чином зіставляти себе з означеними вище типами й робити ті чи інші висновки на користь своїх дітей.
Кузьмінський А. І., Омеляненко іка родинного виховання. – К. : Знання, 2006. – С.105-110.
Найкращі в світі батьки і діти
Творча гра
Бібліотекар об’єднує дітей у пари. Одна дитина з пари обмірковує й записує на аркуші паперу чесноти найкращих у світі батьків, а друга – чесноти найкращих у світі дітей.
Потім усі «батьки» збираються в одну групу, а усі «діти» – у другу. Обидві групи мають обговорити свої списки чеснот і скласти загальний список.
Представники кожної групи читають уголос результати обговорень.
Після цього всі діти відповідають на запитання бібліотекаря:
1. Чи хотіли б ви бути найкращими у світі дітьми? Що для цього необхідно зробити?
2. Чи хотіли б ви бути найкращими у світі батьками? Як готувати себе до майбутнього доброго батьківства?
3. Чи можуть найкращі у світі батьки не мати найкращих у світі дітей і навпаки?
4. Що говорить за людину – її слова чи вчинки?
Після проведення цієї творчої гри можна запропонувати дітям написати твір на тему: «Якби я був(ла) найкращим у світі сином (донькою), я б зробив(ла)…»
Твори дітей можна використати під час проведення родинного свята.
Для моїх рідних
Творча гра
Попросіть юних читачів записати на аркуші паперу імена всіх членів своєї родини, залишивши місце між ними. Під кожним ім’ям діти мають записати як мінімум чотири речі, що любить той або інший член їхньої родини.
Потім попросіть читачів на іншому чистому аркуші знову записати імена всіх членів своєї родини. Використовуючи свій перший список, діти повинні написати біля імен своїх близьких те, що вони (діти) могли б зробити, щоб доставити своїм рідним радість і задоволення.
У такий спосіб утвориться своєрідний «план любові» для родини юного читача. Попросіть дітей, не зволікаючи, приступити до виконання свого плану. Під час роботи над цим завданням учні мають відзначити в плані виконані пункти.
Через деякий час обговоріть з дітьми, що змінилося у їхніх родинах, коли вони стали виконувати свій «план любові», які завдання було виконати найскладніше і чи вистачало сил спонукати себе на деякі вчинки.
Вислови за темою
Батькова заповідь – сторож життя твого,
Стережи, сину мій, заповідь батька свого,
І не відкидай науки матері своєї!
Прив’яжи їх на шиї своїй!
Вона буде провадити тебе у ході,
Стерегти тебе, коли будеш лежати.
А пробудишся – мовити буде до тебе.
Книга Приповістей Соломонових 6:20-22
Син мудрий – потіха для батька,
А син нерозумний – то смуток для неньки його.
Книга Приповістей Соломонових 10:1
Хто закон береже, розумний той син,
А хто водиться з гультяями, засоромлює батька свого.
Книга Приповістей Соломонових 28:7
Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір’ю своєю.
Книга Приповістей Соломонових 15:20
Сім’я без батька – як хата без даху.
Батька покинеш – то сам загинеш.
Батькове й материне благословення з дна моря витягає.
Не той батько, що сплодить, а той, що до розуму доводить.
Все купиш, лише тата й мами – ні.
Не слухав тата – послухаєш ката.
Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
Як вода, такий млин, який батько, такий син.
Не вчи сина штурханцями, а хорошими слівцями.
Від поганого сина батько сивіє.
Засиджене яйце завжди бовтун, занянчений син завжди швендяло.
Ваша власна поведінка – вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли ви з нею розмовляєте або повчаєте її, або наказуєте її. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитесь з друзями і ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету, все це має для дитини велике значення…
Батьківська вимога до себе, батьківська пошана до своєї сім’ї, батьківський контроль над власним кроком – ось перший і найголовніший метод виховання
Книга для батьків. – К., 1972. – С.265.
Виховуючи дітей, нинішні батьки виховують майбутню історію нашої країни, а отже – й історію світу.
Антон Макаренко
Могутня духовна сила виховання закладена в тому, що діти вчаться дивитися на світ очима батька, вчаться у батька поважати, шанувати матір, бабусю, жінку, Людину. Жінка, мати, бабуся в сім’ї є емоційним і естетичним, моральним, духовним центром сім’ї, її главою.
Василь Сухомлинський
Стати батьком – зовсім легко.
Важко – бути батьком.
Вільгельм Буш
Один батько важить більше, ніж сто вчителів.
Джордж Герберт
Діти примножують наші житейські турботи й тривоги, але водночас завдяки дітям смерть не здається нам такою страшною.
