Любов і пісня – батькові (стр. 1 )

УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА

Любов і пісня – батькові

добірка матеріалів

Суми 2008

«Батько й мати – у долі дитячій –

Батько й мати – два щастя крила…» – співається у популярній пісні про «щасливу птаху» дитинства. Справді, хоч без батька дитина напівсирота, а без матері – кругла, для щастя їй потрібні й батькова мужність, і материнська чуйність та ласка. Обидва прояви єдиної Любові, – тієї небесної роси, що допомагає кожному з нас спинатися на ноги, зростати, квітнути. Так в ідеалі й має бути у повноцінній сім’ї.

Сім’я без батька – як держава без суверенності, – більш залежна від зовнішніх впливів, несамостійна у здійсненні волевиявлення… Батько – це віра, це – сила, це – впевненість у собі, самодостатність особистості, її гідність.

Як данина безмежній материнській любові, її подвигу заради дітей, у світі відзначається День матері, що кілька років тому «прижився» й на теренах України.

Нещодавно ООН запропонувала відзначати й День батька.

День батька відзначається в багатьох країнах світу. В цей день вшановують чоловічу частину населення, що продовжила свій рід. Уперше думка про те, що потрібно заснувати День батьків, спала на думку Сонорі Додд в 1909 році в церкві під час служби, присвяченої Дню матері. Вона хотіла вшанувати пам'ять свого батька Вільяма. Дружина Вільяма померла під час пологів, даючи життя їхній шостій дитині, і він самостійно виростив дітей на невеликій фермі біля міста Спокан у штаті Вашингтон. Коли Сонора стала дорослою, вона зрозуміла, скільки мужності й самовідданості виявив її батько, сам піднімаючи на ноги своїх синів і дочок. Сонора Додд склала петицію, пропонуючи заснувати нове свято, і місцева міська влада підтримала її. З 1910 року в Канаді й США День батьків святкується в третю неділю червня. У 1966 році, згідно з указом президента Америки, День батька став національним святом Америки.

Запровадження Дня батька в Україні ініціювала кілька років тому міжнародна організація Жіноча громада під керівництвом Миколи Драча. Нею було проведено багато акцій, підготовлено проекти відповідних документів. Однак позитивного вирішення нема й до сьогодні. Можливо, й тому, що багато хто, й не тільки законодавців, не переконаний, що таке свято потрібне… А на Черкащині п’ятий рік поспіль проводиться районне свято батька «Любов і пісня – батькові», на якому вшановують батьків, які виростили гарних синів і дочок, є турботливими дідусями, прекрасними сім’янинами, прикладом для суспільства.

Редакція журналу «Жінка» звернулась до всіх небайдужих людей висловити свої думки з приводу впровадження такого свята в Україні.

Р. Семенець, директор департаменту з питань сімейної, гендерної політики та демографічного розвитку, засвідчила, що потрібний не тільки День батька, а й цілеспрямована, науково обґрунтована державна політика щодо розуміння ролі чоловіка в суспільстві, запровадження здорових засад батьківства.

Цього вимагають і болючі цифри нашої статистики: 45% дітей живуть у сім’ях без батька; в Україні 300 тисяч безпритульних дітей, переважна більшість із яких мають і тата, і маму. А якщо додати й групи ризику: алкоголізм, наркоманію, ВІЛ/СНІД, в яких переважають чоловіки?.. Чому ж у наших чоловіків такий короткий вік? До того ж, слід врахувати: легше достойно жити, коли дитина знає, що батько загинув, захищаючи Вітчизну, виконуючи професійний обов’язок. А коли помер від передозування наркотиків, повіявся світ за очі, валяється п’яним? Як із таким багажем жити?

Нині в Україні є 13,5 млн. родин; із них – 6,8 млн. з дітьми; 2,3 млн. – неповні сім’ї (коли хтось один із батьків відсутній), 2 млн. молодих сімей – коли чоловікові й дружині ще не виповнилося 35 років, 396 тис. багатодітних сімей – коли в родині виховується троє та більше дітей. Також у нас є сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах (зловживають алкоголем, наркотиками, безробітні, в яких діти мають особливі потреби тощо) – майже 58 тис.

Головне завдання держави – створити дієвий механізм підтримки сімей із дітьми, аби мотивувати сім’ю на народження дитини. Адже нація зі складною, тривожною демографічною проблемою не може мати майбутнього: населення ж України дедалі скорочується – нас нині 47,8 млн. Звернімо увагу, як змінився і соціальний портрет української сім’ї – статистична сім’я в нашій державі має 1-2 дитини, а ще не так давно вона традиційно була багатодітною!

Деякі статистичні дані просто насторожують: якщо на початку 90-х в Україні було 11% дітей, які народилися поза шлюбом, то нині таких 21% і така тенденція продовжується. Також до 2000 року у нас зростала кількість розлучень – на превеликий жаль, майже кожна друга сім’я розпадається. Вісім років тому тенденція пішла на спад, а з 2005-го знову суттєво пішла вверх. 70% розлучень припадає на сім’ї, які прожили разом до 15 років. Більше розлучаються в містах, хоча зростання кількості позашлюбних дітей – однакове на селі й у місті. Правда, з регіональними відмінностями: тільки 8% припадає на Західну Україну – тут досить сильні сімейні традиції, і понад 20% у Центрі та на Півдні. Те ж стосується розлучень: де традиції сильніші, там нижчий рівень.