Френсіс Бекон
Бережіть сльози ваших дітей, аби вони могли проливати їх на вашій могилі.
Піфагор
Посійте вчинок – пожнете звичку,
Посійте звичку – пожнете характер,
Посійте характер – і ви пожнете долю.
Уїльям Теккерей
Наберу я правди з батьківського слова,
Для душі моєї – то жива основа.
Вадим Крищенко
Художні твори про батька
Вадим Крищенко
Синам
Сини мої – гілки мойого древа,
Ява світанна й черецевий сон.
Нехай гроза чи спека полуднева
Не всушать листя ваших юних крон.
Живітеся труда живлющим соком,
Вдихайте чисте небо доброти.
У світі молодому рік за роком
Дала вам доля квітнуть і рости.
Джерельну вірність з копанки-криниці
Я спрагло пив, схилившись до трави.
І вас прошу не забувать напиться,
Яких висот би не сягнули ви.
Щоб вистояти заметіль січневу,
Сплетіться віттям в живоміць одну.
Сини мої – гілки мойого древа,
Завжди ростіть увись і в глибину.
Вадим Крищенко
Ростуть сини, розводять плечі…
То, мабуть, я не марно жив.
Рукам синівським молодечим
Свою я часточку лишив.
Чомусь тривога все частіше
До серця вуха приклада:
Чи маятник життя колише?
Чи не підкралася біда?
Якусь зажуру пелехату
Мені навіюють вітри…
Та раптом чую слово «тато» –
І очищаюсь од жури.
Сини, сини – один і другий, –
Моєї мрії чиста плоть…
І вже слідів нема від туги,
Здається, можу все збороть.
Не піддавайся, доле, бідам
І не лякайся сивини…
Іду землею я, а слідом
Ідуть сини, мої сини.
Вадим Крищенко
Ставлю на перемогу
Мій рідний сину, бійся нічиїх,
Вони завжди безликі і холодні,
Нагадують мені вчорашній сміх,
Який сльозу викочує сьогодні.
Не бійсь програти – цього не минеш,
А програші лиш загартують силу.
Твій супротивник не куняє теж:
Він має бути гідним, любий сину.
Дає свисток суддя – спинився час.
Заради самоствердження – не слави –
Пошли судьбі свій перший точний пас,
Щоб все було у рамках чесних правил.
Я повторюсь: програти – це не гріх,
Посумував краплинку – ну і годі.
Лиш не звикай до рівних нічиїх,
Вони людину з боротьби виводять.
Не забувай ці істини старі,
Їх обміркуй розсудливо і строго…
Сьогодні, сину, знову ти у грі –
І ставлю я на чисту перемогу.
Микола Луків
Батько рідко співав, говорив небагато,
Спочивав од роботи хіба що на свято.
Ми нелегко жили, часом хліба не мали,
Та пресвітлі хвилини і нам випадали.
І пливла тоді пісня під стелею хати,
І до батька тулилася пташкою мати.
Голос батька звучав неповторно-журливо,
Ті хвилини забути мені неможливо.
І коли пережите берусь оглядати,
Небагато хорошого можу згадати.
Та щоразу зринає у пам’яті в мене
Повоєнне дитинство, голодне й злиденне.
І над тихим леготом пісня витає,
Хоч давно уже батька на світі немає.
Вика Ивченко
Обсуждение
Сегодня в классе было обсуждение:
к кому приходит папа в день
рождения
и в руки нам сует пакет огромный,
чтоб целый год жить в трубке телефонной.
Пусть на портретах – папины улыбки.
А я хочу аквариум и рыбки,
а я хочу кататься с ним на лыжах
и папу знать хочу, как дедушку,
поближе.
Сидела я и думала печально:
все говорят, что папа мой –
начальник,
что он со всеми добрый на работе,
но любит не меня – чужую тетю.
Его лицо, как за окном трамвая.
Я постепенно папу забываю.
Он для меня почти прохожий,
Хоть говорят, я на него похожа.
Віка Івченко в 4 роки знала напам’ять майже всього С. Єсеніна, а в 5 почала записувати власні вірші. В 9-річному віці в Києві у дівчинки вийшла перша книжка. Друга збірка була видана в Москві. Однак на шляху до нормального навчання та творчості стала хвороба – «чорнобильський подарунок». З 1986 р. Віка хворіє і пише. Страждає і пише.
Василь Симоненко
Кривда
У Івася немає тата.
Не питайте тільки, чому
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.
Він росте, як і інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючій росі.
Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі.
По городу галопом промчати
На обуреній гнівній козі.
Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно –
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 |