І все ж, коли люди говорять про свої цінності, сім’я залишається стабільно найбільшою цінністю і необхідністю: родину люди ставлять вище здоров’я і матеріального добробуту – як у селах, так і в містах, незалежно від регіону проживання.

Дослідження Інституту розвитку сім’ї і молоді показують, що для молодих людей сім’я є надзвичайно важливою цінністю. Відбуваються зміни, трансформації в інституті сім’ї, але сім’я як інститут залишається найвагомішою у суспільстві. І як інститут, вона є надзвичайно необхідною для його розвитку та стабільності.

Важливо, щоб День батька набув і суспільного звучання. Рекомендуємо проводити у бібліотеках уроки батьківства, засідання клубу молодих татусів, організувати книжкову виставку «На цих книгах зростав мій татусь», родинні свята, проводити конкурси «Яку книжку я прочитав разом з батьком», бенефіс читача-тата, висаджувати певного дня дуби – символ мужності та довголіття.

Цією добіркою матеріалів ми позитивно відповідаємо на запитання чи потрібний в нашій країні День батька. Так, потрібний! Бібліотекарі можуть докласти неабияких зусиль, щоб це свято стало традицією і в Україні.

Батьківство: виховання по-християнському

Трибуна психолога

Люди зазвичай хочуть бачити в образі батька ті ж характеристики, які притаманні матерям: тобто піклування, годівля, догляд, пестощі, захист, виховання. І трагедія суспільства ось у чому: жінка, усвідомлюючи, що ці ролі вона може виконати й без участі чоловіка, частіше дедалі запитує себе: а навіщо власне потрібний чоловік?

Бог сформулював Закон творення сім’ї: «… тому залишить (відокремиться, відкріпиться фінансово, морально, територіально) людина батька свого і матір свою». Скрізь ми бачимо закономірність: для створення нового необхідно відділення, виділення, вивільнення, автономність, дорослість позиції, усвідомлення нового. І саме на батька в домі Бог поклав цю тонку, унікально чоловічу, психологічно надзвичайно важливу функцію обрізання духовної й емоційної «пуповини», що пов’язує дитину й матір.

Саме батько має тепер трансформувати дует повного злиття матері з дитиною в стійку збалансовану форму існування й розвитку сім’ї – трикутник. Таке відокремлення необхідне й воно повинне бути зроблене вчасно. А якщо воно не буде завершене в підлітковому періоді життя дитини, великий шанс суттєвого спотворення особистості, інфантильності, неуспіху у майбутньому шлюбі для дитини.

Саме батько вводить дитину в реальний світ, починає готувати до складної незалежної подорожі власним життям. Мати втілює любов, батько – закон. Якщо батько не дає закону своїй дитині, то дає вулиця, подвір’я, компанія (не завжди хороша), щось інше, заміщаючи цю роль батька, постачає їй систему життєвих цінностей.

Одна з найсильніших потреб людини – потреба у відчутті своєї приналежності: до суспільства, до соціальної групи, до родини. Лише батько по-справжньому дає дитині, підліткові почуття приналежності. А мати – безумовну любов. Вона завжди розуміє, завжди прощає, завжди на боці дитини.

А любов батька не всепрощаюча, а справедлива. Він оцінює її вчинки, тим самим даючи дитині орієнтири, систему стосунків, поглядів, цінностей. Батько прив’язує дитину до всієї цієї складної схеми, з якою вона зустрінеться в суспільстві.

У християнстві є такі основні виховні заповіді, на яких усе ґрунтується: «Шануй батька і матір свою», «син мудрий радує батька, а син дурний – прикрість для його матері…».

Заповідь подружжя: «Чоловіки, любіть своїх дружин і ставтеся до них, як до наймогутнішої посудини». І стосовно дітей: «Батьки, не дратуйте дітей ваших, аби вони не сумували». Це означає, що виховання не повинно бути жорстоко авторитарним, особистісні достоїнства дитини не повинні піддаватися сумніву. Єдине, що може бути засуджене, – це вчинки дитини.

У Біблії в багатьох місцях цілком конкретно написано, що дитина черпає свою впевненість саме зі стосунків із батьком. Саме батько повинен дати синові гарний приклад ставлення чоловіка до жінки.

Діти, котрі не отримали правильної системи цінностей, самостверджуються хибним шляхом.

Є медичні дослідження стосовно дітей обох статей, котрих неправильно любили їхні татусі й котрі не мали з ними міцних хороших стосунків. Таким дітям важко адаптуватися в соціумі. Вони не отримали достатньої кількості позитивних емоцій, які дозволяють їм рости над собою. Такий хлопчик може вирости або агресивним, або інфантильним. Інфантильний не вміє приймати рішення: не може вибрати професію, дружину правильно тощо. У дружині він шукає, передусім, матір й вибирає жінку сильну, домінуючу, опікуючу. Він навряд чи зробить кар’єру, бо боїться виявити ініціативу, прийняти вольове рішення. Він чекає вказівок.

В сучасному світі ролі батька і матері страшенно перекручені. Ви подивіться, що коїться: дитина розіб’є коліно, а втомлена, засмикана, падаюча з ніг після робочого дня мати ще й відшмагає. А вона повинна не лише замазати колінце зеленкою, а й утішити дитину і лише після того, як дитина одержала розраду матері, батько розставляє все по місцях. Він пояснює дитині, що маля само пішло ось туди та зробило ось те та впало.. Тому воно має про те пам’ятати та зробити висновки: як правильно себе поводити, аби наступного разу не розбити колінце. Ось вам правильний розгляд ситуації, але так само ця модель працює й у складних ситуаціях.